Не бійся бути олівцем!
Хоч часом боляче ламатись
Об лист загостреним кінцем
І часом може видаватись,
Що ти розтрачуєш себе,
Все більш стираючись писанням...
А люди списують тебе,
Немов не бачачи старання,
Які викладуєш з душі...
Так часто хочеться почути
За сили вкладені усі
Подяку ...Начебто отрута
Тебе руйнує дивний страх,
Що ти приречений лишити
Себе на списаних листках...
А ще так хочеться пожити...
І часом хочеться спинить
Увесь той шлях свого писання
І більше людям не служить...
Тоді припиняться страждання...
Сховатись в затишку стола,
Спокійно цілому без болю
І стружку витерши з чола,
Почати жить лише собою ...
Але спинятись не спіши...
Я добре знаю- ти втомився...
Але, прошу тебе- пиши!
Для цього Господом явився
На світ земний...Це є твій шлях!
Який із вірою здолаєш!
На цих прописаних листках
Ти не стираєшся...Благаю,
Повір, що кожен цей листок
Насправді сходинка до Неба!
Твої зусилля бачить Бог!
Нічого іншого не треба...
Пиши любов, малюй добро!
Не страшно зменшитися тілом...
Ти- Богом створене перо!
Нехай не гасне в серці віра
У те, що пишеш для людей,
Теплом рятуючи серденька!
Для ще не списаних дітей,
Щоб не страшилися маленькі
Почати власний з Богом шлях
Свого натхненного служіння...
Ти не вмираєш на листках,
А залишаєшся спасінням
Для всіх майбутніх читачів!
Не бійся повного списання...
Коли не лишиться вже слів,
Тоді усі твої старання
Умить обернуться на шлях,
Вже новий путь у Боже Царство!
Незгасним світлом на листках
Прийде кінець твого митарства...
І прийде мир і вічний сміх,
Безсмертна радість від спасіння!
Не бійся жити для усіх,
Себе лишивши поколінням!
Пиши добро, малюй Любов!
Себе стираючи для світу,
Ти йдеш незвіданим шляхом
В кінці якого квітнуть квіти!
І все не кінчиться тим днем,
Як грифель сточиться до краю...
Не бійся бути олівцем...
Малюй стежиночки до Раю!
Це шлях до радості й тепла!
Його боятися не треба
Незламним грифелем добра
Прописуй сходинки до Неба!
© Огнєва Інелла

#церква #прихідхриста

Турбуєшся про мене день і ніч.
І кормиш, одягаєш і храниш.
І Янголам, Своїм наказ Ти дав.
Щоб охороною були, моїм шляхам.

Куди б я не пішла, кругом Твоя рука!
Куди б не подивилась, там слава є Твоя!!
Вдихаю кисень, подих Ти даєш.
Ти навкруги, мій Чудний Бог- Отець!!!

І спокій на душі, тривоги там не ма.
Бо навкруги лиш Ти, в безпеці повній я.
Покрив Своїм крилом, Собой захистив!
Ніхто в житті, мене так не любив.

Кому було під силу гріх здолати?
За мене на христі, погодився б вмирати?
Лиш Ти один Ісус, погодився, взійшов.

Тому горнусь, я під Твоє крило.
Як та маленька пташка, і Тобі корюсь.
Бо лиш в Тобі спасіння маю я.
І Ти Єдиний шлях, до вічного життя!

Турбуєшся про мене день і ніч.
Ти моя радість, моя міць!
Ти моя сила, вічнеє моє життя!
Ісус навіки, наречена я Твоя !!!
Ольга Буденко 7.02.2024

@virsh_online

Не легкий час прийшов для України
Проснувсь народ з словами на устах
«Війна настала» о, прокиньтесь діти,
Когось збудила бомба чи снаряд

Ридають старші, знають, як це страшно
Коли війна, коли біда кругом
В них в пам‘яті в роках і ще дитячих
Лишились війни, голоди і зло

Вони все знають, і тому ці сльози
Не свідчать нам про радість і добро
Заплакав самий гордий та хоробрий
Бо хочуть всі війни, щоб не було

Молитись Бог навчив і атеістів
Молитись стали хто й не вірив у Христа
Покаявсь той, що думав найсвятіший
Звернулася до Бога майже вся земля

Коли війна, тоді вже кожне слово,
Яке із злості хоче вирватись із уст,
На рідних, близьких, друзів чи знайомих
Не хочеться казать, і знов грішить

Нема бажання бізнес розвивати.
Уже важлива не робота, а сім‘я!
Нехочеться служіння пропускати,
А лиш читати Біблію щодня

Навчила нас війна, багато чому:
Молитися від серця із слізьми,
Молитись вдень і зранку й серед ночі,
Цінити ближніми , сім‘єю і дітьми.

