Forwarded from Мовний дощ📓🌧
🌟5/5 "Сабріна" Ніка Дрнасо
Ох. Примірник із мегалімітованого накладу українського видання від "Видавництва" ось стоїть у мене на полиці, і я тому дуже тішусь.
За малюнком, простим та порожнім, дуже стриманим на деталі, наче спустошені після розлучення кімнати будинку одного з головних персонажів, Келвіна, приховано дуже агорофобну історію параної, самотности і втрати, що постійно виринає фантомами від раптових триґґерів та спогадів, що лякають своєю буденністю та водночас жаскою узагальненістю побуту.
Сабріна Ґалло, що лише ось планувала на літо велосипедну мандрівку зі своєю сестрою Сандрою, зникає. Її хлопець, Тедді, у розпачі знесилений тікає до давнього друга у Чикаго. До Келвіна, з яким він не спілкувався від школи. Вони обоє не бажають уваги, та ж медіа ніяк їх нею не обійде, бо ж таємничий самітник, що жив всього у кількох кварталах від Сабріни, розсилає до ЗМІ відеозапис вбивства. Вбивства Сабріни Ґалло.
Від простих діалогів, максимально не індивідуальних образів головних персонажів і до частих та довжелезних текстів імейлів та новин, від моноколірних приміщень до різних барв баблів, що впливають на сприйняття тексту, Дрнасо створює історію сучасних медіа, для яких герої новин - безликі, підступні від своєї у тих новинах появи і такі, що водночас самотні та завжди на видноті. Це дуже спокійний мальопис, графічні прийоми якого, як то темп оповіді, котрий задається статичними кадрами та суворо рівною лінійкою розташування панелей, чи то повторювані образи, як то опитувальник щодо морального стану чи хмаринки радіотрансляції, що зливаються із оточенням кімнати, у якій зачинився від світу Тедді, творять параноїдальну та бентежну атмосферу.
Я ще маю написати ширший огляд для UAGeek, та зараз наголошую на тому, що комікс досі доступний на сайті "Видавництва" і примірників, ймовірно, лишилося всього декілька. Неймовірно цупкий папір, якісний друк, оригінальний формат видання і вкрай лімітований тираж разом із геніяльно витвореною Дрнасо історією вартують своєї ціни.
#короткийогляд
Ох. Примірник із мегалімітованого накладу українського видання від "Видавництва" ось стоїть у мене на полиці, і я тому дуже тішусь.
За малюнком, простим та порожнім, дуже стриманим на деталі, наче спустошені після розлучення кімнати будинку одного з головних персонажів, Келвіна, приховано дуже агорофобну історію параної, самотности і втрати, що постійно виринає фантомами від раптових триґґерів та спогадів, що лякають своєю буденністю та водночас жаскою узагальненістю побуту.
Сабріна Ґалло, що лише ось планувала на літо велосипедну мандрівку зі своєю сестрою Сандрою, зникає. Її хлопець, Тедді, у розпачі знесилений тікає до давнього друга у Чикаго. До Келвіна, з яким він не спілкувався від школи. Вони обоє не бажають уваги, та ж медіа ніяк їх нею не обійде, бо ж таємничий самітник, що жив всього у кількох кварталах від Сабріни, розсилає до ЗМІ відеозапис вбивства. Вбивства Сабріни Ґалло.
Від простих діалогів, максимально не індивідуальних образів головних персонажів і до частих та довжелезних текстів імейлів та новин, від моноколірних приміщень до різних барв баблів, що впливають на сприйняття тексту, Дрнасо створює історію сучасних медіа, для яких герої новин - безликі, підступні від своєї у тих новинах появи і такі, що водночас самотні та завжди на видноті. Це дуже спокійний мальопис, графічні прийоми якого, як то темп оповіді, котрий задається статичними кадрами та суворо рівною лінійкою розташування панелей, чи то повторювані образи, як то опитувальник щодо морального стану чи хмаринки радіотрансляції, що зливаються із оточенням кімнати, у якій зачинився від світу Тедді, творять параноїдальну та бентежну атмосферу.
