"Останнє китайське попередження"

Ідіома "Останнє китайське попередження" позначає погрози, про які заздалегідь відомо, що жодних дій найближчим часом не буде.

Вираз виник у зв'язку із загостренням американсько-китайських відносин у 1950-1960-х роках, що стосувалися так званого тайванського питання.

Перше попередження було зроблено Китаєм 7 вересня 1958 року (у цей період відбувалася друга тайванська криза). США, не визнаючи комуністичну владу в Китаї (але визнаючи режим Чан Кайши), здійснювали розвідувальні польоти над територіальними водами Китаю. Китайська Народна Республіка фіксувала всі порушення свого повітряного і водного простору з боку США. На кожне таке порушення уряд КНР дипломатичними каналами надсилав так зване "попередження" американській стороні, однак жодних дій не вживав.

Усі ці попередження нумерувалися. Оскільки в ті роки порушення з боку США китайського повітряного і водного простору, особливо в районі Тайванської протоки, були непоодинокими, то і нумерація попереджень зашкалювала за багато сотень. Точну кількість зроблених Китаєм попереджень оцінити складно. Відомо, що тільки до кінця 1964 року їх було понад 900.

Завдяки журналістам, чергове невдоволення Китаю було подано в газетах під ім'ям "останнє китайське попередження", звідки цей вислів перетворився на крилатий і застосовується навіть у наші дні.

@istorium_ua

Друзі, ви, може, не повірите, але запевняю, що так і було.

Вчора надійшов наказ терміново висуватись на Схід, тож сьогодні я, язика висолопивши, спочатку помчався в бригаду здати деякі папери, потім рванув додому до Києва (наша частина була півтора місяці тому виведена з-під Курахового на доукомплектацію в Київську область), щоби забрати зимові речі. Потім – назад у частину. Коротше кажучи, один переїзд – це як дві пожежі.

На блок-посту в Нових Петрівцях зупинили мене двоє поліцейських. Один з них представився, попрохав показати документи. Доки я відкривав «Дію» в телефоні, другий каже своєму напарникові: «Ти що, не бачиш, хто це? Це ж той, що про Шабуніна пише». Перший поліцейський аж засяяв: «Невже це Ви? Ми всім підрозділом читаємо, як ви підорасите цього покидька. Особливо здорово Ви ще про одного написали... як його…» - «Про Шерембея?» – підказую я. – «Ні, про В’ятровича, який взявся білобрисого захищати. Паліть їх, сук, напалмом».

Тут другий знову звертається до першого: «Він твій земляк, також з Донецька». Перший: «Невже? А ким Ви були до війни?». – «Я, – кажу, – взагалі-то раніше був журналістом, але це вже пройдений етап. Демобілізуюсь – піду в управдоми».

Одним словом, отримав я сьогодні моральну підтримку від читацької громадськості й дійшов висновку, що треба вже починати публікувати ті скарги на слідчого Романа Коломійця, які я регулярно направляю в ДБР і Київську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони Центрального регіону. Завтра почну.

Зауважу, що нардеп Микола Тищенко майстерно користується словами "булінґ" та "аб'юз", коли хоче послати когось нахуй.

«Вони як один підняли телефони і почали мене знімати і знімати мою помічницю, тим самим робити булінг щодо жінок і робити аб'юз, тому що вони почали її описувати, як вона виглядає», — це ж чисто з риторики адептів скульптури «Впевнена».

Я вже не раз звертав увагу, як схожу тактику застосовує олігарх Віктор Пінчук, який добре засвоїв, що шанси потрапити в тюрму у друга Елтона Джона та власника гендерно-нейтрального туалету значно менші ніж у не-друга Елтона Джона і не-власника гендерно нейтрального туалету.

Таким чином, нардеп Тищенко значно більший європеєць, ніж може здатися на перший погляд.

Але чому під час обшуку в його помешканні слідчі не викладали долари в смужечку, як це вони зазвичай роблять? Я вважаю, що такий обшук не рахується!

Кума ексдиректора ДБР Романа Труби визнали винуватим

Вищий антикорупційний суд визнав винуватим кума колишнього керівника Державного бюро розслідувань, ексначальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури Ігоря Щербину. Йому призначили 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням класного чину старший радник юстиції.

Його взяли під варту прямо в залі суду.