Цінити Мамою, любити Тата
Цінити сином, поки ще живий!
Цінить моментами, любить служіння,
Цінить життям і не лише своїм!

Навчились дякувать за кожну ніч прожиту,
За кожен день, який все ж пережив!
За воду, хліб, за сонце і за вітер,
За те, що до сьогодні ще живий

Та нам багато ще навчитись треба!
Не до кінця ще зрозуміли ми урок…
Ще не навчились всіх благословляти,
Не всі ще примирилися з Христом.

Не всі ще моляться, не всі благають
Не всі ще плачуть, бо не скрізь війна
Не всі ще дякують, що Бог зберіг життя їх
Багато кажуть: «це не Бог це я!»

Не всі ще славу господу віддали,
героям, Україні, не Христу!
Як хочеться щоб люди зрозуміли,
Що лиш Господь у силі зупинить війну

Одне лиш слово і настане тиша…
Він знає як все правильно зробить!
Тому молися ,рідна Україно,
Моліться дітки, старці й молоді.

Якщо навернишся країно до Ісуса,
То вірю й знаю що Господь поможе нам!
Він зробить все ще краще чим ми мрієм,
Прийде на поміч Україні Сам!
‚
Він не затримається, Він не запізниться!
Він прийде вчасно ради тебе друже мій!
Бог знає все , й говорить: « ти не бійся!
Тримаю міцно я тебе в руці Моїй» @virsh_online

Вітаю, дорогі друзі та брати і сестри!

Ми звертаємося до вас з проханням про підтримку церкви в Мізочі, Рівненської області, яка активно служить громаді, особливо під час війни. Ми зараз ремонтуємо і будуємо нове приміщення для дому молитви, адже наша церква зростає, і все більше дітей та дорослих потребують простору для служінь. Будь-яка ваша допомога важлива — як фінансова, так і молитовна.

Підтримати нас можна за посиланням: [GoFundMe](https://www.gofundme.com/f/building-hope-expanding-our-prayer-house)

Дякуємо за вашу підтримку!

І навіть якщо ''Ні''

І навіть якщо ''Ні''
І навіть якщо шторм в мені
Я буду довіряти Тобі
Тільки Тобі....

В Тобі я переможець...
І навіть якщо я помилюсь,
На коліна в ночі схилюсь
І ледь чутно молюсь...

Тоді всю душу Христу я виллю,
Мрії розкажу і скажу :
''І навіть якщо ''Ні''
Довіряти Тобі я не перестану, ні.

Ти мій спокій і сила ,
Ти моя скала !
Куди я піду ?
Кого іншого я найду?

В великій війні за життя своє
Опустились руки, втомилась в бою,
І кличу я знову Ім'я Твоє
Чекаючи знову допомогу Твою...

І навіть якщо ''Ні'',
Якщо гора стоїть на місці,
І навіть якщо нема відповіді молитві,
Всеодно я довіряти буду Тобі!

Завтра загадка, сьогодні буття,
З Тобою Боже піду у майбуття,
Довіряю лише тобі,
Бо тільки з Тобою я в безпеці!

І навіть якщо ''Ні'',
Довіряти я буду лиш Тобі!''

Амінь.
16.10.2024 @virsh_online

Мить за миттю мчать хвилини

Мить за миттю час спливає,
Мов роса на сонці раннім,
Лиш душа, що сяє світлом,
Шлях до Бога наближає!

Серед гроз і хвиль шалених
Лине завтра у далину.
Та розсіє, час невпинний,
Смуток і біль тяжку.

І кожен день, мов лист осінній,
Летить за вітром, в далечінь.
Як голоси в безодні тануть,
Де час стирає слід і тінь!

Мить за миттю мчать хвилини,
Як буревій, що не спинить.
Час біжить, і дні проходять,
Нам лиш спогади лишають.

Життя летить, мов вітер в полі,
Не зупинити його ніколи!
А нам лиш вірити, любити,
Щоб шлях свій до кінця прожити!

