Вітаємо з Всесвітнім днем театру!
Сьогодні, 27 березня, світова спільнота відзначає Всесвітній день театру. Це свято було засноване у 1961 році у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО. Це день вшанування театру як неоціненного надбання культури та професійне свято всіх, хто присвятив своє життя сцені.
Театр має давнюю історію. Його витоки - у релігійних обрядах, але як вид мистецтва він сформувався у Стародавній Греції (V ст. до н.е.) під час святкувань на честь бога Діоніса. Саме тоді народилися фундаментальні жанри - трагедія та комедія.
У період середньовіччі церква намагалася використати силу сцени для проповіді, створивши літургійну драму. Проте мистецтво швидко вийшло за межі храмів. У XV-XVI століттях виникли містерії - грандіозні вуличні вистави, що тривали днями й поєднували молитву з народною буфонадою. Згодом вони еволюціонували у фарси - гострі комедії, де висміювали можновладців.
В епоху Відродження Італія подарувала світові професійну акторську гру, а Англія - геній Шекспіра та легендарний театр «Глобус». Саме тоді людство збагнуло, що за кілька годин на кількох квадратних метрах сцени можна розгорнути цілі епохи.
Історія нашого міста нерозривно пов’язана з підмостками. Перший харківський театр відкрився ще у 1791 році на Університетській гірці. Це була тимчасова дерев'яна прибудова до палацу намісника. Попри аматорський склад (чиновники та учні), квитки були дуже дорогими. Крісло у партері коштувало 60 копійок, тоді як за пуд м'яса просили трохи більше карбованця. В цей період на сцені з’явилася перша жінка-актриса - дружина актора Москвичева, яку дворяни ніжно називали «Примадонна Лізка». У 1795 році сформувалась вже професійна трупа під керівництвом актора Костянтинова, з’явились гарні костюми та декорації. Але найбільше глядачів вражали механічні ефекти. Григорій Квітка-Основ’яненко згадував, як актори раптово «провалювалися під підлогу», що викликало справжній фурор у глядачів.
На жаль, цей яскравий період перервався у 1796 році через державну жалобу з приводу смерті Катерини II та звинувачення губернатора у надмірних розвагах і «роздорах». Проте фундамент було закладено.
Сьогодні театральне життя Харкова – це простір, де класичні традиції зустрічаються з авангардними експериментами. Навіть у найскладніші часи театр залишається місцем сили, здатним викликати найтонші емоції.
Вітаємо всіх майстрів сцени та відданих глядачів! Нехай завіса завжди відкривається для прекрасного.
Сьогодні, 27 березня, світова спільнота відзначає Всесвітній день театру. Це свято було засноване у 1961 році у Відні на IX конгресі Міжнародного інституту театру при ЮНЕСКО. Це день вшанування театру як неоціненного надбання культури та професійне свято всіх, хто присвятив своє життя сцені.
Театр має давнюю історію. Його витоки - у релігійних обрядах, але як вид мистецтва він сформувався у Стародавній Греції (V ст. до н.е.) під час святкувань на честь бога Діоніса. Саме тоді народилися фундаментальні жанри - трагедія та комедія.
У період середньовіччі церква намагалася використати силу сцени для проповіді, створивши літургійну драму. Проте мистецтво швидко вийшло за межі храмів. У XV-XVI століттях виникли містерії - грандіозні вуличні вистави, що тривали днями й поєднували молитву з народною буфонадою. Згодом вони еволюціонували у фарси - гострі комедії, де висміювали можновладців.
В епоху Відродження Італія подарувала світові професійну акторську гру, а Англія - геній Шекспіра та легендарний театр «Глобус». Саме тоді людство збагнуло, що за кілька годин на кількох квадратних метрах сцени можна розгорнути цілі епохи.
Історія нашого міста нерозривно пов’язана з підмостками. Перший харківський театр відкрився ще у 1791 році на Університетській гірці. Це була тимчасова дерев'яна прибудова до палацу намісника. Попри аматорський склад (чиновники та учні), квитки були дуже дорогими. Крісло у партері коштувало 60 копійок, тоді як за пуд м'яса просили трохи більше карбованця. В цей період на сцені з’явилася перша жінка-актриса - дружина актора Москвичева, яку дворяни ніжно називали «Примадонна Лізка». У 1795 році сформувалась вже професійна трупа під керівництвом актора Костянтинова, з’явились гарні костюми та декорації. Але найбільше глядачів вражали механічні ефекти. Григорій Квітка-Основ’яненко згадував, як актори раптово «провалювалися під підлогу», що викликало справжній фурор у глядачів.
На жаль, цей яскравий період перервався у 1796 році через державну жалобу з приводу смерті Катерини II та звинувачення губернатора у надмірних розвагах і «роздорах». Проте фундамент було закладено.
Сьогодні театральне життя Харкова – це простір, де класичні традиції зустрічаються з авангардними експериментами. Навіть у найскладніші часи театр залишається місцем сили, здатним викликати найтонші емоції.
Вітаємо всіх майстрів сцени та відданих глядачів! Нехай завіса завжди відкривається для прекрасного.
2 квітня Всесвітній день дитячої книги
Дитяча книга — це пізнання незвіданих світів, радість відкриттів, задоволення від інтелектуальних досліджень, розвиток творчого мислення, осягнення досягнень людства, розуміння оточуючого світу та себе.
Дитяча література пройшла складний шлях становлення від дидактичного матеріалу до творів, які дійсно стали цікавими дітям. До 17 ст. дитячої літератури не було, а її прототипи мали релігійний або природничий пізнавальний характер. Особливо розповсюдженими були «повчання», які не втрачали своєї популярності аж до 16 ст. Одним з відомих зразків цього жанру є твір «Повчання дітям» Володимира Мономаха.
В кінці 17 ст. англійський філософ Джон Локк здійснив спробу змінити ситуацію і рекомендував створювати книги для дітей, які б містили зображення і допомагали навчатися та розвиватися. Хоча філософія Джона Локка ставала популярною в Європі, але дитяча література формувалась дуже повільно. Паралельно відбуваються суспільні зміни в розумінні «дитинства» та того, що діти відрізняються від дорослих і мають інший рівень розвитку, мислення, сприйняття. У 18 ст. поступово приходить розуміння того, що дитина — це окрема особистість, яка гідна поваги. Уже 1744 р. видавець Джон Ньюбері опублікував першу розважальну книгу для дітей «Маленька гарненька кишенькова книжечка», яка була доповнена малюнками та іграми. Утвердження ж української дитячої книги почалося в 19 ст.