Я ще маю написати ширший огляд для UAGeek, та зараз наголошую на тому, що комікс досі доступний на сайті "Видавництва" і примірників, ймовірно, лишилося всього декілька. Неймовірно цупкий папір, якісний друк, оригінальний формат видання і вкрай лімітований тираж разом із геніяльно витвореною Дрнасо історією вартують своєї ціни.
#короткийогляд
Forwarded from Мовний дощ📓🌧
🌟4.5/5 "Пташеня" Полґіст та Бертрама
Як би його так без спойлерів, га?)
Вигадлива як для такого малого за обсягом твору історія та глибокий "м'який" за творенням світ далекого майбутнього Америки, що потрапила під владу нового християнства на чолі із двома можновладцями - матріархом та патріархом водночас. Канадська Північ прагне звільнитися від влади релігійних узурпаторів та починає повстання за своє майбутнє...
Та забудьте усі ті історично-географічні посилання, бо ж насправді світ "Пташеняти" є достатньо самостійним. Окрім чисто ґеґових символів Сокири-надії повстання, спотворено жорстокого тоталітарного християнства та протиставлення "доброї Канади" постійно "суперечливим Штатам", що лише вимальовують тло історії, цей божевільний світ радше є чимось зі сторінок "Геві Металу": мутанти, біотехнології, надмір крові, що не анатомічно та всупереч усім фізичним законам розлітається навсібіч, кольори, графічний стиль - усе спрямовує до концентрваного ретро-бойовика, не позбавленого типово присутньої легкої моралі, суспільної замріяності та екологічних вибаганок.
Мені єдиним мінусом видання видались подекуди не потрібні діалоги у екшн-сценах, що могли з усією вивіреною деталізованістю та колористикою бути подібними до мовчазних побоїщ "Шаолінського Ковбоя", та в якогось біса герої все одно постійно намагалися навіть не рухати вперед сюжет, і все одно щось збовкнути.
Розважився я за прочитанням ще й як, то все ще рекомендую: "Пташеня" є шикарним візуальним дарунком для будь-якого поціновувача мальописів, бо тішитиме і любителів європейської школи, і поціновувачів мейнстримної супергероїки, ще й фанатам азійських мальованих історій докине трохи схибленої образності.
#короткийогляд
Як би його так без спойлерів, га?)
Вигадлива як для такого малого за обсягом твору історія та глибокий "м'який" за творенням світ далекого майбутнього Америки, що потрапила під владу нового християнства на чолі із двома можновладцями - матріархом та патріархом водночас. Канадська Північ прагне звільнитися від влади релігійних узурпаторів та починає повстання за своє майбутнє...
Та забудьте усі ті історично-географічні посилання, бо ж насправді світ "Пташеняти" є достатньо самостійним. Окрім чисто ґеґових символів Сокири-надії повстання, спотворено жорстокого тоталітарного християнства та протиставлення "доброї Канади" постійно "суперечливим Штатам", що лише вимальовують тло історії, цей божевільний світ радше є чимось зі сторінок "Геві Металу": мутанти, біотехнології, надмір крові, що не анатомічно та всупереч усім фізичним законам розлітається навсібіч, кольори, графічний стиль - усе спрямовує до концентрваного ретро-бойовика, не позбавленого типово присутньої легкої моралі, суспільної замріяності та екологічних вибаганок.
Мені єдиним мінусом видання видались подекуди не потрібні діалоги у екшн-сценах, що могли з усією вивіреною деталізованістю та колористикою бути подібними до мовчазних побоїщ "Шаолінського Ковбоя", та в якогось біса герої все одно постійно намагалися навіть не рухати вперед сюжет, і все одно щось збовкнути.
Розважився я за прочитанням ще й як, то все ще рекомендую: "Пташеня" є шикарним візуальним дарунком для будь-якого поціновувача мальописів, бо тішитиме і любителів європейської школи, і поціновувачів мейнстримної супергероїки, ще й фанатам азійських мальованих історій докине трохи схибленої образності.
#короткийогляд
