Після інавгурації Володимиру Зеленському варто своїм юридичним радником призначити Юрія Луценка. Або хоча б Ларису Сарган.

За видатного демократа й патентованого патріота Порошенка, який здійснив 144 реформи, проголосували 4,522 млн. виборців, тобто 24,45% тих, хто взяв участь у голосуванні. У той час як навіть за двічі несудимого диктатора в 2010 році проголосували 12,481 млн. виборців, що складало 48,95% тих, хто взяв участь у голосуванні. І після цього Порошенко ще й погрожує повернутись у політику…

Верховний головнокомандувач, нарешті, припинив носитись з баночками для збору сечі й оголосив, що він через праймериз сформує нову команду, з якою піде на вибори до Верховної Ради. Думаю, що я й без всяких праймериз можу сказати, якими будуть нові обличчя першої п’ятірки «Блоку Петра Порошенка»:

1. Петро Порошенко
2. Юрій Бірюков
3. Мирослав Олешко
4. Юрій Стець
5. Ірина Фриз

Гринів, Медведєв і Уколов посядуть 8, 9 і 10 місця після Герасимова та Гончаренка – з тим, щоби вони воювали за кожний голос виборця під загрозою непроходження в парламент.

Широкі народні верстви просять мене оприлюднити подробиці так званої «справи Курченка», у межах якої Генеральна прокуратура, нарешті, повідомила про підозри найближчому оточенню Петра Порошенка – зокрема колишньому главі Адміністрації Президента Борису Ложкіну та досі дійсному заступникові глави АП Олексію Філатову.

Треба сказати, що нинішнє так зване «400-те провадження» – це не перша спроба дослідити, як Порошенко та Ложкін у 2013 році продали Курченку медіа-холдинг «UMH Grоup», не заплативши податки з отриманого доходу (юридичний супровід цієї оборудки, внаслідок якої Курченко за рахунок кредитних коштів сплатив Порошенку та Ложкіну фантастичну суму, що в багато разів перевищувала реальну вартість холдингу, здійснював Олексій Філатов). Ще на початку 2015 року в чесну та непідкупну Генеральну прокуратуру України звернулись народні депутати Ігор Васюник, Михайло Хміль, Микола Кадикало, Андрій Левус і всюдисуща Тетяна Чорновол, за заявою яких було відкрито кримінальне провадження.

Йдучи назустріч побажанням читацької громадськості, публікую повністю матеріали кримінального провадження №42015000000000035, яке було зареєстроване 19.01.2015 за ознаками ч.3 ст. 212 КК України за фактом умисного ухилення Борисом Ложкіним від сплати податків з доходу, отриманого разом з Петром Порошенком від продажу Сергію Курченку медіа-холдингу «UMH Grоup». Розслідування проведено за часи генпрокурора Віталія Яреми в рекордно короткі строки – з 19 по 31 січня – тодішнім начальником 4-го слідчого відділу Головного слідчого управління ГПУ Олегом Слободяником.

Матеріали провадження містять лише 23 аркуші й, напевно, цю справу слід включити в підручники для студентів юридичних вишів як приклад благодатного впливу Революції Гідності на діяльність правоохоронних органів України. Ще б пак: лише шляхом двох слідчий дій пан Слободяник встановив, що в діях Порошенка, Ложкіна та Філатова були відсутні ознаки будь-яких правопорушень. Першою слідчою дією став запит у Державну фіскальну службу з проханням надати інформацію, чи мають податківці якісь відомості про те, що під час продажу медіа-холдингу «UMH Grоup» не були сплачені податки. Державна фіскальна служба відповіла, що це питання не належить до її компетенції й порадила звернутись безпосередньо до суб’єктів господарювання.

Другою слідчою дією став запит Слободяника в «Укрексімбанк», який відповів, що в 2014 році Державна фіскальна служба проводила позапланову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності цього банку, ніяких порушень при видачі кредитів не виявлено.

На підставі цих двох відповідей слідчий Слободяник дійшов висновку, що Ложкін і Філатов чисті перед законом, мов сеча Порошенка, і закрив кримінальне провадження за відсутністю складу злочину.

