Кілька висновків після візиту Стіва Віткоффа й Джареда Кушнера до Києва.

Перше. Це добре, що найбільш наближені до президента США Дональда Трампа особи приїхали в Україну. Хоча б тому, що після восьми візитів до москви з'явився нарешті один візит до Києва.

Друге. Чи змінив цей візит бодай якісь рамки нинішнього переговорного формату між Україною і росією? Жодних.
Позиції України і росії непримиренні за самою своєю суттю. Путін хоче нас убити і захопити. Ми хочемо зберегтися.

Коли путін реально сяде за стіл? Тільки тоді, коли в нього з'явиться новий пригожин або коли йому не буде чим годувати армію.

А поки що його годує нафта. Через війну в Ірані ціни злетіли, і лише на цьому його нафтогазовий комплекс заробив додаткові понад 30 мільярдів доларів. І це попри те, що загальні доходи російського бюджету в доларовому еквіваленті на 7% менші, ніж торік. Уявіть, якими б вони були без цього стрибка цін.

Звідси й відповідь, що працює насправді: не кількість візитів, а кількість Patriot, зброї та реально діючих нових санкцій.

Виснажувати росію економічно і давати Україні зброю. Ось що змінює рамки.

Говорили про це в ефірі Еспресо: https://www.youtube.com/live/wOrpGtNvp-A?si=DGPcXTfzOeKqQ3YZ

Путін випробовує не лише нас – він випробовує рішучість Заходу.

Щоб Україна витримала і перемогла, потрібні короткострокові і довгострокові рішення. 

Отже, короткострокові. Нам абсолютно необхідні системи ППО, далекобійні та балістичні ракети. Це зброя стримування. Путін має усвідомити, що у нас є достатньо ресурсів, щоб уражати військові об'єкти по всій росії. Саме це може примусити його сісти за стіл переговорів.

Довгострокові рішення – це фінансові ресурси. Тривають дебати про заморожені російські активи. Ми розуміємо застереження Бельгії. Але 300 мільярдів доларів мають бути конфісковані. Інакше цей тягар нестимуть європейські платники податків. Це стане чітким сигналом путіну: Захід не відступає і подвоює свої зусилля в допомозі Україні.

Наголосив на цьому під час спеціальної дискусії Київського Безпекового Форуму #КБФ, проведеної за участі Надзвичайного і Повноважного Посла Франції в Україні Бріса Рокфея та Надзвичайного і Повноважного Посла Великої Британії в Україні сера Ніла Кромптона.

Дякую Великій Британії і Франції. Ви стоїте разом з нами, а ми – разом з вами.
Перемогти в цій боротьбі ми можемо, тільки об'єднавши зусилля.

https://www.youtube.com/watch?v=hHJfXrqpdeQ 

11 вересня 2001 року.

Висловлюю солідарність з американським народом у День пам’яті жертв терористичної атаки.

25 років тому вперше і єдиний раз в історії НАТО було застосовано статтю 5: напад на одного є нападом на всіх.

Терористів і країни-терористи – росію, північну корею, іран, хамас, хезболлу та хуситів – можуть зупинити не вмовляння і поступки, а невідворотна відповідальність за злочини й наша сила та єдність.

Саме це США продемонстрували 25 років тому. Саме це є прикладом того, як діяти світові зараз.

__
AP Photo/ The Journal News, Ricky Flores

Мій друг і член Ради безпеки Київського Безпекового Форуму генерал Девід Петреус, який очолював ЦРУ і командував військами США в Іраку, разом з американськими та європейськими партнерами вчора були атаковані росією, пересуваючись цивільним поїздом на українсько-польському кордоні.

Генерал пожартував про Багдад, але додав: путін – жахливий варвар.

Це ще більше мотивує і його, і всіх наших союзників допомогти Україні виграти війну.

Усі вони, дякувати Богу, не постраждали. Треба, щоб і всі українці були у безпеці.

Балістика, крилаті ракети, Patriot, фінансування, нові санкції й ефективність старих, тиск на росію та її союзників – Іран, Північну Корею та Китай. Усе це необхідне для перемоги України.

