«Рідна мова дорога людині, як саме життя!»

Президент України 28 липня 2023 року підписав Указ №455/2023, відповідно до якого дата святкування Дня української писемності та мови була перенесена з 9 листопада на 27 жовтня.

❗️ До відома. У 2023 році дата свята змінилася через рішення Православної церкви України (ПЦУ) та Української греко-католицької церкви (УГКЦ) перейти на новий церковний календар, відповідно до якого на 13 днів пересуваються раніше нерухомі дати свят. Свято української писемності та мови традиційно відзначається в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця.

Дослідники вважають, що саме з Нестора Літописця і починається писемна українська мова. Це не тільки державне, а й церковне свято. Перший у сучасній українській мові твір, який відповідає візантійським першоджерелам, православні назвали акафістом Богородиці Холмській.

Найвизначнішою працею Нестора Літописця є «Повість минулих літ» — літописне зведення, складене в Києві на початку XII століття. Це перша в Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця XI століття до 1113 року. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість минулих літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому преподобного Нестора Літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності.

Упродовж кількох століть український народ привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, яка сягає глибокої давнини і нараховує багато тисячоліть. За науковими розвідками лінгвістів, мова української народності почала формуватися ще у VI–IX століттях.
Одним з перших визначив засадничі етапи в розвитку літературної мови України Юрій Шевельов.

Він виділяв періоди історії мови не з огляду на історію суспільних формацій. Його хронологія заснована лише на фактах зовнішніх, характері писемних фіксацій, з урахуванням наслідків суспільних подій та чинників, значущих в історії українського народу:
• VI, VIІ — ХІ ст. — протоукраїнська мова (до початку писемного періоду);
• середина ХІ — ХІV ст. — староукраїнська мова;
• ХV — середина ХVІ ст. — рання середньоукраїнська мова (від 1385 року, коли Литва і Польща стали однією державою, до 1574 року, коли був надрукований у Львові Апостол Івана Федорова);
• середина ХVІ — половина ХVІІІ ст. — середньоукраїнська мова (від Люблінської унії 1569 року — угода про об’єднання Польщі і Великого князівства литовського в єдину державу — Річ Посполиту);
• ХVІІІ ст. — пізня середньоукраїнська мова (від Полтавської битви 1709 року до видання Енеїди Котляревського 1798 року);
• кінець ХVІІІ ст. — сучасна українська мова.

ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО МОВУ

• З 2000 року до Дня української писемності та мови стартує Радіодиктант національної єдності, взяти участь у ньому може будь-хто.
• Рекордсменом серед переведених творів є «Заповіт» Т. Г. Шевченка. Починаючи з 1845 року, його перекладали на різні мови 147 разів.
• Українська мова вважається найбагатшою на зменшувальні форми. Навіть у сучасному гімні країни зустрічається слово «воріженьки». Хоча слід зазначити, що у версіях 1862 та 1865 року ще вживалося «вороги».
• Українська мова офіційно визнана однією з найкрасивіших: вона посідає друге місце у світі за мелодійністю (після італійської) й третє за красою лексики (після французької та перської).
• Українська мова входить у тридцятку найпоширеніших у світі мов, кількість людей, які розмовляють українською — близько 45 мільйонів.
• 448 р. візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
• Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити: «дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі шкідниками).
• Найстаріший літературний збірник, написаний українською мовою, датується 1571 роком. Баладна пісня «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» була включена у граматику Яна Богослова. Але через смерть автора ця книга не побачила світ. Першим надрукованим «Букварем» вважається підручник Івана Федорова, який зараз знаходиться у бібліотеці Гарварду.
• Українську офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Тож Котляревського вважають основоположником нової української мови.

Кожна людина може знати декілька мов, цікавитися іншими культурами, але тільки рідна мова торкається глибини душі. Вона спроможна надати відчуття єдності зі своїми нащадками, своєю родиною, національністю.

Дуже важливо у житті відчувати себе приналежним до нації, відчувати ту силу й натхнення на неймовірні здобуття. Вшановуючи та розповсюджуючи мову, українці відстоюють не тільки свої власні інтереси, а й інтереси власної держави.

