Чи збільшується в нас кількість випадків сексуального насильства над дітьми?
Це питання знову вже декілька днів поспіль задають мені журналісти. Бо інформаційний привід. Нарешті прийняли наш багатостраждальний законопроект про запобігання сексуальному насильству.
Я не буду сіяти паніку, бо дуже відповідально ставлюсь до кожного сказаного та написаного мною слова. Знаю, що більшість моїх постів в соц мережах потім цитують ЗМІ. Тому я на це питання відповідаю зважено та обережно.
Попри офіційну статистику, в нас є два очевидних фактори які точно ускладнюють ситуацію зі статевим насильством над дітьми.
Перший фактор - це війна. Україна не перша країна, яка воює за свою незалежність. І явище збільшення насильницьких злочинів під час війни давно описане до нас. Ми лише підтверджуємо встановлений факт. В зоні бойових дій, в так званій сірій зоні та в районах, що є найближчими до сірої зони - завжди збільшується кількість насильницьких злочинів, в тому числі і випадки сексуального насильства над дітьми. Таке явище пов"язують з можливими декількома прчинами: під час війни знижуються пороги чутливості до насильства, змінюються алгоритми поведінки людини в соціумі, вплив тривалого стресу. Жертвами у такі часи і в такій місцевості стають насамперед найбеззахисніші - жінки, діти, люди позилого віку.
Другий фактор, який точно збільшує кількість сексуального насильства над дітьми, - комерціоналізація соцмереж. Україна в лідерах виробництва дитячого порно. Це відеопродукція, яку часто знімають батьки - як би дико це не звучало. Вони викладають за гроші це відео на спеціальних закритих порталах, де це споживають збоченці з усього світу.
З приводу того, що офіційна статистика не відображає реальну картину - це правда. На те є дві причини. 1. Досі самі правоохоронні відомства оцінюють власну роботу кількісними показниками. Вони досі наївно думають, що рівень злочинності залежить тільки від їх роботи і тому дуже соромляться і бояться, що рівень злочинності може рости. Я з жахом завжди думаю, як вони можуть боротись зі злочинністю, коли вони навіть не розуміють,які фактори на неї впливають.
2. Друга прчина викривленої статистики по сексуальному насильству над дітьми - це латентність, тобто прихованість цього явища. Коли батьки з 2х рочків знімають власну дитину у портно, то дитина нікому ніколи про це не скаже. Вона не розуміє, що це ненормально і думає, що так всіх виховують. Або коли дитина стає жертвою насильства з боку ріного батька (вчора мала справу з таким впадком). Там теж поліція ніколи б не дізналась, якби не прикрий випадок - факт насильства побачили сторонні люди. Мама (з якою я спілкувалась) - ретельно приховувала ці факти, бо вона живе за рахунок цього горе-чоловіка і в його помешканні. Дитина мовчала - бо вони нею не займались, вона погано говорить і вона сприймає це як норму свого життя.
Це питання знову вже декілька днів поспіль задають мені журналісти. Бо інформаційний привід. Нарешті прийняли наш багатостраждальний законопроект про запобігання сексуальному насильству.
Я не буду сіяти паніку, бо дуже відповідально ставлюсь до кожного сказаного та написаного мною слова. Знаю, що більшість моїх постів в соц мережах потім цитують ЗМІ. Тому я на це питання відповідаю зважено та обережно.
Попри офіційну статистику, в нас є два очевидних фактори які точно ускладнюють ситуацію зі статевим насильством над дітьми.
Перший фактор - це війна. Україна не перша країна, яка воює за свою незалежність. І явище збільшення насильницьких злочинів під час війни давно описане до нас. Ми лише підтверджуємо встановлений факт. В зоні бойових дій, в так званій сірій зоні та в районах, що є найближчими до сірої зони - завжди збільшується кількість насильницьких злочинів, в тому числі і випадки сексуального насильства над дітьми. Таке явище пов"язують з можливими декількома прчинами: під час війни знижуються пороги чутливості до насильства, змінюються алгоритми поведінки людини в соціумі, вплив тривалого стресу. Жертвами у такі часи і в такій місцевості стають насамперед найбеззахисніші - жінки, діти, люди позилого віку.
Другий фактор, який точно збільшує кількість сексуального насильства над дітьми, - комерціоналізація соцмереж. Україна в лідерах виробництва дитячого порно. Це відеопродукція, яку часто знімають батьки - як би дико це не звучало. Вони викладають за гроші це відео на спеціальних закритих порталах, де це споживають збоченці з усього світу.
З приводу того, що офіційна статистика не відображає реальну картину - це правда. На те є дві причини. 1. Досі самі правоохоронні відомства оцінюють власну роботу кількісними показниками. Вони досі наївно думають, що рівень злочинності залежить тільки від їх роботи і тому дуже соромляться і бояться, що рівень злочинності може рости. Я з жахом завжди думаю, як вони можуть боротись зі злочинністю, коли вони навіть не розуміють,які фактори на неї впливають.
2. Друга прчина викривленої статистики по сексуальному насильству над дітьми - це латентність, тобто прихованість цього явища. Коли батьки з 2х рочків знімають власну дитину у портно, то дитина нікому ніколи про це не скаже. Вона не розуміє, що це ненормально і думає, що так всіх виховують. Або коли дитина стає жертвою насильства з боку ріного батька (вчора мала справу з таким впадком). Там теж поліція ніколи б не дізналась, якби не прикрий випадок - факт насильства побачили сторонні люди. Мама (з якою я спілкувалась) - ретельно приховувала ці факти, бо вона живе за рахунок цього горе-чоловіка і в його помешканні. Дитина мовчала - бо вони нею не займались, вона погано говорить і вона сприймає це як норму свого життя.
Початок нового року не минув без гучного вбивства.
Ситуація в Каховці надзвичайно красномовна. Люди з палаючими шинами під відділком поліції - це і є реальний рівень довіри до неї, а не той, який малюють.
Люди розуміють, що тільки так вони можуть рухати розслідування. Беззахисність перед системою - це одна з ключових причин, чому звідси їдуть розумні і освічені люди.
Вбивство, хоч і на побутовому ґрунті, але дуже багато епізодів до самого вбивства, тому встановити істину та правильно кваліфікувати буде непросто.
З відкритих джерел відомо, що це був конфлікт між двома чоловіками однієї жінки - колишнім і нинішнім. Від колишнього була дитина, а конфлікт стався з приводу того, хто з цих чоловіків буде виховувати дитину. Колишній загинув, нинішній - вже під вартою на 60 діб без права вносити заставу. Більше про саму історію конфлікту за посиланням у першому коментарі.
