Муки Христа

О як страждав,о як страждав
Спаситель наш в цих муках.
Лилась свята Його кров
За нас людей всіх грішних.

А ми не можем усвідомить
Не можем серцем це відчуть
Лилася кров за нас усіх.
О, люди зрозумійте!

Він помер і Він Воскрес
Щоб дати шанс,нам на спасіння.
Чому ми люди, не можем зрозуміти,
Що більш ніхто,не дасть спасіння.
Лише Ісус Христос дає спасіння для душі

А ми порою забуваєм, що Він живий,
Він всіх нас знає.
Бачить наші всі діла
Від цього далі Він страждає.
Ми знову причиняєм Йому муки
Знову Його ми розпинаєм.

О християни де та любов?
Де та надія, де страхи поділись?
Невже ми розлюбили?
Невже ми все забули?

О пробудіть о ту любов
Яка забута в сердці
Пробудіть і оживіть, о ту молитву Духа.

Нехай молитва Духа лине,до нашого Отця.
Нехай прославиться Його Ім'я,
Господа Христа
Амінь.
18.09.23р
Автор Б.Тетяна Петрівна @virsh_online

А ти готовий віддати за Бога життя?
Без вагань і роздумів піти за Нього на смерть.
Ти зможеш пройти дорогою страждань,
Якою за тебе покірно йшов Творець?

Коли за добро зневажали і плювали в лице,
За правду батугами рвали  спину,
А словами розривали серце.
За любов людина катувала людину.

За тебе тіло Ісуса рвалось на шматки.
За твої гріхи пролив Він ріки крові.
Не опишуть всю ту біль ці рядки.
Не знайти її в людському слові.

Ти зміг би нести такі страждання?
Коли зраджують ті,кому довіряєш,
Коли терпиш сильний біль через те,що любиш сильніше.
І коли всі знущання щиро прощаєш.

Він без нарікань йшов дорогою Голгофи.
Ісус,наче ягня,смиренно, йшов на смерть.
Йому не шкода було Свого тіла.
В наших душах бачив Він вищу ціну.

Йому завдавали не заслужених страждань.
Боліло сильніше від того,
Що вбивали ті,кого любив.
Та Він терпів усе без нарікань.

Замість хвали і поклоніння,Йому дісталися безжальні знущання.
Замість коштовної корони-тернове плетіння,
Вирішили,що ціна за Ісуса любов - покарання,
Його до смерті приговорило власне творіння.

Ісусу з кожним кроком ще сильніше стираються ноги.
Вже немає живого місця на тілі.
З святого чола кров стікає ріками,
А в очах темніє від нестерпного болю.

Знівечене тіло приклали до жорсткого хреста.
Боляче дерево впивалось в рани.
Потім тупий цвях до закривавленої долоні.
Удар за ударом і до дерева прибита рука,та це не кінець.

Болем просочене все тіло,
Страждать завдає кожен мимовільний рух.
Неможливо вдихнути,щоб сильніше не боліло.
Цвяхи прибили до невинних ніг і рук.

Він на хресті не може зробити вільний вдих,
А солдати Його одяг ділять між собою.
Та Ісус лише молився: " Отче,їх прости!"
Вони Його вбивають,а Він бажає їх спасти.

Прощенню Ісуса меж немає.
Він розбійнику,розп'ятому праворуч, у раю зустрітись обіцяв.
Його життя з кожною хвилиною згасає,
Але навіть в такий час Ісус надію дав.

Темніє в очах і затьмарюється свідомість.
Через силу Він промовляє: "Пити"
Замість води до губ - пекучий оцет.
Хоча б щось,але стало сильніше боліти.

І ось Він промовив: " Звершилось!"
У руки Отця Син духа віддав.
Усе,що говорили пророки здійснилось.
Гріхи людей на себе невинний забрав.

Вся доля світу лягла на рамена Творця.
Щоб ми жили Йому судилося померти.
Нас Він поставив вище Свого життя.
Не дозволь собі мимо цієї жертви пройти.

Віддай свої серце та душу
Тому,Хто віддав за тебе життя.
Не ховай слова слави у тишу.
Прийди до Христа з каяттям.

Господь говорить:Я твій Батько!
Хоч ти про мене часто забуваєш,
Я готовий тебе простити і прийнять.
Я стану світлом,коли ти заблукаєш.

Поклич мене і Я прийду.
Ти дитя,яке куплене великою ціною.
Де б ти не був,Я тебе знайду,
Ти очищений Моєю кров'ю.

Я прийняв тебе через смерть Сина.
За тебе Він у муках помирав.
Для мене цінною є кожна людина.
Прийми спасіння,яке Я в любові дарував.

