#історії_війни
✅ Івану 23 роки. За останній рік вдома він був не більше трьох місяців загалом. Все тому, що він - піротехнік.
👉 Іван Яремчук працює у Головному управлінні ДСНС у Рівненській області. Має звання старшого лейтенанта та є керівником групи піротехнічних робіт рятувального загону спецпризначення.
👍 Вже цілий рік він старанно виконує свою роботу. Та сміється, коли хтось каже про героїзм.
💬 «Це лише моя робота. Якщо не я та моя група, то хто буде цим займатися? Хто допоможе цивільним людям бути у безпеці вдома? Адже деякі мешканці деокупованих територій люблять підняти невідому річ із землі та понести додому. Іноді трапляються вибухи і кажуть, що винні ми, бо не забрали їх вчасно. Особливо небезпечні касетні боєприпаси, які просто собі лежать, може здаватися, що вони порожні. Положив собі в кишеню, а вона через 5 метрів спрацювала», - пояснює піротехнік.
📍 За цей рік Іван їздив разом з цілою родиною піротехніків із Рівненської області на розмінування Київської, Харківської , Херсонськоï, Донецькоï та Миколаївськоï областей.
➡️ Із захисного спорядження: бронежилет, каска, окуляри. Якщо є ймовірність детонування вибухонебезпечних предметів, то вдягається костюм, який важить 90 кілограмів і захищає повністю все тіло.
✔️ Також мають тактичного робота, з яким можна поїхати у розвідку і пiдвезти вибухонебезпечну речовину для знищення небезпечного предмета. Це ще називають «рука сапера».
Хлопець розповідає, що обрав для себе таку професію, бо хотів випробувати свій дух та силу. Каже, впевнений, що сапер не повинен боятися. Натомість мати холодний розум. І швидкі ноги🙂
Хлопець розповідає, що обрав для себе таку професію, бо хотів випробувати свій дух та силу. Каже, впевнений, що сапер не повинен боятися. Натомість мати холодний розум. І швидкі ноги
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#історії_війни
💪 Поранений «Шпак» врятував побратимів, а потім добрався до свого підрозділу та ще й зі своїм кулеметом – історія солдата з Сарненщини.
✅ З нагоди Дня Незалежності України Президент України Володимир Зеленський вручив нашому земляку, солдату Державної прикордонної служби Івану Кишенко орден «Золота Зірка».
📍 Іван Кишенко з села Люхча, що на Сарненщині - Герой України, кулеметник ЗСУ з позивним «Шпак». Історію про Івана розповів нацгвардієць Віталій Ремінний.
💬 «Я до кінця своїх днів буду вдячний хлопцям-прикордонникам, які прийшли нам на допомогу і зустріли смерть, як Герої. Це було на Лиманському напрямку. Ворог кинув потужні сили на штурм позицій, які пліч-о-пліч утримують прикордонники бригади «Сталевий Кордон» та бійці Нацгвардії. Рашисти здійснили масований артилерійський обстріл, після чого почали штурм переважаючими силами піхоти. Нацгвардійці отримали контузії та, зважаючи на кількість ворожих штурмовиків, готові були прийняти свій останній бій. Врятував побратимів героїчний вчинок прикордонника Івана на псевдо «Шпак», - повідав Віталій.
Також нацгвардієць додав, що прикордонник Іван висунувся зі своїм кулеметом на позицію, з якої почав косити російських штурмовиків. Це дозволило побратимам відійти в зону евакуації, в той час, як ворог переніс свій вогонь на Івана. Невдовзі кулемет прикордонника затих і побратими подумки попрощалися з Героєм.
Вони навіть не встигли познайомитись… Іван не виходив на зв'язок та вважався безвісти зниклим.
💬 «Через шість годин поранений «Шпак» добрався до свого підрозділу та ще й зі своїм кулеметом. Повернувся «з того світу» – ворога мочити. Іван справжній патріот. Коли почали формувати бригади наступу, він серед перших добровольців подався до «Сталевого Кордону», - підсумував військовий.
Також нацгвардієць додав, що прикордонник Іван висунувся зі своїм кулеметом на позицію, з якої почав косити російських штурмовиків. Це дозволило побратимам відійти в зону евакуації, в той час, як ворог переніс свій вогонь на Івана. Невдовзі кулемет прикордонника затих і побратими подумки попрощалися з Героєм.
