Не будуйте життя на піску...
На основі хиткої омани...
Цю споруду, мов келих крихку,
Рознесуть по світах вітругани...

Не ідіть по готовим стежкам,
Вже пропоптаним кимось раніше...
Де так легко віддатись гріхам,
Де спокуса в потилицю лише...

Хай навколо так роблять усі,
Не страшіться добром виділятись!
Залишаючись чистим в душі
Диваком для людей видаватись...

Знаю, важко долати свій шлях
Проти натовпу...Серце тріпоче,
Коли з осудом в темним в очах
Вас направить на істину хоче

Кожен другий...Система одна,
Вже прописана в світі віками...
Наче темна незламна стіна,
Височіє горою над нами...

І здається - у темний наш час
Неможливо лишатись собою...
Вибір зроблено кимось за нас...
Та існує невидима зброя!

Так це складно встояти гріхам...
Не піддатись спокусам бажанним...
Коли в голови вкладено нам,
Що це норма... Брехлива омана...

З кожним роком зникають, мов пар,
Ті моральні сердечні закони,
Які Господом дані, мов дар!
"Повна воля! Кінець заборонам!"

Стали звичкою вічні плітки,
А у моду приходить зневага...
Укладають у діток батьки
Не добро і не теплу повагу,

А бажання дістати своє...
А з екранів злітають картини,
Де кохання в людей настає
Не як Господом дана святиня,

А як шоу...Де купа жінок,
Наче речі, комусь продаються...
Це вже норма...А що каже Бог,
Коли бачить, як люди сміються..

З фільмів жаху, де ріжуть людей
І з реклами, де палять цигарки
На очах у маленьких дітей?
І зростають із вірою змалку,

Що нормально брехати усім
І по головам дертися вгору...
Підаватись спокусам п'янким
З гордим усміхом замість докору...

Так, як "модно"...Як роблять зірки...
Культ речей і зневага людського...
В нас закладено всі ці думки...
Та чи норма усе це для Бога?

"Я, як інші... Так роблять усі..."
Виправдовуєм власні учинки...
Це не правда! Є вибір душі!
Наше серце - це чиста сторінка!

Ми у праві самі обирать,
Що залишить на білій основі...
Це нелегко та маємо знать,
Що ми сильні! Ми- діти Христові!

В нас є зброя - це віра душі!
Боже світло - невидимі крила!
Можем м для інших сіять!
"Всі так роблять..."- Не треба ніколи

Не кажіть так...Це темна брехня!
Правда в тому, що ви є спасінням!
Ви у тернах маленьке зерня,
Яке стане могутнім цвітінням

І дарує насінням своїм
Цілий сад у тернистій пустелі.!
Будьте прикладом Божим живим,
Не ідіть у відчинені двері...

Хай лунає там радісний сміх...
Це омана! Розваги на миті...
Станьте світлом Господнім для всіх,
Станьте променем в темному світі!

Вам кричатимуть в спину: "Дивак!
Подивися, є легша дорога!"
Твердо вимовте:" Може, і так
Та ітиму під крилами Бога!

Може, дійсно нелегкий мій путь,
Але знаю за що я борюся!
Дивний, інший, не схожий... Мабуть...
Але Божих щедрот не зречуся!

Нам здається безмежним життя
Та насправді крізь пальці спливає...
З того шляху нема вороття...
А з-за терен нас Батько чекає!

Не ступайте на збиті шляхи...
Це дорога до вічного тління...
Не такі, як усі - навпаки...
Ми не дивні...Ми діти Спасіння!

© Огнєва Інелла

#перезавантаження
@virshi_for_God

МИ НАЛЕЖИМО ДО ЦЕРКВИ ІСУСА...

Ми належимо до церкви Ісуса.
Ми належимо до вибраних Христом,
До тієї церкви, що пройшла спокуси
Й не згиналась під тяжким хрестом.

Бути вибраним - призвання Боже.
Серед міліардів душ людських
Ми дітьми Господніми назватись можем
Самого Творця, а не царів земних.

