Дві тисячі років тому на сході Китаю жили слони, носороги та два види ведмедів, але всі вони практично вимерли до 20 століття. Раніше їхнє вимирання здебільшого пояснювали змінами клімату. Проте результати нового дослідження свідчать, що винуватцями були люди.

Спеціалісти з Орхуського (Данія) та Нанкінського (Китай) університетів вивчили китайські адміністративні записи за період з 2 по 1953 рік. Вони зібрали та проаналізували згадки про п’ять видів великих ссавців: носорогів, азійських слонів, тигрів, бурих ведмедів та азійських чорних ведмедів. На початку нашої ери ці види були поширеними майже на всій території східного Китаю, але до середини 20 століття майже повністю зникли.

Напередодні нового 1935 року в Луцьку — столиці Волинського воєводства Другої Речі Посполитої — сталося своєрідне новорічне диво. Людей, які зібралися відпочити перед святом, змусили танцювати всю ніч. WAS розповідає історію цієї гулянки.

Все трапилося в луцькому кінотеатрі «Чари». Його заснували ще в часи братів Люм’єр, перед Першою світовою війною, коли Луцьк був повітовим центром у Російській імперії. Тоді в місті вже були свої популярні заклади, в яких показували живі картинки. «Модерн», «Ренесанс», «Одеон» — перші назви луцьких кінотеатрів, де показували німе кіно в супроводі живої музики. Згодом до них приєдналися «Замок Любарта» і «Чари». Останній запам’ятався нічними сеансами, які почалися за дуже цікавих і романтичних обставин.

Алкоголь роботі не завадить, навіть якщо ти мавпа

Напевно, ми б зараз нічого не знали про Джеймса Едвіна Вайда, якби не трагічний випадок, що стався з ним на роботі. У 1880-х містер Вайд працював сигнальником на залізничній станції міста Ейтенхахе, що в Південно-Африканській Республіці. Колеги називали його «Стрибуном», бо той любив стрибати з одного вагона на інший. Та одного разу чолов’яга потрапив під важкі колеса, які відрізали йому обидві ноги. Дострибався.

Джеймс улюблену роботу не кинув і продовжив працювати на залізниці. Для переміщення використовував візок власного виробництва. Але працювати було складно.

Якось невтішний Вайд відвідав місцевий ринок. Там він побачив павіана, який спритно керував упряжжю волів. Джеймс зрозумів, що це доленосна зустріч.

Муссоліні та мовне питання

У боротьбі за мову головне — не доходити до абсурду. За часів Муссоліні, наприклад, замість Луї Армстронга італійці слухали джаз від Луїджі Брачфорфорте, бо вирішили перекласти прізвище «Армстронг» буквально.

Ми ж можемо називати джазмена Левком Сильноручком.

ЦРУ розсекретило документи, які допоможуть встановити причетність конкретних людей до репресій при різних диктаторських режимах у Латинській Америці.
​
Зараз Сполучені Штати відверто зізнаються, що також брали участь в цих подіях. Деяких південноамериканських офіцерів судять досі. На війні правила умовні, а от в залі суду — ні.

Стратегічні бомбардування спрямовані на підрив здатності ворога вести війну. Вони руйнують промисловість, інфраструктуру, бойовий дух супротивника, і нерідко прицільно б'ють по мирному населенню. Про ключові повітряні удари у військовій історії розповідає WAS.

Посада римського імператора не лише давала розкішне життя, вона була ще й дуже небезпечною. Статистичний аналіз показує, що шанси імператорів стати жертвою вбивства були більшими, ніж у гладіаторів, особливо в перший рік правління.

Автор дослідження Джозеф Салех — викладач у Технологічному інституті Джорджії. Його основна діяльність полягає в обчисленні надійності космічних апаратів, але крім цього, він вже багато років цікавиться Стародавнім Римом. Так у нього з’явилася ідея використати для дослідження життя римських імператорів статистичні методи, якими визначають надійність космічних апаратів.

981 року під час будівництва на околиці парку Аламеда у центрі Мехіко один з робітників знайшов 1,93-кілограмовий злиток золота. Його походження лишалось таємницею майже сорок років, але завдяки новим технологіям у науковців нарешті є відповідь: він був частиною захопленого іспанськими конкістадорами ацтекського золота.

Після знахідки золотий злиток зберігався в Національному Музеї Антропології Мексики. Аби визначити його походження, спеціалісти Національного Інституту Антропології та Історії Мексики залучили до експертизи доктора фізики Хосе Луїса Рувалькабу з Національного автономного університету Мексики. За допомогою рентгенофлуоресцентного аналізу вчені визначили хімічний склад злитку. Виявилося, злиток має структуру, ідентичну золотим знахідкам з Темпло Майор.

