19 квітня 1943 року троє молодих бельгійців — Юра Лівшиць, Жан Франклемон і Роберт Майстріо — здійснили напад на потяг, який перевозив євреїв із бельгійського міста Мехелен до Аушвіцу. Використовуючи червоний ліхтар як сигнал небезпеки, вони змусили поїзд зупинитися. Озброєні лише одним пістолетом і кусачками, вони відкрили один із вагонів і допомагали в'язням тікати. Охорона відкрила стрільбу, але 116 людей змогли врятуватися. Вони до кінця війни переховувалися у бельгійських сім'ях.

Юра Лівшиць, народжений у Києві 30 вересня 1917 року, переїхав до Бельгії в дитинстві, де став лікарем. З початком війни приєднався до руху опору. Після нападу на конвой був заарештований гестапо 14 травня 1943 року, але зумів втекти. Однак 26 червня того ж року його знову схопили, і 17 лютого 1944 року він був страчений розстрілом у Шарбеку, відмовившись надягати пов'язку на очі.

Кажуть, що великодній заєць з’явився не випадково — він старший за шоколадні яйця й навіть за саме свято Великодня. Його коріння веде до Еостри — язичницької богині весни, яку шанували у Північній Європі. Її символом був саме заєць — бо бігає швидко, розмножується ще швидше, а головне — пробуджує природу до життя. Одна з легенд навіть розповідає, як Еостра перетворила пташку на зайця, але той зберіг здатність нести кольорові яйця.

У XVII столітті в Німеччині вже згадували Osterhase — зайця, який залишав дітям святкові крашанки. А згодом німецькі переселенці привезли традицію в Америку, де вона швидко прижилася. Сьогодні великодній заєць — це герой кошиків і дитячих очікувань, невід’ємний символ весни, солодощів і трохи чарів.

У Норвегії Великдень — це час для злочинів і загадок! Там панує традиція під назвою «påskekrim» — читати детективи та дивитися кримінальні фільми і серіали під час великодніх свят. Її початок датується 1923 роком, коли двоє авторів, Нурдаль Ґріґ і Нільс Лі, опублікували роман «Пограбування бергенського поїзда вночі» і прорекламували його на першій шпальті газети Aftenposten так, що читачі сприйняли це як справжню новину. Книга стала бестселером, і з того часу кримінальні історії стали невід’ємною частиною норвезького Великодня.

Сьогодні під час великодніх канікул норвежці вирушають до гірських хатин, де читають детективи, дивляться кримінальні серіали та навіть розгадують міні-детективи на упаковках молока. Видавництва випускають нові кримінальні романи спеціально до свят, а телебачення транслює цілі сезони детективних серіалів нон-стоп.

У 1945 році Великдень західного обряду припав на 1 квітня. Американські військові технік п'ятого класу Вільям Е. Томас і рядовий Джозеф Джексон відправляють "спеціально підготовлені яйця для Гітлера".

Надпис на снаряді: "Щасливого Великодня, Адольфе!"

Надпис на ящику: "Пасхальні яйця для Гітлера"

20 квітня — не просто дата, а ціла культурна подія для шанувальників канабісу у США. Число 420 стало кодовим символом марихуани, і хоча існує безліч міфів про його походження (від хімічного складу до поліцейських радіокодів), найбільш правдоподібна версія веде до групи каліфорнійських школярів із Марін Каунті. У 1971 році вони щодня збирались біля шкільної статуї Луї Пастера о 4:20, курили джойнт і вирушали на пошуки покинутої плантації.

Місце зростання омріяного «врожаю» знайти так і не вдалося, зате число 420 вкорінилося в їхньому сленгу як умовний знак серед учнів, а пізніше — й у ширшій спільноті завдяки зв’язкам із фанатами гурту Grateful Dead. Сьогодні цей код відзначають по всій Америці, а самі школярі стали частиною легенди.

21 квітня 2010 року в Харкові президент України Віктор Янукович і президент росії Дмітрій Мєдвєдєв підписали угоди, які увійшли в історію як «Харківські». Документи передбачали продовження терміну перебування Чорноморського флоту РФ у Криму на 25 років після 2017-го — тобто до 2042 року з можливістю продовження ще на п’ять. В обмін Україна отримала знижку на російський газ — 100 доларів на тисячу кубометрів, якщо ціна перевищувала 330 доларів.