Мова є, була і буде для українців символом свободи. Рідна мова є своєрідним психокодом. Розмовляючи українською ми запускаємо у підсвідомості етнокоди, що надихають та вказують вірний шлях.

Дорогі підписники нашого каналу, до Дня української писемності та мови, ми підготували для вас вікторину «Мовне асорті». Тож пропонуємо вам взяти участь у вікторині та перевірити свої знання.

🎲 Тест «Вікторина «Мовне асорті»»
🖊 6 запитань · ⏱ 15 сек

День бабусь та дідусів
Щороку 28 жовтня в Україні відзначають День бабусь та дідусів. Для нашої країни це свято доволі нове – його почали активно відзначати лише з 2018 року.
Вважається, що ідея появи свята виникла у 2009 році в Нідерландах з ініціативи місцевого Квіткового бюро. Його  представники запропонували виділити  окремий день, коли онуки могли б дарувати своїм бабусям і дідусям справжні живі квіти як символ нерозривного зв’язку між поколіннями. Але насправді свято виникло  в США на кілька десятиліть раніше. Маріан Маккуад, опікуючись  людьми похилого віку, помітила, що надзвичайно багато мешканців будинків для старих людей не мають жодного відвідувача! Впродовж довгих років вона виступала з пропозицією «виділити день, щоб нагадати людям відвідувати літніх людей». У 1978 році президент Джиммі Картер підписав прокламацію,  яка проголошувала, що з наступного року «перша неділя після Дня праці буде відзначатися як Національний День бабусь і дідусів».
 
Сьогодні це свято поширилося по всьому світу, але у різних країнах припадає на різні дні. Наприклад, в  Туреччині онуки поспішають привітати своїх родичів 8 лютого, а італійці відзначають це свято в середині осені - 2 жовтня. Ми відзначаємо 28 жовтня тому, що саме наприкінці цього місяця у давніх слов'ян відзначалися Осінні Діди – свято, покликане зміцнити зв'язок із предками та об'єднати всі покоління.
 
Історично склалось, що бабусі й дідусі займали особливе місце в слов’янських родинах. Їх мудрість, досвід і безумовна любов завжди глибоко впливали на розвиток дитини. Участь бабусь і дідусів у вихованні, коли їх підходи не суперечать підходам батьків, може зменшити негативний вплив стресу на дітей.  Психологи вважають, що онуки, які регулярно спілкуються з бабусями і дідусями, мають такі позитивні риси, як емпатія, терпіння та повага.
Якщо є така можливість, 28 жовтня відвідайте тих, хто допоміг вам краще зрозуміти себе, відрізняти погане від доброго,  тих, хто вас завжди чекає – своїх бабусь та дідусів.  Саме вони навчали нас довіряти житейської мудрості, не витрачати гроші на непотрібні речі, а також  примиряли нас з батьками, пояснюючи  нам їх рішення. А ще з ними можна було трохи похуліганити!
Ми дякуємо всім бабусям й дідусям за тепло й турботу, яку вони нам дарують.  Бажаємо міцного здоров'я, сил і наснаги, щасливих моментів і радості в компанії люблячих онуків!

В Україні — День інженерних військ та День ракетних військ і артилерії Збройних Сил України.

В Україні 3 листопада відзначаються одразу два військові свята День ракетних сил та артилерії сил, а також День інженерних військ. Сьогодні українці висловлюють подяку та вдячність військовим, які працюють у цих родах військ, за їх внесок у забезпечення безпеки та незалежності країни.
День ракетних військ та артилерії було встановлено Указом Президента 1997 року. При цьому День інженерних військ встановлено в Україні трохи пізніше — 1999 року.
Хто вони та чим займаються?
Ракетні, артилерійські та інженерні сили України відіграють важливу роль в обороні країни. Вони включають фахівців, навчених і готових до виконання різноманітних завдань.
Ракетні війська: ці сили відповідають за ракетне озброєння, включаючи стратегічні й тактичні ракети.
Артилерійські війська: артилерія відіграє важливу роль у підтримці бойових операцій, забезпечуючи точну вогневу поразку цілей на землі. Ці війська забезпечують вогневу міць, необхідну ефективної оборони країни, і навіть під час наступу сухопутних військ позиції ворога.
Інженерні війська: інженери виконують різні завдання, такі як зміцнення оборони, розмінування, забезпечення інфраструктури для військ та багато іншого. Вони відіграють важливу роль у підготовці та підтримці військових операцій. Без цих людей українські сили не змогли б досягти успіху у війні проти росії.

