Згадую, що якраз приблизно рік тому було підтверджено намір Олів'єра приїхати в Україну з циклом майстер-класів про пуер, і події таки судилося відбутися. Це переросло в незабутні зустрічі і багато якісних взаємодій, і як один із результатів - зараз чудовий чай з його підбірки можна придбати в крамниці Teabar у Львові.
Чай пана Шнайдера - як і його основний принцип та шлях "tea and time" - це про якість та чистоту матеріалу, так само, як і про роботу часу і умов, що змінюють листя та надають йому нового характеру.
Словом, це нова сходинка в українській чайній культурі, і я щасливий, що вдалося її спільно досягти. Рекомендую принагідно знайомитись)

А отримавши днями пакунок зі зразками, які ще не пив - почав ранок із шену 2007 року від Мін Лі. Він пахне медом і підсушеними літніми травами, і в смаку з нотами сушених фруктів і дерева є досить центрованим, без заходів у надмірну гіркоту чи міцність. Гарний пуер, що залишає довгий солодкий посмак, а також ясність і приємне тепло у тілі.

Мій дід, теж Іван, цеї пори у вільну годину виходив в сад, і збирав яблука - ті, що дозріли і впали в іще соковиту траву, а між них вибирав кілька найгарніших, обтирав об рукав сірого піджака і тримав в кишені для нас малих.
Потім сідав біля порогу і різав врожай на скибки у відра, зрізаючи збите й надгнивше геть, і ніс розкладати сушитись.
В серпні всі широкі кам'яні мури і дахи навісів на Поділлі були рівномірно вкриті цими теплими кружальцями, і лінивий вітер помалу сунув їх солодкий запах дворами. Щось із розряду нематеріальної спадщини)
Сушені на сонці яблука не кислі і тверді, як з сушарки, а мають пружну текстуру і насичений, напоєний останньою спекою, солодкий смак. І кольором теплі, як бурштин чи свіжий мед.
Потім, в холодну пору, мішок із сушкою висів у коморі, і жменя бралася до хати - чи просто дітям поїсти, чи заварити з листочком м'яти у великій кружці, і грітись зайшовши знадвору.
Тепер і я як дід Іван - тішуся з мішка сушених яблук, проводжаючи вечірнє сонце в саду.
✨
Так завершується це літо

так за щастя зараз знайти півгодини спокійного часу вранці - обрав сьогодні свій улюблений "набір мінімаліста" (чудовий їсінський чайничок на 55мл і 300-літню порцелянову піалку) та й вмостився з добрим шеном в закуток під вікном із даху.
протер пил зі старих дубових дощок, простелив рядно на підлогу і неспішно смакував гарячий настій, що спочатку набував густої насиченості і згодом поступово переходив у мінеральну солодкавість.
заземляюча увага до деталей процесів, предметів і відчуттів, обмаль рухів - і просто вдячність.
потім, звісно ж, можна було б ще про щось розважливо порозмислити, але вже кличуть облаштовувати день пригодами й заняттями. та і пора в майстерню, завершувати поточні роботи.
і вже від чаювання лишаються лиш скороминущі кружальця слідів на дошці.
✨
гарного дня вам, друзі!