Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot ☺️

Donate :
4441114402485468

Дякуємо! 🙏
Божих вам благословінь!

Ніхто не сміється над Богом в лікарні.
Не втікають люди від Нього в біді.
Коли страшно,то падають в покаянні,
Бо важко без Бога в тривожні дні.

Ніхто не сміється над Богом в пожежі,
Коли у вогні може попелом стати життя.
Тоді до Христа біжать в голосінні.
Часто лиш в безнадійні часи приходить каяття.

Ніхто не сміється над Ним на війні,
Коли чути вибухів і пострілів грім.
Тоді думають про хвилини останні
І рятунок шукають лиш в Бозі однім.

Коли біда торкається серця,
Тоді віра починає жевріти в душі.
У безвиході Бог більше казкою не здається
І молитви частіше звучать в тишині.

Проходять насмішки,коли поруч смерть.
Коли вона близько, то серце гордість ховає.
В горя немає нижчих і вищих людей.
Воно приходить, коли найменше чекають.

Ти не знаєш що буде завтра.
Можливо ти на дорозі,машина,удар...
Ніхто наперед свою долю не знає.
Задумайся,бо душу чиюсь вже диявол забрав.

Життя обірватись може як тонка нитка,
Від смерті розділяє лиш мить.
А якщо не встигнеш в життя запросити Христа?
Чи думаєш, що буде ще час все змінить?

Колись до фіналу дійде історія життя,
Не зможеш більше внести корективи.
Душа піде до того,кому присвячувала серцебиття,
Отримають всі те,що заслужили.

Бог не вигадка,не казка,не насмішка.
Він живий і сила Його вічна.
В ранах Христа ми зцілення знайшли,
Джерело любові у Його руках.

Він поруч,прощав вже тебе сотні раз,
Його милість ніколи не лишає.
Та Боже терпіння може дійти до кінця.
Стережись,бо воно догорає.

Замість насмішок польються сльози каяття.
Зникне сміх,коли Господь візьметься за життя,
Він праведний і суддя справедливий,
В Його руках хід твого буття.

Якщо у серце ти ще Бога не впустив,
То поспіши,відкрий для Нього двері.
Він довго без відповіді не буде стояти,
Колись вже буде пізно відчиняти.

Тоді за дверима опинишся ти.
І Господь скаже,що тебе не знає.
Тоді будеш гірко про свій вибір жаліти,
Бо душу твою вже Господь не чекає.

Але допоки Бог дає можливість
І твоє серце в грудях досі б'ється,
Впусти Творця в своє життя,
Бо час пройде і більше не вернеться.

Не марнуй себе у круговерті дріб'язкових мрій,
Не в них є сенс і вічне майбуття.
Лиш в Господі знайдеш притулок свій.
Він хоче,щоб ти став Його дитям.
@yanasoboleva1703 @virsh_online

Небокрай любові

На небокраї сяйво грає,
Як спомин Божої руки.
Воно тихенько промовляє:
"Я поряд, навіть у віки".

Любов Господня, мов світанок,
Осяє темряву доріг.
Далечина — не лише спомин,
Вона близька, мов серця крик.

Де сонце землю обіймає,
Там кожен крок — Його закон.
Він у тривозі нас тримає,
Й дарує втіху крізь сезон.

Небокрай — це більше небо,
Це обіцянка і мета.
Хто віру має, той у себе
Знайде джерела, що зроста.

Далеч не завжди є далека,
Якщо з Господом ти ідеш.
Його рука, як оберіг, чека,
Щоб в Ньому радість ти знайдеш.

Тож небо кличе і любов веде,
Там мир і істина живуть.
Бог не залишить нас ніде —
Лише до Нього всі дійдуть.

Автор: Богдана Бондаренко @virsh_online

Знаєш в чому сила є брехні?
Старий спитав свого онука.
На що той відповів був - Ні!
І сів ближче, наостривши вуха.
 
