Відома бельгійська правозахисниця Маріам Ламберт звинуватила Лубінця у відмиванні грошей через його благодійні фонди.

У відповідь на це Лубінець тупо заблокував і її, і всі сайти, які про це пишуть.

Пф.

Це вона ще про Bring Kids Back та Фундацію не знає, які там відмивають гроші через фіктивні тендери та підставні особи

Навіть не знаю, як би я культурно відпочив від тягот служби, якби не існувало «соросят». Жодна книжка, навіть Дисциплінарний статут ЗСУ, не замінить того морального задоволення, яке мені приносять коментарі «соросят», коли я починаю в соцмережах смикати їх за хвіст або за роги.

Мій улюблений об’єкт відпочинку – це «ветеран АТО» та «військовослужбовиця батальйону «Айдар» Марія Берлінська, яку «соросята» оголосили моральним авторитетом і вимагають призначити міністром оборони. Берлінська на правах національного надбання регулярно виступає в чесних і непідкупних ЗМІ, що фінансуються за рахунок Фонду «Відродження» та простих українських волонтерів Пінчука й Фіали, де ділиться своїм бойовим досвідом і розповідає про наболіле. Ідея-фікс Берлінської – це обов’язкова мобілізація жінок і 18-річних: мовляв, треба брати приклад з неї та її друзів і захищати Батьківщину всім без винятку. А для майбутньої перемоги Берлінська, як і належить, збирає гроші з довірливих співгромадян та іноземців.

От тільки не приведи господи поцікавитись у Берлінської, на що вона ті гроші витрачає – у неї рефлекторно розпочинається невимушена дефекація та сечовиділення прямо в коментарях і автор такого непристойного запитання моментально узнає про себе, що він спить з чоловіками (якщо він чоловік) або з жінками (якщо він жінка).

Взагалі, тема одностатевих відносин для Берлінської є хворобливою. Це не дивно, оскільки заробляти як «ветеран» і «військовослужбовець» вона стала порівняно недавно – тільки після повномасштабного вторгнення. Раніше Берлінська була ЛГБТ-активісткою, очолювала громадську організацію «Інститут гендерних програм» і брала участь у київських гей-парадах, прасю пардону – «Маршах рівності». Але справжня істерика із залученням усього досвіду, набутого під час захисту прав ЛГБТ-спільноти, у «ветерана» та «військовослужбовиці» Берлінської починається в разі, якщо спитати в неї номер посвідчення УБД чи попрохати оприлюднити сторінку свого військового квитка.

Насправді, ця очільниця гендерних програм ніколи до військової служби відношення не мала і ветераном не є. А розповіді про службу в батальйоні «Айдар» Берлінська вигадала 11 років тому, коли вирішила взяти приклад з Кості Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко). Правда ж полягає в тому, що у вересні 2014 року Берлінська приїхала в село в Луганській області, де на той час дислокувалась військова частина В0624, і впродовж двох тижнів тинялась по населеному пункту, доки їй не пояснили, що маркітанток в українській армії немає. Після чого Берлінська була вигнана з того села копняком під зад (у прямому сенсі цього слова) – ото й увесь бойовий досвід «ветеранки» та «військовослужбовиці», яка тепер збирає гроші, вирядившись у мілітарний одяг.

Втім, люди брешуть, що Берлінська не сама додумалась оголосити себе «військовослужбовицею» – кажуть, її напоумила це зробити найближча подруга Дар’я Каленюк разом зі своїм чоловіком Орестом Рудим. Цей сімейний дует є професійними громадськими активістами, вони вже багато років ніде не працюють і безбідно живуть виключно з того, що зранку до вечора борються з корупцією: Каленюк, Рудий і Шабунін є засновниками псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції».