Медаль Джона Ньюбері
Медаль Ньюбері стала першою у світі відзнакою за дитячу книгу. Її щорічно вручає Асоціація бібліотечного обслуговування дітей, підрозділ Американської бібліотечної асоціації, автору найвидатнішого внеску в американську літературу для дітей. Уперше нагородження відбулося в 1922 р.
1953 р. у Цюриху (Швейцарія) заснована некомерційна організація International Board on Books for Young People (IBBY), яка об’єднала представників дитячої книги з усього світу і складається з понад 80-ти національних секцій. Українська секція IBBY існує від 1997 р. Міжнародний день дитячої книги відзначається з 1967 р. у приблизний день народження Ганса Крістіана Андерсена.
У сьогоденні дитяча література змінюється, але лишається провідником у світ. На її сторінках зустрічаються маркери, постаті, образи, які в дитинстві закладають ціннісні орієнтири про добро та зло, правду і кривду, вони вражають, не забуваються. Улюблену дитячу книгу, хочеться прочитати знову в дорослій порі та зацікавити нею нові покоління дітей. Тож сьогодні згадайте свою дитячу книгу, яка торкнула, надихнула та дала крила мрії і нехай вона зігріє та подарує тепло і світло в буремні часи.
Дитяча книга — це пізнання незвіданих світів, радість відкриттів, задоволення від інтелектуальних досліджень, розвиток творчого мислення, осягнення досягнень людства, розуміння оточуючого світу та себе.
Дитяча література пройшла складний шлях становлення від дидактичного матеріалу до творів, які дійсно стали цікавими дітям. До 17 ст. дитячої літератури не було, а її прототипи мали релігійний або природничий пізнавальний характер. Особливо розповсюдженими були «повчання», які не втрачали своєї популярності аж до 16 ст. Одним з відомих зразків цього жанру є твір «Повчання дітям» Володимира Мономаха.
В кінці 17 ст. англійський філософ Джон Локк здійснив спробу змінити ситуацію і рекомендував створювати книги для дітей, які б містили зображення і допомагали навчатися та розвиватися. Хоча філософія Джона Локка ставала популярною в Європі, але дитяча література формувалась дуже повільно. Паралельно відбуваються суспільні зміни в розумінні «дитинства» та того, що діти відрізняються від дорослих і мають інший рівень розвитку, мислення, сприйняття. У 18 ст. поступово приходить розуміння того, що дитина — це окрема особистість, яка гідна поваги. Уже 1744 р. видавець Джон Ньюбері опублікував першу розважальну книгу для дітей «Маленька гарненька кишенькова книжечка», яка була доповнена малюнками та іграми. Утвердження ж української дитячої книги почалося в 19 ст.
Медаль Джона Ньюбері
Медаль Ньюбері стала першою у світі відзнакою за дитячу книгу. Її щорічно вручає Асоціація бібліотечного обслуговування дітей, підрозділ Американської бібліотечної асоціації, автору найвидатнішого внеску в американську літературу для дітей. Уперше нагородження відбулося в 1922 р.
1953 р. у Цюриху (Швейцарія) заснована некомерційна організація International Board on Books for Young People (IBBY), яка об’єднала представників дитячої книги з усього світу і складається з понад 80-ти національних секцій. Українська секція IBBY існує від 1997 р. Міжнародний день дитячої книги відзначається з 1967 р. у приблизний день народження Ганса Крістіана Андерсена.
У сьогоденні дитяча література змінюється, але лишається провідником у світ. На її сторінках зустрічаються маркери, постаті, образи, які в дитинстві закладають ціннісні орієнтири про добро та зло, правду і кривду, вони вражають, не забуваються. Улюблену дитячу книгу, хочеться прочитати знову в дорослій порі та зацікавити нею нові покоління дітей. Тож сьогодні згадайте свою дитячу книгу, яка торкнула, надихнула та дала крила мрії і нехай вона зігріє та подарує тепло і світло в буремні часи.
Міжнародний день просвіти з питань мінної безпеки.
Міжнародний день просвіти з питань мінної безпеки відзначається щороку 4 квітня. Цей день було встановлено у 2005 році рішенням Організація Об’єднаних Націй.
Зокрема, Генеральна Асамблея ООН проголосила 4 квітня цим днем, щоб підвищити обізнаність про мінну небезпеку та підтримати зусилля з розмінування у світі.
День просвіти з питань мінної безпеки покликаний привернути увагу світової спільноти до небезпеки, яку становлять міни та вибухонебезпечні предмети, а також підкреслити важливість інформування населення про правила безпечної поведінки.
Для України Міжнародний день просвіти з питань мінної безпеки має особливе, навіть життєво важливе значення. Унаслідок повномасштабної війни значні території нашої держави зазнали мінного забруднення. Йдеться не лише про зони активних бойових дій, а й про деокуповані території, сільськогосподарські угіддя, ліси, узбіччя доріг і навіть населені пункти.
Міни та нерозірвані боєприпаси становлять постійну загрозу для мирного населення. Вони не мають терміну «безпечності» і можуть залишатися небезпечними десятки років. Особливо вразливими є діти, які через природну допитливість можуть наближатися до підозрілих предметів, не усвідомлюючи ризику. Тому особливо важливо проводити роз’яснювальну роботу серед дітей. Освітні заклади, батьки та громади мають об’єднати зусилля, щоб навчити молоде покоління правилам безпеки. Адже знання можуть врятувати життя.
Основні правила мінної безпеки досить прості, але їх потрібно чітко пам’ятати:
- не підходити до підозрілих предметів;
- не торкатися їх і не намагатися переміщувати;
- негайно повідомляти про знахідку дорослих або відповідні служби (ДСНС чи поліцію);
- уникати відвідування лісів, полів та інших територій, які можуть бути заміновані.
Велику роль у розмінуванні територій відіграють сапери, рятувальники та міжнародні організації. Їхня щоденна робота є складною та небезпечною, але надзвичайно важливою для відновлення безпечного життя в Україні. Не менш важливим є і вшанування праці саперів, рятувальників та всіх фахівців, які щодня ризикують життям, очищаючи українську землю від вибухонебезпечних предметів. Їхня робота — це внесок у безпечне майбутнє країни, відновлення економіки та повернення людей до нормального життя.
Важливість цього дня для України полягає насамперед у необхідності системної просвіти населення. Інформування громадян про правила поведінки з вибухонебезпечними предметами допомагає зменшити кількість нещасних випадків. Чим більше людей знає, як діяти у разі виявлення підозрілого об’єкта, тим більше життів можна врятувати.
