Не просто так стається все в житті
Закономірність часто загадкова
Буває, Божі плани не прості
Людина ж звично каже "Випадково"
.

Нам, людям, планувати до снаги
Записувати пунктики в нотатки
А небо знає кожен крок наш
І кожну думку з самого початку
.

Поталанило" - кажемо комусь
Чи "не щастить" - втішаємо в невдачах
Насправді, все стається не чомусь
А так, як Бог в житті усім призначив
.

І кожна зустріч з новими людьми
Несе в собі призначення важливе
І мають силу щирі молитви
А віра наша справжнє робить диво
.

На перехресті дій і сподівань
Забудьмо нарікання і образи
Ідімо далі, сміло й без вагань
Віддавши справи Богові щоразу
.

Віддаймо в руки Господа святі
Своє життя й довірмося, як діти
Господні плани дійсно не прості
Людині їх нелегко зрозуміти
.

За всі випробування на шляху
Здобутки різні і за різні втрати
Віддати хочу Богові хвалу
Від серця щире "Дякую" сказати!

#час

ЧАС

Для кожного час свій на світі буває
Один народився, а другий вмирає
Один спішить злом за добро відплатити,
А інший все хоче любовʼю покрити.

Спішать люди, часу ніколи не мають,
В життя сьогоденне вони потрапляють,
Шукають, збирають, будують й громадять,
Летять дні за днями й роки так минають.

Спинитись їм хоч би на хвильку в житті
Й подумати, для чого вони на землі,
Для чого родились й для чого живуть,
У світі, щоб жити, чи є якась суть?

Забула людина, що створена Богом,
Щоб жити й трудитись і славити Того,
Хто дав для життя в цьому світі усе
І це, щоб прославивсь Творець над усе.

Створив Бог цей світ, щоб ти друже й я
Прославили Спаса, що дав нам життя.
І часу даремно щодня ти негай
Скоріше на ниву Христа поспішай.

Бо час цей летить, його не догнати
А треба ще нам про Христа розказати.
Життя це коротке, мов пар, мов той дим,
Дивись щоб і ти не згубився у нім.

Старайся ти часом своїм дорожити,
Бо дні ці лукаві, щоб щось не згубити,
Для кожної справи ти вибери час
Й не забудь друже мій, Хто від смерті нас спас.

Не будеш мій друже ніколи жаліти,
Якщо в житті будеш добро лиш робити.
Бо час цей сьогодні приємний для нас,
Як будем ми вірні, Бог подбає про нас.

Бо час є садити і час є збирати
Поглянь друже в серце й чи можеш сказати,
Що впало далеко й глибоко зерно
І в сотеро раз, воно плід принесло.

Прийде час і звіт для Христа принести,
Що тут ми робили і як ми жили,
Чи час мали Слово Його почитати
Й в молитві хваління подяку віддати.

І є в нас час спати і є час поїсти Та часу нема, щоб спокійно нам сісти
З сімʼєю, щоб Біблію нам почитати
Псалом заспівати, чи вірш розказати.

Не будьмо брати мої й сестри байдужі,
Щоб Бог не сказав « Це тобі по заслузі
До Царства Мого ти не можеш ввійти
І в Книзі Життя не записаний ти»

Пильнуйте і час цей даремно не гайте
Дороги в житті ви свої виправляйте,
Щоб нам увійти в ті оселі святі
І будемо жити з Христом по всі дні.

Амінь.
Автор Данута Филипів

#небо #мрія

МРІЮ ПРО НЕБО

Я погляд свій сердечний направляю
В ту прекрасну неба височінь,
Вірю,що на мене там чекає
Сам Господь, Творець мій, Цар царів.

Там краса ніколи не минає
І все чистим золотом блищить,
Мої рідні там мене чекають,
Що з землі цієї відійшли.

Там не буде смутку вже і горя,
І ніхто не скривдить там мене,
Там забуду всі печалі й болі,
Мої сльози всі Христос утре.

Там немає вже війни й тривоги,
Всі в спокої й радості живуть,
І так щиро прославляють Бога,
Пісня слави лине з їхніх уст...

Не потерпить там ніхто страждання,
І не проливатимуть там сліз,
Там живуть усі в любові і єднанні,
Тішаться й радіють у Христі...

Там любов лиш неземна панує,
І квітує вічно там весна,
Сонця світла там не потребують,
Бо Христос для них є світлом Сам...

Там хвороб і старості не знають
В тих чудових, славних небесах
Всі, хто тут так часто знемагали,
Відпочинуть там на грудях у Христа...

