Звернули увагу, що радник Андрія Єрмака, Сергій Лещенко (Dj Technocrat) перестав викладати анонси своїх виступів в нічних клубах?

Якщо ви думаєте, що до цього ідіота на 4-й рік повномасштабної війни нарешті дійшло, що це ненормально раднику керівника офіс в той час, коли вмирають люди, скакати в нічному клубі? То ні.

Лещенко і далі продовжує виступи по нічних клубах просто максимально намагається, щоб відео та фото з його виступів ніде не потрапляло в публічність.

Надіємось ми зможемо найближчим часом порадувати вас новим відео з виступу цього морального урода.

Вітаю старшого детектива Управління внутрішнього контролю НАБУ Євгена Дзіся, який ніяк не може дати відповідь по суті моєї скарги на грубе порушення законності старшим детективом НАБУ Іваном Дячуком.

Євгене Вікторовичу, маю до Вас запитання. Пам’ятаєте, як у вересні 2016 року Ви з колегами намагались проводити стосовно мене негласні слідчі (розшукові) дії? Навіть у Апеляційний суд м.Києва звернулись з клопотанням про надання згоди на зняття інформації з мого телефону та злам моєї електронної поштової скриньки. У такий спосіб Ви хотіли з’ясувати, де я беру документи НАБУ з грифом «таємно», які свідчать про злочинну діяльність Ситника та Калужинського.

Тож я хотів спитати – як успіхи? Коли Ви плануєте повідомити мені про підозру? – Як не як, вже сплинуло майже 9 років. Чи, може, Ви збираєтесь щось там розслідувати стосовно мене десятками років – подібно до того, як старший детектив Дячук планує десятками років розслідувати кримінальне провадження щодо Лубінця?

Це я до того, Євгене Вікторовичу, що треба ж мені направити цидулку з повідомленням про те, що мої права обмежувались. Ви порядок знаєте. Тільки не треба кивати на прокурора – з САП я і без Вас розберусь. Ви свою роботу виконайте.

Друзі, нагадую, що моя стаття про так званого «українського омбудсмена» Лубінця, який розкрадає міжнародну допомогу, перекладена англійською мовою. Прошу при нагоді поширювати покликання на цю статтю в соцмережах, у коментарях на сторінках іноземних посольств, європейських та американських політиків і правозахисників.

https://volodymyrboyko.wordpress.com/2025/01/12/ombudsman-for-corruption/

Попередня розповідь про творчі успіхи керівника Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки Олександра Ткачука спричинила доволі кумедну реакцію нашого героя. Олександр Володимирович, зібравши останні заощадження та позичивши гроші в сусідів, кинувся розміщувати в чесних та непідкупних українських ЗМІ дописи про свої чесноти. Текст був крізь однаковий, але фотографії різні. Найбільше нам сподобалось фото на сайті «Гордон»: керівник Головного підрозділу БЕБ мудрим батьківським поглядом дивиться в світле майбутнє, усім своїм виглядом висловлюючи переконаність у тому, що йому нічого не буде за минулорічну дорожньо-транспортну пригоду.

ДТП, вчинена Ткачуком 14 липня 2024 року в Києві на Столичному шосе, у результаті якої залишилась без ніг молода жінка, привернула увагу до постаті керівника Головного підрозділу детективів БЕБ не лише через безкарність винуватця ДТП і демонстративне саботування розслідування слідчими Другого слідчого відділу Теруправління ДБР у м.Києві. Враховуючи, що слідством у Територіальному управлінні ДБР столиці керує Роман Юрійович Олефіренко – близький друг, сусід і соратник по корупційних аферах екс-директора НАБУ Артема Ситника – нічого дивного в цьому немає. Також нема нічого дивного в тому, що голова НАЗК Віктор Павлущик вперто не помічає той факт, що Ткачук вчинив ДТП, перебуваючи за кермом автомобіля Toyota Camry, який не зазначений у його декларації і який належить одеському ТОВ «Елвікон».

