Астероїд Сіті

Про що: Астероїд Сіті — ретро-постановка за сценарієм одного з персонажів картини, а також, власне, назва містечка, в якому впав астероїд. Поки герої кінокартини облаштовуються на території та між собою, наявність астероїда змушує їх затриматися трохи довше запланованого.

Можна подивитися, якщо це не перший фільм Уеса Андерсона для вас: Дійсно, не радила б починати знайомство з його творчістю саме з "Астероїд Сіті", "Готель Гранд Будапешт" — прекрасний і зрозумілий вибір.

Поки Тарантіно та Шазелл намагаються співати серенади кохання кіноіндустрії буквально переміщаючи нас в інші часові проміжки, Андерсон залишається на власному шляху, де "Астероїд Сіті" за побудовою схожий на попередника, "Французького вісника", — розділ на акти, бекграунд, який пов'язує всі історії докупи, як завжди, суміш улюблених акторів Андерсона та інший зірковий склад. Але поки Тарантіно та Шазелл знімають кіно про час та акторів, Андерсон знімає кіно про кіно, не повна кухня, але вкладає одну історію в іншу.

Чи то life imitates art (або ж навпаки), чи то як українець починаєш більше звертати увагу на подібні речі: десь за межами Астероїд Сіті тестують ядерне озброєння, один з головних героїв — воєнний фотограф, а ще є інопланетянин, через якого влаштовують карантин.
Зачекайте-зачекайте, розумію, що все це звучить як набір теорії змов за останні 3 роки, але у фільму є і більш чуйна сторона — той же фотограф ніяк не може дібрати правильного моменту, аби сказати дітям, що їх мати вже 3 тижні як померла і, власне, що робити далі. Інша ж взаємодія між героями відбувається чисто за стилем Уеса і виглядає, наче вони всі дуже розсудливі, дещо абстраговані або ж карикатурно емоційні. До стилізації фільмів містера Андерсона питань не буває, здається, цього разу він сценарію приділив менше уваги, ніж постановкам у кадрі.

Через дещо неоднорідний сюжет, розумію, чому апелюють до сцени з фотографом, який як актор виходить зі сцени та йде до режисера — він не розуміє, що відбувається. Насправді ж, його безпорадність відкривається у питанні чи все він робить правильно — навколо інопланетяни, військові, діти-вундеркінди, високотехнологічні пристрої посеред пустельного містечка, персонаж тепер вдівець із 4-ма дітьми — чи те, що він робить, є правильним? На що режисер йому відповідає, що все правильно, так і має бути, бо хто взагалі розуміє, що відбувається, а потім додає — актор настільки добре розуміє роль, що тепер він наче став більше собою, ніж був до того.

Словом, не можу сказати, що вийшла з кіно перевантаженою, адже хронометраж близько 1,5 години і сам Уес ніколи не намагається втомити глядача.

Якщо ти не заснув, то як ти можеш прокинутися? ☄

Трейлер
#cinematic_0c

Барбі [без спойлерів]

Про що: Яке життя поза межами Барбіленду, коли тут все ідеальне? Бездоганній ляльці доведеться дізнатися про це самостійно й випрямити свою стопу після підборів.

Чому рекомендую: Хоч і жартома, але в мережі цей фільм називають фільмом тисячоліття — іконічність ляльки очевидна, однак суть можна вловити з одного перегляду. Кілька цікавих референсів до культових фільмів, абсурдність світу іграшок, реальність, яка змінилися від першого концепту Барбі — Грета Гервіг, як співсценаристка та режисерка, майстерно інтерпретувала рожеві окуляри до сучасного контексту. Поєднання того, аби сприймати Барбі, як ляльку, не так серйозно чудово контрастує з викликами сьогодення. Ще доволі приємно, бо трейлери не спойлерять фільм повноцінно, сюжет розвивається доволі жваво — тому вся увага саме на екрані.

Але, насправді, Барбі та Оппенхаймер це схожі фільми 🌚💅🏻

Трейлер
#cinematic_0c

Оппенхаймер, або фільм, який неможливо заспойлерити

Про що: Історія Юліуса Роберта Оппенхаймера від студентства до точки неповернення, а після неї — відповідальність та утиски держави.

Чому обов'язково треба дивитися: На мою суб'єктивну думку, Оппенхаймера неможливо заспойлерити, і це не про якісь окремі сцени, які були важливими сюжетно чи гарно відзняті, — ви гуглите прізвище, і в історії вже вписано найвизначніший доробок цієї людини. Нолан знову передбачив новий пік проблеми і, в своїх кращих традиціях, запрошує нас розібратися детальніше в непростих іграх фізики.