Ракетники, артилеристи та інженери беруть активну участь в обороні країни від агресії з боку Росії, а також беруть активну участь у настанні ЗСУ. Зокрема вони забезпечують країну необхідними засобами для опору агресії та оборони своєї території. Завдяки їхнім зусиллям Україна здатна дієво відбивати атаки та перешкоджати подальшій агресії.

Як зазначив Президент України, українські ракетні війська та артилерія стали одними з найсильніших у світі. «Попри перевагу ворога у ресурсах, наші воїни — максимально ефективні, мотивовані. І своєю точністю забезпечують потужні результати», — сказав він.

Також Президент наголосив, що інженерні війська щодня у складних умовах виконують безліч різних завдань — для стійкості оборони України, просування вперед та знищення російських загарбників.

У День ракетних, артилерійських та інженерних сил України ми висловлюємо глибоку подяку всім військовим, які служать у цих родах збройних сил, за їхню сміливість, відданість та відвагу у захисті рідної країни. Їхня жертовна робота та готовність ризикувати своїм життям для забезпечення безпеки України заслуговують на повагу та підтримку. Україна має бути вдячна їм за захист! Героям Слава! Слава Україні!

4 листопада – День залізничника в Україні.
 
Гуркіт коліс, шипіння паровоза, довгі рейки, що зникають за обрієм – все це асоціюється у нас із залізницею. Цей вид транспорту завжди був не просто засобом пересування, а й символом прогресу та розвитку. Сьогодні, в День залізничника, ми вшановуємо людей, які присвятили своє життя цій важливій справі.
 
Це свято має багату історію.  Воно з’явилось в Російській імперії у 1896 році з нагоди дня народження імператора Миколи I, який почав будівництво залізниць. Святкувалося щорічно 25 червня. В радянські часи  дата змінювалась кілька разів. В незалежній Україні від 1993 року День залізничника святкували в першу неділю серпня. Проте, у 2002 Президент видав Указ, в якому призначив Днем залізничника України 4 листопада.
Саме цього дня 1861 року на львівський залізничний вокзал прийшов перший  пасажирський поїзд, який називався «Ярослав». Це був перший поїзд міжнародного сполучення, який з’єднував Львів та Відень. Ця дата символізує початок нової ери в розвитку транспорту в нашій країні та вшановує працю всіх поколінь залізничників.
 
Нині державне акціонерне товариство залізничного транспорту "Укрзалізниця" об'єднує 6 регіональних залізниць, відомчі організації та підприємства, де працює понад 200 тис. осіб. Це і машиністи, і зв'язківці, і енергетики, провідники та диспетчери, чергові на станціях і багато інших спеціалістів - усі вони забезпечують комфорт і безпеку пасажирів та вантажів. 
Від початку російського вторгнення в Україну   залізничники сполучають міста й зʼєднують людей, здійснюють евакуацію людей із прифронтових територій, вдень і вночі роблять усе, аби поїзди йшли за розкладом. Ці  люди   працюють для того, щоб могла працювати держава, наше суспільство, наша економіка.
У професійне свято - День залізничника - ми приєднуємося до привітань на адресу всіх працівників української залізниці й бажаємо їм успіхів, благополуччя і високого професіоналізму, який завжди був притаманний нашим залізничникам! Зі святом Вас, працівники залізниць України!
 

Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва

9 листопада представники сфери культури та майстри народного мистецтва відзначають професійне свято. З 2000 року датою відзначення офіційно було визначено 23 березня, у 2012 році вперше святкували за новою датою — у третю неділю травня, а з 2014 — 9 листопада.