Її сила в людському лицемірстві,
Де чиниш ти те саме, що й вони,
Приховуючи своє оце все дійство,
Шляхом неправди, обману, й вини.
 
Її сила в байдужості людини,
Де окрім себе не бачиш ти нікого.
Де живеш ти без всякої провини,
За тих, кого покинув, в тяжку годину.
 
Її сила в людській ненависті, й злобі,
Коли ти не хочеш бачити нікого.
Коли любові чистої, немає вже, в тобі,
І твоє серце прагне, тільки злого.
 
Її сила в жорстокості, й пітьмі,
Коли темрява, душу огорнула,
Коли сил немає, щоб знайти в собі,
Те що, людська душа, вже давно, забула.
 
Її сила в викривленій реальності,
Коли неправда стає на місце, правди.
Вона прийнявши вигляд святості,
Викривлює душі, схиляючи, до зради.
 
 
Сила брехні в лукавому серці людини.
Де корінь всього злого, є тільки, ми!
Де кожної секунди, хвилини, чи години,
Ми забуваємо, що маємо бути, людьми.
 
А в чому ж тоді сила правди?
Спитав малий, свого старого.
Чи є на світі, все ж, вона, і де її знайти?
Онук, стурбовано, питав був діда, свого.

Де той, шлях і як потрапити на нього?
Як зрозуміти, і знайти ту дорогу,
Щоб не схибить, і не втратить, того,
Що є свободою, й правдою живою?
 
Сила правди, в чистоті розуму, мій сину,
Старий дав відповідь, малому.
Де серце прагне кожної хвилини,
До розвитку, й переміни, людини.
 
Її сила в вірності сказаного, слова,
Де цінуєш ти його, як чисте золото.
Де вірністю, завжди є твоя, основа,
По всяк вік життя, твого, навіть, в оковах.
 
Її сила в вірному серці людини,
Коли любим ми ближнього свого,
Коли в час визнання ворогом, його провини,
Ми проймаємо, його, як брата, рідного.
 
Її сила, в її справедливості,
Де кожний отримує, по заслугах,
Якщо він, не визнає своєї, провини,
За те, що чинив був із життями, чужими.
 
Сила правди, в здоровому розумі,
Де люди дбають про добро, інших,
Де кожний живе в тому розумінні,
Що наше благо, не залежить від нас, самих.
 
Її сила в чистоті всіх помислів людини,
Коли ми цінуємо, не тільки свої життя.
Коли кожної миті, секунди, чи хвилини,
Ми пам'ятаємо сенс, свого буття.
 
Сила правди також, в правді,
Твого, чи мого серця, розуму, єства!
Коли ми прагнемо бути в спільності,
З Тим, Хто е центром, всього нашого буття.
 
Ось, онуку, як цей шлях, знайти,
І ось, мій сину, яка це є дорога,
Тож нам треба тільки нею, йти,
Бо лиш вона виде, до Нього. @virsh_online

Вічність
Вже не вернеш людину із вічності,
Хоч куди б то душа не пішла.
За іронією долі зловіщої,
Обриваються наші життя.

Смерть людей забирає без дозволу,
Просто нагло за руку візьме,
Не запитує віку чи статусу,
Закриваючи очі на все.

І приходить та Злюща по-різному,
Хтось зі старості життя залишив,
Ну а хтось воював за Вкраїну,
В полі бою життя загубив.

Хтось зненацька зазнав катастрофи,
В когось серце раптово спинилось,
А до когось у дім прилетіла ракета,
Таким чином буття завершилось.

Ми всі, люди, живемо по-різному,
По-своєму розумієм життя.
Та потрібно нам також й до вічності,
Готувати свої душі й серця.

Бо життя на землі непостійне,
Нестабільне, як бачимо ми;
Адже все в цій долині дочасне,
Все завершиться якоїсь пори.

Лиш у вічності з Богом в безпеці,
Будем радісну пісню співать,
Споглядати красоти небесні,
І у славі його пробувать.

