Під рубрикою «Новини шабунінгу».

Друзі, якщо Ви думаєте, що кримінальне провадження за фактами ухилення військовослужбовця за мобілізацією Шабуніна від військової служби, а також самовільного залишення ним частини, підробки документів та протиправного заволодіння автомобілем, придбаним волонтерами для 207 окремого батальйону ТрО, не розслідується, бо за Шабуніна заступилось посольство США, то ви помиляєтесь. Насправді в Україні аналогічним чином «розслідуються», точніше – не розслідуються, всі злочини проти встановленого порядку несення військової служби.

Щоби в цьому переконатись, достатньо зазирнути на сайт Офісу генерального прокурора, де щомісяця оновлюється статистика кримінальних правопорушень. Так, наприклад, за перші 4 місяці 2024 року було зареєстровано (нерідко через суд, бо ДБР і прокуратура відмовляються вносити в ЄРДР повідомлення командирів військових частин про кримінальні правопорушення, вчинені військовослужбовцями), 19508 кримінальних проваджень цієї категорії, але про підозру повідомлено тільки в 774 справах.

Іншими словами, 96% військових злочинів не розслідуються від слова «взагалі». При цьому в кримінальних провадженнях, зареєстрованих за фактами вчинення особливо тяжких військових злочинів, про підозру повідомлено тільки в 1,56% випадків, а справи стосовно 98,44% особливо тяжких злочинів, вчинених військовослужбовцями, пиляться в ДБР без жодного руху.

І посольство США тут ні до чого – причина, з якої Збройні Сили України потерпають від дезертирства, шабунінгу (себто ухилення військовослужбовця від військової служби), крадіжок зброї та автомобільної техніки, фінансових зловживань тощо називається Войтенко Антон Борисович. Це – заступник генерального прокурора України, який отримує зарплатню за організацію досудового розслідування злочинів проти встановленого порядку несення військової служби. Але Антона Борисовича цікавлять лише ті справи, де можна заробити (я можу чимало розповісти про це на конкретних прикладах), а якщо за закриття справи ніхто не заплатить – то навіщо витрачати час?

Наприклад, у квітні 2024 року мені вдалось через суд примусити ДБР внести в ЄРДР моє повідомлення щодо старшого солдата Олійника Ярослава Юрійовича з 67 окремої механізованої бригади, якого вже рік немає в частині. Натомість Ярослав Юрійович проживає в Києві разом з міністром з питань стратегічних галузей промисловості Олександром Камишіним та роздає інтерв’ю, в яких називає себе радником міністра на громадських засадах і «колишнім військовослужбовцем». При цьому 67 бригада продовжує виплачувати цьому шабулянту грошове забезпечення, оскільки на вимогу Камишіна по документах його провели як такого, що, начебто, перебуває у відрядженні «до окремого розпорядження». Ба більш того: відбуваючи з військової частини в обійми Камишіна старший солдат Олійник рік тому прихопив на службі дві одиниці зброї – пістолет Beretta M9 та 5.56мм автоматичний карабін M4, оснащений коліматорним прицілом Trijicon.

Так ось, попри те, що ухилення від військової служби шляхом «відрядження» належить до числа тяжких злочинів, а привласнення зброї – до особливо тяжких, жодна слідча дія в ДБР у цьому кримінальному провадженні так і не була проведена, навіть не був допитаний заявник, тобто я, не кажучи вже про те, щоби витребувати з 67 омбр Відомість закріплення зброї та Книгу видачі зброї та боєприпасів особовому складу розвідувальної роти. І – нічого, пан Войтенко з цього приводу апетит не втратив.

Тому я вирішив трохи допомогти якщо не Антону Борисовичу, то, принаймні, прокурорам Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, які здійснюють процесуальне керівництво в кримінальному провадженні №62024000000000342 від 24.05.2023 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.409 КК України, за фактом ухилення від військової служби старшого солдата Олійника Я.О. Як тільки узнаю прізвища цих прокурорів (запит у Офіс генпрокурора я вже відправив) – направлю скаргу в Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів.

На вирішення експертам поставити наступні питання:

1) чи є дії жінки у вигляді: дотиків своїм оголеним тілом до тіла (у т. ч. статевих органів) ОСОБА_7, масаж всього оголеного тіла чоловіка (у т. ч. статевих органів), доведення ОСОБА_7 до оргазму шляхом мастурбації його статевих органів та інші дії статевим актом. Якщо так то, які це їх різновиди?

2) Чи можна вважати описані дії масажем? Якщо так, то до якого виду масажу відносяться?

Подільський районний суд міста Києва

🔥🌋 Ця людина просто стоїть на краю діючого вулкана!

Дивовижні кадри. А ви б наважилися? 🙃

📽 Sam Cossman

🪐 UST | Підписатися

Люблю довбойобів – без них наше життя було б сірим і буденним.