Крім того, цей день привертає увагу до масштабів проблеми розмінування в Україні. За оцінками фахівців, очищення територій може тривати роками або навіть десятиліттями. Це потребує значних ресурсів, сучасних технологій та міжнародної підтримки. Саме тому важливо, щоб світова спільнота не втрачала уваги до цієї проблеми.
Отже, для України цей день є не просто датою в календарі, а нагадуванням про щоденну небезпеку і водночас закликом до обережності, відповідальності та єдності у подоланні наслідків війни.
Міжнародний день просвіти з питань мінної безпеки відзначається щороку 4 квітня. Цей день було встановлено у 2005 році рішенням Організація Об’єднаних Націй.
Зокрема, Генеральна Асамблея ООН проголосила 4 квітня цим днем, щоб підвищити обізнаність про мінну небезпеку та підтримати зусилля з розмінування у світі.
День просвіти з питань мінної безпеки покликаний привернути увагу світової спільноти до небезпеки, яку становлять міни та вибухонебезпечні предмети, а також підкреслити важливість інформування населення про правила безпечної поведінки.
Для України Міжнародний день просвіти з питань мінної безпеки має особливе, навіть життєво важливе значення. Унаслідок повномасштабної війни значні території нашої держави зазнали мінного забруднення. Йдеться не лише про зони активних бойових дій, а й про деокуповані території, сільськогосподарські угіддя, ліси, узбіччя доріг і навіть населені пункти.
Міни та нерозірвані боєприпаси становлять постійну загрозу для мирного населення. Вони не мають терміну «безпечності» і можуть залишатися небезпечними десятки років. Особливо вразливими є діти, які через природну допитливість можуть наближатися до підозрілих предметів, не усвідомлюючи ризику. Тому особливо важливо проводити роз’яснювальну роботу серед дітей. Освітні заклади, батьки та громади мають об’єднати зусилля, щоб навчити молоде покоління правилам безпеки. Адже знання можуть врятувати життя.
Основні правила мінної безпеки досить прості, але їх потрібно чітко пам’ятати:
- не підходити до підозрілих предметів;
- не торкатися їх і не намагатися переміщувати;
- негайно повідомляти про знахідку дорослих або відповідні служби (ДСНС чи поліцію);
- уникати відвідування лісів, полів та інших територій, які можуть бути заміновані.
Велику роль у розмінуванні територій відіграють сапери, рятувальники та міжнародні організації. Їхня щоденна робота є складною та небезпечною, але надзвичайно важливою для відновлення безпечного життя в Україні. Не менш важливим є і вшанування праці саперів, рятувальників та всіх фахівців, які щодня ризикують життям, очищаючи українську землю від вибухонебезпечних предметів. Їхня робота — це внесок у безпечне майбутнє країни, відновлення економіки та повернення людей до нормального життя.
Важливість цього дня для України полягає насамперед у необхідності системної просвіти населення. Інформування громадян про правила поведінки з вибухонебезпечними предметами допомагає зменшити кількість нещасних випадків. Чим більше людей знає, як діяти у разі виявлення підозрілого об’єкта, тим більше життів можна врятувати.
Крім того, цей день привертає увагу до масштабів проблеми розмінування в Україні. За оцінками фахівців, очищення територій може тривати роками або навіть десятиліттями. Це потребує значних ресурсів, сучасних технологій та міжнародної підтримки. Саме тому важливо, щоб світова спільнота не втрачала уваги до цієї проблеми.
Отже, для України цей день є не просто датою в календарі, а нагадуванням про щоденну небезпеку і водночас закликом до обережності, відповідальності та єдності у подоланні наслідків війни.
5 квітня — Міжнародний день моральності
Сьогодні світ відзначає свято, яке нагадує нам про головний орієнтир людського буття. Міжнародний день моральності був офіційно затверджений Генеральною Асамблеєю ООН 25 липня 2019 року. У відповідній Резолюції було проголошено надзвичайно важливу тезу: моральні цінності є базою всіх міжнародних документів.
ООН закликала всі держави та нації зміцнювати культуру миру в дусі любові та совісті, спираючись на власні культурні традиції, але об’єднуючись навколо спільних етичних ідеалів.
Протягом усієї історії ми намагалися з’ясувати межу між добром і злом. Цей пошук пройшов довгий шлях. Від суворого Кодексу Хаммурапі в Месопотамії до Десяти заповідей у християнстві — перші моральні системи були нерозривно пов’язані з релігією та законом.
Антична етика вбачала джерела моральності людини в його природних схильностях і розумі. Аристотель стверджував, що моральність — це не теорія, а практика. Етичні чесноти неможливо вивчити за підручником, їх можна лише набути через діяльність, перетворивши на щоденну звичку.
У філософії XVII ст. моральність в основному зводилася до наукового пізнання і механізмів психіки. Рене Декарт розглядав совість і сором як прояви нашої психічної природи, а Бенедикт Спіноза будував етику на пошуку людиною щастя.
Іммануїл Кант здійснив переворот своєю концепцією категоричного імперативу. Справжня моральність, за Кантом, з’являється лише тоді, коли людина діє з почуття обов’язку, відкидаючи власну вигоду.
Особливе місце в історії моралі посідає наш філософ Григорій Сковорода. Його вчення про «дві натури» та «три світи» вказує на те, що шлях до щастя пролягає через самопізнання та «сродну працю». Для Сковороди моральність — це гармонія людини з Богом всередині себе, що проявляється через правду, справедливість і духовну волю.
Система цінностей змінюється з епохами, але її ядро залишається незмінним — чесність перед собою, відвага, співчуття, лояльність; справедливість, рівність, громадянський обов’язок та солідарність.
Існує влучний вислів: «Якщо не знаєш, як вчинити, роби по-людськи». Це не просто красива фраза, а життєвий принцип. Бути людиною потрібно не для схвалення оточуючих, а тому, що внутрішня гідність не дозволяє діяти інакше.
В умовах сучасності мораль стає питанням виживання. Тільки там, де поважають права людини, дотримуються принципів добросусідства та толерантності, суспільство може бути безпечним.
Сьогодні світ відзначає свято, яке нагадує нам про головний орієнтир людського буття. Міжнародний день моральності був офіційно затверджений Генеральною Асамблеєю ООН 25 липня 2019 року. У відповідній Резолюції було проголошено надзвичайно важливу тезу: моральні цінності є базою всіх міжнародних документів.
ООН закликала всі держави та нації зміцнювати культуру миру в дусі любові та совісті, спираючись на власні культурні традиції, але об’єднуючись навколо спільних етичних ідеалів.
Протягом усієї історії ми намагалися з’ясувати межу між добром і злом. Цей пошук пройшов довгий шлях. Від суворого Кодексу Хаммурапі в Месопотамії до Десяти заповідей у християнстві — перші моральні системи були нерозривно пов’язані з релігією та законом.