Вирок ще не набрав законної сили і може бути оскаржений протягом 30 днів до Апеляційної палати ВАКС. Рішення винесла колегія суддів у складі: головуючий Ігор Строгий, судді Леся Федорак та Віктор Маслов.

За версією обвинувачення, Щербина за посередництва підприємця Валентина Шевченка вимагав зі столичного забудовника 150 тисяч доларів неправомірної вигоди начебто для колишнього директора ДБР Романа Труби за закриття кримінального провадження, що розслідується територіальним управлінням цього органу щодо компанії-забудовника. Вони отримали $75к і їх затримали. Шевченко пішов на угоду і вийшов на умовний строк.

Друзі, як ви пам’ятаєте, я ще 26 березня 2024 року направив у ГУ СБУ по Києву та Київській області повідомлення про кримінальне правопорушення, підслідність якого віднесена до СБУ – за фактом поширення столичними мандавошками, які іменують себе «журналістами», наклепницьких матеріалів стосовно мене. Як стверджують Мостова, Лігачова та примкнувший до них редактор Інтернет-видання «Главком» Підвезяний, мене фінансує Російська Федерація, а мій Телеграм-канал «Записки пасквілянта» є анонімним і входить у «кремлівську мережу», створену державою-агресором спеціально для того, щоби розповідати, як солдат Шабунін ухилявся від військової служби. Зазвичай чесні та непідкупні українські журналісти поширюють брехню абсолютно безкарно. Але в даному випадку вийшов облом – Мостова, Лігачова та примкнувший до них Підвезяний звели наклеп на військовослужбовця, який в цей момент перебував у зоні бойових дій. А за таке ч. 2 ст. 435-1 КК України передбачає обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Що б зробила в цій ситуації розумна людина, якби вона очолювала СБУ? – Правильно. Наказала б виконати вимоги ст.214 КПК України та, не очікуючи скандалу, внести моє повідомлення в ЄРДР. Бо все однаково реєструвати кримінальне провадження доведеться (закон ніякої іншої можливості не залишає), тож навіщо виставляти себе на сміховисько? Більш того, розумна людина, користуючись нагодою, ще й би провернула кілька оперативних комбінацій у так званому журналістському середовищі, а, можливо, навіть завербувала б Підвезяного (думаю, що Мостова та Лігачова співпрацюють з СБУ ще з тих часів, коли ця контора називалась КДБ УРСР). Але ж то зробила б розумна людина. А Малюк наказав моє повідомлення про злочин повісити на цвяшок у туалеті й вимоги КПК не виконувати. Напевно, Василь Васильович не усвідомлює, що ми з ним у різних вагових категоріях – у інтелектуальному сенсі. Я вже не кажу про життєвий та професійний досвід, якого в мене трохи більше. І таких дурнів як Малюк я за життя бачив-перебачив...

Ех, Вася-Вася. І не хотів я займатись вихованням голови СБУ, а доведеться.

І щоби два рази не вставати. Василю Васильовичу, Ваш шнурок сам піде в суд забирати ухвалу, якою СБУ зобов’язана зареєструвати кримінальне провадження за моїм повідомленням стосовно мандавошок, чи Ви чекатимете на поштове відправлення? Краще нехай шнурок сам сходить. Бо доки дочекаєтесь пошти, я Вас вже до інфаркту доведу.

P.S. Знову дякую адвокату Ростиславу Кравцю, який представляв у суді мої інтереси.

26 червня 2024 року Вищий антикорупційний суд засудив до 6 років позбавлення волі колишнього начальника Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України Ігоря Щербину. Ігор В'ячеславович, який на той момент працював скромним адвокатом, був затриманий 3 грудня 2019 року під час отримання 75 тисяч доларів США. Це була половина «траншу», який він мав передати своєму куму й найближчому другові – тодішньому директору ДБР Роману Трубі – за закриття кримінального провадження, що розслідувалось стосовно компанії-забудовника. Посередником став підприємець Валентин Шевченко.