Не сприймайте, що в кадрі буквально будуть давати інструктажі чи оперувати складними термінами, в першу чергу це біографічний фільм, але цілком "Ноланівський" — поєднання складних концептів фізики і емоцій, лише цього разу це реально. Як це, бути людиною, яку згодом назвуть "винищувачем світів"? Перебувати в захопленні від процесу, і розуміти, що наслідки будуть лише частково передбачувані? Уряд дає тобі унікальну можливість, але результатом користуватимуться вже на власний розсуд, і от маємо питання — люди, які використовуватимуть подібні розробки, добре розуміються на них?

Над технічною частиною Нолан вправно попрацював — кадри видаються глибшими, що підкреслює емоційність персонажів, кольорова гама не надто яскрава, інколи більш тьмяна і холодна, а в різних історичних моментах перетворюється на чорно-білу — після вибуху в світі не лишилося кольорів, хоча як режисерський хід для різних таймлайнів вже був використаний у Нолана. Музика інколи нагадує "Тенет", оскільки Нолан працював з тим самим продюсером, але, як на мене, музика не привертає надто багато уваги, у попередньому фільмі вона трохи виразніша, але й сюжет був динамічніший.

Вони не боятимуться, поки не зрозуміють. І вони не розумітимуть, поки не використають.

Трейлер
#cinematic_0c

Флеш

Про що: Уявіть, що ви — Флеш: трохи втомилися постійно рятувати світ у свої 20 з гаком, постійно голодні через швидкий метаболізм, аж ось ви розумієте, що ваші надздібності дозволяють подорожувати у часі, і ви вирішуєте повернути маму, яка була втрачена роки тому.

*заблюрені частини тексту містять відсилки до коміксів та мультфільмів, можна не дивитися і скоротити читання, але все ж раджу глянути для підняття настрою

Фільм окей: Десь на початку мудрий Бетмен скаже, що Баррі Аллен не може відповідати за наслідки, які спровокує його подорож у часі, молодий Баррі, звісно ж, його не послухає.

В цьому кроссовері світів можна перетинатися та взаємодіяти з собою, тож тепер Баррі повинен навчити підліткову версію себе як-то воно стати супергероєм у 18. А далі починаються пригоди, повторні відкати в часі і, нарешті, розуміння, що змінювати минуле набагато складніше, ніж продовжувати жити в світі, який був показаний від початку.

Прикольно, що кіновсесвіт цікаво обігрує кіноверсії Бетменів, але не канон коміксів (за коміксами Баррі не мав би зустріти Брюса, оскільки в альтернативній реальності в рокову ніч було вбито саме його, а не його батьків, натомість мстивим Бетменом став би батько, Томас Уейн, а мати втрачає здоровий глузд і стає Джокером 🙃; висновок — отакого Бетса було б складніше у чомусь переконати).
Баррі ж зустрічається з Майклом Кітоном, персонаж якого давно забив на супергеройство і тепер, як справжній геній, володарює над хаосом у маєтку Уейнів та поганенько варить спагетті. Окреме дякую за жарти, що його версія костюму абсолютно незручна: маска, як частина каптура, кріпиться до плаща і все це зроблено з гуми — ні голову нормально повернути, ні легкості це не додає.
Заміна Супермена на його кузину, хм, більш дивна річ як в сенсі спецефектів, так і її перебування на засекреченій базі в сибіру, типу існує "Супермен: Червоний син" — отаку історію подивилися б з цікавістю (він там вбиває сталіна лазерами з очей 🤣, по цьому коміксу є мульт).

Сподіваюся, Джеймс Ганн і ко справді мають кльовий план як перезапустити кіновсесвіт, бо я поки гадки не маю, що з того вийде (при всьому потенціалі Джеймса)

Трейлер
#cinematic_0c

Поговоримо про контент?

Доволі довго писала відгуки на фільми і серіали, але нещодавно придбані навушники повертають любов до музики. Хочу дізнатися вашу думку щодо контенту, можливо, час знову урізноманітнити пости в каналі, а, може, час дати собі копняка для чогось більшого (ха-ха). Правда полягає лише в тому, що, як і всі люди, періодично розклеююся, а потім склеююся назад, що поробиш.