Антична етика вбачала джерела моральності людини в його природних схильностях і розумі. Аристотель стверджував, що моральність — це не теорія, а практика. Етичні чесноти неможливо вивчити за підручником, їх можна лише набути через діяльність, перетворивши на щоденну звичку.
У філософії XVII ст. моральність в основному зводилася до наукового пізнання і механізмів психіки. Рене Декарт розглядав совість і сором як прояви нашої психічної природи, а Бенедикт Спіноза будував етику на пошуку людиною щастя.
Іммануїл Кант здійснив переворот своєю концепцією категоричного імперативу. Справжня моральність, за Кантом, з’являється лише тоді, коли людина діє з почуття обов’язку, відкидаючи власну вигоду.
Особливе місце в історії моралі посідає наш філософ Григорій Сковорода. Його вчення про «дві натури» та «три світи» вказує на те, що шлях до щастя пролягає через самопізнання та «сродну працю». Для Сковороди моральність — це гармонія людини з Богом всередині себе, що проявляється через правду, справедливість і духовну волю.
Система цінностей змінюється з епохами, але її ядро залишається незмінним — чесність перед собою, відвага, співчуття, лояльність; справедливість, рівність, громадянський обов’язок та солідарність.
Існує влучний вислів: «Якщо не знаєш, як вчинити, роби по-людськи». Це не просто красива фраза, а життєвий принцип. Бути людиною потрібно не для схвалення оточуючих, а тому, що внутрішня гідність не дозволяє діяти інакше.
В умовах сучасності мораль стає питанням виживання. Тільки там, де поважають права людини, дотримуються принципів добросусідства та толерантності, суспільство може бути безпечним.
7 квітня
Всесвітній день здоров’я
"...Тобі слід молитися за здоровий дух у здоровому тілі...". Ювенал, вірш 346–366 «Ось тобі й молитва» з Сатири X — «Марнославство людських бажань» (прибл. 120 р. н.е.)
Здоров’я — одна з фундаментальних основ життя. Воно є одночасно благом та відповідальністю. Турбота про нього, не лише якісно впливає на життя людини, а й дисциплінує, мотивує, додає сили та наснаги.
Питання важливості збереження здоров’я, активізували ще в античні часи. Приблизно 300 р. н.е. з’являються лікарні, тобто поступово виокремлюються перші заклади охорони здоров’я. Наступні історичні епохи, через пандемії, епідемії, війни та наукові дослідження, принесли розуміння його цінності та формування системи охорони здоров’я на державному та міжнародному рівнях.
Після епідемії холери, у другій чверті 19 ст., 1851 р. в Парижі відбулася Міжнародна санітарна конференція. В 1902 р. утворене Міжнародне санітарне бюро в США. Уже в 1919 р. у Женеві створена Організація охорони здоров’я Ліги Націй. Новий виток розвитку міжнародної співпраці у сфері охорони здоров'я відбувся в 1945 р., коли на Конференції ООН з питань міжнародних організацій, у Сан-Франциско, було запропоновано створити нову міжнародну організацію охорони здоров’я. 1946 р., під час Міжнародної конференції з питань охорони здоров’я в Нью-Йорку, був розроблений та ухвалений державами-учасницями статут Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Статут набув чинності 7 квітня 1948 р. З 1950 р. Всесвітній день здоров’я відзначається щороку 7 квітня і висвітлює різні теми. У 2026 р. світова спільнота об'єднана під гаслом «Разом заради здоров'я. Підтримуємо науку».
3 квітня 1948 р. Україна приєдналась до Статуту ВООЗ. З 1950 по 1991 р. — період неактивного членства держави в цій організації, яке буде поновлене в 1992 р. Із цього ж року розробляється і законодавство України у сфері охорони здоров'я, зокрема, ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» № 2801–XII від 19 листопада 1992 р. Надалі законодавча база активно розширюється. Бюро ВООЗ в Україні функціонує з 2018 р.
Всесвітній день здоров’я
"...Тобі слід молитися за здоровий дух у здоровому тілі...". Ювенал, вірш 346–366 «Ось тобі й молитва» з Сатири X — «Марнославство людських бажань» (прибл. 120 р. н.е.)
Здоров’я — одна з фундаментальних основ життя. Воно є одночасно благом та відповідальністю. Турбота про нього, не лише якісно впливає на життя людини, а й дисциплінує, мотивує, додає сили та наснаги.
Питання важливості збереження здоров’я, активізували ще в античні часи. Приблизно 300 р. н.е. з’являються лікарні, тобто поступово виокремлюються перші заклади охорони здоров’я. Наступні історичні епохи, через пандемії, епідемії, війни та наукові дослідження, принесли розуміння його цінності та формування системи охорони здоров’я на державному та міжнародному рівнях.
Після епідемії холери, у другій чверті 19 ст., 1851 р. в Парижі відбулася Міжнародна санітарна конференція. В 1902 р. утворене Міжнародне санітарне бюро в США. Уже в 1919 р. у Женеві створена Організація охорони здоров’я Ліги Націй. Новий виток розвитку міжнародної співпраці у сфері охорони здоров'я відбувся в 1945 р., коли на Конференції ООН з питань міжнародних організацій, у Сан-Франциско, було запропоновано створити нову міжнародну організацію охорони здоров’я. 1946 р., під час Міжнародної конференції з питань охорони здоров’я в Нью-Йорку, був розроблений та ухвалений державами-учасницями статут Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ). Статут набув чинності 7 квітня 1948 р. З 1950 р. Всесвітній день здоров’я відзначається щороку 7 квітня і висвітлює різні теми. У 2026 р. світова спільнота об'єднана під гаслом «Разом заради здоров'я. Підтримуємо науку».
З темою здоров'я у ВООЗ пов’язана значна кількість тематичних днів, які присвячені обізнаності про різні хвороби та їх профілактику. Але є оголошені на глобальному рівні 13 днів та 2 тижні:
30 січня — Всесвітній день боротьби із занедбаними тропічними хворобами
24 березня — Всесвітній день боротьби з туберкульозом
7 квітня — Всесвітній день здоров’я
14 квітня — Всесвітній день хвороби Шагаса
25 квітня — Всесвітній день боротьби з малярією
24–30 квітня — Всесвітній тиждень імунізації
31 травня — Всесвітній день без тютюну
14 червня — Всесвітній день донора крові
25 липня — Всесвітній день попередження утоплень
28 липня — Всесвітній день боротьби з гепатитом
17 вересня — Всесвітній день безпеки пацієнтів
15 листопада — Всесвітній день передчасно народжених дітей
17 листопада — Всесвітній день дій проти раку шийки матки
З 18 по 24 листопада — Всесвітній тиждень обізнаності про антимікробну резистентність
1 грудня — Всесвітній день боротьби зі СНІДом.
