Міністерству закордонних справ України варто підказати Кіту Келлогу, що Україна може бути розділеною тільки на дві зони: 1. Ту, де борщ варять з квасолею. 2. Ту, де квасолю в борщі не толерують.

З усіх інших питань ми соборні, єдині, неподільні й унітарні!

:))

Віталій Чепинога | Підписатися

Сьогодні - Вербна неділя!

Надворі ще доволі прохолодно, але сонячно. Вдень буде тепло.

Я таку погоду, якщо чесно, не дуже люблю. Чому? Тому, що така погода спонукає до того, аби сісти на сонці, та випить. А пить не можна, бо піст! Отака непереборна діллєма!

Можна хіба почитать. Але зараз такі книжки, що там всі жостко бухають на кожній сторінці. Навіть в патериках... Не годиться таке читання...

І робить сьогодні нічого не можна... Та я й не збирався...

І тут мені трекер зі смартфона підступно пише: "Ви досягли своєї цілі в кількості кроків впродовж ста днів підряд! Вітаю!"

От, сука така. Як ти не вип'єш? Сто днів - це серйозно, треба отмічать!

В общим: не я п'ю, верба п'є!

З празником, православні!

:-)

Віталій Чепинога | Підписатися

Мене завжди трохи дратує питання: "Хто ваш улюблений письменник?"

Бо "улюблений письменник" - це така величина, що змінюється мало не щодня. В залежності від настрою та особистих актуальних налаштувань.

І все ж, мабуть, аж із студентських часів - Маріо Варґас Льйоса. Улюблений найчастіше...

Воно, може, й не годиться горювати по смерті 90-літнього діда з далекого Перу, коли поряд щодня гинуть близькі, друзі й знайомі.

Та все ж Льйоса - один з тих, хто створив велику Всесвітню літературу, аж від самих її витоків. Тому вартий довгої пам'яті. І вдячності.

Льйоса приїжджав до Києва восени 2014-го, виступав перед студентами університету Тараса Шевченка. Сказав: "Вірю, що тут, в Україні, відбувся героїчний подвиг ім'я свободи, який глибоко вразив всіх чоловіків і жінок світу, всіх хто цінує демократію і свободу"...

Бувайте, Майстре!

Віталій Чепинога | Підписатися

Cільські етюди

Магазин завжди відчиняється рівно о 08.00.

Дід приходить до магазину о пів на восьму. Щодня...

Потім у кожного, хто повз нього проїжджає чи проходить, риторично запитує: "Де вона, блядь, лазе?"...

І демонстративно дивиться на руку, там де мав би бути годинник, але годинника там нема...

))

Віталій Чепинога | Підписатися

Нагадування-попередження

Завтра - Чистий Четвер!

Якщо ви навіть жодного разу в житті не матюкалися і ніколи не вживали алкоголю, справно ходили до церкви кожної неділі, переводили через дорогу старих та немічних бабусь, годували синичок холодної й голодної зими, шанували старших, не мали лихих помислів та не бажали зла ближньому своєму... Так от, якщо ви завтра не помиєте вікна, вам - пизда!

Так в писанії сказано!

:-))

Віталій Чепинога | Підписатися

Кокотюха до вареників та борщу додав ще й паску, яку він, за його ж словами, їсти не може.

Отакої! Недаремно ж сказано в писаніях, що Анцихрист прийде в подобі людській, і скромними та непомітними спершу будуть сліди його на Землі. «І неправдивими дивами намагатиметься вас звабити та відвести від спасіння вічного»…

В общим, покайтесь, на всякий случай… Бо анцихрист і рука гімназиста це - дуже сильне поєднання… Аби шось одно, то ше ладно… А як і те, й те… Воно опасне…

:-)

Віталій Чепинога | Підписатися

Є доволі багато людей, які щось там собі пишуть, щось там собі міркують, щось оповідають.

А є люди, які створюють Смисли, Сенси! Роблять і будують те, з чого формується великий наратив нації й країни на довгі роки наперед! Вони визначають рух і напрям, навіть якщо цього ніхто не помічає. Це - їх Місія, яку вони називають просто роботою. Роботою, що по-суті, є високою совістю і відповідальністю. То є справжня, незадекларована еліта нації.

Саме такі люди роками, десятиліттями і віками несли ту іскру, яка не дала згаснути українству у найтемніші і найнавіженіші часи.

Одужання, шановний пане Юрію!

Віталій Чепинога | Підписатися

Лука сьогодні здав документи в школу. На осінь... Перший клас. Дні йдуть довго, а роки - швидко.

Щоб ви розуміли масштаб села: в школі на сьогодні навчається 500 (!!!) дітей. Це - дуже не мало для села.

На думку відразу спадають історичні спомини, що базувався тут колись знаменитий Іркліївський козацький полк, вчителем у садибі магната Требинського працював Іван Котляревський, а на річці Ірклій стояло п'ять млинів. Тут бував Богдан Хмельницький. Іркліїв згадує Ліна Костенко в "Берестечку"...

