ЄДНАННЯ
Що для служіння і єдності,
Нам необхідно сьогодні? —
Більше любові і ревності
В праці на ниві Господній.
Ворог нас хоче розсіяти,
Щоб не були ми єдині,
Легше тоді йому діяти,
В церкві, сім’ї і родині.
І, якщо ми не пильнуємо,
Про чистоту свого серця,
Божого Слова не чуємо, —
Це йому легко вдається.
Значить ми в темряві ходимо,
Сил в нас духовних немає,
Все, що для Господа робимо,
Цінність для Нього втрачає.
Хочеться голосно крикнути,
Вам, дорогі християни,
Ненависть треба відкинути
Та, що панує між вами.
Нащо над ближнім знущатися,
Носячи в серці образи?
Треба любов’ю єднатися,
Зло розганяючи разом.
Спільно до неба підносимо,
Ми наші щирі благання,
Боже, Тебе ми всі просимо,
Більше пошли нам єднання!
СПІШІТЬ ДО КОВЧЕГУ
Кличе Бог до спасіння кожного.
Лине клич цей по всьому світі.
Люди! Йдіть до ковчегу Божого,
Поки двері для вас відкриті!
Місце в ньому для вас вготоване,
Ви ще маєте добру змогу,
Т прекрасний вам час дарований.
Душу й серце віддати Богу.
Скоро час цей на інший зміниться,
Промине благодаті літо,
Дух Святий непомітно візьметься,
Від гріховного цього світу.
Буде плач під дверми закритими.
Стануть явними всі провини,
Справедливо Господь судитиме,
Тих, хто милість Його відкинув.
Та сьогодні ще Бог спасаючий,
Закликає людей до Себе,
Він, провини людей прощаючи,
Відкриває їм двері неба.
Тож для чого без Бога гинути,
В цих проблемах життя земного?
Вам потрібно спастися встигнути,
Примирившись душею з Богом.
Бог можливість дає для кожного,
В його Церкву святу вступити,
Люди! Йдіть до ковчегу Божого,
Поки двері для вас відкриті!
НАВЕРНИСЬ УКРАЇНО
Рідний край. Неосяжні простори,
Нескінченні ліси та поля.
І степи, і озера і гори, —
Це моя українська земля.
Унікальна, багата, родюча,
Ти вже вирвалась з рабства і пут,
Зерно правди святе й невмируще
Прабатьками посіяне тут.
Але топчеш його ти нещадно,
І народ твій живе без мети,
Так нелегко йому, і так складно
До Христа з покаянням прийти.
Я молюсь, Україно, за тебе,
Щоб твій нарід в добрі проживав,
Щоб з вершини безхмарного неба,
Промінь щастя для Тебе сіяв.
Щоб крізь тебе завжди протікала,
Благодаті святої ріка,
І завжди на тобі пробувала,
Всемогутня Господня рука.
А найбільше прошу, щоб до Бога,
Залишивши неправду і гріх,
Поки є ще можливість і змога
Твій народ навернутися зміг.
Ласки час не триватиме вічно,
Про майбутнє подумай своє.
Прокидайся, моя Україно,
Поки Бог ще свободу дає!
ГОЛГОФСЬКИЙ ХРЕСТ
Голгофський хрест. Ісус там помирає.
Стікає кров з пробитих ніг і рук.
Чоло повисло, серце біль стискає,
Душа страждає від жахливих мук.
Останній подих, завмирає тіло,
“Для чого, Отче, Ти Мене лишив?” —
Уста Його тихенько шепотіли,
А ворог лиш сміявся і радів.
Свою всю лють Він вилляти старався,
Через запеклих ворогів Христа,
І так, як міг, він з Нього насміхався,
Його благаючи зійти з хреста.
Але ворожі плани не здійснились,
Зоря спасіння освітила світ,
І переможне слово: “Завершилось!”
В Небесне Царство нам відкрило вхід.
Голгофський хрест став символом спасіння,
Він і тепер звершає чудеса,
Дає серцям надію воскресіння,
І направляє душі в небеса.
Пролита кров гріхи людей змиває,
Через прості молитви каяття,
Для них блакитне небо відкриває,
Дає надію вічного життя.
Я до хреста Голгофського спішу.
А без крові нам прощення немає,
Немов би скарбом, нею дорожу.
І коли віра часом знемагає,
ПРИТЧА
На свете белом старец жил,
Молился искренне он Богу.
За род людской Его молил,
Добра просил у Бога много.
Одно лишь он не понимал:
Вокруг молились люди тоже,
И каждый вроде бы взывал:
“Прости, помилуй, Святый Боже”.
А зло, как летняя трава,
Под солнцем силу набирает.
И в чём причина – он не знал,
И снова к Богу он взывает:
“О, Боже, Боже, почему
Молитвы так неэффективны?”
С вопросом этим он уснул
И видит сон, какой-то дивный.
Спустился Ангел в дом его
И взял с собою в небо старца.
Летел он с Ангелом легко,
Всё выше, выше поднимался.
И звуки он услышал вдруг -
Прекрасной музыки напевы.
“Откуда звуки те идут,” -
Спросил он Ангела несмело.
“А это музыка молитв,
Что в небо к Богу улетают.
Молитва музыкой звучи
Що для служіння і єдності,
Нам необхідно сьогодні? —
Більше любові і ревності
В праці на ниві Господній.
Ворог нас хоче розсіяти,
Щоб не були ми єдині,
Легше тоді йому діяти,
В церкві, сім’ї і родині.
І, якщо ми не пильнуємо,
Про чистоту свого серця,
Божого Слова не чуємо, —
Це йому легко вдається.
Значить ми в темряві ходимо,
Сил в нас духовних немає,
Все, що для Господа робимо,
Цінність для Нього втрачає.
Хочеться голосно крикнути,
Вам, дорогі християни,
Ненависть треба відкинути
Та, що панує між вами.
Нащо над ближнім знущатися,
Носячи в серці образи?
Треба любов’ю єднатися,
Зло розганяючи разом.
