Ім’я на долонях
"...На долонях Своїх тебе вирізьбив Я..."
Ісаї 49:16
На долонях Твоїх мого імені знаки,
На долонях Твоїх — моя доля й життя,
Піклувався завжди, не чекаючи дяки,
І носив на руках, як маленьке дитя.
На долонях Твоїх... Невимовнії жахи —
На хресті карбувалися літери ці...
Їх писали іржавії римськії цвяхи,
На скривавленій, зболеній Спаса руці.
На долонях Твоїх... Вони ніжно торкались...
До людської біди, до душевних страждань.
Хворі вірили в них, від прокази зчищались,
І тепліли серця від святих сподівань.
І ніщо не зітре мого імені звідти,
І не зблякне від часу цей запис життя.
О, Творець і Владика, дай сили прожити
У покорі ці дні, що невпинно летять,
Щоб не стер свого ймення своїми ж гріхами,
Щоб не втратив я право на батьківський дім,
Щоби там, за Йорданом, святими руками
Ти обняв мене ніжно...
Щоб був я назавжди Твоїм!
#хліболамання
@virshi_for_God
"...На долонях Своїх тебе вирізьбив Я..."
Ісаї 49:16
На долонях Твоїх мого імені знаки,
На долонях Твоїх — моя доля й життя,
Піклувався завжди, не чекаючи дяки,
І носив на руках, як маленьке дитя.
На долонях Твоїх... Невимовнії жахи —
На хресті карбувалися літери ці...
Їх писали іржавії римськії цвяхи,
На скривавленій, зболеній Спаса руці.
На долонях Твоїх... Вони ніжно торкались...
До людської біди, до душевних страждань.
Хворі вірили в них, від прокази зчищались,
І тепліли серця від святих сподівань.
І ніщо не зітре мого імені звідти,
І не зблякне від часу цей запис життя.
О, Творець і Владика, дай сили прожити
У покорі ці дні, що невпинно летять,
Щоб не стер свого ймення своїми ж гріхами,
Щоб не втратив я право на батьківський дім,
Щоби там, за Йорданом, святими руками
Ти обняв мене ніжно...
Щоб був я назавжди Твоїм!
#хліболамання
@virshi_for_God
ХРИСТОС ЧЕКАЄ...
"Я страждав на Голгофі за тебе,
На хресті в страшних муках томився
Щоб ти міг примиритися з небом,
Щоб тобі шлях спасіння відкрився.
Я Себе мусів в жертву принести,
Кров’ю власною хрест оросити,
І розлуку з Отцем перенести,
Щоб тебе від гріха відкупити.
Ради тебе терпів бичування,
На шматки розривалося тіло,
Страшні муки, нестерпні страждання,
Переносив, бо серце любило.
Та Мою ти любов відкидаєш,
В рабстві зла і ворожих обіймах,
Ти про душу свою забуваєш,
А вона без Голгофи – загине.
Підійди до хреста, зупинися,
Вилий біль, що так душу тривожить,
І на рани Мої подивися,
Ними душу вздоровити можеш.
Я гріхи твої хочу простити,
І загоїти рани глибокі,
Грішну душу з кайданів звільнити.
Повернути надію і спокій".
Так сьогодні Христос промовляє,
Він продовжує грішних спасати,
На Голгофу Він їх закликає,
Щоб спасіння для душ їхніх дати.
Не відкинь ти цей заклик, мій друже,
Подивись на долоні пробиті,
І не будь до спасіння байдужим,
Поки двері до неба відкриті.
#хліболамання
@virshi_for_God
"Я страждав на Голгофі за тебе,
На хресті в страшних муках томився
Щоб ти міг примиритися з небом,
Щоб тобі шлях спасіння відкрився.
Я Себе мусів в жертву принести,
Кров’ю власною хрест оросити,
І розлуку з Отцем перенести,
Щоб тебе від гріха відкупити.
Ради тебе терпів бичування,
На шматки розривалося тіло,
Страшні муки, нестерпні страждання,
Переносив, бо серце любило.
Та Мою ти любов відкидаєш,
В рабстві зла і ворожих обіймах,
Ти про душу свою забуваєш,
А вона без Голгофи – загине.
Підійди до хреста, зупинися,
Вилий біль, що так душу тривожить,
І на рани Мої подивися,
Ними душу вздоровити можеш.
Я гріхи твої хочу простити,
І загоїти рани глибокі,
Грішну душу з кайданів звільнити.
Повернути надію і спокій".
Так сьогодні Христос промовляє,
Він продовжує грішних спасати,
На Голгофу Він їх закликає,
Щоб спасіння для душ їхніх дати.
Не відкинь ти цей заклик, мій друже,
Подивись на долоні пробиті,
І не будь до спасіння байдужим,
Поки двері до неба відкриті.
#хліболамання
@virshi_for_God
ХРИСТА ВЕЛИ ДОРОГОЮ, ЯК ВБИВЦЮ...
Христа вели дорогою, як вбивцю,
І грізний натовп голосно ревів,
І раз-по-раз з ненавистю сміливці
Жбурляли камені в Царя Царів.
Вінок терновий наливався кров'ю,
Плювалися в обличчя вороги,
А Він дивився лагідно, з любов'ю,
І йшов-прощенням стати за гріхи.
Покірно шлях протоптаний стелився-
Аж до Голгофи, сповнений людей,
А на Голгофі натовп розділився:
На тих, хто розпинав, і ні…
Стояли поряд фарисеї й учні,
Стояла мати в юрмищі солдат…
І хоч роки летять, як води з кручі,
Перед Христом народи знов стоять…
І як тоді, з нас кожен вибір має:
Прощення попросить, чи так пройти…
Ісус біля Голгофи знов чекає -
Тож ким для Нього нині станеш ти?
Знов розіпнеш, чи схилишся покірно?
Ким станеш ти для Божої сім'ї?
Наш Цар Царів любов свою безмірну
Тобі дарує.То ж прийми її!
Лідія Меланіч
#хліболамання
@virshi_for_God
Христа вели дорогою, як вбивцю,
І грізний натовп голосно ревів,
І раз-по-раз з ненавистю сміливці
Жбурляли камені в Царя Царів.
Вінок терновий наливався кров'ю,
Плювалися в обличчя вороги,
А Він дивився лагідно, з любов'ю,
І йшов-прощенням стати за гріхи.
Покірно шлях протоптаний стелився-
Аж до Голгофи, сповнений людей,
А на Голгофі натовп розділився:
На тих, хто розпинав, і ні…
Стояли поряд фарисеї й учні,
Стояла мати в юрмищі солдат…
І хоч роки летять, як води з кручі,
Перед Христом народи знов стоять…
І як тоді, з нас кожен вибір має:
Прощення попросить, чи так пройти…
Ісус біля Голгофи знов чекає -
Тож ким для Нього нині станеш ти?