Бути вибраним у цьому світі -
Це не упиватися життям,
Не у розкошах прожить щасливі миті.
Бути вибраним - це буть Його дитям.

Бути вибраним - це з вірою молитись,
Не доспати ночі, у постах
На колінах вистоять, не просто так схилитись,
Щоб почув Господь на небесах.

Бути вибраним - це біль свій заховати.
Ворога простити й обігріть.
На насмішки відповідь не дати,
За Христа життя все положить.

Бути вибраним - це часом не доїсти,
Свій шматок віддати сироті.
Це стояти у проломі, коли хочеться присісти.
Це служити людям щиро й в простоті.

Бути вибраним - це буть завжди готовим
На страждання, смерть чи у тюрму.
Це пройти шляхом Христа кровавим
Й залишитись вірному Йому.

Бути вибраним - не так уже і легко
Так прожити, як жили вони,
Християни, що ішли далеко
За Христом у тюрми й кайдани.

Це прості і хлопці, і дівчата,
І вони хотіли щастя у житті,
І вони хотіли дім свій  мати.
Так, вони були такі, як нині ми.

Та за щастя їм було вмирати,
Свою молодість губити у тайзі,
Шматок хліба десятьом ламати,
Й плакати ночами у тузі.

Це батьки, що з дітьми попрощались,
Сиротами полишали на землі.
На кістках їхніх дороги будувались.
На сльозах позводили мости.

Це укриті старці сивиною,
Що пронесли віру крізь роки.
Їм ламали руки за спиною,
Катували, наче хижаки.

Це заплакані старенькі наші мами,
Які знають, чого варта віра на землі.
Вони вже не раз прощалися з синами,
Вони доньок поховали у землі.

Це є вибрані! Їх світ весь був не вартий.
Їхня доля кров'ю і слізьми
Викарбувана на життєвій карті.
Вони вибрані були, такі ж, як нині ми.

Вони плакали й молилися ночами,
Щоб Господь свободу дарував.
І сьогодні їхніми сльозами
Бог для нас цю церкву дарував.

Церква, вибрана! Христова наречена!
Духом запечатана навік,
Муки ти пройшла, і кров'ю ти кроплена,
Ти переступаєш вічності поріг.

Вже пройшли роки, століття за плечима,
А Христова церква все живе, росте.
Будь же вибраною Агнця наречена,
Будь же вірною, бо твій Господь гряде!

#останній_час
@virshi_for_God

МІЙ ДРУЖЕ, ДЕ ТВОЯ МОЛИТВА ?...

Мій друже, де твоя молитва?
Чому мовчиш ти перед Господом своїм?
Чому душа твоя сьогодні стихла?
Невже нема чого сказати їй?

Лиш тільки прихилив коліна,
Прошепотів щось Богові і... все...
Немає слів, стоїш, мов та билина,
А Богу як дивитися на це?

Ти став перед лице Творця Святого,
Невже для Себе не почує Він хвали?
Чому ти не прославиш Бога свого?
Чому жива вода не ллється із душі?

Чому стоїш ти, голову схиливши,
І не вустами, серцем Бога не гукнеш?
Чом не розкажеш все, сльозами біль омивши,
Як ти проводиш час і як живеш?

Вогонь святий на жертовнику гасне,
Це той вогонь, що Бог подарував тобі.
Чому ж те полум’я горить уже не ясно?
Чому немає сили Дух Святий?

Невже нема за що подяку скласти Богу?
Невже Він чимось обділив тебе?
За тебе вмер, пішов Сам на Голгофу,
За гріх твій там віддав Себе.

Невже тобі байдужа доля інших?
О, скільки горя ворог нам несе!
Ти серцем помолися Богу ввишніх
За ближніх всіх, хто в труднощах живе.

Поглянь, колосся вже дозріло...
На Божий лан хто піде нині жать?
Нива стоїть... На сонці побіліла,
Не дозволяй же ворогу той хліб збирать.

Молитвою почни ти небо турбувати,
Бо скільки ще людей не прийняли Христа!
Не можна духом нині загасати,
Бо церква Божа має буть жива.