Росія посилює повітряні удари. Майбутня зима може стати серйозним випробуванням для України. Саме цього прагне путін. 

Як діяти? І як зупинити росію?

Спеціальна зустріч членів Ради безпеки Київського Безпекового Форуму за участі генерала США Девіда Петреуса і посла Курта Волкера: говорили про важливі рішення для посилення стійкості України. 
Зокрема, про надання Україні додаткових перехоплювачів, посилення санкцій, тиск на фінанси кремля, надання Україні засобів далекобійного ураження. 

Також під час зустрічі анонсували відкриття європейського офісу КБФ у Брюсселі. Це важливий крок для зміцнення співпраці між Україною, ЄС та євроантлантичною спільнотою.

Дякую членам Ради безпеки КБФ – Курту Волкеру та Девіду Петреусу, а також директору європейського офісу КБФ Марціну Бужаньському за цю важливу розмову. 

Моя теза залишається незмінною: нам потрібні не поодинокі рішення, а кількість – зброї, перехоплювачів, санкцій.

Запрошую ознайомитися з позицією учасників у відео: https://www.youtube.com/watch?v=GeeSw105Qq8

Про так зване енергетичне перемир'я.

Перший меседж, який іде від росії: вони готові говорити тільки зі Сполученими Штатами. Європи ж у цьому форматі взагалі немає.

Друге. Кремлю це вигідно перед їхніми так званими виборами. Тому що виборів у них немає. Це сигнал росіянам: «бачте, ми ж казали, що все буде нормально». Нафтогазова держава, яка дожилася до того, що не має нафтопродуктів на власних заправках, нарешті відновить постачання.

І третє: путін веде велику гру. За розмовами про «перемир'я» – коли Україна не б'є по енергетиці й росія начебто не б'є теж – ховається зовсім інше. Фактичне зняття санкцій. Вони вже формулюють це як «вільне пересування нафти морськими шляхами» – тобто зняття санкцій з тіньового флоту. І точно тиснутимуть на перегляд цінової стелі, яка обмежує вартість російської нафти на світовому ринку.

Тому перемир'я для них – це не про мир. Це про нафту й гроші.

Для України ж це гуманітарне питання.

Тому наша позиція має бути незмінна: жодного зняття санкцій. Тиск на нафту росії – це те, що наближає кінець війни. Саме тому путін так за це торгується.

Говорили в ефірі Еспресо: https://www.youtube.com/live/srE0GfoSnKc?si=-4kblu-ky3vccGCF

«Пекельні санкції» із законопроєкту Ліндсі Грема не змусять росію сісти за стіл переговорів. Але вони стануть важливим елементом тиску на кремль і показником того, що американський політичний істеблішмент готовий допомагати Україні.

У разі ухвалення це буде вже друге рішення чинної адміністрації щодо санкцій – після пакета проти «роснефті» й «лукойла». І не лише проти росії, а й проти тих, хто купує нафту в неї та в Ірану.

Росія розуміє лише силу. Тому нам потрібні Patriot і балістика, Tomahawk, фінансова підтримка.

24 вересня президент Дональд Трамп зустрічається з президентом Китаю Сі Цзіньпіном. Українське питання має там прозвучати. І прозвучати в правильному руслі. США мають знайти аргументи, щоб переконати Китай не підтримувати путіна.

Завершення війни наближають зброя для України й системний тиск на росію і на тих, хто годує її армію.

Говорили про це в ефірі Апострофа: https://www.youtube.com/live/N1-1xJ7nTUM?si=x_oNfvDRdelBkIhC

Палата представників США ухвалила законопроєкт про санкції проти росії, названий на честь сенатора Ліндсі Грема.

Вітаю членів Конгресу Сполучених Штатів – представників Республіканської і Демократичної партій – з прийняттям цього рішення, яке посилює міжнародний тиск на російського агресора.

Це правильна відповідь на московську ескалацію.

Наш спільний ворог не має жодних намірів зупинити війну. Щодня він вбиває невинних людей і знищує інфраструктуру. Підриває українську і світову економіку. Намагається послабити позиції Америки і зламати Захід.

