майже закінчила редагувати. довелося викинути 250 слів, бо я перебрала ліміт ㅠㅠ

це вже другий раз таке трапляється. який би великий ліміт слів не було вказано, мій внутрішній письменник впевнений, що його треба перебільшити

#seungjin #hyunmin !¡ фф

☆: 24 to 25, bae, just stay with me

різні люди з різних світів, яких разом зводить робота. випадкові зустрічі за кавою та не дуже випадкові подарунки. розмови до пізньої ночі, від яких завмирає дихання. різдво, що вони вирішують провести разом
•
: : fluff | christmas eve | idol/fashion designer | workplace relationship
: : посилання на ао3 archiveofourown.org/works/52306576

фух, нарешті я його і тут виклала

до різдва сподіваюся встигнути дописати 2 частину, але як ні, то буде на новий рік

Вони кружляють залою й Мінхо відчуває давно забуте почуття спокою та захвату від танцю. Музика, обрана Хьонджіном, розливається по його венах, заповнює все тіло. Він дихає нею, а ще ніжним квітковим парфумом Хвана. Йому хочеться запам’ятати цей момент, зберегти десь на підкірці власного серця. Він дивиться на зосередженого Хьонджіна, який не іронічно рахує кроки й не може втримати усмішки. Вони танцюють до тих пір, поки двері студії різко не відчиняються й майже з порогу звучить голосне дитяче «Мінхо-хьон!!».

©️неможливо закохатися у двадцять п'ять від авторки Ліги Українського Фанфікшену morzeow

🌿Telegram 🐋Ao3

P.S. Хочеш приєднатися до ЛУФ? Пиши @antiyouvs

Погляд Томмі впав на руку Техно. Він прижмурився дивлячись на плетений браслет та виглядаючи щось.

– Ти зберіг їх? – він здивовано дивився на гербарій, міцно затиснутий у смолі, в одному з прив’язаних камінців.

– А ти досі саджаєш. – сказав Техно м’яко всміхнувшись. – Не роби вигляд що їх не було під тинами.

– Шлат знищив їх. – сухо виголосив Томмі зариваючись у коліна.

– Але вони повернуться, я обіцяю.

Попередження: тема смерті

©️Мова квітів, яку я забув від авторки Ліги Українського Фанфікшену iwanttosaysomething

🍁Telegram 🍂Ao3

P.S. Хочеш приєднатися до ЛУФ? Пиши @antiyouvs

Якщо чесно, Мінхо точно не був кимось, кого можна було назвати забобонним чи приписати йому віру в магію, пекло і рай, чортів та янголів чи будь-що іще. Мінхо завжди керувався холодним розумом і вірив лише в науку та те, що бачив на власні очі. Проте коли тебе не перший місяць мучать жахіття за участі самого Вельзевула, ти дещо втрачаєш набуту за роки твердість і мимоволі перелистуєш всі існуючі сайти в пошуках відповідей на свої питання — що ж відбувається з настанням ночі й чому саме з тобою.

Попередження: смерть фонового персонажа, демони, нсфв, груповий секс, бдсм, контроль оргазму, незахищений секс (але вони демони, їм можна)

©️Я (ти) диявол від авторки Ліги Українського Фанфікшену countess_branytska

🌹Telegram 🌹Ao3

P.S. Хочеш приєднатися до ЛУФ? Пиши @antiyouvs

– Я майже не захоплююся книгами. Але не пройшов би повз цієї. Навіть її обкладинка зачаровує, а назва натякає на цікаву історію всередині.

Чомусь саме вночі розмови набувають найпрозоріших та відвертих відтінків.

Джісон зітхає зі сміхом, який залишається на вустах. Вони помінялися місцями. Тепер Лі розглядає профіль Хана, і той схожий на солодкий смак ірисок, світло місяця та сторінки записника.