Опитування, певно, закрию завтра

boygenius — the record [Album]

У вас буває настрій під кінець літа, такий спокійний, дещо сумний, а коли в спеку на вас дме вітерець, ви відчуваєте в ньому, що мало що є вічним і літо добігає кінця? Спекотні закінчаться і перейдуть в бабине літо, а потім на півроку приємної погоди буде не так багато? Ось для такого настрою я зазвичай обираю щось від, так званих, інді виконавців, бо вони частенько в цю музику додають і суму, і енергії, і трохи року в правильному дозуванні.

boygenius утворений трьома виконавицями, але дізналася про них через Фібі Бріджерс, власне, одну з учасниць. Її творчість теж підійде під такий настрій ;)

Spotify | AM | YT

#earworm_0c

Billie Eilish — Happier Than Ever [Album]

Другий студійний альбом Біллі не викликав бурхливих емоцій, коли вийшов. Все ж він і попередник дуже різні за звуком та енергетикою — "Коли ми всі засинаємо, куди ми йдемо" більше про драйвове, емоційне підліткове звучання, щось типу "ні, мам, це не просто період такий, це назавжди", в той час, коли "Щасливіша ніж будь-коли" вже більш свідома і витончена робота. Міксуючи різноманіття жанрів, Біллі, як і всі люди, дорослішає — саме з цим посилом альбом відкриває пісня "Getting Older".

Мені, певно, більше подобається середня частина плейлиста, хоч фоном без вагань можу поставити із самого початку. І все ж справжній смак дає саме шматочок від "Oxytocin" до "Overheated" з більш розповідним стилем у "Not My Responsibility". Для фанів Біллі зі звучанням як в "Bad Guy" є "NDA" та "Therefore I Am". Однойменний трек беззаперечна перлина з максимальною концентрацією енергетики за 5 хвилин.

Spotify | AM | YT

#earworm_0c

Doja Cat — Paint The Town Red

Doja Cat останнім часом сиділа часто на повторі, адже випустила аж 3 нових треки і щиро зацікавила своїм майбутнім альбомом. Отже, серед "Attention", "Paint The Town Red" та "Demons" найлегше поставити на повторне переслуховування другий — легкий мотив, рівна читка Доджи, загалом, приємний трек. Інші ж два більш цікаві, де "Demons" все ще заграє з агресивністю бачу часів Кендріка Ламара, але бридж просто бімба.

А ще раджу послухати, щоб не вважати, що вона все ще про "муу" та "Say So", адже тепер вона вважається реп виконавицею.

Кліп на "Demons" дивіться на власний розсуд 🌚

YT | Spotify | AM

#earworm_0c

Чорне дзеркало [6 сезонів]

Про що: Додайте в наш світ трохи більше технологій, той же ШІ, трохи віртуальної реальності метавсесвіту, дива робототехніки і автоматизації. Історії не завжди про примарне майбутнє, а навіть щось від 2000-х. А тепер кожна серія представлятиме для вас дилемну ситуацію, вихід з якої може бути жахливим та інколи огидним. Але ж ми всі зібралися аби трохи полоскотати власну психіку?

Чому рекомендую: Не переживайте, їсти і спати зможете після перегляду серіалу, скажу, що деякі епізоди не такі гостросюжетні і доволі передбачувані. Мій улюблений, напевно, "Біле Різдво", він не настільки простий, але змогла вгадати сюжет, окрім кінцівки.

А тепер і про недоліки — з 3-го сезону права викупив нетфлікс, отже, якість почала просідати. Кілька цікавих серій є в 5 і 6 сезонах, 3 і 4 відчутно недотягують до перших двох. Продовжуємо прожарку нетфлікс тим, що в деяких серіях технологічна складова відсутня. Ще чимось нагадує формат "Любов, смерть та роботи", оскільки обидва проекти анталогії (серії та сезони не пов'язані між собою), про технології і те, що вони бувають доволі небезпечні.

Без апокаліпсису, технологічний прогрес кидає багато соціальних викликів 🤖

Трейлер 6 сезону
#cinematic_0c

Сценарій сну [трейлер]

Давайте на чистоту — вам колись снився Ніколас Кейдж? Навіть скарби нації уві сні не шукали? Ну що ж, скоро у нас з'явиться можливість подивитися, що буде, коли всім людям почне снитися одна й та сама людина 🙃

Трейлер
#cinematic_0c

Bad Bunny — nadie sabe lo que va a pasar mañana [Album]

Відгук на цей альбом настільки свіжий, що я ще в процесі прослуховування, але вже хочеться поділитися враженнями. Почнемо з того, що ту паузу у переході між "NADIE SABE" та "MONACO" можна пережити вперше тільки один раз в житті. Спочатку хотілося якогось більш гарного переходу, але в "MONACO" використовується настільки гарний (і впізнаваний) семпл, що для нього треба була ця артистична пауза.