Американські конгресмени дали рішучу відповідь на московські плани.

Очікуємо не тільки підпис президента США, але і на основне – його запровадження саме проти росії і її партнерів, щоб зменшити фінансування війни через основне джерело – продаж вуглеводнів Китаю, Індії та іншим країнам.

Асоційоване членство Канади в ЄС – прекрасна ідея. Як і асоційоване членство України в ЄС – як проміжний етап до повноцінного членства.

Люблю ідеї, а ще більше – їхнє втілення. Цьогоріч буде 10 років, як Канада та ЄС підписали угоду про вільну торгівлю. Однак вона досі так і не набула чинності в повному обсязі, оскільки десять країн ЄС її не ратифікували.

Наші наміри та ідеї чогось варті лише тоді, коли вони реалізовані, а не просто оголошені.

У світі відбуваються тектонічні зрушення, які потребують тектонічних зусиль, щоб вистояти й рухатися вперед.

Не на словах, а на ділі.

Попередження прем’єр-міністра Польщі, країни НАТО, Дональда Туска має почути вся Європа.

Росія готується до ударів високої інтенсивності по шести великих містах України і розраховує на критичну для українців зиму.

Одночасно готує удари по території Польщі та інших країн Альянсу, видаючи їх за випадкові та намагаючись залякати європейців.

Путін випробовує Україну на здатність вистояти, а Захід – на готовність діяти.

Новий виток російської ескалації війни вимагає чіткого спільного плану протидії, негайної додаткової допомоги Україні фінансами та зброєю.

Бо питання не лише в тому, чи вистоїть Україна взимку, а в тому, де Європа зможе зупинити росію: в Україні чи вже на території НАТО.

У США на зустрічі Володимира Зеленського і Дональда Трампа прозвучали важливі заяви. Однак будь-які заяви мають вагу тоді, коли за ними йдуть дії.

Прозвучало, що розглядають ліцензії на Patriot. Рішення правильне. Тільки запуск такого виробництва потребуватиме щонайменше трьох років. А зима – вже завтра.

Перемовин немає. Те, що сьогодні намагаються за них видати, – це спроба росії схилити Білий дім до тиску на Україну заради капітуляції.

Путін готується не до переговорів, а до нових ударів. Виробляє щомісяця від 70 до 100 балістичних ракет, а разом із північнокорейськими їхня кількість може сягати 130. Планує виготовляти 28 тисяч реактивних дронів на рік. Чекає на політичні зміни в Європі.

Ріббентроп сучасності лавров заявив прямо: навіть на час перемовин росія не припинить вогонь. Тому розраховувати треба не на перемир’я, а на конкретні рішення.

Перше – Patriot та інші системи протиракетної оборони.

Друге – далекобійна зброя. Tomahawk або інші системи, здатні уражати військові цілі на території росії.

Третє – розвиток власного виробництва реактивних дронів.

Четверте – конфіскація російських активів. Нам потрібні гроші, а щоб їх отримати – потрібні реформи.

І окремо – тиск на Китай як головного союзника кремля.

Війна триває. Нам треба не просто вистояти. Нам треба перемогти.

Про це в ефірі «Еспресо» - https://www.youtube.com/live/To5Z7q6QY3c?si=kQEeCDr3D1Wjrzm2

Ті, хто досі думає, що путіну потрібні «лише кілька відсотків» території Донецької та Луганської областей, не усвідомлюють справжнього масштабу його геополітичних цілей.

Не заради цього він поклав півтора мільйона російського натовпу.

Не заради цього зрежисував так звані вибори, центральною темою яких стала війна проти України.

Не заради цього провів до нового складу держдуми десятки військових злочинців, які воювали проти України.

Не заради цього перевів усю російську економіку на воєнні рейки й закрутив усі гайки, перетворивши росію на державу сталінського типу.

І не заради цього спирається на Китай – ключового союзника, який підтримує його юанями, товарами подвійного призначення та розвідувальною інформацією.

Путіну потрібен не лише Донбас. Його мета незмінна – вся Україна.