Автор: @yanasoboleva1703 @virsh_online

Я на причастя душу принесу,
Очищену вчорашнім покаянням.
І Церква задзвенить: «Гряди, Ісус!»
І Дух Святий утре з очей росу —
Безликий відблиск гордого світання.

Ковток вина і хліб — межи віки.
Минають долі, а Христос — триває.
Тече спасіння в Божі береги,
Горять прощенням випрані гріхи
І птах небесний благодать звіщає.

Я на причастя серце принесу,
Натомлене буттєвістю земною,
І, знаючи, що йде Господній суд,
Я на вівтар кладу себе усю —
Аж сто снопів здіймаються за мною.
Лідія Меланіч @virsh_online

Ти йшов.


Ти йшов вперед, Ти дивився прямо
На сльози, сміх, на слова брудні…
Ти знав, що наші життя – це ями,
Провалля чорні з багном на дні.

Ти йшов вперед — на базарну площу, —
Немов товар — за тридцять срібняків…
Там править той, хто кишеню товщу
Напхав на довгих рядах лотків.

Ти йшов вперед під гучне «Осанна»
По вітах пальм у Єрусалим.
Ти знав, Ісусе, ці дні — останні,
За них у Батька всяк час молив.

Ти йшов вперед. Іроди й пилати,
Священство Бога сміялось вслід…
Але не втримали сили Аду
Того, Хто словом поставив світ.

Ти йшов вперед! Перемога світла
Росою крові текла з хреста.
Ти йшов вперед, щоб в серцях розквітла
Надія, віра й любов свята.

Світи, Ісусе, незримим світлом,
Збирай каміння на Божий храм.
Ти йдеш вперед. За Тобою — діти
Спішать чимдуж до небесних брам.
Лідія Меланіч @virsh_online

Його вели

Його вели дорогою, як вбивцю,
І грізний натовп голосно ревів,
І раз-по-раз з ненавистю сміливці
Жбурляли камені в Царя Царів.

Вінок терновий наливався кров’ю,
Плювалися в обличчя вороги,
А Він дивився лагідно, з любов’ю,
І йшов — прощенням стати за гріхи.

Покірно шлях протоптаний стелився —
Аж до Голгофи, сповнений людей,
А на Голгофі натовп розділився:
На тих, хто розпинав, і на дітей…

Стояли поряд фарисеї й учні,
Стояла мати в юрмищі солдат…
І хоч роки летять, як води з кручі,
Перед Христом народи знов стоять…

І як тоді, з нас кожен вибір має:
Прощення попросить, чи так пройти…
Ісус біля Голгофи знов чекає —
Тож ким для Нього нині станеш ти?

Знов розіпнеш, чи схилишся покірно?
Ким станеш ти для Божої сім’ї?
Наш Цар Царів любов свою безмірну
Тобі дарує. То ж прийми її!

Лідія Меланіч @virsh_online

«Могили гріли боки на осонні»
* * *

Могили гріли боки на осонні,
Тут пахла тиша, віяло теплом.
А ген, внизу — оливи в пишних кронах
Тримали, як в промолених долонях,
Гробницю, де спочив Авесалом.

Прочани мляво сходили в долину,
З долини — вгору, он до тих воріт.
Тут зупинялись, розминали спину,
Обтрушували пил із одежини,
Втирали із чола солоний піт.

Давидів град збирав дітей Єгови.
За тиждень свято, скоро вже Песах.
Тут у воротах — гам і крик, розмови,
Хтось піший йшов, хтось їхав на ослові.
Лилася з неба сонячна яса.

У гомоні запрудженого міста
Не всі звернули погляд до села,
Де гурт якийсь під вигуки врочисті
Ламав із пальм лапате свіже листя
Й стелив під ноги сірого осла.

«Це ж Він, що, кажуть, нібито Месія.
Он, на ослі — Учитель і Пророк!
Чи то Ісая, чи то Єремія...»
«А я от чув, Він єресь дивну сіє,
Друг митників, рибалок і жінок…»

Гудуть, як вулик. Місто, зустрічає
Царя, що має втішити народ.
Здавалося б, зоря зійшла над краєм
Що пережив полон, ворожі зграї
І дочекавсь обіцяних щедрот.

Осанна, вигуки, захоплення, вітання.
Осля зеленим килимом іде...
А Він... мовчить, немовби то остання
Його дорога... І оце мовчання
Таке невчасне в криках: «Ось гряде!»

Всміхнися, Вчителю! Скажи слова утіхи.
Проголоси Свій царствений указ!
Вуста тремтіли й вирвалося тихе:
«Єрусалиме... Скільки стрінеш лиха!» —
Й сльоза урвала біль пекучих фраз.

