їzhakultura.пульс
553 members
6 photos
3 files
68 links
Канал проекту https://yizhakultura.com/, який популяризує і здійснює гастрономічні дослідження

Тут ми пишемо веселіше і з іронією спостерігаючи за світом їжі, науки, кухні.

Накипіло? Пишіть все Олені https://t.me/OlenaBraichenko
Download Telegram
to view and join the conversation
👩🏻‍🍳Вчора після прийняття постанови "карантину вихідного дня" навіть не було сил розповідати цікавинки про їжу. І хоча наш проєкт #їжакультура працює, так би мовити у віртуальному полі, ми теж маємо витрати фінансові і часові, працюючи у тому числі і для галузі, яку у ЗМІ називають "ресторанною", а ми її бачимо як частину культури і креативних індустрій.

Вже три роки, працюємо щоденно з головною метою - аби формувати і розвивати гастрономічні дослідження в Україні, видавати гастрономічну літературу, розвивати українську гастрономію, долати стереотипи і розповідати фахово про історію їжі чи страв. Так аби кожен з вас міг у колі друзів чи десь за кордоном, сказати: "А ви знаєте, що в Україні існує кілька десятків рецептів борщу, а про технологію обпіканої риби чи вудженої шинки написано кілька книг", так аби ви могли своїм дітям розповісти історію України через історію кількох страв, просто і доступно, так аби ресторатор міг написати нам і сказати, а давайте розробимо унікальне меню, сезонне чи історичне, попрацюємо над концепцію закладу.

З вірою у краще 🤍
🧘‍♀️Про науку, терпіння і дедлайни.

Уявіть, у #їжакультура вийшов матеріал, історія якого почалась 27 вересня 2018 року, саме тоді Олена написала Лідії Артюх листа з проханням про інтерв’ю, а метеріал вийшов лише зараз. Так буває, причин на то багато, але ми не вправі їх розголошувати. Натомість набрались терпіння і чекали, бо хочемо запрошувати до розмови людей, робота яких має потужний вплив. Хоча свідомі того, що з позицій сьогоднішніх критеріїв, ім’я Лідії Артюх можуть не знати, навіть ті, хто серйозно цікавиться української кухнею чи її історією. Адже у дослідниці Лідії Артюх немає інстаграму, вона не дає інтерв’ю ЗМІ. Як і більшість з покоління дослідників які жили і працювали у час, де критерієм твоєї успішності було визнання спільноти, кількість та якість публікацій у фахових виданнях, годин записаних і розшифрованих інтерв’ю, кількість прочитаних та написаних книг, а не лайків, перепостів чи згадок у медіа. (тут ми не збираємось ідеалізувати минуле, а просто висвічуємо зміни часу).

Але нам дуже хотілось розповісти історію дослідниці української кухні, етнографа Лідії Артюх, показати, чому наші знання/розуміння про українську кухню сьогодні такі, а не інакші. Поставити питання які у минулому не ставили дослідникам, наприклад у яких умовах жили вчені в експедиції, що їли?

Почитати інтерв’ю можна тут,

Друзі, всі хто з першого дня на нашому каналі, і ті що приєднались нещодавно, хочемо нагадати, що телеграм канал їzhakultura, не дублює всі наших матеріалів які ми публікуємо на сайті чи в інстаграмі. Це радше наш щоденник справ і думок, інсайтів і закулісся, тому ніколи не завадить підписатись на нас в інстаграмі https://www.instagram.com/yizhakultura/ та фейсбуці https://www.facebook.com/yizhakultura. Ми будемо щасливі, а ви й не зчуєтесь як за кілька місяців ваші знання про їжу поглибляться, а світ навколо стане цікавішим. Нам дійсно важливо знати, що авторські і унікальні матеріали, без маніпулятивних заголовків цікаві і потрібні сучасному читачу, а гастрономічні дослідження мають шанси на повноцінний розвиток в Україні.

