— О, глянь! Магнолії! — Фелікс потягнув хлопця до квітучих дерев. Білі квітки, буйно розкинувшись на гілках, так і вабили гостей зробити фото. Чанбіну не хотілось затримуватися тут, у його плані поруч з ними не мало бути зайвих очей. Тому він терпляче чекав, поки Фелікс насолодиться красою білих магнолій, щоб повести його потім у затишне місце, до якого мало хто доходить.


Тут квітло одне єдине деревце рожевої магнолії. Коли хлопці дійшли до “секретного місця”, Фелікс не стримував свого захоплення:

— Як же тут чудово! — його очі округлились, поглинаючи навколишню зелень трави. Ніжно-рожеві квіти граційно тримали свої пелюстки, підставляючи сонцю свої жовтувато-зелені серединки.

— Тадам! — вигукнув Чанбін, усміхаючись. — Хотів показати тобі цю місцину.

— Біні, — Фелікс мило випнув губи і повис у хлопця на шиї, — тут неймовірно гарно.

Відстань між їхніми обличчями була такою мізерною. Чанбін нервово ковтнув. Здавалось, ось він: чудовий момент для втілення його плану, але страх знову брав гору. Чанбін дивився у мигдалеві очі, у кутиках зібралась павутинка від широкої усмішки. Думалось, неможливо закохатись у людину двічі, але Фелікс закохував у себе кожен раз по-новому. Чанбін відкривав його сторінки одна за одною, і кожна наступна була чарівливішою за попередню.

— Хочеться повалятись на траві, — раптом видав Лікс і, відпустивши Чанбіна, підійшов до деревця та ліг горілиць під ним. — Ах! Яке чудове відчуття, — хлопцеві долоні лоскотали травинки, коли він лагідно водив руками по зеленому килимі.

Чанбін зачудовано дивився на цього безтурботного юнака і враз відчув себе окриленим.

— Біні, ходи! — Фелікс простягнув до нього руки, закликаючи лягти поряд.

Чанбін опустився на м’яку траву, спершись на руку. Він спостерігав за Феліксом, за тим, як сонячне проміння бігало його обличчям,  пробиваючись крізь листя та квіти дерева.
Фелікс розплющив одне око, жмурячись від сонця.

— Що? — запитав він, сміючись.

— Просто дивлюсь, — легка усмішка на вустах так голосно свідчила про Чанбінові почуття, а очі… Фелікс ще ніколи не бачив такого ніжного погляду на себе.

Лікс піднявся та всівся навпроти Чанбіна. Раптом йому перехотілось говорити, усі слова зараз здалися б недоречними. Він довірив вуздечка Чанбіновому мовчанню, а Чанбін уміло перебрав їх собі.

Страх відступив, Чанбін його відкинув. Перед ним його Лікс, його веснянкове кохання, йому немає чого боятися. Він повільно посунувся до Фелікса, і за мить їхні вуста торкнулись у першому поцілунку. У Чанбіна серце запурхало пташкою, коли Лікс почав цілувати у відповідь. У Фелікса серце раділо не менше. Він лагідним рухом узяв обличчя Чанбіна в долоні. Крізь поцілунок не міг перестати усміхатися.

— Нарешті, — прошепотів Лікс, притискаючись чолом до чола Біна.

— Довго чекав? — питає зі смішком.

— З першого побачення, — веснянкуваті щоки зацвітають рожевим рум’янцем.

— Вибач, що змусив чекати.

— Я тебе теж. Це нічого, — Фелікс чмокає Чанбіна в губи і широко усміхається. Чанбін усміхається теж.

Магнолії над ними розніжено колишуться на вітерцю.

#імпровізація_до_колажу

Raised on pop punk and bubblegum🫧
#hyunsung

🩵𝓟𝓮𝓹𝓮𝓻𝓸 𝓰𝓪𝓶𝓮🩷

#art #skz

The beginning of forever #minchan

Отже, друзі, звертаюсь до вас із наступним проханням. Вперше прошу про щось подібне сама, але обставини того вимагають...😢

Раніше я працювала в Червоному маркеті. І там була дівчина із якою ми досі підтримуємо зв'язок. Зараз вона — військова, яка знову повернулась на фронт. І її підрозділ потребує фінансової допомоги. Збір розпочав беспосередньо військовий із яким вона зараз пліч о пліч проходить службу.

Всі деталі збору й на що саме збирають – в його інстаграмі. Залишаю вам посилання на його пост:
https://www.instagram.com/p/DXrzcoEjNrs/?igsh=MTh0NjQ2eHYwbHM0YQ==

А також посилання на саму банку 👀

Банка також є в шапці профілю військового‼️

Від вас прошу небагато – хоча б поширити цей збір. Якщо маєте змогу закинути туди гривню-дві-три – взагалі чудово 🥹

Дякую за увагу 👀❤️

Слава Україні 🇺🇦

#фанфікшен #StrayKids #стіл_замовлень #от8

Сподіваюся ви готові до атракціону:

🐾 «They don't want a beast walking around in confidence» 🔫

Ліно обм’як, пускаючи бульки зламаним носом, проштовхнув крізь забиті легені хрип. Прийняв останній удар у живіт — і нащо нажерся тої локшини, тепер вилізе боком.
— Якщо виживеш, ти не один із нас.

P.S. Дякую Хансо за ідею☺️
P.P.S. Відкрийте обкладинку повністю, вона гарніша, коли не обрізана

Приємного читання~💋

Telegram🔮| Замовити✨| Дяка🧋

Арт до фанфіку «Я приволік додому собаку чи...?» для Чани 🐾🖤