Під час повномасштабного вторгнення є важливим питання збереження української культурної спадщини. Станом на жовтень 2024 року пошкоджено та зруйновано 1179 об’єктів, з них у Харківській області 316. Але, кількість постійно зростає, про що свідчать і нещодавні події — пошкодження будівлі Держпрому внаслідок влучань 28 жовтня, та 8 листопада. Невиправною трагедією є втрата життя — 225 українських митців та медійників загинули внаслідок російської агресії.

Працівники музеїв, бібліотек, мистецьких та культурно-освітніх установ, митці та мисткині — кожен сьогодні стоїть на варті української культури.
Адже культура завжди на часі — впевнені 82 % респондентів за результатами опитування проведеного експертами Офісу підтримки відновлення при Міністерстві культури та стратегічних комунікацій. 76 % вважають, що важливо впроваджувати арттерапію для військових, ветеранів та ветеранок і їхніх родин. Культура — це той промінчик, який дарує розраду у темні часи, лікує, зігріває, підтримує, спонукає до роздумів і дій, торкається кожного особисто і говорить до світу. Вона об’єднує українців і є зброєю у протистоянні ворогу, який цілеспрямовано нищить культурне розмаїття народу України.

Харківський історичний музей імені М. Ф. Сумцова вітає культурно-мистецьку спільноту з Всеукраїнським днем працівників культури та майстрів народного мистецтва. Витримки, міцності духу, взаємопідтримки кожному/кожній хто захищає Україну на полі бою, реалізує культурно-мистецькі проєкти вдома та за кордоном, оберігає матеріальну і нематеріальну культурну спадщину, закарбовує у творчості та зберігає в артефактах сучасні події для нащадків. Честь і шана полеглим. Пам’ятаємо. Працюємо, тримаємося, пишаємося.

День визволення Херсона від російсько-фашистських загарбників в Україні

11 листопада 2022 року Збройні Сили України визволили Херсон — єдиний обласний центр України, який росія спромоглася захопити після початку повномасштабного вторгнення. Місто, яке двічі за століття зазнало окупації, знову стало вільним.

Російські війська встановили контроль над Херсоном 3 березня 2022 року. Почався період окупації, який тривав 8 місяців. У місті одразу розпочалися протести. Люди виходили з українськими прапорами та скандували: «Додому! Ганьба!», «Ми — не росія», демонструючи справжню козацьку волю та жагу до свободи. Херсон став символом незламності українського народу.

Владислав Недоступ — учасником руху спротиву у розмові з журналістами Радіо Свободи говорив: «Головне в окупації — це легенда. Без легенди дуже важко і твої ризики дуже сильно збільшуються. Я зазвичай ходив із рюкзаком. Удавав, що іду за покупками. Намагався менше контактувати, менше з кимось якось говорити, завжди з собою був телефон — «порожняк» … Ще він додавав: «В місті було дуже багато місць, куди можна було вдарити й знищити дуже смачні цілі, як то кажуть. Але була заборона, тому що цивільні. Наші не стріляли там, де поруч були цивільні».

Звільнення міста відбулося під час третього етапу Херсонської наступальної операції, який тривав з 8 до 12 листопада 2022 року. ВВС зазначало, що Збройні сили України не бажаючи брати Херсон штурмом, навіть не стали знищувати російські переправи, даючи військам РФ можливість піти.

11 листопада у Головному управлінні розвідки Міноборони України оголосили, що до Херсона заходять частини ЗСУ. Цього дня для херсонців позаду залишилися 256 днів російської окупації. 256 днів болю, неволі та віри у Збройні Сили України.

Поразка на Херсонщині стала для російських окупантів сильним військово-політичним та іміджевим ударом. А для українців звільнення міста стало святом, яке прокотилося всією країною.

Сьогодні Херсон, як і Харків, Запоріжжя чи Одеса потерпає від постійних російських обстрілів. Але залишились ті, хто зустрічав українську армію, хто говорить: «Ми залишалися, поки тут були чужі — а зараз тут наші, і ми почуваємося вільними!» Люди не втрачають надії на краще майбутнє. Вони вірять, що Україна обов’язково переможе та відбудує все, що було зруйновано.