Говорили про це у «Геополітичних діалогах». Дякую Валерію Чалому за змістовну розмову! https://youtu.be/Wqdx0PiCEoc 

Російський дрон вдарив по будівлі Національної академії наук України в самому центрі Києва.

Поранений Володимир Горбулін. Загинула його помічниця. Є інші жертви та постраждалі.

Росія б’є по мирних будинках, обстрілює поїзди, руйнує лікарні й школи, атакує енергетику, порти й цивільну інфраструктуру, вбиває людей у їхніх домівках і на вулицях українських міст.

Замість міжнародного трибуналу і справедливого вироку російські воєнні злочинці досі віддають варварські накази з кремля.

На 13-му році війни, за майже 5 років повномасштабного вторгнення, при абсолютному героїзмі українських воїнів, маючи перевагу в технологіях й економіці, західний світ не може впоратися з російськими нелюдами.

Мої співчуття родинам і близьким загиблих. Одужання Володимиру Горбуліну.

І ще раз для тих, хто досі шукає формулу «миру» з москвою: мир починається не з поступок агресору. Мир починається зі здатності його зупинити.

У Києві й містах України лунають вибухи. Росія б’є по мирних кварталах, безперервно атакуючи дронами і ракетами.

Сьогодні ми віддаємо шану пам’яті жертв Бабиного Яру.
Десяткам тисяч євреїв, українцям, ромам, військовополоненим. Усім, для кого Бабин Яр став місцем останнього подиху.

У перший тиждень повномасштабного вторгнення росія завдала ракетного удару по району Бабиного Яру. Через вісім десятиліть війна знову прийшла на цю землю.

Російський режим успадкував одну з найстрашніших рис нацистської ідеології – зневагу до людського життя, право сили вирішувати, кому жити, а кому помирати, право авторитарного режиму заперечувати саме існування іншого народу.

Пам’ятаємо невинних жертв Бабиного Яру.

Злочини нацистів у Києві стали доказами в Нюрнберзі. Злочини рашистів мають стати матеріалами обвинувачення російських убивць у міжнародному трибуналі.

Як би не було важко сьогодні під російськими ракетами і дронами, серед тривог і виснаження, пам’ятаймо про найважливіше - наші захисники зупинили російську орду на фронті.

Не дали "другій армії світу" зламати Україну. Зробили те, у що не вірили на Заході, й не очікували навіть кремлівські воєнні злочинці.

Тепер ворог намагається зламати тил - тих, хто за спинами ЗСУ.

Але країна має бути гідна своїх героїв на фронті.

Вистояти. Не дати себе залякати. Не дати себе роз’єднати.

І перемогти, пройшовши через всі випробування.

З Днем захисників і захисниць України.

Бережи вас Боже.

Слава нашим воїнам. Слава Україні!

путін на Валдаї знову намагався виглядати грізним і страшним.

Ядерна зброя, Калінінград, війна з НАТО, катастрофічні наслідки, новий світовий порядок.

Якщо погрози путіна на когось справили враження, особливо з кола західних союзників, – не забувайте: саме цього й прагнув скажений диктатор із ядерною кнопкою.

Той самий, який не зміг захопити Україну ані за три дні, ані за майже п’ять років, володіючи радянськими арсеналами, які планувалися проти цілого НАТО. Той путін, який втратив понад 1,5 млн своїх найманців у цій війні.

Чому це сталося? Бо українці захищали і захищають свою землю, не піддаючись на спіритичні шоу кремля з викликанням духу кровопивць сталіна чи грозного.

Не закликаю легковажно ставитися до заяв кремлівських мерзотників, але нагадую: з лютого 2022 року кількість погроз із москви ядерною зброєю обчислюється сотнями – за підрахунками міжнародних моніторингових інституцій.

Коли путін вчергове брязкає ядерними ракетами, це означає лише одне: є щось, що вкрай заважає йому отримати «здобич». Це щось – підтримка України європейцями. Ось куди спрямований його удар. Ось чому Калінінград – чергове інспіроване виправдання.

Саме цей виступ путіна на Валдаї має стати аргументом для Європи, чому допомога Україні є життєво важливою для її власної безпеки. Західна цивілізація зіткнулася із загрозою третьої світової війни, зупинити яку можна і потрібно спільними зусиллями в Україні.