Про бурхливу «антикорупційну» діяльність Каленюк, Рудого та Шабуніна я розповім іншого разу – починаючи з того, як ще під час навчання в харківській Юракадемії Каленюк і Рудий розпочали свій перший бізнес: Рудий організував скупку в студентів талонів на харчування в їдальні профілакторію Першого факультету (ІПКОП) Юркакадемії, талони зі знижкою передавав касирші їдальні, отримуючи дефіцитні на той час (початок 2000-х) морожені кури, рибу, соки консервовані, згущене молоко. Весь товар Рудий спочатку переміщав у гуртожиток, а потім розвозив по торговельних точках, у тому числі передавав мішки з продуктами у Франківськ поїздом.

(далі буде)

Продовження, початок отут

По завершенні навчання майбутні «борці з корупцією» стали обслуговувати нелегальний бізнес знайомих прокурорів, які не могли офіційно «світити» заняття підприємницькою діяльністю – формальним власником крамниць був Рудий, а отриманий дохід подружжя Каленюк-Рудий чесно ділили з прокурорами, залишаючи собі половину. До речі, майбутній засновник «Центру протидії корупції» навіть впродовж року жив удома у одного з прокурорів, чий бізнес був записаний на Рудого. Але справжньою золотою жилою стало відкриття Каленюк, Рудим і Шабуніним під керівництвом тричі засудженого за квартирі крадіжки Шерембея конвертаційного центру під назвою «Центр протидії корупції», через який прокачувались мільйони доларів, що переводились у готівку. Докладніше про діяльність цього центру я також розповім окремо – з публікацією матеріалів негласних слідчих дій, які проводились стосовно Каленюк і Шабуніна, а також розповім, як їм стільки років вдавалось уникати кримінальної відповідальності.

З початком широкомасштабного вторгнення Шабунін і Шерембей, щоби уникнути мобілізації, фіктивно оформилися на службу в 207 окремий батальйон ТрО, але, звісно, жодного разу їх у військовій частині не бачили – вони вважались прикомандированими до НАЗК. Що ж стосується Каленюк, то вона вивезла свого чоловіка Рудого з України – благо, ця родина «антикорупціонерів» заробила достатньо грошей для того, щоби і купити підроблені довідки, і заплатити на кордоні. Натомість прапор антикорупційної боротьби, що випав з рук Рудого, підхопила найближча подруга Каленюк – «ветеран АТО» і «військова» Берлінська. Ці дві товарки в 2022-2023 роках разом постійно їздили за кордон провідувати Рудого, який вдалі від Неньки тяжко переживав відсутність жіночої ласки. Втім, не виключено, що Берлінська таки змогла переконати чоловіка найближчої подруги в принадах ЛГБТ-руху.

В Україну Рудий повернувся лише після того, як міністром оборони став Умєров, якому Шабунін і Каленюк кинулись у ноги, обіцяючи за нього бога молити та всім розповідати, як при Умєрові в Міноборони зникла корупція. Умєров навзаєм пообіцяв зробити Каленюк і «ветерана АТО» Берлінську своїми заступниками, а Шабуніна та Шерембея перевів з фіктивної служби в 207 окремому батальйоні ТрО на фіктивну службу в Центр інновацій і оборонних технологій Міноборони. Щоправда, свою обіцянку стосовно призначень Каленюк і Берлінської на високі посади Умєров так і не виконав, тож тепер Рудий сидить вдома, бо боїться висунути носа на вулицю, щоби не потрапити під примусову мобілізацію, а Каленюк та Шабунін на всі заставки обпльовують того, кому недавно цілували руки.

Що ж стосується Берлінської, то нині вона має стабільне джерело доходів завдяки тому, що в студіях Ютуб-каналів регулярно соромить ухилянтів, закликає до тотальної мобілізації та благає переказувати їй гроші. І, уявіть собі, знаходяться люди, які фінансують цю «військовослужбовицю».

Вчора був день народження у мого товариша, який служить в артилерійській бригаді за кілька кілометрів від мене. Починав війну солдатом, зараз вже лейтенант. Він – син померлого друга, з яким ми колись вирощували тигрів (можливо, хтось з читачів пам’ятає ту давню історію). З такої нагоди випили ми вчора безалкогольного пива, згадуючи, як 21 рік тому іменинник, якому тоді було 17 років, допомагав батькові та батьковим друзям робити сайт «ОРД».

