До вчорашнього Всесвітнього дня продовольства:

https://tyzhden.ua/vid-silskoho-hospodarstva-do-prodovolchykh-system-izha-prodovolstvo-j-lantsiuhy-postachannia/

Добрий вечір!
І цього разу про воду. Вчергове. Я не втомлююсь скрізь повторювати, що ми в Україні занадто легковажно ставимось до проблематики управління водними ресурсами, балансу водних ресурсів, використання води в агро і всіх пов'язаних з цим питань.
Днями вийшов звіт Global Commission on the Economics of Water (там майже 200 сторінок), який чітко говорить: протягом наступних 25 років більше половини виробництва продовольства в світі буде під загрозою через кризу з водними ресурсами, якщо не буде вжито термінових заходів.
Коротко по тезам звіту:
- вже зараз половина населення планети має проблеми з доступом до води
- до кінця поточного десятиліття попит на прісну воду перевищить пропозицію на 40%, тому що світові системи водопостачання зазнають «безпрецедентного стресу»
- водний слід/водний відбиток виробництва товарів, продуктів харчування (тобто скільки літрів води потрібно для виробництва, наприклад, 1кг ковбаси чи 1 кг сиру) плюс використання води для потреб гігієни і здоров'я людини сягає 4000 літрів води на день на людину
- цитата Йохана Рокстрьома, директора Потсдамського інституту дослідження впливу клімату: «Китайська економіка залежить від сталого управління лісами в Україні, Казахстані та Балтійському регіоні» (чому так? бо ми є в глобальному гідрологічному обігу нетто-експортерами води)
- понад 2 мільярди людей вже зараз не мають доступу до безпечної питної води, а 3,6 мільярда людей – 44% населення – не мають доступу до безпечних санітарних умов. Щодня 1000 дітей помирають через відсутність доступу до чистої води.

Що радять автори з точки зору саме сільського господарства і продовольства?
1. Конкретні кроки у впровадженні систем регенеративного сільського господарства для збереження здоров’я ґрунту, зокрема шляхом накопичення органічного вуглецю в ґрунті та покращення утримання води в ґрунті, з метою охоплення принаймні 50% світових орних земель до 2050 року.
2. Досить вже їсти багато м'яса і молочки: частку білків рослинного походження треба довести приблизно до 30% у раціоні, особливо в країнах з високим рівнем доходу, які мають високий рівень споживання червоного м’яса та молочних продуктів.
3. Створення широких агропродовольчих коаліцій для кардинальної трансформації ланцюгів постачання.
4. Революція продовольчих систем, включаючи управління водними ресурсами

Тому нам дійсно варто б ще раз переглянути своє ставлення до води і її ролі в АПК.

П'ятничного доброго!
Писати сюди не дуже встигаю. Ось поки про те, чим живе аграрний Брюссель зараз:

https://tyzhden.ua/stratehichnyj-dialoh-novyj-ahrokomisar-i-zeleni-ambitsii-v-shukhliadi-turbulentni-budni-ies/?fbclid=IwY2xjawGR0JtleHRuA2FlbQIxMQABHd2SXZpngf1sPDRwpvZ_lBLeRnUHNKV6DMZxFADsHSVCA8D1U37MQJhKzA_aem_EzRaHB2_E0DyATu32xjpfQ

Пхахаха:

https://odesa.novyny.live/pensioner-narkodiler-na-odeshchini-zatrimali-agrariia-210073.html

Коротко про важливе:

Україна 2019: дивіться, я голосую по приколу!
США 2024: hold my beer

"За словами президента, внутрішній план готують цими тижнями, одним із його ключових пунктів буде саме економічний елемент, щоб «вивільнити внутрішню економічну силу України завдяки регуляції, нормальній конкуренції"."

Це якесь нове слово в економіці: вивільнити економічну силу завдяки регуляції.

Ладно, я вже давно не сильно дивуюсь потужним економічним потужностям економічного блоку президента.

Я все більше цікавлюсь можливостями агросектору за межами агро, в розрізі інших галузей, біоекономікою, тому що вбачаю саме в цьому великі можливості в майбутньому для нашого АПК також. І мова не лише про вже знайомі теми типу біоенергетики. Я радію класним практичним прикладам, які показують, що при бажанні, при правильному підході, можна робити крути речі.
Приклад 1: Фрапорт, компанія, яка управляє аеропортом Франкфурта, прямо зараз будує під'їздну дорогу з бетону, складовою якого є не бітум на основі відходів виробництва нафти, а біобітум. Виробник B2Square розробив процес, у якому біобітум виробляється з природної вуглеводневої смоли та екстракту пресованої шкаралупи кешью. Кешью, блін!