3 квітня 1948 р. Україна приєдналась до Статуту ВООЗ. З 1950 по 1991 р. — період неактивного членства держави в цій організації, яке буде поновлене в 1992 р. Із цього ж року розробляється і законодавство України у сфері охорони здоров'я, зокрема, ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров’я» № 2801–XII від 19 листопада 1992 р. Надалі законодавча база активно розширюється. Бюро ВООЗ в Україні функціонує з 2018 р.
Співпраця:
За даними Постійного представництва України при відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві Україна та ВООЗ активно співпрацюють у питаннях охорони здоров'я під час повномасштабного вторгнення росії на територію України.
26 травня 2022 р. 75-а сесія ВАОЗ ухвалила ініційований Україною проєкт резолюції стосовно надзвичайної ситуації у сфері охорони здоров’я України, спричиненої агресією російської федерації (WHA75.11).
24 травня 2023 р. 76-а сесія ВАОЗ схвалила ініційоване Україною рішення «Надзвичайна ситуація у сфері охорони здоров’я України та країн, які розміщують та приймають біженців, спричинена російською агресією».
29 травня 2024 р. 77-а сесія ВАОЗ схвалила консенсусом ініційовану Україною та Королівством Нідерландів резолюцію «Зміцнення психічного здоров’я та психосоціальної підтримки до, під час і після збройних конфліктів, природних і техногенних катастроф, медичних та інших надзвичайних ситуацій» та інші.
Варто пам’ятати, що здоров'я, насамперед — це особиста відповідальність кожного. Тому маємо піклуватися про себе, вчасно проходити профілактичні огляди, звертатися до лікарів і дотримуватися правил, які стримують хронічні хвороби та рецидиви. Бережіть себе бо одного разу втративши здоров'я, його дійсно вже не набути за будь-які кошти. Тож міцного здоров'я всім!
Зображення: ВООЗ
Зображення: ВООЗ
«Мозаїка ромських традицій»
Міжнародний день ромів відзначається щороку 8 квітня. Це свято покликане привернути увагу до культури, традицій і проблем ромського народу, а також сприяти боротьбі з дискримінацією та упередженнями. Воно є символом єдності ромів у всьому світі та їхнього прагнення до рівноправ’я.
Дата 8 квітня була обрана не випадково. Саме цього дня у 1971 році в Лондоні відбувся Перший Всесвітній конгрес ромів. Під час цього історичного заходу були ухвалені важливі рішення:
- затверджено ромський прапор (синьо-зелений із червоним колесом у центрі),
- прийнято гімн ромів — «Джелем, джелем»,
- визначено самоназву народу — «роми».
Цей конгрес став важливим кроком у міжнародному визнанні ромів як окремого народу зі своєю культурою та історією.
Роми — один із найдавніших народів Європи, що має багату та самобутню культуру. Вона включає:
1. Мову — ромську, яка має багато діалектів;
2. Музику і танці — емоційні, ритмічні, з глибоким змістом;
3. Традиції — сильні родинні зв’язки, повага до старших, збереження звичаїв;
4. Ремесла — ковальство, торгівля, музичне мистецтво.
Ромська культура значно вплинула на розвиток музики та мистецтва в багатьох країнах, включаючи Україну.
Попри багату культурну спадщину, роми часто стикаються з серйозними проблемами:
- дискримінація та соціальна ізоляція;
- обмежений доступ до освіти та медицини;
- низький рівень зайнятості;
- стереотипи та упередження в суспільстві.
В Україні проживає значна ромська громада, яка є невід’ємною частиною багатонаціонального суспільства. Традиції ромів — це складна й глибока система цінностей, що поєднує родинні зв’язки, мистецтво, моральні норми та історичний досвід. Попри сучасні зміни, багато ромських сімей продовжують берегти свої звичаї, передаючи їх із покоління в покоління.
Родина займає центральне місце в житті ромів. Вона зазвичай велика і включає не лише батьків та дітей, а й бабусь, дідусів, дядьків, тіток та інших родичів.
- Старші члени родини користуються великим авторитетом. Їхня думка часто є вирішальною.
- Діти виховуються в атмосфері поваги до традицій і сімейних цінностей.
- Важливі рішення нерідко приймаються колективно, з урахуванням думки всієї громади.
Шлюб у ромів — одна з найважливіших подій у житті.
- Часто шлюби укладаються у молодому віці (хоча сьогодні це поступово змінюється).
- Велику роль відіграють батьки, які можуть брати участь у виборі партнера.
- Весілля — це яскраве, багатоденне святкування з музикою, танцями та традиційними обрядами.
- Особливе значення має честь родини та дотримання моральних норм.
Ромські традиції тісно пов’язані з віруваннями та моральними нормами.
- Велике значення має поняття «чистоти» (у поведінці, побуті, стосунках).
- Існують неписані правила поведінки, які регулюють життя громади.
- Важливу роль відіграють повага до природи та духовного світу.
- У різних груп ромів можуть бути свої релігійні переконання (християнство, інші вірування).
У багатьох ромських громадах існує власна система самоврядування.
- Конфлікти часто вирішуються через авторитетних старійшин або так званий «суд громади».
- Основна мета — відновлення справедливості та гармонії в спільноті.
- Репутація людини має велике значення.
Хоча сьогодні більшість ромів веде осілий спосіб життя, історично вони були кочовим народом.
- Це вплинуло на їхню адаптивність і здатність зберігати культуру в різних умовах.
- Звідси походить любов до свободи, подорожей і незалежності.
Міжнародний день ромів — це не лише свято, а й нагадування про важливість рівності, поваги та взаєморозуміння між народами. Роми є частиною європейської та української історії, і їхня культура заслуговує на визнання та підтримку. Відзначення цього дня допомагає будувати більш толерантне і справедливе суспільство.
Міжнародний день ромів відзначається щороку 8 квітня. Це свято покликане привернути увагу до культури, традицій і проблем ромського народу, а також сприяти боротьбі з дискримінацією та упередженнями. Воно є символом єдності ромів у всьому світі та їхнього прагнення до рівноправ’я.
Дата 8 квітня була обрана не випадково. Саме цього дня у 1971 році в Лондоні відбувся Перший Всесвітній конгрес ромів. Під час цього історичного заходу були ухвалені важливі рішення:
- затверджено ромський прапор (синьо-зелений із червоним колесом у центрі),
- прийнято гімн ромів — «Джелем, джелем»,
- визначено самоназву народу — «роми».
