Усна історія війни за Незалежність України 2014 - 2024 року.
248 subscribers
11.5K photos
3.56K videos
3 files
3.63K links
Проект «Усна історія ...» було започатковано в 2014 році патріотично налаштованими істориками міста Запоріжжя.
Download Telegram
Ничего не пишу про украинскую инициативу о создании корпусов, так как вопросов больше, чем ответов. Точнее, ответов вообще нет, только вопросы.

Вот некоторые из них:

Что такое корпусная система?

В плане организации войск есть дивизионная система (90% армий на планете) и бригадная (обычно у небольших армий, у которых просто нет сил на развертывание дивизий).

Что такое вообще дивизия?

Это основное тактическое соединение, имеющее фиксированную структуру и способное действовать в том числе и полностью самостоятельно.

Корпус — это уже оперативно-тактическое соединение, призванное связать тактический и оперативный уровни.

Для чего это все?

Зачем они нужны — дивизии и корпуса?

Они нужны для того, чтобы освободить Генштаб от оперативного и, не дай Бог, тактического уровня, чтобы он занимался только стратегией.

Как Украина создает сразу корпуса, перепрыгивая дивизии?

Говорят, что 3-я штурмовая и "Азов" станут корпусами.

Билецкому и Рэдису дадут генеральские звания? В 33 года?

Нет, я не против, только за.

Прям как Израиль 50-х годов — у нас тогда тоже 30+ летние были генералами.

Но это то, что реально в Украине планируется?

Корпуса будут командовать напрямую бригадами?

Без дивизий? Как это?

Я реально не понимаю.

И да, командир корпуса — это не просто генерал, так как это переходный уровень с тактического на оперативный.

Это требует высокого уровня знания оперативного искусства.

Поэтому, например, у нас в Израиле старших офицеров сначала посылают в Высшую школу командования и контроля, а затем вообще на учебу на Запад — в США или Европу.

Так как командир корпуса — это офицер уровня OF-8.

У нас в Израиле тоже есть корпуса, но они развертываются только в момент большой войны (например, с Египтом), и да, командует ими офицер генеральского звания.

Так вот, Билецкого, Рэдиса и других пошлют за границу учиться?

Невозможно из комбрига совершить квантовый скачок сразу в штаны комкора.

Дивизия — это монстр в плане логистики, организации и количества людей.

А корпус — это вообще настоящее чудовище из десятков тысяч человек, буквально маленькая армия.

Вы не можете взять комбрига и просто по щелчку пальцев закинуть его на такой уровень, не научив его не просто командовать такой массой людей и техники, но и делать это в рамках общевойскового боя, зная все оперативные приемы и т. д.

Короче, еще раз — я полностью за любые хорошие инициативы и за молодых 30-летних генералов, но я реально не понимаю, почему корпуса без дивизий?

И как это собираются делать?

Будем наблюдать.

@yigal_levin
Media is too big
VIEW IN TELEGRAM
Це вже було, але не тут.
Зараз у Старому Селі на Рівненщині, за 8 км від Білорусі, місцеві жителі вийшли на протест проти прикордонників. Люди обурені перевірками документів та окопуванням навколо села.

Серед їхніх вимог – скасувати контрольний пост та дозволити збір дикоросів біля кордону. Також вони протестують проти посилення захисту кордону.

Так от, таке вже було. Здогадались де? Правильно, у Маріуполі. 2015-2017 рік прикордонники облаштовували позиції в районі пляжу Пісчаний, що впритул до Маріупольського порту.
Та от там теж всі місцеві були проти. Бо “шо, десант что ли будет?”
Тепер на цьому місці на джипах катаються чеченці та дагестанці. А росіяни влаштували там майже блок пост та посилений контроль. Хто б міг подумати, так?

То перекажіть там на Рівненщині. Якщо сьогодні окопи не копає український прикордонник, то завтра ти почнеш копати окопи російському.

Нажаль, доведено Маріуполем.
⬇️Читаємо уважно

Так вже сталося, що зараз москалі йдуть в наступ використовуючи тактику витискання нашої піхоти, цю тактику ще називають тактикою "м'ясних" штурмів. Про це вже писали неодноразово, але для багатьох хто ще не був на війні, це якась абстракція, тому спробую пояснити.

Життя російського штурмовика дуже коротке: якщо чувак служить в штурмах більше місяця, то це дуже фартовий сучій син. Як правило, вже через тиждень після потрапляння в штурмовий загін, він попадає або в 200-300, або в 500, або в СОЧі , це вони так СЗЧ називають, насправді він десь лежить та смердить в посадці, але щоб не псувати статистику його подають в СОЧ.

Тактика полягає в просочуванні піхоти за спини наших позицій, вони готові покласти сотні своїх людей тварин, для того щоб відрізати нашу позицію від логістики. Вони просуваються посадками, ярами, навіть відкритими полями, більшість з них гине, але декому вдається прорватися, з часом вони накопичуються і вже можуть провести штурм, іноді з декілька напрямків.

У цієї тактики є важливий нюанс: вона не передбачає руху назад. Якщо швайнехундерський штурмовик може рухатися, він буде рухатися лише вперед, в нього такий наказ, який він завжди буде виконувати. Якщо щось заважає йому виконувати цей наказ, він зробить все, щоб усунути перешкоду. Якщо когось з них зачепило, то або він влаштує самовипилювання, або його обнулять колеги.

Ця тактика показала свою дієвість в наступі, велика кількість малих піхотних груп, які постійно рухаються, виснажують наших пілотів та підрозділи вогневої підтримки, що дозволяє деяким з цих груп підходити до наших позицій і ось тут виникає момент вибору.

