#Пейзажнірядки
Ось, нарешті перший вірш цієї рубрики. Чесно, сталася римувати, але не дуже вийшло. Тож чекаю від вас фото в коментарях.

Картина лісу

Проміння обігріває землю,
обкутуючи хвоїнку ковдру.
Зелена травичка ось-ось виринає,
зеленими ниточками землю закриває.

Десь далеко чується стукіт,
наче хтось швиденько біжить.
Може, й не біг, а ховався від злих очей
сіренький вухастик в кольорах ночей.

Не встигла я і озирнутись,
як враз і він зник, мов і не був.
Сосна поряд тихенько шепотіла:
«Він тут живе, він звідси й був».

Сосна та висока і струнка,
кора вже давно не молода.
Пригортає мене гіллям
від сонячного проміння.

Кольори зелені тут переважають
і взимку, й на весні.
Лише травичка ще старенька
поступається місцем молодій.

Настав вже час йти,
проводжаючи, співають пташки.
Але ви не радійте —
повернусь ще я колись.

А. М.

#Пейзажнірядки
Буду чекати від вас в коментарях фото, яке, на вашу думку, найбільше описує цей вірш.

#Вірш
Всім привіт! Вирішила нагадати про себе. Морально дуже втомлена, вибачте, багатьом не можу ніяк відповісти та й рубрику запустила... Булу виправлятися (сподіваюся хоч колись). Прийшла до вас з віршем і буду тікати (до речі, називала його не я, дивно, але назва шикарна, як і людина, яка її придумала):

Вирій і ти

Десь далеко там, серед лісів,
Шукаєш спокою в собі.
Знайти його не можеш ти,
Бо сховано воно десь у душі.

На стілець присядь тихенько,
Насолодись красою миленько.
Подумай враз і навіки:
Зостатися з собою чи хотів би ти?

Страхи свої не ховай далеко,
Зустрітися з ними прийдеться — й нелегко.
Не покинуть тебе, й не проси,
Лише побори їх назавжди.

Думки не чутно вже давно,
Сховалися в закутках душі.
Лиш зелений рай, що так шелестить,
Відбивається в думках враз.

Поряд пташки співають
Веселу пісню, та ще й не одну,
Про красуню-принцесу й красеня-принца,
Що залишилися лише на біду.

Маленький струмок,
Наче вишитий нитками,
Розділяє на «до» і «після» життя —
Й тебе, зокрема.

Все, що колись було, — пройшло,
Все, що буде, — не настало.
Живу цю мить,
Залишившись на стільці зі своїми думками.

А. М.

#Невтемуканалу
Прийшла до вас з життєвим для мене мемом. Сьогодні, зловила себе на думці, що незважаючи на те, що я хоч закінчила школу декілька років тому, але ставлення до неї не змінилося. Зараз я проходжу практику в молодшій школі, і школа відчувається як маленька тюрма. Це для мене, а для дітей думаю те ж саме. Сьогодні проводила урок математики і просто побачила як невеличкі цікаві завдання мотивували дітей. Типу для мене, це було щось звичайне, а от для них — ні.

Ставлення до практиканта одним реченням «Хочеш проводиш, а хочеш — ні». Типу всім абсолютно все одно. Аналіз проведення уроку чи, можливо, настанови? Ні, ви що. Типу для мене це важливо, важливо те, щоб діти зрозуміли, тому настанови, рекомендації , були б цінні, але знову ж таки «були б».

P.s. єдиний плюс для мене,що діти почали сприймати як вчителя, навіть з середніх, старших класів. А, і я все таки захворіла...

#Фото
Всім привіт! В мене виникло таке до вас запитання: чи вважаєте ви, що обробка фото важлива? Чи зустрічали ви фото але в обробленому вигляді, які краще, на вашу думку, за оригінал?

Чому виникли такі запитання? Я все більше останнім часом у вільний час почала фотографувати. Я особисто надаю перевагу фото в оригінальному вигляді, але сьогодні вирішила трішки поекспериментувати з обробкою, і, на мою думку, так і на думку інших людей, оброблене фото виглядає краще за оригінал. Тому виник такий дисонанс... Хотіла б почути вашу думку. А також, була б рада, якби ви проголосували, яке фото на вашу думку краще.

Всім привіт, всіх вітаю!

Цей пост створений для зворотного зв'язку. Розповідайте як ви? Сподіваюся, ви всі в безпеці. Бережіть себе. Під цим постом можете писати все, що забажаєте: писати про себе, що сталося за цей час у вашому житті чи ставити запитання.

(про зміни у власному житті розповім трішки пізніше, та пости будуть також пізніше)
Дякую за те, що ви зі мною!💗