Знов розіпнеш, чи схилишся покірно?
Ким станеш ти для Божої сім'ї?
Наш Цар Царів любов свою безмірну
Тобі дарує.То ж прийми її!
Лідія Меланіч
#хліболамання
@virshi_for_God
ГОЛГОФСЬКИЙ ПОДВИГ...
Голгофський подвиг житиме повіки,
Його століття з пам’яті не струть,
Його не може темрява покрити —
Від нього ріки прощення течуть.
Він, як маяк, нам вказує дорогу,
Яка веде в блакитні небеса,
З душі знімає смуток і тривогу,
Дає прозріння, творить чудеса.
Із ним боролись, міфом називали,
А щирих послідовників Христа
Томили в тюрмах, звірам віддавали,
Жорстоко розпинали на хрестах.
Пилати, іроди і нерони жорстокі
Вели запеклу з Богом боротьбу,
Та благодаті Божої потоки
Дощем лили на землю істину святу.
Любові Божої не можна загасити,
Її великі води не заллють.
Голгофський подвиг буде вічно жити —
До нього й зараз тисячі ідуть.
І кров свята, яка з хреста стікає,
Душі дає спасіння та життя.
Вона єднає, милує, прощає
І відкриває світле майбуття.
Хто не знайшов ще стежки до спасіння,
Чия душа страждає і болить,
Хто вже немає сили і терпіння —
Ви до хреста Голгофського прийдіть.
Голгофа сили нові подарує
Очистить душу і зніме тягар…
Душа воскресне й на собі відчує
Голгофський подвиг як Господній дар.
#хліболамання
@virshi_for_God
Голгофський подвиг житиме повіки,
Його століття з пам’яті не струть,
Його не може темрява покрити —
Від нього ріки прощення течуть.
Він, як маяк, нам вказує дорогу,
Яка веде в блакитні небеса,
З душі знімає смуток і тривогу,
Дає прозріння, творить чудеса.
Із ним боролись, міфом називали,
А щирих послідовників Христа
Томили в тюрмах, звірам віддавали,
Жорстоко розпинали на хрестах.
Пилати, іроди і нерони жорстокі
Вели запеклу з Богом боротьбу,
Та благодаті Божої потоки
Дощем лили на землю істину святу.
Любові Божої не можна загасити,
Її великі води не заллють.
Голгофський подвиг буде вічно жити —
До нього й зараз тисячі ідуть.
І кров свята, яка з хреста стікає,
Душі дає спасіння та життя.
Вона єднає, милує, прощає
І відкриває світле майбуття.
Хто не знайшов ще стежки до спасіння,
Чия душа страждає і болить,
Хто вже немає сили і терпіння —
Ви до хреста Голгофського прийдіть.
Голгофа сили нові подарує
Очистить душу і зніме тягар…
Душа воскресне й на собі відчує
Голгофський подвиг як Господній дар.
#хліболамання
@virshi_for_God
ГОЛГОФСЬКИЙ ХРЕСТ...
Голгофський хрест. Ісус там помирає.
Стікає кров з пробитих ніг і рук.
Чоло повисло, серце біль стискає,
Душа страждає від жахливих мук.
Останній подих, завмирає тіло,
"Для чого, Отче, Ти Мене лишив?" —
Уста Його тихенько шепотіли,
А ворог лиш сміявся і радів.
Свою всю лють Він вилляти старався,
Через запеклих ворогів Христа,
І так, як міг, він з Нього насміхався,
Його благаючи зійти з хреста.
Але ворожі плани не здійснились,
Зоря спасіння освітила світ,
І переможне слово: "Завершилось!"
В Небесне Царство нам відкрило вхід.
Голгофський хрест став символом спасіння,
Він і тепер звершає чудеса,
Дає серцям надію воскресіння,
І направляє душі в небеса.
Пролита кров гріхи людей змиває,
Через прості молитви каяття,
Для них Небесне Місто відкриває,
Дає надію вічного життя.
А без крові нам прощення немає,
Немов би скарбом, нею дорожу.
І коли віра часом знемагає,
Я до хреста Голгофського спішу.
Олександр Войтицький
#хліболамання
@virshi_for_God
Голгофський хрест. Ісус там помирає.
Стікає кров з пробитих ніг і рук.
Чоло повисло, серце біль стискає,
Душа страждає від жахливих мук.
Останній подих, завмирає тіло,
"Для чого, Отче, Ти Мене лишив?" —
Уста Його тихенько шепотіли,
А ворог лиш сміявся і радів.
Свою всю лють Він вилляти старався,
Через запеклих ворогів Христа,
І так, як міг, він з Нього насміхався,
Його благаючи зійти з хреста.
Але ворожі плани не здійснились,
Зоря спасіння освітила світ,
І переможне слово: "Завершилось!"
В Небесне Царство нам відкрило вхід.
Голгофський хрест став символом спасіння,
Він і тепер звершає чудеса,
Дає серцям надію воскресіння,
І направляє душі в небеса.
Пролита кров гріхи людей змиває,
Через прості молитви каяття,
Для них Небесне Місто відкриває,
Дає надію вічного життя.
А без крові нам прощення немає,
Немов би скарбом, нею дорожу.
І коли віра часом знемагає,
Я до хреста Голгофського спішу.
Олександр Войтицький
#хліболамання
@virshi_for_God
У ГЕФСИМАНСЬКОМУ САДУ...
У саду Гефсиманськім душею томився
Наш Господь... Й до Отця тої ночі молився:
"Пронеси мимо Мене цю чашу, мій Отче!
Та нехай буде так, як Ти Сам цього хочеш..."
У смертельній тривозі душа пробувала...
Піт, мов крові краплини, на землю стікали,
Бог－Творець, але тілом Він був, як людина,
Знав Господь, що вже близько смертельна година.
Ніч кругом...Тишина... Вся природа дрімає...
Учні сплять недалеко...Вони ще не знають,
Що до саду вже зрадник спішить з ворогами,
Він не раз з ними був тут разом вечорами.
Будить учнів Ісус: "Ви скоріш підведіться,
Щоб не впасти в спокусу－пильнуйте, моліться!..
Бо ось－ось наближається час той жахливий,
Як Син Людський потрапить до рук нечестивих..."
Так Він тричі звертавсь, а вони усе спали,
Що Учителя схоплять－і гадки не мали,
Лиш Небесний Отець бачив серця скорботу
І давав Йому сили той страх побороти.