Лише там не зазнаєм ми смерті,
Не побачим більш болі і зла,
Пробувать будем в вічній любові,
Якої на землі не вистача.

Ну і є також інша дорога!
І туди й також кожен ввійде,
Хто в земному житті відкинув Бога,
Вічність в пеклі, в вогні проведе.

І відчує він вічнії болі,
Буде плакать, просити, молить🙏
Щоб Бог дав другий шанс і звільнив із неволі
Він готовий все виправить.

Та із вічності дороги немає,
Вже не звернеш ти звідти назад,
Лише в земнім житті людина обирає!
Світла вічність з Богом, чи вогняний Ад;
Валентин Кініщук @virsh_online

А я буду надію свою покладати на Господа.
Доручу свою душу, бо Він попильнує її.
Ще прославлю Його, і хвала прозвучить невимовная
Для Небесного Батька, що зберіг мою долю з біди...

Ще хвалитиму я, ще засяє над домом моїм Твоє світло.
Розійдеться пітьма, бо Господь підпирає мене.
Моя сила в Христі і я житиму з Ним в небі вічно,
Бо провадить мене із дна моря вперед до мети.

Ні, не буде сміятися ворог із мого нещастя,
Не зрадіє. Що впала, то Бог підійме.
Встану силою Господа і буду незгоди долати.
Що б не стріла в житті - Він поможе мені перейти.

Так, не раз Він був втіхою в час мого суму.
Вже не раз із Своїх Він джерел напував,
Коли спрагла душа до землі припадала в безсиллі,
Він життя повертав, Свої руки мені простягав.

Його милість така нескінченна до мене,
До нікчемної крихітки пилу й води.
Та Господь творить диво, щоб сказати сьогодні й для тебе:
Він так любить і дбає, пильнує і хоче нам допомогти.

Не залишить нікого в знемозі вмирати.
Хоч буває й допуститься трудність в житті.
Але варто тобі бодай просто згадати,
Як не раз вчасно поміч була в повноті.

Хоче Він у серцях плоди віри зростити,
Хоче славили щоб не лише з радості,
Щоб Ім'я Його щиро могли величати.
Навіть в час тісноти і від суму себе берегли!

Тоді надхненно серце для Спаса заб'ється,
Підійме свої очі і небес голубінь
Вабить погляд, і знаємо, що не даремні
Всі старання для Господа тут на землі.
24.11/01.12.24 @virsh_online

Я, Боже, в захваті, коли дивлюся
На чин Твоїх могутніх, добрих рук,
Як мудро, гармонійно заплелися
Поміж собою форма, колір, звук.

Про Тебе кожне дерево говорить,
Про Тебе кожна квітка промовля.
Про мудрість Божу колос нам повторить
І птах, що повертається здаля.

Про тебе небо нам нічне розкаже,
Що грає мерехтіннями планет, —
Твою премудрість кожна з них покаже,
Продовжуючи з віку в вік свій лет.

Про Тебе, вічний Боже, нагадає
Нам сонця диск, що з ночі вирина.
Своїм проміння землю зігріває,
Аби Творця прославила вона.

Я, Боже, в захваті, коли дивлюся
На рук Твоїх святих прекрасний плід —
Схилю коліна, щиро помолюся,
Подякую, що Твій я бачу слід.

Ігор Попович @virsh_online

Щастя
Що таке щастя в земному житті?
На це запитання думки різняться:
Переконання кожен має свої,
Свій власний погляд на щастя.

Для когось щастя — це добробут в сім'ї,
Гарний будинок і пристойна робота;
Для декого — статус й повага в житті,
Тихе, безмірне життя безтурботне.

Всі свої дні лиш за цим біжемо
Час свій земний надарма витрачаєм.
Лиш марнотою дорожимо,
А що є важливе - не помічаєм.

А час то біжить, мов в тумані зника,
Наче вода що струмком протікає.
Колись та й воно, все ж дійде до кінця -
Вічність нікого назад не вертає.