Археологи ще з 1970-х років вивчали хімічний склад ацтекських золотих виробів. Таким чином вони визначили типовий для коштовностей різних періодів вміст золота, срібла та міді. Наприклад, золото з Темпло Майор у порівнянні з золотом з інших регіонів Мезоамерики має найменший вміст міді. За хімічним складом злитка з парку Аламеда дослідники визначили, що він був відлитий у листопаді 1519 — червні 1520 року. Це, а також місце знахідки, навело їх на припущення, що злиток був частиною здобичі іспанських конкістадорів, котрі загубили його під час подій «Сумної ночі».

Баби-повитухи, безпорадні лікарі, амулети зі шкіри зубра, алкоголь, спеціальні крісла для пологів і купа забобонів.

Все це мало допомогти дитині народитися, а матері вижити. Працювало погано — шлях до материнства в 17 столітті був усіяний кістками.

Неоліт був періодом переходу до відтворювального господарства і появи великих поселень. Досліджуючи неолітичні поселення Центрально-Східної Європи, словацько-німецька команда археологів виявила, що їхні житла розташовувались не по прямій лінії, а ледь помітною дугою. WAS розповідає, чому це важливо та до чого тут психологія.

Протягом останнього десятиліття в археологів з’явилося нове велике джерело інформації про життя стародавніх людей — геомагнітне сканування. Спеціальний апарат фіксує аномалії в геомагнітному полі землі й наносить їх на карту. Більшість жител в неоліті будували з використанням глини — її скупчення добре видно на результатах сканування. Це дозволяє археологам визначати розміри, розташування та кількість будівель у стародавніх поселеннях без розкопок величезних площ. Обробляючи мапи з поселень культури лінійно-стрічкової кераміки в сучасній Словаччині, археологи помітили цікаву закономірність у розташуванні жител.

Масштабні лісові пожежі, що охопили Австралію взимку 2019–2020 років, викликали неабияку стурбованість й бажання знайти відповідь на питання: як зменшити руйнівну силу вогню? Деякі експерти запропонували шукати рішення в минулому. WAS розповідає, які стосунки з вогнем були в австралійських аборигенів.

Перші представники сучасних людей з’явилися в Австралії не пізніше 50 000 років тому. Багато дослідників вважають, що протягом десятків тисяч років австралійські аборигени займалися так званим культурним випалюванням. Вони систематично використовували вогонь для розчищення підліску й створення зон, комфортних для проживання невеликих тварин, якими харчувалися люди. Водночас така практика могла зменшувати ризики виникнення великих лісових пожеж.

16 січня 1979 року шах Ірану Мохаммед Реза Пехлеві втік з Тегерана разом із сім’єю. Вся країна була охоплена страйками, урядові війська не могли тримати ситуацію під контролем. Вранці 1 лютого в Іран прилетів аятола Хомейні та за десять днів взяв владу в свої руки. Ісламська революція відбулася.

Шах Пехлеві спочатку вилетів до Єгипту, звідки з діагнозом «лімфома» через Марокко і Мексику прибув в Нью-Йорк. Ще до своєї втечі з країни він просив Сполучені Штати втрутитися в ситуацію і навіть ввести війська. У хід пішла дезінформація, що хомейністи співчувають комуністам і СРСР. Але президент Джиммі Картер і держсекретар Сайрус Венс не повелися на це і виступили проти втручання, погодившись надавати шахові тільки особисту допомогу. На підтримку втручання висловився радник з національної безпеки Збіґнев Бжезінський, але не зміг переконати президента.

Новий режим Хомейні був загадкою як для США, так і для СРСР. Американців, в разі повалення Пехлеві, влаштовувала перемога Національного фронту Ірану — партії конституціоналістів, які виступали за обмеження влади шаха і парламентську демократію. Радянський Союз підтримував соціалістичну «Партію народних мас Ірану». Але до влади прийшли прихильники Хомейні, які відразу заявили, що, однаково відкидаючи капіталізм і соціалізм, підуть «своїм шляхом». Великі держави зайняли вичікувальну позицію.

Найстарший мозок Британії належить зовсім не англійській королеві. Йому 2 600 років, його розкопали понад десять років тому, й тепер у науковців з’явилися версії, завдяки чому він зберігся.

2009 року під час розкопок пам’ятки ранньої залізної доби у Геслінґтоні, передмісті Йорка, археологи знайшли людський череп зі щелепою та двома хребцями. На перший погляд він не виділявся чимось особливим, окрім хіба що відсутності решти тіла. Але чистячи череп в лабораторії, співробітниця Йоркського археологічного трасту побачила всередині черепа фрагмент мозку, який законсервувався настільки добре, що збереглися навіть звивини на поверхні.

На початку нульових відомий американський журналіст і головний редактор російського Forbes Пол Хлєбніков вирішив написати книгу про кавказького горянина — бандита й любителя ісламської містики. 2003-го книгу «Розмова з варваром» видали в Москві. Через рік журналіста застрелили біля офісу Forbes. Замовники вбивства невідомі й понині.