Зрадник Юда прийшов у той сад із юрбою,
В них мечі і киї в всіх були із собою,
Юда там поцілунком Ісуса вітає,
Що то є сам Ісус ворогам виявляє.
Промовляє Господь: "Я щодня вчив у храмі,
Там Мене не взяли ви, як був Я із вами...
Але сталось все це, щоб збулося Писання..."
Там схопили Христа й повели на страждання...
Час темряви настав... Катували і били,
Шаленіли від радості демонські сили,
Над Володарем світу зущались жорстоко,
Завдавали удари і рани глибокі.
Ми сьогодні цей день з вами згадуєм знову,
Ті тортури великі і муки Христові,
Тож смирімо серця і коліна схилімо,
За цю жертву подяку Христу принесімо!
Катерина Бойко
#хліболамання
@virshi_for_God
У саду Гефсиманськім душею томився
Наш Господь... Й до Отця тої ночі молився:
"Пронеси мимо Мене цю чашу, мій Отче!
Та нехай буде так, як Ти Сам цього хочеш..."
У смертельній тривозі душа пробувала...
Піт, мов крові краплини, на землю стікали,
Бог－Творець, але тілом Він був, як людина,
Знав Господь, що вже близько смертельна година.
Ніч кругом...Тишина... Вся природа дрімає...
Учні сплять недалеко...Вони ще не знають,
Що до саду вже зрадник спішить з ворогами,
Він не раз з ними був тут разом вечорами.
Будить учнів Ісус: "Ви скоріш підведіться,
Щоб не впасти в спокусу－пильнуйте, моліться!..
Бо ось－ось наближається час той жахливий,
Як Син Людський потрапить до рук нечестивих..."
Так Він тричі звертавсь, а вони усе спали,
Що Учителя схоплять－і гадки не мали,
Лиш Небесний Отець бачив серця скорботу
І давав Йому сили той страх побороти.
Зрадник Юда прийшов у той сад із юрбою,
В них мечі і киї в всіх були із собою,
Юда там поцілунком Ісуса вітає,
Що то є сам Ісус ворогам виявляє.
Промовляє Господь: "Я щодня вчив у храмі,
Там Мене не взяли ви, як був Я із вами...
Але сталось все це, щоб збулося Писання..."
Там схопили Христа й повели на страждання...
Час темряви настав... Катували і били,
Шаленіли від радості демонські сили,
Над Володарем світу зущались жорстоко,
Завдавали удари і рани глибокі.
Ми сьогодні цей день з вами згадуєм знову,
Ті тортури великі і муки Христові,
Тож смирімо серця і коліна схилімо,
За цю жертву подяку Христу принесімо!
Катерина Бойко
#хліболамання
@virshi_for_God
ЙШОВ ХРИСТОС ПО ВІА-ДОЛОРОСА
Йшов Христос по Віа-Долороса...
Ніс хреста важкого на плечах...
Змучений, зкривавлений і босий,
Біль відображавсь в Його очах...
Як жорстоко мучили, знущались,
Кров струмочками із ран текла,
У лице плювали, насміхались...
І звучала з людських уст хула.
Він не проронив пустого слова
В час той до мучителів своїх,
Скільки в тих очах було любові,
Милості і прощення до їх!
На Голгофу йшов Христос покірно.
Йшов і падав під хрестом важким,
Бо любов Його до всіх безмірна,
Не зрівняється вона ні з чим!
Йшли за Ним жінки з юрбою тою,
Погляд в них залитий був слізьми,
Він промовив: "Плачте не за Мною,-
За собою й вашими дітьми...
Бо коли із деревом зеленим
Роблять так...То що буде з сухим?"
Й путь свою продовжував смиренно,-
Натовп злобний слідував за Ним.
Кілька днів назад вони кричали:
"Слава і Осанна! Ти－наш Цар!"
Листя пальмове під ноги клали
Й крики ті сягали аж до хмар.
Настрій у людей змінився швидко,
Хоч пройшло всього лише п'ять днів:
"Розіпни Його!"－Лунали крики,
Люд від злоби просто скаженів.
Щоб написане усе збулося,
На розп'яття наш Господь ішов
По шляху, що зветься-Долороса,
Щоб пролити там за гріх наш кров.
Впав... Не міг піднятись... Слабли сили...
Вояки ж примушували йти,
По дорозі Симона зустріли
І хреста дали йому нести.
О, який ти, Симоне, щасливий,
Що у тяжкий час Христу поміг!
В той момент страшенний і жахливий,
Ти свої підставить плечі зміг...
Двох злочинців з Ним вели на страту,
Вирок смертний здобули вони,
А Ісусу довелось страждати,
Й на хресті померти － без вини.
То за мене й тебе, любий друже!
Свого Сина в жертву Бог віддав,
Полюбив людей Він сильно дуже,
Щоби кожен в Нім спасіння мав.
Людство все загинуло б без Бога,
Потонуло б у гріхах своїх,
А Христос відкрив у рай дорогу,
Відкупив від смерті нас усіх.
Подвиг Його хресний -пам'ятаймо!
Йдім до Нього з каяттям в сльозах,
В страсні дні смирімось, і стараймось
Подумки пройти із Ним той шлях.
Думкою зійдемо на Голгофу
Й припадімо там біля хреста...
Прощення просімо знову й знову,
Там, де проливалась кров свята.
Пригадаймо разом шлях страждання,
Божий Син віддав за нас життя...
Долороса-то є путь остання,
Що вела Його до розп'яття...
Хай сповняють очі щирі сльози,
І розтопиться гріховний лід....
Йшов Христос по Віа-Долороса
На Голгофу, щоб спасти весь світ...
Катерина Бойко
#хліболамання
@virshi_for_God
Йшов Христос по Віа-Долороса...
Ніс хреста важкого на плечах...
Змучений, зкривавлений і босий,
Біль відображавсь в Його очах...
Як жорстоко мучили, знущались,
Кров струмочками із ран текла,
У лице плювали, насміхались...
І звучала з людських уст хула.
Він не проронив пустого слова
В час той до мучителів своїх,
Скільки в тих очах було любові,
Милості і прощення до їх!
На Голгофу йшов Христос покірно.
Йшов і падав під хрестом важким,
Бо любов Його до всіх безмірна,
Не зрівняється вона ні з чим!
Йшли за Ним жінки з юрбою тою,
Погляд в них залитий був слізьми,
Він промовив: "Плачте не за Мною,-
За собою й вашими дітьми...
Бо коли із деревом зеленим
Роблять так...То що буде з сухим?"
Й путь свою продовжував смиренно,-
Натовп злобний слідував за Ним.