Лука народився в Києві, хрещений в Видубичах. Але він про це не пам'ятає... Я взагалі шовіністично вважаю, що людина до певного віку має жити в селові... Хоч нехай і не з власної волі... :-)

Українське село не загинуло, не занепало. Село по своєму переживає свою історію, переживає свій біль і свої втрати, переживає свою долю. Ходять молоді лелеки полем, співає свою вічну, нехитру пісню одуд, шпаки хазяйновито ходять городом і чекають на черешню. Зацвіла вишня, сьогодні в гаю вперше за цей рік закувала зозуля... "Знов зозулі голос чути в лісі..."... Карасі нерестяться, кабачки сходять, паски печуться...

Село - живе й буде жити... Разом з усією країною - Україною!

Жиє Село!

Віталій Чепинога | Підписатися

Стрів у лісі зайця. Зовсім не великодній. Ні кошика, ні яєць, ні пасочок. Просто сам заєць в повній своїй екзистенції.

Худий, брудний, злий, агресивний. Маленькі червоні очі, сповнені ненависті до всього живого. Покруч якийсь...

Не знаю, що в нього на душі, але по екстер'єру він виглядав так, ніби йшов топиться. Такий собі заєць Стефаника...

Дід мені в дитинстві часто приносив хліб "від зайця". То, мабуть, раніше якісь інші зайці були. Бо цей, що мені стрівся, за шматок хліба може й зарізать...

))

Віталій Чепинога | Підписатися

Держсекретар Рубіо каже, що треба ще пару днів почекати, аби визнати, що переговори з РФ зазнали невдачі. А потім вже якось думать про якісь інші варіанти...

Шарль де Голль: "Можете бути певні, що американці зроблять всі дурниці, які зможуть вигадати, плюс ще кілька таких, які навіть уявити неможливо"...

Віталій Чепинога | Підписатися

Сільські зарисовки...

Страстна П'ятниця, а все село стоїть раком на грядках... Мабуть, щось шукають... Всім до жопи ті релігіозні предрасудки... Гріх у їхніх душах поселився...

Ну, чекайте-чекайте, ось прийде до вас П'ятнонька, познімає з вас шкури, і розвішає на заборах...

Що, цікаво: собаки гавкають тільки на мене... І тільки, коли господарі вдома. А коли нікого немає, то не гавкають, бо нема смисла... Хитрі, блядь, расчотліві...

Підійшов до лелек, кажу: скільки там у вас яєць? Дайте, я сфотографірую, та в інтернеті покажу!

- Свої, кажуть, сфотографіруй і покажи в інтернеті...

Якось в індійському місті Пурі здибалися мені жінка-гуру, з Луганська. Вона була вдягнута в помаранчеву сукню, лиса, і в татуїровках. Біля неї стояла табличка: "Говорю по русски. Беру доллары и рупии"...

Вона мені відкрила сутність нашого непевного світу. "Вся духовность давно накрилась пєсдою" - сказала мені індійська жінка-гуру з Луганська...

:-)

Віталій Чепинога | Підписатися

Соломія в мене вдалася. Щоб вийшло щось гарне й красиве, треба просто сильніше мʼять і давить!

Віталій Чепинога | Підписатися

Після заяви дежсекретаря Рубіо про можливий вихід США з мирних переговорів, в Москві щурі завзято засуєтилися.

Пєсков пропердів своїми вусами, що досягнуто великого прогресу, але не так щоб зовсім, а якось тойво... Треба договарюваться, щоб договориться

Сцять...

Все по Достоєвському: як би його когось убить, але щоб гріха не було...

Віталій Чепинога | Підписатися

Коли цвітуть вишні, в мене голова крутиться. Від запаху і бекграунду.

Молодість, мотоцикли, дальні села, блядки, самогон з банки, вода з колодязя, діскотєки, драки, дурість, свіжа трава, байрак, секс, або думки про нього...

І червону руту не шукали вечорами... Шукали пригод на свою дурну голову...

))

Віталій Чепинога | Підписатися

Дарина каже: я покинула вживати алкоголь, бо очікування від наслідків його вживання дуже завищені. Алкоголь не справджує сподівань.

Ой, дитино, кажу... - То тобі лише 34. А в 55 навіть смажена картопля сподівань не справджує. І вобшче - нічого не справджує сподівань...

Буває, ждеш нового дня, а потім прокидаєшся, думаєш: та нахуй він нужен?

:-)

Віталій Чепинога | Підписатися

Паски нині печуть всі. Ресторани, магазини, кав'ярні, пекарні, кулінарні блогери і окремі ентузіасти. Однак не чекаєш, що паску тобі запропонують в книгарні.

А от книгарня "Сенс" на Хрещатику свої особисті паски пече. Ще "Сенс" випускає власну газету. Там можна випити кави і щось з'їсти. Думаю, скоро в книгарні заведуть власні війська.