Як пам’ятає читацька громадськість, слідчому Роману Коломійцю таки довелось на річницю Чорнобильської катастрофи внести в ЄРДР моє повідомлення про самовільне залишення військовослужбовцем Шабуніним місця служби, доказом чого були фотографії Шабуніна в закладах громадського харчування. Провадження стало називатись №62023100130000945 від 26.04.2024 за ознаками ч.5 ст. 407 КК України. Але оскільки в кабінеті Романа Реневича вкриваються пилом матеріали кримінального провадження №62023100130002015 від 15.12.2023 за фактом підробки Шабуніним документів, яке об’єднане з провадженням №62023100130002016 від 15.12.2023 за фактом ухилення Шабуніним від військової служби, то зрозуміло, що й моє повідомлення після внесення в ЄРДР було долучено до попередніх матеріалів з присвоєнням об’єднаному провадженню найстаршого номеру, тобто №62023100130002015 від 15.12.2023.

Тому коли я 20 травня 2024 року звернувся в Київську спеціалізовану прокуратуру у сфері оборони з проханням повідомити прізвище, ім’я та по батькові процесуального керівника в справі, зареєстрованій за моєю заявою, я написав:

«Третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №62023100130002015 від 15.12.2023 за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст. 358, ч.5 ст. 407, ч.4 ст.409 КК України, за фактом ухилення від військової служби, самовільного залишення військової частини та підробки документів військовослужбовцем за мобілізацією Шабуніним Віталієм Вікторовичем. Я є одним із заявників у даному кримінальному провадженні». Тобто, я зазначив номер об’єднаного провадження, а також вказав, що я є одним із заявників – відомості за ознаками ч.1 ст. 358 і ч.4 ст.409 вносились в ЄРДР за заявою Ростислава Кравця, а за ознаками ч.5 ст. 407 – за моєю заявою.

Відповідь на забарилась. Прокурор Руслан Балійчук відповів, що він не збирається інформувати мене, як його звати, оскільки кримінальне провадження №62023100130002015 від 15.12.2023 – тобто, те провадження, номер якого тепер присвоєний об’єднаній справі – реєструвалось за заявою пана Кравця.

Ну, що тут сказати… Люблю довбойобів – без них наше життя було б сірим і буденним. От тільки Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів буде все однаково, заявник я чи не заявник і в якому саме провадженні. Тим не менш, я повторно направив листа в Київгар з проханням назвати мені прізвище ім’я та по батькові прокурора, який здійснює процесуальне керівництво, але вже не в об’єднаному провадженні, а в тому, що було внесено в ЄРДР за моєю заявою, а потім приєднано до провадження, зареєстрованого за заявою Кравця. Мені це не складно – я недавно їздив у райцентр на пошту й накупив конвертів.

А прокурору Руслану Балійчуку я хотів би сказати наступне. Руслане Івановичу, я свою першу справу виграв у суді в 1993 році, тому я б Вам радив спочатку думати, а вже потім псувати папір. По-друге, якщо КДКП рік тому відмовилась відкривати щодо Вас дисциплінарне провадження за скаргою Синельникова (пам’ятаєте, коли Ви загубили… перепрошую, в армії немає слова «загубив»… коли Ви проїбали службове посвідчення?), то не думайте, що Вам так буде щастити завжди.

25.05.2014, РФ.

На позачергових виборах в Україні перемагає...

26.05.2014, Донецьк.

Останній літак з Донецького аеропорту вилетів о 7:10 ранку 26 травня 2014 року.

До цього дня міжнародний аеропорт продовжував працювати у штатному режимі. Навіть незважаючи на те, що о третій годині ночі до нового терміналу почали прибувати вантажівки і автобуси з озброєними людьми.

Українські спецназівці на той час контролювали старий термінал та інші будівлі на території летовища. Для контролю його всього банально не вистачало людей.

Саме 26 травня стало днем початку історії ДАПу «кіборгів» і бетону, який не витримав.

Колись Андрій Борисович вже обіцяв українцям "мирний план". 
Чим закінчились подібні розмови ми всі чудово памʼятаємо.

Поздоровляю начальника Третього слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, Ярослава Льошенка з початком нового трудового тижня.

Ярославе Вадимовичу, маю запитання: коли Вас виженуть з ДБР, де Ви будете отримувати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю – також у Раді адвокатів Волинської області?

Я чому питаю – можу замовити за Вас слівце в Київській області, сюди Калужинський вже стежку протоптав, тож рекомендую піти його шляхом. Щоправда, для цього треба або проживати на території Київської області, або мати тут майно. Але ми це питання вирішимо – запишемо на Вас мого кота, який зараз мешкає в Київській області, а, відповідно до статті 180 Цивільного кодексу України, на тварин розповсюджується правовий режим речей.

14.12.2006, Київ.