©Graffiti від авторки Ліги Українського Фанфікшену soonilina

🖌Telegram ❤️‍🩹Ao3

P.S. Хочеш приєднатися до ЛУФ? Пиши @antiyouvs

за обідом кількома днями пізніше до синміна за стіл неочікувано підсів один з новеньких пацієнтів, що потрапив до клініки незадовго після нього самого. здається, його звали фелікс.

– ти знаєш, що говорять про тебе? – без привітання спитав юнак. у його голосі не було засудження чи презирства, лише цікавість. синмін спиною відчував, як до нього липнуть чужі приховані погляди.

– гадки не маю, але щось підказує, що це навряд щось хороше, – вимовив юнак, задумливо колупаючи виделкою картопляне пюре.

– вони називають тебе вбивцею.

з даху за вікном зірвалась масивна крижана бурулька, зі свистом розсікаючи простір, та розбилась зі скляним дзвоном.

– цікаво, – насилу всміхнувся кім.

– що цікаво?

– ніхто з них не знає моєї історії, але вже встигли мене осудити. занадто... як це правильно називається? шаблонно? певно.

Попередження: згадки депресії, смерть другорядного персонажа

©два фенікса від авторки Ліги Українського Фанфікшену Augustessa

🌃Telegram 🌃Ao3

P.S. Хочеш приєднатися до ЛУФ? Пиши @antiyouvs

невеличке бонусне продовження історії вже на ао3 ☆!

— Тоді пішли швидко гріти тебе чаєм.

— Краще обіймами, — заперечив Фелікс, розводячи руки в сторони та сонячно посміхаючись.

Вони тихо стояли посеред маленької студії, прямо як тієї холодної зими. Тільки тепер тут було тепло і затишно. Балкон був завішаний різнокольоровими ліхтариками, а залитою світлом кімнатою розповзався запах свіжої випічки. Нова гітара виблискувала на сонці, біля мерехтливої колекції вінілів та статуетки Ґреммі.

— Вже сім років пройшло, — несподівано порушив тишу Фелікс, затримуючи погляд на гітарі. — Здається ми і справді впоралися, ти впорався, — він підняв голову, зазираючи в очі навпроти.

— Так, ми впоралися, — тихо відповідає Чан, ближче притискаючи хлопця до себе.

©️Broken Dreams від авторки Ліги Українського Фанфікшену lina_march

☆Telegram ☆Ao3

P.S. Хочеш приєднатися до ЛУФ? Пиши @antiyouvs

Перший клас пройшов крізь них: обіди, де літали буханці хліба по їдальні як нещадні кулі, змагання майже на кожних уроках - не на життя, а на смерть. Наприкінці року на лінійці їх знаменно поставили поряд, дали до рук квіти, натягли дорослі офіційні піджаки; у Джісона штани на розмір більше, а Хьонджін ледве міг зітхнути в такому одязі.

— Де твій тато? — не дуже звично заговорив до нього Джісон, опустивши свою гордість і бажання продовжувати ворожнечу доти, доки той не здасться.

У свої сім незабутніх років Хьонджін відповів коротко:

— Здох.

І знову поправив задушливу краватку.

©️Spectrum від автора Ліги Українського Фанфікшену the_kii1jy

🖤Telegram 🖤Ao3

P.S. Хочеш приєднатися до ЛУФ? Пиши @antiyouvs

‼️Давно мріяли спробувати себе в перекладацтві, редактурі, веденню акаунту, але ніяк не наважувалися? Що ж, час настав!

Останнім часом ми отримуємо багато коментарів з запитом на нові серії, тож команда «Квітень» розшукує перекладачів(ок), редакторів(ок), контент-мейкерів(ок) та оформлювачів(ок), аби випускати більше проєктів!

Знаєте англійську/українську мову на пристойному рівні і горите бажанням створювати субтитри? Спробуйте свої сили, перекладаючи дораму, шоу чи пісню у нашій команді!

Завжди цікавилися веденням акаунту, вмієте робити гарні пости і наповнювати їх змістом? Можливо вам підійде посада контент-мейкера(ки).