Не знаю, чи є в "Сенсі" вино. Треба буде спитать... Хоча то - небезпечна штука. Довершений цикл, як термоядерна зброя. Там можна буде жить.

"Так часто ходив до книгарні, що спився к херам собачим"...

))

Віталій Чепинога | Підписатися

Сільські діалоги:

- Христос воскрес!
- Яке?
- Шо?
- Який Христос? Завтра Паска! Сьогодні субота!
- Та ти шо?
- Да!
- Тю!

В цій нехитрій кумедній розмові заховано велику драму. Уявіть собі, що ви якраз надумали розговіться, випить чарку, з'їсти крашене яйце і паски шматок... Ви вже занурені у великодній вайб всіма фібрами своєї душі... Струни вашої натури налаштовані празнувать... І тут виясняється, що це аж завтра! Якщо називати речі своїми іменами, це - страшна історія...

Пам'ятаю, баба Тетяна вже стара була, і трохи не в собі. Все в батька допитувалася, коли Паска.

- Миша!
- Га
- А була вже Паска цейгод?
- Була. Тиждень назад. Ви вже тричі питали сьогодні.
Через п'ять хвилин знову своєї:
- Миша, а була вже Паска цейгод?
- Ні! Не було!
- А коли буде?
- Через тиждень

Ще через п'ять хвилин:
- Миша!
- Шо?
- А була вже Паска цейгод?
- Та ну вас к їдрованій матері...

:-)

Віталій Чепинога | Підписатися

Одна жінка виставила паски в ФБ, і написала: "Отака краса в мене вийшла"...

А інша жінка їй пише в коментах: "Це не ваші паски! Навіщо ви обманюєте? Я бачила це фото на інстаграмі в іншої людини"...

Отакої!

Ну, от куди і навіщо ти лізеш з своєю правдою? Тебе хтось питав? Яке твоє діло собаче? Лайкни, та йди собі нишком. Може то якраз її паски, а та сучка з інстаграма вкрала. Що за люди пішли такі безцеремонні?!

:-)

Віталій Чепинога | Підписатися

Великдень в Україні. Перша тепла Паска за кілька років. Зазвичай на Великдень було холодно.

І відома картина нашого Миколи Пимоненка. «Ранок Воскресіння Христового», або «Великодня Утреня».

Стара дерев’яна церква (кажуть, що це Михайлівська церква в Боярці, біля Києва) драбина до дзвіниці, люди з дітьми, вбрані у свій найкращий одяг, вишиті обруси на траві, квітнуть вишні. Велике щорічне Таїнство. Христос Воскрес!

Мій улюблений персонаж на цій картині – отой хлоп в крайньому зліва кутку. Той, що втупився, як насікоме, затуманеним і вожділенним поглядом в дівчину в чорній сукні та в червоних чоботях. Видно, що він вже не тут, не з церквою, не з богом, не з попами. Не цікавить його ніякий «Христос воскрес». Його цікавить молодиця. Здається, ніби сама згага і хіть дивиться цими очима з глибини віків. І нема в тому жодного гріха. Бо то є життя, яке триває…

Цю картину Пимоненка в нас також вкрали. Вгадайте, хто? З одного разу… Правильно! Ті ж самі люди, що на Паску печуть кулічікі.

Микола Пимоненко брав участь у розписі Володимирського собору в Києві. Собор збудували на честь 900-річчя хрещення Русі. І там відбувся справжній battle. Бій двох шкіл, двох світоглядів, двох різних культур.

З одного боку – україно-польська школа, на чолі з геніальним Вільгельмом Котарбінським, братами Свєдомськими, які успадкували європейську, італійську традицію, навчалися в школі святого Луки. З іншого боку – російська школа Васнєцова і Нестерова.

Не дивлячись на те, що росіяни розписували всі головні, центральні частини собору, Володимирський вийшов цілком європейським. Наші перемогли в деталях, нюансах і в самій Ідеї собору. Не дарма Володимирський собор не дуже сподобався цареві Миколі ІІ, який прибув на його відкриття. Не побачив і не відчув він там «руського духу»… Тривогою цареві повіяло від того собору. Тривогою вільної, нескореної України.

Я живу в Києві на Батиєвій горі, і коли вранці прокидаюсь, то перше що я бачу у вікно – золотоверхі бані Володимирського на ранньому сонці.

Недавно мав зустріч у Києві, на Леонтовича. Прийшов трохи раніше, зайшов до Володимирського. Це дуже сильне місце. Воно тебе перероджує й надихає. Так само, як і в Софії, в Видубичах, там живе дух Києва, дух України.

Добре, піду розговлятися… Хоча, якщо чесно, то Олена Балаба мені прислала бесарабської бринзи з Одеси, і я розговівся та во істину воскрес ще позавчора :-)

Христос Воскрес, православні! З Великоднем! Хай все на добре!

Віталій Чепинога | Підписатися