Кілька днів назад вони кричали:
"Слава і Осанна! Ти－наш Цар!"
Листя пальмове під ноги клали
Й крики ті сягали аж до хмар.
Настрій у людей змінився швидко,
Хоч пройшло всього лише п'ять днів:
"Розіпни Його!"－Лунали крики,
Люд від злоби просто скаженів.
Щоб написане усе збулося,
На розп'яття наш Господь ішов
По шляху, що зветься-Долороса,
Щоб пролити там за гріх наш кров.
Впав... Не міг піднятись... Слабли сили...
Вояки ж примушували йти,
По дорозі Симона зустріли
І хреста дали йому нести.
О, який ти, Симоне, щасливий,
Що у тяжкий час Христу поміг!
В той момент страшенний і жахливий,
Ти свої підставить плечі зміг...
Двох злочинців з Ним вели на страту,
Вирок смертний здобули вони,
А Ісусу довелось страждати,
Й на хресті померти － без вини.
То за мене й тебе, любий друже!
Свого Сина в жертву Бог віддав,
Полюбив людей Він сильно дуже,
Щоби кожен в Нім спасіння мав.
Людство все загинуло б без Бога,
Потонуло б у гріхах своїх,
А Христос відкрив у рай дорогу,
Відкупив від смерті нас усіх.
Подвиг Його хресний -пам'ятаймо!
Йдім до Нього з каяттям в сльозах,
В страсні дні смирімось, і стараймось
Подумки пройти із Ним той шлях.
Думкою зійдемо на Голгофу
Й припадімо там біля хреста...
Прощення просімо знову й знову,
Там, де проливалась кров свята.
Пригадаймо разом шлях страждання,
Божий Син віддав за нас життя...
Долороса-то є путь остання,
Що вела Його до розп'яття...
Хай сповняють очі щирі сльози,
І розтопиться гріховний лід....
Йшов Христос по Віа-Долороса
На Голгофу, щоб спасти весь світ...
Катерина Бойко
#хліболамання
@virshi_for_God
НА ХЛІБОЛАМАННЯ...
У церкві в нас нині вечеря Господня,
День спомину смерті Ісуса Христа,
І я поспішаю в служіння сьогодні,
Де звершиться заповідь Божа свята.
Іду, а навколо у розпалі літо,
Природи краса дивує мій зір,
В полях і садах －навкруги квітнуть квіти,
Прекрасні пейзажі видніються з гір.
Шепочуться в лузі смарагдові трави,
На них, мов перлинки, росинки блищать,
Які краєвиди, які ніжні барви,-
Словами захоплення не передать.
Дивлюся в небесну блакить неозору,
Де хмари пливуть, наче вата, пухкі,
Радіє мій дух і душа у цю пору,
Єство почуття наповняють палкі.
Яка є велика любов мого Бога,
Що нашу планету так дивно створив,
Ну хто ми, скажіть? В цьому світі без Нього?
За що Він так сильно нас всіх полюбив?
Віддавши у жертву Єдиного Сина,
Який випив чашу страждань аж до дна...
Як дорого куплена кожна людина,
Яка є висока спасіння ціна!
Це милість Господня, не наші заслуги,
Що маєм в Ісусі спасіння й життя!
За наші гріхи переніс Він наруги,
Пішов ради нас Бог наш на розп'яття...
І символи нині вино і хлібина
Господнього тіла і крові Христа,
Бо там на Голгофі стаждав Він невинно,
Любов'ю своєю весь світ огорта.
Сьогодні в день спомину смерті Ісуса,
Думками своїми на гору зійду,
Із вдячністю серця Йому поклонюся,
До ніг тих пробитих в сльозах припаду.
В молитві сердечній звернуся до Бога,
Провини свої принесу до Творця,
Він спокій дарує, минеться тривога
В обіймах Небесного Батька-Отця.
Лиш тільки Йому я бажаю служити,
Йому на вівтар все життя віддаю,
У мирі з Всевишнім завжди прагну жити,
Бо щиро і віддано Його люблю!
Хвала Тобі, Спасе за хрестні страждання
За вічне спасіння, за пролиту кров,
Що маю в Тобі від гріхів оправдання,
Що серцем пізнала Твою я любов.
Коли закінчиться життя це дочасне,
Я вірю, зустрінусь з Тобою в раю...
О! Зустріч ця буде бажана й прекрасна
В небесному місті, святому краю!
Катерина Бойко
#хліболамання
@virshi_for_God
У церкві в нас нині вечеря Господня,
День спомину смерті Ісуса Христа,
І я поспішаю в служіння сьогодні,
Де звершиться заповідь Божа свята.
Іду, а навколо у розпалі літо,
Природи краса дивує мій зір,
В полях і садах －навкруги квітнуть квіти,
Прекрасні пейзажі видніються з гір.
Шепочуться в лузі смарагдові трави,
На них, мов перлинки, росинки блищать,
Які краєвиди, які ніжні барви,-
Словами захоплення не передать.
Дивлюся в небесну блакить неозору,
Де хмари пливуть, наче вата, пухкі,
Радіє мій дух і душа у цю пору,
Єство почуття наповняють палкі.
Яка є велика любов мого Бога,
Що нашу планету так дивно створив,
Ну хто ми, скажіть? В цьому світі без Нього?
За що Він так сильно нас всіх полюбив?
Віддавши у жертву Єдиного Сина,
Який випив чашу страждань аж до дна...
Як дорого куплена кожна людина,
Яка є висока спасіння ціна!
Це милість Господня, не наші заслуги,
Що маєм в Ісусі спасіння й життя!
За наші гріхи переніс Він наруги,
Пішов ради нас Бог наш на розп'яття...
І символи нині вино і хлібина
Господнього тіла і крові Христа,
Бо там на Голгофі стаждав Він невинно,
Любов'ю своєю весь світ огорта.
Сьогодні в день спомину смерті Ісуса,
Думками своїми на гору зійду,
Із вдячністю серця Йому поклонюся,
До ніг тих пробитих в сльозах припаду.
В молитві сердечній звернуся до Бога,
Провини свої принесу до Творця,
Він спокій дарує, минеться тривога
В обіймах Небесного Батька-Отця.
Лиш тільки Йому я бажаю служити,
Йому на вівтар все життя віддаю,
У мирі з Всевишнім завжди прагну жити,
Бо щиро і віддано Його люблю!
Хвала Тобі, Спасе за хрестні страждання
За вічне спасіння, за пролиту кров,
Що маю в Тобі від гріхів оправдання,
Що серцем пізнала Твою я любов.
Коли закінчиться життя це дочасне,
Я вірю, зустрінусь з Тобою в раю...
