НАВЕРНИСЬ УКРАЇНО

Рідний край. Неосяжні простори,
Нескінченні ліси та поля.
І степи, і озера і гори, —
Це моя українська земля.

Унікальна, багата, родюча,
Ти вже вирвалась з рабства і пут,
Зерно правди святе й невмируще
Прабатьками посіяне тут.

Але топчеш його ти нещадно,
І народ твій живе без мети,
Так нелегко йому, і так складно
До Христа з покаянням прийти.

Я молюсь, Україно, за тебе,
Щоб твій нарід в добрі проживав,
Щоб з вершини безхмарного неба,
Промінь щастя для Тебе сіяв.

Щоб крізь тебе завжди протікала,
Благодаті святої ріка,
І завжди на тобі пробувала,
Всемогутня Господня рука.

А найбільше прошу, щоб до Бога,
Залишивши неправду і гріх,
Поки є ще можливість і змога
Твій народ навернутися зміг.

Ласки час не триватиме вічно,
Про майбутнє подумай своє.
Прокидайся, моя Україно,
Поки Бог ще свободу дає!

ГОЛГОФСЬКИЙ ХРЕСТ

Голгофський хрест. Ісус там помирає.
Стікає кров з пробитих ніг і рук.
Чоло повисло, серце біль стискає,
Душа страждає від жахливих мук.

Останній подих, завмирає тіло,
“Для чого, Отче, Ти Мене лишив?” —
Уста Його тихенько шепотіли,
А ворог лиш сміявся і радів.

Свою всю лють Він вилляти старався,
Через запеклих ворогів Христа,
І так, як міг, він з Нього насміхався,
Його благаючи зійти з хреста.

Але ворожі плани не здійснились,
Зоря спасіння освітила світ,
І переможне слово: “Завершилось!”
В Небесне Царство нам відкрило вхід.

Голгофський хрест став символом спасіння,
Він і тепер звершає чудеса,
Дає серцям надію воскресіння,
І направляє душі в небеса.

Пролита кров гріхи людей змиває,
Через прості молитви каяття,
Для них блакитне небо відкриває,
Дає надію вічного життя.

Я до хреста Голгофського спішу.
А без крові нам прощення немає,
Немов би скарбом, нею дорожу.
І коли віра часом знемагає,

ЙДУ ДО ВІТЧИЗНИ

Йду до Вітчизни завітної,
Світлої, чистої, вічної,
Блиск її вабить мене,
Хочу з Христом там зустрітися,
В хори відкуплених влитися,
Горе забувши земне.
Бурі життєві долаючи,
В серці любов зберігаючи,
В небо постійно дивлюсь,
Бачу, як барвами вічності,
Місто обіцяне світиться,
Що приготовив Ісус.
Славою все там обгорнуте,
Вулиці з чистого золота,
Горя і болю нема,
Смуток там радістю зміниться,
Хмари, навислі, розвіються,
Вічна настане весна.
Мій там Спаситель знаходиться,
О, як ввійти Іуди хочеться,
Сумнів, лишивши, і страх,
Дивною Божою силою,
Твердою, чистою вірою,
В небо піднятись, як птах.
Дай мені, Господи, мудрості,
Щоб, крізь невдачі і трудності,
З вірою шлях цей пройти,
І до Вітчизни завітної,
Світлої, чистої, вічної,
З радістю в серці ввійти.

Твій собор

Бережіть собори ваших душ
Від неправди, фальші і від бруду,
Руку вбивці зупиніть: «Не руш,
Це оте, що в славі вічній буде!

Не торкайсь того, що є вінцем,
Славою премудрого творіння,
Бо безсилий ти перед Творцем,
Непохитні Божі повеління».

В час духовного занепаду навкруг,
Коли вічні цінності забуті,
Храм, де пробуває Божий Дух,
Як дороговказ всім на розпутті,

Щоби душам вказувати шлях,
На якому мудрість і прозріння,
Щоб зоріла істина в серцях
Й у Христі усі знайшли спасіння.