Молитву в тубу ворог забирає,
Пильнуй, бо викреслить її з твого життя.
Сьогодні Дух Святий тебе питає:
"Дитя Моє, молитва де твоя?.."

#молитва
@virshi_for_God

Через невелику кількість переглядів, пропоную відповісти на питання ⬇️

ДОВІРСЯ БОГУ!!!

Це так важливо - довіряти Богу
В своєму повсякденному житті
І пам'ятати, що твоя дорога
В Його могутній Батьківській руці.

Він буде випробовувати душу,
Щоб перевірить, чи довірився сповна.
За Богом йти ніхто тебе не змусить,
Потрібно більше - відданість твоя.

Потрібно, щоб ти сам, по добрій волі
Бажав услід за Господом іти,
Чи в радості, чи в смутку, чи у горі
Йому був вірний всюди і завжди.

Ми приклади знаходимо в Писанні
Про тих людей, що віру зберегли.
Бог посилав для них випробування,
Й вони, довірившись Йому, пройшли.

Згадай трьох юнаків, що віру мали,
І не злякались печі і вогню,
Ішли вперед, назад не відступали,
В останню мить Бог поміч дав Свою.

Було нелегко також Аврааму,
Як сина на жертівник покладав,
І серце обливалося сльозами...
А Бог в цей час за ним спостерігав.

Він бачив в серці віру непохитну
І руку Авраама зупинив,
Та ще раз нагадав про обітницю,
Своїм благословінням наділив.

А пам'ятаєш, як в часи минулі
Пророк Ілля був гнаний звідусіль?
" Лишився, Боже, я один," - він думав.
Та Бог його одного не лишив.

Нелегкий шлях був перед ним, та Богу
Він залишився вірний до кінця,
І в небі закінчилася дорога:
Живим туди був забраний Ілля.

Був Йосип в рабство проданий братами.
А там - обман, в'язниці темнота...
Та вірив Йосип: "День таки настане,
Й мене Господня визволить рука".

І день настав. Бог вивів на свободу,
Й повищив понад всіх, навіть брати
Йому вклонилися, та безліч ще народу
Зумів Бог через Йосипа спасти.

Ось Даниїл, що тричі прихилявся
В молитві й Богу славу віддавав,
Він лев'ячої ями не злякався,
Й Господь його у ямі врятував.

Їх є багато - вірних слуг Господніх,
Які дійшли до вічноі мети.
А Бог Той самий вчора і сьогодні,
Він нам поможе вузький шлях пройти.

Будь вірний Богу, хоч важка дорога,
Йому довір всі труднощі життя,
І день настане - прийде перемога,
І ти прославиш Господа Ім'я!

#довіра
@virshi_for_God

"...Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знаходять її!..."
Матвія 7:14

Не піду по широкій дорозі:
Я стежину вузьку обираю.
Шлях розлогий — в гріху і в тривозі,
А вузенький провадить до раю.

І які б не стрічались незгоди
На путі до Небесного краю, - 
Поборю я усі перешкоди,
Я з Ісусом усе подолаю!

Хто прямує по битому шляху-
Той у прірву впаде неминуче;
Але я, без вагань і без страху,
Прокладатиму стежку рішуче!

Торуватиму стежку до Бога
Через терни й диявольські пастки...
Вірю: буде моя перемога,
Бо з Христом я не зможу пропасти!

Зі своєї стежини не збочу,
І назад озиратись не стану.
Працюватиму я дні і ночі — 
Та свою нагороду дістану!

#вічність
@virshi_for_God

ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З МОЛИТВИ...

Все починається з молитви,
Вона початком є життя,
Це засіб дій в духовній битві,
Утіха й Бога сприйняття.

Все починається з кімнати,
Біля зачинених дверей,
Щоб на коліна тихо стати,
Подалі від людських очей.

Все починається з прохання,
Прохання Господа про мир,
В гріхах, в неправді покаяння,
Що жив не так, навперекір.