Читайте та насолоджуйтесь

https://www.facebook.com/volodymyr.boiko1965/media_set?set=a.2266923213524464

Інтерв’ю Назара Холодницького Наташі Влащенко зайвий раз засвідчило, що знахідка мікрофонів у акваріумі дуже сприяє підвищенню прокурорської правосвідомості. Принаймні, до березня 2018 року Назар Іванович називав мене «дешевим журналістом». А зараз вже каже, що він мене поважає… Втім, інтерв’ю було на рідкість цікавим і насиченим подробицями того, чим, насправді, займається доблесний директор НАБУ Артем Ситник і за які суми продає справи. Рекомендую.

https://www.youtube.com/watch?v=X1INyl9ozLI

Щиросердно поздоровляю співробітників територіального управління Державного бюро розслідувань у Полтавській області – зовсім скоро вони зможуть суттєво поліпшити свої житлові умови.

29 березня 2019 року Державне бюро розслідувань зареєструвало кримінальне провадження за фактом зловживання владою при будівництві кількох багатоповерхівок у Полтаві. Так зване «зловживання» полягало в тому, що рішенням міськради був встановлений розмір пайової участі (тобто, внесок на розвиток міської інфраструктури, який сплачує забудовник перед початком будівельних робіт) для цих будинків 0,05% – у повній відповідності із законом, згідно з яким розмір пайової участі визначає орган місцевого самоврядування в межах від 0% до 4% вартості будівництва. Але в ДБР вважають, що територіальна громада не усвідомлює свого щастя й рішення міськради є злочинним, оскільки можна було б встановити більший відсоток відрахувань.

Розповідаю, що буде далі: ДБР вже отримало дозвіл суду на виїмку документів у Департаменті Державно-будівельної інспекції в Полтавській області, потім упродовж 2-3 місяців тягатиме не допити керівників компанії-забудовника, погрожуючи їх зробити співучасником «злочину», потім співробітники ДБР отримають шляхом вимагання та зловживання службовим становищем безкоштовні квартири, після чого кримінальне провадження буде закрито.

«Запомнітє етот твіт».

Нарешті з’ясувалось, з якою метою Верховний Головнокомандувач три роки тому призначив генеральним прокурором України корумпованого алкоголіка без юридичної освіти. Як пам’ятає читацька громадськість, на 25 квітня 2019 року в Генеральну прокуратуру були викликані повістками, що опубліковані на офіційній веб-сторінці ГП, Борис Ложкін, Олексій Філатов, Валерія Гонтарева та Костянтин Стеценко. Цим високим достойникам мали бути вручені письмові повідомлення про підозру. З тим, щоби цього не допустити, Юрій Луценко зрання 25 квітня видав розпорядження про скасування всім слідчим і прокурорам, що розслідували діяльність цього квартету, сертифікату доступу до Єдиного реєстру досудових розслідувань. А всі посади, які обіймали ці слідчі та прокурори, терміново ліквідовані.

Думаю, що Юрію Віталійовичу тепер точно знадобиться кружка, яку він свого часу вкрав у Лук’янівському СІЗО. Бо він вже не зможе «відпетляти» так, як свого часу уникнув покарання по справі Романа Єрохіна – полковника міліції, який відкривав для Луценка конвертаційні центри й був вбитий на замовлення тодішнього народного депутата Шепелєва, з якого Луценко та Єрохін вимагали гроші.

25 квітня 2019 року понад годину ми обговорювали в студії телеканалу «НАШ» новий мовний закон, щойно ухвалений Верховною Радою. Я неодноразово висловлював свою точку зору з цього питання: для людини, яка має середню освіту, ніяких мовних проблем не існує, позаяк вона має вільно володіти українською мовою та більш-менш пристойно висловлюватись бодай однією іноземною мовою. Тому істерики навколо державного статусу української мови лежать виключно в освітній площині, точніше – спричинені відсутністю середньої освіти в людей, які заперечують проти найширшого застосування української мови в публічній сфері. Оскільки я, на відміну від новообраного президента Володимира Зеленського, вчився в школі й здобув середню освіту, то мене ця проблема не хвилює – мене лише цікавить, щоби не порушувалось моє право отримувати послуги та інформацію українською мовою.