І у славі, поруч із Отцем,
Засіяє вічною красою
Твій собор, увінчаний Творцем,
Як зоря над ночі марнотою.

Лідія Вудвуд

«А Світло немає тіні»

* * *

А Світло немає тіні.
Воно, наче день нетлінний,
Воно, наче промінь з неба.
Світлу тінь – без потреби.
Просто живи у ньому,
Не ний про хронічну втому,
Про те, що тобі всього треба.
А прагни лиш Світла і Неба.

Бо Світло не матиме тіні
Ні вчора, ні завтра, ні нині…

Оксана Кузів

«Будь красивим зверху і навиворіт»

* * *

Будь красивим зверху і навиворіт,
Будь відвертим в слові і в думках,
Будь надчесним у ділах і помислах
Й працею торуй до світла шлях.
Бійся блуду думки нечестивої,
Бійся стати блазнем для юрби,
Бійся Бога й просто будь красивим
Зверху і навиворіт завжди!

Оксана Кузів

Господь знайшов нас

Господь знайшов нас в темряві гріха,
В рові жадань тілесних і надмірних,
В рові страждань знайшов нас, непокірних,
Коли душа була іще глуха.

Глуха, як ніч, до Божих слів, до сліз,
Що проливали близькі і далекі.
Шукали в світі ми і миру, і безпеки,
А потрапляли в бруд його і слиз.

А серце прагло. Спрага ж серця та,
Яку тамують лиш річки Господні...
Подяка, Христе, що Твоя рука
Дала напитись й витягла з безодні!

Не спочиваємо, хоч й врятувались ми;
Диявол ходить, наче лев жорстокий,
До крові жадібний хитрун багатоокий,
За Божими спасенними дітьми.

І жде хвилини, миті жде, аби
Стрибнуть на того, хто утратив пильність.
Він знівечить й потягне в іншу вічність,
Де в полум’ї жахнім його раби.

Ми на сторожі, ми у боротьбі,—
Ні, не з людьми, не з тілом і не з кров’ю,—
Господь сказав до них іти з любов’ю,—
Ми боремося з духами злоби,

Із піднебесними — з царями темноти,
З правителями світу беззаконня,
Яких чекає огняна безодня
У день Господній милості і мсти.

Вони лютують, бо близький той час,
Коли на землю ступлять Божі ноги.
О, як потрібно сил для перемоги
Для немічних і для тривожних нас.

А в кого сила? В Господа вона,
В Творця небес, землі й мене з тобою.
Він зміцнить дух наш сильною рукою
І кожному відваги дасть сповна.

Він наша міць і радості вінець,
І прапор наш в часи земного ходу.
Він милість ллє на голови народу,
Що не жаліє в боротьбі сердець.

На вівтар Божий положімо їх,
Офірувавши Господу навіки, —
І Він подасть на наші рани ліки
І берегтиме від усяких лих.

Зміцняймось Господом, зміцняймось Ним, брати,
Щоб не тремтіли душі і коліна,
Щоб ідучи в ім’я величне Сина,
Змогли усю злобу перемогти.

Зміцняймося могуттям сил Христа,
Яких у Нього безмір неосяжний.
Бо кожен з нас і сильний, і відважний,
Коли в душі Його любов свята.

Візьмімо Божу зброю в повноті,
Щоб в день лихий змогли вчинити опір,
Щоб виконали все — і жоден докір
Не був почутий нами у житті.

Вдягнімо праведність! Вона — немов броня.
А правда треба нам підперезатись,
І взуймось у готовність мир звіщати,
Щоб встояти того страшного дня.

А понад все візьмімо віри щит
Спиняти стріли сатани огненні,
Щоб не поранили — і щоб жалі щоденні
Нам не затьмарювали ясний світ.

Шолом спасіння треба нам, брати,
Й меча духовного, яким є Слово Боже,—
І військо буде здолане вороже,
І армія загине темноти.

Зміцняймось Господом, зміцняймось кожну мить,
Бо в Господа Христа, в Еммануїла
Небесна благодать й безмежна сила,—
І хто її зодягне — буде жить.