Знайте, земне для нас зникне як дим,
Смерть його просто розвіє.
Бог піднесе наші душі над ним -
Хтось за втрачений час надарма, пожаліє.

Тож значить щастя не в земному житті,
Воно з нічого просто так не зникає.
Справжня є радість в Ісусі Христі,
Що нас в вічнім небі чекає.

Лише у Ньому справжнє щастя знайдем,
Тільки Він - наша вічна основа.
З ним ми сміливо, скрізь земне все пройдем,
Виключно в нім перемога.

Тож любий друже! Ісуса шукай!
Адже у ньому лиш справжнісіньке щастя,
Свій погляд вгору лиш направляй -
Він збереже від нещастя.

Він захистить від прокляття вини,
З ним ми уникнемо муки.
Своєю кров'ю окропить гріхи.
Більш не допустить розлуки.
Валентин Кініщук @virsh_online

Давай бути християнами не тільки на вигляд.
Не перетворюй життя на показ.
На тобі завжди Божий погляд,
Він ніколи не зводиться з нас.

Ти можеш носити гідний одяг,
Правильно підбирати  слова,
Бути праведним на людях,
Але сутність душі не така.

З зовні можна бути християнином
І викликати захват у людей,
Але не заслужити спасіння таким чином.
Це лиш заведе в глухий тунель.

Те,що не знають люди-знає Бог.
Йому відома твоя суть.
Від Нього не приховати нічого.
Він знає які наміри твої вчинки несуть.

Богу відома мотивація всіх дій,
Він бачить тебе всього без прикрас
І знає кому належить серце й розум твій.
Його не обдуриш красою лицемірних фраз.

Коли щиро несеш служіння
І стираєш руки у труді,
За це не хочеш похваління,
А робиш усе вірно в простоті.

Саме тоді це є достойним
І гідним Божої хвали.
Йому відомо те,що для людей є невідомим.
У безкорисності життям служи.

Не від людей,а від Христа шукай одобрення.
Прославляй Його,а не своє ім'я.
Є важливе дій походження,
Від цього залежить нагорода твоя.

Служи не тільки виглядом,
Віддавайся служінню душею.
Не намагайся бути одобреним світом.
Вознось не себе,а Бога хвалою своєю.

Головне,щоб Він був задоволений тобою.
Нехай для Нього розквітне життя.
Наповняйся живою водою
І будь достойним свого Творця.

Вірою доторкнись до Нього,
Серце й душа нехай будуть з Ним,
Не жалій для Христа життя свого.
З Богом воно не розвіється,як дим.

Не живи в тіні притворення.
Ти можеш гарно вести діалог,
Але душа буде чекати оновлення.
Що не знають люди - знає Бог.

10.03.2024.🕊️
Автор: @yanasoboleva1703 @virsh_online

І ще трішки... і рік відлетить ,
Не залишить за собою й сліда.
Скільки кожен із нас уже встиг пережить,
Стільки радості й смутку пізнала душа.

Скільки всього побачили ми,
Стільки горя, печалі і зла.
Попри все, допоміг Бог нам рік цей пройти,
Всюди була Могутня рука.

Скільки раз за цей час заливались слізьми,
Стільки раз Бог нам їх й витирав.
У різних моментах зберігав від біди,
Бог із нами цей рік крокував.

Ти крізь терни життя проносив на руках,
Коли ми знемагались в дорозі,
В той час, як ми, упавши, сиділи в сльозах,
Бо поранили ноги до крові.

Часто ми на шляху втрачали орієнтир,
З пантелику збивались з дороги,
Проте Ти додавав в наші серця свій мир
І скеровував правильно кроки.

По любові Своїй нас не раз виправляв,
Коли ми заблукали в путі.
Були труднощі, які саме Ти посилав,
Щоб змінити й зміцнити в житті.

Як багато за рік цей ми прожили й пройшли,
І у всьому Ти нам допоміг.
В тіні крил Своїх нас заховав від біди,
Ти єдиний є наш оберіг.