Але дивує інше – яким чином Ткачук опинився за кермом автівки, що належить одеській фірмі? Де Ткачук і де Південна Пальміра? Напевно, ясність у це питання зміг би внести колишній заступник генерального прокурора Дмитро Вербицький. Бо саме йому злі язики приписують організацію так званої «зернової» схеми в Одесі.

У жовтні 2024 року слідчі ДБР провели низку обшуків в Одеському БЕБ у рамках розслідування кримінального провадження щодо несплати податків зернотрейдерами на суму біля 10 млрд. грн: згідно з фабулою справи БЕБівці в змові з митниками організували для зернотрейдерів, які працювали під їхнім «дахом», вікно на кордоні, через яке таємно вивозили збіжжя без сплати податків і митних платежів.

Як наслідок, поповзли вперті чутки про те, що організаторами схеми були екс-заступник генпрокурора Вербицький та керівник Головного підрозділу детективів БЕБ Ткачук. Втім, громадськість, спантеличена таким розвитком подій, жодного коментарю від керівництва БЕБ так і не дочекалася, яка доля спіткала це кримінальне провадження – невідомо. Невдовзі Вербицький, звільнений з органів прокуратури, повернувся в Одесу, де прекрасно почувається попри так зване «переслідування» з боку НАБУ, а Ткачук так взагалі відкараскався легким переляком.

Але, принаймні, став зрозумілим зв’язок між Ткачуком і Одесою й чому власником належного йому автомобіля в документах зазначена тамтешня фірма з офшорним власником.

Щоправда, незрозуміло на чому керівник Головного підрозділу детективів БЕБ їздить зараз – у результаті минулорічного ДТП його Toyota Camry була вщент розбита, на залишки автомобіля слідчим суддею накладений арешт як на речовий доказ, а згідно з декларацією Ткачука він взагалі не мав і не має автівки – ані у власності, ані в користуванні.

Тому варто пошукати автопарк Ткачука, оформлений на якусь львівську фірму з ознаками фіктивності. І те тільки тому, що до листопада 2022 року Ткачук очолював Територіальне управління ДБР у Львівській області.

Як у травні 2024 року розповідав голова Тимчасової слідчої комісії з незаконного обігу тютюнових виборів Ярослав Железняк, оперативники та слідчі Бюро економічної безпеки знайшли в селах навколо Львова сім ліній з нелегального виробництва сигарет, а перед тим провели контрольні закупівлі продукції з маркою цієї фабрики з метою виявити канали розповсюдження контрафакту. Але Ткачук намагається розібрати виявлене устаткування, щоби знищити докази, а також намагається унеможливити доведення зв’язку між контрафактними сигаретами та місцевою тютюновою фабрикою.

Було б дивним, якби Ткачук подібними речами займався безкоштовно.

(далі буде)

Поздоровляю волелюбний український народ з видатною подією в історії людства: 10 років тому всупереч Конституції України і з брутальним порушенням законності на посаду директора Національного антикорупційного бюро України був призначений один з найвідоміших київських хабарників, колишній начальник слідчого відділу прокуратури Київської області Артем Ситник.

П’ять років тому я зняв півгодинний фільм, присвячений цьому видатному борцю з корупцією. Якщо хто не бачив – рекомендую для перегляду.

https://youtu.be/YEz13xNE7b4?si=PIbksCA1XFd2JDTN

Пам’ять про Артема Сергійовича назавжди залишиться в наших серцях.

Відома бельгійська правозахисниця Маріам Ламберт звинуватила Лубінця у відмиванні грошей через його благодійні фонди.

У відповідь на це Лубінець тупо заблокував і її, і всі сайти, які про це пишуть.

Пф.

Це вона ще про Bring Kids Back та Фундацію не знає, які там відмивають гроші через фіктивні тендери та підставні особи

Навіть не знаю, як би я культурно відпочив від тягот служби, якби не існувало «соросят». Жодна книжка, навіть Дисциплінарний статут ЗСУ, не замінить того морального задоволення, яке мені приносять коментарі «соросят», коли я починаю в соцмережах смикати їх за хвіст або за роги.

