Які критеріїї Страшного Суду, за якими нас буде судити Господь? Що ми можемо робити зараз, щоб мати надію, що Господь Бог помилує нас на Страшному Суді?
Чому вчить нас молитва святих праведних Захарії та Єлизавети, батьків святого Іоанна Хрестителя?
Будьмо уважними щодо намірів, з якими ми йдемо за Богом, бо Господь бачить тайні помисли серця нашого...
Що може здивувати Бога? Ця інформація надзвичайно важлива для нас...
Що таке пекло? Що таке бісовська сила, чи має вона владу над людиною?
Проповідь. Зцілення гергесинських біснуватих. Про силу Божу та «силу» бісівську
В ім’я Отця і Сина і Святаго Духа.
У сьогоднішньому євангельскому читанні під час Божественної літургії ми з вами чули, яка буває велика, страшна і жахлива демонська сила і яка вона в той же час немічна, коли зустрічається з Богом або з Його благодаттю.
Господь наш Іісус Христос, перебравшись на човні через Галілейське море, ступив на Гергесинську (Гадаринську) землю. Там Його зустріли два біснуваті. Біснуваті жили у гробах — печерах, в яких іудеї ховали своїх померлих. Згідно зі Старим Завітом, людина, яка торкалася мертвого, тривалий час вважалася нечистою. А ці біснуваті проводили своє життя в місцях, де ховали померлих, тобто вони були весь час нечисті.
Але не це було страшним для оточуючих. Біснуваті наводили на всіх жах, бо могли кинутися на людину і побити її. Тому їх зв’язвували ланцюгами. Але одержимі бісами розривали ці пути.
І ось, коли Господь зустрівся віч-на-віч з цими людьми, біси стали кричати: «Що Тобі до нас, Іісусе, Сине Божий? Ти прийшов передчасно мучити нас».
Справді: що може бути спільного між Богом і дияволом, між благодаттю і бісівською силою?
Коли людина переступає певну межу, поринає в зло… та навіть коли вона робить перший крок до зла, вона вже стає на його бік.
І тому не можна досягти доброї мети методами зла. Святе Письмо каже: «Не будь переможений злом, але зло перемагай добром» (Рим. 12:21). Коли людина намагається перемагати зло лише добром, весь час знаходиться на боці добра, не дає злу місця в своєму серці та своєму житті — це єдиний метод, яким ми можемо перемогти зло.
***
«Ти прийшов передчасно мучити нас», — кажучи це, біси вже лукавлять. Бог нікого не мучить.
Господь створив усі істоти для радості, благості, а не для мук і страждань. Навіть пекло Він створив не тому, що хоче, аби хтось мучився. Бог поважає вибір істот і створив пекло для того, щоб ті, хто обрав життя без Нього, могли бути без Нього і Його благодаті й у вічності. Люди будуть страждати у пеклі, бо життя без благодаті — це мука; і їх буде мучити не пекельний вогонь, а вогонь, який у них в серцях, — нереалізована гординя (в першу чергу) і усвідомлення того, що вони не скористалися можливістю, яка у них була, — бути у Царстві Небесному і насолоджуватися тими благами, які приготував для усіх Господь.
***
І далі біси просять Іісуса: «Не посилай нас зараз у пекло, а дозволь вселитися у стадо свиней». Стадо було там поруч.
Кожна розумна істота створена Богом для свободи — свободи буття, дій. І кожна вільна істота не терпить обмежень. Так само і ці біси не хотіли бути зараз же бути обмеженими пекельними місцями.
Ми маємо усвідомити, що є свобода Божа, а є свобода бісівська. І на жаль, саме до другої зараз іде наш світ. Бо, як бачимо, закони нашого світу говорять про те, що людина ніби має право проявляти свою свободу в пристрастях, проявляти свою «орієнтацію» в будь-яких гріховних справах. Насправді ця бісівська свобода веде до несвободи, а найбільш вільна та людина, яка є рабом, рабом Божим. Тому що вона знаходиться під провидінням Божим.
Господь поважає свободу кожного. І заповіді Божі — це ніщо інше, як правила дорожнього руху в духовному житті. Як кажуть автомобілісти, правила дорожнього руху написані кров’ю: кожен дорожній знак — попередження про те, що у разі порушення правила буде катастрофа. Так само і у духовному житті: якщо людина порушує правила на своєму життєвому шляху, то це неминуче призведе до катастрофи.