Але є цікаві подробиці, які, власне і обурили людей. Підозрюваний в минулому працював у поліції. Також з відкритих джерел відомо, що чи то свідком, чи то співучасником був друг підозрюваного - поліцейський.
Жителі Каховки підозрюють, що на місці вбивства був ще один чоловік, який ховається зараз, і що у загиблого стріляли з трьох одиниць зброї. На тілі загиблого є більше 10 кульових поранень, за словами сестри - це поранення в спину.
Якщо глобально дивитись на цю ситуацію, то всьому виною горілка і неможливість державних інституцій забезпечити батьку побачення з дитиною. Такі конфлікти не новина, але самосуд (припускаю, що він мав місце з обох сторін) - це наслідок глобальної зневіри у допомозі державних інституцій.
А тепер трохи про деталі і версії. Оскільки конфлікт був тривалим у часі і перед його кульмінацією загиблий і підозрюваний сварились в публічному місці, а потім продовжили нагнітати конфлікт перепискою в телефоні, то могли мати місце обидва сценарії:
1. напад нинішнього чоловіка на колишнього.
2. навпаки напад колишнього на нинішнього
Дуже часто у таких конфліктах складно визначити хто жертва, а хто нападник - аж до моменту рокового пострілу чи удару. Бо тривалий активний конфлікт двох людей - це, найчастіше, обопільні дії, а не однобічне побиття.
Припускаю, що 1 січня всі учасники ситуації могли бути напідпитку. Це завжди ускладнює встановлення істини, бо буває так, що не всі свідки і учасники подій пам"ятають як саме розвивалась ситуація, забувають дуже важливі для слідства деталі.
Але, за словами місцевих жителів, дивним чином зникли записи з УСІХ відеокамер, в поле зору яких потрапляло місце вбивства. Відеокамери знаходились на будинку підозрюваного, під яким і відбулась фінальна фаза конфлікту.
Тут математика проста. Якби камери зафіксували напад на підозрюваного і його оборону від дій колишнього чоловіка, то він би перший їх пред"являв слідству як доказ невинуватості. Але чомусь не хоче пред"являти.
Якщо родичі загиблого говорять правду і постріли здійснені в спину, то необхідна оборона, як версія, ще більше стає під питання.
Тим більше, що лікар, який витягав кулі з тіла, розповів родичам, що в тілі загиблого були кулі з трьох різних видів зброї. А сам загиблий, коли ще був при тямі, так само говорив родичам, що таке з ним зробило декілька людей. Якщо це правда, то слідство ніколи це не розслідує. Можна дарма не витрачати шини. Адже зі слів місцевих жителів, разом з підозрюваним на місці злочину були непрості люди, один з яких точно працівник поліції.
Шкода, що у потерпілої сторони немає адвоката. Самотужки вони не впораються і шини тут не допоможуть. Чому? Тому що шини до справи не долучиш. Поки люди з шинами на вулиці, у справі можуть зникнути всі докази разом із свідком, він же не під вартою.
Висновок простий - система переживе і ці палаючі шини. Тому що не може зруйнована система на вимогу одного міста в одній конкретній справі раптом запрацювати.
Ситуація в Каховці надзвичайно красномовна. Люди з палаючими шинами під відділком поліції - це і є реальний рівень довіри до неї, а не той, який малюють.
Люди розуміють, що тільки так вони можуть рухати розслідування. Беззахисність перед системою - це одна з ключових причин, чому звідси їдуть розумні і освічені люди.
Вбивство, хоч і на побутовому ґрунті, але дуже багато епізодів до самого вбивства, тому встановити істину та правильно кваліфікувати буде непросто.
З відкритих джерел відомо, що це був конфлікт між двома чоловіками однієї жінки - колишнім і нинішнім. Від колишнього була дитина, а конфлікт стався з приводу того, хто з цих чоловіків буде виховувати дитину. Колишній загинув, нинішній - вже під вартою на 60 діб без права вносити заставу. Більше про саму історію конфлікту за посиланням у першому коментарі.
Але є цікаві подробиці, які, власне і обурили людей. Підозрюваний в минулому працював у поліції. Також з відкритих джерел відомо, що чи то свідком, чи то співучасником був друг підозрюваного - поліцейський.
Жителі Каховки підозрюють, що на місці вбивства був ще один чоловік, який ховається зараз, і що у загиблого стріляли з трьох одиниць зброї. На тілі загиблого є більше 10 кульових поранень, за словами сестри - це поранення в спину.
Якщо глобально дивитись на цю ситуацію, то всьому виною горілка і неможливість державних інституцій забезпечити батьку побачення з дитиною. Такі конфлікти не новина, але самосуд (припускаю, що він мав місце з обох сторін) - це наслідок глобальної зневіри у допомозі державних інституцій.
А тепер трохи про деталі і версії. Оскільки конфлікт був тривалим у часі і перед його кульмінацією загиблий і підозрюваний сварились в публічному місці, а потім продовжили нагнітати конфлікт перепискою в телефоні, то могли мати місце обидва сценарії:
1. напад нинішнього чоловіка на колишнього.
2. навпаки напад колишнього на нинішнього
Дуже часто у таких конфліктах складно визначити хто жертва, а хто нападник - аж до моменту рокового пострілу чи удару. Бо тривалий активний конфлікт двох людей - це, найчастіше, обопільні дії, а не однобічне побиття.
Припускаю, що 1 січня всі учасники ситуації могли бути напідпитку. Це завжди ускладнює встановлення істини, бо буває так, що не всі свідки і учасники подій пам"ятають як саме розвивалась ситуація, забувають дуже важливі для слідства деталі.
Але, за словами місцевих жителів, дивним чином зникли записи з УСІХ відеокамер, в поле зору яких потрапляло місце вбивства. Відеокамери знаходились на будинку підозрюваного, під яким і відбулась фінальна фаза конфлікту.
Тут математика проста. Якби камери зафіксували напад на підозрюваного і його оборону від дій колишнього чоловіка, то він би перший їх пред"являв слідству як доказ невинуватості. Але чомусь не хоче пред"являти.
Якщо родичі загиблого говорять правду і постріли здійснені в спину, то необхідна оборона, як версія, ще більше стає під питання.
Тим більше, що лікар, який витягав кулі з тіла, розповів родичам, що в тілі загиблого були кулі з трьох різних видів зброї. А сам загиблий, коли ще був при тямі, так само говорив родичам, що таке з ним зробило декілька людей. Якщо це правда, то слідство ніколи це не розслідує. Можна дарма не витрачати шини. Адже зі слів місцевих жителів, разом з підозрюваним на місці злочину були непрості люди, один з яких точно працівник поліції.