Спільно до неба підносимо,
Ми наші щирі благання,
Боже, Тебе ми всі просимо,
Більше пошли нам єднання!
СПІШІТЬ ДО КОВЧЕГУ
Кличе Бог до спасіння кожного.
Лине клич цей по всьому світі.
Люди! Йдіть до ковчегу Божого,
Поки двері для вас відкриті!
Місце в ньому для вас вготоване,
Ви ще маєте добру змогу,
Т прекрасний вам час дарований.
Душу й серце віддати Богу.
Скоро час цей на інший зміниться,
Промине благодаті літо,
Дух Святий непомітно візьметься,
Від гріховного цього світу.
Буде плач під дверми закритими.
Стануть явними всі провини,
Справедливо Господь судитиме,
Тих, хто милість Його відкинув.
Та сьогодні ще Бог спасаючий,
Закликає людей до Себе,
Він, провини людей прощаючи,
Відкриває їм двері неба.
Тож для чого без Бога гинути,
В цих проблемах життя земного?
Вам потрібно спастися встигнути,
Примирившись душею з Богом.
Бог можливість дає для кожного,
В його Церкву святу вступити,
Люди! Йдіть до ковчегу Божого,
Поки двері для вас відкриті!
НАВЕРНИСЬ УКРАЇНО
Рідний край. Неосяжні простори,
Нескінченні ліси та поля.
І степи, і озера і гори, —
Це моя українська земля.
Унікальна, багата, родюча,
Ти вже вирвалась з рабства і пут,
Зерно правди святе й невмируще
Прабатьками посіяне тут.
Але топчеш його ти нещадно,
І народ твій живе без мети,
Так нелегко йому, і так складно
До Христа з покаянням прийти.
Я молюсь, Україно, за тебе,
Щоб твій нарід в добрі проживав,
Щоб з вершини безхмарного неба,
Промінь щастя для Тебе сіяв.
Щоб крізь тебе завжди протікала,
Благодаті святої ріка,
І завжди на тобі пробувала,
Всемогутня Господня рука.
А найбільше прошу, щоб до Бога,
Залишивши неправду і гріх,
Поки є ще можливість і змога
Твій народ навернутися зміг.
Ласки час не триватиме вічно,
Про майбутнє подумай своє.
Прокидайся, моя Україно,
Поки Бог ще свободу дає!
ГОЛГОФСЬКИЙ ХРЕСТ
Голгофський хрест. Ісус там помирає.
Стікає кров з пробитих ніг і рук.
Чоло повисло, серце біль стискає,
Душа страждає від жахливих мук.
Останній подих, завмирає тіло,
“Для чого, Отче, Ти Мене лишив?” —
Уста Його тихенько шепотіли,
А ворог лиш сміявся і радів.
Свою всю лють Він вилляти старався,
Через запеклих ворогів Христа,
І так, як міг, він з Нього насміхався,
Його благаючи зійти з хреста.
Але ворожі плани не здійснились,
Зоря спасіння освітила світ,
І переможне слово: “Завершилось!”
В Небесне Царство нам відкрило вхід.
Голгофський хрест став символом спасіння,
Він і тепер звершає чудеса,
Дає серцям надію воскресіння,
І направляє душі в небеса.
Пролита кров гріхи людей змиває,
Через прості молитви каяття,
Для них блакитне небо відкриває,
Дає надію вічного життя.
Я до хреста Голгофського спішу.
А без крові нам прощення немає,
Немов би скарбом, нею дорожу.
І коли віра часом знемагає,
ПРИТЧА
На свете белом старец жил,
Молился искренне он Богу.
За род людской Его молил,
Добра просил у Бога много.
Одно лишь он не понимал:
Вокруг молились люди тоже,
И каждый вроде бы взывал:
“Прости, помилуй, Святый Боже”.
А зло, как летняя трава,
Под солнцем силу набирает.
И в чём причина – он не знал,
И снова к Богу он взывает:
“О, Боже, Боже, почему
Молитвы так неэффективны?”
С вопросом этим он уснул
И видит сон, какой-то дивный.
Спустился Ангел в дом его
И взял с собою в небо старца.
Летел он с Ангелом легко,
Всё выше, выше поднимался.
И звуки он услышал вдруг -
Прекрасной музыки напевы.
“Откуда звуки те идут,” -
Спросил он Ангела несмело.
“А это музыка молитв,
Что в небо к Богу улетают.
Молитва музыкой звучи
т,” -
Так Ангел старцу отвечает.
“Но почему же звук так тих,
Сейчас народ собрался вместе,
И должен сонм звучать молитв,
Сливаясь в звуки чудной песни?”
На старца Ангел посмотрел
И вниз с ним тихо опустился.
Картину странную узрел
Наш старец, очень удивился.
Увидел он просторный зал,
И в зале множество народа.
Но странно, звук не долетал
И тишина была у свода.
Вот проповедник говорит,
Рот открывает, закрывает.
И даже пот на лбу блестит,
Но звуки вверх не долетают.
И хор торжественно поёт,
Басы краснеют от натуги,
Но звук не слышит небосвод,
Пропали хора ноты, звуки.
И старец Ангела спросил:
Что здесь за странное молчанье?”
А Ангел старца в зал спустил
И открывает эту тайну.
Он прикасается рукой
К плечу какой-то христианки,
И старец слышит мысли той:
“Ох, посмотрите, христианка.
А юбка, кофта, сапоги
Из магазина для богатых.
И где она находит их,
А деньги – так гребёт лопатой.
А эта радостно поёт,
С чего бы это петь ей, право?
Муж – алкоголик, пьёт и бьёт,
А ей бы петь всё – Богу слава…”
Проходит Ангел по рядам,
За плечи трогает мужчину,
И открывает мысли там:
“Ах, потерял немало видно.
Да, сделка мне не удалась,
Сегодня денежки уплыли.
Удача мимо пронеслась,
А мне они так кстати были…”
И дальше Ангел – по рядам,
Подходит к парню молодому,
А взгляд того блуждает там,
Где девушки взывают к Богу.