Що стосується указу президента Росії про надання російського громадянства мешканцям окупованих районів Донецької та Луганської областей, то, на мою думку, це позитивний крок. Оскільки тим самим Росія внесла правову визначеність і визнала себе учасником збройного конфлікту на території України. Після цього треба припинити всі розмови про виплату Україною пенсій чи постачання води та електроенергії в окуповані районі – відповідальність за ситуацію в ОРДЛО тепер лягає повністю на Росію. Окрім того, відповідно до статті 27 Статуту ООН, з сьогоднішнього дня Росія, як учасник конфлікту, має бути позбавлена права голосувати в Раді Безпеки ООН з питань, пов’язаних з окупацією території України, а так звані «мінські угоди» остаточно перетворюються на юридичну нікчемність.

https://www.youtube.com/watch?v=cUJc73C2dJU

«Ахрана, атмєна!»

Ви будете сміятись, але народний депутат України від «Блоку Петра Порошенка» Микола Паламарчук зареєстрував законопроект 10254, який, серед іншого, пропонує зробити вищу юридичну освіту обов’язковою умовою для призначення на посаду генерального прокурора.

З нагоди ухвалення Верховною Радою Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» не можу не згадати історію про те, як я 20 років тому – коли ще був високим кучерявим юнаком – у славному місті Донецьку вчив українській мові суддю Ворошиловського районного суду (у народі його називали Ворсуд) Олександра Прокоповича Мусієнка.

https://volodymyrboyko.com/2016/10/12/likvidatsia-nepysmennosti/

Тільки не смійтесь: заступник генерального прокурора Євген Єнін, який 24 квітня 2019 року подав заяву про звільнення з посади, наступного дня провів брифінг, де заявив, що до такого кроку його примусила «політизація справи Курченка» і що «на певному етапі ситуація навколо розслідування почала розвиватися в той спосіб, який пішов врозріз з моїми життєвими принципами». Оскільки це – перший в історії України випадок, коли високий прокурорський чин заявляє, що не може працювати через якісь там життєві принципи, розповім, що ж трапилось насправді.

Заяву про своє звільнення Єнін подав 24 квітня за домовленістю з Петром Порошенком, генеральним, прости господи, прокурором Юрієм Луценком і підозрюваним Борисом Ложкіним, оскільки Ложкін був викликаний до Генеральної прокуратури на 25 квітня для вручення письмового повідомлення про підозру в так званій «справі Курченка». План з порятунку Ложкіна, Філатова, Гонтаревої та Стеценка, підозри яким складені ще 28 березня, був наступний: позаяк Єнін є керівником групи прокурорів у «справі Курченка», він пише заяву про звільнення з посади, а Луценко, мотивуючи це тим, що керівник групи прокурорів не хоче відпрацьовувати встановлений законом 2-тижневий термін, анулює сертифікати доступу до ЄРДР усій групі слідчих і прокурорів у «справі Курченка» попри те, що доступ до ЄРДР немає жодного відношення до наявності чи відсутності на робочому місці керівника групи.

У такому разі адвокати Ложкіна, який з 28 березня ховається від слідчих, прийдуть у Генпрокуратуру, але там не буде жодної людини, яка б мала повноваження передати їм текст письмового повідомлення про підозру, і це дасть можливість Ложкіну з чистою совістю (якщо слово «совість» має якесь відношення до соратників Порошенка) виїхати з України, не побоюючись оголошення в міжнародний розшук.

За це Ложкін пообіцяв Єніну допомогу в призначенні на вакантну посаду голови Служби зовнішньої розвідки. Що ж стосується Луценка, то його цей план влаштовував ще й тому, що в такому разі замість Єніна, нав’язаного йому свого часу Порошенком, він зможе призначити заступником генпрокурора свого улюбленця Сергія Кізя, що нині обіймає посаду начальника Департаменту, який здійснює процесуальне керівництво в кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань.

Власне, все так і відбулось: зрання 25 квітня Луценко розігнав групу слідчих і прокурорів у «справі Курченка», адвокати Ложкіна за кілька годин по тому прийшли в Генпрокуратуру, але їм відповіли, що підозр не буде – нема кому вручати, після чого Ложкін миттєво виїхав з України.