За 21 рік цей сайт пережив режим Кучми, режим Ющенка, режим Януковича, режим Порошенка, за цей час були хакерські атаки на сайт, стеження за авторами, примітивні провокації з боку СБУ. Але лише зараз влада (навіть не знаю, як її назвати – сказати «режим Зеленського» не можу, бо придворний карлик здатен лише читати тексти з телесуфлера, а реальна влада в руках Пінчука, Льовочкіна та Єрмака) вирішила сайт «ОРД» знищити.

Втім, це у влади виходить точно так, як і все інше – сайт працює, хоча й за новою адресою в інтернеті. Зокрема, «ОРД» оприлюднив мій пасквіль про Берлінську та її найближчу подругу Каленюк

https://ord-ua.club/2025/04/16/madam-berlinska-smishne-ta-hvore/

Додавайте нову адресу сайту «ОРД» в закладки та читайте.

P.S. Народ пише, що вже й цю адресу народний режим став блокувати. Ось ще одна адреса цієї ж статті з іншого дзеркала:

https://ord-ua.eu/2025/04/16/madam-berlinska-smishne-ta-hvore/

І, взагалі, читайте через VPN - вже давно пора зрозуміти, де нам доводиться жити.

16 квітня 2025 року виповнилось 25 років найуспішнішому проєкту колишнього голови СБУ (1991 – 1994) Євгена Кириловича Марчука, народженому в ході війни з колишнім головою СБУ (1998 – 2001) Леонідом Васильовичем Деркачем, – Інтернет-виданню «Українська правда». На жаль, Євген Кирилович не може отримати вітання з цією славною датою, тож подякуємо йому за «Українську правду» та запроваджені нею небачені раніше стандарти журналістики.

Справедливості заради хочу зазначити, що під орудою Марчука «Українська правда» перебувала недовго й за лічені місяці, ще за життя Георгія Гонгадзе, відправилась у вільне плавання, заробляючи копійку то там, то сям. Як засвідчила «чорна бухгалтерія» Партії Регіонів, УП не гребувала грошима ані від Льовочкіна, ані від Януковича. Розцінки «Української правди» в період розквіту були загальновідомі: за відкриття блогу на УП – 40 тис. доларів (але ця такса поширювалась лише на «регіоналів» – своїм друзям Притула відкривала блоги безкоштовно), за те, щоби опублікувати статтю – 10 тис. доларів, за те, щоби не публікувати – 30 тис. доларів. Зокрема, пригадую історію, як екс-міністра транспорту Рудьковського «Українська правда» шантажувала тим, що якщо Рудьковський не заплатить 30 тис. доларів, то Сергій Лещенко напише про нього викривальну статтю. До речі, Рудьковський був одним з небагатьох, хто платити відмовився.

Втім, якби не Євген Кирилович, УП ніколи б не стала флагманом чесної та непідкупної української журналістики. Бо популярність це видання здобуло на початку 2000-х років виключно завдяки публікації так званих «записів Мельниченка», зроблених колишнім майором Держохорони в кабінеті президента Кучми, де Мельниченко, начебто, засунув під диван диктофон «Тошіба».

До речі, коли в 2004 році Мельниченко в черговий раз полаявся з тодішньою власницею УП Притулою, він у серцях пообіцяв оприлюднити розмови не тільки тих, хто сидів на дивані, але й тих, хто лежав на дивані. Хто-хто, а майор-втікач точно знав, що робила Притула в кабінеті Кучми і якою була реакція президента, коли він узнав, що Притула в особі Гонгадзе (цитую піддиванні записи) «знайшла молодого йобаря». До речі, якщо кого цікавить мотив вбивства першого редактора УП – рекомендую послухати запис з фонотеки Мельниченка, зроблений невдовзі після зникнення Гонгадзе: Кучма та Волков (був такий «директор парламенту») обговорюють прес-конференцію Юлії Мостової, Альони Притули та Мирослави Гонгадзе й перемивають кістки власниці «Української правди».