Вони навіть не встигли познайомитись… Іван не виходив на зв'язок та вважався безвісти зниклим.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#історії_війни
📍 Олександр Столярець до 24 лютого 2022 працював черговим електромонтером на 4 енергоблоці Рівненської АЕС. А також був головою правління одного із найбільших ОСББ міста Вараш.
👉 Повномасштабне вторгнення застало чоловіка на нічному чергуванні. Вранці, коли енергоатомівець разом зі своєю зміною повертався додому, біля станції вже було багато української бронетехніки та військових. У магазинах і на заправках спостерігалися черги...
💬 «Я боявся, що прийдуть орки, а в мене немає зброї, щоб захистити сім'ю. Тому з перших днів війни ми всім ОСББ колотили коктейлі Молотова, їздили будувати блокпости та готували їжу для ТрО», - пригадує Олександр.
✔️ 28 лютого 2022 року він пішов до військкомату, бо знав, що лише так зможе отримати зброю. Штамп у паспорті «не військовозобов'язаний» перекреслив ручкою, на «атомну бронь» - махнув рукою і за згодою свого керівництва пішов захищати Україну.
💬 «6 березня я був на полігоні у новоствореній 68 єгерській бригаді ім. Олекси Довбуша. А вже 23 березня наш підрозділ перекинули на Донбас – під Вугледар. До війни більшість з нас не мала військового досвіду, його здобували в бою. Спочатку було дуже важко. Та водночас було байдуже, бо кожен українець був ладен віддати життя за Україну», - розповідає захисник.
✅ Біля 15 місяців без ротацій вони стримували ворога на Донецькому напрямку. Фінальним акордом стали важкі бої на Благодатному напрямку, тоді звільнили три села.
➡️ Після того підрозділ Олександра мав короткострокову ротацію, а потім знову відправився в бій. Вчергове на «нуль». Та цього разу вже на Харківський напрямок.
💬 «Ми, захисники України, чекаємо допомоги, підкріплення від українців і бачимо, що багато чоловіків бояться взяти зброю до рук. Хлопці, лише разом ми зможемо вигнати ворога з нашої землі! На жаль, більшості з нас доведеться воювати, бо ворог не здається і постійно посилюється. Якщо з якихось причин ви не можете воювати – допомагайте чим можете! Лише разом – ми сила!», - наголошує Олександр Столярець.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#історії_війни
Військовий з Рівненщини знищив ворожий гелікоптер💪
✅ Військовослужбовець Млинівської громади, житель села Кораблище Антон Савков 5 червня цього року у Куп’янську бездоганно виконав бойове завдання і ліквідував гелікоптер ворога. За проявлену хоробрість нашого земляка нагородили почесним нагрудним знаком «Золотий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України.
✔️ За місяць до початку повномасштабного вторгнення хлопець повернувся зі строкової служби. На війну пішов добровольцем. Двоє старших братів Антона теж добровільно вступили до лав ЗСУ.
📍 З перших днів вторгнення тримав оборону Києва під Бородянкою, відбивав ворожі атаки у селі Квітневе Миколаївської області, побував на Донецькому напрямку під Соледаром і Бахмутом, брав участь у звільненні Харківщини.
💬 «Найбільше на війні допомагає підтримка сім’ї, дружня атмосфера у підрозділі і відчуття того, що ти не даремно тут знаходишся, а борешся за майбутнє свого народу», - розповів боєць.
🤝 Вітаємо нашого захисника з почесною відзнакою!
Військовий з Рівненщини знищив ворожий гелікоптер
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#історії_війни
✔️ Музикант з Рівненщини здійснив благодійний велотур Європою.
👍 Пенсіонер-волонтер із Здовбицької громади Олег Трофимчук збирав кошти на потребу ЗСУ. Його велотур Європою тривав 8 днів. У благодійну подорож із собою взяв лише гітару.
📍 Чоловік виступав у містах і селищах Європи. Пропагував українське мистецтво, виконував авторські пісні й інструментальні твори. А найголовніше - розповідав про Україну та наслідки кривавої війни, розпочатої російським агресором.