Втім, це ще не означає, що Єнін буде призначений на посаду голови СЗР попри неодноразові обіцянки Порошенка, хоча зараз шанси Єніна, дійсно, сильно збільшились – і не тільки через розвал «справи Курченка», але й тому, що основний претендент на цю посаду – начальник Головного управління розвідки Міноборони Василь Бурба – вибув з гри. Бурба є другом Валерія Кондтратюка – заступника глави Адміністрації Президента, який недавно вчинив демарш і оприлюднив заяву про звільнення з посади через несприйняття методів роботи Порошенка. І тому Петро Олексійович цілком природно запідозрив, що Бурба – такий же ж зрадник, як і Кондратюк, який вже тиняється біля штабу Зеленського. Але є нюанс – окрім Єніна Порошенко розглядає також можливість призначити головою СЗР головного військового прокурора Анатолія Матіоса й доки невідомо на кому саме Арбітр Нації зупинить свій вибір перед тим, як винесе речі з Банкової.

З приводу заяви невістки Петра Порошенка про таємну участь президентського сина в бойових діях виникають три запитання:

1. У яких саме бойових діях і на території яких країни брав участь Порошенко-молодший?
2. На чиєму боці він воював?
3. Чи знімалася з сина президента на цей час державна охорона? Якщо ні, то чи означає це, що співробітникам УДО також були видані документи прикриття й вони підносили міни Олексію Петровичу?

З тим, щоби не допустити вручення Борису Ложкіну, Олексію Філатову, Валерії Гонтаревій та Костянтину Стеценку письмових повідомлень про підозру (квартет цих достойників був викликаний на допит у Генпрокуратуру на 25 квітня 2019 року), генеральний, прости господи, прокурор напередодні взагалі ліквідував слідче управління, а також відділ процесуального керівництва, які розслідували «справу Курченка» й виписували повістки найближчому оточенню Порошенка.

Впродовж, щонайменше, останніх 15 століть (принаймні, з часів Діонісія Малого, який запропонував запровадити замість ери Діоклетіана «Нашу еру», беручи її початок від підрахованого ним народження Христа) вчені мужі намагались датувати євангельські події, точніше – встановити дату розп’яття (а, відтак, і воскресіння) основоположника християнства.

Власне кажучи, християнство започаткував не Христос, який був лише проповідником однієї з численних юдейських сект, так званої «Назарейської єресі», а апостол Павло, який, втім, апостолом не був. Саме Павло з його тезою «немає ані елліна, ані юдея» перетворив вірування купки божевільних на світову релігію. Тож правильніше було б говорити не «християнство», а «пауленізм». Але облишмо ці розміркування для релігійних фанатиків, а краще поговорімо про таку допоміжну історичну дисципліну, як хронологія.

Вихідними даними для датування смерті Христа є інформація, подана в Євангеліях, про те, що розп’яття відбулось у п’ятницю напередодні єврейської Пасхи за часи, коли префектом римської провінції Юдея був Понтій Пілат. До речі, у романі Булгакова Пілат іменується «п’ятим прокуратором Юдеї» – відповідно до посади, зазначеної Тацитом. Але, насправді, представник Риму мав титул префекта, що остаточно було підтверджено вже після смерті автора «Майстра та Маргарити», у 1961 році, коли в Кесарії була знайдена мармурова брила з відповідним написом.

Пілат правив з 26 по 36 роки нашої ери, а єврейська Пасха прив’язана до повні. По формулах Гаусса нескладно розрахувати (що я й зробив, маючи час і натхнення, за допомогою звичайного калькулятора на чотири дії) дату з точністю +- 6 годин першого весняного настання фази повного Місяця за це десятиліття з поправкою на 38 градусів для Єрусалима:

26 рік – 21 березня, 17 год. 23 хв, четвер
27 рік – 9 квітня, 21 год. 57 хв., середа
28 рік – 29 березня, 6 год. 50 хв., понеділок
29 рік – 17 квітня, 4 год. 26 хв., неділя
30 рік – 6 квітня, 13 год. 04 хв., четвер
31 рік – 26 березня, 23 год. 57 хв., понеділок
32 рік – 13 квітня, 19 год. 18 хв., неділя
33 рік – 3 квітня, 4 год. 11 хв., п’ятниця
34 рік – 23 березня, 13 год. 04 хв., вівторок
35 рік – 11 квітня, 10 год. 46 хв., понеділок

Щоби встановити, коли саме за єврейським місячно-сонячним календарем святкувалась Пасха в ці роки, треба ще визначити день 15 нісана, оскільки він не завжди співпадав з днем повні. Для цього треба додатково обрахувати початок року, 1 тішрі, який переноситься на добу вперед, якщо молед тішрі (молодик) наступає після 18 години, і який переноситься ще на добу, якщо наступним днем буде неділя, середа або п’ятниця.