Там приймуть мене в свої обійми
Усі ті, кого зустріну там,
Батько мій Небесний теж обійме,
Бо на мене Він також чекав...

Але поки на землі живу я,
Небо так приваблює мене,
Поки що лише у своїх мріях
Я чекаю зустрічі з Отцем...

Щоб до ніг Святих тих положити
Всі свої проблеми й тягарі,
І на грудях у Христа спочити
В тій країні вічній і святій.

Небо синє, ти мене так вабиш,
Там країна рідна є моя,
Лиш туди думки всі направляю,
Дуже хочу бути там і я.

То ж допоможи мені, мій Боже,
Досягнути той небесний край,
Бо земне пройде все дуже скоро,
В небі мій нетлінний вічний скарб...

Ліля Фаб'янчук

#поетична_рубрика_Тернопільщини

@muzyka_virshi
Приходь, душе, до Бога на розмову
Як тільки зустрічаєш новий день.
Збуди молитвою цю тишу світанкову,
Хоч, може, серце й не співа пісень.

Відкрий Христу свою стражденну душу,
Скажи, що їй щоденно так болить.
Хай в простоті твою ранкову тишу
Заповнить щира молитовна мить.

Приходь і вдень до Бога на розмову,
Хоча розшарпують тебе мільйони справ:
Поїздки, справи, клопоти суворі, —
Бог все це знав, та все ж тебе чекав.

Буває, день розпишем похвилинно,
І все мчимось у вихрі різних справ. І
не підозрюєш, на жаль, людино,
Що час дорогоцінний змарнував,

Якщо й хвилини в тебе не знайшлося
Прибігти на розмову до Христа.
Бо в нас, на жаль, якось так повелося,
Що денний час займає суєта.

А в дні життя коротке обривається,
Трагедії червоним крилять все.
Буває, часу зовсім не лишається,
Як вічність у свої простори зве.

І як важливо у такі хвилини
Тримати з небом той міцний зв'язок.
Стараймось вдень поміж турбот й рутини
В молитві серце прихилити хоч разок.

І коли день іде за горизонти,
Стихають клопоти і денна суєта,
Чи є у нас відведені моменти
Вечірніх бесід біля ніг Христа?

Щоби лиш ти і Бог на цій розмові.
Щоби позаду виклики життя.
Нас огортають дні такі суворі
Їх нам не прожити без Христа.

Тому приходь до Бога на розмову
За всіх обставин і у кожний час.
Бо від Його присутності й покрову
Залежить доля кожного із нас.

Приходь до Бога в радісні хвилини
З хвалою і подякою в душі,
Приходь до Нього і в тяжкі години
І Він подасть потішення тобі.

Приходь до Бога не лише за себе,
За рідних, близьких.
Й за чужих молись.
Життя таке непевне.
І за тебе Хтось інший теж помолиться колись.

Приходь щодня до Бога на розмову
За вдів і сиріт, бідних і слабких,
За одиноких й тих, хто втратив віру,
У кого шепіт молитов затих.

Не втомлюйся нести свої молитви.
Може, вони спасуть чиєсь життя.
І хтось посеред клопотів й гонитви
Знайде свою дорогу до Христа.

І якби там життя це не штормило,
Не шарпало й не рвало на шматки,
Ревло й по серцю безпощадно било, —
Неси Творцю щоденно молитви

Прості і щирі, вилиті сльозами,
В які вкладаєш все своє єство,
Що піднесуться ген над Небесами
Їх почує наш Творець всього.

Повір, молитви можуть захистити,
Спинити лихо, втамувати біль.
Молитви можуть Небо прихилити.
Молитви завжди потрапляють в ціль.

Тому приходь до Бога на розмову
Уранці, вдень, вечірньої пори.
Хай на чуть-чуть, бодай лише по слову,
Але свою молитву принеси

Така як є: поранена, розбита,
Розшарпана тяжким своїм життям.
Неси молитву у сльозах омиту,
Бог дасть розраду і твоїм очам.

Невирішене і незрозуміле,
Важке, болюче все Йому неси
На цю розмову, що тремтить несміло,
Повір — Бог не запізниться прийти

В твоє життя, в твою стражденну долю,
Розбиті мрії відновити знов.
Лиш вір Йому й не пропускай розмову
Із Тим, чиє ім'я свята ЛЮБОВ!