Цей конгрес став важливим кроком у міжнародному визнанні ромів як окремого народу зі своєю культурою та історією.
Роми — один із найдавніших народів Європи, що має багату та самобутню культуру. Вона включає:
1. Мову — ромську, яка має багато діалектів;
2. Музику і танці — емоційні, ритмічні, з глибоким змістом;
3. Традиції — сильні родинні зв’язки, повага до старших, збереження звичаїв;
4. Ремесла — ковальство, торгівля, музичне мистецтво.
Ромська культура значно вплинула на розвиток музики та мистецтва в багатьох країнах, включаючи Україну.
Попри багату культурну спадщину, роми часто стикаються з серйозними проблемами:
- дискримінація та соціальна ізоляція;
- обмежений доступ до освіти та медицини;
- низький рівень зайнятості;
- стереотипи та упередження в суспільстві.
В Україні проживає значна ромська громада, яка є невід’ємною частиною багатонаціонального суспільства. Традиції ромів — це складна й глибока система цінностей, що поєднує родинні зв’язки, мистецтво, моральні норми та історичний досвід. Попри сучасні зміни, багато ромських сімей продовжують берегти свої звичаї, передаючи їх із покоління в покоління.
Родина займає центральне місце в житті ромів. Вона зазвичай велика і включає не лише батьків та дітей, а й бабусь, дідусів, дядьків, тіток та інших родичів.
- Старші члени родини користуються великим авторитетом. Їхня думка часто є вирішальною.
- Діти виховуються в атмосфері поваги до традицій і сімейних цінностей.
- Важливі рішення нерідко приймаються колективно, з урахуванням думки всієї громади.
Шлюб у ромів — одна з найважливіших подій у житті.
- Часто шлюби укладаються у молодому віці (хоча сьогодні це поступово змінюється).
- Велику роль відіграють батьки, які можуть брати участь у виборі партнера.
- Весілля — це яскраве, багатоденне святкування з музикою, танцями та традиційними обрядами.
- Особливе значення має честь родини та дотримання моральних норм.
Ромські традиції тісно пов’язані з віруваннями та моральними нормами.
- Велике значення має поняття «чистоти» (у поведінці, побуті, стосунках).
- Існують неписані правила поведінки, які регулюють життя громади.
- Важливу роль відіграють повага до природи та духовного світу.
- У різних груп ромів можуть бути свої релігійні переконання (християнство, інші вірування).
У багатьох ромських громадах існує власна система самоврядування.
- Конфлікти часто вирішуються через авторитетних старійшин або так званий «суд громади».
- Основна мета — відновлення справедливості та гармонії в спільноті.
- Репутація людини має велике значення.
Хоча сьогодні більшість ромів веде осілий спосіб життя, історично вони були кочовим народом.
- Це вплинуло на їхню адаптивність і здатність зберігати культуру в різних умовах.
- Звідси походить любов до свободи, подорожей і незалежності.
Міжнародний день ромів — це не лише свято, а й нагадування про важливість рівності, поваги та взаєморозуміння між народами. Роми є частиною європейської та української історії, і їхня культура заслуговує на визнання та підтримку. Відзначення цього дня допомагає будувати більш толерантне і справедливе суспільство.
День працівників ракетно-космічної галузі України
Сьогодні, 12 квітня, ми вшановуємо тих, хто прокладає шлях до зірок і стоїть на варті нашої безпеки через високі технології. Згідно з Указом Президента від 1997 року, цей день підкреслює статус України як провідної космічної держави.
Українська космонавтика — це історія світових інновацій. Понад 80% творців радянської ракетно-космічної техніки були вихідцями з України. Наші земляки змінили світ. Юрій Кондратюк — теоретик міжпланетних перельотів, розробив трасу польоту на Місяць. Сергій Корольов став батьком практичної космонавтики. Михайло Янгель очолив легендарне КБ «Південне» — один із центрів створення міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), що перетворило Дніпро на світовий космічний центр.
Харків став серцем космічних систем. Наш підприємства («Хартрон», «Комунар», НДТІ приладобудування) створили системи управління для багатьох бойових балістичних ракет, у тому числі й найпотужнішою у світі ракети Р-36М2, що отримала в США назву «Сатана»; ракет носіїв «Протон», «Зеніт», «Енергія», «Циклон» та інших об’єктів.
За роки незалежності на підприємствах галузі розроблено та виготовлено більше 130 вітчизняні ракети-носії. Виведено на орбіти більше 300 КА на замовлення 40 країн світу.
Сьогодні галузь трансформується. З 2026 року Україна активно запускає супутникові програми для потреб фронту. Формуються Космічні сили у складі ЗСУ, що забезпечують розвідку та координацію ППО. За прогнозами експертів з focus.ua, до 2030 року, структура може розвинутися до повноцінної сили з власним флотом супутників, адаптовані для бойових умов. Інтеграція з системою DELTA вже зараз дозволяє керувати місіями безпілотників безпосередньо з орбіти.
Але ми не лише обороняємось, а й дивимось у майбутнє, доєднавшись до програми NASA «Артеміда» для освоєння Місяця.
В цей день ми вітаємо з професійним святом всіх, хто причетний до розробки, виробництва, запуску та експлуатації ракет та космічних апаратів. Бажаємо досягнення нових висот в освоєнні космічного простору, видатних успіхів у створенні новітньої ракетно-космічної техніки та мирного космосу!
Сьогодні, 12 квітня, ми вшановуємо тих, хто прокладає шлях до зірок і стоїть на варті нашої безпеки через високі технології. Згідно з Указом Президента від 1997 року, цей день підкреслює статус України як провідної космічної держави.
Українська космонавтика — це історія світових інновацій. Понад 80% творців радянської ракетно-космічної техніки були вихідцями з України. Наші земляки змінили світ. Юрій Кондратюк — теоретик міжпланетних перельотів, розробив трасу польоту на Місяць. Сергій Корольов став батьком практичної космонавтики. Михайло Янгель очолив легендарне КБ «Південне» — один із центрів створення міжконтинентальних балістичних ракет (МБР), що перетворило Дніпро на світовий космічний центр.
Харків став серцем космічних систем. Наш підприємства («Хартрон», «Комунар», НДТІ приладобудування) створили системи управління для багатьох бойових балістичних ракет, у тому числі й найпотужнішою у світі ракети Р-36М2, що отримала в США назву «Сатана»; ракет носіїв «Протон», «Зеніт», «Енергія», «Циклон» та інших об’єктів.