Альбом чимось нагадує 90-ті, але не в прямому значенні — він не звучить як музика 90-х, радше відчувається в дещо сумних мелодіях пісень, звуках телефонних гудків і (обережно) пострілів, такий собі вайб часу, який не нагадує про багато хорошого. В той же час, поки "MONACO" запам'ятовується найбільше, поєднання класики і трепу не вперше стається, але звучить цікаво. З інших родзинок альбому — на "VOU 787" використали шматочок з "Vogue" Мадонни. Чорна перлина однозначно трек "BATICANO".

Можливо, півтори години подібної музики важко прослухати за раз, хоч звук і "качає". Але нещодавно поверталася до "Dance The Night", тож не судіть строго)

Назва перекладається як "ніхто не знає, що станеться завтра"

YT | Spotify | AM

#news_0c #earworm_0c

Континенталь
нарешті відгук

Про що: Той самий світ Джона Уіка, тільки кількома десятиліттями раніше — історія про те як молодий Уінстон Скотт приходить до влади у готелі "Континенталь".

Чому рекомендую: Всі фішки з фільмів Джона Уіка збережено — брудне місто з купою підозрілих людей, музика, екшн, харизма кожного з персонажів. "Континенталь" це міні-серіал, в якому 3 серії по 1,5 години кожна і розвиток подій не просідає ні на хвилину. Хочете Мела Гібсона у ролі розлюченого керівника готелю — є, красунчик молодий Уінстон — на місці, трохи різношерстна команда навколо нього — чудово доповнюють одне одного, невелика афера у стилі друзів Оушена — теж присутня.

Справді якісне доповнення світу Джона Уіка 👌🏻

Трейлер
#cinematic_0c

Незнайомці

Про що: Дещо самотній Адам розкриває власну історію завдяки чарівному сусіду Гаррі, з яким він поступово стає близьким, та зустрічами з батьками, які викликають ностальгію та біль від складності прийняття вибору сина.

Чому рекомендую: Якщо для вас якимось магічним чином не розкрився акторський талант Ендрю Скотта — знайдіть можливість переглянути це кіно. Його потенціал грати від лихого генія-супротивника Шерлока Моріарті до таких чутливих і тендітних ролей, як Адам в "Незнайомцях", і все це робити переконливо — можливість, яку не варто втрачати.

Загалом, фільм видається дуже камерним: 4 головні герої, більшість сюжету пов'язана з героєм Адама, основні локації всього 2. Кольорокорекція теж створює затишну атмосферу, коли того потребує сюжет, але він сам — про близькість, про неможливість завершити діалог з близькими людьми, про те, як можуть працювати захисні механізми психіки у подібних ситуаціях. Загалом — дивіться і відчувайте :)

Ендрю Скотт просто вау, хоча персонаж Пола Мескала теж чудовий 🤌🏻

Трейлер
#cinematic_0c

Залишенці

Про що: Маленька американська школа йде на різдвяні канікули — під керівництвом учителя залишаються кілька учнів та шкільна кухарка. Згодом, коло зменшується до трьох персонажів: вчитель, один з учнів та кухарка. Маленький кампус не навіює святкової атмосфери, тож всі троє врешті їдуть святкувати Різдво в інших місцях.

Чому рекомендую: Для мене у "Залишенців" відчувається стійкий вайб "Спілки мертвих поетів", фільму який зняли ще наприкінці 80-х, — теж історію, яка відбувається в американському кампусі з молодим хлопчиною в центрі подій, дечим схожим стилем зйомки і відчуттям юнацького завзяття. Чи то тенденція така, чи то останнім часом попадаються і подобаються фільми, в яких мінімальна кількість головних персонажів, — у дуету сценариста й режисера тоді достатньо часу розкрити головного або ж кожного з героїв, і це чудово працює тут.

Головне тріо має складні історії становлення кожного з них — вчитель і учень через проблеми з батьками, а кухарка через втрату єдиного сина. Життя є життя, за сюжетом є вагомий поворот, про який я докладно розповідати все ж не буду — краще один раз побачити, ніж 10 разів почути. Скажімо так, після цього Різдва, вони всі стали трохи інакшими людьми.

Маленькі містечка взимку явно не епіцентр святкових подій 🎄

Трейлер
#cinematic_0c

Justin Timberlake — Everything I Thought It Was [Album]

Пройшло 6 рочків від попереднього не дуже популярного альбому ДжейТі, знаєте, у мене є сумніви, що цей зможе перерости успіх попередника. 18 повноцінних треків важко слухати більше години підряд, тим паче, коли деякі з них абсолютно не відкладаються у пам'яті. Насправді ж, Джастін може робити класний грув, але чомусь не розкриває свій талант на повну цього разу.