Треба зазначити, що Щербина був затриманий НАБУ на замовлення керівника Офісу президента Андрія Богдана – у такий спосіб Андрій Йосипович хотів примусити Трубу добровільно піти з посади й поступитись кріслом мадам Венедіктовій. І якби не продажність тодішнього директора НАБУ Артема Ситника, ніякої справи щодо Щербини не було б – при тому, що Щербина, дійсно, працював з Трубою в чотири руки, збираючи хабарі від імені директора ДБР. Саме тому, до речі, Труба вийшов сухим з води – оскільки він виконав умову Банкової й виніс свої речі з кабінету на вулиці Петлюри, притягувати його до кримінальної відповідальності вже не було сенсу.

Також за межами кримінального провадження залишився третій учасник злочинного угруповання – «головний слідчий Майдану», якого посольство США вимагало призначити генеральним прокурором, Сергій Горбатюк.

Нагадаю широковідомий у вузьких колах факт: і Щербіна, і Труба, і Горбатюк є однією командою, що входить до числа найближчого оточення Сергія Пашинського. У Пашинського та Щербини, який є ватажком цього прокурорського тріо, давня історія відносин – ще з тих часів, коли заступник голови правління «Ощадбанку» Пашинський був арештований за розкрадання 4 млн. доларів і 1,7 млн. гривень, але невдовзі вийшов на волю, оскільки справу розслідував слідчий Щербина. Люди брешуть, що завдяки цій справі Щербина заробив свій перший мільйон – з числа тих, що були вкрадені Пашинським.

У 2010 році Щербина познайомив Пашинського зі своїм давнім другом Горбатюком, також слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України, з яким Щербина подружився на початку 90-х, коли вони разом працювали в Київській міжобласній спеціальній прокуратурі (ця прокуратура здійснювала нагляд за додержанням законів на підприємствах оборонної промисловості).

На той час Пашинський був активістом партії «Батьківщина», а Горбатюк розслідував кримінальне провадження за фактом розтрати прем’єр-міністром України Юлією Тимошенко грошей, отриманих Урядом від Японії в рамках виконання Кіотського протоколу. Це була чи не єдина справа щодо лідерки «Батьківщини», яка мала судову перспективу. Втім, після знайомства Пашинського з Горбатюком ця перспектива зникла, справа по-тихеньку сконала, а Горбатюк перестав скаржитись на матеріальні негаразди.

Наприкінці лютого 2014 року Пашинський стає главою Адміністрації Президента України при в.о. президента Турчинові й зразу ж починає «проштовхувати на гору» своїх друзів Щербину та Горбатюка. Зокрема, на вимогу Пашинського Щербина був призначений начальником Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України, а Горбатюк очолив відділ у цьому Главку й приступив до розслідування «справ Майдану» (до речі, як брешуть злі язики, упродовж п’ятьох років Горбатюк перебував у Пашинського на зарплатні). Тоді ж, навесні 2014 року, Щербина підтягнув у Київ і за допомогою Пашинського влаштував на посаду начальника Управління з розслідування особливо важливих справ Генпрокуратури свого кума Трубу, прокурора Пустомитівського району Львівської області.

У листопаді 2017 року Порошенкові треба було терміново підшукати кандидатуру на посаду директора ДБР і тоді Щербина запропонував Пашинському порекомендувати Порошенку свого кума Трубу. Зрозуміло, що після призначення Труби директором ДБР Щербина став негласним керівником цього правоохоронного органу, аж доки 3 грудня 2019 року на його руках не опинились кайданки. Але на волі досі залишаються два його спільники – Труба та Горбатюк.

Зателефонували мені з Верховного Суду, куди, як виявилось, звернувся прокурор Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону з проханням роз’яснити, на яку адресу направити мені відповідь на мої скарги щодо бездіяльності слідчого Романа Коломійця. Шановні прокурори, роззуйте очі. У моїх скаргах зазначені засоби зв’язку – і номер мого телефону, і адреса електронної пошти. Більш того, у кожній скарзі я прохав направляти мені відповіді саме на електронну пошту, що ви вже неодноразово робили.

У зв’язку з чим виникає запитання – а чому з таким складним питанням ви звертаєтесь саме до Верховного Суду? У Києві ще є безліч установ, де мене знають. Починайте з Третього слідчого відділу Територіального управління ДБР, розташованого у місті Києві.

Фото – для привертання уваги керівника Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону Артема Новова.

Арестович пояснив, чому він ухиляється від військової служби, переховуючись за кордоном. Мовляв, якщо він повернеться в Україну, то йому доведеться йти на фронт, а в такому випадку брати по зброї зразу ж повідомлять координати його місцеперебування росіянам і ті вдарять «Іскандером».