“Ах, как Катюша хороша, -
Озвучил мысли Ангел старцу, -
О, мне бы Катя подошла,
Жениться я б не отказался.
Пойдёт ли только за меня?
Ах, ах, глаза какие, право…
К тому ж богатая родня,
Приданного дадут немало”.
Так Ангел мысли открывал,
Касался тех, других и пятых.
А зал молчал…, а зал молчал…,
И вместе с Ним – Иисус распятый.
Но долетел до старца вдруг,
Какой-то детский, чистый голос.
Увидел мальчика в углу,
А по щекам катились слёзы.
Просил мальчишка за отца:
“Спаси его, – просил он, – Боже,
Меняешь Ты, Господь , сердца,
Мой папка пьёт, но он хороший”.
И лёгкий звук молитвы той
Летел, летел под свод, и выше.
И наслаждался высотой,
И знал, что Бог его услышит.
А Ангел старцу говорит:
“Одна молитва средь молчанья
Прекрасной музыкой звучит -
Любовь в ней есть и состраданье.
Там у престола в небесах
Такие вот слышны молитвы”.
А зал молчал…, а зал молчал…,
Могильным саваном укрытый.
ХРИСТОС ЧЕКАЄ
“Я страждав на Голгофі за тебе,
На хресті в страшних муках томився
Щоб ти міг примиритися з небом,
Щоб тобі шлях спасіння відкрився.
Я Себе мусів в жертву принести,
Кров’ю власною хрест оросити,
І розлуку з Отцем перенести,
Щоб тебе від гріха відкупити.
Ради тебе терпів бичування,
На шматки розривалося тіло,
Страшні муки, нестерпні страждання,
Переносив, бо серце любило.
Та Мою ти любов відкидаєш,
В рабстві зла і ворожих обіймах,
Ти про душу свою забуваєш, —
А вона без Голгофи – загине.
Підійди до хреста, зупинися,
Вилий біль, що так душу тривожить,
І на рани Мої подивися,
Ними душу вздоровити можеш.
Я гріхи твої хочу простити,
І загоїти рани глибокі,
Грішну душу з кайданів звільнити.
Повернути надію і спокій”.
Так сьогодні Христос промовляє,
Він продовжує грішних спасати,
На Голгофу Він їх закликає,
Щоб спасіння для душ їхніх дати.
Не відкинь ти цей заклик, мій друже,
Подивись на долоні пробиті,
І не будь до спасіння байдужим,
Поки двері до неба відкриті.
ЙДУ ДО ВІТЧИЗНИ
Йду до Вітчизни завітної,
Світлої, чистої, вічної,
Блиск її вабить мене,
Хочу з Христом там зустрітися,
В хори відкуплених влитися,
Горе забувши земне.
Бурі життєві долаючи,
В серці любов зберігаючи,
В небо постійно дивлюсь,
Бачу, як барвами вічності,
Місто обіцяне світиться,
Що приготовив Ісус.
Славою все там обгорнуте,
Вулиці з чистого золота,
Горя і болю нема,
Смуток там радістю зміниться,
Хмари, навислі, розвіються,
Вічна настане весна.
Мій там Спаситель знаходиться,
О, як ввійти Іуди хочеться,
Сумнів, лишивши, і страх,
Дивною Божою силою,
Твердою, чистою вірою,
В небо піднятись, як птах.
Дай мені, Господи, мудрості,
Щоб, крізь невдачі і трудності,
З вірою шлях цей пройти,
І до Вітчизни завітної,
Світлої, чистої, вічної,
З раді
Так Ангел старцу отвечает.
“Но почему же звук так тих,
Сейчас народ собрался вместе,
И должен сонм звучать молитв,
Сливаясь в звуки чудной песни?”
На старца Ангел посмотрел
И вниз с ним тихо опустился.
Картину странную узрел
Наш старец, очень удивился.
Увидел он просторный зал,
И в зале множество народа.
Но странно, звук не долетал
И тишина была у свода.
Вот проповедник говорит,
Рот открывает, закрывает.
И даже пот на лбу блестит,
Но звуки вверх не долетают.
И хор торжественно поёт,
Басы краснеют от натуги,
Но звук не слышит небосвод,
Пропали хора ноты, звуки.
И старец Ангела спросил:
Что здесь за странное молчанье?”
А Ангел старца в зал спустил
И открывает эту тайну.
Он прикасается рукой
К плечу какой-то христианки,
И старец слышит мысли той:
“Ох, посмотрите, христианка.
А юбка, кофта, сапоги
Из магазина для богатых.
И где она находит их,
А деньги – так гребёт лопатой.
А эта радостно поёт,
С чего бы это петь ей, право?
Муж – алкоголик, пьёт и бьёт,
А ей бы петь всё – Богу слава…”
Проходит Ангел по рядам,
За плечи трогает мужчину,
И открывает мысли там:
“Ах, потерял немало видно.
Да, сделка мне не удалась,
Сегодня денежки уплыли.
Удача мимо пронеслась,
А мне они так кстати были…”
И дальше Ангел – по рядам,
Подходит к парню молодому,
А взгляд того блуждает там,
Где девушки взывают к Богу.
“Ах, как Катюша хороша, -
Озвучил мысли Ангел старцу, -
О, мне бы Катя подошла,
Жениться я б не отказался.
Пойдёт ли только за меня?
Ах, ах, глаза какие, право…
К тому ж богатая родня,
Приданного дадут немало”.
Так Ангел мысли открывал,
Касался тех, других и пятых.
А зал молчал…, а зал молчал…,
И вместе с Ним – Иисус распятый.
Но долетел до старца вдруг,
Какой-то детский, чистый голос.
Увидел мальчика в углу,
А по щекам катились слёзы.
Просил мальчишка за отца:
“Спаси его, – просил он, – Боже,
Меняешь Ты, Господь , сердца,
Мой папка пьёт, но он хороший”.
И лёгкий звук молитвы той
Летел, летел под свод, и выше.
И наслаждался высотой,
И знал, что Бог его услышит.