О! Зустріч ця буде бажана й прекрасна
В небесному місті, святому краю!
Катерина Бойко
#хліболамання
@virshi_for_God
ОСЬ МІСЯЦЬ ПРОЙШОВ-СПОМИН СМЕРТІ ХРИСТА...
Ось місяць пройшов - спомин смерті Христа.
Як наше життя помінялось?
Чим сповнене серце було і душа?
Чи все, як раніше, зосталось?
Неначе давно це все дуже було,
Як Тіло і Кров ми приймали,
Гріхи визнавали і каялись знов...
І так місяці пролітали.
Знов тільки коротеньке: "Боже прости,
Чим, може, згрішив за цей місяць...
Це - "може" в собі може стільки нести.
Від Бога ніщо не є скрите.
У нас християн - "може", "десь" і "колись",
За звичку у сповіді стало.
І тут, на вечері, щоб хтось помоливсь
За "десь" і "колись" - то замало.
Якщо в серці гріх, ти його відкривай,
Якщо там є мир - дякуй Богу.
Бо стало це, часто, неначе обряд,
Що є як зневага Святому.
Ти Тіло і Кров не для того приймав,
Щоб знов, цілий місяць, грішити.
Обіцянку Богу служити давав,
У вірності й правді ходити.
Немає нікого, щоб був без гріха.
Так гріх, на землі, спокушає.
Якщо визнаєш, ти його називай.
Хай доступу ворог не має.
Винось його в світло, в душі не ховай,
Бо так наскладаєш чимало.
В осудження Тіло і Кров не приймай,
Щоб звичкою це вже не стало.
Це - "може", і "якось", і "десь ", і "колись",
Неначе тонке павутиння
Заплутує душу, ти - правді корись.
Згрішив, то скоріш на коліна.
Не перед причастям, щодня, кожну мить
У серце своє зазирнувши,
Гріхи визнавай, прагни свято ти жить.
Буть вірним старайся Ісусу.
Бо чаша і хліб, це не просто обряд,
Який християни звершають.
Це - наше спасіння, це - наше життя,
Це - наша дорога до раю.
У благоговінні, подяці й хвалі
До ніг Божих серцем схилившись,
Приймаймо, як Господа тіло, ми хліб.
Вино - немов крові краплини.
#хліболамання
@virshi_for_God
Ось місяць пройшов - спомин смерті Христа.
Як наше життя помінялось?
Чим сповнене серце було і душа?
Чи все, як раніше, зосталось?
Неначе давно це все дуже було,
Як Тіло і Кров ми приймали,
Гріхи визнавали і каялись знов...
І так місяці пролітали.
Знов тільки коротеньке: "Боже прости,
Чим, може, згрішив за цей місяць...
Це - "може" в собі може стільки нести.
Від Бога ніщо не є скрите.
У нас християн - "може", "десь" і "колись",
За звичку у сповіді стало.
І тут, на вечері, щоб хтось помоливсь
За "десь" і "колись" - то замало.
Якщо в серці гріх, ти його відкривай,
Якщо там є мир - дякуй Богу.
Бо стало це, часто, неначе обряд,
Що є як зневага Святому.
Ти Тіло і Кров не для того приймав,
Щоб знов, цілий місяць, грішити.
Обіцянку Богу служити давав,
У вірності й правді ходити.
Немає нікого, щоб був без гріха.
Так гріх, на землі, спокушає.
Якщо визнаєш, ти його називай.
Хай доступу ворог не має.
Винось його в світло, в душі не ховай,
Бо так наскладаєш чимало.
В осудження Тіло і Кров не приймай,
Щоб звичкою це вже не стало.
Це - "може", і "якось", і "десь ", і "колись",
Неначе тонке павутиння
Заплутує душу, ти - правді корись.
Згрішив, то скоріш на коліна.
Не перед причастям, щодня, кожну мить
У серце своє зазирнувши,
Гріхи визнавай, прагни свято ти жить.
Буть вірним старайся Ісусу.
Бо чаша і хліб, це не просто обряд,
Який християни звершають.
Це - наше спасіння, це - наше життя,
Це - наша дорога до раю.
У благоговінні, подяці й хвалі
До ніг Божих серцем схилившись,
Приймаймо, як Господа тіло, ми хліб.
Вино - немов крові краплини.
#хліболамання
@virshi_for_God
КАК ТЫ МОГ ?...
Как мог смотреть Ты в лица тех, кто к Тебе искрил злобою?
Как мог не отвечать на поругания, издёвки и плевки в лицо?
Как мог врагов своих обьять безмерною любовью?
И вместо мести и воздаяния творить добро?
Как мог Ты так Себя смирить и так унизить,
Чтоб сделаться для всех слугою и всем рабом?
Как мог Ты вместо славы человеческой и пышных видов
Выбрать крест Голгофы, и толпы ненавистной упрёк?
Как мог просить Небесного Отца о прощении тех,
Кто не зная, что творил, прощения не просил?
Идти на крест, Твой выбор добровольный,
И ты не пожалел ни Своей жизни, ни Своих сил!
Сделай сердце моё способным к изменению,
Чтоб мог я так как Ты любить и принимать,
Чтобы всей душой и со страстным рвением
Я истинны Писания мог сердцем и умом вмещать!
Веди о Дух Святой к высотам неба радужным ,
Веди и среди горя и средь тоски земной веди,
Наполни мое сердце благодарностью и вечной благостью,
И благодатию Спасителя Христа веру и надежду укрепи!
#хліболамання
@virshi_for_God
Как мог смотреть Ты в лица тех, кто к Тебе искрил злобою?
Как мог не отвечать на поругания, издёвки и плевки в лицо?
Как мог врагов своих обьять безмерною любовью?
И вместо мести и воздаяния творить добро?
Как мог Ты так Себя смирить и так унизить,
Чтоб сделаться для всех слугою и всем рабом?
Как мог Ты вместо славы человеческой и пышных видов
Выбрать крест Голгофы, и толпы ненавистной упрёк?
Как мог просить Небесного Отца о прощении тех,
Кто не зная, что творил, прощения не просил?
Идти на крест, Твой выбор добровольный,
И ты не пожалел ни Своей жизни, ни Своих сил!
Сделай сердце моё способным к изменению,
Чтоб мог я так как Ты любить и принимать,
Чтобы всей душой и со страстным рвением
Я истинны Писания мог сердцем и умом вмещать!
Веди о Дух Святой к высотам неба радужным ,
Веди и среди горя и средь тоски земной веди,
Наполни мое сердце благодарностью и вечной благостью,
И благодатию Спасителя Христа веру и надежду укрепи!