З урахуванням цього 15 нісана могло припадати на суботу (пишу «могло», бо треба мати на увазі, що помилка підрахунку складає +-6 годин) лише в такі роки: 26 (23 березня), 29 (16 квітня), 33 (4 квітня). Дати подані за Юліанським календарем, який був на той час прийнятий на території Римської імперії і який ми зараз називаємо «Старим стилем». У І-му віці нашої ери різниця між сучасним Григоріанським і Юліанським календарями складала -3 дні. Тож у перекладі на нинішнє літочислення ймовірними датами розп'яття Христа слід вважати 19 березня 26 року, 12 квітня 29 року або 1 квітня 33 року. Напевно, дата 12 квітня 29 року найбільш точно пасує тій куцій інформації, що відома про Христа як історичну особу (наприклад, у такому разі, якщо припустити, що Ісус прожив 33 роки, на момент його народження ще був живий Ірод Великий).

Втім, слід зазначити, що всі ці розрахунки мають одну велику ваду: вони ґрунтуються на теорії єврейського календаря, яка була розроблена лише в 359 році нашої ери, тобто значно пізніше євангельських подій. А який календар у реальності був у Юдеї на початку І-го століття достеменно невідомо, оскільки він базувався не на розрахунках, а на спостереженні за фазами місяця з верхівки Єрусалимського храму.

Ось і настав той день, коли можна сказати, що не яйця красять людину, а людина яйця.

Торік, 28 квітня 2018 року, від вибуху гранати в ході з’ясування відносин зі своїм 24-річним пасербом загинув 45-річний журналіст Віталій Кукса. У такий день гріх не згадати кумедну історію, яка трапилась 15 років тому, коли Віталик працював у «Дзеркалі тижня».

Оскільки я систематично пив кров з тодішнього генерального прокурора України Геннадія Васильєва, Геннадій Андрійович доручив своїм наближеним вжити відносно мене контр-заходи. І тоді його помічник Рафаель Кузьмін (двоюрідний брат Рената Кузьміна) відправив у найпродажнішу київську газету «Дзеркало тижня» керівника агенції «Піар-Донбас» Олександра Голіздру (нині Голіздра обіймає посаду начальника управління медіа-проектів ДП «Держзовнішінформ» Мінекономрозвитку України) з грошима та пропозицією опублікувати статтю про те, який я негідник.

Торгувались довго. Головний редактор «Дзеркала тижня» Володимир Мостовий говорив, що він, як голова Комісії з журналістської етики, через цю публікацію зазнáє особливих моральних страждань, а тому просить не п'ять тисяч доларів, як зазвичай, а вісім. Голіздра вже встиг частково розтринькати гроші, отримані від Кузьміна, і тому намагався збити ціну. Урешті-решт зторгувались і підготовку публікації Мостовий доручив Куксі.

Одначе один з тих, хто був присутнім під час торгів, негайно розповів про це мені та попередив, що Кукса має зателефонувати аби, типу, виглядати об’єктивним і подати мою точку зору – але при цьому зробити це так, щоби я не знав, про що йдеться і яку тему я маю коментувати.