Ратифікація угод у Верховній Раді відбулася вже 27 квітня, супроводжуючись димовими шашками, бійками та яйцями, які літали у сесійній залі. Попри спротив опозиції, документ підтримали 236 депутатів. Через чотири роки, після окупації Криму, Рада визнала ці угоди такими, що втратили чинність.

У ніч на понеділок 21 квітня помер Папа Римский Франциск. Про це повідомили у Ватикані.

Папі було 88 років. Він лікувався від двосторонньої пневмонії і переніс госпіталізацію.

Його понтифікат тривав 12 років і був позначений спробами реформування Церкви.

Напередодні, у Великодню неділю, Папа Франциск з’явився на балконі Собору Святого Петра, щоб благословити вірян і виголосити послання «Urbi et Orbi». У ньому він закликав до миру в усьому світі, зокрема і в Україні.

"Нехай воскреслий Христос дарує Україні, спустошеній війною, свій великодній дар миру і заохочує всі залучені сторони продовжувати зусилля, спрямовані на досягнення справедливого і міцного миру"

У списку Пап, що приписується святому Малахії — ірландському архієпископу XII століття, Франциск іде під гучним номером 112, останнім. Саме він фігурує під латинським девізом Petrus Romanus, «Римський Петро» або «Римський камінь». Нагадаємо, що ім'я папи при народженні - Хорхе Марио Бергольо (прізвище походить від слова "берг", тобто камінь). Текст пророцтва каже, що після його понтифікату «місто семи пагорбів буде знищене, і страшний Суддя судитиме народ свій. Кінець».

Цей список, знайдений у 1590 році, часто вважали пізнішою фальшивкою, однак інтерес до нього щоразу зростає після смерті понтифіків. У 2025 році смерть Франциска знову привернула увагу до древнього тексту, який згадує кінець череди Пап і початок чогось нового. Тлумачі давно сперечаються, чи йдеться у цьому пророцтві про кінець Церкви, світу чи просто про символічне оновлення.

Після смерті папи Франциска настав період «Sede vacante» — це латинський вираз, який означає «вакантний престол». Так у Ватикані називають час між смертю (або зреченням) Папи та обранням наступника. У цей час всі важливі рішення призупиняються, папські перстень і печатка знищуються, а управління справами передається Колегії кардиналів. Вона ж і організовує Конклав — вибори нового понтифіка.

У дні «Sede vacante» змінюється навіть герб Ватикану: традиційні тіара і ключі залишаються, але замість папського герба з’являється символ камерленга — кардинала, який тимчасово керує Апостольською столицею (на рисунку). Церква в цей час живе у стані очікування. Всі погляди — на Сикстинську капелу, де збирається Конклав. За давнею традицією: якщо з комина капели йде білий дим — вже є новий Папа, чорний — ще ні. Для білого диму спалюють бертолетову сіль, лактозу і каніфоль.

Грань між добром і злом? Чи можна нести порятунок тим, хто винен у смертях мільйонів? І чи існують беззаперечні відповіді на ці питання?

У новому відео WAS йдеться про світ, в якому найжорстокіші злочинці зникають без сліду, ховаючись за фальшивими іменами, церковними печатками і авторитетом гуманітарних організацій. Ті, кого ми мали б побачити на лаві підсудних, попивали коктейлі на сонячних терасах Латинської Америки.

Час після Другої світової дивував багато чим, але й досі серед усіх історій про втечу є та, що не дає багатьом спокою: Гітлер в Аргентині. Фото, свідчення, легенди — усе це змішалося в химерну теорію, яку хтось називає фальсифікацією, а хтось — замовчуваною правдою. Та що насправді стоїть за міфом про фюрера в Андах?

Дивимося! https://youtu.be/BJBtAwJveQY

У видавництва «Стилет і Стилос» вийшла книга «Поле бою. 10 конфліктів, які пояснюють сучасний Близький Схід»!

Яка передісторія громадянської війни в Сирії та що означатиме перемога опозиції? Чому в Ємені розгортається найгірша гуманітарна криза у світі та за що воюють хусити? Які існують проєкти мирного врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту?