Президент України Віктор Ющенко нагороджує ведучого програми КВК Олександра Маслякова орденом "За заслуги" III ступеня.

Під рубрикою «Репортери без гондонів».

Три роки тому Томаш Фіала вирішив, що йому дешевше купити «Українську правду», ніж постійно оплачувати розміщення замовних публікацій. Мудре рішення.

Я, канєшна, діка ізвіняюсь, але цікаво довідатись – а чому досі не мобілізований до лав ЗСУ сержант запасу Олексій Рєзніков? Здається, жодним законом бронь для професійних громадських активістів (а Олексій Юрійович нині нужденно працює в громадській організації з пишномовною назвою «Український інститут майбутнього») не встановлена: подивіться, як служать призвані за мобілізацією професійні громадські активісти Шабунін і Шерембей – аж гай шумить.

До досягнення граничного віку перебування на військовій службі екс-міністру ще чекати два роки. Неповнолітніх дітей в необхідній кількості в нього, начебто, немає. Тож цікаво – чому він досі не записався в Третю штурмову?

П’ять років тому тодішній глава держави Андрій Богдан указом від 28 травня 2019 року №329 за підписом артиста розмовного жанру Зеленського відновив в українському громадянстві міжнародного афериста Саакашвілі. Щоправда, досі так і залишились без відповіді два запитання.

По-перше, чи повернув Саакашвілі 2 млн. доларів США, які він взяв наприкінці 2017 року з Порошенка (гроші передавав начальник Управління СБУ по Києву та Київській області Семочко) за добровільний виїзд з України? І якщо повернув – то кому: Семочку, Порошенку чи Богдану?

Друге запитання: як можна відновити в українському громадянстві людину, яка ніколи не зверталась до України з проханням надати їй громадянство?

Як я неодноразово розповідав раніше, публікуючи відповідні документи, у 2014-2015 роках кілька міжнародних аферистів – Саакашвілі, Сакварелідзе, Згуладзе, Квіташвілі та інші – на запрошення Порошенка прибули в Україну, де їм відводилась роль в обслуговуванні найбрудніших корупційних схем. Щоби призначити їх на державну службу, Порошенко видав членам цього угруповання українські паспорти. Але ніхто з соратників Саакашвілі, як і він сам, не писав заяви про прийняття до українського громадянства, як ніколи вони не писали заяви про вступ на державну службу, про надання згоди на проведення люстраційної перевірки й не заповнювали декларації про доходи та витрати – всі ці документи є підробленими, їх виготовляли в Адміністрації Президента України, при цьому всі вони заповнені одним і тим же ж каліграфічним жіночим почерком.

Коли в наступному Порошенко та Саакашвілі полаялись, Порошенко видав указ про втрату Саакашвілі українського громадянства на тій підставі, що Саакашвілі в заяві про прийняття до громадянства не зазначив, що він переслідується судовими та правоохоронними органами в себе на батьківщині. Але Саакашвілі в жовтні 2017 року звернувся з позовом до Верховного Суду, стверджуючи, що він взагалі не подавав заяву про прийняття до українського громадянства, його підпис є підробленим, а, відтак, звинувачення, що він вказав недостовірну інформацію про себе, не відповідає дійсності.

На клопотання адвоката Саакашвілі Верховний Суд 22 червня 2018 року призначив почеркознавчу експертизу заяви, виконаної від імені Саакашвілі про прийняття до громадянства України. Проведення експертизи затягнулось майже на рік, оскільки тривали пошуки опорних взірців – як виявилось, практично всі документи, які видавались за підписом колишнього голови Одеської обласної державної адміністрації, є фальшивими. І, буквально, напередодні видання указу про відновлення Саакашвілі в українському громадянства надійшов експертний висновок – підпис під заявою, дійсно, належить не Саакашвілі, а іншій людині.

Тому було б непогано, щоби нинішній глава держави Андрій Борисович Єрмак (нехай святиться ім’я Його!) пояснив, на підставі чого він вважає Саакашвілі українським громадянином і показав би заяву батоні Міхеїла з проханням прийняти до громадянства України. Принаймні, сам Саакашвілі категорично стверджував (і це підтверджено висновком судово-почеркознавчої експертизи), що такої заяви він ніколи не підписував.

P.S. Справжній взірець підпису Саакашвілі та фальшиві документи, які подавались від його імені, можна побачити за цим посиланням:

https://www.facebook.com/volodymyr.boiko1965/posts/2289333401283445

Передаю найщиріші вітання слідчому Третього слідчого відділу ТУ ДБР у м.Києві Роману Коломійцю. Романе Реневичу, якщо я не пишу про Вас вже кілька днів, не думайте, що я про Вас забув – Ви в моєму серці назавжди. Просто я трохи зайнятий тим, що готую Вам нові сюрпризи.

До речі, також раджу не розслаблятись прокурору Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Руслану Балійчуку. У нас з Вами все ще попереду.