Шкода, що у потерпілої сторони немає адвоката. Самотужки вони не впораються і шини тут не допоможуть. Чому? Тому що шини до справи не долучиш. Поки люди з шинами на вулиці, у справі можуть зникнути всі докази разом із свідком, він же не під вартою.
Висновок простий - система переживе і ці палаючі шини. Тому що не може зруйнована система на вимогу одного міста в одній конкретній справі раптом запрацювати.
Після багатьох років присутності в інформаційному просторі, я з сумом констатую, що люди у своїй більшості категорично НЕ хочуть споживати інформацію для роздумів та глибокого розуміння процесів.
От, скажімо, тема сексуального насильства над дітьми завжди зводиться до слів «педофіл» і «кастрація». Ці слова збуджують уяву і гарантують перегляди будь якому виданню чи телепрограмі.
Днями довелось мати справу з сексуальним насильством над 6-річною дівчинкою, яке неодноразово вчиняли її рідні брати. Дівчинка зазнала різні форми сексуального насильства, але на життя не скаржиться, бо не знає, що воно буває іншим. Про насильство дізнались сторонні люди і почали бити на сполох. До цього були всі ознаки небезпечності цієї сім’ї для дітей, але ні служба у справах дітей ні місцевий сільський дільничний – не реагували.
От це і є найбільш поширений сценарій сексуального насильства над дітьми в Україні. У переважній більшості, це роблять в сім’ї – вітчим, дід, тато, брати, мамині коханці, куми тощо. Як правило, мами приховують факти такого насильства. Відомо про це стає, коли помічають ушкодження на дитині педагоги чи лікарі.
Так, частіше насильство відбувається в маргінальних родинах, але часом це бувають і середньостатистичні зовні пристойні сім’ї.
І ці ґвалтівники – НЕ педофіли (вже стомилась про це говорити). Це абсолютно здорові, але вкрай розбещені особи. В них немає статевого потягу до дітей, вони просто не в змозі налагоджувати статеві відносини з дорослими, тому шукають найслабшу жертву, яка не буде чинити опір.
Дуже важливо розуміти, що це не педофіли. Бо коли ви думаєте, що це педофіли, які мають статевий потяг до дітей, ви підсвідомо очікуєте бачити якісь сигнали і прояви на кшталт розглядування порно з неповнолітніми або цілування дитини у якісь неоднозначні місця чи надмірну увагу до дітей. І коли ви цього не бачити, ви спокійні. Але річ у тім, що більшість ґвалтівників дітей ніколи не будуть проявляти перелічені ознаки, бо вони не мають статевого потягу до дітей. Вони їх ґвалтують геть з інших причин.
І про це треба говорити. Бо поки ви будете боятись чужого дядю в дворі, довкола дитини можуть знаходитись «свої», які вже полюють на неї. Треба вчити сьогодні дітей – не мовчати, не давати доторкатись до себе нікому, крім мами, не залишати дитину без нагляду.
А педофіли – це окрема тема, окреме явище – яке теж має місце, але серед усіх, хто ґвалтує дітей, педофілів близько 1% (-/+). Педофілія – це ПСИХІАТРИЧНА хвороба, а педофіл – це хвора на неї особа. Не завжди хвора на педофілію особа вдається до насильства. Скажімо, у Німеччині навчились проводити психотерапію, яка допомагає таким хворим утримуватись від насильства.
От, скажімо, тема сексуального насильства над дітьми завжди зводиться до слів «педофіл» і «кастрація». Ці слова збуджують уяву і гарантують перегляди будь якому виданню чи телепрограмі.
Днями довелось мати справу з сексуальним насильством над 6-річною дівчинкою, яке неодноразово вчиняли її рідні брати. Дівчинка зазнала різні форми сексуального насильства, але на життя не скаржиться, бо не знає, що воно буває іншим. Про насильство дізнались сторонні люди і почали бити на сполох. До цього були всі ознаки небезпечності цієї сім’ї для дітей, але ні служба у справах дітей ні місцевий сільський дільничний – не реагували.
От це і є найбільш поширений сценарій сексуального насильства над дітьми в Україні. У переважній більшості, це роблять в сім’ї – вітчим, дід, тато, брати, мамині коханці, куми тощо. Як правило, мами приховують факти такого насильства. Відомо про це стає, коли помічають ушкодження на дитині педагоги чи лікарі.
Так, частіше насильство відбувається в маргінальних родинах, але часом це бувають і середньостатистичні зовні пристойні сім’ї.
І ці ґвалтівники – НЕ педофіли (вже стомилась про це говорити). Це абсолютно здорові, але вкрай розбещені особи. В них немає статевого потягу до дітей, вони просто не в змозі налагоджувати статеві відносини з дорослими, тому шукають найслабшу жертву, яка не буде чинити опір.
Дуже важливо розуміти, що це не педофіли. Бо коли ви думаєте, що це педофіли, які мають статевий потяг до дітей, ви підсвідомо очікуєте бачити якісь сигнали і прояви на кшталт розглядування порно з неповнолітніми або цілування дитини у якісь неоднозначні місця чи надмірну увагу до дітей. І коли ви цього не бачити, ви спокійні. Але річ у тім, що більшість ґвалтівників дітей ніколи не будуть проявляти перелічені ознаки, бо вони не мають статевого потягу до дітей. Вони їх ґвалтують геть з інших причин.
І про це треба говорити. Бо поки ви будете боятись чужого дядю в дворі, довкола дитини можуть знаходитись «свої», які вже полюють на неї. Треба вчити сьогодні дітей – не мовчати, не давати доторкатись до себе нікому, крім мами, не залишати дитину без нагляду.
А педофіли – це окрема тема, окреме явище – яке теж має місце, але серед усіх, хто ґвалтує дітей, педофілів близько 1% (-/+). Педофілія – це ПСИХІАТРИЧНА хвороба, а педофіл – це хвора на неї особа. Не завжди хвора на педофілію особа вдається до насильства. Скажімо, у Німеччині навчились проводити психотерапію, яка допомагає таким хворим утримуватись від насильства.
Хочу з вами поділитись одним спостереженням.
Коли батьки, вбиті горем від вбивства власної дитини раптом дізнаються про те, що дитина за життя або вживала алкоголь, або мала численні статеві стосунки, або мала нетрадиційну орієнтацію – вони миттєво забувають про горе і починають носитися з власним почуттям сорому.
Це якась дивовижна дрімучість чи емоційна тупість, чи гіпертрофована самооцінка, але вони практично всі вербалізують це так «боже, який сором, шо люди скажуть, хіба ж я була поганою мамою/батьком».