#хліболамання
@virshi_for_God
ТИ ЧУЄШ ? КЛИЧЕ БОГ ТЕБЕ...
Ти чуєш? Кличе Бог тебе!
О, скільки будеш ти блукати?
Спіши до Бога поки час ще є,
Бо завтра може не настати!
Не гай же часу, побарися!
Спіши до Бога, друже!
І від гріхів своїх звільнися!
Тебе Бог любить дуже!
За тебе вмер Він на Голгофі,
Щоби життя ти вічне мав!
Щоб не тонув в гріха полоні,
А вічно Його прославляв!
Та ти від Бога відійшов,
Обрав собі іншу дорогу.
Скажи, що ти на ній знайшов?
Чому сумує твоє серце знову?
Ти кажеш: " О, яка ж гірка
Мені дарованая доля! "
Ні! Не вини в цьому Христа!
Це був твій вибір, твоя воля!
Господь усе найкраще тобі дав,
Створив тебе Ісус прекрасним!
Та ти в дорозі задрімав,
Ворог зробив тебе нещасним!
Тепер же часто на очах сльоза
І руки опускаються в безсиллі.
Бо ти забув хто є Лоза,
Що ти лиш вітка в гіллі!
Яка без дерева не принесе плода
І як би тільки не старалась.
Тому вернися до Христа!
Він є Лоза, яка вже тебе зачекалась!
Прошу, вернись до Бога знову!
Від бруду Він тебе очистить!
Дарує для тебе Він силу нову,
Понад усе тебе повищить!
Наповнить твоє серце радістю!
Сльозу зітре з твоїх очей
І душу переповнить вдячністю,
Ще й свідчити ти будеш для людей.
Який є добрий і всесильний Бог,
Які великі чуда Він творить!
Як допоміг тобі в часи тривог
І як до серця вміє говорить!
Ти чуєш? Кличе Бог тебе!
О, скільки будеш ти блукати?
Спіши до Бога поки час ще є,
Бо завтра може не настати!
Л. Мельник
#покаяння
#хліболамання
@virshi_for_God
Ти чуєш? Кличе Бог тебе!
О, скільки будеш ти блукати?
Спіши до Бога поки час ще є,
Бо завтра може не настати!
Не гай же часу, побарися!
Спіши до Бога, друже!
І від гріхів своїх звільнися!
Тебе Бог любить дуже!
За тебе вмер Він на Голгофі,
Щоби життя ти вічне мав!
Щоб не тонув в гріха полоні,
А вічно Його прославляв!
Та ти від Бога відійшов,
Обрав собі іншу дорогу.
Скажи, що ти на ній знайшов?
Чому сумує твоє серце знову?
Ти кажеш: " О, яка ж гірка
Мені дарованая доля! "
Ні! Не вини в цьому Христа!
Це був твій вибір, твоя воля!
Господь усе найкраще тобі дав,
Створив тебе Ісус прекрасним!
Та ти в дорозі задрімав,
Ворог зробив тебе нещасним!
Тепер же часто на очах сльоза
І руки опускаються в безсиллі.
Бо ти забув хто є Лоза,
Що ти лиш вітка в гіллі!
Яка без дерева не принесе плода
І як би тільки не старалась.
Тому вернися до Христа!
Він є Лоза, яка вже тебе зачекалась!
Прошу, вернись до Бога знову!
Від бруду Він тебе очистить!
Дарує для тебе Він силу нову,
Понад усе тебе повищить!
Наповнить твоє серце радістю!
Сльозу зітре з твоїх очей
І душу переповнить вдячністю,
Ще й свідчити ти будеш для людей.
Який є добрий і всесильний Бог,
Які великі чуда Він творить!
Як допоміг тобі в часи тривог
І як до серця вміє говорить!
Ти чуєш? Кличе Бог тебе!
О, скільки будеш ти блукати?
Спіши до Бога поки час ще є,
Бо завтра може не настати!
Л. Мельник
#покаяння
#хліболамання
@virshi_for_God
ВИНО І ХЛІБ...
Вино і хліб... Торкаються уста
Благоговійно, тихо, несміливо,
Не байдуже. Це заповідь Христа:
«Ось кров Моя! А хліб — це Моє тіло!»
Вино і хліб... В нім зцілення душі,
В нім прощення і сила, і молитва...
Не просто так в саду, в нічній тиші
Звершилась за спасіння людства битва.
Було нелегко для Царя царів
На камені в сльозах благати небо.
«Пильнуйте!» — учням тричі повелів,
А Сам гріхи людей узяв на Себе.
Як часто чую я слова святі,
Що сповнені любові неземної...
Мене ще не було у цім житті,
А мій Христос терпів страшні побої.
Я уявляю погляд доброти,
Я знаю, гріх і мій Його поранив.
Прости мені, мій Господи, прости!
Тебе любити я не перестану.
Дозволь мені піднятись на гору,
Припасти трепетно до ніг пробитих.
Своїм волоссям я їх обітру,
Дозволь сльозами ніжно їх омити.
Не бачила, як Бога розп’яли,
Та кожен стук у серці відчуваю
І хрест, що над землею підняли,
Щоб серце чуло: «Я твій гріх прощаю».
«Радій, юдейський цар!» — кричав народ.
А вирок де? За що така розплата?
О, це ж моя вина... Прости, Господь,
У вчинках я не краще за Пилата.
А серце прагне бути в тім саду...
Я постараюсь стримувати сльози.
Дозволь, Ісусе, поруч припаду,
Нехай на мене падають погрози.
Я обіцяю, буду тихо йти,
Ступатиму в сліди Твої криваві.
Навчи мене молитись так, як Ти
В саду молився Гефсиманськім.
Вино і хліб... Схиляюсь в простоті.
Тут ні до чого вся земна гординя.
Ісус, Ти вмер за мене на хресті,
І в цьому є моя... моя провина.
Вино і хліб... Торкаються уста
Благоговійно... Тихо... Несміливо...
Мов спомин для душі — слова Христа:
«Ось кров Моя! А хліб — Моє це тіло!»
#хліболамання
@virshi_for_God
Вино і хліб... Торкаються уста
Благоговійно, тихо, несміливо,
Не байдуже. Це заповідь Христа:
«Ось кров Моя! А хліб — це Моє тіло!»
Вино і хліб... В нім зцілення душі,
В нім прощення і сила, і молитва...
Не просто так в саду, в нічній тиші
Звершилась за спасіння людства битва.
Було нелегко для Царя царів
На камені в сльозах благати небо.
«Пильнуйте!» — учням тричі повелів,
А Сам гріхи людей узяв на Себе.