За однією з версій, в злочині замішаний той самий горянин — Хож-Ахмед Нухаєв. Хоча англійському письменнику Фредеріку Форсайту подібна увага до чеченського бандита зійшла з рук. Один з героїв його роману «Ікона» (1996) — хрещений всієї чеченської мафії в Москві. Форсайт надихався біографією Нухаєва при створенні цього персонажа. Але реальна історія набагато цікавіше вигадки.

В кінці вісімдесятих в Радянському Союзі почали відбуватися незворотні процеси розпаду. Вже на початку 1990-х Чеченська Республіка Ічкерія (ЧРІ) почала боротьбу за незалежність. На тлі загальної активізації кримінальних кланів по всьому колишньому Союзу, чеченська мафія встановила свій порядок. Хожа, так зазвичай називали Нухаєва, привернув до себе увагу як організатор темних видів заробітку й талановитий конспіратор.

Однією із вимог Йосипа Сталіна на Ялтинській конференції 1945 року була передача до СРСР усіх радянських громадян, що опинилися в Європі, — полонених, колаборантів, остарбайтерів. Також його цікавили колишні піддані Російської імперії, які ніколи не мали радянського громадянства, але воювали на боці німців, — донські, кубанські козаки та білогвардійці.

Лідери США та Британії не наважились суперечити Дядькові Джо — в травні 1945 розгорнули репатріаційні місії в країнах Європи. Однак бійцям дивізії вермахту «Руссланд» вдалося уникнути насильної видачі до Союзу. Це стало можливим завдяки Борису Смисловському — російському аристократу, білогвардійцю й німецькому генерал-майору. WAS розповідає, як наприкінці війни він зміг врятувати себе і майже півтисячі бійців своєї дивізії.

Лікування ударами струму поширилося у першій половині 20 століття. Його досі іноді використовують при психічних розладах. Однак намагалися лікувати електрикою ще в стародавні часи — розповідаємо про роль електричних скатів в античній медицині.

Давні греки ще не розуміли, що в удару ската та блискавки більше спільного, ніж здається на перший погляд. Але в працях античних авторів зустрічаються згадки про здатність ската викликати оніміння у всіх, хто його торкається. Арістотель (384–322 роки до н. е.) в «Історії тварин» писав, що скати оглушують істот, на яких полюють. Його послідовник і «батько ботаніки» Теофраст (371–287 роки до н. е.) вже щось знав про електропровідність: він зазначав, що коли проштрикнути ската залізним тризубом, удар пройде через нього. В «Корпусі Гіппократа» — збірці медичних текстів, написаних Гіппократом та учнями, — електричних скатів називали «нарке» (в перекладі — оніміння). Смажених скатів радили їсти при астмі та для зняття набряків.

26 жовтня 1898 року зал суду в’язниці Айн Ассіз, що в Пікардії, був переповнений. Журналісти та прості зіваки зібралися, щоб подивитися на французьку версію загадкового й жахливого Джека-різника.

Глядачі не залишилися розчарованими: Жозеф Ваше, спійманий роком раніше на півдні Франції, влаштував на засіданні справжній спектакль. Поставши перед присяжними в кролячій хутряній шапці, в одязі простого фермера, він славив Ісуса Христа і Жанну Д’Арк, стверджував, що всі злочини скоїв з волі Бога. Чи це було так, з’ясовує WAS.

Університет імені Івана Франка має цікаву історію — вона була непростою як для цього закладу, так і для людини, ім’я якого він зараз носить. WAS розповідає про поневіряння видатного українського вишу й великого письменника.

Античні автори описують амазонок як прекрасних дів — з довгим волоссям, в легких шоломах і еротичних шатах. Але судячи з археологічних знахідок, життя у войовниць було непросте — в битвах їх рубали, як мужиків.

2018 року на Мамай-горі (Запорізька область) археологи виявили досить цікаве поховання 4 століття до нашої ери. Серед похоронного інвентарю були елементи військового спорядження. Для могил скіфських воїнів це звичайна справа, але поховання належало жінці.

Крім того, поруч із покійною виявили бронзове дзеркало, лекіфи, прикраси. Ким же була ця дівчина — модницею або войовницею? Одне іншому не заважає.

Приматологи дослідили фрески доби бронзи, на яких зображені мавпи з давньогрецького міста Акротірі. Вчені вважають, що мавпи на фресках походять з Індійського субконтиненту. Це може свідчити про наявність торгових зв’язків між цивілізацією долини Інду та Середземномор’ям 4 тисячі років тому.

Місто Акротірі на острові Тіра (сучасна назва — Санторіні) в Егейському морі в добу бронзи було великим торговим центром мінойської цивілізації. В середині 2 тисячоліття до нашої ери на острові сталося масштабне виверження вулкану, яке повністю поховало місто під шаром попелу — існує версія, що ці події лягли в основу міфу про Атлантиду. Землетруси та цунамі, якими супроводжувалося виверження, дійшли до Криту та Єгипту. Вважають, що виверження вулкану на Тірі стало однією з причин занепаду мінойської цивілізації.