Для них власний імідж «правильної» людини чомусь важливіший за втрату дитини. Вони готові приймати свою дити тільки "правильною".
З великою ймовірністю припускаю, що дитина знає, коли у яких випадках батьки її не приймуть. І з цього моменту ви вже про свою дитину нічого не будете знати. Залишиться лише вдавати з себе "моральну" родину.
З тих самих причин багато мам замовчують про сексуальне насильство над власними дітьми.
По-перше, соромитись власної дитини та її вчинків – це якась ущербність. Дитина це дитина. А ви це ви. Не треба робити з дитини елемент власного іміджу. По-друге, страх батьків за «моральний облік» родини найчастіше призведе до протесту дитини і жагу щось утнути на зло.
По-третє, всі хто дуже демонстративно намагається виглядати віруючим, моральним, цнотливим, сімейним та судити інших – насправді, найбільші пройдисвіти і всі довкола це розуміють.
Чомусь, після розмов з такими батьками, я згадую книгу психолога Анатолія Нєкрасова про вбивчу і руйнівну для дитини материнську любов, яка насправді є любов’ю до себе.
Коли батьки, вбиті горем від вбивства власної дитини раптом дізнаються про те, що дитина за життя або вживала алкоголь, або мала численні статеві стосунки, або мала нетрадиційну орієнтацію – вони миттєво забувають про горе і починають носитися з власним почуттям сорому.
Це якась дивовижна дрімучість чи емоційна тупість, чи гіпертрофована самооцінка, але вони практично всі вербалізують це так «боже, який сором, шо люди скажуть, хіба ж я була поганою мамою/батьком».
Для них власний імідж «правильної» людини чомусь важливіший за втрату дитини. Вони готові приймати свою дити тільки "правильною".
З великою ймовірністю припускаю, що дитина знає, коли у яких випадках батьки її не приймуть. І з цього моменту ви вже про свою дитину нічого не будете знати. Залишиться лише вдавати з себе "моральну" родину.
З тих самих причин багато мам замовчують про сексуальне насильство над власними дітьми.
По-перше, соромитись власної дитини та її вчинків – це якась ущербність. Дитина це дитина. А ви це ви. Не треба робити з дитини елемент власного іміджу. По-друге, страх батьків за «моральний облік» родини найчастіше призведе до протесту дитини і жагу щось утнути на зло.
По-третє, всі хто дуже демонстративно намагається виглядати віруючим, моральним, цнотливим, сімейним та судити інших – насправді, найбільші пройдисвіти і всі довкола це розуміють.
Чомусь, після розмов з такими батьками, я згадую книгу психолога Анатолія Нєкрасова про вбивчу і руйнівну для дитини материнську любов, яка насправді є любов’ю до себе.
Завдяки оприлюдненню кількості населення, що проживає в Україні - 37 мільйонів, підтвердилось те, про що я говорю з 2014 - рівень злочинності в нас РОСТЕ, а не знижується.
Моє твердження базувалось на факторах росту злочинності, які з"явились в Україні у 2014 році - це економічна криза (яка не може призводити до зниження злочинності) та війна (яка так само не призводить до зменшення злочинності, а навпаки обумовлює ріст). В таких умовах об"єктивно не може зменшуватись злочинність.
Натомість правоохоронці весь цей час демонстрували цифри, які розраховувались на 52 млн, в кращому випадку на 46 млн населення, порівнювали їх з попередніми роками, і говорили про зниження рівня злочинності.
Та якщо для визначення рівня злочинності використати коефіцієнт, як це роблять в усьому світі, тобто вирахувати кількість зареєстрованих злочинів на 100 тис. населення з розрахунком, що нас 37 млн, то виявиться, що рівень злочинності виріс приблизно на 20% у порівнянні з періодом до 2014. Це і є реальна картина, яка повністю відповідає нинішнім умовам і факторам злочинності в Україні.
Моє твердження базувалось на факторах росту злочинності, які з"явились в Україні у 2014 році - це економічна криза (яка не може призводити до зниження злочинності) та війна (яка так само не призводить до зменшення злочинності, а навпаки обумовлює ріст). В таких умовах об"єктивно не може зменшуватись злочинність.
Натомість правоохоронці весь цей час демонстрували цифри, які розраховувались на 52 млн, в кращому випадку на 46 млн населення, порівнювали їх з попередніми роками, і говорили про зниження рівня злочинності.
Та якщо для визначення рівня злочинності використати коефіцієнт, як це роблять в усьому світі, тобто вирахувати кількість зареєстрованих злочинів на 100 тис. населення з розрахунком, що нас 37 млн, то виявиться, що рівень злочинності виріс приблизно на 20% у порівнянні з періодом до 2014. Це і є реальна картина, яка повністю відповідає нинішнім умовам і факторам злочинності в Україні.
Цікава новина з полів інформаційної війни. Фейсбук заблокував декілька десятків акаунтів, сторінок і груп, які за даними соцмережі, використовувала російська військова розвідка для поширення дезінформації в країнах Східної Європи, зокрема в Україні. Про це йдеться у в заяві Фейсбук від 12.02.2020
Коли перед повідомленням новини вам говорять "тільки не хвилюйся", то саме ця фраза і змушує хвилюватись.
Не треба безкінечно говорити і писати "не панікуйте".
Ніхто не панікує.
В людей спрацьовує нормальний інстинкт самозбереження і природний страх. Страх, зрештою, рятує людям життя і це механізм, який закладений природою. Не треба боротись зі страхом. Це, навпаки, помічник і рятівник у даній ситуації.
Якщо людині спокійніше з гречкою і туалетним папером, це прекрасно. Вона сама собі допомогла і не забрала час у психотерапевта чи рідних, на яких цей страх би сублімувався.
У публічних виступах колегам-експертам та політикам пропоную перестати вживати слово "паніка", бо саме це слово і спричиняє паніку, якої насправді немає.
Ви ж всі пам"ятаєте 2014й, початок війни, Іловайськ, Дебальцеве, Донецький аеропорт. От тоді, дійсно, було страшно.
Зараз українське суспільство абсолютно нормально та адекватно ситуації себе поводить. Воно не чорне і не біле - воно різне. Хтось злякався - і це нормально, хтось, навпаки, витісняє думки про загрозу - і це теж нормально. Хтось починає генерувати апокаліптичні сценарії - і це теж нормально у такій ситуації, а хтось вже хворіє на "незначну пневмонію" - але тримається духом і всім радить триматись.
Прийміть нарешті той факт, що ми всі по-різному реагуємо на надзвичайні ситуації - і це нормально, а не ознака паніки.
Не треба безкінечно говорити і писати "не панікуйте".
Ніхто не панікує.