Можна спробувати здатися в полон, але вибачте - це саме тупе рішення яке можна прийняти, і хоч багато хто його приймає, але як я вже писав, у кацапських штурмовиків немає опції руху назад, полонених нікому доставити в тил, охороняти їх теж нікому, тому приймається рішення обнулити причину затримки, іншого рішення не існує - усі полоненні помруть. Ці чуваки вбивають своїх, які їм заважають рухатися, чужих їм тем більш не шкода.

Можна звісно чекати в бліндажі коли тебе закидають гранатами, в цьому випадку ви майже стовідсотковий жмур, є також вірогідність що вас лише затрьохсотить, а підари за цей день пройдуть дуже далеко і в ваш бліндаж зайде звичайна піхота, тоді є дуже невеликий шанс що вас візьмуть в полон, та відправлять до лікарні. Але шансів на це мало.

Ну і самий непопулярний варіант, це не чекати в бліндажі, а напіздовати підарам, ще до того як вони наблизяться до позицій, навіть стрільба по "сомалійські" змусить їх залегти, що дасть змогу нашим пілотам точно зробити скид, а АГСу навестися. А як що стріляти прицільно, то більшість штурмів закінчиться не встигнувши початися, звісно це не гарантує що ви обов'язково залишитися живими, але шанси на виживання суттєво зростуть, та скоріш за все на просторах мережі, ніколи не з'явиться відео, як вас розстрілюють підари.

Звісно кожен випадок окремий, і узагальнювати не тільки не треба, а і не можна, дехто потрапляє в полон після запеклого бою, а дехто тихо сидить в своєї норі, та його просто не помічають та проходять мимо, але випадків коли своє життя, та життя побратимів могла врятувати лише одна черга з автомата, яку ніхто не наважився випустити, дуже багато, тому факт залишається фактом.

Висновок: той хто готовий боротися - має шанс на життя, той хто не готовий - той вже помер, навіть якщо ще дихає та рухається.

Дмитро Дьомшин, піхотинець
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
‼️Рекордна кількість запитів надійшла до проекту “Хочу найти” в січні цього року. 8 548 заявок на пошук інформації про зниклих безвісти військовослужбовців армії країни-агресора було надіслано до проєкту “Хочу найти” їх родинами. Така кількість заявок на місяць є рекордною: це на 22% більше порівняно з минулим місяцем.

“Хочу найти” – це окремий проєкт Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, запущений у січні 2024 року задля сприяння проведенню обмінів військовополоненими.

➡️За весь час роботи, до проєкту надійшло вже понад 60 тисяч запитів щодо зниклих безвісти військовослужбовців армії країни-агресора. Та ця цифра не включає загиблих і є в 2–3 рази меншою за загальну кількість зниклих безвісти росіян, адже ще не всі родичі звернулися до українського проєкту. Однак кількість звернень від росіян стабільно зростає.

Із 60 тисяч отриманих заявок на пошук підтверджено перебування в полоні 1 790 військових країни-агресора, 408 з яких вже було обміняно на Захисників України. Наведені цифри є меншими за реальну кількість військовополонених загарбників, адже вони базуються виключно на тих заявках, що надійшли до проєкту «Хочу найти».

☝️Постійне зростання кількості звернень до «Хочу найти» від росіян свідчить про величезні втрати ворога в Україні. Що не є дивним, адже все більше командирів підрозділів армії загарбника впроваджують практику «м’ясних» штурмів, відправки на передову калік, «обнулення» та залишення поранених на полі бою.
🔥🔥🔥🔥🔥
На сайті ЦВК відновили доступ до інформації про вибори. З початку повномасштабного вторгнення ці дані були закриті.
🇺🇦21:05 | 05/02

Приблизні маршрути польоту наших БПЛА:

🔴 Червона стрілка – напрямки руху ударних/реактивних БПЛА;

Вся інформація береться з ру.тгк.
📍Приблизний район боїв, з різним ступенем контролю території Курської області, станом на 14:30 6 лютого.

🟢Білий колір – 06.08-05.02;
🟢Жовтий колір – район боїв за 6 лютого (13,7км²).

Червоні точки (🔴) – місця фіксації української техніки за даними з російських відеоматеріалів.

Точної інформації по обстановці в кожному населеному пункті наразі нема, але що відомо на даний момент:

1) СОУ обійшли з півночі та сходу Черкаську Конопельку.
Якщо нашому війську вдалося закріпитися, то населений пункт фактично знаходиться в оточенні, або навіть під нашим контролем;

2) СОУ підійшли до Фанасіївки, та по неперевіреній інформації до Уланок.
Покровск.
Хорошие новости. Очень хорошие.
This media is not supported in your browser
VIEW IN TELEGRAM
Відео з боку ворога.
Розбита колона всрф, яка рухалася у бік Роботино з Токмака.

На цей раз постаралася 44-а артилерійська бригада💣 , яка вже тривалий час кошмарить кацапа у зоні відповідальності
ОУ «Таврія»🌊 .
Піщане повністю звільнено силами 425 ошп .

Блискуча операція. Зухвала, швидка.
🫡
Форбс заявив, що росія вдарила по Україні Орєшником, але той вибухнув на території ерефії.
Правда джерело новини топ блогер.
Тому - може й було, в може хайп.
І знову Романов першим рапортує про перемоги ЗСУ. Як колись першим почав розповідати про успіх наших на правобережжі Херсонщини.
От і добре.