📯 Тож, не забудьте підтримати нас вподобайками
26 листопада У США та Канаді свято - День Подяки. Традиційно у США до свята готують індичку.

Який він День Подяки з українським смаком - читайте у матеріалі Маріани Душар. https://seedsandroots.net/den-podyaky/ Будете готувати індичку?
Anonymous Poll
29%
Так, це чудова нагода🍗
53%
Ні, це не наше свято🥑
14%
Не їм м'яса, але свято хороше 🥂
5%
Вперше чую 🤓
♨️ Ресторан української кухні і премія "СІЛЬ"

Всі зануренні в ресторанному ландшафті, вже два дні поспіль відкрито та завуальовано обговорюють результати премії СІЛЬ. Нас звісно теж вона цікавить, але в іншому контексті і зараз розповімо у якому.

Для непосвячених премія СІЛЬ, щорічний захід на якому оголошують найкращі ресторани у певній категорії і нагороджують їх мідними сковорідками. Сковорідки (між іншим) від французького бренду. «Що ж тут скажеш, якщо воно канєшно» український виробник поки зріє і розвивається, до того аби вкладати кошти у розвиток чи промоцію культури, навіть ресторанної. Адже ресторани у сучасному світі відносяться до сектору культури і креативної економіки.

Найбільше нас цікавила премія у номінації «найкращий ресторан української кухні» фіналістами якої стали:
📌 Barvy, Київ
📌 Ресторація Бачевських, Львів
📌 100 років тому вперед, Київ
📌 Sho, Київ
📌 Хуторець на Дніпрі, Київ
📌 Гостерія Хата Подопригора, Дніпро
📌 Остання Барикада, Київ
📌 Ресторація Шпігеля, Хмельницький
📌 Пан Атаман, Херсон
📌 Родичі, Жашків

Переможцем 2020 р. стала Ресторація Шпігеля, Хмельницький! Яку ми вітаємо від щирого серця.

Почитавши коментарі і публікації після премії, з’явився дивний післясмак. Частина, тих хто не отримали сковорідку, промовчали так ніби й не було ніякої там премії.

Така позиція погана, бо:
а) все ж таки говорячи про премію, конкурс (навіть якщо ви там не «звезда») ви додаєте ваги заходу, даєте сигнал, що вам не байдуже;
б) можна сміливо порадіти за колег, адже завтра можете виграти ви.
Інша частина, публічно чи кулуарно, страшно образилась. Це більш продуктивна позиція ніж мовчанка, але знову ж, дивно як колеги по одному, здавалось би цеху, не знають чи не хочуть знати, що відбувається у їхньому середовищі. (Пам’ятаєте з чого починається будь-який, навіть поганий реферат? З огляду літератури на певну тему. Це робиться для того, аби ви не думали, що ви одна/один такий у полі воїн, що взявся за певну тему). Розуміння поля, спільноти – дуже важливе, воно дозволяє не лише конкурувати, але й зростати.

Досить лірики перейдемо до переможця. На нашу думку, найбільша проблема з цієї номінацією «найкращий ресторан української кухні» в дивному трактуванні і сприйнятті української кухні – як чогось незнаного, відірваного від сьогоднішніх реалій, екзотичного у назвах або відверто шароварного. Тому допоки ми не визначимось, що українська кухня то частина нашої культури, діла не буде.

До критерій оцінки хотілось би додати ще позицій:
🖍 Робота з місцевими фермерами та локальними продуктами (тільки благаємо локальними не в сенсі українськими, а от такими що ростуть в радіусі 100-150 км)
🖍 Екологічність та безпека
🖍 Внесок у розвиток сучасної гастрономічної культури, бо ж українська кухня то не лише минуле, але сучасне і сподіваємось майбутнє. Переосмислювати архіважливо (особливо, якщо ви розумієтесь на тому, що переосмислюєте), але круто не лише цитувати вінегрет, борщ чи голубці, але й створювати, щось геть нове. Щось таке, що полюблять сотні тисяч і почнуть готувати дома. А це задачка з зірочкою.
🖍 У якості бонусних балів оцінки за мову у меню і соцмережах (бо «качка» то не «утка», а «руська піч» - це «руська піч», а не російська і т.д.)