«Д. Олена»@virsh_online

Господня милість ще над нами
Він захищає від тривог,
Іщастя і радість посилає
Про нас піклується наш Бог.


Іособливо в час останій
його безмірна милість є
Він захищає від війни,
і любить кожного із нас.

Життя коротке тут триває
І скоро так закінчується вмить.
І люди не роздумують над тим
Де після смерті вічність проведуть.

Сьогодні Бог дає усім життя
Щоб примиритися із другом
Просити вибачення в Бога
І жити свято перед ним

Сьогодні стільки зла багато
Але потрібно вірним залишитись
Щоб не підпасти ворогу
І все відати в руки Божі.

Господь створив для нас всьго багато
І цінним їм чи ні
Але господь тепить так довго
Щоби покаялися всі

Автор:Зінчук Марк. @virsh_online

Це не секрет що зараз,тут, війна.
І не секрет,що люди помирають.
Тут мати жде на сина вся блідна…
І тут так просто знищують,вбивають…

Це не секрет,що віри вже нема…
Ми не ховаємо своє розчарування.
Навколо нас одна лише пітьма…
Навколо нас одні лише страждання…

Ти думаєш «А де тоді мій Бог?»
Питаєш кожен день,кожну хвилину.
Ведеш свій відчайдушний монолог…
Шукаєш десь далеко ту причину.

На серці лиш питання «Бог,ти де?
Скажи мені,чому ти нас залишив?
Війна не зупиняється,вона іде..
А Ти мовчиш,на кого нас полишив?

Скажи Господь,та де ж Твоя рука?
Де та любов,підтримка,охорона,
Коли шукаєш восьмого кутка,
і намагаєшся тримати оборону!?

Чому вмирають діти і батьки?
Чому в руїнах майже вся країна?
Куди ховатись?Як знайти шляхи?
Ти подивись яка зараз картина!!»

Ось батько над дитиною сидить,
Ось жінка чоловіка проводжає,
ДівчИна над труною вся тремтить,
Ось мати плаче,бо вона все відчуває…

Куди не подивись лиш біль і смерть
Куди не глянь там сироти і вдови
Усе життя тепер на шкереберть.
Зніми,будь ласка,з нас всі ці окови.

Не буде в нас колишнього життя.
Ніхто не буде жити, як раніше
Господь,будь ласка,дай нам майбуття!
Цього ми всі бажаємо найбільше .

Ми молимось,хоч віри вже нема!
Ми просимо,спинити цю руїну!
Нехай залишить нас оця пітьма!
Будь ласка,захисти нашу країну.

Зціли серця людей і віру дай!
Перемотай всі рани,переломи.
Пішли нам дощ і потім дай врожай.
Щоб ми дійшли до неба через громи.

Анастасія С. @virsh_online

1. За яскраво блискучою обгорткою сховав диявол гріх
І підступно шепоче: "Скуштуй. Тут немає нічого злого,
Десятки, сотні, тисячі таких, як ти.
Ти лиш візьми і буде тобі добре".

2. Ти програв, бо найперше - ти вже подумав,
А далі крок і руку свою подав.
Спочатку добре, та ти не усвідомив,
Куди ступив і на який шлях ти став.

3. Задовільнилось его. Все сховав від всіх.
Блиск від обгортки засліпив твій розум.
А далі - потопаєш у багні.
Йдеш на погибель і сам вибратись не в змозі.

4. Зник блиск обгортки, потемніло все.
Ти вже по голову у трясовинні,
А поруч сміх лукавого іде.
Насміявсь диявол з тебе, о людино.

5. Скував в кайдани  руки, ноги, розум,
Уста твої і всі твої думки,
Й коли подумав ти звернутися до Бога,
Лукавий знову все і на свій  лад змінив.

6. Ти є залежний. І ти сам - безсилий
Вирватися з цього рова гріха.
Та є лиш Той - Великий, Вічний, Сильний,
Хто переміг гріх у підніжжя хреста.

7. Христос до тебе простягає Руки,
Готовий вирвати з гріха тебе,
Найперше ж вибери кому служити,
І кому повністю віддать себе.

8. Не може бути все наполовину,
Ні віри, ні любові, ні мети.
Чи так, чи ні - так в Біблії написано,
Вже вибери із ким в житті іти.