Все починається зі Слова,
Що зветься Новий Заповіт,
У ньому істина чудова,
У ньому Божий дивний світ.

Все починається із діла,
Якого віра вимага,
Щоб Слава Божа загриміла,
Про те, що Бог допомага.

Все починається із серця,
В яке вселяється Господь,
Відкрий в молитві Йому дверці,
Його тримайся, не відходь!

#молитва
@virshi_for_God

Я ДЯКУЮ ТОБІ....

Я дякую Тобі, мій Бог, за очі,
Якими бачу все, що Ти створив.
Я знаю тих, для кого дні – як ночі, 
Хто сонце бачить тільки в хвилях снів.

Я дякую Тобі, мій Бог, за руки,
Якими можу я тримати хліб,
Втирать сльозу в печальний час розлуки
І працювати можу на землі.

Я знаю тих, кого годують з ложки, 
Хто сам не в змозі рук слабих піднять.
Я дякую, я дякую Тобі, мій Боже,
Як цю подяку більше передать?!

Я дякую Тобі, мій Бог, за ноги, 
Якими я проходжу всі путі,
Бо ще лежать такі, кому дороги
Непройдені залишились в житті.

Хто все життя прикутий до постелі,
Хто знає ту невимовну тугу,
Скорботу ту поламаної долі,
Печаль таку глибоку та важку.

Я дякую Тобі, мій Бог, за голос.
Тебе я завжди можу славить ним.
Бо є ж такі, кому весь світ навколо,
Як і вони, здається все німим.

Я дякую Тобі за хліб насущний,
Якого маєм вдосталь на столі.
Були часи важкі та неминучі,
Як люди помирали на землі.

Як крихту хліба золотом вважали,
Шматочок той ділили багатьом.
Якби вони його тоді так мали,
Як маєм ми сьогодні за столом.

Я дякую Тобі за мирне небо,
За спокій тихий рідної землі.
О, як за все це дякувати треба,
За все, що Ти даруєш у житті.

Я дякую Тобі, мій Бог, за маму,
За добрі очі, лагідні уста.
За щедрі руки з теплими словами,
За те, що в мене мама ще жива.

Я знаю тих, хто сиротами гірко
Живуть без мами рідної в житті.
Я дякую, я дякую Тобі, Владико,
За все, що Ти даруєш у житті.

Однак я знаю: гірко так буває
Тобі, наш Спасе, любий наш Господь,
Що дякувати часто забуваєм
За те, що маєм ми – немає хтось.

За очі, руки, ноги, хліб насущний,
За небо, маму, світлі почуття.
Навчи, Господь, нас слабими устами
Хвалить Тебе усе своє життя.

Я дякую Тобі, мій Бог, за очі,
Якими бачу все, що Ти створив.
Хвалити прагну, дякувати хочу,
А Ти до мого серця говори! 

#подяка
@virshi_for_God

А ЧАС ІДЕ...

А час іде... Невпинно дні минають,
Спішать, летять роки у небуття,
Вони тебе служити Богу закликають,
Не проживи даремно ти свого життя...

А час іде... Нам не спинити миті,
Не наздогнати пройдених років,
Вони туманом небуття покриті...
Для Бога доброго ти що зробив?

А час іде... Закінчиться земна дорога...
Чого вартує все твоє життя?
Коли предстанеш перед свого Бога,
Не буде часу більш для каяття...

А час іде... Невпинно небо кличе, 
Своїм життям усім-прослав Христа,
Бо ж зустріч з Богом з кожним днем все ближча...
Де вічність буде, друже мій, твоя?

#покаяння
@virshi_for_God

ДОБРОТА

В цім світі, де духовна темнота,
Де нЕнависть, біда і зло панує,－
Як необхідна людям доброта!..
І часто так її всім нам бракує...

Вона, мов промінь сонечка ясний
Освітить все навкруги і зігріє,
Тепло відчує близький і чужий,
Душа від неї миттю просвітліє.

Вона присутня в погляді, в словах,
В турботі й піклуванні за близькими,
Вона розвіє сумніви і страх
І створить диво з душами людськими.