А Ангел старцу говорит:
“Одна молитва средь молчанья
Прекрасной музыкой звучит -
Любовь в ней есть и состраданье.
Там у престола в небесах
Такие вот слышны молитвы”.
А зал молчал…, а зал молчал…,
Могильным саваном укрытый.
ХРИСТОС ЧЕКАЄ
“Я страждав на Голгофі за тебе,
На хресті в страшних муках томився
Щоб ти міг примиритися з небом,
Щоб тобі шлях спасіння відкрився.
Я Себе мусів в жертву принести,
Кров’ю власною хрест оросити,
І розлуку з Отцем перенести,
Щоб тебе від гріха відкупити.
Ради тебе терпів бичування,
На шматки розривалося тіло,
Страшні муки, нестерпні страждання,
Переносив, бо серце любило.
Та Мою ти любов відкидаєш,
В рабстві зла і ворожих обіймах,
Ти про душу свою забуваєш, —
А вона без Голгофи – загине.
Підійди до хреста, зупинися,
Вилий біль, що так душу тривожить,
І на рани Мої подивися,
Ними душу вздоровити можеш.
Я гріхи твої хочу простити,
І загоїти рани глибокі,
Грішну душу з кайданів звільнити.
Повернути надію і спокій”.
Так сьогодні Христос промовляє,
Він продовжує грішних спасати,
На Голгофу Він їх закликає,
Щоб спасіння для душ їхніх дати.
Не відкинь ти цей заклик, мій друже,
Подивись на долоні пробиті,
І не будь до спасіння байдужим,
Поки двері до неба відкриті.
ЙДУ ДО ВІТЧИЗНИ
Йду до Вітчизни завітної,
Світлої, чистої, вічної,
Блиск її вабить мене,
Хочу з Христом там зустрітися,
В хори відкуплених влитися,
Горе забувши земне.
Бурі життєві долаючи,
В серці любов зберігаючи,
В небо постійно дивлюсь,
Бачу, як барвами вічності,
Місто обіцяне світиться,
Що приготовив Ісус.
Славою все там обгорнуте,
Вулиці з чистого золота,
Горя і болю нема,
Смуток там радістю зміниться,
Хмари, навислі, розвіються,
Вічна настане весна.
Мій там Спаситель знаходиться,
О, як ввійти Іуди хочеться,
Сумнів, лишивши, і страх,
Дивною Божою силою,
Твердою, чистою вірою,
В небо піднятись, як птах.
Дай мені, Господи, мудрості,
Щоб, крізь невдачі і трудності,
З вірою шлях цей пройти,
І до Вітчизни завітної,
Світлої, чистої, вічної,
З раді
Коли ж почався день П”ятидесятниці, всі вони однодушно знаходилися вкупі.
І нагло вчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила весь
той дім, де сиділи вони. І з”явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й
на кожному з них по одному осів. Всі ж вони сповнилися Духом Святим, і
почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували
ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли
оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них
тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного :” Хіба ж не
галилеяни усі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми
в ній народилися?… Усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі
мовами нашими” Дії Апостолів 2:1-11. Свято Трійці або П”ятидесятниця - є одним
з найважливішим і найвеличніших християнських свят нарівні з Різдвом та Великоднем.
І не дивно, бо воно нам нагадує про третю особу Божественної Трійці - Духа Святого.
Ту особу, Яка згідно обіцянки Ісуса Христа, сьогодні перебуває поміж нами!
Детальніше тут: http://m.stihiotboga.webnode.com.ua/virshi-ukrajinski/den-pyatidesyatnitsi-svyatoji-trijtsi/ #віршінатрійцю #трійця
І нагло вчинився шум із неба, ніби буря раптова зірвалася, і переповнила весь
той дім, де сиділи вони. І з”явилися їм язики поділені, немов би огненні, та й
на кожному з них по одному осів. Всі ж вони сповнилися Духом Святим, і
почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав. Перебували
ж в Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом. А коли
оцей гомін зчинився, зібралася безліч народу, та й диву далися, бо кожен із них
тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!
Усі ж побентежилися та дивувалися, та й казали один до одного :” Хіба ж не
галилеяни усі ці, що говорять? Як же кожен із нас чує свою власну мову, що ми
в ній народилися?… Усі чуємо ми, що говорять вони про великі діла Божі
мовами нашими” Дії Апостолів 2:1-11. Свято Трійці або П”ятидесятниця - є одним
з найважливішим і найвеличніших християнських свят нарівні з Різдвом та Великоднем.
І не дивно, бо воно нам нагадує про третю особу Божественної Трійці - Духа Святого.
Ту особу, Яка згідно обіцянки Ісуса Христа, сьогодні перебуває поміж нами!
Детальніше тут: http://m.stihiotboga.webnode.com.ua/virshi-ukrajinski/den-pyatidesyatnitsi-svyatoji-trijtsi/ #віршінатрійцю #трійця
ДУХ СВЯТИЙ
Йду вперед я стежкою земною,
Та панує мир в душі моїй,
Бо не сам я, поруч йде зі мною
І мене тримає Дух Святий.
В небеса показує дорогу,
До осель небесного Отця,
Над гріхом дарує перемогу,
І вогнем запалює серця.
Той вогонь мою холодну душу,
Зігріває полум’ям святим,
Наче землю у серпневу сушу,
Він струмочком зрошує живим.
Цей струмок святої благодаті,
Сил духовних додає мені,
Я радію, хочеться співати,
Забуваю труднощі земні.
Дух Святий! Живи в мені постійно,
Піднімай тоді, коли впаду,
Вірю, що з Тобою неодмінно
Я осель небесних досягну.
Підкріпляй тоді, коли безсилий,
Щоб я віру до кінця зберіг,
Проти ворога боровся сміло,
І його нападки переміг.
Як зустріти труднощі прийдеться,
На дорозі важкій і сумній,
Більше й більше сповнюй моє серце,
Я живу Тобою, Дух Святий!