Мій улюблений об’єкт відпочинку – це «ветеран АТО» та «військовослужбовиця батальйону «Айдар» Марія Берлінська, яку «соросята» оголосили моральним авторитетом і вимагають призначити міністром оборони. Берлінська на правах національного надбання регулярно виступає в чесних і непідкупних ЗМІ, що фінансуються за рахунок Фонду «Відродження» та простих українських волонтерів Пінчука й Фіали, де ділиться своїм бойовим досвідом і розповідає про наболіле. Ідея-фікс Берлінської – це обов’язкова мобілізація жінок і 18-річних: мовляв, треба брати приклад з неї та її друзів і захищати Батьківщину всім без винятку. А для майбутньої перемоги Берлінська, як і належить, збирає гроші з довірливих співгромадян та іноземців.

От тільки не приведи господи поцікавитись у Берлінської, на що вона ті гроші витрачає – у неї рефлекторно розпочинається невимушена дефекація та сечовиділення прямо в коментарях і автор такого непристойного запитання моментально узнає про себе, що він спить з чоловіками (якщо він чоловік) або з жінками (якщо він жінка).

Взагалі, тема одностатевих відносин для Берлінської є хворобливою. Це не дивно, оскільки заробляти як «ветеран» і «військовослужбовець» вона стала порівняно недавно – тільки після повномасштабного вторгнення. Раніше Берлінська була ЛГБТ-активісткою, очолювала громадську організацію «Інститут гендерних програм» і брала участь у київських гей-парадах, прасю пардону – «Маршах рівності». Але справжня істерика із залученням усього досвіду, набутого під час захисту прав ЛГБТ-спільноти, у «ветерана» та «військовослужбовиці» Берлінської починається в разі, якщо спитати в неї номер посвідчення УБД чи попрохати оприлюднити сторінку свого військового квитка.

Насправді, ця очільниця гендерних програм ніколи до військової служби відношення не мала і ветераном не є. А розповіді про службу в батальйоні «Айдар» Берлінська вигадала 11 років тому, коли вирішила взяти приклад з Кості Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко). Правда ж полягає в тому, що у вересні 2014 року Берлінська приїхала в село в Луганській області, де на той час дислокувалась військова частина В0624, і впродовж двох тижнів тинялась по населеному пункту, доки їй не пояснили, що маркітанток в українській армії немає. Після чого Берлінська була вигнана з того села копняком під зад (у прямому сенсі цього слова) – ото й увесь бойовий досвід «ветеранки» та «військовослужбовиці», яка тепер збирає гроші, вирядившись у мілітарний одяг.

Втім, люди брешуть, що Берлінська не сама додумалась оголосити себе «військовослужбовицею» – кажуть, її напоумила це зробити найближча подруга Дар’я Каленюк разом зі своїм чоловіком Орестом Рудим. Цей сімейний дует є професійними громадськими активістами, вони вже багато років ніде не працюють і безбідно живуть виключно з того, що зранку до вечора борються з корупцією: Каленюк, Рудий і Шабунін є засновниками псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції».

Про бурхливу «антикорупційну» діяльність Каленюк, Рудого та Шабуніна я розповім іншого разу – починаючи з того, як ще під час навчання в харківській Юракадемії Каленюк і Рудий розпочали свій перший бізнес: Рудий організував скупку в студентів талонів на харчування в їдальні профілакторію Першого факультету (ІПКОП) Юркакадемії, талони зі знижкою передавав касирші їдальні, отримуючи дефіцитні на той час (початок 2000-х) морожені кури, рибу, соки консервовані, згущене молоко. Весь товар Рудий спочатку переміщав у гуртожиток, а потім розвозив по торговельних точках, у тому числі передавав мішки з продуктами у Франківськ поїздом.