Заслала місто біла поволока.
Нові прочани сунули з села...
І з тих осанн, з тих вигуків високих
Були правдиві — лиш сльоза Пророка
Й проста покірність сірого осла.

Юрій Вавринюк

https://bogpoet.com.ua/autor/vavrynyuk-yurij/mogyly-gryly-boky.html

НАСТАВ ПАСХАЛЬНИЙ  ДЕНЬ

Настав пасхальний нині день
Він сповнений чудес
І знов звучать слова пісень:
Ісус Христос Воскрес!

Як Повелитель всіх світів,
На Землю цю зійшов ,
Пройти крізь муки Сам зумів ,
Пролив Невинну Кров.

Христос у муках помирав,
Хоч злого не зробив,
Він тільки милував, зціляв-
Світ грішний полюбив.

Проте , відкинутий людьми ,
За нас віддав життя ,
Щоб не загинули і ми ,
А мали майбуття.

На третій день із гробу встав ,
І морок смерті щез.
Навіки ворога здолав
Ісус Христос Воскрес.

Любов'ю все Він покорив,
Спасіння  людям дав ,
Дорогу в Небо Сам відкрив,
І світ цей обійняв.

І втрачений вернувся Рай ,
- це чудо із чудес ,
Радій Земля, душе, співай-
Ісус Христос Воскрес.

©️ Н . Луцик- Мартинюк
(27.12.2020)

З ХРЕСТА...

З хреста до Неба клич останній линув,
Дивився в даль Розп'ятий Божий Син...
Нащо Мене Ти,Господи,покинув?
Нащо Мене лишив.. Я тут Один..


Така гірка страждань і горя чаша,
Ісус Христос лиш думав про людей...
Вмираю тут за беззаконя ваші,
І Я для вас воскресну в третій день.

О Боже Мій,як витерпіти муки?
Потішу Матір чим в біді тепер ?
Би обійняв...Але прибиті Руки,
Якби не цвяхи , сльози б її втер...

Остання крапля в Чаші залишилась,
Прийми ж Ти , Отче , Сина Свого Дух...
Останній стогін і святе :" Звершилось",
Земля почула і усе навкруг.

Помер Ісус,похована Надія,
Розлуки мить до болю не проста
Забрати хто страждання нам зуміє?
Як жити далі людям без Христа?

Хто сили дасть і доброго дощу,
Щоб проросли любові й віри зерна?
Хто скаже:"Я гріхи твої прощу?",
Хто зцілить душу,що пробита терном?

Три дні томились змучені серця...
Аж ось до грішних нас благовоління:
На Небі загоряється зоря,
Народжується диво-Воскресіння.


Співає весь Новий Єрусалим,
І сили зла здригнулися від жаху...
Бо подолав смерть смертю Божий Син,
І добра новина ширяє птахом.

Христос Воскрес!Спаситель наш Живий!
Немає щастя більшого на світі,
І Бог для нас сьогодні не чужий,
А ми для Бога найдорожчі діти!

Христос Воскрес!Ця радість неземна,
Що сил дає нам вірити,любити,
Для нас усіх відкриті Небеса,
Там зможемо від боротьби спочити.

Христос Воскрес!І з Ним навік жива
Людська душа,над нею смерть не владна,
Гріхи змиває Агнця Кров свята.
Веде вперед Надія нас і Правда.

Христос Воскрес. Пройшло три довгих дні
Якби не Він , Куди б вела дорога?
Загинуло б все людство у вогні,
У темряві проклятій і без Бога.

А нині ми по милості Отця,
Спасені!Бога будемо хвалити,
Коли прийде стежина до кінця,
Воістину на Небі будем жити!

©️ Н . Луцик- Мартинюк
(2016 р.)

ЙОГО НЕМА ТУТ


"Його нема тут, Він Воскрес "-
Цю звістку незбагненну,
Звіщали Ангели з небес
У день благословенний.

Христос Спаситель з мертвих встав,
Не втримала могила ,
Він смерть навіки подолав,
Така любові сила.

Не треба плакати в журбі ,
Бог радість всім дарує ,
Мій друже ! Навіть і тобі ,
Спасіння пропонує.

Ти до Ісуса підійди,
Поглянь на Його рани ,
Печаль у Ніг Його склади ,
Покинь гріха оману.

Бо ради тебе Той Воскрес,
Хто полюбив без міри ,
Хто на Голгофу ніс той хрест ,
А ти Йому повірив ??

Ісуса нині величай
За те довготерпіння,
І у душі твоїй нехай
Настане Воскресіння.



©️ Н . Луцик- Мартинюк

ВІН ВОСКРЕС

Заглядає сонячне проміння ,
В кожен дворик , сад і в кожен дім
Звістку про Христове воскресіння,
Сповіщає нині радо всім.