За словами виробника, CO2, що накопичується в олії шкаралупи кешью під час росту, нейтралізується під час обробки та залишається зв’язаним на поверхні дороги. Оскільки цей асфальт укладається при нижчій температурі, ніж звичайний асфальт, кількість споживаної енергії зменшується, а отже, і вплив на клімат. До 2028 року B2Square планує виробляти 300 000 тонн на рік. Засновник компанії Франк Альбрехт оцінює загальний ринок бітуму для будівництва доріг у 120 мільйонів тонн на рік.

Приклад 2. Пов'язаний прямо з Україною. Але знову ж, німці. Кукурудза, як виявляється, може бути не лише кормом чи поп-корном. Німецька компанія розробила і запатентувала будівельний матеріал, блоки, з кукурудзи. Попит виявився високим, виробництво цих блоків ecoHAB розширюють. І один з заводів з виробництва таких кукурудзяних буд.блоків буде в Черкаській області. На базі господарства німецького аграрія пана Венцеля. Нещодавно у них в рамках проекту "Посол посла" Марк Куцевалов знімав епізод цього проекту разом з Матіасом Венцелем, якій і є основним інвестором цієї теми.

М. Шановна Європа, час би прокидатись...

https://www.euronews.com/2024/11/08/israel-deploys-rescue-planes-to-amsterdam-after-violent-attacks-on-football-fans

Мда. Кримінальний діяч ака власник агрохолдингу 🤷‍♀️🤦‍♀️

"👮 Власника агрохолдингу «Альфа-Капітал» Олександра Павлюченка затримали за підозрою у побитті хлопця у Полтаві 2 листопада в одному із закладів відпочинку, повідомили джерела «Української правди».

За даними слідства бізнесмен разом з помічником і працівником поліції Полтавського ГУНП Олександром Перелі нанесли тілесні ушкодження хлопцеві.

Вирішується питання щодо повідомлення затриманим про підозру у хуліганстві."

https://www.facebook.com/share/Q2h84NN9jV44TfkF/

Надзвичайно цікава дискусія в рамках так званої лекції Мансхолта (нідерландець Сікко Мансхолт став в 1958 році першим агрокомісаром ЄС) відбулась минулого тижня в Університеті Вагенінген як раз в день, коли вся увага була на результати виборів в США.
І цікаві тези, або ж дилеми щодо майбутнього використання землі (і не тільки) як основного обмеженого ресурсу сільського господарства. Але ж землю хочуть використовувати не лише фермери, але і забудовники, і виробники енергії, і представники рекреаційної сфери, і багато хто ще.

Тема продовольчої безпеки в ЄС жваво обговорюється на всіх рівнях. І ця проблематика не є перебільшенням, тому що, як і в Україні, проблема з продовольчою безпекою полягає не у фізичній наявності їжі, а в її доступності, в першу чергу, з фінансової точки зору. І це може бути виправлено скоріш не збільшенням виробництва, а зменшенням рівня залежності в імпорті ключових засобів виробництва чи його складових.
Наприклад, понад 80 % сої, основного корму для свиней, курей і корів, надходить до ЄС з Бразилії та Аргентини. З трьох типів добрив: 30% азоту залежить від імпортних постачань, понад 60% видобутого фосфату є марокканським, ну і майже 90% калію видобувається в Білорусі та Росії. Прискорення переходу на зелений водень – одна з топ-тем в галузі прикладних досліджень в ЄС зараз.
*Тут відразу моя теза: шукаємо своє місце в цих ланцюгах.

Якщо поступово припинити використання викопних джерел палива, зростуть претензії на землю для матеріалів і хімікатів для біоекономіки для їх заміни. Крім того, ЄС хоче підвищити рівень продовольчої безпеки, а одночасно з цим - створити більше природних заповідників і досягти амбітних кліматичних цілей. Тому європейські політики повинні будуть приймати ряд непростих рішень щодо майбутнього землекористування.

Дилема 1: Якою мірою ЄС повинен прагнути до самозабезпечення продовольчої та непродовольчої біомаси? ЄС має високий рівень продовольчої безпеки, коли ми дивимося на наявність продовольства, але ЄС сильно залежить від імпортних засобів виробництва і складових, таких як добрива, енергоресурси та корми для тварин. ЄС міг би стати більш самодостатнім, вирощуючи більше протеїнових та олійних культур, але тоді використання біомаси для пального та годівлі тварин має бути обмежено, а моделі споживання в Європі також мають змінитися. Перше завдання полягає в тому, щоб виробляти достатню кількість енергії та добрив в ЄС, а друге завдання: відповідна система управління.