В людей спрацьовує нормальний інстинкт самозбереження і природний страх. Страх, зрештою, рятує людям життя і це механізм, який закладений природою. Не треба боротись зі страхом. Це, навпаки, помічник і рятівник у даній ситуації.
Якщо людині спокійніше з гречкою і туалетним папером, це прекрасно. Вона сама собі допомогла і не забрала час у психотерапевта чи рідних, на яких цей страх би сублімувався.
У публічних виступах колегам-експертам та політикам пропоную перестати вживати слово "паніка", бо саме це слово і спричиняє паніку, якої насправді немає.
Ви ж всі пам"ятаєте 2014й, початок війни, Іловайськ, Дебальцеве, Донецький аеропорт. От тоді, дійсно, було страшно.
Зараз українське суспільство абсолютно нормально та адекватно ситуації себе поводить. Воно не чорне і не біле - воно різне. Хтось злякався - і це нормально, хтось, навпаки, витісняє думки про загрозу - і це теж нормально. Хтось починає генерувати апокаліптичні сценарії - і це теж нормально у такій ситуації, а хтось вже хворіє на "незначну пневмонію" - але тримається духом і всім радить триматись.
Прийміть нарешті той факт, що ми всі по-різному реагуємо на надзвичайні ситуації - і це нормально, а не ознака паніки.
Читаю цікаву книгу про кібер злочинність. Ділюсь актуальною для вас інформацією.
А ви знали, що 80% штатів США законодавство дозволяє роботодавцю вимагати від кандидата на посаду паролі до його акаунтів у соцмережах? Тепер будете знати)
Коли ви залишаєте в соцмережах повідомлення про майбутню відпустку, викладаєте фото з аеропорту, фото квитків, оновлюєте статуси на березі моря, - знайте, що це можуть використати шахраї. Як саме? Аферисти починають аналізувати ваші зв"язки в соцмережі, шукаючи родичів, яким повідомляють про "нещасний випадок" з вами на відпочинку. Далі вже справа техніки, а шахраї, повірте, нею володіють. Наприклад, шахраї використовують для правдоподібності всю викладену вами у соц.мережах інформацію. Зазвичай, на це йде декілька хвилин і родич вже перераховує гроші, бо ж ви - наче б то закордоном, у вас наче б то немає можливості там скористатись карткою, бо її не приймає місцевий банк, ви наче б то не можете зв"язатись телефоном, бо ж лежите у лікарні в реанімації.... Одним словом, сценаріїв багато, але приводом став ваш пост у соцмережі. Не виставляйте на весь світ своє приватне життя, ви ж якось жили раніше без соц.мереж та хизування власними буднями.
Деякі експерти з боротьби з тероризмом називають Інтернет "університетом терористів". Скажімо "Довідник отруйних сполук для моджахеда", що містить рецепти виготовлення саморобних отрут і отруйних газів, широко доступний в мережі. "Енциклопедія джихада", обсягом у 600 сторінок, також є у відкритому онлайн-доступі. Вона містить такі розділи: як убити, вибухові пристрої, виготовлення детонатора, підрив у шахті тощо. Джохар Царнаєв - терорист, звинувачений у підриві бомби під час марафону в Бостоні у 2013 му під час допиту засвідчив, що про те як виготовити вибуховий пристрій він з братом дізнався із статті в інтернеті " Зробіть бомбу на кухні вашої мами" на сайті інтернет-журнала "Inspire".
Не беріть участь у флешмобах з викладанням ваших фото та іншої приватної інформації.
Це ніякий не виклик, це створення вами товару, який фейсбук продасть рекламним, маркетинговим компаніям і злочинним угрупуванням.
Ви не клієнт соц.мережі, ви - її товар, а точніше інформація, яку ви безкінечно про себе залишаєте.
І головне, що ви ніколи не зможете подати на фейсбук в суд щодо продажу ваших даних (і тих, що в особистих переписках також).
Чому? Тому що ви поставили "галочку" на умовах надання послуг. А там, у великому тексті, який вам лінь читати, чітко написано: "ми намагаємось тримати Facebook на належному рівні безпеки, проте ви користуєтесь ним на власний страх і ризик. Ми надаємо Facebook як є, без будь-яких гарантій, чітких або уявних... Ми не гарантуємо, що Facebook завжди буде надійним, безпечним або безпомилковим... В зв"язку з цим ви звільняєте нас, наших директорів, посадових осіб, працівників та агентів від будь-яких претензій щодо відшкодування збитків, реальних та можливих, пов"язаних з уявленнями про надійність, безпечність та безпомилковість Facebook".
Окрім того, що Фейсбук продає інформацію про вас, щодня хакери зламують 600 тисяч облікових записів Фейсбуку - це визнав відділ безпеки компанії Фейсбук.
Завдяки різним флешмобам та цікавинкам накшталт " скільки в тобі якої крові", "як ти будеш виглядати у старості" тощо з вас просто висмоктують персональні дані та інформацію, яка розкладає вас на молекули споживача реклами та політичної агітації.
По витягнутій з вас інформації складається дуже детальний ваш портрет з усіма особливостями та вподобаннями - вік, стать, освіта, політичні погляди, що ви купуєте, на які сторінки заходите, що шукаєте у пошуковиках, скільки часу проводите у соцмережах і яких, сімейний стан, розпорядок дня тощо....цю інформацію можна отримати не лише з заповнених вами анкетних даних, а проаналізувавши що ви лайкаєте та коментуєте, хто у вас в друзях, які сайти відвідуєте.
Прикладом збору та аналізу даних про вас є красномовна історія в Міннеаполісі з супермаркетом "Target". Батько дівчинки-підлітка помітив, що супермаркет надіслав їй знижки на товари для немовлят. Розлючений чоловік пішов до супермаркету і звинуватив їх у тому, що вони схиляють дівчинку-школярку до вагітності. Але як з"ясувалось дівчинка вже була вагітна і супермаркет знав цю інформацію з аналізу її запитів та придбаних онлайн товарів.
Цей аналіз здійснюється автоматично по вже написаним програмам. Дані продаються рекламним агентствам і вони вже формують рекламу під результати обробки ваших даних в мережі.
Це ніякий не виклик, це створення вами товару, який фейсбук продасть рекламним, маркетинговим компаніям і злочинним угрупуванням.
Ви не клієнт соц.мережі, ви - її товар, а точніше інформація, яку ви безкінечно про себе залишаєте.
І головне, що ви ніколи не зможете подати на фейсбук в суд щодо продажу ваших даних (і тих, що в особистих переписках також).