Мучить питання чому? Не те, щоб зараз у нього було багато матеріалу або проектів, а тур він розпочне і закриє в 2024 році, що можна вважати маленьким туром. Чому ж не зменшити кількість треків, покращити ще кілька з них? Врешті-решт, є ж така штука як делюкс версії альбомів, куди можна докинути кілька пісень і це буде ок.

Подаю петицію на злочин робити пісню "Selfish" лід-синглом — це супер слабкий лід, який не обіцяє нічого доброго як тизер альбому в цілому. З іншого боку, зроби "F**kin' Up The Disco" лідом — планка до проекту злетить до небес, а у "начинки" не вистачає смаку 🤷🏻‍♀ "No Angels" офігенно мелодично зведений трек, продюсери вправно мене надурили, бо використали фішки Тімбаленда, а його там немає. Мені подобається як на "Play" граються з побудовою треку, він наче спадає, але це класно звучить. Можна притягнути "Infinity Sex" за вуха ще до стилістики а-ля типового контенту Джастіна. На цьому мої фаворити закінчуються, отакі справи 🙃

Джастіне, так а чим це все було? 🤔

YT | Spotify | AM

#news_0c

Billie Eilish — HIT ME HARD AND SOFT [Album]

Нова робота Біллі, яка чудовим чином тримається в моєму плейлисті від моменту виходу альбому, власне, з середини травня. В альбомі є багато спільного з попередником, але звучить інакше і в багатьох сенсах сильніше: "Skinny" резонує з "Not My Responsibility", де в обох треках наскрізною темою є суспільство, яка нав'язливо оцінює тіло Біллі. "The Greatest" питає про визнання від чоловіка, в той час як на "Your Power" чоловічу фігуру просять не забирати свободу у дівчини.

Також Біллі вирішила нас "нагодувати" — на альбомі присутні треки "Lunch" і "Dinner". Well, she ate and left no crumbs. Важко сперечатися, який трек подобається більше, адже певна грайливість присутня на обох. Однак на "Dinner" ціла історія сталкерингу, ледь не детектив, в той час як "Lunch"... більш прямолінійний, якщо ви розумієте, про що я.

Інші треки, які я не оминаю стороною: "Chihiro", "L'amour de ma vie", "Bittersuite", "Blue", а "Birds of the feather" для мене краще розкрився після перегляду кількох інтерв'ю про створення трека, ніж від банальної вірусності в соцмережах.

Трек, про який ще не згадувала, і, насправді, вмикаю не так часто це "Wildflower" — гарна пісня, але за нею стоїть особиста історія Біллі, для пояснення якої знадобиться ще кілька абзаців 🙃

Це сильний претендент на звання альбому року, Біллі та Фіннеас — унікальна колаборація в музичній індустрії 🎼

YT | Spotify | AM

#earworm_0c

Чорні голуби

Про що: Дружина міністра оборони Британії веде подвійне життя: в одному вона чудова дружина і мати, в другому — вона передає таємну інформацію з роботи чоловіка до іншої таємної організації, яка використовує це у власних інтересах. Так стається, що її коханець повʼязаний зі злочином більшого масштабу, але вона обов’язково помститься за нього.

Чому рекомендую: Маю дивний настрій між переглядом різдвяної класики і фільмів або ж серіалів, де просто стоїть ялинка у кутку, і “Чорні голуби” про друге. Незвична ситуація для проектів Нетфліксу, але я не змогла відірватися, бо нарешті у них були грамотні сценаристи в команді, які вибудували сюжет, не розкриваючи всіх секретів посеред сезону. В якийсь момент є легке відчуття, що героїв стає забагато, але ж це серіал про шпигунів і секретні організації, тож вважатимемо, що це на краще, коли навіть в 4-5 серії є чим здивувати. Інша неймовірна річ — сюжетно сезон завершений, має потенціал для продовження, але воно не зобовʼязує знімати наступний сезон (я скажу, що треба).

Дуже приємно бачити знову Кіру Найтлі та Бена Вішоу в головних ролях, для Бена це класна можливість зробити крок вбік від Бондіани, щоб розкритися на першому плані. Вважаю, що їх дует чудово працює, другорядні герої надають їм контрасту і серіал не застрягає в формальному вигляді.

Колишніх шпигунів не буває, еге ж? 🥸

Трейлер
#cinematic_0c