Василь Мартинюк

Рецепт успіху

Подаруйте дівчинці маленькій
Щиру усмішку і цього досить,
Хоч одну копієчку старенькій
Що, заради Бога в вас попросить.

Подаруйте квіточку школярці,
Комплімент — студентці за успішність,
Зелені пучечок — куховарці,
Матері подяку за привітність.

Першій вчительці — цікаву книжечку,
Ластівці — відкрийте двері дому,
Кішечці не дайте мишку з’їсти,
Не відмовте в помочі сліпому.

Сироту у гості запросите,
Праведну вдову візьміть під захист.
До небес молитву піднесіте.
Як це роблять істинні монахи.

Богові подякуйте за Слово,
Що життя дарує з по достатком.
І тоді у вас обов’язково
Буде все, як мовиться, в порядку.

Василь Процюк

А що таке любов? жива і вірна?
І все життя шукаєш де? її?
Яку до неї прикладаєш міру,
Щоб відрізнити світло від пітьми?

На Небі - там вона живе одвіку,
І сходила на землю у Христі,
Від смерті принесла всім людям ліки,
І сповістила істини прості...

А що зробили ми? на хрест, на муки!
Бо не зуміли Бога осягти,
Коли на сердці тільки хтива думка,
А не краса небесної мети.

Але любов, все ж хоче бути в сердці,
Щоб в нім Собі оселю Бог створив,
Чека коли ти сам, відчиниш дверці,
Й навіки приймеш всі її дари!...

В ТОБІ ГОСПОДЬ

В тобі Господь , лише в Тобі
Мій ранок і зоря вечірня
Зі мною Ти в моїй журбі
В житті, мойого надвечір’я …

Схилився день мого життя
А у тебе лише - Світанок
Летять хвилинки в небуття
Моя надія на твій Ранок

І світлий день , комусь пітьма
Бо не прозріли іще очі
Життя комусь – земна тюрма
Тяжке життя , і не охоче

А я в Тобі знайшов - Життя
Без початку і без кончини
В Тобі не буде небуття
Нема в мені , журбі причини

Коли любов Христова запалилась
в моєму серці раз і назавжди
я став радіти, бо душа зміцнилася
На вічну радість вічної мети.

Буває часто недостатньо сили,
але цю силу надає Христос
Творець Він неба і Творець Він миру
Він є приємний як букети роз.

Його я руку бачу повсякденно
вона повсюди на моїм житті
щоб міг я жити, жити так смиренно
Й кінець життя мій був у майбутті.

Він дав для мене дещо особливе
і це є дар від Господа Христа
це Дух Святий і це духовні крила
і в цьому Дусі в щасті висота.

Я ним живу і я живу для Нього
і Він в мені народжує життя
бо Він мій дотик, дотик до живого
Він Батько мій, а я Його дитя .

За все подяку я в цей час складаю
поклін Христові в дусі віддаю
бо я живий у Дусі я це знаю
бо я ввійшов у Господа сім'ю.
05 06 17 #любов #хвє #христос

Ти знаєш все промене й розумієш
Ти любиш і підтримуєш мене.
І як небуло б важко знаю, Ти не лишиш,
Ти через бурі й урагани проведеш.
.

Ти не залишиш у складних питаннях,
Ти допоможчеш зрозуміти все.
Ти знаєш мої мрії і бажання,
І серце моє прагне лиш Тебе.
.

Як часто було важко мандрувати,
Шляхами, що проклала доля і життя.
Але Ти вчив мене долати,
Ті трудноші, буденного життя
.

Ти вчиш мене прощати і терпіти,
Ти вчиш вміщати всіх людей.
Ти вчиш мене усіх любити,
До вічності провадиш Ти мене.
.

Ти часто брав мене на руки,
Коли іти я зовсім не могла.
Бо Ти мене безмежно любиш,
Бо я - Твоє диття.
.