Відповіді на ці та інші питання — у книзі британського дослідника Крістофера Філіпса.

У 10 главах автор описує понад десяток країн та територій регіону, де зараз тривають військові та гібридні конфлікти, та пояснює, який вплив там мають закордонні гравці, передусім США, Росія та Китай, але також Іран і Саудівська Аравія.

Це поєднання захопливого репортажу та глибокого аналізу, розрахованого на читача, що цікавиться геополітикою, історією та конфліктологією. Для написання цієї книги Філіпсу став у пригоді досвід репортера, який тривалий час провів на Близькому Сході.

Ціна книги – 480 грн

Замовляйте книгу на сайті

Makeover 1944 року.

Наприкінці Другої світової американська розвідка серйозно побоювалася, що Гітлер спробує втекти, перевдягнувшись і загримувавшись до невпізнання. Щоб підготуватися до такого сценарію, Управління стратегічних служб (попередник ЦРУ) звернулося до нью-йоркського візажиста Едді Сенца з проханням створити серію портретів Гітлера з іншою зовнішністю — без вусів, з іншою зачіскою, навіть з окулярами.

Ці «нові обличчя фюрера» поширили серед американських військових підрозділів одразу після висадки в Нормандії.

Лише в 1990-х роках німецький журнал Der Spiegel знайшов і опублікував серію портретів, показавши, яким міг бути Гітлер-утікач.

Чи вдалася втеча фюреру? Дивіться тут!

Його називали «батьком атомної бомби», але задовго до Лос-Аламоса і «Трініті» був просто Роберт — син заможного текстильного магната з Нью-Йорка, якого з дитинства захоплювала наука. Народився Оппенгеймер 22 квітня 1904 року в родині німецьких євреїв. Уже в п’ять років читав Гомера в оригіналі, а в одинадцять писав листи до геологічного товариства з описами власних спостережень.

Закінчивши Гарвард лише за три роки, він далі студіював у Кембриджі, а потім у Геттінгенському університеті, де спілкувався з майбутніми нобелівськими лауреатами і став доктором наук у 23 роки. У вільний час писав вірші, перекладав французьких поетів і вивчав санскрит — щоб прочитати Бгаґавад-Ґіту мовою оригіналу. Зрештою саме ця книга, за його словами, «прийшла на думку» в момент першого ядерного вибуху.

Продовження - тут!

У 1965 році до Сан-Паоло приїхав приємний німець Антон Кюнцле — багатий бізнесмен, який обіцяв Гербертсу Цукурсу розкішний бізнес-проєкт в Уругваї. Але насправді це був агент ізраїльської розвідки Моссад Яаков Мейдад (на фото) — той самий, що раніше організував захоплення Адольфа Айхмана. Цукурс, колишній гауптштурмфюрер СС, член каральної команди Віктора Арайса, відомий своєю участю у вбивствах євреїв у Ризі під час Другої світової, був у розшуку, але переховувався під прикриттям у Латинській Америці.

Після кількох зустрічей у готелі, Кюнцле запропонував Цукурсу поїхати до Уругваю — нібито для переговорів з інвесторами. У підготовленому будинку Цукурса вбили — тіло знайшли в валізі, а поруч — документи й фото, що вказували на його особу та злочини. Ізраїль офіційно відповідальність не взяв, але всередині Моссаду операцію вважали справою честі.

Про долю інших нацистів, що втекли до Південної Америки - тут.

У 1268 році після смерті папи Климента IV почалися вибори його наступника — і затяглися на рекордні 1006 днів. Кардинали зібралися в містечку Вітербо, але три роки не могли дійти згоди. Витрати на їхнє утримання лягали на плечі мешканців міста, які оплачували їжу, охорону та розміщення з власних кишень — через додаткові податки.

Тож у 1271-му терпіння скінчилося: за наказом міської влади кардиналів замкнули у лоджії палацу (на фото) і зняли дах — під дощем і сонцем їм лишалося або голосувати, або ховатися в наметах. Після цього компроміс був знайдений за тиждень. З тих пір вибори папи отримали назву “конклав” — від латинського cum clave, тобто “під ключем”.