Тобто Господь попереджає, що якщо людина буде жити без Нього, то їй буде погано. Якщо ж людина направляє свою свободу в бік добра, то буде з Богом і буде відчувати радість, благість і в цьому житті, і у вічності.
***
Як ми чули із читання, Господь дозволив бісам вселитися у свине стадо. Для чого? Аби показати нам, яка мета дій демонів у цьому світі.
В ім’я Отця і Сина і Святаго Духа.
У сьогоднішньому євангельскому читанні під час Божественної літургії ми з вами чули, яка буває велика, страшна і жахлива демонська сила і яка вона в той же час немічна, коли зустрічається з Богом або з Його благодаттю.
Господь наш Іісус Христос, перебравшись на човні через Галілейське море, ступив на Гергесинську (Гадаринську) землю. Там Його зустріли два біснуваті. Біснуваті жили у гробах — печерах, в яких іудеї ховали своїх померлих. Згідно зі Старим Завітом, людина, яка торкалася мертвого, тривалий час вважалася нечистою. А ці біснуваті проводили своє життя в місцях, де ховали померлих, тобто вони були весь час нечисті.
Але не це було страшним для оточуючих. Біснуваті наводили на всіх жах, бо могли кинутися на людину і побити її. Тому їх зв’язвували ланцюгами. Але одержимі бісами розривали ці пути.
І ось, коли Господь зустрівся віч-на-віч з цими людьми, біси стали кричати: «Що Тобі до нас, Іісусе, Сине Божий? Ти прийшов передчасно мучити нас».
Справді: що може бути спільного між Богом і дияволом, між благодаттю і бісівською силою?
Коли людина переступає певну межу, поринає в зло… та навіть коли вона робить перший крок до зла, вона вже стає на його бік.
І тому не можна досягти доброї мети методами зла. Святе Письмо каже: «Не будь переможений злом, але зло перемагай добром» (Рим. 12:21). Коли людина намагається перемагати зло лише добром, весь час знаходиться на боці добра, не дає злу місця в своєму серці та своєму житті — це єдиний метод, яким ми можемо перемогти зло.
***
«Ти прийшов передчасно мучити нас», — кажучи це, біси вже лукавлять. Бог нікого не мучить.
Господь створив усі істоти для радості, благості, а не для мук і страждань. Навіть пекло Він створив не тому, що хоче, аби хтось мучився. Бог поважає вибір істот і створив пекло для того, щоб ті, хто обрав життя без Нього, могли бути без Нього і Його благодаті й у вічності. Люди будуть страждати у пеклі, бо життя без благодаті — це мука; і їх буде мучити не пекельний вогонь, а вогонь, який у них в серцях, — нереалізована гординя (в першу чергу) і усвідомлення того, що вони не скористалися можливістю, яка у них була, — бути у Царстві Небесному і насолоджуватися тими благами, які приготував для усіх Господь.
***
І далі біси просять Іісуса: «Не посилай нас зараз у пекло, а дозволь вселитися у стадо свиней». Стадо було там поруч.
Кожна розумна істота створена Богом для свободи — свободи буття, дій. І кожна вільна істота не терпить обмежень. Так само і ці біси не хотіли бути зараз же бути обмеженими пекельними місцями.
Ми маємо усвідомити, що є свобода Божа, а є свобода бісівська. І на жаль, саме до другої зараз іде наш світ. Бо, як бачимо, закони нашого світу говорять про те, що людина ніби має право проявляти свою свободу в пристрастях, проявляти свою «орієнтацію» в будь-яких гріховних справах. Насправді ця бісівська свобода веде до несвободи, а найбільш вільна та людина, яка є рабом, рабом Божим. Тому що вона знаходиться під провидінням Божим.
Господь поважає свободу кожного. І заповіді Божі — це ніщо інше, як правила дорожнього руху в духовному житті. Як кажуть автомобілісти, правила дорожнього руху написані кров’ю: кожен дорожній знак — попередження про те, що у разі порушення правила буде катастрофа. Так само і у духовному житті: якщо людина порушує правила на своєму життєвому шляху, то це неминуче призведе до катастрофи.
Тобто Господь попереджає, що якщо людина буде жити без Нього, то їй буде погано. Якщо ж людина направляє свою свободу в бік добра, то буде з Богом і буде відчувати радість, благість і в цьому житті, і у вічності.
***
Як ми чули із читання, Господь дозволив бісам вселитися у свине стадо. Для чого? Аби показати нам, яка мета дій демонів у цьому світі.