#віршінатрійцю #трійця
Йду вперед я стежкою земною,
Та панує мир в душі моїй,
Бо не сам я, поруч йде зі мною
І мене тримає Дух Святий.
В небеса показує дорогу,
До осель небесного Отця,
Над гріхом дарує перемогу,
І вогнем запалює серця.
Той вогонь мою холодну душу,
Зігріває полум’ям святим,
Наче землю у серпневу сушу,
Він струмочком зрошує живим.
Цей струмок святої благодаті,
Сил духовних додає мені,
Я радію, хочеться співати,
Забуваю труднощі земні.
Дух Святий! Живи в мені постійно,
Піднімай тоді, коли впаду,
Вірю, що з Тобою неодмінно
Я осель небесних досягну.
Підкріпляй тоді, коли безсилий,
Щоб я віру до кінця зберіг,
Проти ворога боровся сміло,
І його нападки переміг.
Як зустріти труднощі прийдеться,
На дорозі важкій і сумній,
Більше й більше сповнюй моє серце,
Я живу Тобою, Дух Святий!
#віршінатрійцю #трійця
О Дух Святий! Ти трудишся без міри
У цьому світі зла і марноти.
Невірству відчиняєш двері віри
І грішних до хреста приводиш Ти.
Вогнем святим жертовної любові,
Яку явив на ділі нам Господь,
Прийнявши з грішних рук вінець терновий,
Ти змінюєш мій дух і душу, й плоть.
Провадиш до Голгофського підніжжя,
Показуєш Спасителя-Царя
І залишити хибне роздоріжжя
Гріха й невірства кличеш ще здаля.
І близько-близько грішників нещасних
Підводиш до розп'яття, до хреста,
Щоб у Христі навіки дати щастя
Тим, хто із рук Його прийняв життя.
О дух надії, мудрості та світла,
Дух збудування, істини і сил!
Твоїм промінням й неживе зігріте —
Ти піднімаєш мертвих із могил.
Крізь морок проникаєш у темницю,
В пишноту замків, в хижок бідноту.
Скрізь викриваєш гордість, гріх і ницість,
Велиш до ніг схилитися Христу.
Відвідай тих, хто мається в пороках,
Живущу воду вилий і на них.
Хай повняться Твої святі потоки,
У душах миром чистим, неземним!
О, забери всі сумніви й тривоги,
Зрости в нас віру, гордість спопели,
Щоб підійшли ще ближче ми до Бога
І мир собі в Його руках знайшли.
Дай нам звіщати істину щоднини
Безстрашно, як Христос заповідав.
Хай будуть з нами, Боже Триєдиний,
Твої любов, єднання, благодать!
#трійця #віршінатрійцю
У цьому світі зла і марноти.
Невірству відчиняєш двері віри
І грішних до хреста приводиш Ти.
Вогнем святим жертовної любові,
Яку явив на ділі нам Господь,
Прийнявши з грішних рук вінець терновий,
Ти змінюєш мій дух і душу, й плоть.
Провадиш до Голгофського підніжжя,
Показуєш Спасителя-Царя
І залишити хибне роздоріжжя
Гріха й невірства кличеш ще здаля.
І близько-близько грішників нещасних
Підводиш до розп'яття, до хреста,
Щоб у Христі навіки дати щастя
Тим, хто із рук Його прийняв життя.
О дух надії, мудрості та світла,
Дух збудування, істини і сил!
Твоїм промінням й неживе зігріте —
Ти піднімаєш мертвих із могил.
Крізь морок проникаєш у темницю,
В пишноту замків, в хижок бідноту.
Скрізь викриваєш гордість, гріх і ницість,
Велиш до ніг схилитися Христу.
Відвідай тих, хто мається в пороках,
Живущу воду вилий і на них.
Хай повняться Твої святі потоки,
У душах миром чистим, неземним!
О, забери всі сумніви й тривоги,
Зрости в нас віру, гордість спопели,
Щоб підійшли ще ближче ми до Бога
І мир собі в Його руках знайшли.
Дай нам звіщати істину щоднини
Безстрашно, як Христос заповідав.
Хай будуть з нами, Боже Триєдиний,
Твої любов, єднання, благодать!
#трійця #віршінатрійцю
Дух Святий
Як дозріває в чистім полі
Налитий колос молодий,
Так сповнює мене поволі
Своєю міццю Дух Святий.
Пориви вітру гнуть колосся,
Дощ прибиває до землі.
І вже в ту мить мені здалося:
Тече сльозою сік в стеблі.
Цілюще сонце благодаті
У полудень своїм теплом
Зігріє колоски прим’яті
І випрямить назад стебло.
І Дух Святий поллється в серці
І буде сповнювати ще.
І не сльоза вже по стебельці,
А сік невпинно потече.
Стрункі, вусаті колосочки
Шепочуться до самих жнив.
Як неба синього шматочки,
Цвітуть волошки поміж них.
Це краплі Божої любові
У полі нашого життя.
Не мислю іншої я долі,
Як тільки? Божеє дитя!
Росою правди вмитись вранці,
Боротись з вітром, що є сил.
І затискати серп у пальцях,
Щоб вижинати бур’яни.
Зерном багатий буде колос,
Як Дух Святий його зростить.
Нехай пречистий Божий голос
В тобі лунає кожну мить:
Що це життя, як довга нива,
Яку нелегко перейти.
І доля в того лиш щаслива,
Хто став колоссям золотим.
Детальніше тут: http://m.stihiotboga.webnode.com.ua/virshi-ukrajinski/den-pyatidesyatnitsi-svyatoji-trijtsi/
#віршінатрійцю #трійця
Як дозріває в чистім полі
Налитий колос молодий,
Так сповнює мене поволі
Своєю міццю Дух Святий.
Пориви вітру гнуть колосся,
Дощ прибиває до землі.
І вже в ту мить мені здалося:
Тече сльозою сік в стеблі.
Цілюще сонце благодаті
У полудень своїм теплом
Зігріє колоски прим’яті
І випрямить назад стебло.
І Дух Святий поллється в серці
І буде сповнювати ще.