Чому? Тому що ви поставили "галочку" на умовах надання послуг. А там, у великому тексті, який вам лінь читати, чітко написано: "ми намагаємось тримати Facebook на належному рівні безпеки, проте ви користуєтесь ним на власний страх і ризик. Ми надаємо Facebook як є, без будь-яких гарантій, чітких або уявних... Ми не гарантуємо, що Facebook завжди буде надійним, безпечним або безпомилковим... В зв"язку з цим ви звільняєте нас, наших директорів, посадових осіб, працівників та агентів від будь-яких претензій щодо відшкодування збитків, реальних та можливих, пов"язаних з уявленнями про надійність, безпечність та безпомилковість Facebook".
Окрім того, що Фейсбук продає інформацію про вас, щодня хакери зламують 600 тисяч облікових записів Фейсбуку - це визнав відділ безпеки компанії Фейсбук.
Завдяки різним флешмобам та цікавинкам накшталт " скільки в тобі якої крові", "як ти будеш виглядати у старості" тощо з вас просто висмоктують персональні дані та інформацію, яка розкладає вас на молекули споживача реклами та політичної агітації.
По витягнутій з вас інформації складається дуже детальний ваш портрет з усіма особливостями та вподобаннями - вік, стать, освіта, політичні погляди, що ви купуєте, на які сторінки заходите, що шукаєте у пошуковиках, скільки часу проводите у соцмережах і яких, сімейний стан, розпорядок дня тощо....цю інформацію можна отримати не лише з заповнених вами анкетних даних, а проаналізувавши що ви лайкаєте та коментуєте, хто у вас в друзях, які сайти відвідуєте.
Прикладом збору та аналізу даних про вас є красномовна історія в Міннеаполісі з супермаркетом "Target". Батько дівчинки-підлітка помітив, що супермаркет надіслав їй знижки на товари для немовлят. Розлючений чоловік пішов до супермаркету і звинуватив їх у тому, що вони схиляють дівчинку-школярку до вагітності. Але як з"ясувалось дівчинка вже була вагітна і супермаркет знав цю інформацію з аналізу її запитів та придбаних онлайн товарів.
Цей аналіз здійснюється автоматично по вже написаним програмам. Дані продаються рекламним агентствам і вони вже формують рекламу під результати обробки ваших даних в мережі.
Як інформацією з вашої сторінки у соцмережі можуть скористатись проти вас? Навіть якщо це просто пости про тварин.
Ось вам красномовний приклад. Щоб відшукати свою жертву 18-річну дівчину Крістофер Данневінг скористався фейсбуком.
Він ретельно вивчив профіль Нони до того, як звернутись до неї. Дівчина часто на своїй сторінці розміщувала пости про любов до тварин. Саме це підказало злочинцю, як можна вмовити дівчину зустрітись з ним.
Він створив сторінку з фейковим ім'ям. Зробив запит на дружбу і за де який час вони з Ноною вже вели активну переписку про допомогу тваринам. Так злочинець здобув довіру дівчини.
Незабаром він повідомив Ноні, що у благодійному фонді, який опікується покинутими тваринами, з''явилась вакансія і вона ідеально для неї підходить. Дівчина погодилась зустрітись для розмови, а Крістофер одразу запропонував показати притулок тварин за містом. Саме там, на занедбаній околиці, Данневінг згвалтував та вбив дівчину.
Ось вам красномовний приклад. Щоб відшукати свою жертву 18-річну дівчину Крістофер Данневінг скористався фейсбуком.
Він ретельно вивчив профіль Нони до того, як звернутись до неї. Дівчина часто на своїй сторінці розміщувала пости про любов до тварин. Саме це підказало злочинцю, як можна вмовити дівчину зустрітись з ним.
Він створив сторінку з фейковим ім'ям. Зробив запит на дружбу і за де який час вони з Ноною вже вели активну переписку про допомогу тваринам. Так злочинець здобув довіру дівчини.
Незабаром він повідомив Ноні, що у благодійному фонді, який опікується покинутими тваринами, з''явилась вакансія і вона ідеально для неї підходить. Дівчина погодилась зустрітись для розмови, а Крістофер одразу запропонував показати притулок тварин за містом. Саме там, на занедбаній околиці, Данневінг згвалтував та вбив дівчину.
Злочинність - це великий бізнес. ООН вважає, що транснаціональна організована злочинність приносить злочинцям більше 2 трильйонів доларів на рік. Це - торгівля наркотиками, крадіжки інтелектуальної власності, торгівля людьми, дитяча порнографія(доросла лише у нас злочин, в цивілізованих країнах вона не заборонена), викрадення особистих даних, кіберзлочини, торгівля людьми, підробка товарів. Загалом, організована злрчинність створює 15-20% світового ВВП.
Зараз розкажу вам про вражаючу айтішнозлочинну історію, яка завершилась кримінальним розслідуванням силами ЄС та США, але серце та мозок цієї історії знаходились в Києві.
Почитайте, можливо і ви були жертвою цього кібершахрайства. Українські айтішніки чи не найкращі в світі. Але у сфері IT-технологій сьогодні вчиняється найбільше злочинів і виноситься найменше вироків, тому спокуса величезна. А отже українські айтішники скрізь на перших місцях – і в легальній частині бізнесу, і в злочинній.
Уродженець Індії та швейцарець заснували компанію «Innovative Marketing», зареєстрували її в Белізі (офшор), а головний офіс розмістили в Києві на Північно-Сирецькій, 160 – займали три поверхи офісної будівлі. Бо в Києві вдосталь висококваліфікованих айтішників, які готові працювати за відносно невеликі гроші.
Стартап розробляв та продавав АНТИВІРУС нового класу та програмне забезпечення в галузі комп’ютерної безпеки.
Маркетингова стратегія була вдалою і лише за 2009 рік офіс в Києві обробив 4,5 мільйони замовлень та отримав 180 млн доларів прибутку. За три роки роботи в Києві «Innovative Marketing» продала програмного забезпечення на 500 мільйонів доларів. Компанія налічувала більше 600 співробітників, мала клієнтів з 60 країн та міжнародний кол-центр. Компанія мала сторінки у всіх соцмережах,
А тепер найцікавіше.
Типовий сценарій був таким: Коли користувач сидів за своїм комп’ютером, скажімо у Фейсбуці, раптово у центрі екрана з’являлось загрозливе повідомлення «Увага! Виявлено небезпечний вірус». Одночасно з динаміків комп’ютера лунав сигнал. Через деякий час на екрані з’являлось повідомлення про кількість та ступінь небезпечних вірусів та попередження, що це може призвести до втрати даних. Також на екрані з’являлась іконка «видалити загрозу» і більшість людей автоматично та підсвідомо на неї тиснули. І от тут вони потрапляли на сайт «Innovative Marketing», який пропонував усього за 49 доларів антивірусну програму, яка вирішить проблему, що вас спіткала. Хто не тиснув кнопку «видалити загрозу» просто мав заблокований комп’ютер і нічого не можна було вдіяти. 49 доларів – це був єдиний шлях розблокувати комп’ютер.