Люди створені замість відпавших від Бога янголів. І біси, усвідомлюючи, яка благодать очікує людей у раю, весь час перебувають у заздрості до людей і духовному засмученні.
Тому демони намагаються шкодити людині і усякій живій істоті. І тому свине стадо кинулося з кручі у море і затонуло.
***
Жителі Гадаринської землі, прийшовши, побачили, як ще нещодавно жахливі біснуваті сидять осмислені. Вони жахнулися і просили, аби Господь покинув їхню землю.
Декотрі кажуть, що вони просили це тому, що втратили своє майно — стадо, яке годувало їх. Але ж, можливо, гадаринці просили Господа відійти від них через той самий священний страх, який мав апостол Петро після дивного лову риб. Він сказав: «Відійди від мене, Господи! Тому що я людина грішна, і недостойний бути біля Тебе» (див. Лк. 5:8).
Можливо, ті люди мали такий страх. І можливо, вони зрозуміли, що зараз не готові прийняти те, що Господь їм дає і про що їм говорить.
Але Бог дає їм надію. Як ми знаємо з Євангелія від Марка, колишній біснуватий (один чи обидва) просив Іісуса скрізь супроводжувати Його разом з апостолами. Але Спаситель відповів йому: «Ні, іди у свою країну і розповідай своїм, що тобі зробив Господь» (див. Мк 5:19).
Цей гадаринський апостол, мабуть, навіть не словом, а своїм життям проповідував про чудеса і силу Божу, адже всі знали, яким він був та яким став.
***
Сьогоднішнє євангельське читання змушує нас задуматися, яку демони мають у нашому світі силу для людей, що живуть без Бога, і які біси немічні, якщо люди з Богом і мають у своїх серцях благодать.
Тому ми не повинні боятися демонської сили. Ми маємо боятися відпасти від Бога. Якщо ми з Богом, тоді з нами не може статися нічого поганого. І ми повинні вести життя таким чином, аби наше серце було відкритим до виконання заповідей, щоб Господь був завжди з нами. Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 5-й неділя після П’ятидесятниці, 17 липня 2022 р.
Тому демони намагаються шкодити людині і усякій живій істоті. І тому свине стадо кинулося з кручі у море і затонуло.
***
Жителі Гадаринської землі, прийшовши, побачили, як ще нещодавно жахливі біснуваті сидять осмислені. Вони жахнулися і просили, аби Господь покинув їхню землю.
Декотрі кажуть, що вони просили це тому, що втратили своє майно — стадо, яке годувало їх. Але ж, можливо, гадаринці просили Господа відійти від них через той самий священний страх, який мав апостол Петро після дивного лову риб. Він сказав: «Відійди від мене, Господи! Тому що я людина грішна, і недостойний бути біля Тебе» (див. Лк. 5:8).
Можливо, ті люди мали такий страх. І можливо, вони зрозуміли, що зараз не готові прийняти те, що Господь їм дає і про що їм говорить.
Але Бог дає їм надію. Як ми знаємо з Євангелія від Марка, колишній біснуватий (один чи обидва) просив Іісуса скрізь супроводжувати Його разом з апостолами. Але Спаситель відповів йому: «Ні, іди у свою країну і розповідай своїм, що тобі зробив Господь» (див. Мк 5:19).
Цей гадаринський апостол, мабуть, навіть не словом, а своїм життям проповідував про чудеса і силу Божу, адже всі знали, яким він був та яким став.
***
Сьогоднішнє євангельське читання змушує нас задуматися, яку демони мають у нашому світі силу для людей, що живуть без Бога, і які біси немічні, якщо люди з Богом і мають у своїх серцях благодать.
Тому ми не повинні боятися демонської сили. Ми маємо боятися відпасти від Бога. Якщо ми з Богом, тоді з нами не може статися нічого поганого. І ми повинні вести життя таким чином, аби наше серце було відкритим до виконання заповідей, щоб Господь був завжди з нами. Амінь.
Протоієрей Владислав Софійчук. 5-й неділя після П’ятидесятниці, 17 липня 2022 р.
Чого чекає від нас Господь Бог? Що хоче від нас цей земний світ? Чим ми можемо укріпити свою віру в складних обставинах життя?
Як ми можемо допомогти нашим близьким, які далеко відійшли від Бога?
Якими мають бути пріоритети життя у хртстиянина? Що важливо й що не має значення? Які наші добрі справи мають значення у Бога?