9. Ти простягни до Бога свої руки,
Розкайсь у скоєному, і від гріха зречись,
Молись від серця щиро і відкрито,
І за Христову руку сам схопись.

10. І незабаром ти відчуєш зміну,
Цю насолоду волі від гріха,
Лише Христа тримайсь, і не тікай ні вправо, ліво,
І зі спокусами борись в Ім'я Христа.

11. Не раз ще лютуватиме лукавий,
Не раз від нього стріли полетять,
Спокуси будуть і випробування,
У кожного пустеля є своя.

12. Зміцняйсь в надії, вірі і любові,
У Слові Божому перебувай,
Міцній в Христі, рости духовно,
Спокуси всі перемагай.

13. З Христом проходь кожен день і тиждень,
І місяць, місяці, роки.
Із Богом будь відвертим й щирим
І Він тебе благословить.
Чижевич І. @virsh_online

Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot ☺️

Підтримати канал :
4441114402485468

Дякуємо! 🙏
Божих вам благословінь!

Дивлюся.

Дивлюся як осінь сади роздягає
Як лист пожовтілий в повітрі кружляє ,
Відірваний вітром лягає на землю,
Й ніколи уже до життя не поверне.

Дивлюся уверх там де ключ журавлиний
Сумною прощальною піснею линув,
Прощайте --кричали полям України,
Тому, що не знають чи весну зустрінуть.

Дивлюся як рози від холоду вянуть
Немов відчувають ,що жертвою стануть
Зимовим морозам. Опаленні зникнуть ,
Бо ж їм до зимових морозів не звикнуть.

Дивлюсь на природу як колір міняє,
Як сонечко тепле проміння ховає....
Як літо злетіло і бачимо осінь
Отак колись вічність до себе запросить.

Дивлюсь на людей і так важко пізнати
Що в серці людському і хочу кричати ;
Марна о людино ,примирися із  Богом.
Бо має кінець тут усяка дорога.

Ніяка людина побита гріхами
Не може побачити Божої слави,
А Він кличе : Люди дивіться у небо
Для мене тілесної служби не треба.

Не треба ні жертви .не треба кадити
Бо кров Мого Сина за вас вже пролита,
Одного Я прагну : Прийміть Мене в серце
І нове життя в твою душу проллється.

Душа твоя -пташка що б'ється в повітрі
Сьогодні земля,а завтра вже вічність ,
Душа прагне неба,іде своїм курсом,
А тіло у землю вернутися мусить.

Життя пролітає так скоро як літо
Людині важливо одне зрозуміти
Для чого відміряв Бог відрізок часу,
Яким ділами наповнює чашу.

Дивлюся й на церкву і важко мовчати
Бо бачу як в сон погрузились ДІВЧАТА
А час на землі кінця добігає
І жатву Свою вже Господь завершає.

Планета Земля тимчасова й дочасна
Тож людям спинитися треба завчасно,
Ніхто ,щоб із нас не лишивсь на скорботу
Щоб була готовою церква до взльоту.

Лиш погляд у небо ще радує око ,
Хоча над землею воно так високо,
Я вірю: готові зустрінуть Ісуса
Й на зустріч до Нього умить піднесуться. @virsh_online

ПРОЖИТИ ПРОСТО ТАК.....

Прожити просто так—потрапить час для себе
Котрий летить кудись без вороття,
Прожити, й не почути голос неба...
Це просто існування, не життя.

Прожити просто так : не помічати брата,
Не пожаліть ніколи сироту,
Твоя душа не бачитиме свята,
Ти їй обітнеш крила на' лету.

Прожити просто так—не дати милостиню
Хто руку простягав у час нужди,
Це ніби заблукать в сухій пустині
Де важко віднайти ковток води.

Прожити просто так: не помічати захід
Як сонечко сідає за обрій,
Як журавель крила свого розмахом,
Повітря розтинає угорі.

Прожити просто так: не чути запах квітів
Не зупинитись на дзвіночка сміх....
Ти пропустив красу весни і літа,
І скоро осінь встелиться до ніг.

Прожити просто так : не примиритись з Богом,
Не скинути одежу тут стару....
Це вибрати у темряву дорогу,
Котра веде униз, а не вгору.

Байдужою пройтись мимо Голгофи
Не вчути біль, і не стряхнуть сльозу.....
Це для душі найбільша катастрофа,
Мов човник, що на хвилях у грозу.