Хай полине Тобі вся подяка й хвала —
З усіх уст пролунають пісні.
Бог Могутній, Величний, Тобі подібних нема.
Що б робили ми без Тебе в житті?

Валентин Кініщук (11.12.2024) @virsh_online

Вірш для тата:

У маленької дівчинки сльози в очах
На обличчі злилися печаль, біль і страх
Вона фото тримає в тремтячих руках...
Найцінніше на фото... найцінніше в серцях....
У маленької дівчинки сльози й питання:
Мамо, мамо, а тато нас бачить з небес?...
І тремтить у матусі душа від страждання...
Що сказати дитині, щоб біль цей вмить щез?
У маленької дівчинки тата немає...
Бог забрав його в небо... Чому - ще не знає...
Як хотіла б вона, щоб був тут, обійняв, На руках її ніжно, високо кружляв...
Вона тата так любить!... Вона тата чекає...
Він з небес тебе бачить, зорею він сяє...
О, якби їй хоч мить, щоб з татусем зустрітись...
І ніколи, ніколи з ним не розлучатись...

О, якби хоча б мить із життя ми могли повернути,
Ми хотіли б змінити, повторити, забути...
Так багато сказати несказаних слів...
І зробити ще більше щасливіших днів...
Ти не бійся сказати, як сильно ти любиш..
Це ті миті, яких нізащо не забудеш...
Може голову тата сивина вже покрила,
Не забудь, що молитви його - для тебе це крила.
Не забудь про батьків, що чекають аби дзвіночка,
Хоч би слово почути від сина чи дочки..
Хай ніколи не стануть вони зайві чи то неважливі...
Бо ж до поки живі тато й мама - то ми щасливі...
Подзвони татусеві, скажи кілька добрих слів...
Підійди, обійми... Не скупися любов проявити...
Хто ж бо зна, скільки Бог нам призначив днів...
Буде шкода, коли вже нічого не можна змінити...

У мільйонів дітей не було і немає тата...
А сирітське життя принесло стільки болю і сліз...
Не дозволь нам, Господь, пізнати що то є
втрата...
Не дозволь жалкувань і вже пізніх даремних слів...
Ми так вдячні сьогодні всім вам, найдорожчі татусі,
За щоденні молитви і любов, що являлась в ділах...
Ми не в змозі сказати, як сильно ми всіх вас
любим,
Але знайте, що ви назавжди є у наших серцях!...
Щиро вдячні Вам, тату, за щоденну турботу і
працю,
За натомлені руки, і за хліб кожен час на столі...
Знаю точно, я для Вас так багато значу,
знаю певно, для Вас ми і досі ще ті ж малюки....
Щиро вдячна Вам, тату, за молитви, за те, що навчили
Цінувати, любити, прощати і віру нести!
Хочу знову і знову сказати, як Ви важливі!
Кожну мить Ви потрібні для нас у житті!
Повертатися буду я знову і знову до вас...
В отчий дім... Де чекають... Де моляться й
люблять!..
Щиро вдячні вам, тату, за те, що у кожен час -
Ви для нас - наші крила в далеку незвідану путь!
Автор:Надія Гурин
@virsh_online

І Знову рік,як птах у вирій відлітає.
Ми у думках аналізуємо прожите життя.
Вже січень нас скоро знову привітає,
І ще один рік піде у небуття.

Що зараз на серці відчуваєш?
Радість і мир чи невгамовний біль?
Про милості Господні ти не забуваєш?
Чи ти загубився серед земних мрій?

Як був прожитий цей Богом дарований рік?
Ти допомагав у труднощах нужденним?
Знеможеним про Бога розповів?
Чи допоміг комусь стати спасенним?

Згадай скільки Бог тебе благословляв.
Він рук Своїх від тебе не відводить,
Через негаразди не раз зупиняв,
Його любов тебе по житті проводить.

