О, так. Мінхо обожнював займати усі думки в голові детектива. Він хотів, щоб той спав і бачив його. Снідав та вечеряв із думкою про нього. Мився і торкався себе, уявляючи перед собою його обличчя. Мінхо був одержимий одержимістю Чана.

Мінхо знав, що він живе у Чана в голові. І Мінхо знав, що Чан ніколи його не спіймає. Скільки б вони не грали у квача.

— Містере Бан, втомилися?

Мінхо бовтав ногами, сидячи на піддашку магазинчика, біля якого зупинився детектив, коли втратив утікача з поля зору.

Та Чан не відреагував на нього. Ніби Мінхо не існувало.

— Не ввічливо ігнорувати співрозмовника, містере Бан, — Лі мовив награно жалісливим тоном.

У Бана задзвонив телефон. На Мінхо — нуль уваги.

— Так, він знову зірвався з гачка, — говорить у слухавку детектив. — Я розумію, але він занадто добре знає місцевість.

— Га? — Мінхо нахмурився, підслуховуючи розмову. — Я тут бовдуре! — уже розгнівано викрикнув Лі.

— Якщо буде якась нова інформація, я повідомлю. Відбій, — Чан заховав телефон у кишеню шкірянки.

— Та як ти смієш?

Мінхо зіскочив з навісу і зупинився прямісінько перед Баном. Чан оминув його поглядом і потягнувся до дверей авто.

— Не смій мене ігнорувати!

Лі вчепився за плече детектива і притис спиною до автівки. З легень у Бана випхалось повітря від удару.

— Легше, придурку.

— О, то ти мене бачиш? Бо я вже подумав, що ти від моєї краси зір утратив, — Мінхо хижо облизався.

В очах Чана грілась ненависть, закипала лавиною у брунатних райдужках.

— Ох? Містеру Бану не подобається бути пійманим? — Лі провів гострим кігтем по щоці детектива, пускаючи цівку крові. — Не подобається, коли сам стаєш здобиччю, милий? — шершавий язик ковзнув по обличчю, злизуючи червону доріжку.

Чан смикнувся, але не міг вивільнитися із міцної хватки звіра.

— Покидьок, — прошепів детектив. — Гори в пеклі.

Мінхо зареготав, його ікла вороже зблиснули у світлі вуличного ліхтаря.

— Я тим пеклом керую, солоденький.

Він ухопився за Чанове волосся і жадібно впився в чужі губи, поїдаючи їх у голодному поцілунку. Чан застогнав, кусаючи звіра у відповідь.

Мінхо відсахнувся. Його очі жовтіли в темряві, гострі зіниці дивилися збуджено. На нижній губі вибулькнула червона намистинка крові.

— Мені подобається з тобою гратися, детективе, — він знов облизався. — Люблю смак крові.

— Полюбиш його у в’язниці для таких виродків, як ти, — почулось різке клацання наручників. Чан помахав ключем перед носом Мінхо і викинув його через дорогу. — Як на злочинця, ти не дуже пильний, Хо. Ти так легко відволікся на поцілунок, справді?

На зап’ястях Мінхо сріблились кайданки. Він поглянув на Бана із захватом, в очах палав вогонь божевілля.

Звір неквапно нахилився до детектива, і його облудний шепіт проник Чану під шкіру.

— Прибережи цю іграшку для нашої наступної зустрічі.

Бан відчув чужі руки на своїх. За мить чорна хмара спурхнула перед ним. А його руки обважніли від наручників.

— Трясця!

Детектив вилаявся, вдаривши по колесу автомобіля.

— Мінхо! — його голос луною прокотився вулицею. — Ненавиджу…

Він потягнувся в кишеню, не без труднощів дістав телефон. На розблокованому екрані відкрита вкладка з нотатками.

“На виїзді з міста є хороший мотель. З нескрипучими ліжками. Все ще хочете мене вбити, детективе Бан?))”

Кермувати зі скованими руками геть незручно. Але автівка детектива Бана знову несеться у темній сині міста. Він знову спробує протистояти звіру. Знову піддасться на спокуси солодкої ночі. Знову ненависть тектиме його венами. Він знову гнатиметься за ним у непроглядній ночі. Бо він — усе, що в нього є.

Долучаюся до збору ukraineclan на автомобіль для 3-го Армійського Корпусу.

Ціль збору : 300.000 грн.
Моя ціль : 3.000 грн

Посилання на допоміжну банку:
https://send.monobank.ua/jar/5BYtx686gr

Мій пост для поширення в інст:
https://www.instagram.com/p/DZeoez-s-uy/?igsh=MWI4eGNlcmV1b3djdg==

Буду безмежно вдячна за будь-яку підтримку🩷

Канали, які ігнорують протести і працювали проти інтересів України:

▪️Труха⚡Україна (і вся мережа каналів)
▪️ Україна Сейчас
▪️Реальна Війна
▪️Швидше всіх
▪️Україна Online
▪️Times of Ukraine

Відписуйтесь і перешліть усім знайомим.

#фанфікзадонат для WolfChana

Два побачення

— Боже, витри слину, Кім Синміне. Виглядаєш жалюгідно, — Хьонджін зареготав і привернув увагу Мінхо та Чоніна.
— О, Со Чанбін? — Питає Мінхо, дивлячись на зніяковілого Синміна. — Хороший вибір, Мінні. Дуже класний чувак, він входить до університетського парламенту і…
— Та байдуже, — обірвав його Кім, закотивши очі. — Просто ім’я здалося знайомим, думав я його знаю… — хлопець сидів набурмосений, склавши руки на грудях.
— Ага-ага, ти мало за борт не випав так на нього задивився, — допікав Хьонджін.
Синмін невблаганно червонів аж до шиї та робив вигляд, що йому абсолютно байдуже.
— Джінні, стулись, — Чонін пихнув його в плече. — Немає нічого страшного в тому, щоб зловити на когось краш.

Дякую за участь у зборі!🩷

✧ harmony tales📜 ✧ #ht_funfiction