Він воскрес! Слова ці серце гріють
Він воскрес ! Кайдани розірвав
В день пасхальний нас єднає мрія :
Щоб скоріше мирний час настав

Щоб пташки літали, не ракети ,
Щоб цвіла трояндою весна...
А в куточку нашому планети ,
Назавжди закінчилась війна...

Хочеться щоб пісня великодня,
Звеселила радо душі тих ,
Хто в окопі втомлений сьогодні,
Хто набутись вдома ще не встиг...

Що настане завтра- ми не знаєм ,
Але знаєм Того , Хто в Руках
Цілий світ і нас самих тримає
Сильний Він у діях і словах .

Це Господь . Він переміг і може ,
Врятувати край наш від біди  ...
Військо може вивести вороже
Строго приказати:" Відступи".

Бурі Він спиняв, то й спинить битви ,
Маємо такого Бога ми
Хай же з наших уст летять молитви ,
Будуть світлом посеред пітьми.

Хай настане свято воскресіння,
Там де ніч давно покрила все...
І в цей день Ісусу честь й хваління
Кожне серце вдячно принесе.

©️ Н . Луцик- Мартинюк

МОВЧИТЬ ЄРУСАЛИМ...

Мовчить Єрусалим земний ,
Мовчить і Via Dolorosa,
Порожнє місто в час такий ...
Де всі ? Запитую я досі...

Куди пішов народ з дворів,
Чому євреїв тут немає ?
Та на голгофській всі горі ,
Бо там Месію розпинають...

Крові слідами вкритий шлях ,
Пройшов з хрестом по Dolorosa,
Одне питання у думках:
За що відкинули так просто ?

Назад вернути б лиш п'ять днів ,
Йому шлях віттям простеляли,
Була і слава , линув спів ,
Його з пошаною стрічали...

А нині крики із юрби ,
А нині вирок вже готовий:
" Він вартий смерті. Розіпни!"
Вручив народ вінець терновий.

По Dolorosa  Він пройшов,
Ісус прийняв без слів все лишніх...
За нас пролив Невинну Кров,
За нас Розпятий Цар Всевишній.

Порожні вулиці мовчать
Його там більш  не зустрічають...
Бо на Голгофі всі стоять ,
І мало болям співчувають...

Вже не несуть Йому дітей ,
До Себе в дім не кличуть вгості .
Багато так змінив цей день ...
Приніс Ісусу цвяхи гострі...

А Він дивився ... Він мовчав ,
І відкривав в мовчанні Небо...
В Отцеві Руки Дух віддав ,
Помер у муках замість тебе ...

Похований у гробі Він ,
Могилу каменем закрили...
І чути лиш смертельний дзвін ...
Нема Христа ... Ісуса вбили...

Тому у траурі душа ...
Тепер Учитель наш не з нами...
У чому ж є Його вина ?
Хіба ж десь нагрішив ділами?

Вже промінь за горою щез ...
Його в холодний гріб поклали...
Пройшло три дні і до Небес -
Христос Воскрес наш - прозвучало...

Він переміг ! Хвала Йому
Всесильний вирвав смерті жало ...
День світлий розігнав пітьму ,
Все зрозумілим врешті стало...

Він став із гробу! Він воскрес ,
Радійте , в кому серце б'ється,
Радій сьогодні звід Небес,
Хай пісня радісна поллється.

Радій стривожена Земля ,
Радій , народе Авраама,
Хай спів наповнить всі поля
Звучить Спасителю- Осанна.

Не забувайте муки ті ,
Не забувайте кожну рану ,
Спасіння є лише в Христі ,
Любов у Ньому без обману...

Христос Воскрес ! А як же ти?
Не спи , душе , прокинься нині ...
Щоб в Небо встигла увійти,
Щоб не блукала у долині.

Христос Воскрес! Тому біжи,
В Його обійми... Він чекає...
Все , що турбує - розкажи ,
Бо вислухає і подбає...

Не забувайте .. Він воскрес
Хай не стихає лиш хваління
Хай славлять всі Царя Небес
В прекрасне свято Воскресіння .

©️ Н . Луцик- Мартинюк
(2013 р)

МОЛИВСЯ ТИ


Молився Ти в саду в порі нічній
Маслини розділяли  тільки горе...
Коли прийшов до Тебе зрадник Твій ,
То я Тебе теж зрадила в ту пору...

Коли перед Пилатом ти стояв ,
І в люті злій юрба вся бушувала..
І " Розіпни Його" народ кричав ,
То " Розіпни" з людьми і я кричала...

Коли ніс хрест , збичований, в журбі
Солдати римські били і штовхали...
То болю завдавала я Тобі ,
І не Тобі , а їм допомагала...