Тож коли Кукса зателефонував, я з нього лише посміявся. Але найсмішніше трапилось потім: після публікації виняткової за бездарністю статті вибухнув скандал (у статті, яка вийшла під псевдонімом, йшлося про те, що я – приватний підприємець, а ніякий не журналіст, і оббріхую святу людину – генерального прокурора України, приписуючи йому нетрудові доходи, оскільки в такий спосіб хочу захистити себе від кримінального переслідування за несплату податків), а деякі провідні автори ДТ навіть стали вимагати, щоби редакція принесла мені вибачення й повернула Кузьміну гроші. Звісно, ніхто вибачатись не став, натомість Юля Мостова бігала по Києву та розповідала, що в усьому винувата Олександра Примаченко (яка не мала до цієї історії жодного відношення): мовляв, тато зламав ногу, не вичитав номер, а Олександра, гадюка така, пропустила в друк бозна що й тепер така ганьба, така ганьба…

Тоді я, скориставшись своїм правом на відповідь, дарованим мені Цивільним кодексом України, написав ржачний текст такого ж обсягу, як і стаття Кукси, де розповів про обставини отримання грошей головним редактором «Дзеркала тижня», і відправив у редакцію ДТ електронною поштою. Жодної реакції від голови Комісії журналістської етики не було. Почекавши місяць, я відправив цей текст у ДТ повторно, але вже рекомендованим листом, попередивши, що буду змушений звернутись до суду. Після цього моя відповідь, нарешті, побачила світ на шпальтах ДТ, але втричі меншого обсягу – у редакції викинули без мого відома всі згадки про Кузьміна, Голіздру, Куксу та 8 тисяч доларів.

Судитись з убогими я не став, натомість за кілька років по тому поквитався з родиною Мостових тим, що опублікував історію про те, як чоловік Мостової, Анатолій Гриценко, будучи міністром оборони, домігся призначення своїм заступником шахрая Кредісова, який щойно вийшов з Лук’янівського СІЗО на підписку про невиїзд і перебував у статусі обвинуваченого...

А Віталика, звісно, шкода – у випадку обрання Гриценка президентом України з нього міг би б вийти непоганий міністр інформаційної політики.

Під рубрикою «Зі скарбниці світової юридичної думки».

«Ви мене питаєте, чи будуть бандитам тюрми, то я Вам скажу, що при нинішньому Генпрокурорі будь-який міністр цього не досягне, бо, згідно наших законів, усі ці справи йдуть у Генпрокуратуру, яка вже давно називається «генеральним могильником України». Юрій Луценко, 2007 рік

Доки політично стурбовані сперечаються з приводу Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», хочу нагадати історію, як на початку 90-х років минулого століття в Донецьку мій товариш зміг зберегти трикімнатнту квартиру від зазіхань своєї колишьої дружини лише завдяки тому, що впродовж одного місяця вивчив українську мову.

https://volodymyrboyko.com/2016/09/21/kvartyrne-pytannia/

Цікаве інтерв’ю головного військового прокурора Анатолія Матіоса вийшло на каналі «112. Україна» – про викриття львівського судді-колядника Ігоря Зварича, про роботу в Адміністрації Президента часів Януковича, про вибухи на військових складах та блокування керівництвом НАБУ впродовж 2 років розслідування розкрадання «Укроборонпрому». Втім, найбільше мені сподобався рецепт Анатолія Васильовича як реформувати НАБУ та САП і, нарешті, розпочати в Україні боротьбу з корупцією: просто треба дати підсрачника Артему Ситнику та Назару Холодницькому.

https://www.youtube.com/watch?v=bLxh5t3Neqc

23 квітня 2019 року Державне бюро розслідувань провело обшук в Національному антикорупційному бюро України у зв’язку з причетністю директора НАБУ Артема Ситника, першого заступника директора НАБУ Гізо Углави та керівника Головного підрозділу детективів НАБУ Андрія Калужинського до розкрадання коштів «Укроборонпрому». Як виявилось, очільники НАБУ через позаштатного негласного співробітника (за суміcництвом – помічника-консультанта народного депутата Семена Семенченка) Євгена Шевченка за 10-15 тисяч доларів продавали сину першого заступника секретаря РНБОУ Ігорю Гладковському довідки про те, що його фірми, через які Гладковський-молодший постачав «Укроборонпрому» завезені контрабандою з Росії деталі військової техніки, не мають ознак фіктивності.

В інтерв’ю Наташі Влащенко на телеканалі ZIK керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назар Холодницький підтвердив, що цей Шевченко відкривав двері ногами в НАБУ й мав картки, які йому дозволяли заходити в усі приміщення Національного антикоруцпійного бюро України.

https://www.youtube.com/watch?v=lhYWoW6iQuQ&t=26s