❤️Але ми точно бажаємо премії процвітання та розвитку, адже нагорода, гуртування навколо конкурсу, це завжди гарний привід подумати, роззирнутись і з новими силами рухатися далі!

#рестохроніки
Кілька днів тому посол України у Японії, розповів, що в Японії можна:

1) скуштувати "котлету по-київські' 2) придбати борщову заправку У коментарях різне, від вау, до фу 'котлета по-київські' радянщина якій не місце на столі! А що думаєте ви?
Anonymous Poll
82%
Круто, це перемога 💛💙
18%
Соромно, що українську кухню у світі знають по котлеті 💔
Сьогодні день народження української художниці Катерини Білокур.

Раніше не було прийнято говорити про "стиль життя" художника чи його побут, а тим більше про смаки.

Давайте кілька слів скажемо про те, як жила та, що їла художниця, роботи якої захоплюють і їх часто цитуюють сучасні майстри.

А життя Катерини з с. Богданівка, що на Київщині, було далеким від гедоністичних насолод.

"Кисляк, варена картопля, свіжий хліб" - це вже розкішне і не буденне меню.

В її листах ми не знайшли ні "туги" за арабікою, ні розмов про їжу. Їжа в її листах, частіше згадується як ліки - буряковий квас прикладають до хворого місця, а від болю в серці - цукор.

Пристрасть - малювання, місія - боротьба з рідними і селом за право бути художницею.
Конференція на тему українських етно-естетик ҐРУНТ https://www.facebook.com/foundDZ/

Звісно у розмовах про українську культуру, її спадщину та сучасні трансформації неможливо оминути питання гастрономічної культури.

Тому Олена Брайченко візьме участь в обговоренні і дискусії та відповість на питання: навіщо нам розвивати гастрономічні дослідження та як працювати з гастрономічною спадщиною аби формувати нові сенси.

Долучайтесь на сторінці заходу онлайн.
🕎 ХАНУКА - єврейське восьмиденне зимове свято.
Протягом 8 днів, надвечір запалюють свічки.

На Хануку прийнято готувати страви приготовленні на рослинній олії. Обрядові страви свята - картопляні млинці (деруни, тертюхи) "латкес" та смажені в олії пончики, пампухи з повидлом "суфганійот"

Щасливої
Хануки!
🤫 Такого ще не було, щоб ми двічі писали на день. Але, не сила терпіти, тому робимо виняток.

👁 минулого року 27 березня, лише у телеграмі ми опублікували, найсміливіші власні припущення про зміну гастротрендів.

👁 одне з них, дозвольте згадати: "мода на 90-ті роки, яку можна було відчути у музиці, одязі тепер буквально може торкнутися і їжі - комфорт фуд буде затребуваний як через потребу відчути емоції дитинства, так і через економічні фактори. На тлі страху та паніки - чого боятися смаженої картоплі? До неї треба відкривати власноруч консервовані помідори."

👁 до чого це ми? Є такий рейтинг від Goodreads, який щороку шляхом голосування читачів оголошує переможців: «Вибір Goodreads – 2020». Уявіть лише, в ньому взяло участь 5 674 480 читачів.

👁І в категорії їжа/кулінарні книги, здобула перемогу Ina Garten з книгою Modern Comfort Food, Наш прогноз, щодо популярності комфорт фуд справдився, і "затишна їжа" стала доречною і затребуваною у 2020 році.

👀 Величезне спасибі Читомо, які тримають руку на пульсі книговидавничих справ. Між іншим у них класних телеграм канал - https://t.me/chytomo радимо підписатись і у ваш світ прийде сила знань і класних книг!