Як часто чую я слова святі,
Що сповнені любові неземної...
Мене ще не було у цім житті,
А мій Христос терпів страшні побої.
Я уявляю погляд доброти,
Я знаю, гріх і мій Його поранив.
Прости мені, мій Господи, прости!
Тебе любити я не перестану.
Дозволь мені піднятись на гору,
Припасти трепетно до ніг пробитих.
Своїм волоссям я їх обітру,
Дозволь сльозами ніжно їх омити.
Не бачила, як Бога розп’яли,
Та кожен стук у серці відчуваю
І хрест, що над землею підняли,
Щоб серце чуло: «Я твій гріх прощаю».
«Радій, юдейський цар!» — кричав народ.
А вирок де? За що така розплата?
О, це ж моя вина... Прости, Господь,
У вчинках я не краще за Пилата.
А серце прагне бути в тім саду...
Я постараюсь стримувати сльози.
Дозволь, Ісусе, поруч припаду,
Нехай на мене падають погрози.
Я обіцяю, буду тихо йти,
Ступатиму в сліди Твої криваві.
Навчи мене молитись так, як Ти
В саду молився Гефсиманськім.
Вино і хліб... Схиляюсь в простоті.
Тут ні до чого вся земна гординя.
Ісус, Ти вмер за мене на хресті,
І в цьому є моя... моя провина.
Вино і хліб... Торкаються уста
Благоговійно... Тихо... Несміливо...
Мов спомин для душі — слова Христа:
«Ось кров Моя! А хліб — Моє це тіло!»
#хліболамання
@virshi_for_God
ХРИСТОС ТЕРПІВ БАГАТО ЗЛА І БОЛІ...
Христос терпів багато зла та болі,
Також терпіти мусимо і ми.
Всі ті, хто стали на Його дорогу,
Потрібно по слідах Христа пройти...
Він ішов вперед без нарікання,
Із любов'ю все перемагав...
І ми повинні прикласти всі старання...
Щоб робити так, як Христос заповідав.
Варто на землі боротись і страждати...
Варто гірку чашу випити до дна.
Щоби душу зберегти для Бога
І отримати Вінець Життя!
Коли дуже тяжко тобі, друже,
Пригадай розп'ятого Христа.
Він ішов вперед і не здавався,
Хрест нелегкий ніс аж до кінця.
Переміг все зло, всю біль, знущання...
Промовляючи " Хай буде воля лиш Твоя...
Отче мій, Прости їм! бо не знають
Те, що роблять... " - це слова Христа.
Якою не була би твоя доля,
У смиренні Господу скажи
" Хай на все лиш буде Твоя воля...
Нехай буде все, як хочеш Ти! "
Не залишить Бог тебе ніколи!
Свою Славу явить у житті!
Лише завжди дбай про те, що вічне!
Ти все зможеш, друже, у Христі!
У Христі - твоя є Перемога!
У Христі - твоє Спасіння і Життя!
І хоч нелегка твоя дорога, -
Ти ніколи не зійди з хреста!
Варто на землі боротись і страждати...
Варто гірку чашу випити до дна.
Щоби душу зберегти для Бога
І отримати Вінець Життя!
#підбадьорення
#хліболамання
@virshi_for_God
Христос терпів багато зла та болі,
Також терпіти мусимо і ми.
Всі ті, хто стали на Його дорогу,
Потрібно по слідах Христа пройти...
Він ішов вперед без нарікання,
Із любов'ю все перемагав...
І ми повинні прикласти всі старання...
Щоб робити так, як Христос заповідав.
Варто на землі боротись і страждати...
Варто гірку чашу випити до дна.
Щоби душу зберегти для Бога
І отримати Вінець Життя!
Коли дуже тяжко тобі, друже,
Пригадай розп'ятого Христа.
Він ішов вперед і не здавався,
Хрест нелегкий ніс аж до кінця.
Переміг все зло, всю біль, знущання...
Промовляючи " Хай буде воля лиш Твоя...
Отче мій, Прости їм! бо не знають
Те, що роблять... " - це слова Христа.
Якою не була би твоя доля,
У смиренні Господу скажи
" Хай на все лиш буде Твоя воля...
Нехай буде все, як хочеш Ти! "
Не залишить Бог тебе ніколи!
Свою Славу явить у житті!
Лише завжди дбай про те, що вічне!
Ти все зможеш, друже, у Христі!
У Христі - твоя є Перемога!
У Христі - твоє Спасіння і Життя!
І хоч нелегка твоя дорога, -
Ти ніколи не зійди з хреста!
Варто на землі боротись і страждати...
Варто гірку чашу випити до дна.
Щоби душу зберегти для Бога
І отримати Вінець Життя!
#підбадьорення
#хліболамання
@virshi_for_God
ЮРБА СМІЯЛАСЬ...
Юрба сміялась, плакала, кричала,
Вдивлялась пильно: ось уже ведуть.
В зеніті сонце. Спека докучала.
Та хай вже там: потерпим, будь-що будь.
Це ж так цікаво: вчора під «Осанну»
В’їжджав як цар, а нині — на суді.
Не буде більше цар той
Нам докучать... «На хрест його веди!»
Юрба раділа: це ж яка розвага —
Не кожен день стрічаєшся з «царем».
Дарма, що спека, мучить горло спрага,
Ми ж бо на страту зрадника ведем!
Яка ж це гордість — буть комусь суддею!
«На хрест, на смерть! Варраву відпускай!»
Мовчала совість, сплямлена брехнею.
Кричало зло... Чорнів вже небокрай.
Ревіла площа: хліба і видовищ!
Дивіться вже... Дивіться, як ведуть.
Ішов Христос. І хоч би хто на поміч
Йому прийшов. Зловтішно лиш гудуть.
Упала ніч. Ось вже Череповище.
Сховалось сонце. Що то за мара?
Там, на хресті, Він був хоч трохи ближче
До неба чорного. Густішала пітьма...
Юрби нема. Всі кинулись втікати.
Ви боїтесь розп’ятого Христа?
А що ви скажете, як доведеться стати
Перед Воскреслим Ним у небесах?
Куди втікати будете від Нього,
Коли судити сяде Він на трон?
Згадаєте Голгофу і Святого,
І постать, що вросла в літостротон.
Так само всі ви будете стояти.
Таким же натовпом, що з жаху занімів.
І крик далекий битиме набатом:
«На хрест! На смерть!» —
відлуння ваших слів.
#хліболамання
@virshi_for_God
Юрба сміялась, плакала, кричала,
Вдивлялась пильно: ось уже ведуть.
В зеніті сонце. Спека докучала.