(далі буде)

Продовження, початок отут

По завершенні навчання майбутні «борці з корупцією» стали обслуговувати нелегальний бізнес знайомих прокурорів, які не могли офіційно «світити» заняття підприємницькою діяльністю – формальним власником крамниць був Рудий, а отриманий дохід подружжя Каленюк-Рудий чесно ділили з прокурорами, залишаючи собі половину. До речі, майбутній засновник «Центру протидії корупції» навіть впродовж року жив удома у одного з прокурорів, чий бізнес був записаний на Рудого. Але справжньою золотою жилою стало відкриття Каленюк, Рудим і Шабуніним під керівництвом тричі засудженого за квартирі крадіжки Шерембея конвертаційного центру під назвою «Центр протидії корупції», через який прокачувались мільйони доларів, що переводились у готівку. Докладніше про діяльність цього центру я також розповім окремо – з публікацією матеріалів негласних слідчих дій, які проводились стосовно Каленюк і Шабуніна, а також розповім, як їм стільки років вдавалось уникати кримінальної відповідальності.

З початком широкомасштабного вторгнення Шабунін і Шерембей, щоби уникнути мобілізації, фіктивно оформилися на службу в 207 окремий батальйон ТрО, але, звісно, жодного разу їх у військовій частині не бачили – вони вважались прикомандированими до НАЗК. Що ж стосується Каленюк, то вона вивезла свого чоловіка Рудого з України – благо, ця родина «антикорупціонерів» заробила достатньо грошей для того, щоби і купити підроблені довідки, і заплатити на кордоні. Натомість прапор антикорупційної боротьби, що випав з рук Рудого, підхопила найближча подруга Каленюк – «ветеран АТО» і «військова» Берлінська. Ці дві товарки в 2022-2023 роках разом постійно їздили за кордон провідувати Рудого, який вдалі від Неньки тяжко переживав відсутність жіночої ласки. Втім, не виключено, що Берлінська таки змогла переконати чоловіка найближчої подруги в принадах ЛГБТ-руху.

В Україну Рудий повернувся лише після того, як міністром оборони став Умєров, якому Шабунін і Каленюк кинулись у ноги, обіцяючи за нього бога молити та всім розповідати, як при Умєрові в Міноборони зникла корупція. Умєров навзаєм пообіцяв зробити Каленюк і «ветерана АТО» Берлінську своїми заступниками, а Шабуніна та Шерембея перевів з фіктивної служби в 207 окремому батальйоні ТрО на фіктивну службу в Центр інновацій і оборонних технологій Міноборони. Щоправда, свою обіцянку стосовно призначень Каленюк і Берлінської на високі посади Умєров так і не виконав, тож тепер Рудий сидить вдома, бо боїться висунути носа на вулицю, щоби не потрапити під примусову мобілізацію, а Каленюк та Шабунін на всі заставки обпльовують того, кому недавно цілували руки.

Що ж стосується Берлінської, то нині вона має стабільне джерело доходів завдяки тому, що в студіях Ютуб-каналів регулярно соромить ухилянтів, закликає до тотальної мобілізації та благає переказувати їй гроші. І, уявіть собі, знаходяться люди, які фінансують цю «військовослужбовицю».

Вчора був день народження у мого товариша, який служить в артилерійській бригаді за кілька кілометрів від мене. Починав війну солдатом, зараз вже лейтенант. Він – син померлого друга, з яким ми колись вирощували тигрів (можливо, хтось з читачів пам’ятає ту давню історію). З такої нагоди випили ми вчора безалкогольного пива, згадуючи, як 21 рік тому іменинник, якому тоді було 17 років, допомагав батькові та батьковим друзям робити сайт «ОРД».

За 21 рік цей сайт пережив режим Кучми, режим Ющенка, режим Януковича, режим Порошенка, за цей час були хакерські атаки на сайт, стеження за авторами, примітивні провокації з боку СБУ. Але лише зараз влада (навіть не знаю, як її назвати – сказати «режим Зеленського» не можу, бо придворний карлик здатен лише читати тексти з телесуфлера, а реальна влада в руках Пінчука, Льовочкіна та Єрмака) вирішила сайт «ОРД» знищити.

Втім, це у влади виходить точно так, як і все інше – сайт працює, хоча й за новою адресою в інтернеті. Зокрема, «ОРД» оприлюднив мій пасквіль про Берлінську та її найближчу подругу Каленюк

https://ord-ua.club/2025/04/16/madam-berlinska-smishne-ta-hvore/

Додавайте нову адресу сайту «ОРД» в закладки та читайте.