За роки незалежності на підприємствах галузі розроблено та виготовлено більше 130 вітчизняні ракети-носії. Виведено на орбіти більше 300 КА на замовлення 40 країн світу.
Сьогодні галузь трансформується. З 2026 року Україна активно запускає супутникові програми для потреб фронту. Формуються Космічні сили у складі ЗСУ, що забезпечують розвідку та координацію ППО. За прогнозами експертів з focus.ua, до 2030 року, структура може розвинутися до повноцінної сили з власним флотом супутників, адаптовані для бойових умов. Інтеграція з системою DELTA вже зараз дозволяє керувати місіями безпілотників безпосередньо з орбіти.
Але ми не лише обороняємось, а й дивимось у майбутнє, доєднавшись до програми NASA «Артеміда» для освоєння Місяця.
В цей день ми вітаємо з професійним святом всіх, хто причетний до розробки, виробництва, запуску та експлуатації ракет та космічних апаратів. Бажаємо досягнення нових висот в освоєнні космічного простору, видатних успіхів у створенні новітньої ракетно-космічної техніки та мирного космосу!
«Герої без зброї: вогнеборці України»
День пожежної охорони України — це не просто професійне свято, а день глибокої вдячності людям, які щодня ризикують власним життям заради безпеки інших. В Україні його відзначають 17 квітня, і щороку ця дата набуває ще більшого значення, особливо в умовах повномасштабної війни.
Після здобуття незалежності, Україна почала формувати власну систему цивільного захисту, що згодом стала основою сучасної служби надзвичайних ситуацій.
Офіційно свято було встановлено у 1995 році Указом тодішнього Президента України. Спочатку День пожежної охорони відзначали окремо, підкреслюючи важливість саме цієї професії. Пізніше, у 2000-х роках, відбулася реорганізація системи: пожежну охорону об’єднали з іншими службами реагування, і з’явилася єдина структура — Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
У 2004 році професійні свята рятувальників були об’єднані в один день — День працівників цивільного захисту (17 вересня). Проте традиція вшанування саме пожежників не зникла. Зрештою, у 2013 році Указом Президента України було відновлено окреме святкування Дня пожежної охорони 17 квітня — як знак поваги до історії професії та її значення для суспільства.
Історія пожежної справи в Україні значно давніша за саме свято. Ще в XIX столітті в містах створювалися перші пожежні команди, які часто формувалися на добровільних засадах. Вони використовували примітивне обладнання, але вже тоді закладали основи професійної етики — швидкість реагування, взаємодопомогу та готовність до ризику.
Пожежники завжди були символом мужності та самопожертви. Проте після вторгнення російської федерації на територію України, їхня роль значно розширилася. Сьогодні працівники ДСНС — це не лише рятувальники, які гасять пожежі, а й герої, що працюють у зоні бойових дій, ліквідовують наслідки обстрілів, розбирають завали після ракетних ударів і рятують людей із-під руїн.
Внаслідок війни кількість надзвичайних ситуацій різко зросла. Щоденні ракетні та артилерійські атаки призводять до масштабних пожеж у житлових будинках, лікарнях, школах та на об’єктах критичної інфраструктури. У таких умовах пожежники працюють під постійною загрозою повторних обстрілів. Часто вони змушені гасити пожежі буквально під звуки сирен і вибухів.
Особливо трагічним є той факт, що серед рятувальників є загиблі та поранені. Вони виконують свою роботу, розуміючи всі ризики, але не відступають. Їхня відвага — це приклад справжнього патріотизму та служіння народу.
Крім гасіння пожеж, працівники пожежної охорони активно залучені до гуманітарних операцій: евакуації мирного населення, доставки води та продуктів у постраждалі райони, розмінування територій. Їхня робота стала невід’ємною частиною загальнонаціонального спротиву.
День пожежної охорони України сьогодні — це не лише привід привітати рятувальників, а й можливість замислитися над тим, якою ціною забезпечується безпека громадян. У цей день українці висловлюють щиру вдячність усім працівникам ДСНС за їхню мужність, витримку та відданість справі.
Шановні працівники пожежної охорони!
У цей день — День пожежної охорони України — хочеться сказати не просто «дякуємо», а висловити глибоку повагу і вдячність за кожне врятоване життя, за кожен ваш виїзд, за кожну хвилину мужності.
Сьогодні, коли Україна проходить через важкі випробування, ваша робота стала ще небезпечнішою і ще важливішою. Ви першими приходите туди, де панує страх і руйнування. Ви не відступаєте навіть тоді, коли навколо лунають вибухи. Ви — ті, хто тримає лінію життя там, де інші вже не можуть.
Ваші руки витягують людей з-під завалів, ваші серця не знають байдужості, а ваша відвага не має меж. Ви — справжні герої нашого часу, символ незламності та сили духу.
Нехай у вашому житті буде якомога менше тривожних викликів, а вдома завжди чекають тепло, любов і спокій. Нехай кожне ваше повернення буде щасливим, а кожен день — безпечним.
Слава вам і безмежна вдячність!
Слава Україні!
День пожежної охорони України — це не просто професійне свято, а день глибокої вдячності людям, які щодня ризикують власним життям заради безпеки інших. В Україні його відзначають 17 квітня, і щороку ця дата набуває ще більшого значення, особливо в умовах повномасштабної війни.
Після здобуття незалежності, Україна почала формувати власну систему цивільного захисту, що згодом стала основою сучасної служби надзвичайних ситуацій.
Офіційно свято було встановлено у 1995 році Указом тодішнього Президента України. Спочатку День пожежної охорони відзначали окремо, підкреслюючи важливість саме цієї професії. Пізніше, у 2000-х роках, відбулася реорганізація системи: пожежну охорону об’єднали з іншими службами реагування, і з’явилася єдина структура — Державна служба України з надзвичайних ситуацій.
У 2004 році професійні свята рятувальників були об’єднані в один день — День працівників цивільного захисту (17 вересня). Проте традиція вшанування саме пожежників не зникла. Зрештою, у 2013 році Указом Президента України було відновлено окреме святкування Дня пожежної охорони 17 квітня — як знак поваги до історії професії та її значення для суспільства.
Історія пожежної справи в Україні значно давніша за саме свято. Ще в XIX столітті в містах створювалися перші пожежні команди, які часто формувалися на добровільних засадах. Вони використовували примітивне обладнання, але вже тоді закладали основи професійної етики — швидкість реагування, взаємодопомогу та готовність до ризику.
Пожежники завжди були символом мужності та самопожертви. Проте після вторгнення російської федерації на територію України, їхня роль значно розширилася. Сьогодні працівники ДСНС — це не лише рятувальники, які гасять пожежі, а й герої, що працюють у зоні бойових дій, ліквідовують наслідки обстрілів, розбирають завали після ракетних ударів і рятують людей із-під руїн.