#їжакультура #гастрокнига
📽 Наша історія кулінарних героїв та героїнь, має шанс перетворитися на кіно, та розповісти про одну з популярних кулінарних книг минулого Ольги Франко.
Ловіть тізер "Смак свободи"
https://www.facebook.com/ganza.film/videos/383087299505154
Anonymous Poll
75%
о класна ідея і тізер 🔥
6%
давно на часі, а от кліп не сподобався
19%
а хто така Ольга Франко?
👩🏻‍🍳Борщова осінь обіцяла не закінчуватися!

Міністерство культури та інформаційної політики планують включити український борщ до культурної спадщини ЮНЕСКО, а сьогодні 18 грудня під час онлайн-фестивалю "Культура та традиція приготування українського борщу" готуватиме Євген Клопотенко, а всі охочі мають змогу долучитись. Це гарна нагода поглянути на поле борщових студій в Україні.

🔥Відтепер з їzhakultura можна не лише занурюватись у гастрономічні дослідження, але й смакувати. Ловіть рецепт з книги, яка закохає вас у світ української кухні.
- тут, та посилання на знакові матеріали про борщ 2020 року!

🌶 Якщо вам цікаво тримати руку на пульсі і прочитати небанальні борщові історії підпишіться на цю сторінку. Авторка ресурсу Аврора Огородник спільно з Маріанною Душар обіцяють написати книгу про борщ!

🌶 Матрицю борщу знаходьте на сторінках проєкту Маріанни Душар (вона ж Пані Стефа)

🌶Про те як українці готують і їдять борщ сьогодні, читайте у спільному матеріалі їzhakultura та Гуртобус тут.

🌶У світ борщових діалектів, живої мови та регіональні лексеми занурить книга: "Скарби українських говорів: тексти про борщ"

🧚🏻‍♀️ Це далеко не повний перелік досліджень, матеріалів присвячених борщу. Але найсвіжіші та актуальні.

Занурюємось у борщ сповнені знань!
🌟 Веселих свят! Смачної куті!

Друзі, а ми відкрили на сайті рубрику зі стравами, кожна з яких розповідає про певну сторінку нашої історії !

Теорія та практика відтепер на одному сайті.
До 25 грудня ми підготували рецепт рисової куті, пшеничну опублікуємо до 6 січня.

Бережіть себе та ваш світ навколо!
https://yizhakultura.com/material/20201223_1644
🤫 Вдалого і енергійного старту робочої неділі. А ми пропонуємо для натхненні переглянути тізер видання "Україна. Їжа та історія" створенного у партнерстві їzhakultura та Українським Інститутом

👀Те що лишається поза кадром, не менш цікаво ніж те, що потрапляє до кадру. Як відбувались зйомки до книги, гори посуду, текстилю, нервів і любові знайдете у цьому відео.

📽 https://www.youtube.com/watch?v=5Qc7Lr0_D-I&fbclid=IwAR1cjwx44LHF1JeEdxe-KH6ovslCDGQOWzZUgkgKukjCd6MBsSMMsmIaqTg
6 січня Святий Вечір, а з появою першої зірки в небі приходить Різдво.

Традиції цього свята досі добре збережені. Попри агресивну антирелігійну кампанію радянської доби, карикатури та висміювання вірян чи тих, хто дотримується традицій, у радянських газетах та журналах, та навіть попри призначення саме на 6-7 січня суцільних "суботніків", зборів колективів, нарад та іспитів, зміст свята лишився непорушним до сьогодні.

У минулому, як і сьогодні, для українців Різдво, не лише церковне свято, але й народне. Це час не просто зустрічей у родинному колі, чи чергового застілля, а вшанування померлих родичів. Традиції українського Різдва тісно переплетені з культом предків і вірою, що саме у цей день час втрачає свою лінійність, а минуле/сьогодення/майбутнє стає одним цілим.

А тому традицій, обрядодій та ритуалів пов'язаних з стравами, збереглось багато.

Ми, підготували для вас невеличку підбірку матеріалів від рецептів до науково-популярних розвідок присвячених традиціям українського Різдва.