Коли вже воїн молот в руки взяв ,
Щоб для розп'яття там пора настала...
Коли Святі він Руки пробивав,
То я ті гострі цвяхи подавала....

Та навіть тих , хто в Руки цвяхи бив ,
Любов Твоя прийнять готова...
Ісус.. я розпинала.. Ти любив..
Прокляття не промовивши ні слова...

Коли молитву до Отця підніс ,
" Прости їм , Отче ... вчинків не збагнули"..
Тоді я серед стогонів і сліз,
В благаннях тих своє ім'я почула...

За мене Ти молився і просив ,
Всім серцем, переповненим страждання...
Мої гріхи всі милістю покрив ,
Настало на Голгофі покаяння.

Душа моя мов ранішня роса ,
Вже прощена Тобою , вільна стала..
Оплакували смерть всі Небеса,
І з ними я ридання не ховала...

Тебе , Святого , гріб сирий чекав ,
Життя повстане навіть із могили ,
І Ти повстав! Кайдани розірвав,
Побачила я воскресіння силу.

Воскресла назавжди душа моя ,
У ворога її відвоював Ти ,
Ціна висока ... твердо знаю я ,
Ще вища ніж скарби , грошей мільярди...

Минулим Ти мене не дорікнув ,
Що розпинала я Тебе з юрбою..
Простив , нове Ти дихання вдихнув-
Я житиму на Небесах з Тобою.

І чим за щастя відплачу таке?
Чи осягну любов Твою безмірну...
Дозволь любити серцем всім Тебе,
Тобі життя віддати у довірі.

Я ДЯКУЮ ТОБІ


Я дякую Тобі , мій Творче Добрий ,
За все , що з Рук Твоїх тут маю я..
І за життя і Твій Незримий Образ ,
За музику дощів і світло дня.

Я дякую Тобі за сонце й ночі ,
За тихий вечір, ранішню зорю...
Що відкривав по ранках мої очі,
Шептав :" Дитя , Я так тебе люблю..."

Я дякую за хрест , Голгофи муки ,
І за Твої кривавії сліди ,
Я дякую за ті Пробиті Руки ,
Які не раз спасають від біди.

Я дякую за кожну мить без гніву ,
За розум , за таланти , зір і слух,
Що Ти уста мої наповнив співом ,
За те , що Ти для серця- КращиЙ Друг.

Я дякую за віру і надію ,
Що Ти молитви крила дарував,
Дав праведності одяг .. тим радію ,
Що Ти мене у Книгу записав.

Я дякую і за вузьку стежинку,
Яка веде крізь сльози до Небес,
Хоч на Землі ніщо я.. лиш пилинка,
Та Ти для мене в третій день воскрес.

Я дякую і хочу так , мій Боже ,
Тобі служити , за Тобою йти...
На Тебе щоб була у всьому схожа ,
І гідні щоб приносила плоди.

Останній час над світом пролітає,
Молюсь , А так болить душа моя...
Хай лиш тягар життєвий не зламає,
Зустрітися з Тобою хочу я.

Світити віра хай не перестане,
Перемагати в битвах щоб могла ,
Коли перед Тобою я постану ,
Не листя , а плоди щоб віддала.

Почути щоб :" Моя Ти рідна Доню ,
Достойно прожила ...Ось час настав ,
Ввійди до Раю з радістю сьогодні,
Тебе на Небі довго Я чекав ."

ХОЛОДНА НІЧ….


Холодна ніч , той сад і зорі
Христа молитва , учні сплять
Така незнана тиша у просторі
І лиш уста в молитві тій тремтять

А сльози ллються капають тихенько
Востаннє вже вбирає їх земля
І та дорога зовсім вже близенько
Де кров та піт стікатимуть з чола

І хоч стискалось серце й так щеміло
Слова одні постійно повторяв
Господь якщо лиш можна хай мине ця чаша
Проте хай буде воля лиш Твоя

Зрадник вже тут наблизилась година
У руки грішників вже виданий Христос
Вмирати Він іде за тебе о людино
А ти взяла і продала Його

Ось суд в Каяфи , шрами , болі
Плювки в обличчя , пустота
Пилат омив руки свої від крові
Але чи чиста є тепер Його душа?

