Вогненні дощі пропалюють шкіру,
Розлука зі світом насила алергію
На холод та жар, на пігментів дар,
Від болю до тебе розмивається зір.
Ковтнув усі ліки, що бачили люди,
Але лиш кривавлять симптоми застуди.
Марні еліксири, прокляті фарби
Обманюють очі від мистецтв подалі.
Хоче від дому забрать Деміург
Мене в чужі виміри імплантувати.
Я не платив тобі, безоплатний хірургу!
Залишусь пухлиною в серці країни?!
Поезії в минулому житті писав
Мертвим богам та хворим машинам.
Надсилали у відповідь лише устав
Бути мізерним, терплячим та хворим.
Ти - ресурс, ланка та блок організму,
Посліду цятка від органу влади!
Не стримав їх правил, нікуди діти
Дитячий танець божевільних мух!
У книгах й картинах славімо державу,
Мусиш віддати божественне натовпу,
Зрізати ноги танцюючі, свій творчий дух,
Накласти пов'язку на гнучкий язик.
Любив до попелу читать романи,
Поки на побачив, як помер Бог
Від сердешного співчуття до людини,
З тих пір не читаю - забрав очі хірург.