Але не будемо про погане, краще поговоримо про радісне.

2 квітня 2025 року «Українська правда» розмістила допис нікому раніше невідомої адвокатеси Гаврилюк, яку військовослужбовець, призваний за мобілізацією, Шабунін найняв для того, щоби захищати колишнього командира 207 окремого батальйону ТрО підполковника Юшка, притягнутого до кримінальної відповідальності за ухилення солдата Шабуніна від військової служби. У своєму дописі Гаврилюк розповіла, що справа проти Юшка «є політичним переслідуванням» та інспірована мною, оскільки я є людиною Медведчука й, на відміну від Шабуніна, проходжу службу лише за моїми повідомленнями в соцмережах. Що ж стосується мого адвоката Ростислава Кравця – так той взагалі «раніше підозрювався Національним антикорупційним бюро». А перед тим Гаврилюк на фейсбук-сторінці свого адвокатського об’єднання написала, що ми з адвокатом Кравцем є її «запойними колегами, яких купили і які відпрацьовують політичну волю окремо взятих».

Коротше кажучи, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури доручила Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Сумської області перевірити, чи не муляє авторці «Української правди» свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Думаю, якщо в Гаврилюк відберуть адвокатське свідоцтво за статтю в УП, це стане наочним свідченням того рівня, до якого докотилось це популярне колись видання.

Справжня любов – це коли викупав кота, а він тебе все однаково любить.

Передаю найщиріші вітання заступнику керівника Управління внутрішнього контролю – начальнику відділу внутрішніх розслідувань НАБУ Миколі Юпатіну. Миколо Олександровичу, я про Вас не забув – не переживайте, найближчим часом обов’язково напишу все, що про Вас думаю. Тільки трохи почекайте, бо я зайнятий: по-перше, виховую кота. Знову він всю ніч наводив порядок на районі, а зараз прийшов з подраною мордою.

По-друге, на прохання міжнародної правозахисної організації я зараз готую довідку стосовно того, як НАБУ допомагає «омбудсмену» Лубінцю та його раднику генерал-майору Мікацу розкрадати допомогу європейських неурядових організацій, що була надана Україні на прохання Олени Зеленської (Ви, мабуть, чули про таку – її чоловік працює президентом в Офісі Андрія Борисовича Єрмака) для допомоги дітям, які стали жертвою російської агресії. У довідці буде фігурувати не тільки директор НАБУ Кривонос чи старший детектив Дячук, але й Ви разом з Дзісем.

Зараз, нарешті, правозахисники порахували загальний розмір розкрадання: тільки від однієї правозахисної організації Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини отримав кошти, автомобілі й т.п. на суму 275 тисяч євро – і все це Лубінець привласнив. Тому не дивно, що тепер Кривонос саботує розслідування, а Дячук виконує його вказівки

Тож потерпіть трохи – як закінчу довідку, так зразу напишу Вам вітання в цьому Телеграм-каналі.

Звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з держави Україна на його користь п`ятдесят один мільярд гривень моральної шкоди

Хмельницький апеляційний суд

Рух «Чесно» чесно тирить новини і не посилається.

Зробили пост у Фб за мотивами моєї новини про Тупицього без посилань на мене. У коментарях запитала, чи могли б зіслатися на першоджерело. Мовчать по-партизанськи. Я з ними битися не буду. Але в особистий блекліст «чесних» диванних активістів внесу))

Вважаємо, що цей пост радника Андрія Єрмака, Михайла Подоляка, має увійти в підручники з Історії України.

А що зі звільненим реєстровим корупціонером і поки невизнаним державним зрадником Артемом Ситником, мобілізували?

Чи як і кріпто-патріота Найєма та неврівноваженого Новікова прилаштували в американсько-британську організацію з бронюванням іноземних агентів і далі шкодити Україні? Чи може в роту охорони Генштаба бойовим медиком чи сапером, тим більше, що посада після Насірова звільнилась?