Вже багряниця тіло Боже вкрила
Вінок терновий на чолі повис
Та Він мовчав хоч не було вже сили
Всю чашу до кінця наш Спас допив

Та сильна спека , та важка дорога
Прохожий Симон хрест Ісуса ніс
Важкі ті болі ,сильна та тривога
Проходили крізь душу аж до сліз

Голгофа три хреста і люди
Прибитий вже й Ісус на тім хресті
І тільки лиш насмішки чулось всюди
Інших спасав ,себе нехай спасе

Одежу поділили дуже сміло
Й відразу посідали стерегти
Ще й навіть лихословити зуміли
Спаси ж себе якщо ти Божий син

І тут покрила темрява день білий
Закінчилось , завершилось Він помер
Аж ось завіса в храмі розірвалась
Він справді Син Господній що ж тепер

Що ж ми зробили нащо розіп'яли
Тепер Його в печеру покладіть
А до дверей ви приваліть великий камінь
Щоб не сказали ніби Він воскрес

І хоч сторожа міцно стерегла
З'явився ангел в білих шатах
І відвалив від гробу каменя
Вже не могла більш смерть Христа здолати

Христос Воскрес лунає всюди
Він смертю смерть навік здолав
Голгофа вже по заду люди
Спасіння всім подарував

І завжди знай мій любий друже
Що Пасха - це Ісус Христос
Живи із ним завжди і людям
Даруй Його святу любов!


©️ Віка Кузьміч @virsh_online

Страждання Христа
(Пасхальний вірш на двох учасників)

1. «Мій Отче,Я Готовий, хоч болить,
Готовий тут за них все протерпіти.
І зараз ось,молю в Тебе в цю мить,
Прости їм, бо не можуть зрозуміти!

Вони не знають, чинять що і з Ким,
Диявол їх сюди загнав обманом.
Жорстокість їхню Я пробачив їм,
Це треба Батьку так за Нашим планом».

2. І сльози ллються з кров'ю пополам:
1. «Ні, не образа! Я люблю їх Отче!
Вони нещасні! Ти це бачиш Сам,
Гріх,мов черв'як, серця їх то́чить!

Наділи ось на голову вінець,
Той, який в руки їхні вклала сила.
Та, що повстала проти Тебе Творець,
Де поспіхом за нею йде могила.

В очах темніє від ударів їх,
Шипи встромили вже Мені у скроні.
Як боляче! Як боляче за них,
Що в агресивному вони полоні!».

2. О воїни! На що ви ризикнули?
За що так Бра́нця мучите Цього́?
Ви теж у своїй злості потонули,
Чому так поступили? Для кого́?

А ви, злобою сповнені своєю,
Як можете: «На хрест Його!»кричати?!
За що ви так з Людиною Цією?
Готові Кров Його на дітях взяти!

1. «Здавалось, що терпіти сил нема,
Та Я терплю, зусилля прикладаю.
Мій Отче! Тут за них Я недарма,
На цім хресті все їхнє зло прощаю».

2. Ось накінець Голгофа.Всі прийшли,
1. На хрест лягаю...і удар, удар!
Прибитий Я!Ось хрест Мій піднесли,
Як боляче! В кожній клітині жар!

2. О люд! Кричати скільки будеш ти?
–«Зійди з хреста!»–зухвало промовляють.
1. «Прошу Тебе мій Батьку, їм прости,
Бо вони чинять те, чого не знають!

Ілі,Ілі!О Ламма Савахтані!
Мене мій Боже Ти чому покинув?».
2. Саме в хвилини ці передостанні,
До Неба голос болісний полинув.

Римський вояк оцет Йому подав,
1. –«Ні, не потрібно, Я чашу іншу п'ю.
Для вас Отець цю чашу готував,
За вас страждаю,бо сильно так люблю!».

2. Останній крик.І духа Він віддав,
Зверху донизу вмить завіса рветься.
Земля тряслась і страх всіх обійняв,
Гроби відкрились, дивина стається:

Тіла колись померлих всіх святих,
Воскресли і з'явились багатьом.
Про це розказано в словах простих,
У Книзі,що є Вічним Джерелом.

Ісуса поховали.Та Він встав,
Із мертвих, для всіх вірних—оправдання.
І чим би нас лукавий не лякав,
Цей вірш священний зве до покаяння.

Нехай душа повірить грішна та
І прийме благу звістку про спасіння.
Про страшну смерть Спасителяь Христа
Й про переможне чудо Воскресіння! Амінь

Автор–Людмила Шульговська;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

МНЕ НЕ ЗАБЫТЬ ( укр.переклад)

Той день не стерти з пам'яті мені ,
Голгофи час... Месія помирав ,
Як світ покрили сутінки нічні ,
Отець за Сина сльози проливав...

Принижений Він ніс тягар скорбот,
Не видавав хули і зло прощав...
І віддавав Життя Він за народ ,
Заради нас Спаситель бідним став...

Помітно на Обличчі болю штрих ,
Христос Святий зазнав знущання стільки...
Страждальця вид у пам'яті застиг,
Пройшов крізь серце , врізався навіки...