І не сльоза вже по стебельці,
А сік невпинно потече.
Стрункі, вусаті колосочки
Шепочуться до самих жнив.
Як неба синього шматочки,
Цвітуть волошки поміж них.
Це краплі Божої любові
У полі нашого життя.
Не мислю іншої я долі,
Як тільки? Божеє дитя!
Росою правди вмитись вранці,
Боротись з вітром, що є сил.
І затискати серп у пальцях,
Щоб вижинати бур’яни.
Зерном багатий буде колос,
Як Дух Святий його зростить.
Нехай пречистий Божий голос
В тобі лунає кожну мить:
Що це життя, як довга нива,
Яку нелегко перейти.
І доля в того лиш щаслива,
Хто став колоссям золотим.
Детальніше тут: http://m.stihiotboga.webnode.com.ua/virshi-ukrajinski/den-pyatidesyatnitsi-svyatoji-trijtsi/
#віршінатрійцю #трійця
Дух Святий! Наповни серце
Тою чистою водою, що стікає із небес,
Дай торкнутись того Царства,
І вклонитися престолу,
Де живе Творець чудес!
Він Володар всього світу
Бог богів і Цар царів
За зимою прийде літо,
А за літом прийде осінь,
Та незмінним буде Він!
Кожен день Йому належить,
Бо Він сонце підійма!
І за зорями Він стежить,
І дає лісам одежу,
Щоб раділи ти і я!
Бийте гучно барабани,
І лунайте голоси!
Поскидали ми кайдани,
Позализували рани,
Хоч були колись в грісі.
Йому вірші, Йому пісні
І найкращії слова,
В Господі ми підростаєм,
Дух наш сили набирає,
Щоб творить Його діла!
Будем славити щоденно,
Возвіщать Імя Христа,
Щоб ця слава не минала,
І щоб людство підіймала,
І лилася, як ріка!
#трійця #віршінатрійцю
Детальніше тут: http://m.stihiotboga.webnode.com.ua/virshi-ukrajinski/den-pyatidesyatnitsi-svyatoji-trijtsi/
Тою чистою водою, що стікає із небес,
Дай торкнутись того Царства,
І вклонитися престолу,
Де живе Творець чудес!
Він Володар всього світу
Бог богів і Цар царів
За зимою прийде літо,
А за літом прийде осінь,
Та незмінним буде Він!
Кожен день Йому належить,
Бо Він сонце підійма!
І за зорями Він стежить,
І дає лісам одежу,
Щоб раділи ти і я!
Бийте гучно барабани,
І лунайте голоси!
Поскидали ми кайдани,
Позализували рани,
Хоч були колись в грісі.
Йому вірші, Йому пісні
І найкращії слова,
В Господі ми підростаєм,
Дух наш сили набирає,
Щоб творить Його діла!
Будем славити щоденно,
Возвіщать Імя Христа,
Щоб ця слава не минала,
І щоб людство підіймала,
І лилася, як ріка!
#трійця #віршінатрійцю
Детальніше тут: http://m.stihiotboga.webnode.com.ua/virshi-ukrajinski/den-pyatidesyatnitsi-svyatoji-trijtsi/
"Прийміть Духа Мого"
«Дух Господній на Мені...», Лук. 4:18,
«Вони сповнилися Духом Святим», Дії 2:4
Над Йорданом громи гриміли,
З неба голос могутній линув.
Цілий Всесвіт вставав з могили:
Бог давав обітницю Сину.
Але в цій демонстрації сили
І у величчі Бога
Ніжним подихом білі крила
Говорили гучніше слова.
Дух Святий, немов голуб миру,
На Ісуса з-за хмар спускався.
Як проміння в погоду сіру,
День за обрієм новий займався.
І пішов по землі Месія
Із натхненням Святого Духа,
Що несчасним несло надію
І спасало людей з розпуки.
Просіяло лице промінням
Неземного відтінку слави.
Його святість, як добре насіння,
Проростала у плідні справи.
Свідкували слова та вчинки
Про той Дух, що спочив на Ньому:
Він спасав перелюбну жінку,
Він до митника йшов додому.
Дух Святий керував Ісусом,
Керувала любов Отцівська.
Через бурі життя й спокуси
Прокладав Він стежину в вічність.
Та пішов із життя Спаситель —
Душі людськії мучила спрага:
Де ж слова Твої, мудрий Вчитель?
Де ж той Дух, що давав наснагу?
Нам бракує Твоєї сили,
Що вела б нас усіх до бою.
На Йордані Бог Духа вилив,
А тепер Він іде з Тобою.
Але вірний Син Божий слову:
«Не залишу одних вас, діти,
Не дозволю в безсиллі скніти,
Дух Святий подарую знову.
Дам вам силу творити чудо,
Дам натхнення спасати душі.
Він ознакою з неба буде,
Що ваш батько — Єдиносущий.
І той Дух, що зійшов на Мене
Там, на плесах, поміж верболозу,
Залікує душевні рани,
Захистить серед хуг й морозу.
З нетерпінням Земля чекала
Обітниці земного Сина.
І Йорданом новим постала
П’ятдесятниці ждана днина.
Затремтіли гріха основи,—
Сатани не збулася мрія:
Бог давав для людини нову
Силу й владу, що мав Месія.
І зціляла та сила хворих
Від меча захищала вчасно.
Рятувала від бур на морі
Та надію несла нещасним.
Оцей Дух, що зійшов у храмі
У вогні та у нових мовах,
Нині також живе між нами
І хитає земні основи.
Розбиває зчерствілі душі,
Піднімає калік, безсилих,
Дає віру серцям байдужим
Бог, що Духа Святого вилив.
Вже немає вагань та страху,
Не страшні на землі спокуси,
Бо веде і дає наснагу
Цей же Дух, який вів Ісуса.
Детальніше тут: http://m.stihiotboga.webnode.com.ua/virshi-ukrajinski/den-pyatidesyatnitsi-svyatoji-trijtsi/
#віршінатрійцю #трійця
«Дух Господній на Мені...», Лук. 4:18,
«Вони сповнилися Духом Святим», Дії 2:4
Над Йорданом громи гриміли,
З неба голос могутній линув.