У кого є інформація?

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

@rkravetsUA

«Україна не стане частиною НАТО, питання вступу Києва в Альянс не обговорюється», – заявив спецпосланник Трампа Келлог.

Дурень цей Келлог – ото все, що я можу сказати. Він навіть не знає, що вступ у НАТО – це перший пукт Плану Перемоги Зеленського, який був підтриманий Грунською сільською радою, Куликівською селищною радою, Степанською селищною радою, Уланівською сільською радою, Соболівською сільською радою, Новогалещинською селищною радою, Заболотівською селищною радою, Пісківською селищною радою, і навіть Ружинською селищною радою.

Просто Келлог не дивиться щовечірні виступи Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) і тому верзе казна що.

Впродовж, щонайменше, останніх 15 століть (принаймні, з часів Діонісія Малого, який запропонував запровадити замість ери Діоклетіана «Нашу еру», беручи її початок від підрахованого ним народження Христа) вчені мужі намагались датувати євангельські події, точніше – встановити дату розп’яття (а, відтак, і воскресіння) основоположника християнства.

Власне кажучи, християнство започаткував не Христос, який був лише проповідником однієї з численних юдейських сект, так званої «Назарейської єресі», а апостол Павло, який, втім, апостолом не був. Саме Павло з його тезою «немає ані елліна, ані юдея» перетворив вірування купки божевільних на світову релігію. Тож правильніше було б говорити не «християнство», а «пауленізм». Але облишмо ці розміркування для релігійних фанатиків, а краще поговорімо про таку допоміжну історичну дисципліну, як хронологія.

Вихідними даними для датування смерті Христа є інформація, подана в Євангеліях, про те, що розп’яття відбулось у п’ятницю напередодні єврейської Пасхи за часи, коли префектом римської провінції Юдея був Понтій Пілат. Пілат правив з 26 по 36 роки нашої ери, а єврейська Пасха прив’язана до повні. По формулах Гаусса нескладно розрахувати (що я й зробив, маючи час і натхнення, за допомогою звичайного калькулятора на чотири дії) дату з точністю +- 6 годин першого весняного настання фази повного Місяця за це десятиліття з поправкою на 38 градусів для Єрусалима:
26 рік – 21 березня, 17 год. 23 хв, четвер
27 рік – 9 квітня, 21 год. 57 хв., середа
28 рік – 29 березня, 6 год. 50 хв., понеділок
29 рік – 17 квітня, 4 год. 26 хв., неділя
30 рік – 6 квітня, 13 год. 04 хв., четвер
31 рік – 26 березня, 23 год. 57 хв., понеділок
32 рік – 13 квітня, 19 год. 18 хв., неділя
33 рік – 3 квітня, 4 год. 11 хв., п’ятниця
34 рік – 23 березня, 13 год. 04 хв., вівторок
35 рік – 11 квітня, 10 год. 46 хв., понеділок.

Щоби встановити, коли саме за єврейським місячно-сонячним календарем святкувалась Пасха в ці роки, треба ще визначити день 15 нісана, оскільки він не завжди співпадав з днем повні. Для цього треба додатково обрахувати початок року, 1 тішрі, який переноситься на добу вперед, якщо молед тішрі (молодик) наступає після 18 години, і який переноситься ще на добу, якщо наступним днем буде неділя, середа або п’ятниця.

З урахуванням цього 15 нісана могло припадати на суботу (пишу «могло», бо треба мати на увазі, що помилка підрахунку складає +-6 годин) лише в такі роки: 26 (23 березня), 29 (16 квітня), 33 (4 квітня). Дати подані за Юліанським календарем, який був на той час прийнятий на території Римської імперії і який ми зараз називаємо «Старим стилем». У І-му віці нашої ери різниця між сучасним Григоріанським і Юліанським календарями складала -3дні. Тож у перекладі на нинішнє літочислення ймовірними датами розп'яття Христа слід вважати 19 березня 26 року, 12 квітня 29 року або 1 квітня 33 року. Напевно, дата 12 квітня 29 року найбільш точно пасує тій куцій інформації, що відома про Христа як історичну особу (наприклад, у такому разі, якщо припустити, що Ісус прожив 33 роки, на момент його народження ще був живий Ірод Великий).