💬 «Я вдячний литовцям, які навідріз відмовляються розуміти російську. Я вдячний полякам за спільні погляди на війну з окупантом. Було багато радісного, приємного і важкого», - розповів Олег Трофимчук.
➡️ Був випадок, згадує музикант, коли він, змочений дощем, марно намагався знайти готель чи кімнату в місті Пренай (Литва). Тоді допоміг помічник ксьондза місцевого костелу. Під час розмови він сказав, що усі литовці вірять в нашу перемогу.
➡️ Також він розповів історію про польських поліціантів, які зупинили його на автобані, адже така траса не передбачає рух велосипедистів. Проте, коли дізналися, що чоловік з України і мету його перебування – допомогли знайти іншу дорогу. Як зазначає музикант, у поляків та українців спільні погляди на війну з окупантом. А також спільна мрія – наша Перемога.
💶 Зібрані під час туру благодійні євро Олег Трофимчук перераховав в глобальну ініціативу United24, яка була запущена 5 травня 2022 року з ініціативи Президента України Володимира Зеленського.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#історії_війни
На Рівненщині за півтора роки війни бібліотекарі виготовили майже 3 тонни «енергетичних колобків»💪
📍 Колектив Рівненської обласної бібліотеки для молоді почав волонтерити з перших днів повномасштабного вторгнення.
💬 «Ми розробляли наші смаколики із розумінням того, що у військових на передовій немає часу та можливості нормально поїсти. Саме так в нас вийшла кулька. Рецепт шукали в інтернеті, щось додавали, щось забирали... Так маємо власний рецепт енергетичних смаколиків», - розповіла завідувачка відділу комплектування і каталогізації бібліотечних фондів Ольга Колнооченко.
☝️ «Енергетичні колобки» створені для швидкого, калорійного та ситного прийому їжі. Підходять для військових, як перекус на бойові виходи.
💬 «У склад ідуть різноманітні горішки, фрукти, сухофрукти, ягоди, вівсянка та пластівці. Це все подрібнюється, скріплюється медом, формується у кульки. Далі зверху «колобочки» посипаються маком, льоном, кунжутом, насінням чіа, стружкою мигдалю чи кокосу, а також іноді сушеними подрібненими фруктами», - поділилася Ольга.
✅ Найбільша виготовлена кількість у день – 8кг. Це приблизно 160 шт.
💬 «Навіть не пам’ятаю, хто назвав наше творіння «колобками», але ця назва дуже добре прижилася і ми вирішили її залишити, - згадувала пані Ольга. А потім сміючись сказала: - Хтось із військових взагалі назвав це «сталевими яйцями»».
👍 Дівчата також виготовляють вітамінні чаї. Вони є зігріваючими, адже у їхній склад входять мед, спеції, різні ягоди, імбир, перець, базилік.
👉 Усе це колектив робить прямо у бібліотеці із дозволу та з допомогою директорки. Продукти, а також усе необхідне для приготування (рукавички, посуд) приносять небайдужі люди. Ті, хто не мають такої можливості – скидають гроші на рахунок.
💬 «Зізнаюся чесно, часом сил геть немає. Проте фотозвіти від волонтерів не дають зупинитися. Усі ці усміхнені обличчя військовослужбовців з прифронтових зон, чи «гарячих точок»... Заради них ми готові працювати і працювати», - наголосила пані Ольга.
На Рівненщині за півтора роки війни бібліотекарі виготовили майже 3 тонни «енергетичних колобків»
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#історії_війни
👍 300 літрів малинового варення для ЗСУ.
📍 На Рокитнівщині продовжують підтримувати військових. Учні, батьки, вчителі, інші працівники Масевицького ліцею приготували малинове варення для наших захисників. Саме його вважають хорошим помічником від всіх застуд.
🤝 Малину збирали учні, а варення готували гуртом. Так, кожен на своєму місці наближає перемогу.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#історії_війни
✊ Втратив ногу, але не жагу до життя: історія піротехніка з Рівненщини.
ℹ️ Михайло Марчук – головний майстер сержант ГУ ДСНС у Рівненській області. Розпочав службу ще у 2006 році. А після початку повномасштабного вторгнення брав участь у розмінуванні деокупованих населених пунктів.
