💡Пояснення:

Дієприслівниковий зворот має передавати додаткову дію підмета!
У реченні Д дієприслівник вимагаючи передає додаткову дію іншого суб'єкта, адже підмет українська не може вимагати дотримання права.

Відповідь — Д.

А) «Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода – якої припускаються в навчанні».

Б) «Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду, – радив геніальний Олександр Довженко».

В) Василь Симоненко стверджував: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину».

Г) «Рідна мова дається народові Богом, – наголошував Василь Захарченко й застерігав, – А чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів».

Д) «Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюче терня?», – запитує ліричний герой поезії Івана Франка.

💡Пояснення:

Неправильно розставлені розділові знаки в реченнях А, Б, Г, Д.

А) Якщо слова йдуть усередині прямої мови, то перед та після них має стояти тире й кома: «Найкраща помилка та, – говорив філософ Григорій Сковорода, – якої припускаються в навчанні».

Б) Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то її (лише її) беруть у лапки, а після неї ставлять кому і тире: «Якщо почуєш жарт, шукай у ньому приховану правду», – радив геніальний Олександр Довженко.

Г) Якщо одна частина слів автора стосується частини прямої мови, яка йде перед розривом, а друга – тієї, що йде після нього, то після слів автора ставиться двокрапка й тире, а пряма мова продовжується з великої літери: «Рідна мова дається народові Богом, – наголошував Василь Захарченко й застерігав: – А чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів».

Д) Якщо слова автора йдуть після прямої мови, то між ними ставиться кома й ти­ре (кому не ставимо, якщо після прямої мови стоїть знак питання або знак оклику), а слова автора розпочинаються з малої літери: «Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько – колюче терня?» – запитує ліричний герой поезії Івана Франка.

Відповідь — В.

💡Пояснення:

Лексична помилка є в реченні Г, слово професіональний варто замінити на професійний, адже професіональний – той, що стосується професіонала; кваліфікований;
професійний – той, що стосується професії, пов’язаний з нею; фаховий.

Відповідь: Г.

Прочитайте речення (цифра позначає попередній розділовий знак).

Як стверджують філософи й соціологи,(1) цивілізованість світу вимірюють книжками,(2) саме вони є беззаперечними символами мудрості й честі:(3) президенти країн,(4) присягаючи нації,(5) кладуть руку саме на книгу,(6) а не на пощерблену в битвах древню шаблю.

💡Пояснення:

Неправильно обґрунтовано вживання розділових знаків у рядку А, адже в цьому реченні відокремлюється комами вставна конструкція, яка вказує на джерело інформації.

Відповідь: А.

💡Пояснення:

Іменники ІІ відміни чоловічого роду м’якої групи у кличному відмінку мають закінчення -у(ю): українцю.

Рід незмінюваних іменників іншомовного походження, що позначають власні географічні назви, визначається за родовою ознакою (місто, село, гора і т. д.): Батумі — місто, отже воно.

Хачапурі – середній рід, оскільки це незмінюваний іменник іншомовного походження, неістота. Отже, воно.

Відповідь — Д.

💡Пояснення:

У запропонованому реченні потрібно вжити прийменник завдяки. Пораді кого? Миколи Івановича. Прислівники вищого ступеня вживаємо з прийменниками від, за або сполучниками ніж, як: краще за інших.

Відповідь — Г.

💡Пояснення:

Числівник півтора поєднується з іменником чоловічого або середнього роду, а числівник півтори – з іменником жіночого роду. Також після числівників півтора й півтори в називному, родовому та знахідному відмінках іменник виступає у формі Р. в. однини: півтора місяця.

Конструкція більше з числівником у родовому відмінку, що вказує на перевищення якоїсь кількості (більше ста), не характерна для української мови, варто використовувати один з нормативних варіантів: більш ніж, більш як, понад: понад сто телеканалів.

Правильна форма числівника тисяча двісті в орудному відмінку – тисячею двомастами рекламодавцями.

Відповідь: Б.

УРАААААААААААААААААААААА

я нарешті відновив аккаунт у тіктоці

як у вас справи?)