Із подивом дивились на Христа :
Він - світу Цар. Та хрест обрав ганебний...
Сьогодні зізнаюся щиро я:
Що теж до страти Господа причетна.

Коли шляхом слизьким в загибель йшла ,
Любов Христову , милість відкидала...
Грішила , не соромилася зла ..
В майбутнє гордо кроки направляла...

Я думала , що щастя віднайду ,
В безбожності світській, серед обману...
Я думала , що радість справжня тут,
Та світ мені наносив тільки рани..

Коли зробити вибір час настав ,
Варавву чи Христа... кого обрати ?
Я за гріхом пішла ,в полон він взяв...
І зрадила Ісуса... в день той страти..

І в днях прожитих , в метушні земній,
Не розуміла, як душа страждала ,
Як боляче без Бога , страшно їй ,
Зміст втрачений , щоб жити.. віри мало...

Без вивчених , придуманих речей ,
Пішла я до Христа , Йому сказала:
" Прости , не смію вверх піднять очей,
Прости , та вже грішити сил не стало"

Розп'ятий Ти. І в цім моя вина ,
Я варта , щоб закидали камінням ...
В мені пороки й  пляма не одна,
І поміж нами зводила я стіни..

Христу впивався в Голову вінець,
За мене в Небеса підніс моління :
" Хай будуть на Мені гріхи , Отець ,
Хай будуть на Мені її падіння "

З хреста почула Голос я Святий ,
Сказав :" Іди. Я все Тобі прощаю,
Вину твою велику , гріх важкий,
В Крові Своїй омити обіцяю.

Через Христа . Через Його любов ,
Настала в серці радість воскресіння,
Коли і гріх отруює десь знов,
Є зцілення в Ісусі і спасіння.

Той день не стерти з пам'яті мені ,
Як на Голгофі розпинали Бога ,
Дозволив розцвісти моїй весні..
Той день початком став життя нового..

Христос помер , щоб тільки я жила,
Він так збіднів, щоб ми всі збагатились ...
Йому звучить хай слава і хвала,
За благодать, за прощення , за милість .

ТИ ПАМ'ЯТАЄШ? ( укр .версія)

Ти пам'ятаєш день , коли з тобою ,
Ми за Христом по Dolorosa йшли ,
Перед Пилатом злісною юрбою ,
Так голосно кричали :" Розіпни"...

Як ми Ісуса ні за що винили,
Страждальця били разом по Лиці,
І стільки мук Ісусу спричинили,
О як на нас дивився Він тоді.

Ти пам'ятаєш, як вінок з тернини,
Впивався в скроні , як стікала Кров ,
Як Він , тепер ми знаємо - Невинний,
Під тим хрестом там падав знов і знов.

Ти пам'ятаєш, з Ним йшло два злочинці,
" Юдеї Цар"- написана вина,
Виднілися слова на тій табличці,
Була дорога Господа сумна.

Ти пам'ятаєш, як Він після ночі ,
Знівечений бичами , так знеміг
Повільно йшов вперед... Святії Очі ,
Зімкнути хоч на мить хотілось їх ...

Він кожен камінь Кров'ю Сам позначив,
І говорив жінкам Христос в мить ту:
" Єрусалиму дочки, Ви не плачте,
Що зовсім Я без сил на смерть іду ..

Але про себе сльози проливайте,
І плачте про дітей плачем гірким ...
Молитвами дітей оберігайте,
Біда спіткає весь Єрусалим...

Ти пам'ятаєш ту гору Голгофу,
Стук молотка, той грізний свист бичів...
Палило сонце , світу катастрофу
Вирішував Христос , І біль терпів...

Вбивали цвяхи в Руки там тирани ,
Не порівняти мук , яких зазнав...
Томила спрага , запалялись рани ,
З хреста Спаситель Бога вже благав:

" Прости їм , Отче , грішним- став молити,
Гріх роблять злий, не знаючи про те.."
Кидали жереб , одяг щоб ділити ,
Прибивши Тіло до хреста Святе..

Ти пам'ятаєш, злісно як кричали:
" Ей , Ти , зійди з хреста, Себе спаси..."
Не розуміли ми і не приймали,
Страждання , І прохань Його :" Прости ..."

Ти пам'ятаєш, як вітри зривались,
І став подібним ночі світлий день,
Здавалося, десь сонце заховалось,
Не бачить божевілля щоб людей...

Ти пам'ятаєш, як Ісус у час той ,
Води просив , сміялись люди злі ...
В агонії стогнав від мук нещасно,
І лиш злітало ввись :" Елі... Елі..."

Ти пам'ятаєш, як із кожним стуком,
Життя від Нього йшло , Він говорив:
" Мій Отче , Дух Тобі даю Я в Руки ..
Звершилося!"- Христос проголосив...