Ти розумів без слів мої страждання,
Томління духа і душі.
Ти знав усі мої переконання.
Ти бачив силу моїх почуттів.
.

Ти був зі мною поруч у хвилини,
Які міняли все моє життя.
Ти бачив сльози, радість, і моління
В мої стривожених очах.
.

Ти був так близько, Ти був поряд,
Усе Ти ясно завжди розумів.
Роки ішли, але від того,
Не змінювався Ти, а ні на мить.
.

Господь, Ти є зі мною і сьогодні,
У Дусі Ти торкаєшся мене.
Ведеш до неба, через невідомість.
У милості являєш Ти себе.
.

Великий Ти, Святий, і Неосяжний.
Планета кориться Тобі.
За все що є, за те що буде,
Я просто дякую Тобі.

Любов терпить без міри і довго.
Коли впав - руку помічі дасть.
І ніколи не заздрить нікому.
Вище інших себе не подасть.
.

І любов не надметься ніколи,
не поводитьсь не чeмно вона.
Не шукає де-інде лиш свого.
В неї гніву ніколи нема...
.

Думок злих не буває ніколи,
не радіє з неправди, брехні.
Любить правду і нею радіє.
Не впаде і не скаже нам ні.
.

Любов вірить словам безупину,
сподівання надію лиш має.
Усе терпить, усе переносить
і ніколи любов не минає..
.

Ми пізнали любов Бога з того,
що за нас Він життя положив.
він страждав за гріхи всього світу,
хоч і Сам життя свято прожив.
.

Бог любив хоч і ми розпинали!
Коли цвяхи прибили до рук!
Він любив хоч і ми глузували,
і чимало задали ми мук...
.

Він любив і Він любить сьогодні,
хоч так часто ми робимо гріх.
Не завжди по Його іде волі.
І шукаємо інших доріг.
.

Хто не любить, той Бога не знає,
бо Сам Бог є та любов.
Bін покинув всю славу на небі.
Прийшов в світ і за нас пролив кров.
.

Люби ближнього друже щосили!
Люби друже своїх ворогів!
Не забудь на таємні вечері
Сам Ісус від усіх це хотів.
.

Найбільша любов усе терпить,
і життя за усіх покладе.
Той хто щиру любов в серці має
життя вічне із Богом знайде.

ТІЛЬКИ ТАМ...
.

Тільки там будуть вічно троянди цвісти,
Там не буде помилок, невдач.
Там спокій царюватиме й мир навкруги,
Там забудем про горе і плач.
.

Там не буде буде втоми, напружених днів,
Промине вся журба і печаль.
І там зАвжди лунатиме радісний спів,
Незбагненна краса, дивний край.
.

Там зелені поля і прекрасні річки,
Там нев’януча, вічна краса.
У країні оцій сяє сонце завжди,
І цей край – дивна мрія моя.
.

Тільки там всі здійсняться бажання мої,
Тільки там я забуду весь біль,
Всі образи, і сльози, й тривоги земні,
Там зустріне мене Пастир мій.
.

Там завжди різнобарвнії квіти цвітуть,
Даючи навкруги аромат.
Це для тих, хто пройшов цю тернистую путь,
Вони білий одягнуть наряд.
.

Там не буде війни, катастроф і стихій,
СтрАху, відчаю, переживань...
Назавжди зникне шторм і життя буревій,
І туди я іду без вагань.
.

Там не буде вже смерті, і суму, й біди,
Там не буде страждань і розлук.
Там Ісус ніжно скаже: «Мій сину, ввійди,
Я тебе відкупив від всіх мук.
.

Я за тебе давно заплатив вже ціну,
Я за тебе страждав і помер.
Ти на поклик Мій радо колись відгукнувсь,
Тож ввійди в двері раю тепер!
.

І це місце святе зготував Я тобі,
Щоби вічно зі Мною ти жив.
Тож забудь усі сльози і болі земні,
Бо давно Я тебе полюбив».
.

Небо чисте, святе, голубінь чарівна...
Знову зір свій здіймаю увись.
О, яка я щаслива, що знаю Христа,
Що мені Він відкрився колись.
.