Ти віддавав хвалу за кожну Богом почуту нужду?
Не забувай дякувати за благословіння,
Все це не наші заслуги,а Його благодать.
Він достойний хвали та поклоніння.

Безліч з вуст було вилито слів.
Одні стали причиною,щоб просити прощення,
Як же ж легко нас запалює гнів,
І за це вже не раз докоряло сумління.

Рік минає,а ти з усіма в мирі?
Простив? Чи прощення просив?
Не зав'язуй на землі вузли образ.
Прощай так,як Бог тебе прощав не раз.

Ми винні,але Бог прощає.
Він не людина,якщо простить,то більше не згадає.
Нехай серце вдячністю палає,
За те,що Його милість не згасає.

Скільки разів довелося упасти.
Важко було триматися правди.
Ворог хотів не раз душу вкрасти,
Але Господь оберігав її завжди.

Із дня у день, та з року в рік
У душі ведеться боротьба.
Та перемагатиме Господь повік,
Прийде до ворога поразка і ганьба.

Не думай,що життя зміниш у новому році,
А що як завтра уже не настане?
Змінюй себе на кожному кроці,
Щоб у святості перед Господом стояти.

Відкрий своє серце і душу для Христа.
Він чекає твого приходу смиренно,
Хоче,щоб в тобі була віра чиста і жива.
З Богом ти життя не проживеш даремно.

Автор: @yanasoboleva1703 @virsh_online

---

Любов - це що і що її складає?
Секунди, миті, ні, напевно, це і є життя.
Життя, яке лиш Богом наповняє,
Й любов Його, що вічна і свята.

Вона не заздрить, не боїться, всі страхи здолає,
Бо з нею щастя ми в житті знайдем.
Любов потішить серце, що страждає,
На колінах у журбі не залишить.

Любов - це світле почуття, що вище всіх законів,
Бо на хресті вона перемогла.
Всі людські перепони враз здолала,
І вірність Тому, хто нам життя дарує, принесла.

Хай буде орієнтиром нам любов прекрасна
До Небесного Отця веде нас шлях.
Любов - це сила непереможна, вірна,
Що дарує спокій і радість у серцях.

Автор:Нагорна Ілона 20.11.2024 @virsh_online

1.Яка велика є любов та безумовна,
І не заслужена до мене милість ця.
Та Божа благодать свята, чудова
Готує в небесах мені вінця.

2.Сьогодні згадуєм ми про Народженого в яслах,
Та чи горить в серцях у нас ще той вогонь?
Який приніс Христос на грішну Землю?
Чи ти замерз , зотлів і охолов?

1.Христос на Небі молиться за тебе,
Він свято вірить в те, що ти дійдеш.
А тут все просто- лиш любити треба.
І не втрачати час- бо вже не здоженеш

2.Не забувай, Він народивсь для тебе,
Й чекає зараз нас у небесах.
Своїм народженням відкрив всім небо
І знов гряде, невісто, лиш чекай…

@tania.khomych @virsh_online

ВІН НАРОДИВСЯ!
Він народився. Чуєте оркестр?
То Ангели несуть хвалу Отцю.
Він народився. Він прийшов з Небес,
Щоб кров’ю землю освятити цю.

Він народився! Сонні пастухи
Покидали отари між полів.
Він народився! Взявши посохи,
Ішли Царю вклонитися царі.

Він народився. Вифлеєм дрімав…
Дрімала Кафа, Рим і світ увесь…
Усе живе затихло по домах,
Лиш в яслах тихо шелестів овес.

Він народився. Тіні майбуття
Звисали з павутиння у хліву,
Та весело сміялося Дитя,
Торкаючись м’яких овечих вух.

Він народився, Пастир пастирів,
Облишив світлий трон Святих Небес
І освітив любов’ю бідний хлів…
Він народився. Чуєте оркестр?
@Лідія Меланіч

СЬОГОДНІ БОГ…
Спадала темна ніч. Горів вогонь…
На сонні вівці осідала тиша,
А пастухи сиділи осторонь –
У темряву вдивлялися пильніше.