👩🏼‍🍳Готувати
⚪️Страви з історією (пшенична кутя) - тут
⚪️Рецепти з історією (рисова кутя) - тут
⚪️Навчитися готувати смачні пісні страви до столу можна разом з Маріанною Душар у журналі Fresko від Сільпо - тут
⚪️Приготувати нашвидкоруч бурячок з грибами, подивитися і послухати розмови про Різдв'яні традиції, дідух можна у Сніданку з 1+1 - тут

📙Читати і досліджувати
🟠
Більше про кутю з рисом Олена Брайченко у статті для Музею ім. І. Гончара - тут
🟠Про сімейні традиції різдвяного столу Христі Бурдим від foodies - тут
🟠Про народну магію у різдвяній обрядовості бойків (дослідження Наталії Громової) - тут
🟠Більше про символіку куті від Олени Брайченко та Костянтина Грубича у матеріалі Дарії Поперечної для УП Життя - тут
🟠 Погортати різдвяні листівки радимо ось - тут або тут

🎧 Послухати
🔘розмову з Оленою Чебанюк про страви і традиції Святого вечора - тут

📺 Подивитися
🟣
Що їли та як розважалися на Різдво у Середньовічній Європі - тут
🟣 Про традиції гостинності на Різдво і Новий рік в Україні з етнологинею Галиною Бондаренко - тут
🟣 Чому в нас "2 Різдва" зрозуміти можна переглянувши ось цей ролик - тут .
🟣 Про гастрономічний дух Різдва, дивіться розмову Banko Mary засновниці АЙВА
https://www.youtube.com/watch?v=vhpeZ4M14Mw&feature=emb_logo

А відчути настрій свята можна послухавши гарну музику від талановитих Шпилястих кобзарів - слухати і надихатися та веселитися !
(бо сил Сінатру в супермаркеті/кафе слухати вже немає)

🔺А про те як боролись з українською колядою прочитайте тут і поміркуйте над тим, чому досі комплекс меншовартості притаманний багатьом сучасникам. Це не просто були переслідування чи висміювання, а комплексні операції КДБ.

Бережіть тепло душі і світло свята!
Христос Рождається!
🎄Свята не лише гарна нагода для відпочинку, нових мрій, відтворення традицій чи кулінарних експериментів.

🔬Для дослідників навіть свято стає приводом для аналізу та спостережень. Тому я готова (подумала, що так буде правильно, думки та теорії цього допису моя (Олени Брайченко) пряма мова) поділитись думками щодо нинішнього культурного контексту існування і функціонування традиційних свят.

🦄 на жаль, провести повноцінне дослідження засноване на репрезентативній вибірці та доцільною методологією, як ви розумієте змоги не було. Тому всі наступні пункти припущення та у вигляді робочих гіпотез, власних спостережень та академічного досвіду.

🦄 ЗМІ, блогери та частина українців по-різному розуміють, транслюють традиції. Найчастіше, зараховуючи до традицій святкування Різдва лише описані етнографічні обрядові дії які були поширені у минулому, і не звертають уваги на день сьогоднішній. Я практично у кожному публічному інтерв'ю намагаюсь змістити акценти, виходить не завжди.

🦄 Загалом такий підхід, позначається на тому, що у читачів чи слухачів, формується хибне враження "треба так як було у минулому", а ще різному баченні регіонів України. Все частіше досвід святкування Західного крила країни визначається як єдино вірний, що змушує іншу частину шукати або сором'язливо опускати очі за відсутності пампухів на святковому столі чи борщу з вушками.

🦄 Я хочу у наступному пості написати про те, як ми бачимо минуле, трактуємо традиції чи зберігаємо їх, але спершу хочу аби ви подумали над питанням - "Як формується ваше уявлення про те, яким має бути свято, таке як Різдво чи Великдень?