Та хай вже там: потерпим, будь-що будь.
Це ж так цікаво: вчора під «Осанну»
В’їжджав як цар, а нині — на суді.
Не буде більше цар той
Нам докучать... «На хрест його веди!»
Юрба раділа: це ж яка розвага —
Не кожен день стрічаєшся з «царем».
Дарма, що спека, мучить горло спрага,
Ми ж бо на страту зрадника ведем!
Яка ж це гордість — буть комусь суддею!
«На хрест, на смерть! Варраву відпускай!»
Мовчала совість, сплямлена брехнею.
Кричало зло... Чорнів вже небокрай.
Ревіла площа: хліба і видовищ!
Дивіться вже... Дивіться, як ведуть.
Ішов Христос. І хоч би хто на поміч
Йому прийшов. Зловтішно лиш гудуть.
Упала ніч. Ось вже Череповище.
Сховалось сонце. Що то за мара?
Там, на хресті, Він був хоч трохи ближче
До неба чорного. Густішала пітьма...
Юрби нема. Всі кинулись втікати.
Ви боїтесь розп’ятого Христа?
А що ви скажете, як доведеться стати
Перед Воскреслим Ним у небесах?
Куди втікати будете від Нього,
Коли судити сяде Він на трон?
Згадаєте Голгофу і Святого,
І постать, що вросла в літостротон.
Так само всі ви будете стояти.
Таким же натовпом, що з жаху занімів.
І крик далекий битиме набатом:
«На хрест! На смерть!» —
відлуння ваших слів.
#хліболамання
@virshi_for_God
А ТИ УЯВИ СЕБЕ НА ХРЕСТІ...
А ти уяви себе на хресті,
і бича того свист ти почуй,
який наносить рани важкі,
з яких ріки крові течуть.
Уяви, що удар за ударом
рука безжальна тебе б'є.
Всередені кипить все жаром,
і цв'яхами пробивають тіло твоє.
Уяви той звірський погляд,
який дивиться на тебе.
І нікого немає поряд,
хоч сотні людей бачить небо.
Вінок із терну уяви,
який ріже шкіру твого чола.
Спробуй, терпіння прояви,
бо новий рух - це біль нова.
Рука молот здіймає,
так просо, без жалю.
Іржою цв'ях покритий поправляє,
і ось пробиває! Пробиває руку твою!
Невже немає допомоги?
О люди! Ну хоч хтось!
Невже лиш злих звела сюди
дорога?
Людину вб'ють ось-ось!
А цв'ях поринає все глибше.
Між кісті та іржа заходить.
А рани твої ширше- ширше.
О, що ця людина робить?
Невже не розуміє,
що цим судини твої шматує?
Тіло від болі просто німіє.
Ще трошки, і ніхто тебе не врятує.
Одна рука прибита, інша.
О люди! Хоч ноги залишіть!
І знову біль ще гірша.
А ти не можеш й закричати : поможіть!
Уяви, що так тебе прибили!
І знову чути свист,
і знов бичем побили.
Рани нові зробили.
Уяви що не маєш ти сил,
а тебе на хресті підіймають.
А кров все тече і тече із судин.
Ці люди роблять те, чого не знають.
Висиш ти на хресті,
а цв'яхи руки роздирають.
Вони і так товсті,
але гірше рани розширяють.
Одна насмішка друга, третя,
і ось уже люд не спинити.
І нема тобі співчуття.
Як? Як це пережити?
І раптом настала пустота.
О, ні! Навіть Бог вже залишив.
Залишилась тільки біль і німота.
Що за гріх ти учинив?
А ти без гріха!
Можеш собі уявити?
Ні за що на хресті ти зітха!
За те, що всім добро ти міг робити.
Ні, не намагайся!
Не зможеш!
Із розумом не змагайся,
не зможеш осягнути не зможеш.
А Він це звершив!
І не просто так, а за тебе.
Так, Ісус це прожив,
щоб мав ти шлях до неба.
Лиш не нехтуй цим дарунком!
Знов Його не розпинай.
Він став твоїм порятунком,
на хресті мав бути ти! Пам'ятай це!
Пам'ятай!
#хліболамання
@virshi_for_God
А ти уяви себе на хресті,
і бича того свист ти почуй,
який наносить рани важкі,
з яких ріки крові течуть.
Уяви, що удар за ударом
рука безжальна тебе б'є.
Всередені кипить все жаром,
і цв'яхами пробивають тіло твоє.
Уяви той звірський погляд,
який дивиться на тебе.
І нікого немає поряд,
хоч сотні людей бачить небо.
Вінок із терну уяви,
який ріже шкіру твого чола.
Спробуй, терпіння прояви,
бо новий рух - це біль нова.
Рука молот здіймає,
так просо, без жалю.
Іржою цв'ях покритий поправляє,
і ось пробиває! Пробиває руку твою!
Невже немає допомоги?
О люди! Ну хоч хтось!
Невже лиш злих звела сюди
дорога?
Людину вб'ють ось-ось!
А цв'ях поринає все глибше.
Між кісті та іржа заходить.
А рани твої ширше- ширше.
О, що ця людина робить?
Невже не розуміє,
що цим судини твої шматує?
Тіло від болі просто німіє.
Ще трошки, і ніхто тебе не врятує.
Одна рука прибита, інша.
О люди! Хоч ноги залишіть!
І знову біль ще гірша.
А ти не можеш й закричати : поможіть!
Уяви, що так тебе прибили!
І знову чути свист,
і знов бичем побили.
Рани нові зробили.
Уяви що не маєш ти сил,
а тебе на хресті підіймають.
А кров все тече і тече із судин.
Ці люди роблять те, чого не знають.
Висиш ти на хресті,
а цв'яхи руки роздирають.
Вони і так товсті,
але гірше рани розширяють.
Одна насмішка друга, третя,
і ось уже люд не спинити.
І нема тобі співчуття.
Як? Як це пережити?
І раптом настала пустота.
О, ні! Навіть Бог вже залишив.
Залишилась тільки біль і німота.
Що за гріх ти учинив?
А ти без гріха!
Можеш собі уявити?
Ні за що на хресті ти зітха!
За те, що всім добро ти міг робити.
Ні, не намагайся!
Не зможеш!
Із розумом не змагайся,
не зможеш осягнути не зможеш.
А Він це звершив!
І не просто так, а за тебе.
Так, Ісус це прожив,
щоб мав ти шлях до неба.
Лиш не нехтуй цим дарунком!
Знов Його не розпинай.
Він став твоїм порятунком,
на хресті мав бути ти! Пам'ятай це!
Пам'ятай!
#хліболамання
@virshi_for_God