Біжать роки, немов в ріці вода,
Крокує люд вперед у ногу з часом,
І кажуть: ”Вийшла з моди доброта,
Ця риса застаріла й несучасна.

Натомість їй у моду увійшли
Зневага, безсердечність і зухвалість,
І місце у людських серцях знайшли－
Байдужість, зачерствілість і недбалість...

Ми звикли до знедолених людей,
Із кам'яним лицем проходим мимо,
А скільки в світі хворих є дітей,－
Та чи болить душа у нас за ними?

В маршрутці вільних місць нема й відтак －
Стоїть бабуся стомлена, старенька...
Чи їй хтось вступить місце просто так?
Чи заболить в той час чиєсь серденько?

Впав чоловік на стежці в холодку...
Чи хтось підійме і спитає в нього:
”Як ви? Чи треба викликать швидку?”
Чи тільки посміються зі старого?

Жорстокі правила диктує світ,
В них людяності й доброти ні крихти...
В серцях зима царить, мороз і лід,
І чим ми можем лід той розтопити?

Ласкаве слово, ніжність, доброта,
Лише вона зробити це спроможна,
Нелицемірна серця теплота
Зігріє душу в час такий тривожний.

Я вірю, добрі люди є кругом,
І завдяки таким ще світ існує,
Вони охоче діляться добром,
І ближнім просто так його дарують.

Як би жилось чудово на землі,
Якби тут зла і розбрату не стало!
І весь народ: дорослі і малі
В любові й мирі разом проживали!

Все починається в житті з ТЕБЕ!
З твої відносин з рідними й чужими,
Тож перевір сьогодні ти СЕБЕ,
Як ТИ щодня поводишся із ними?

Запам'ятаймо істину просту,
Йдучи дорогою життя крутою,－
Коли даруєм людям доброту－
То й нам вони відплатять добротою.

Якщо ти, друже став дитям Христа,
Його вогонь святий жевріє в грудях,－
Хай знайде місце там і доброта,
Поки живеш－даруй її всім людям!

#добро
@virshi_for_God

ТРИМАЙСЯ СЛІВ ІСУСА...

Ти не слухай те, що кажуть люди,
Заповідей людських не приймай,
Лиш тримайся міцно слів Ісуса –
Він тебе введе в небесний край.

Бог лише єдиний помічник твій,
Наш Творець Владика в небесах,
Він сказав лиш слово – враз так сталось,
Чудний Бог наш у Своїх ділах...

Ти лиш Господу Христу довірся,
Дім, життя своє Йому вручи,
Ім'я Боже слав постійно, всюди,
Бо достойний наш Творець хвали.

Хто би так як Він зійшов із неба,
Залишивши славу всю небес,
Щоб у муках на хресті Голгофськім,
Проливати Кров за гріх людей.

Бог – любов безмірна, незбагненна,
Люди зрозуміть не можуть це.
Знай, що лиш любов і милість Божа
Всіх, хто прийме клич Христа, спасе.

Ось стоїть Ісус вже під дверима
Твого серця й тихо стукає,
Як почуєш стук той і відчиниш,-
Цар царів, Господь, туди ввійде.

Змінить Він твоє життя одразу,
Дасть Він сили в боротьбі з гріхом.
Тільки завжди слухай голос Спаса,
І старайся всюди йти з Христом!

Виповняй святі слова Ісуса,
Що в Новім Завіті Він нам дав,
Постарайся жити, як Він вчить нас,
На людську науку не зважай!

#підбадьорення
@virshi_for_God

ВІД БОЖОГО СЛОВА...

Вiд Божого Слова змiцняється вiра,
З'являється радiсть, надiя росте.
У вiк самоправедностi та зневiр'я,
Важливо триматись за Слово святе.

Воно непорушне, мiцне, наче скеля.
Нiколи не зрадить твоїх сподiвань, -
Вiдродиться грiшного серця пустеля,
Втамується спрага душевних бажань.