З цих розрахунків також видно, на підставі яких саме міркувань Діонісій Малий вирахував початок «Нашої ери». Він зупинився на даті смерті Христа, яку ми зараз іменуємо 1 квітня 33 року, і відняв 33 роки життя Ісуса, про які сказано в Євангеліях.

Втім, слід зазначити, що всі ці розрахунки мають одну велику ваду: вони ґрунтуються на теорії єврейського календаря, яка була розроблена лише в 359 році нашої ери, тобто значно пізніше євангельських подій. А який календар у реальності був у Юдеї на початку І-го століття достеменно невідомо, оскільки він базувався не на розрахунках, а на спостереженні за фазами місяця з верхівки Єрусалимського храму.

Національна асоціація адвокатів України повідомляє, що відносно «активістки» Федорів, яка видає себе за «громадську діячку» та «борчиню з корупцією» й роками розкрадає американські гранти, зареєстроване чергове кримінальне провадження. На цей раз – за частиною 1 статті 397 КК України («втручання в діяльність захисника чи представника особи») у зв’язку з систематичними наклепами на адвоката Ростислава Кравця.

Також відносно Федорів в ГУ СБУ у Києві та Київській області розслідується кримінальне провадження №22024101110000541 за ознаками ч.2 ст. 435-1 КК України у зв’язку з виготовленням та поширенням цією «активісткою» матеріалів, що містять образу честі й гідності військовослужбовця, який здійснює заходи із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

За найскромнішими оцінками, за останні 10 років американські дипломати та чиновники, пов’язані з Демократичною партією, вкрали кілька сотень мільйонів доларів, що виділялись Сполученими Штатами для «підтримки громадянського суспільства», на «боротьбу з корупцією» та всілякі «реформи» в Україні. Але навіть на тлі тотального розкрадання іноземних грантів історія про те, як у 2015 році заступник голови Місії США в Україні Джордж Кент за допомогою заступника генерального прокурора України Давида Сакварелідзе та професійних «громадських активістів» Віталія Шабуніна й Дар’ї Каленюк вкрав 2,5 млн. доларів, що були виділені Урядом США для реформування кримінальної юстиції в Україні, виглядає кричущою.

5 років тому екс-перший заступник генерального прокурора України Юрій Севрук, адвокат Ростислав Кравець і автор цих правдивих рядків зустрілись «У тітоньки Феміди», щоби попити чаю та обговорити подробиці того, як Шабуніну, Каленюк і Сакварелідзе вдалось уникнути кримінальної відповідальності за крадіжку грошей американських платників податків.

https://www.youtube.com/watch?v=wb_0qrz70Zk

Думаю, що ця зухвала афера найближчим часом все ж таки почне розслідуватись – якщо не в Україні, то, принаймні, у Сполучених Штатах.

Соромлюсь спитати: а коли РНБОУ, нарешті, розгляне постанову Верховної Ради України від 22 квітня 2015 року «Про запровадження персональних санкцій проти осіб, відповідальних за незаконне ув'язнення в Російській Федерації народного депутата України, члена Постійної делегації у Парламентській Асамблеї Ради Європи Надії Савченко»? Я розумію, що накладати санкції на журналістів, які заважають дрібним шахраям з Офісу Президента, значно приємніше. Але все ж таки впродовж 10 років ігнорувати постанову парламенту – це занадто.

Як повідомляє Інтернет-видання «Фраза», колишній радник Офісу Президента та екс-співробітник Служби безпеки України Артем Шило, якому НАБУ повідомило про підозру в причетності до розкрадання коштів «Укрзалізниці», вирішив уникнути кримінальної відповідальності «методом Шабуніна» – тобто фіктивно влаштуватись на військову службу з метою зупинити кримінальне провадження.