Розбита Голова на груди впала ,
І серце зупинилось... Він помер..
Здригнулася Земля вся. Ніч настала ,
Здійснили вирок до кінця тепер.


Ти пам'ятаєш, там де розпинали ,
Куди Христа на страту привели...
Ми тільки там святу любов пізнали ,
Її ми під хрестом Його знайшли ...

Згадай, як ми дивились на Голгофу ,
Вертались й били як себе самі ,
Бо стратили тоді Святого Бога ,
До дна Він чашу випити ту зміг...

Ти пам'ятаєш... я також незмінно ,
Про день той пам'ятаю кожен час...
Дивлюсь на хрест- схиляючи коліна,
Я ним від пекла назавжди спаслась...

Гора Голгофа - символ то спасіння,
Стікає за гріхи Ісуса Кров ,
Великий подвиг Господа в терпінні,
Така є Божа до людей любов.

Ти знаєш, друже , важко це напевно ,
Сьогодні усвідомити Христу
Що Жертва та Його була даремна ,
Для тих , хто вибрав гріх і марноту ...

Давай самі себе ми запитаєм:
Що нині в дар Спасителю несем
Свою хвалу чи цвяхи знов вбиваєм?
Поклонимось Йому чи розіпнем?

Ми куплені високою ціною ,
І бачим хрест , Голгофу , де були...
Не дай нам Бог забути, як з тобою
Ми за Христом по Dolorosa йшли...


( ©️ Н . Луцик- Мартинюк)

ОСТАННЯ ДОРОГА ( укр.версія)

Ця пилом порошить дорога ,
Веде люд на Голгофу Бога ,
Лиш стогін чути з Його Уст ,
Іде в останній шлях Ісус...

Вирує натовп і регоче ,
Він ж обійняти всіх так хоче,
Юрба глузуючи кричить...
А Він мовчить... а Він мовчить...

Ісус всі знав земні дороги ,
Де є нещасні , хворі, вбогі,
Найважчим став, навіяв жах...
Останній крок... Останній шлях...

В гірких сльозах спостерігало,
Все Небо , як Христа штовхали...
І співи Ангелів затихли,
Коли кнутом Ісуса били...

Здригнулись в смутку Серафими,
Коли на плечі хрест звалили...
В серця закралася тривога,
Ця пилом порошить дорога...

Що Агнцю думи говорили ?
Коли Він падав вниз без сили...
Коли з вінцем на голові ,
На смерть йшов , І віддався їй...

Тепер я знаю в ті хвилини,
Коли був в муках беззупинних,
Він Небо людям відкривав ,
В Життя нас  Книгу записав..

Тепер я знаю .. в мить ту сіру ,
Коли затихли в Небі співи ,
Як Голову Ісус схилив,
Тоді зробив все і звершив.

Заступник наш Він перед Богом ,
Відкрив любов Він Саваофа,
Ця пилом порошить дорога,
Попереду Голгофа...

©️ Н . Луцик- Мартинюк

ТИ ТАМ СТОЯВ...

Ти там стояв... в преторії Пилата,
Тебе щоб осудити, йшли туди ...
Принижень мусів стільки Сам зазнати,
Ісусе мій.. про мене думав Ти.

Поводились з Тобою наче звірі ,
Де ще такі знущання віднайти?
А Ти мене тоді любив без міри ,
В преторії про мене думав Ти.

Як " Розіпни " кричали в злості люди ,
Коли стояла з ними я в юрбі ,
Ти знав , що я з Тобою жити буду,
Про мене думав навіть і тоді...

Попереду чекала вже Голгофа ,
З хрестом ступав  , крові лишав сліди ...
Пройшов без слів запилену дорогу ,
І всеодно про мене думав Ти..

І ось до цілі Ти дійшов в знемозі..
А кожен цвях - це світу цього гріх,
Змішалися в єдине : крик і сльози...
А я в думках... а я в думках Твоїх...

І цвяхи ті Тебе не налякали,
Дорожча я для Тебе за життя,
Хоча про святість думала так мало ,
Нове відкрив для мене майбуття.

Ти в час сумний - моя підтримка , віра ,
Надія Ти і захист від біди..
Твоя любов є без умов, без міри ,
Бо думаєш про мене й нині Ти...

Я знаю, що зустрінуся з Тобою,
Здобуду перемогу ще над злом...
Тобі погляну в Очі із любов"ю
І заспіваю в Небесах псалом.

Колись стояв в преторії Пилата,
Стоїш сьогодні біля мене тут...
І бережеш мене в думках Ти свято ,
Я дякую за милість й доброту.

©️ Н . Луцик- Мартинюк
(2014)