Як показало потім розслідування, це був злочинна шкідлива програма з залякуванням та фальшивими антивірусами, які рятували від фальшивих вірусів. Компанія створювала фальшиві загрози і за ваші гроші з ними вправлялась. Насправді, в комп’ютерах людей, які платили 49 доларів за антивірус, вірусів не було. А дані банківських карток обманутих людей, з яких вони ці 49 доларів платили, вдалий стартап с офісом в Києві продали на чорному ринку даних.
Врешті, люди в різних країнах почали звертатись до правоохоронців. І шахраї були викриті. Виявилось, велика компанія з гарним офісом, міжнародним кол-центром, семінарами та тренінгами для співробітників, тімбілдінгом – була просто прикриттям організованої куберзлочинності. Це була одна з найприбутковіших кібер афер в світі.
Ну і вишенька на торті:
Україну засновники обрали не лише через дешеву робочу айтісилу, а й через лояльну до грошовитих злочинців правоохоронну систему. Ім вдалось декілька років спокійно працювати та непомітно виїхати у невідомому напрямі. Попри те, що засновників шукають ФБР та Інтерпол, їх не можуть знайти.
Почитайте, можливо і ви були жертвою цього кібершахрайства. Українські айтішніки чи не найкращі в світі. Але у сфері IT-технологій сьогодні вчиняється найбільше злочинів і виноситься найменше вироків, тому спокуса величезна. А отже українські айтішники скрізь на перших місцях – і в легальній частині бізнесу, і в злочинній.
Уродженець Індії та швейцарець заснували компанію «Innovative Marketing», зареєстрували її в Белізі (офшор), а головний офіс розмістили в Києві на Північно-Сирецькій, 160 – займали три поверхи офісної будівлі. Бо в Києві вдосталь висококваліфікованих айтішників, які готові працювати за відносно невеликі гроші.
Стартап розробляв та продавав АНТИВІРУС нового класу та програмне забезпечення в галузі комп’ютерної безпеки.
Маркетингова стратегія була вдалою і лише за 2009 рік офіс в Києві обробив 4,5 мільйони замовлень та отримав 180 млн доларів прибутку. За три роки роботи в Києві «Innovative Marketing» продала програмного забезпечення на 500 мільйонів доларів. Компанія налічувала більше 600 співробітників, мала клієнтів з 60 країн та міжнародний кол-центр. Компанія мала сторінки у всіх соцмережах,
А тепер найцікавіше.
Типовий сценарій був таким: Коли користувач сидів за своїм комп’ютером, скажімо у Фейсбуці, раптово у центрі екрана з’являлось загрозливе повідомлення «Увага! Виявлено небезпечний вірус». Одночасно з динаміків комп’ютера лунав сигнал. Через деякий час на екрані з’являлось повідомлення про кількість та ступінь небезпечних вірусів та попередження, що це може призвести до втрати даних. Також на екрані з’являлась іконка «видалити загрозу» і більшість людей автоматично та підсвідомо на неї тиснули. І от тут вони потрапляли на сайт «Innovative Marketing», який пропонував усього за 49 доларів антивірусну програму, яка вирішить проблему, що вас спіткала. Хто не тиснув кнопку «видалити загрозу» просто мав заблокований комп’ютер і нічого не можна було вдіяти. 49 доларів – це був єдиний шлях розблокувати комп’ютер.
Як показало потім розслідування, це був злочинна шкідлива програма з залякуванням та фальшивими антивірусами, які рятували від фальшивих вірусів. Компанія створювала фальшиві загрози і за ваші гроші з ними вправлялась. Насправді, в комп’ютерах людей, які платили 49 доларів за антивірус, вірусів не було. А дані банківських карток обманутих людей, з яких вони ці 49 доларів платили, вдалий стартап с офісом в Києві продали на чорному ринку даних.
Врешті, люди в різних країнах почали звертатись до правоохоронців. І шахраї були викриті. Виявилось, велика компанія з гарним офісом, міжнародним кол-центром, семінарами та тренінгами для співробітників, тімбілдінгом – була просто прикриттям організованої куберзлочинності. Це була одна з найприбутковіших кібер афер в світі.
Ну і вишенька на торті:
Україну засновники обрали не лише через дешеву робочу айтісилу, а й через лояльну до грошовитих злочинців правоохоронну систему. Ім вдалось декілька років спокійно працювати та непомітно виїхати у невідомому напрямі. Попри те, що засновників шукають ФБР та Інтерпол, їх не можуть знайти.
Відомі технологічні гіганти "Apple", "Google", "HP" - давно відкрили дочірні компанії в офшорних зонах по всьому світу. Так би мовити легальний обхід жорсткої податкової системи та гарний заробіток для різних мікроостровних держав. Але так заробляти не соромляться й великі цивілізовані держави, як от Ірландія. Саме на цих послугах вони заробляли гроші, аби обігнати свого агресора Великобританію. І, треба сказати, успішно обігнали. Сьогодні рівень життя в Ірландії вищий ніж у Великобританії.
Так от, злочин - це лише те діяння, яке записано в законі як злочин. А слова і літери, як відомо, дуже просто рухати, переписувати, вилучати з тексту. Відтак, те, що очевидно виглядає як злочин, насправді може бути абсолютно законним, бо комусь вигідно не вписувати це у кримінальний кодекс.
Так от, злочин - це лише те діяння, яке записано в законі як злочин. А слова і літери, як відомо, дуже просто рухати, переписувати, вилучати з тексту. Відтак, те, що очевидно виглядає як злочин, насправді може бути абсолютно законним, бо комусь вигідно не вписувати це у кримінальний кодекс.
Тут непоміченою пройшла цікава новина:
8 квітня Уряд на виконання Указу Президента України від 31 січня 2020 р. № 32 “Про надання гуманітарної допомоги Республіці Албанія” наказав виділити Міністерству закордонних справ 10 млн. гривень для надання гуманітарної допомоги Республіці Албанія.
Може, це і справді просто допомога, а не вирішення чиїхось особистих фінансових питань. Але, не можу пройти повз і не викласти тут цікаву кримінологічну інформацію про Албанію - все ж таки центр європейської злочинності.
За даними Єрополу, та французьких кримінологів - Албанія - це одна з найбільш криміналізованих держав Європи. Фахівці розглядають Албанію спільно з Косово - як албанський злочинний субрегіон.