Дилема 2: Які ролі передбачено для тваринництва в ЄС? Тваринництво є джерелом поживної та високоцінної їжі та має велике значення для характерних ландшафтів ЄС, але розмір стада худоби має серйозні негативні наслідки для людей, клімату, навколишнього середовища та біорізноманіття. Також зростає увага до добробуту тварин і питання, чи виправдано утримувати та вбивати тварин заради блага людей. Щоб зменшити вплив на навколишнє середовище, тваринництво може більше зосередитися на використанні сировини та відходів, які не конкурують із споживанням їжі людиною, що також може вимагати зменшення споживання тваринних білків.
Зараз середній споживач в ЄС споживає на 40% більше протеїнів ніж передбачено нормами ВОЗ. Це з одного боку. Але тут постає ще одна дилема (5та): їжа це наш особистий вибір чи держава може і має певним чином впливати на наші вподобання у споживанні? І, якщо так, то як далеко ми готові в такому регулюванні зайти? Поведінка споживачів має значний вплив на клімат, навколишнє середовище, біорізноманіття та здоров'я населення, тому необхідний зсув до більш стійких моделей споживання. Однак державне управління нашим споживанням це ж обмеження свободи вибору. Як бути з цим?

З іншого боку: індустріальне тваринництво, яке спричиняє великі екологічні проблеми, зростання рівня антимікробної резистентності і т.і. Що пропонують дослідники з Вагенінгена? «Альтернативне бачення тваринництва», яке передбачає значно менші розміри окремих ферм, і розміщення тваринництва в регіонах, непридатних для землеробства (наприклад, у горах), або поблизу зон із великими потоками відходів (наприклад, поруч з переробними підприємствами харчової галузі), тому що деякі їх побічні продукти, відходи і частина сировини може використовуватись як корм для тварин.

Дилема 3: Цілі щодо клімату та біорізноманіття: спільна відповідальність ЄС чи пристосована до кожної держави-члена?
Європейський закон про клімат ставить конкретні цілі щодо скорочення викидів парникових газів. Чи збираємося ми нав’язувати цю кліматичну ціль кожній країні чи збираємось торгувати вуглецевими бюджетами між державами-членами? Цей вибір може мати серйозні наслідки для розвитку сільського господарства та природи в країнах-членах. Оскільки природа та біорізноманіття нерівномірно розподілені між державами-членами, особливості країни чи території можуть відігравати певну роль у розподілі бюджету викидів.

Дилема 4: Як має співвідноситись виробництво продовольчої та непродовольчої біомаси з біорізноманіттям і досягненням кліматичних цілей?
Існує багато можливостей поєднати виробництво їжі та біомаси з цілями, пов’язаними з природою та кліматом, але всі заходи впливають на землекористування. Тому амбіції ЄС у сфері продовольчої безпеки, біорізноманіття та клімату можуть призвести до конкуруючих претензій на землю. Що має бути пріоритетним, і як цей вибір відбувається на рівні країни-члена чи ЄС загалом?

Погодьтесь, всі перелічені дилеми вже напряму відносяться і до нас, до нашого АПК.

Раночку, сподіваюсь, всі в порядку попри русняві ранкові атаки.
Якось більше двох років тому я писала в фб про історію німця Штефана Дюрра, який став одним з великих агровиробників в росії: 115 тис. молочних корів, 630 тис.га землі, для розуміння.
Але потім щось пішло не так) І зараз от наближається фінал цієї історії: компанія до кінця року буде продана новим руським власникам, інвестори вже не отримають свої відсотки на вкладення. А Штефан... Напевно, повернеться назад в Німеччину.
Ця історія про те, що не можна сідати за стіл і грати з корумпованою авторитарною державою. Там всі карти краплені)
Історію можете почитати за посиланням:
https://www.facebook.com/olga.trofimtseva/posts/pfbid02wF37kWpSkE7Qg4L5wJSUvTuPLeBmrUVbPDg4FxiPSv6dGbGNKsCiTqqgzAWhC226l