Твердо знаю: у небі Вітчизна моя,
Рідний дім так до себе манИть.
Будь зі мною, коли спотикаюся я,
Будь зі мною, мій Бог, в кожну мить.
.

Будь тоді, як сльоза у очах забринить,
Коли сили нема далі йти.
Погляд мій Ти спрямовуй у неба блакить,
Своїм Духом Святим підкріпи.
.

І тоді усміхнуся, забуду печаль,
Бачу: сяє зоря вдалині.
Я з Тобою пройду крізь життєвий туман,
Бо ж стежину проклав Ти мені.
.

В моїх мріях давно небеса вже живуть,
Я думками з Ісусом моїм.
Мені легко долати тернистую путь,
Бо живу я для Нього і Ним.

Думки в храмі

Давай не будем лицемірить,
Самих себе не обманім,
Бо хто ж велике нам довірить,
Якщо не вірні в меншім цім?

Давай погляньмо, ще не пізно,
Погляньмо кожен на себе.
Якщо бур'ян у серці - слізно
Просімо милість, скиньмо зле.

Почнім з сьогоднішнього ранку:
Чого зібрались тут, брати?
Чи дійсно прагнули з смерканку
До ніг Спасителя прийти?

Чого прийшли? - скажіть для себе -
Послухать проповідь Христа?
Не захищай себе, не треба,
Якщо не чистая душа.

А може ти прийшов для того,
Щоб в ближнім вгледіти порок?
Ти зневажаєш цим Святого, -
Запам'ятай оцей урок.

Можливо ставиш всім оцінки:
Оцьому - п'ять, а тим - один,
То знай - сплямовуєш сторінки,
Суддя Правдивий - Бог один.

А що в думках? Що в серці маєш?
Про що роздумуєш тепер?
Отут сидиш, а де витаєш?
Про що, брат, думаєш тепер?

Про що думки? Про вічність, Бога?
Про цінні, горнії скарби?
А може те, що мить й дорога,
Піде додому за столи.

А може ринок ще тримає,
Робота, рідні, хороми?
Невже забув, це - проминає,
Збирай нетліннії скарби!

Твої думки всі видні Богу,
Він бачить як іде "війна".
Він рядом є, ось глянь - підмогу
Дає поранена рука.

Не йдіть в дім Божий з тягарами.
Народе мій, навіщо вам
Іти сюди з цими торбами?
Прийдіть, ось Я рятунок дам.

Дам чисте серце, нову душу,
Думки твої Я обновлю.
Я докоряти тобі мушу,
Бо дуже сильно Я люблю.

Знай, гріх і святість - не сумісні,
Прийди, Я милість всім даю.
Твої думки лукаві й злісні
По благодаті обновлю.

10/2014

Лиш Христос- єдиний Ідеал!

Ти- єдиний, вічний Ідеал.
Ти- єдина Правда і Надія.
Ти - моя дорога і життя.
Ти єдиний - дійсність, щастя, мрія

Справжня, не химерна, не пуста.
Ти з руїн, з багнюки підіймаєш.
Кожний, хто без Бога, без Христа
Справжніх щастя й радості не мають.

Всі думки, стремління, почуття
Лише з Богом чисті і ласкаві.
Лише з Богом все наше життя
Доброчинне, щире, нелукаве.

Не примножать щастя хабарі,
Ні найвигідніша у житті угода...
І немає спокою в душі,
І немає щастя для народу,

Коли в серці не живе Христос;
Коли душу, плоть, розум і волю
Ми не підкоряєм повсякчас
Богу єдиному і чинимо сваволю.

Живучи тут, зараз, на Землі,
Має кожен з нас зробити вибір:
Чи всю вічність пробувать в пітьмі
Й вічно у страшних стражданнях жити,

Чи, прийнявши Господа Христа
В своє серце в щирім покаянні,
Мати вічне з Господом життя
Й зрозуміть свою всю унікальність,

Неповторність, цінність, ким ти є
Й маєш стати в Господі Ісусі.
Тільки може Він життя твоє
Все змінити й стати вірним Другом.