⚙️В ідеалі, до цього посту мають прикріпитися коментарі, якщо цього не трапилось, то спробую їх прив'язати у наступному. Попри все, нехай ваш вечір неділі буде затишним та радісним.
Тут повинен був бути текст про традиції. Пробачте підвезли нове кіно, оскільки ми його подивились у час обідньої перерви, проговорили й маємо бажання й вам розповісти!

Неймовірно втішені таким документальним фільмом. Давно на часі.
Але є моменти, на що звернули увагу.

Відео не підважує, а оприявнює гендерний дисбаланс. Український ресторанний світ - світ мужчин. (Дорогі студенти Києво-Могилянської, зверніть увагу, яке багате поле для досліджень)

Круто коли ресторатори говорять про загальну ситуацію у сфері та згадують, що та як роблять їх колеги по цеху, називають заклади, класні концепти.
Вбого коли лідери ринку, весь час говорять лише про себе і себе. Я вперше то, я вперше сьо. Все ж таки подібні фільми це не нативна реклама закладу чи персони (хочеться вірити), а така собі середня температура по палаті.

Класне відео аби подумати/послухати та проаналізувати. Чи хоча б позгадувати, яким був ресторанний ландшафт 5 і 15 років тому, ми точно згадали заклади мережі "Козирна карта", коли наявність дисконту і пластику в гаманці розповідала не про смакові уподобання, а фінансові можливості власника.
Трохи дивні відчуття нестачі структури чи каркасу всього сюжету. Якось ніби радянський час все погано/зараз все добре? Це лише поляризує думки, але геть не зрозуміло про що йдеться конкретно. Чи про дефіцит, як явище пізньорадянської доби, чи зміну споживчих практик чи того, що тепер не обов'язково бути партійним аби стати директором ресторану. Оця поляризація тез, дещо бентежить.

Мега класно і цікаво, коли шеф чи ресторатор розповідає про власний досвід, оперує фактами зі свого життя і розповідає, що його підштовхнуло до того аби відкрити ресторан, чи займатись саме цією, а не іншою справою.
Геть бідося коли спікер намагається формувати глобальні теорії та гіпотези, а на підтвердження їх апелює до досвіду своєї родини, або й просто лишає нас, сам на сам з власними історичними фантазіями.

Але дивитись точно варто!
І скажіть, що думаєте, може то ми були сильно голодні і придираємось :)

#накипіло
https://www.youtube.com/watch?v=uQMAozLQEd0
💐Друзі величезне всім вітання. Ми щиро раді бачити кожного хто долучається до нашого телеграм каналу який є частиною проєкту їzhakultura. Про канал радимо прочитати у прикріпленому повідомленні та прогулятись хештегами по каналу.

📥 Якщо коротко, то тут на вас чекають розповіді про історію української кухні, критичні думки, публікації присвячені гастрономічним дослідженням чи спостереження через призму антропології. А ще посилання на корисні лінки та новини зі сфери науки, мистецтва, ресторанної сфери, тематичні добірки матеріалів з різних ресурсів присвячених їжі.

❗️На каналі ми не зловживаємо перепостами з нашого сайту чи інших сторінок.

📯Наступний пост буде про те, як ми бачимо минуле, трактуємо традиції чи зберігаємо їх. Навіяно сотнями коментарів та публікацій від блогерів, смм ресторанів та змі про кутю, 12 страв і т.д.

📯📯А потім впродовж найближчих днів ми розкажемо про наші улюблені телеграм канали.

❤️ і знайте, з нами ви точно будете знати більше
З запізненням, але як і обіцяла жменька міркувань про традиції у ХХІ ст. У попередньому дописі, я попросила поміркувати над питанням:

"Як формується ваше уявлення про те, яким має бути свято, таке як Різдво чи Великдень?