Прожити просто так: прожити без Любові
І не шукати Правди —шлях вузький....
Це є будова на слизькій основі
Прожиті марно на землі роки.

Не проживи впусту... Життя так швидкоплинне
Вчорашній день не наздоженеш.. Знай
Так може статися, що Ангол білокрилий
Закриє вхід душі в Небесний рай.

Зроби свій вибір, це у твоїй власті,
Нехай в душі засвітиться маяк:
Щоб в вічності пізнати справжнє щастя
Ти не спіши прожити просто так. @virsh_online

Молитись хочу, як молилась Анна,
Поки їй відповідь Ти не послав.
І після Тобі бути теж так вдячна,
Щоб спів хвали моєї не змовкав.

Як Вартимей шукав тоді прозріння,
Допоможи Тебе так віднайти.
Допоможи шукати розуміння,
Що хочеш від мене мій Боже Ти.

Не хочу я на інших ображатись,
Як Йосиф, що в полоні був тоді.
І з болем в серці Ти навчи справлятись
І силу лиш черпати у Тобі.

Як Данило, я хочу не боятись,
Перед царем поставши, не тремтіть.
Єдиному Тобі лиш поклонятись,
Хай віра непохитною стоїть.

Як Авраам, я хочу довіряти,
Усе, що маю, скласти на вівтар.
Хай не помітять це, та точно знаю,
Що жертву Ти приймеш мою,як дар.

Я хочу, як Петро, гірко ридати
І в покаянні вилить душу всю.
Хай сльози будуть тихо виступати,
Без слів Ти знаєш про журбу мою.

Смілива, як Естер, хочу ставати
І до кінця з молитвою іти.
Щоб страх мене не зміг ніяк здолати,
Щоби зробити те, що хочеш Ти.

І як Стефан, щоб мати таку силу,
Дивитись із любов'ю на усіх.
Перед собою бачачи могилу,
Щоби змогти молитися за них.

Таких людей Ти Господи приймаєш,
Приготувавши їм уже вінець.
І як Стефану—Небо відкриваєш,
Дітям Своїм,як Люблячий Отець.

Ти приклади для нас лишив яскраві,
Щоб ми такими вірними були.
Що через них Твоя являлась слава,
Яких зломить злі сили не змогли.

Ні час, ні день, ні рік вони навчались,
Ти по долині пла́ччу,скорбот вів.
Пройшовши все,вони преображались,
Похожих на Тебе із плином днів.

В смиренні дай пройти, молю я щиро,
Хай йде прохання в Небо голубе.
Щоб стати і мені героєм віри,
Щоб бути схожою лиш на Тебе.

Дай прикладом і для близьких щоб бути,
В житті своєму бачить чудеса.
Іти по шляху віри й не звернути,
Прямуючи по нім у Небеса.

Хочу боротись, щоби переможно,
Ввійти в Твій край й там бути назавжди.
Хочу вести життя своє побожно,
Візьми мене за руку і веди! Амінь

Автор невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

📚✨ Зануртесь у світ поезії разом з Павлом Деркачем! ✨📚

Відкрийте для себе неймовірний світ української поезії разом із талановитим поетом. Його вірші торкають душу і залишають незабутні враження.

🔹 Авторські вірші — відчуйте глибину та красу слова.
🔹 Натхнення щодня — нові твори та думки, що надихають.
🔹 Живе спілкування — обговорюйте поезію разом з іншими шанувальниками.

Приєднуйтесь до нашого каналу та ставай частиною поетичної спільноти, де кожен вірш — це нова подорож у світ емоцій та почуттів.
Детальніше …

Про смерть Христа згадаємо сьогодні

Про смерть Христа згадаємо сьогодні,
Згадаймо про Голгофу, смерть і біль,
Для нас важливо, діти ми Господні,
Для всього світу, світло ми та сіль.
Згадаймо муки, всі слова Христові,
Його молитву, в Гефсиманськім саді,
Серця Він дав прийнявшим Його нові,
Спасенні ми, то будьмо цьому раді.
Не забуваймо, подвиг цей спасіння,
На хрест страшний пішов бо Цар Царів,
Щоб люди мали шанс й благословіння,
Згубити ворог душ щоб не посмів.
В вінку терновім, на хресті Спаситель,
Побитий і принижений, в любові,
Від віку, Він для всіх є Відкупитель,
Тож пам'ятаймо ціну Його Крові.
Вона безцінна, мовить так Писання,
Ще у пророках, Бог про це говорить,
В житті шукаймо, з Господом єднання,
Хто є з Христом, диявол не спотворить.