Цілий Всесвіт вставав з могили:
Бог давав обітницю Сину.
Але в цій демонстрації сили
І у величчі Бога
Ніжним подихом білі крила
Говорили гучніше слова.
Дух Святий, немов голуб миру,
На Ісуса з-за хмар спускався.
Як проміння в погоду сіру,
День за обрієм новий займався.
І пішов по землі Месія
Із натхненням Святого Духа,
Що несчасним несло надію
І спасало людей з розпуки.
Просіяло лице промінням
Неземного відтінку слави.
Його святість, як добре насіння,
Проростала у плідні справи.
Свідкували слова та вчинки
Про той Дух, що спочив на Ньому:
Він спасав перелюбну жінку,
Він до митника йшов додому.
Дух Святий керував Ісусом,
Керувала любов Отцівська.
Через бурі життя й спокуси
Прокладав Він стежину в вічність.
Та пішов із життя Спаситель —
Душі людськії мучила спрага:
Де ж слова Твої, мудрий Вчитель?
Де ж той Дух, що давав наснагу?
Нам бракує Твоєї сили,
Що вела б нас усіх до бою.
На Йордані Бог Духа вилив,
А тепер Він іде з Тобою.
Але вірний Син Божий слову:
«Не залишу одних вас, діти,
Не дозволю в безсиллі скніти,
Дух Святий подарую знову.
Дам вам силу творити чудо,
Дам натхнення спасати душі.
Він ознакою з неба буде,
Що ваш батько — Єдиносущий.
І той Дух, що зійшов на Мене
Там, на плесах, поміж верболозу,
Залікує душевні рани,
Захистить серед хуг й морозу.
З нетерпінням Земля чекала
Обітниці земного Сина.
І Йорданом новим постала
П’ятдесятниці ждана днина.
Затремтіли гріха основи,—
Сатани не збулася мрія:
Бог давав для людини нову
Силу й владу, що мав Месія.
І зціляла та сила хворих
Від меча захищала вчасно.
Рятувала від бур на морі
Та надію несла нещасним.
Оцей Дух, що зійшов у храмі
У вогні та у нових мовах,
Нині також живе між нами
І хитає земні основи.
Розбиває зчерствілі душі,
Піднімає калік, безсилих,
Дає віру серцям байдужим
Бог, що Духа Святого вилив.
Вже немає вагань та страху,
Не страшні на землі спокуси,
Бо веде і дає наснагу
Цей же Дух, який вів Ісуса.
Детальніше тут: http://m.stihiotboga.webnode.com.ua/virshi-ukrajinski/den-pyatidesyatnitsi-svyatoji-trijtsi/
#віршінатрійцю #трійця
Твоє Ім’я
Твоє Ім’я… Боюсь Його промовить
Нечистими устами в марноті.
Твоє Ім’я створило море й гори
І угорі — світила золоті.
Твоє ім’я в рожевому світанку,
Як промінь сонця осяває схід,
В тумані білім і у росах ранку,
В вишневій гілці, що гойдає цвіт.
Твоє ім’я — у грому відголоссі,
В веснянім хорі солов’їв в саду,
В зеленому пшеничному колоссі,
В червоних маках, що в траві знайду.
У блискавках, що небо люто крають,
В дощі ряснім, що в листі лопотить.
Твоє Ім’я — найкраще в світі, знаю.
Чи ж можна це Ім’я не полюбить?!
Твоє Ім’я — то цілий світ для мене
У русі, часі, звуках, кольорах,
Немов весни знамено те зелене,
Що майорить під небом на вітрах.
Твоє Ім’я — мойого серця дзвони,
Лиш вірою душа моя жива.
Ти — сила, що в дорозі оборонить,
Щоб я лише до Тебе вгору йшла.
Твоє Ім’я — моя найкраща пісня,
Що біля серця в променях зроста,
Моя зоря ранкова й зірка пізня,
Моя іще не знана висота.
Твоє Ім’я — то все те, що я маю,
Що мала я і матиму колись…
«А що моє ім’я?» — Тебе спитаю, —
Колючки терну, що в чоло вп’ялись.
Моє Ім’я для Тебе — біль і муки,
Бо що від мене Ти, Ісусе, мав?
На хрест жертовний той простерши руки,
Ти цвяхом на долоні записав
Моє Ім’я! Ти знав — я буду жити
Колись у світі на землі ось цій,
І Ти прийшов, щоб грішним послужити,
Мій Господи, безсмертний Боже мій!
Твоїм Ім’ям, як сонцем, всі зігріті,
Немає чим боргів Тобі сплатить.
Прошу одне: навчи мене у світі
В Ім’я Твоє життя своє прожить.
Галина Гунченко
Твоє Ім’я… Боюсь Його промовить
Нечистими устами в марноті.
Твоє Ім’я створило море й гори
І угорі — світила золоті.
Твоє ім’я в рожевому світанку,
Як промінь сонця осяває схід,
В тумані білім і у росах ранку,
В вишневій гілці, що гойдає цвіт.
Твоє ім’я — у грому відголоссі,
В веснянім хорі солов’їв в саду,
В зеленому пшеничному колоссі,
В червоних маках, що в траві знайду.
У блискавках, що небо люто крають,
В дощі ряснім, що в листі лопотить.
Твоє Ім’я — найкраще в світі, знаю.
Чи ж можна це Ім’я не полюбить?!
Твоє Ім’я — то цілий світ для мене
У русі, часі, звуках, кольорах,
Немов весни знамено те зелене,
Що майорить під небом на вітрах.
Твоє Ім’я — мойого серця дзвони,
Лиш вірою душа моя жива.
Ти — сила, що в дорозі оборонить,
Щоб я лише до Тебе вгору йшла.
Твоє Ім’я — моя найкраща пісня,
Що біля серця в променях зроста,
Моя зоря ранкова й зірка пізня,
Моя іще не знана висота.