Тепер стало зрозумілим, чому міністр оборони Умєров фіктивно оформив на посаду в Центрі інновацій та розвитку оборонних технологій МОУ військовослужбовця за мобілізацією Шабуніна й не пускає «бойового медика» на фронт. Це в такий спосіб Умєров оберігає українські позиції від ударів ворожими «Іскандерами».

Сьогодні, 28 червня 2024 року, Україна святкує визначну подію – річницю першої телепортації людини, успішно проведеної торік водієм-електриком 207 окремого батальйону ТрО солдатом Шабуніним. Саме в цей день солдат Шабунін миттєво перемістився з фронту, де він у складі батальйону мужньо боронив Неньку в районі села Роздолівка Бахмутського району, до Києва, де підписав акт приймання-передавання автомобіля, подарованого 207 батальйону волонтерами, після чого разом з автомобілем шляхом телепортації знову миттєво повернувся у військову частину.

Факт цього дивовижного явища встановлений ухвалою Дніпровського районного суду Києва від 27.06.2023 у справі 755/1329/18 по обвинуваченню Шабуніна в побиті «блогера і журналіста» Філімоменка. Нагадую, що наруга над філімоненківською мармизою трапилась у червні 2017 року, коли військовозобов’язаного Шабуніна повісткою викликали до Дніпровського військкомату для уточнення даних. Біля входу в установу на нього вже чекав Філімоменко, який став цікавитись, чому Шабунін не служив строкову службу й чи збирається він захищати країну. У відповідь Шабунін почав волати, що він за станом здоров’я непридатний до служби в армії і вдарив Філімоменка в писок.

За фактом побиття писку було розпочато кримінальне провадження й справа щодо Шабуніна з обвинувальним актом попрямувала до суду. Але 27 червня 2023 року адвокат Шабуніна – член правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан – подала до суду клопотання про зупинення справи на тій підставі, що обвинувачений Шабунін перебуває на фронті, живе в окопах і не може прибути в столицю для участі в судовому засідання, бо його не відпускає з військової частини командир батальйону підполковник Юшко. На доказ цього відома борчиня з корупцією надала суду відповідні довідки, підписані командиром.

Не можу не зазначити, що адвокат Щербан заслужено вважається, як і Шабунін, моральним авторитетом української нації. Вона мало того, що сама бореться з корупцією, ще й втягнула в цю нелегку, але почесну, справу свого рідного брата Тараса Лікунова, який з 2015 року безпорочно працював у НАБУ старшим детективом і розслідував діяльність керівників «Укрзалізниці», «Феррекспо» і «Миронівський хлібопродукт». Завдяки цьому Лікунов отримав у власність акції «Феррекспо» та «Миронівського хлібопродукту» і, звільнившись з НАБУ, зразу ж посів посаду заступника директора «Укрзалізниці» з безпеки. Що стосується клопотання Щербан про зупинення розгляду справи по обвинуваченню фронтовика Шабуніна, то в такий спосіб вона сподівалась дочекатись, доки сплине термін притягнення Шабуніна до кримінальної відповідальності, після чого справа має бути закрита «по строках».

Клопотання було судом задоволено, а наступного дня, 28 червня 2023 року, Шабунін на кілька хвилин матеріалізувався в Києві, підписав акт приймання автомобіля й знову опинився на фронті, зайвий раз засвідчивши, що моральні авторитети можуть не тільки горами рухати, але й долати час і простір шляхом телепортації.

Щоправда, у квітні 2024 року Дніпровський районний суд Києва виявив, що член правління псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» Олена Щербан подала суду завідомо підроблені документи й ні на якому фронті Шабунін ніколи не був. У зв’язку з цим судовий розгляд справи відновлений, наступного разу обвинувачений Шабунін має прибути в суд 1 липня 2024 року на 11:00. Але факт телепортації, встановлений професійними громадськими активістами, не здатен заперечити ніякий продажний суд. Тим більше, що після цієї історії товариші по зброї, з якими Шабунін воював під Роздолівкою, але які його ніколи в очі не бачили, дали йому позивний «Копперфільд».