Коли ти всiм серцем звернешся до нього,
Заплутавшись в хащах життєвих турбот,
Знайдеш добру раду в святiм Словi Бога,
Вiдкинувши лаву земних перешкод.

#підбадьорення
#Біблія
@virshi_for_God

ВСТУПИТИ З ГОСПОДОМ В ЗАВІТ...

Вступити з Господом в завіт -
Яка врочиста це подія,
Це запашний життя розквіт
І промінь світлої надії.

Нове життя і шлях новий
З новим і кришталевим серцем
Маршрут в край вічний, золотий
Для вас сьогодні розпочнеться.

Нехай Господь вас проведе
По цій вузенькій стежці правди,
Пригорне ніжно до грудей
В важку хвилину, безпорадну.

Нехай ніщо не звабить зір
З неперевершеної цілі,
Завадам всім наперекір
Пройдіть крізь грози й заметілі.

Бог з вами всюди і завжди,
Він обіцяв не залишити
З любов'ю довести туди,
Де з Ним ми вічно будем жити.

#Водне_хрещення
@virshi_for_God

Ім’я на долонях

"...На долонях Своїх тебе вирізьбив Я..."
Ісаї 49:16 

На долонях Твоїх мого імені знаки,
На долонях Твоїх — моя доля й життя,
Піклувався завжди, не чекаючи дяки, 
І носив на руках, як маленьке дитя.

На долонях Твоїх... Невимовнії жахи — 
На хресті карбувалися літери ці...
Їх писали іржавії римськії цвяхи,
На скривавленій, зболеній Спаса руці.

На долонях Твоїх... Вони ніжно торкались...
До людської біди, до душевних страждань. 
Хворі вірили в них, від прокази зчищались, 
І тепліли серця від святих сподівань.

І ніщо не зітре мого імені звідти, 
І не зблякне від часу цей запис життя. 
О, Творець і Владика, дай сили прожити 
У покорі ці дні, що невпинно летять,

Щоб не стер свого ймення своїми ж гріхами, 
Щоб не втратив я право на батьківський дім, 
Щоби там, за Йорданом, святими руками 
Ти обняв мене ніжно...
Щоб був я назавжди Твоїм!

#хліболамання
@virshi_for_God

Після землетрусу в Японії група рятувальників зі своїм керівником дісталась до руїн будинку молодої жінки...

Вони побачили її через щілину.
Немов молилася серед руїн,
Вперед схилившись на своїх колінах
І обхопивши щось зі всіх сторін.

Уламки покалічили їй спину,
Була розбита ними голова,
Та керівник хотів дістатись до хатини,
Бо, може, все-таки іще жива.

Ледь дотягнувся, щоб торкнутись тіла.
Холодне. В нім життя уже нема.
Усі страждання вже перетерпіла.
Звільняти з-під руїн її - дарма.

Ішли тепер до іншого будинку.
Можливо, там давно чекали їх.
Та керівник все думав про ту жінку.
Чомусь забути він її не міг.

Якась незнана сила повертала
Його назад. Для чого, ще не знав...
Усе те ж саме перед ним постало.
І знов навколішки перед проломом став.

На цей раз протиснувся головою,
Щоб роздивитись, і збагнувши вмить,
Кого закрила жінка ця собою,
Схвильовано гукнув: "Сюди біжіть!

Тут є дитина! Тут жива дитина!"
Уламки швидко прибрані були,
Щоби не втратити уже ані хвилини.
І обережно маму підняли.

Під нею був трьохмісячний синочок.
Загорнутий у ковдру, все ще спав.
Він навіть не розплющив свої очі,
Як рятівник його на руки брав.

Приїхав швидко лікар і для того,
Аби оглянути дитятко, ковдру зняв.
А там - мобільний телефон, в якого
Екран від мами посланням палав:

"Якщо ти житимеш, то пам'ятай, тебе я
Люблю"... Заплакали усі,
Так вражені жертовністю цією,
Що смерті жах здолала у красі.