P.S. Народ пише, що вже й цю адресу народний режим став блокувати. Ось ще одна адреса цієї ж статті з іншого дзеркала:

https://ord-ua.eu/2025/04/16/madam-berlinska-smishne-ta-hvore/

І, взагалі, читайте через VPN - вже давно пора зрозуміти, де нам доводиться жити.

16 квітня 2025 року виповнилось 25 років найуспішнішому проєкту колишнього голови СБУ (1991 – 1994) Євгена Кириловича Марчука, народженому в ході війни з колишнім головою СБУ (1998 – 2001) Леонідом Васильовичем Деркачем, – Інтернет-виданню «Українська правда». На жаль, Євген Кирилович не може отримати вітання з цією славною датою, тож подякуємо йому за «Українську правду» та запроваджені нею небачені раніше стандарти журналістики.

Справедливості заради хочу зазначити, що під орудою Марчука «Українська правда» перебувала недовго й за лічені місяці, ще за життя Георгія Гонгадзе, відправилась у вільне плавання, заробляючи копійку то там, то сям. Як засвідчила «чорна бухгалтерія» Партії Регіонів, УП не гребувала грошима ані від Льовочкіна, ані від Януковича. Розцінки «Української правди» в період розквіту були загальновідомі: за відкриття блогу на УП – 40 тис. доларів (але ця такса поширювалась лише на «регіоналів» – своїм друзям Притула відкривала блоги безкоштовно), за те, щоби опублікувати статтю – 10 тис. доларів, за те, щоби не публікувати – 30 тис. доларів. Зокрема, пригадую історію, як екс-міністра транспорту Рудьковського «Українська правда» шантажувала тим, що якщо Рудьковський не заплатить 30 тис. доларів, то Сергій Лещенко напише про нього викривальну статтю. До речі, Рудьковський був одним з небагатьох, хто платити відмовився.

Втім, якби не Євген Кирилович, УП ніколи б не стала флагманом чесної та непідкупної української журналістики. Бо популярність це видання здобуло на початку 2000-х років виключно завдяки публікації так званих «записів Мельниченка», зроблених колишнім майором Держохорони в кабінеті президента Кучми, де Мельниченко, начебто, засунув під диван диктофон «Тошіба».

До речі, коли в 2004 році Мельниченко в черговий раз полаявся з тодішньою власницею УП Притулою, він у серцях пообіцяв оприлюднити розмови не тільки тих, хто сидів на дивані, але й тих, хто лежав на дивані. Хто-хто, а майор-втікач точно знав, що робила Притула в кабінеті Кучми і якою була реакція президента, коли він узнав, що Притула в особі Гонгадзе (цитую піддиванні записи) «знайшла молодого йобаря». До речі, якщо кого цікавить мотив вбивства першого редактора УП – рекомендую послухати запис з фонотеки Мельниченка, зроблений невдовзі після зникнення Гонгадзе: Кучма та Волков (був такий «директор парламенту») обговорюють прес-конференцію Юлії Мостової, Альони Притули та Мирослави Гонгадзе й перемивають кістки власниці «Української правди».

Але не будемо про погане, краще поговоримо про радісне.

2 квітня 2025 року «Українська правда» розмістила допис нікому раніше невідомої адвокатеси Гаврилюк, яку військовослужбовець, призваний за мобілізацією, Шабунін найняв для того, щоби захищати колишнього командира 207 окремого батальйону ТрО підполковника Юшка, притягнутого до кримінальної відповідальності за ухилення солдата Шабуніна від військової служби. У своєму дописі Гаврилюк розповіла, що справа проти Юшка «є політичним переслідуванням» та інспірована мною, оскільки я є людиною Медведчука й, на відміну від Шабуніна, проходжу службу лише за моїми повідомленнями в соцмережах. Що ж стосується мого адвоката Ростислава Кравця – так той взагалі «раніше підозрювався Національним антикорупційним бюро». А перед тим Гаврилюк на фейсбук-сторінці свого адвокатського об’єднання написала, що ми з адвокатом Кравцем є її «запойними колегами, яких купили і які відпрацьовують політичну волю окремо взятих».