У повоєнній Європі Вальтер Кучман, офіцер СС і колишній співробітник гестапо, встиг успішно розчинитися серед натовпу біженців. Під фальшивим ім’ям він спершу оселився в Іспанії, а потім у 1948 році дістався Аргентини, де став аргентинським громадянином і роками жив як поважний фармацевт.

Його викрили лише в 1975 році завдяки розслідуванню Центру Симона Візенталя (і, зокрема, цьому фото). Після перевірки громадянства та шлюбу Кучмана, які виявилися фальшивими, Інтерпол запросив його арешт. Уряд Аргентини спробував заарештувати його, але Кучман втік. Другий запит на екстрадицію до Німеччини був зроблений у 1985 році, і його знову заарештували агенти Інтерполу в містечку Вісенте Лопес у Великому Буенос-Айресі. З огляду на його слабке здоров'я, його утримували в лікарняній в'язниці в Буенос-Айресі, де він помер від серцевого нападу в 1986 році, не дочекавшись екстрадиції.

Про інших нацистів-втікачів тут.

Мирні переговори за участі США як посередника за останні 120 років.

🕊 Портсмутський мир (1905)
Російсько-японська війна (1904–1905),
Президент Т.Рузвельт був головним посередником
Результат: Японія отримала Південний Сахалін і контроль над Кореєю; Рузвельт отримав Нобелівську премію миру

🕊 Кемп-Девідські угоди (1978)
Ізраїльсько-єгипетський конфлікт
Президент Дж. Картер виступив як ключовий модератор
Результат: Єгипет визнав Ізраїль, Ізраїль вивів війська з Синайського півострова; підписано мирну угоду

🕊 Ослоські угоди (1993, 1995)
Ізраїльсько-палестинський конфлікт
США забезпечили політичну підтримку
Результат: Взаємне визнання Організації Визволення Палестини і Ізраїлю, створення Палестинської автономії

Мирні переговори за участі США як посередника за останні 120 років (продовження)

🕊 Дейтонські угоди (1995)
Боснійська війна: Сербія проти Боснії і Герцеговини та Хорватії
Мирні переговори пройшли на базі ВПС США
Результат: Припинення війни, перетворення країни на складну конфедеративну структуру

🕊Шестисторонні переговори (2003–2009)
Північнокорейська ядерна програма
Сторони: КНДР, Південна Корея, США, Китай, Японія, Росія
Результат: Тимчасове замороження ядерної програми, яка згодом була відновлена

🕊 Катарські переговори щодо Афганістану (2020)
США ініціювали діалог між Талібаном і афганським урядом
Результат: передача країни під контроль Талібану

Додавайте інші приклади!

23 квітня 1989 року винний дилер Вільям Соколін приніс на благодійний обід у готелі Four Seasons у Нью-Йорку пляшку Château Margaux 1787 року, яку він оцінював у понад 519 тисяч доларів. Вино, за його словами, колись належало Томасу Джефферсону. Соколін залишив пляшку біля столу — і випадково розбив її. Він сказав лише: "я вчинив вбивство". Так Соколін назавжди увійшов в історію, як "Продавець вина, який розбив знамениту пляшку".

Вільям вийшов і поніс рештки пляшки довгим коридором, залишаючи за собою червоно-коричневі плями, що нагадували засохлу кров. Деякі колекціонери вина, не маючи слів, стояли і спостерігали за цим. Хтось торкнувся крапель щоб спробувати їх на смак. Менеджер ресторану, визнав залишки несмачними, зробивши висновок, що вони зіпсувалися.

Страхова компанія згодом виплатила Соколіну 212 тисяч доларів.

США більше не беруть на себе роль єдиного гаранта безпеки Європи та закликають союзників по НАТО активніше інвестувати в обороноздатність.

Про це заявив міністр оборони США Піт Гегсет, зазначивши, що сучасні виклики потребують оновленої моделі взаємодії в Альянсі. Як приклад він навів передачу керівництва контактною групою з питань оборони України Великій Британії та Німеччині — крок, який демонструє прагнення до більшої відповідальності з боку партнерів.

Час Сполучених Штатів як єдиного гаранта європейської безпеки, минув. Це давно назрівало. Європа має посилити військову силу та посилити НАТО.

Що думаєте, це вже крах НАТО чи ще ні?