Саме зараз у Вашингтоні вирішується, як буде застосований підписаний президентом Трампом закон Грема. Україна повинна домагатися максимально сильного удару по російських нафтових доходах, тіньовому флоту, фінансових схемах і технологіях для війни.

Тим більше, що путін визнав: українські удари по російській нафтовій інфраструктурі завдають росії економічних втрат.

путін хоче, щоб після його виступів Захід рахував російські ядерні боєголовки. Нехай після рішень Заходу путін рахує російські гроші й не має шансів збільшувати бюджети війни на наступні роки.

План путіна: Україна виснажиться, Європа злякається, Америка захоче домовитися – не має отримати найменшого шансу.

У кожного з нас є вчителі, яких пам’ятаємо через роки. За науку, мудрі настанови, підтримку, віру в нас.

Мої батьки викладали в Чернівецькому університеті імені Юрія Федьковича. Навчали студентів не лише дисциплін, вчили думати, ухвалювати власні рішення, робити вибір. Тому точно знаю, що це не просто професія, це – покликання.

Сьогодні праця українського учителя під російськими ракетами і дронами. У бомбосховищах, на станціях метро, на дистанційному навчанні. Український освітянин робить все, щоб ми не втратили підготовку молодого покоління.

Дякуємо всім педагогам.

Мамо, вітаю тебе з професійним святом. Вітаю всіх учителів, які попри війну щодня відкривають дітям світ, дають їм знання, підтримку і впевненість у тому, що майбутнє варте боротьби й Україна обовʼязково переможе.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц сьогодні у Києві – попри російські атаки по українській столиці.

Мерц приїхав із новою військовою допомогою, з підтримкою української енергетики, проєктами спільного виробництва дронів-перехоплювачів і далекобійної зброї.

Саме такою має бути відповідь Європи на путінські погрози. Так само мають діяти й інші європейські лідери.

Дякуємо, пане канцлере.

Принц Гаррі у Лондоні на благодійному заході зі збору коштів на підтримку України висловив послання до світу: самого захоплення витривалістю українців уже замало. Потрібна рішучість.

Дякую, принце Гаррі, що залишаєтеся з Україною. Особливо зараз, коли путін посилює ракетні удари по мирних містах і готує Україні ще одну зиму під обстрілами.

Сьогодні вранці у Прилуках російська ракета поцілила у п’ятиповерхівку. Десятки загиблих і поранених, серед них — діти. Жертви є також у Києві, Кременчуці, Олександрії. Це наслідок безкарності воєнного злочинця путіна та його режиму.

Дякую за ваші візити до Києва, за виступ на Київському Безпековому Форумі навесні цього року.

Ваші слова тоді з України почули в ключових столицях, включно з Вашингтоном. Зараз їх мають почути знову. І рішуче діяти.

Майже пів року тому, 23 квітня, голова Військового комітету НАТО адмірал Джузеппе Каво Драгоне прибув на моє запрошення до Києва. На цьогорічному Київському Безпековому Форумі він поставив відверте запитання, звернене до Альянсу: «Чи справді ми прокинулися?». Його особиста відповідь була такою: «Ми отримали серйозний удар, який протверезив. Захід і Європа, на мою думку, рухаються правильним шляхом, але попереду ще багато роботи. Ми не маємо права здаватися і не повинні зменшувати зусилля».

Дякую адміралу Драгоне за ясність оцінок і вірність своєму слову. І за те, що він повернувся до Києва разом із Військовим комітетом НАТО, що слід вважати винятковою подією в наших відносинах. Вітаю з цією важливою зустріччю всіх причетних і, зокрема, нашого Посла при НАТО Альона Гетьманчук.

6 жовтня під спільним головуванням адмірала та головнокомандувача Збройних сил України Михайла Драпатого вперше в Україні відбулося засідання Ради Україна–НАТО на рівні Військового комітету.

Цей приїзд – сильніший за будь-які слова.

Альянс підтримує Україну. Він не просто спостерігає за діями росії, а дає чітко зрозуміти: агресор не переможе Україну.