😏Щоб зрозуміти те, як формуються знання та уявлення про щось сьогодні, варто поцікавитись історією та тим як транслювались і передавались знання у минулому? Так у далекому минулому на рівні хатніх справ і вміння готувати їжу, доглядати за худобою, городом, знання поширювались вертикально. Від старшої/вмілої людини до молодшої/невмілої, знання приходили виключно через досвід. А відтак, питання яким має бути свято, що потрібно готувати на Різдво чи на Водохреще не ставилось. Все було таким самим як і у батьків. Тож не дивно, що за такої системи передачі знань і формуванні традицій, так багато регіональних відмінностей, особливостей у говорі, ритміці співу, вишивці, рецептурах, кулінарних назвах чи обрядодій.

🤩Інший спосіб отримання знань це фольклор. У ньому відображені традиції, норми поведінки, цінності, уявлення про добро та зло, етичні межі. Пісні, казки, загадки, оповідання, байки та легенди, страшилки чи героїчні епоси – мають свій сюжет, який про щось розповідає, щось оспівує, а щось засуджує. Фольклор на те й фольклор, що існує в усній традиції та передається як горизонтально, так і вертикально. Вертикально, це коли ви частину свого пісенного репертуару освоювали не від мами/бабусі, а у колективі своїх однолітків чи просто у гурті.

🤨Зрештою, що ж вплинуло на систему поширення знань? Першим (не побоюсь цього слова) карколомним зсувом став процес отримання освіти широкими масами та поширення друкованої продукції. Книги, журнали та газети ХІХ століття пришвидшували процеси обміну інформацією, формували нові образи чи моделі поведінки. Найголовніше у цей же час здійснюються перші ґрунтовні накопичення етнографічного матеріалу. У тому числі й про свята, обряди та звичаї. Але ці знання, жили переважно у вузьких академічних колах.

🤓А от у ХХ ст. розпочинається такий цікавий процес, коли знання ми отримуємо переважно поза домом - у закладах освіти, слухаючи та читаючи. Шкільна система освіти – вимагає уніфікації знань і подачі однакової інформації. Такий підхід позначився на всьому.

😎Як на мене, саме у цей час відбувається такий собі процес переформатування частини традицій у сценічну культуру. Певну декорацію до того чи іншого свята, відтворення якої відбувається за не успадкованим, а набутим сценарієм. На означення цього явища, буквально кілька днів тому у дописі Марини Гримич на фб., прочитала такий термін як «фестивальна культура».

🤯А як же актуальне сьогодення? До системи шкільної освіти, друкованої й тиражованої етнографічної літератури, на наші обряди та кулінарні традиції свята впливають ЗМІ всіх форм. Медіа активно користають інфоприводи та розповідають нам про те як заведено святкувати. Тим самим фактично творять образ свята, візуалізують його. А тепер, до сили медіа додайте силу маркетингу, блогерів та соціальних медіа. Блогери сьогоднішнього дня, це не лише люди чи компанії, які обслуговують медіа обличчя, але й музейні сторінки чи пабліки наукових товариств. З активізацією соцмереж і з'яві нових сторінок ресторанів, кафе та нової професії - контент, смм менеджера, активними переказувачами знань про традиції стають ресторани чи крамниці.

😋Свідомо чи ні, але кожного року хтось починає готувати чи прикрашати свій стіл тому, що прочитав, побачив чи почув десь. А приватні, родинні вечері стають способом самопрезентації себе, своїх переконань, уподобань чи статків всьому світу. Тому сьогодні, святкування Нового Року чи Різдва є не лише частиною ваших родинних традицій, але й частиною інформаційного поля. Можливо з мого боку, це занадто сміливо, але сьогодні коли варять кутю, купують дідуха чи думають про тарелик на який викладуть солодке, то міркують і про те, як це буде виглядати в кадрі. А публікація світлини з наїдками на Різдво, робиться і для того аби оприявнити свою ідентичність, не лише релігійну.
🧐Важко друзі, у кількох реченнях описати те, що вартує сотні сторінок. Але я старалась і буду безмежно вдячна, якщо ви у коментарях чи навіть подумки, згадаєте, що було на вашому святковому столі, як виглядало, та чому саме так, а не інакше. У коментарі, я розповім свою історію.

#народний_календар