1.11.22 року
© Євген Орлов @virsh_online

Бог заступається за тебе,
Не так, як цього хочеш ти,
А так, к цього хоче небо,
Як хоче Він. Це знаєш ти.

Його дороги – невідомі,
Думки всі невідомі нам.
Перед лицем Його всі долі,
Для кожного свій власний план.

І знає Він, як буде краще,
Що допустити знає Він.
Буває кричимо: «Нізащо!
Не хочу я ніяких змін.»

Бог знає краще. Він все бачить,
Й тебе , повір, Він захистить.
Лиш тільки ти зумій пробачить
Того, хто серце вразив в мить.

Благослови. І ти побачиш,
Як діє в силі Своїй Бог.
Й тоді від радощів заплачеш,
Забувши навіть слід тривог.

Благослови. Хоч дуже тяжко
Хоч вся душа твоя в вогні.
Благослови, це того варте,
Щасливим будеш у Христі.

Бог заступається за тебе,
Лишень побачить ти зумій,
В своїм житті роботу неба.
Господь з тобою. Ти радій.

Для Нього ти є дуже цінний,
Ти дороге Його дитя,
Тож будь відважний, мужній, сильний…
Аж до кінця свого життя.

Прощай недоліки у брата.
Прощай недоліки сестри,
Й тоді від Бога будеш мати,
Спокій і мир душі своїй.

Благословляй завжди і всюди,
Аж до кінця всіх своїх днів,
Бо як сказав Бог, так і буде,
Лиш ти в слова Його повір.

Він заступається за тебе,
Не завжди так, як хочеш ти,
Нехай з тобою буде небо,
Й дасть сили все тобі пройти.

@virsh_online

Не бійся бути олівцем!
Хоч часом боляче ламатись
Об лист загостреним кінцем
І часом може видаватись,
Що ти розтрачуєш себе,
Все більш стираючись писанням...
А люди списують тебе,
Немов не бачачи старання,
Які викладуєш з душі...
Так часто хочеться почути
За сили вкладені усі
Подяку ...Начебто отрута
Тебе руйнує дивний страх,
Що ти приречений лишити
Себе на списаних листках...
А ще так хочеться пожити...
І часом хочеться спинить
Увесь той шлях свого писання
І більше людям не служить...
Тоді припиняться страждання...
Сховатись в затишку стола,
Спокійно цілому без болю
І стружку витерши з чола,
Почати жить лише собою ...
Але спинятись не спіши...
Я добре знаю- ти втомився...
Але, прошу тебе- пиши!
Для цього Господом явився
На світ земний...Це є твій шлях!
Який із вірою здолаєш!
На цих прописаних листках
Ти не стираєшся...Благаю,
Повір, що кожен цей листок
Насправді сходинка до Неба!
Твої зусилля бачить Бог!
Нічого іншого не треба...
Пиши любов, малюй добро!
Не страшно зменшитися тілом...
Ти- Богом створене перо!
Нехай не гасне в серці віра
У те, що пишеш для людей,
Теплом рятуючи серденька!
Для ще не списаних дітей,
Щоб не страшилися маленькі
Почати власний з Богом шлях
Свого натхненного служіння...
Ти не вмираєш на листках,
А залишаєшся спасінням
Для всіх майбутніх читачів!
Не бійся повного списання...
Коли не лишиться вже слів,
Тоді усі твої старання
Умить обернуться на шлях,
Вже новий путь у Боже Царство!
Незгасним світлом на листках
Прийде кінець твого митарства...
І прийде мир і вічний сміх,
Безсмертна радість від спасіння!
Не бійся жити для усіх,
Себе лишивши поколінням!
Пиши добро, малюй Любов!
Себе стираючи для світу,
Ти йдеш незвіданим шляхом
В кінці якого квітнуть квіти!
І все не кінчиться тим днем,
Як грифель сточиться до краю...
Не бійся бути олівцем...
Малюй стежиночки до Раю!
Це шлях до радості й тепла!
Його боятися не треба
Незламним грифелем добра
Прописуй сходинки до Неба!
© Огнєва Інелла @virsh_online