Коли почався землетрус, собою
Закрила сина, не злякавшись мук.
Вмирала мама, сповнена любов'ю.
Не розтулила навіть смерть їй рук.
***
Ти знаєш, так колись вмирав Син Божий,
Розп'ятий на Голгофському хресті.
Нас полюбив і так хотів, щоб кожний
Надію у своєму мав житті.

Він замість нас пішов тоді страждати,
Він замість нас гріхи на Себе взяв
І заплатив за нас найвищу плату:
Себе як жертву на той хрест віддав.

Він витерпів усе. І хресні муки
Не загасили ту святу любов,
Бо ще й сьогодні простягає руки,
Щоб кожен у обійми Його йшов

І мав спасіння, світлу вічність з Богом,
Був звільнений від тягарів провин.
Щоб радість мав від розуміння того,
Що прийнятий в Небесний Дім як син.

Ти знаєш, цю любов не осягнути.
Про неї слів ніяких не знайдеш.
Її ти зможеш серцем лиш відчути,
Як з покаянням до Христа прийдеш.

Тому послухай, що говорить небо,
І ти не зможеш стримати жалю:
"Запам'ятай, Я помирав за тебе,
Тому що дуже Я тебе люблю!!!
#притча
#любов
@virshi_for_God

ВИПРОБУВАННЯ...

Повчальних випадків в житті є так багато.
Вчимося ми на них, і то не раз.
Один з таких я хочу розказати,
Щоби задуматись над ним міг кожен з нас.

У невелике місто для служіння
Приїхав новий пастир. Молодий.
Був ревний, бо усе його стремління-
У діло Боже вкласти запал свій.

Але в житті по-всякому буває.
І щоб побачити, які є ми,
Господь випробування посилає
В стосунках наших з іншими людьми.

Тож через кілька днів перебування
У тому місті, випадок один
Для нього справжнім став випробуванням:
Чи і в малому буде вірним він.

Так, довелось у справах в центр міста
Поїхати йому. В автобус сів.
Шофер немолодий вже був, плечистий.
Служитель привітався, заплатив,

Отримав здачу і коли сидів вже,
Побачив зайві центи у руці.
Він зрозумів: шофер дав трохи більше.
Та чого варті були гроші ці?

І одна думка змінювала іншу.
"Ти - пастир, - говорив голос один. -
І те, що зайве, то віддай скоріше,
Щоб не знеславлений був Божий Син.

Це не твоє. Він просто помилився.
Віддай назад. Чужого не бери!
Ти вже багато дечого навчився.
Як інших учиш, так і сам роби".

А другий голос говорив: "Ну що ти!
Це просто смішно - дріб'язок і все.
Чи то немає іншої роботи,
Що совість ото так тебе гризе?

Та ти ж не вкрав в шофера оці гроші!
Він і без них добряче заробив.
Тут зовсім інше навіть бути може:
Це Бог тебе, вважай, благословив".

Отак він їхав всю свою дорогу.
Та коли час виходити настав,
Біля шофера зупинився того
І зайві центи він йому віддав.

Шофер всміхнувся й каже: "Я вас знаю.
Ви - новий пастир, хоч ще молодий.
Тепер обов'язково завітаю
У вашу церкву в день свій вихідний.

Мені вже дуже захотілось знати,
Як вчините, коли я помилюсь,
Чи будете ви зайве віддавати.
Але ви справжній пастир, я дивлюсь".

Коли служитель вийшов, то для того,
Аби не впасти, сперся і сказав:
"Мій Боже, міг продати Сина Твого,
Якби ті зайві центи не віддав".

Задумаймось і ми, бо може кожен
Подібне мати у своїм житті.
Бог випробує, як вчинити зможем,
Хоч, може, будуть і не центи ті.

Ми - лист Христа, і як приємно Богу,
Коли нас впізнають в слова, ділах.
Тож не потрібно забувати цього,
Бо ми в людей постійно на очах.

Тому просімо сили жити свято,
Яке б служіння в церкві не несли,
Щоб дивлячись на нас, іще багато
У покаянні до Христа прийшли. 

#притчі
#життєві
@vishi_for_God