Друзі, військовослужбовець за мобілізацією Шабунін ще не розпочав знімати відосики про те, як йому разом з Олегом Юрійовичем Татаровим під мудрим керівництвом Андрія Борисовича Єрмака (нехай святиться ім’я Його!) вдалось подолати корупцію в Україні? Ще ні? – Ну, то почекайте трохи. Вже скоро.

З нагоди дня української великомучениці Конституції, не можу не зазначити, Конституція України – це як срака, тільки навпаки. Тобто, слово таке є, а самої Конституції – немає. Бо той текст під назвою «Конституція України», який з кінця лютого 2014 року розміщений на сайті Верховної Ради, ніколи українським парламентом як Основний Закон (тобто, конституційною більшістю народних депутатів на підставі висновків Конституційного Суду України) не ухвалювався.

Втім, кого це хвилює у феодальній країні, де єдиним джерелом права є завідувач монаршої канцелярії?..

Нагадую статтю чотирирічної давнини одного широковідомого у вузьких колах юриста-конституціоналіста, де розповідається, як десять років тому з гівна й палок ліпився текст, що нині іменується «Конституцією України».

Готові до нової техно-туси?

Вже цими вихідним запальну вечірку для вас проведе радник Андрія Єрмака, Сергій Лещенко.

А у вас, ухилянтів, залишилось 20 днів, щоб поновити свої дані в ТЦК.

Державне бюро розслідувань відмовилось реєструвати повідомлення про кримінальне правопорушення, подане начальником штабу бригади «Азов» НГУ Богданом Кротевичем, і вносити в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань відомості, викладені в повідомленні Кротевича, щодо можливих злочинів, вчинених генерал-лейтенантом Юрієм Содолем. Натомість Кротевич отримав з ДБР цидулку, у якій сказано, що «за результатами опрацювання» його повідомлення про кримінальне правопорушення «приєднано до матеріалів» якоїсь «фактової» справи щодо обставин прориву російськими військовими кордону в Харківській області.

А що, так можна? – Звісно, ні. Кримінальний процесуальний кодекс забороняє будь-які перевірки й будь-які приєднання без попереднього внесення повідомлення в ЄРДР. Спочатку слідчий ДБР зобов’язаний був внести повідомлення Кротевича в ЄРДР, надати заявникові витяг з реєстру, роз’яснити йому його права й лише після цього прокурор (не слідчий ДБР, а прокурор) буде приймати рішення про об’єднання кримінальних проваджень.

Але відсутність в Україні генерального прокурора (одеське чудо на прізвище Костін не те що генеральним, а простим прокурором вважати не можна) й тотальна корумпованість верхівки ДБР призвела до того, що повідомлення про кримінальні правопорушення в ДБР реєструють добровільно тільки в двох випадках – якщо накаже Татаров або якщо заплатить потерпілий. При цьому Кротевичу ще пощастило – йому з ДБР, принаймні, надійшла якась відповідь. Бо, як правило, ДБР взагалі не відповідає на повідомлення командирів військових частин про злочини, вчинені підлеглим особовим складом, і тому єдина можливість зареєструвати кримінальне провадження – подати в 10-денний термін до суду скаргу на бездіяльність слідчого. При цьому, навіть після ухвали слідчого судді треба почекати місяць-два, доки в ДБР погодяться цю ухвалу виконати.

Тому виникає цілком природне запитання – а на що, взагалі, Кротевич розраховував, коли подавав у ДБР повідомлення про кримінальне правопорушення? Він що, не знає, що генеральний турист Костін і директор ДБР Сухачов розвалюють українську армію й принципово не вносять у ЄРДР повідомлення про військові злочини? Це вже призвело до розвалу окремих ділянок фронту внаслідок масового дезертирства й на сьогодні ситуацію не виправить ніяка військова поліція – далі буде тільки гірше.

Більш того, якщо навіть Кротевич звернеться до суду й примусить ДБР зареєструвати його повідомлення про кримінальне провопорушення, справа розслідуватись не буде. Від слова «взагалі». І ніяких механізмів примусити прокурора та слідчого працювати немає – окрім як тільки позолотити ручку.

Тому раджу Богдану Кротевичу оголосити збір грошей для директора ДБР Сухачова та заступника генпрокурора Войтенка (платити Костіну сенсу немає з огляду на його повну недієздатність). Бо ДБР працює за принципом: «зранку – гроші, ввечері – стільці, але гроші – наперед».