Текла розмова тиха. Місяць плив
Молочним Шляхом між зірок у вирій.
Здіймався дим стовпом поверх голів,
І розчинявся в ночі чорно-сірій.

Все дихало спокоєм і теплом
В напівдрімоті… Раптом – ясне світло
Засяяло. І з сонячним крилом
Два Ангели з’явилося для світу.

Від чарівних пісень розлився дзвін…
Гриміло скрізь: «Вам чудо сотворилось.
Родився Спас землі – у яслах Він.
Ідіть туди, де зірка засвітилась.»

І пастухи без нарікань пішли.
На ноги вставши, стали на дорогу.
У Вифлеємі у хліву знайшли
В людській подобі родженого Бога.

Сповитий, в світ дививсь могутній Цар,
І вирувало щастя в повній тиші.
Сьогодні Бог роджається в серцях,
Не як мале дитя – а як Всевишній.

Сьогодні Бог стоїть як захисник,
Сьогодні Бог наш світ в руках тримає.
Сьогодні Бог живе в життях людських,
Сьогодні Бог веде дітей до Раю.

@Лідія Меланіч

***
Гляньте, люди, цей день всміхається,
Як дві тисячі літ тому.
Гляньте, люди, Христос рождається
Тож віддаймо хвалу Йому!

Чули, люди, ця звістка котиться
Вслід усім чотирьом вітрам?
Чули, люди, Ісус народи всі
Закликає в Небесний храм!

Знайте, люди, що взявшись кригою,
Річка Господа прославля,
Знайте, люди, усе, що дихає
Й квітне – славить Його ім’я.

Вірте, люди, що скоро станеться
Нове Небо й Земля нова.
Вірте, люди, що дні останні це
Скоро збудуться всі слова.

Подивіться – цей день всміхається,
Як дві тисячі літ тому.
Нам Спаситель – Христос роджається,
Тож віддаймо хвалу Йому!


З НАМИ БОГ

Він тут, Він з нами, в кожнім серці –
Хто був, Хто є, і знов прийде…
Відкрито в вічність, долі дверцю –
У яслах спить Дитя Святе.

Все, що було, все, що минуло,
Лишилося в пилу епох.
Аж небо золотом сипнуло,
Зашелестіло: «З нами Бог».

Віддай-но, земле, все, що маєш,
В дарунок! Дар несіть, поля!
Світанок в кошик сни збирає,
А в небі пломенить зоря.

Для пастухів зорить дорога,
Сріблиться шлях вузький волхвам.
Той самий шлях до перемоги
Освітить дивне світло нам.

Новину радісну приймайте:
Родився Бог – Дитя Святе!
Прийдіть! Тому хвалу віддайте,
Хто був, Хто є, і знов прийде!

@Лідія Меланіч

ГОСПОДЬ РОДИВСЯ

Схилилась над колискою Марія –
Дитя Святе так тихо, мирно спить.
Над Вифлеємом вісник пломенить
І небо дивним відблиском зоріє.

А вже зі Сходу родженому з Діви
Йдуть мудреці вклонитися Царю,
Й дивуються , побачивши зорю
Не над палацом царським, а над хлівом.

Господь родився. Став таким, як ми,
Подобу взяв людську – Свого творіння.
І паростки дало сухе насіння.
І в небі засурмили всі громи.

Дрімала ніч – така ж, як всі. Земля
Так само тихо бігла по орбіті…
Але коли Ісус родився, в світі
Все стало гучно Бога прославлять.

Піски шептали вітру: “Диво з див”,
Роса в траві дзвеніла: “Спас родився!”
І навіть чорний космос прихилився
До Того, Хто колись його створив.

Співайте ж Богу пісню – Славний Він!
Співайте пісню – наступило свято!
Аби по всій землі пронісся дзвін!
Щоб люди Господа змогли пізнати!

@Лідія Меланіч