Дивуєтеся, як можна зробити кольорові субтитри, які ще й рухаються і зникають то там, то сям? Хотіли б навчитися? Ласкаво просимо!

Наша команда відчиняє двері для всіх охочих поринути у світ створення субтитрів українською. Оформлювачам пропонуємо навчання!

Також не забудьте – для того, щоб працювати з субтитрами вам необхідно мати комп’ютер/ноутбук і безмеееежне бажання.
Будемо раді, якщо ви вирішите почати свій рік працею разом з нами! Якщо бажаєте стати частинкою команди "Квітня", звертайтеся в особисті повідомлення до @lxbrmls

Будемо вдячні за репост

Янгол Мінхо, як він себе назвав, розвалився на дивані, прикривши очі. Його піджак вже обіймав спинку стільця, а пальці вправно звільняли ґудзики жилета з петель. Хан з-під лоба кидав на нього погляди, поки збирав у великий мішок сміття.

Янгол він чи щось інше, але поряд з ним Джісону було спокійно. Мінхо не проявляв агресію, навпаки веселив дотепними коментарями та вдаваною суворістю.
– Слухай, а ти можеш так "фіть" і щоб сміття зникло?

Янгол привідкрив одне око:
– Фіть? Ніщо не дається легко, Джісоне. Продовжуй.

– А якщо я помру? – питання виникло раптово, і Хан застиг, – що буде з тобою?

– В цьому циклі я не стану людиною. Знову. Це мене цілком влаштовує. Збираєшся померти? – Мінхо невинно кліпав очима.

Джісон встряхнув мішок:
– Не дочекаєшся! В мене великі плани на це життя.

©️Anyone can be anything. You can be everything від авторки Ліги Українського Фанфікшену Ombra_stay

🌚Telegram 🌞Ao3

P.S. Хочеш приєднатися до ЛУФ? Пиши @antiyouvs

💫 Найдовший письменницький виклик року

Шановне письменницьке та фійкрайтерське товариство, як ми знаємо, робіт українською не буває забагато, тому ми вирішили запустити річний виклик — #чотирисезони.

Від нас 4 картки з темами та подарунок переможцю, від вас — принаймні чотири роботи на 4 тисячі символів (більше, звісно, краще!). Картки будуть сезонні та матимуть тематичні ідеї, які ваша фантазія може обіграти так, як вам заманеться 💫

Можна писати як фанхатні, так і оригінальні роботи.

Ви додаєтеся в чат виклику та пишіть, що готові взяти участь в гілці «Картки» та нехай прибуде з вами Сила!

Ваші silverpeonies, Radikal_and_Friedrich, Kate_Queen, zhadoba 🌾

блін дуже цікавий челенж. буду доєднуватися і пофіг, що мені ще поступати на магістерку і писати диплом :)

Хитрий блиск в очах змушував втрачати дихання.

— Крісі вільний, так, Крісі? — однобока посмішка розплилася на обличчі Ліно, а рука потягнулася до закріпленого на стегні клинка. — Тільки всі штрикалки краще залиш тут.

Кріс відповів звичною зміною виразу з розслаблено веселого до зітхання, рівної усмішки з ямочками та закатування очей аж до мозку.

— Ці «штрикалки» двічі рятували чиюсь дупу, нагадаю. Крім того, щось я не чув, щоб ти жалівся на них під час…

— Заціпся, гаразд? — Ліно затис долонею рот, придушуючи всі інші слова.

— Це тобі за «Крісі», — промовив Хан, зникаючи за дверима ванної. — Не змушуйте мене чекати, я змерз і до нитки мокрий, пожалійте й змилуйтесь!

Попередження: описи бійок, згадки вбивств, трохи дарк

©️Nothing but Killers від авторки Ліги Українського Фанфікшену birudeboysdog

🖤Telegram 🔪Ao3

P.S. Хочеш приєднатися до ЛУФ? Пиши @antiyouvs