Вічний Бог Господь Ісус Христос
Як Людина був прийшов на землю,
Щоб, мій друже, кожний міг із нас
Зрозуміти Бога, Його вчення,

Біблію святу, Його любов,
Що ми створені лише для Його слави,
Що Христом пролита свята кров
Божими дітьми дає нам право

Бути і вже зараз, на Землі,
Мати впевненість у вічному майбутнім.
Бог бажає зАвжди , кожну мить
У твоїм житті бути присутнім.

Лиш Христос - єдиний Ідеал!
Ідеалів не шукай у людях.
Він Дорога, Правда і Життя-
Тільки з Господом щасливим будеш.

​​#отПодписчиков

Є період, коли важко.
Коли серце крає біль,
Сум донизу гне невпинно,
І слова - на рану сіль.

Ні до чого, ні до кого
вже цікавості нема,
Бо в душі - пекельна мука.
По щоці біжить сльоза.

І здається - не минеться.
Статус "хворий" - назавжди.
Захисний замок кується
для вразливої душі.

"Ні, не хочу. Ні, не буду!"
Ці слова як близнюки
для невдачі, для наруги...
Нерозлучні, як брати.

І коли уся ця драма
набирає о́берти,
Особистість - наче хмара,
що планує дощ звести.

Але раптом, у антракті,
здогадається вона
підвести свій погляд в небо,
де з'являється зоря.

Там Всевишній, Всемогутній,
що в руках тримає світ,
прошепоче тихо-тихо:
"Не здавайся! Я - не зник".

© Алёна Бурматова, 2019

@faithsubsided

Миті одвічного

Думку до думки, і слово до слова,
Мов намистини, нанизую знову.
Та описати буваю не в силах
Посмішку неба красиву-красиву,

Чисту пелюстки сльозу на світанні,
Пісню зірниці тремтливо-печальну,
Спрагу проміння, що сяє в зеніті, —
Хоч це всього лиш одвічного миті.

Миті величні, що серце бентежать,
У таїні неосяжно-безмежній
Дивно постали, як світу основа,
З думки Творця, за Святим Його словом.

Розумом їх осягти не беруся —
Небу у відповідь тихо всміхнуся…
Думку до думки зберу по краплині
Й виллю у слово — подяки й хваління.

Ольга Міцевська

П’ять порад

У повсякденному житті,
Щоб нам духовно виростати,
Й зміцнятись вірою в Христі,
Прийми мій брат, такі поради -

Їх небагато - тільки п’ять,
Як пальців, на одній долоні,
То ж добре їх запам’ятай,
І повсякчасно їх виконуй.

По перше Біблію щодня,
Читай уважно і завзято,
Бо решта книг дає знання,
Духовно ж, лиш вона збагАтить.

Наповніть мудрістю серця,
І підбадьорить і потішить,
І згідно намірам Отця,
Думки нам виправляє грішні.

По друге брате мій молись,
І не тримай від Бога тайни,
Бо сам ти знаєш, що колись,
Все потаємне стане явним.

І ти не в зАвчених словах,
Звертайся кожен раз до неба,
А вилий в щирих молитвАх,
Перед Христом свої потреби.

По третє - спільності завждИ,
Шукай у радості з братами,
Неси служіння і ходи,
До Церкви лЕгкими ногами.

А ось четверта не мала,
А може й головна порада,
Не забувай брат про діла,
Щоб ними віру підкріпляти.

Свої таланти, силу, час,
Любов, увагу, кровні гроші,
Віддай нужденним, щоб про нас,
Казали - це є діти Божі.

І накінець запам’ятай,
Пораду цю останню, п’яту -
Нехай завждИ твої вуста,
Про ТОго, що був розіп’ятий

невпинно свідчать, і коли,
Ти грішним вкажеш шлях спасіння,
Тоді поправді брат в собі,
Відчуєш ти християнИна.


Рибаков Віктор м. Луцьк