Ще у 2010 ООН у звіті Crime and Instability про цей регіон і його феномен було написано так: цілі країни та субрегіони дестабілізуються під впливом організованої злочинності та мають міжнародний вплив.
Карта косівського конфлікту співпадає з картою крупних злочинних трафіків і кримінальних ринків. Зона воєнних дій у регіоні - це територія народження транзиту крупних кримінальних потоків - наркотики, зброя, сировина, торгівля людьми, контрабанда.
Регіон Албанія-Косово - відносять до одного кримінального субрегіону, тому що він контролюється Албанською організованою злочинністю.
За даними Інтерпола існував зв"язок між політичним/військовим утворенням Косово і албанською організованою злочинністю.
Свого часу Армія звільнення Косова була зрощена з кримінальним світом, бо командири Армії були главами албанських банд. Ця Армія не була реальною воєнною силою, підтримувалась Албанією та її спецслужбою. Главам кримінальних банд, замаскованих під політичних діячів, вдалось створити свою державу, яка стала кримінальним центром Європи. Про це було сказано в ПАРЄ, 2010 швейцарецем Діком Марті.
Так от, що таке сьогодні албанський кримінальний субрегіон і Албанія, якій ми відправляємо гуманітарну допомогу з резервного фонду:
- це чи не найбільший в Європі центр відмивання брудних грошей організованої злочинності. Власне, для цього Албанією і підтримується "сіра зона політичної нестабільності - Косово"(як її називають французькі кримінологи).
- албанська мафія (за заявою Управління по бортьбі з наркотиками США) є ключовим торговцем східного героїнового трафіку, приблизно 40% якого потрапляє в США.
- албанський регіон сьогодні забезпечує один з найбільших у ЄС кримінальний трафік зброї, торгівлі людьми, наркотрафік, контрабанду.
8 квітня Уряд на виконання Указу Президента України від 31 січня 2020 р. № 32 “Про надання гуманітарної допомоги Республіці Албанія” наказав виділити Міністерству закордонних справ 10 млн. гривень для надання гуманітарної допомоги Республіці Албанія.
Може, це і справді просто допомога, а не вирішення чиїхось особистих фінансових питань. Але, не можу пройти повз і не викласти тут цікаву кримінологічну інформацію про Албанію - все ж таки центр європейської злочинності.
За даними Єрополу, та французьких кримінологів - Албанія - це одна з найбільш криміналізованих держав Європи. Фахівці розглядають Албанію спільно з Косово - як албанський злочинний субрегіон.
Ще у 2010 ООН у звіті Crime and Instability про цей регіон і його феномен було написано так: цілі країни та субрегіони дестабілізуються під впливом організованої злочинності та мають міжнародний вплив.
Карта косівського конфлікту співпадає з картою крупних злочинних трафіків і кримінальних ринків. Зона воєнних дій у регіоні - це територія народження транзиту крупних кримінальних потоків - наркотики, зброя, сировина, торгівля людьми, контрабанда.
Регіон Албанія-Косово - відносять до одного кримінального субрегіону, тому що він контролюється Албанською організованою злочинністю.
За даними Інтерпола існував зв"язок між політичним/військовим утворенням Косово і албанською організованою злочинністю.
Свого часу Армія звільнення Косова була зрощена з кримінальним світом, бо командири Армії були главами албанських банд. Ця Армія не була реальною воєнною силою, підтримувалась Албанією та її спецслужбою. Главам кримінальних банд, замаскованих під політичних діячів, вдалось створити свою державу, яка стала кримінальним центром Європи. Про це було сказано в ПАРЄ, 2010 швейцарецем Діком Марті.
Так от, що таке сьогодні албанський кримінальний субрегіон і Албанія, якій ми відправляємо гуманітарну допомогу з резервного фонду:
- це чи не найбільший в Європі центр відмивання брудних грошей організованої злочинності. Власне, для цього Албанією і підтримується "сіра зона політичної нестабільності - Косово"(як її називають французькі кримінологи).
- албанська мафія (за заявою Управління по бортьбі з наркотиками США) є ключовим торговцем східного героїнового трафіку, приблизно 40% якого потрапляє в США.
- албанський регіон сьогодні забезпечує один з найбільших у ЄС кримінальний трафік зброї, торгівлі людьми, наркотрафік, контрабанду.
Сучасна злочинність здатна змінювати суспільства: їх політичну діяльність, економічну, фінансові ринги, суспільні відносини.
Деякі держави кардинально змінюються під впливом організованої злочинності.
Ми не можемо сьогодні розділяти історію злочинності і політику, економіку, міжнародні відносини.
Французький геополітик Франсуа Тюаль ставить питання так - чи можуть великі кримінальні організації поглинути державу? Можуть. І наводить приклад Афганістану, Колумбії, Сомалі.
Злочинність сьогодні є не лише проблемою судів і правоохоронних органів. Сьогодні це проблема політична. І нашу планету можна сміливо називати планетою злочинності.
Так, за зовні політичними процесами нерідко стоять інтереси та активність злочинних організацій. Скажімо, війна може тривати роками лише тому, що неконтрольовану частину кордону використовують для злочинного транзиту наркотиків, зброї тощо.
За, так званими, зонами нестабільності - де немає війни і немає миру - також нерідко стоїть організована злочинність.
І схематично це може виглядати навіть як "асоціація підприємств певної галузі". Тобто декілька транснаціональних злочинних організації можуть лобіювати на рівні політичних рішень і підтримувати такі зони нестабільності як, скажімо, Косово.
Деякі держави кардинально змінюються під впливом організованої злочинності.
Ми не можемо сьогодні розділяти історію злочинності і політику, економіку, міжнародні відносини.
Французький геополітик Франсуа Тюаль ставить питання так - чи можуть великі кримінальні організації поглинути державу? Можуть. І наводить приклад Афганістану, Колумбії, Сомалі.
Злочинність сьогодні є не лише проблемою судів і правоохоронних органів. Сьогодні це проблема політична. І нашу планету можна сміливо називати планетою злочинності.
Так, за зовні політичними процесами нерідко стоять інтереси та активність злочинних організацій. Скажімо, війна може тривати роками лише тому, що неконтрольовану частину кордону використовують для злочинного транзиту наркотиків, зброї тощо.
За, так званими, зонами нестабільності - де немає війни і немає миру - також нерідко стоїть організована злочинність.
І схематично це може виглядати навіть як "асоціація підприємств певної галузі". Тобто декілька транснаціональних злочинних організації можуть лобіювати на рівні політичних рішень і підтримувати такі зони нестабільності як, скажімо, Косово.