Іноді дивишся на свій вік і не розумієш, куди поспішаєш.
Начебто все ще попереду, але всередині-відчуття, що запізнюєшся і робиш занадто мало для себе і свого майбутнього.

Ти чекаєш, поки закінчиться війна, поки зʼявляться гроші. А життя тим часом просто закінчується. Ти не станеш молодшим, ніж ти є в цю секунду: Купи ту чашку, напиши тій людині, поїдь туди, куди боявся.
Твоє "колись" — це міф. Твоє "зараз" — це єдине, що в тебе реально є.