Внаслідок війни кількість надзвичайних ситуацій різко зросла. Щоденні ракетні та артилерійські атаки призводять до масштабних пожеж у житлових будинках, лікарнях, школах та на об’єктах критичної інфраструктури. У таких умовах пожежники працюють під постійною загрозою повторних обстрілів. Часто вони змушені гасити пожежі буквально під звуки сирен і вибухів.
Особливо трагічним є той факт, що серед рятувальників є загиблі та поранені. Вони виконують свою роботу, розуміючи всі ризики, але не відступають. Їхня відвага — це приклад справжнього патріотизму та служіння народу.
Крім гасіння пожеж, працівники пожежної охорони активно залучені до гуманітарних операцій: евакуації мирного населення, доставки води та продуктів у постраждалі райони, розмінування територій. Їхня робота стала невід’ємною частиною загальнонаціонального спротиву.
День пожежної охорони України сьогодні — це не лише привід привітати рятувальників, а й можливість замислитися над тим, якою ціною забезпечується безпека громадян. У цей день українці висловлюють щиру вдячність усім працівникам ДСНС за їхню мужність, витримку та відданість справі.
Шановні працівники пожежної охорони!
У цей день — День пожежної охорони України — хочеться сказати не просто «дякуємо», а висловити глибоку повагу і вдячність за кожне врятоване життя, за кожен ваш виїзд, за кожну хвилину мужності.
Сьогодні, коли Україна проходить через важкі випробування, ваша робота стала ще небезпечнішою і ще важливішою. Ви першими приходите туди, де панує страх і руйнування. Ви не відступаєте навіть тоді, коли навколо лунають вибухи. Ви — ті, хто тримає лінію життя там, де інші вже не можуть.
Ваші руки витягують людей з-під завалів, ваші серця не знають байдужості, а ваша відвага не має меж. Ви — справжні герої нашого часу, символ незламності та сили духу.
Нехай у вашому житті буде якомога менше тривожних викликів, а вдома завжди чекають тепло, любов і спокій. Нехай кожне ваше повернення буде щасливим, а кожен день — безпечним.
Слава вам і безмежна вдячність!
Слава Україні!
Міжнародний день пам’яток та визначних місць
Щороку 18 квітня світ відзначає Міжнародний день пам’яток та визначних місць, встановлений Асамблеєю ICOMOS при ЮНЕСКО ще у 1983 році. В Україні цього дня відзначається День пам’яток історії та культури. Свято встановлено згідно з указом президента України № 1062/99 від 23 серпня 1999 року. Це день-нагадування про те, наскільки вразливою є наша спадщина і як важливо зберегти кожну цеглину, що дихає історією.
Сьогодні - чудовий привід згадати про унікальність нашого міста. Харків, який називають індустріальним центром та студентською столицею, володіє справжнім архітектурним скарбом - Держпромом (Будинком державної промисловості). Один із його авторів, архітектор Сергій Серафимов зазначав, що в цьому проєкті він прагнув показати «фабрику, завод, що став палацом».
Чому Держпром — це світовий феномен?
Проєкт втілив найсміливіші інженерні рішення свого часу. Його висота разом із телеантеною становить 108 метрів, що на 15 метрів вище за Статую Свободи. Це перша у світі будівля, зведена виключно із залізобетону без металевого каркаса. Автономні системи опалення та зв'язку були вершиною прогресу 1920-х років. Завдяки методу «плавучої опалубки» споруда фактично є єдиним цілим. Будівлю розташовано так, що на заході сонця промені просвічують її наскрізь. Прозорість, «повітряні» переходи та лаконічність стали маніфестом конструктивізму.
У 2023 році ЮНЕСКО внесла Держпром до списку об’єктів для посиленого захисту. Проте статус, який мав би гарантувати безпеку, не зупинив агресора. Восени 2024 року російська авіабомба пошкодила один із під’їздів, зруйнувавши кілька поверхів. За кілька днів повторний удар понівечив унікальне скління.
«Удар по Держпрому — це ляпас по обличчю... він доходить до нутра», - влучно зауважила архітекторка Олена Швиденко.
Наша культурна спадщина, створена зусиллями пращурів, сьогодні надзвичайно крихка. Пам’ятки — це наша жива історія. І наш обов’язок - зробити все, щоб вони встояли.
Цікавтеся історією рідного міста, бережіть її та розповідайте про неї світу!
Щороку 18 квітня світ відзначає Міжнародний день пам’яток та визначних місць, встановлений Асамблеєю ICOMOS при ЮНЕСКО ще у 1983 році. В Україні цього дня відзначається День пам’яток історії та культури. Свято встановлено згідно з указом президента України № 1062/99 від 23 серпня 1999 року. Це день-нагадування про те, наскільки вразливою є наша спадщина і як важливо зберегти кожну цеглину, що дихає історією.
Сьогодні - чудовий привід згадати про унікальність нашого міста. Харків, який називають індустріальним центром та студентською столицею, володіє справжнім архітектурним скарбом - Держпромом (Будинком державної промисловості). Один із його авторів, архітектор Сергій Серафимов зазначав, що в цьому проєкті він прагнув показати «фабрику, завод, що став палацом».
Чому Держпром — це світовий феномен?
Проєкт втілив найсміливіші інженерні рішення свого часу. Його висота разом із телеантеною становить 108 метрів, що на 15 метрів вище за Статую Свободи. Це перша у світі будівля, зведена виключно із залізобетону без металевого каркаса. Автономні системи опалення та зв'язку були вершиною прогресу 1920-х років. Завдяки методу «плавучої опалубки» споруда фактично є єдиним цілим. Будівлю розташовано так, що на заході сонця промені просвічують її наскрізь. Прозорість, «повітряні» переходи та лаконічність стали маніфестом конструктивізму.
У 2023 році ЮНЕСКО внесла Держпром до списку об’єктів для посиленого захисту. Проте статус, який мав би гарантувати безпеку, не зупинив агресора. Восени 2024 року російська авіабомба пошкодила один із під’їздів, зруйнувавши кілька поверхів. За кілька днів повторний удар понівечив унікальне скління.
«Удар по Держпрому — це ляпас по обличчю... він доходить до нутра», - влучно зауважила архітекторка Олена Швиденко.
Наша культурна спадщина, створена зусиллями пращурів, сьогодні надзвичайно крихка. Пам’ятки — це наша жива історія. І наш обов’язок - зробити все, щоб вони встояли.
Цікавтеся історією рідного міста, бережіть її та розповідайте про неї світу!