Коротше кажучи, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури доручила Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Сумської області перевірити, чи не муляє авторці «Української правди» свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Думаю, якщо в Гаврилюк відберуть адвокатське свідоцтво за статтю в УП, це стане наочним свідченням того рівня, до якого докотилось це популярне колись видання.

Справжня любов – це коли викупав кота, а він тебе все однаково любить.

Передаю найщиріші вітання заступнику керівника Управління внутрішнього контролю – начальнику відділу внутрішніх розслідувань НАБУ Миколі Юпатіну. Миколо Олександровичу, я про Вас не забув – не переживайте, найближчим часом обов’язково напишу все, що про Вас думаю. Тільки трохи почекайте, бо я зайнятий: по-перше, виховую кота. Знову він всю ніч наводив порядок на районі, а зараз прийшов з подраною мордою.

По-друге, на прохання міжнародної правозахисної організації я зараз готую довідку стосовно того, як НАБУ допомагає «омбудсмену» Лубінцю та його раднику генерал-майору Мікацу розкрадати допомогу європейських неурядових організацій, що була надана Україні на прохання Олени Зеленської (Ви, мабуть, чули про таку – її чоловік працює президентом в Офісі Андрія Борисовича Єрмака) для допомоги дітям, які стали жертвою російської агресії. У довідці буде фігурувати не тільки директор НАБУ Кривонос чи старший детектив Дячук, але й Ви разом з Дзісем.

Зараз, нарешті, правозахисники порахували загальний розмір розкрадання: тільки від однієї правозахисної організації Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини отримав кошти, автомобілі й т.п. на суму 275 тисяч євро – і все це Лубінець привласнив. Тому не дивно, що тепер Кривонос саботує розслідування, а Дячук виконує його вказівки

Тож потерпіть трохи – як закінчу довідку, так зразу напишу Вам вітання в цьому Телеграм-каналі.

Звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з держави Україна на його користь п`ятдесят один мільярд гривень моральної шкоди

Хмельницький апеляційний суд

Рух «Чесно» чесно тирить новини і не посилається.

Зробили пост у Фб за мотивами моєї новини про Тупицього без посилань на мене. У коментарях запитала, чи могли б зіслатися на першоджерело. Мовчать по-партизанськи. Я з ними битися не буду. Але в особистий блекліст «чесних» диванних активістів внесу))

Вважаємо, що цей пост радника Андрія Єрмака, Михайла Подоляка, має увійти в підручники з Історії України.

А що зі звільненим реєстровим корупціонером і поки невизнаним державним зрадником Артемом Ситником, мобілізували?

Чи як і кріпто-патріота Найєма та неврівноваженого Новікова прилаштували в американсько-британську організацію з бронюванням іноземних агентів і далі шкодити Україні? Чи може в роту охорони Генштаба бойовим медиком чи сапером, тим більше, що посада після Насірова звільнилась?

У кого є інформація?

🙏Буду вдячний за ⚡️зарядження каналу💙💛

@rkravetsUA

«Україна не стане частиною НАТО, питання вступу Києва в Альянс не обговорюється», – заявив спецпосланник Трампа Келлог.

Дурень цей Келлог – ото все, що я можу сказати. Він навіть не знає, що вступ у НАТО – це перший пукт Плану Перемоги Зеленського, який був підтриманий Грунською сільською радою, Куликівською селищною радою, Степанською селищною радою, Уланівською сільською радою, Соболівською сільською радою, Новогалещинською селищною радою, Заболотівською селищною радою, Пісківською селищною радою, і навіть Ружинською селищною радою.

Просто Келлог не дивиться щовечірні виступи Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с) і тому верзе казна що.