Про світ міжнародної торгівлі і аграрочки. ЄС намагається пришвидшити завершення перемовин про Угоду про вільну торгівлю між Європейським Союзом і країнами Південної Америки, або ж країнами MERCOSUR, а саме: Аргентиною, Бразилією, Уругваєм і Парагваєм (Болівія на холді з 2012го).
Ці перемовини тягнуться вже понад 20 років. Розпочато їх було аж в 1999 році, потім була тривала пауза, і до активного діалогу сторони повернулись лише в 2016му році.
В ЄС дехто називає цю угоду: «тачки в обмін на корів». Якщо коротко по цифрах, то при умові підписання і ратифікації ця угода об’єднає вільною торгівлею понад 800 млн. людей.
Найбільший експорт з країн МЕРКОСУР до ЄС у 2023 році був представлений: мінеральними продукти (29,6% від загального експорту), продукти харчування, напої та тютюн (19,2%), а також продукти рослинного походження, читай олійні/зернові (17,9%).
Що найбільше продає до цих чотирьох країн ЄС? Машини та прилади (26,7% від загального обсягу експорту), хімічні та фармацевтичні продукти (25%) і транспортне обладнання (11,9%). Ну і ще послуг на понад 28 млрд.євро за 2023 рік.
Окремо хотілось би звернути увагу на об’єм інвестицій компаній з країн ЄС в країни MERCOSUR: за останні десять років вони зросли до 385 млрд. євро (дані за 2022 рік).
Ну і як в будь-якій угоді про вільну торгівлю найбільший головний біль це – аграрочка. Особливо проти цієї угоди виступають французи, які вважають, що Бразилія і Аргентина завалять ЄС своєю агропродукцією і знищать європейського фермера (нічого не нагадує риторика?).
За кулісами в Брюсселі вже давно говорять, що Франція на офіційному рівні і публічно ще противиться цій угоді, але фактично вже розуміє, що цю битву вони програли. Зараз, щоправда, очікується загострення ситуації в зв’язку з прискоренням роботи над завершенням всіх номінальних і процесуальних кроків для виведення угоди на фінішну пряму для підписання: французькі фермери пообіцяли знову вийти на вулиці (ну логічно, робота в полях всьо, скучно сидіти, гоу протестувати).
Особисто Президентка Єврокомісії фрау фон дер Ляєн хоче собі цю зірочку заробити, підписавши угоду. Її дуже підтримують німці в цьому бажанні.
Але, за чутками, французи поставили дві принципові умови, за яких вони погодяться підтримати цю угоду про вільну торгівлю: врахування зобов’язань в рамках Паризької кліматичної угоди (угода може бути призупинена, якщо країни МЕРКОСУР порушать кліматичні цілі зафіксовані згідно клімат.угоди), і запровадження юридично зобов’язуючих зобов’язань проти вирубки лісів. Зрозуміло, що країни MERCOSUR люто не хочуть таких обмежень.
І, зважаючи на те, що наступні дні/тижні буде активний дипломатичний рух між ЄС і Південною Америкою (зустріч G-20 вже 18-19 листопада в Ріо), буде цікаво спостерігати: чия позиція переважить, німців чи французів, що буде з цими запропонованими обмеженнями/додатками по клімату і вирубці лісів.
Ну і загалом, нам важливо розуміти, що ця угода потенційно означає для нас як для країни-кандидата на вступ, зважаючи на те, що ми є конкурентами Бразилії і Аргентини по деяких позиціях в агро.

Це частка в світовому експорті сої, наприклад, в 2023 році.
*Про себе думаю: які ж ми круті, бути в топ-5 на третьому році повномасштабки. Це просто 🔥🔥

Пам'ятаєте цю легендарну фразу про російський військовий корабель?
Цікавий розвиток: виявляється, наша Держприкордонслужба подавала заявку на реєстрацію відповідної торгової марки до Європейського офісу з питань інтелектуальної власності, щоб використовувати цей вислів на всілякому мерчі. Їй було відмовлено в цьому. І от тепер Європейський суд загальної юрисдикції виніс остаточне рішення в цій справі, що це скоріш політичний вислів, а не комерційний слоган, тому все ж таки ніт, не буде такої торгової марки у Держприкордонслужби)
Не знаю, погано це чи добре. Але фраза і без реєстрації торг.марки залишиться в історії на сторіччя.

І ще раз про продовольчу безпеку: доступність продовольства це її ключова складова. Тому я б на місці офіціалів з Мінагро обережніше б віщала в телемарафоні про "звбезпечуємо прод.безпеку статищмільйонів людей в світі"

Дас іст гут:

https://minfin.com.ua/ua/2024/11/16/139912229/

Крута ініціатива від Агропортала 💛💙

🌱 У День працівників сільського господарства України дякуємо аграріям за те, що в складний для країни час продовжують працювати і забезпечувати продовольчу безпеку країни та світу. З нагоди свята онлайн-видання AgroPortal.ua за підтримки Програми USAID АГРО оголошує про старт прийому заявок на участь у Всеукраїнському конкурсі «СИЛА АГРОЗМІН».

✅ Учасники: фермери, сільгосппідприємства, які мають в обробітку до 5 тис. га, та невеликі переробні підприємства.

✅ Формат: відбір заявок із описом впроваджених інновацій у виробництві.

Заявки на конкурс відбираються за трьома категоріями:
🟢 Відповіді на кліматичні виклики
🟢 Інноваційність у землеробстві
🟢 Інноватори агропереробки

Призовий фонд: 100 тис. грн

Подати заявку на конкурс «СИЛА АГРОЗМІН»