👉 29 жовтня 2022 року – цей день Михайло вважає своїм другим днем народження. Група саперів вийшла працювати на мінне поле поблизу села Тетянівка Краматорського району. Команда звично підготувалась, одягнула необхідне екіпірування і рушила на пошук вибухових боєприпасів. Майже одразу пролунав вибух - здетонувала міна. Михайло отримав серйозне поранення. Незважаючи на це, самостійно наклав турнікети і чекав на допомогу. Спочатку Слов’янськ, потім Краматорськ, далі клініка Мечникова в Дніпрі. На жаль, поранену ногу зберегти не вдалося – лікарі виконали операцію з протезування.
👍 Михайло звик долати перешкоди, тож почав звикати до протезу. Дуже хотів повернутись у професію. Колеги підтримали його і вже незабаром чоловік отримав нову посаду – начальника навчального поля. Тепер передає досвід молодшому поколінню.
💬 «Головне - долати страх. Концентруватися на тому, що робиш. І пам’ятати про відповідальність та обережність. У нашій роботі це дуже важливо, адже ворог іноді досить далеко, а його пастки на кожному кроці», - ділиться Михайло Марчук.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#історії_війни
✅ Більше 30 років Віктор Юзепчук рятує життя маленьких пацієнтів, працює лікарем-ортопедом-травматологом у Рівненській обласній дитячій лікарні.
📍 А з 2016-го серед його пацієнтів – не лише діти. Досвідчений медик ще тоді приєднався до першого добровольчого медичного шпиталю імені Миколи Івановича Пирогова. Коли після трагічних подій під Іловайськом та Дебальцево критично не вистачало медичних кадрів.
👉 Там працюють медики з різних регіонів України і навіть з-за кордону.
✔️ З перших днів повномасштабного вторгнення лікар знову пішов до лав добровольчого мобільного шпиталю. Він продовжує рятувати життя наших захисників на передовій.
🤝 А днями Віктор Юзепчук повернувся з чергової ротації до Рівного. І після нетривалого відпочинку продовжує дбати про здоров'я маленьких пацієнтів з Рівненщини.
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
#історії_війни
Рівненська мисткиня проводить арттерапію для дітей Героїв і внутрішньо переміщених осіб👍
ℹ️ Рівнянка Олена Медведєва – відома дитяча письменниця та мисткиня, яка має фах психолога, від самого початку повномасштабного вторгнення займається арттерапією із місцевими дітками. Каже, нині це потреба нашого суспільства.
👉 Найбільше серед учасників – внутрішньо переміщені діти та підлітки, а також родини загиблих Героїв, серед яких маленькі та дорослі рівняни.
💬 «Арттерапія – це корисна методика для діток, особливо тих, що мають певні психологічні травми. Вона допомагає відновити емоційний стан, пережити стрес, побороти власні страхи, комплекси чи певні бар’єри. В тому числі ті, які набули під час війни», - розповіла пані Олена.
✔️ На заняттях з арттерапії дітки постійно створюють щось своїми руками. Лише за цей рік вони шили іграшки, виготовляли свої артбуки та творили картини з бурштину. Також малювали кремом на печиві для військових.
✔️ Крім мистецьких заходів, для діток організовували різноманітне дозвілля – відвідали різноманітні цікаві локації Острога та Рівного, а ще спортивні забави, іпотерапію - знайомство з кіньми та можливість поїздити верхи.
💬 «Цієї неділі, до Всесвітнього дня миру, будемо створювати «Птаха перемоги». Також діти писатимуть листи, малюватимуть різні картини, а хто має бажання – принесе вироби з дому. Наступного тижня усе це відправимо до наших військових на фронт», - поділилася пані Олена.
☝️ Також мисткиня залучає діток Рівного до створення своєї нової книжки «Рівненський буквар». Це буде цікава енциклопедична книга про Рівненську область для тих, кого цікавить доля рідного краю. У жовтні цього року вже відбудеться презентація цього видання.
Рівненська мисткиня проводить арттерапію для дітей Героїв і внутрішньо переміщених осіб
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM
Please open Telegram to view this post
VIEW IN TELEGRAM