Твоє Ім’я — то все те, що я маю,
Що мала я і матиму колись…
«А що моє ім’я?» — Тебе спитаю, —
Колючки терну, що в чоло вп’ялись.
Моє Ім’я для Тебе — біль і муки,
Бо що від мене Ти, Ісусе, мав?
На хрест жертовний той простерши руки,
Ти цвяхом на долоні записав
Моє Ім’я! Ти знав — я буду жити
Колись у світі на землі ось цій,
І Ти прийшов, щоб грішним послужити,
Мій Господи, безсмертний Боже мій!
Твоїм Ім’ям, як сонцем, всі зігріті,
Немає чим боргів Тобі сплатить.
Прошу одне: навчи мене у світі
В Ім’я Твоє життя своє прожить.
Галина Гунченко
Од віку до віку, від сходу до заходу сонця
Господь є Владика, Творець і Художник краси.
Хто Бога не знає, постійно запитує: «Хто це
Удосвіта землю вдягнув у краплинки роси?
Хто в небі сплітає барвисті вінки веселкові,
Хто пісні такої співати навчив солов'я?
Хто серце людське увінчав почуттями любові
І хто від початку вдихнув у людину життя?
Хто Богу ночами за наше спасіння молився,
Хто заходом сонця всі дні відділив від ночей,
Хто в ніч перед стратою в руки віддався убивцям
І Хто після цього їх міг би пробачити ще?
Хто може любити тоді, коли вирок виносять,
І Хто добровільно пішов би на смерть із людей?
Хто щедро дає навіть тим, що у Нього не просять,
І Хто, як попросиш, життя твоє зробить святе?»
Лариса Козинюк
Господь є Владика, Творець і Художник краси.
Хто Бога не знає, постійно запитує: «Хто це
Удосвіта землю вдягнув у краплинки роси?
Хто в небі сплітає барвисті вінки веселкові,
Хто пісні такої співати навчив солов'я?
Хто серце людське увінчав почуттями любові
І хто від початку вдихнув у людину життя?
Хто Богу ночами за наше спасіння молився,
Хто заходом сонця всі дні відділив від ночей,
Хто в ніч перед стратою в руки віддався убивцям
І Хто після цього їх міг би пробачити ще?
Хто може любити тоді, коли вирок виносять,
І Хто добровільно пішов би на смерть із людей?
Хто щедро дає навіть тим, що у Нього не просять,
І Хто, як попросиш, життя твоє зробить святе?»
Лариса Козинюк
"Ти — вільний дух. Ти крила розпростер"
* * *
Дух дихає, де хоче…
Євангелія від Івана, 3:8
Ти — вільний дух. Ти крила розпростер
Й ширяєш у невимірній безодні.
Ти свариш чорних дір, які завжди голодні,
Й цілуєш зорі, мов своїх сестер.
Ти лагідний і був, Ти лагідний тепер.
Тебе так ваблять на малій планеті
Малі істоти і палкі, і вперті.
З них кожен бунтівник і саможер.
Ти покидаєш дивні високості —
Не шкода всіх приваб отих висот.
Ти хочеш бачити життя істот
Й поставити їх на дороги прості.
Вони заплутались у доброті і злості.
Ти їм відкриєш радості секрет
І виплутаєш їх з усіх тенет,
Бо є величне щось у їх пігмейськім зрості.
Ти — вільний Дух. Близька Твоя мета.
І в тій істоті, в тій малій людині
Думки зародяться Твої — і чисті, й вільні —
І землю називатимуть — свята.
Василь Мартинюк
* * *
Дух дихає, де хоче…
Євангелія від Івана, 3:8
Ти — вільний дух. Ти крила розпростер
Й ширяєш у невимірній безодні.
Ти свариш чорних дір, які завжди голодні,
Й цілуєш зорі, мов своїх сестер.
Ти лагідний і був, Ти лагідний тепер.
Тебе так ваблять на малій планеті
Малі істоти і палкі, і вперті.
З них кожен бунтівник і саможер.
Ти покидаєш дивні високості —
Не шкода всіх приваб отих висот.
Ти хочеш бачити життя істот
Й поставити їх на дороги прості.
Вони заплутались у доброті і злості.
Ти їм відкриєш радості секрет
І виплутаєш їх з усіх тенет,
Бо є величне щось у їх пігмейськім зрості.
Ти — вільний Дух. Близька Твоя мета.
І в тій істоті, в тій малій людині
Думки зародяться Твої — і чисті, й вільні —
І землю називатимуть — свята.
Василь Мартинюк
"Дух Божий знає Божі таємниці"
* * *
Дух Божий знає Божі таємниці.
Він, свідок Божих дум і Божого лиця,
Тепер відвідує усі земні темниці,
Щоб визволити втомлені серця,
Що сковані в кайдани сатаною
І вже для боротьби не мають сил,
І гнані, йдуть невпинною ходою
До відчаю, до холоду могил.
А Дух, звільнивши, їм відкриє Бога:
— Дивіться, Він, Котрий страждав й воскрес!
І їхня побіжить дорога
До Господа любові, до небес.
Дух Божий не покине у свободі:
Напоїть в спрагу, втішить у жалю
І шепотітиме стривоженому: «Годі,
Утішся, Я з тобою, Я люблю!»
Василь Мартинюк
* * *
Дух Божий знає Божі таємниці.
Він, свідок Божих дум і Божого лиця,
Тепер відвідує усі земні темниці,
Щоб визволити втомлені серця,
Що сковані в кайдани сатаною
І вже для боротьби не мають сил,
І гнані, йдуть невпинною ходою
До відчаю, до холоду могил.
А Дух, звільнивши, їм відкриє Бога:
— Дивіться, Він, Котрий страждав й воскрес!
І їхня побіжить дорога
До Господа любові, до небес.
Дух Божий не покине у свободі:
Напоїть в спрагу, втішить у жалю
І шепотітиме стривоженому: «Годі,
Утішся, Я з тобою, Я люблю!»
Василь Мартинюк