Кажуть, Артему Вікторовичу запала в душу історія про те, як професійний громадський активіст Шабунін у червні 2017 року біля Дніпровського районного військкомату Києва настукав по фізіономії так званому «блогеру та журналісту» Філімоненку. Причиною мордобою було те, що в 2012 році Філімоненко, Шабунін і ще один «борець з корупцією» Лємєнов, які на той час разом промишляли під прапором так званого руху «Чесно», не поділили гроші – як потім свідок Лємєнов розповідав у судовому засіданні, Філімоненко брав гроші з кандидатів у депутати за те, щоби рух «Чесно» не публікував на них компромат, але з соратниками по антикорупційній боротьбі не ділився. Шабунін і Лємєнов тоді образились на Філімоненка й відсунули його від корита, а за перебігом п’ятьох років Філімоненко вирішив помститись – прийшов під Дніпровський райвійськкомат і став питати у військовозобов’язаного Шабуніна, якого викликали для звірення анкетних даних, чи збирається Шабунін захищати Батьківщину.

Підступність запитання полягала в тому, що Шабунін на той час вже купив собі довідку про непридатність до військової служби через наявність бородавок. І тому з метою затулити фонтан філімоненківського красномовства настукав йому по мармизі.

За фактом побиття писку було розпочато кримінальне провадження й справа щодо Шабуніна з обвинувальним актом попрямувала до суду. Але як тільки розпочалось широкомасштабне вторгнення, Шабунін домовився з командиром 207 окремого батальйону ТрО підполковником Юшком про те, щоби Юшко фіктивно зарахував Шабуніна на військову службу й видав йому завідомо підроблений військовий квиток із записом про те, що Шабунін, начебто, склав військову присягу.

Упродовж півтора року солдат Шабунін фіктивно рахувався у батальйоні на посадах стрільця, водія-електрика й навіть розвідника, при цьому жодного разу у своїх підрозділах не з’явився, проживав у Києві та пиячив у кафе «Зигзаг» разом з головною редакторкою «Української правди» Мусаєвою, що не завадило підполковнику Юшку не тільки виплачувати солдату Шабуніну грошове забезпечення (23 тис. грн на місяць) та додаткову винагороду за виконання завдань в умовах воєнного стану (30 тис. на місяць), але навіть платити «бойові» (100 тис. грн. на місяць) влітку 2023 року. Більш того, підполковник Юшко продав ухилянту Шабунін довідку ф.6 про безпосередню участь у бойових діях і видав довідку в суд про те, що солдат Шабунін живе в окопах у Бахмутському районі.

27 червня 2023 року адвокат Шабуніна – член правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан – подала до Дніпровського райсуду клопотання про зупинення розгляду справи про мордобій на тій підставі, що обвинувачений Шабунін був мобілізований, перебуває на фронті й не може прибути в столицю для участі в судовому засіданні. У такий спосіб борчиня з корупцією сподівалась дочекатись, доки сплине термін притягнення Шабуніна до кримінальної відповідальності, після чого справа має бути закрита «по строках».

І, дійсно, на підставі довідки, виданої підполковником Юшком, суд зупинив провадження. Пізніше в такий же ж спосіб уникнути кримінальної відповідальності намагався Роман Насіров. І ось тепер, як повідомляє «Фраза», фіктивно мобілізуватись збирається підозрюваний Шило.

Але є нюанс. У квітні 2024 року Дніпровський районний суд виявив, що ні на якому фронті військовослужбовець за мобілізацією Шабунін ніколи не був, натомість проживає в Києві. У зв’язку з цим судовий розгляд справи відновлений (до речі, наступне засідання призначено на 28.04.2025). Тож не факт, що Шилу вдасться провернути аферу з фіктивною мобілізацією, яка не вдалась навіть Шабуніну.