Впродовж, щонайменше, останніх 15 століть (принаймні, з часів Діонісія Малого, який запропонував запровадити замість ери Діоклетіана «Нашу еру», беручи її початок від підрахованого ним народження Христа) вчені мужі намагались датувати євангельські події, точніше – встановити дату розп’яття (а, відтак, і воскресіння) основоположника християнства.

Власне кажучи, християнство започаткував не Христос, який був лише проповідником однієї з численних юдейських сект, так званої «Назарейської єресі», а апостол Павло, який, втім, апостолом не був. Саме Павло з його тезою «немає ані елліна, ані юдея» перетворив вірування купки божевільних на світову релігію. Тож правильніше було б говорити не «християнство», а «пауленізм». Але облишмо ці розміркування для релігійних фанатиків, а краще поговорімо про таку допоміжну історичну дисципліну, як хронологія.

Вихідними даними для датування смерті Христа є інформація, подана в Євангеліях, про те, що розп’яття відбулось у п’ятницю напередодні єврейської Пасхи за часи, коли префектом римської провінції Юдея був Понтій Пілат. Пілат правив з 26 по 36 роки нашої ери, а єврейська Пасха прив’язана до повні. По формулах Гаусса нескладно розрахувати (що я й зробив, маючи час і натхнення, за допомогою звичайного калькулятора на чотири дії) дату з точністю +- 6 годин першого весняного настання фази повного Місяця за це десятиліття з поправкою на 38 градусів для Єрусалима:
26 рік – 21 березня, 17 год. 23 хв, четвер
27 рік – 9 квітня, 21 год. 57 хв., середа
28 рік – 29 березня, 6 год. 50 хв., понеділок
29 рік – 17 квітня, 4 год. 26 хв., неділя
30 рік – 6 квітня, 13 год. 04 хв., четвер
31 рік – 26 березня, 23 год. 57 хв., понеділок
32 рік – 13 квітня, 19 год. 18 хв., неділя
33 рік – 3 квітня, 4 год. 11 хв., п’ятниця
34 рік – 23 березня, 13 год. 04 хв., вівторок
35 рік – 11 квітня, 10 год. 46 хв., понеділок.

Щоби встановити, коли саме за єврейським місячно-сонячним календарем святкувалась Пасха в ці роки, треба ще визначити день 15 нісана, оскільки він не завжди співпадав з днем повні. Для цього треба додатково обрахувати початок року, 1 тішрі, який переноситься на добу вперед, якщо молед тішрі (молодик) наступає після 18 години, і який переноситься ще на добу, якщо наступним днем буде неділя, середа або п’ятниця.

З урахуванням цього 15 нісана могло припадати на суботу (пишу «могло», бо треба мати на увазі, що помилка підрахунку складає +-6 годин) лише в такі роки: 26 (23 березня), 29 (16 квітня), 33 (4 квітня). Дати подані за Юліанським календарем, який був на той час прийнятий на території Римської імперії і який ми зараз називаємо «Старим стилем». У І-му віці нашої ери різниця між сучасним Григоріанським і Юліанським календарями складала -3дні. Тож у перекладі на нинішнє літочислення ймовірними датами розп'яття Христа слід вважати 19 березня 26 року, 12 квітня 29 року або 1 квітня 33 року. Напевно, дата 12 квітня 29 року найбільш точно пасує тій куцій інформації, що відома про Христа як історичну особу (наприклад, у такому разі, якщо припустити, що Ісус прожив 33 роки, на момент його народження ще був живий Ірод Великий).

З цих розрахунків також видно, на підставі яких саме міркувань Діонісій Малий вирахував початок «Нашої ери». Він зупинився на даті смерті Христа, яку ми зараз іменуємо 1 квітня 33 року, і відняв 33 роки життя Ісуса, про які сказано в Євангеліях.

Втім, слід зазначити, що всі ці розрахунки мають одну велику ваду: вони ґрунтуються на теорії єврейського календаря, яка була розроблена лише в 359 році нашої ери, тобто значно пізніше євангельських подій. А який календар у реальності був у Юдеї на початку І-го століття достеменно невідомо, оскільки він базувався не на розрахунках, а на спостереженні за фазами місяця з верхівки Єрусалимського храму.