Автор: Оксана Гудзь

@virsh_online

Не бійся бути олівцем!
Хоч часом боляче ламатись
Об лист загостреним кінцем
І часом може видаватись,
Що ти розтрачуєш себе,
Все більш стираючись писанням...
А люди списують тебе,
Немов не бачачи старання,
Які викладуєш з душі...
Так часто хочеться почути
За сили вкладені усі
Подяку ...Начебто отрута
Тебе руйнує дивний страх,
Що ти приречений лишити
Себе на списаних листках...
А ще так хочеться пожити...
І часом хочеться спинить
Увесь той шлях свого писання
І більше людям не служить...
Тоді припиняться страждання...
Сховатись в затишку стола,
Спокійно цілому без болю
І стружку витерши з чола,
Почати жить лише собою ...
Але спинятись не спіши...
Я добре знаю- ти втомився...
Але, прошу тебе- пиши!
Для цього Господом явився
На світ земний...Це є твій шлях!
Який із вірою здолаєш!
На цих прописаних листках
Ти не стираєшся...Благаю,
Повір, що кожен цей листок
Насправді сходинка до Неба!
Твої зусилля бачить Бог!
Нічого іншого не треба...
Пиши любов, малюй добро!
Не страшно зменшитися тілом...
Ти- Богом створене перо!
Нехай не гасне в серці віра
У те, що пишеш для людей,
Теплом рятуючи серденька!
Для ще не списаних дітей,
Щоб не страшилися маленькі
Почати власний з Богом шлях
Свого натхненного служіння...
Ти не вмираєш на листках,
А залишаєшся спасінням
Для всіх майбутніх читачів!
Не бійся повного списання...
Коли не лишиться вже слів,
Тоді усі твої старання
Умить обернуться на шлях,
Вже новий путь у Боже Царство!
Незгасним світлом на листках
Прийде кінець твого митарства...
І прийде мир і вічний сміх,
Безсмертна радість від спасіння!
Не бійся жити для усіх,
Себе лишивши поколінням!
Пиши добро, малюй Любов!
Себе стираючи для світу,
Ти йдеш незвіданим шляхом
В кінці якого квітнуть квіти!
І все не кінчиться тим днем,
Як грифель сточиться до краю...
Не бійся бути олівцем...
Малюй стежиночки до Раю!
Це шлях до радості й тепла!
Його боятися не треба
Незламним грифелем добра
Прописуй сходинки до Неба!
© Огнєва Інелла

#церква #прихідхриста

Турбуєшся про мене день і ніч.
І кормиш, одягаєш і храниш.
І Янголам, Своїм наказ Ти дав.
Щоб охороною були, моїм шляхам.

Куди б я не пішла, кругом Твоя рука!
Куди б не подивилась, там слава є Твоя!!
Вдихаю кисень, подих Ти даєш.
Ти навкруги, мій Чудний Бог- Отець!!!

І спокій на душі, тривоги там не ма.
Бо навкруги лиш Ти, в безпеці повній я.
Покрив Своїм крилом, Собой захистив!
Ніхто в житті, мене так не любив.

Кому було під силу гріх здолати?
За мене на христі, погодився б вмирати?
Лиш Ти один Ісус, погодився, взійшов.

Тому горнусь, я під Твоє крило.
Як та маленька пташка, і Тобі корюсь.
Бо лиш в Тобі спасіння маю я.
І Ти Єдиний шлях, до вічного життя!

Турбуєшся про мене день і ніч.
Ти моя радість, моя міць!
Ти моя сила, вічнеє моє життя!
Ісус навіки, наречена я Твоя !!!
Ольга Буденко 7.02.2024

@virsh_online

Не легкий час прийшов для України
Проснувсь народ з словами на устах
«Війна настала» о, прокиньтесь діти,
Когось збудила бомба чи снаряд

Ридають старші, знають, як це страшно
Коли війна, коли біда кругом
В них в пам‘яті в роках і ще дитячих
Лишились війни, голоди і зло

Вони все знають, і тому ці сльози
Не свідчать нам про радість і добро
Заплакав самий гордий та хоробрий
Бо хочуть всі війни, щоб не було

Молитись Бог навчив і атеістів
Молитись стали хто й не вірив у Христа
Покаявсь той, що думав найсвятіший
Звернулася до Бога майже вся земля

Коли війна, тоді вже кожне слово,
Яке із злості хоче вирватись із уст,
На рідних, близьких, друзів чи знайомих
Не хочеться казать, і знов грішить

Нема бажання бізнес розвивати.
Уже важлива не робота, а сім‘я!
Нехочеться служіння пропускати,
А лиш читати Біблію щодня

Навчила нас війна, багато чому:
Молитися від серця із слізьми,
Молитись вдень і зранку й серед ночі,
Цінити ближніми , сім‘єю і дітьми.

Цінити Мамою, любити Тата
Цінити сином, поки ще живий!
Цінить моментами, любить служіння,
Цінить життям і не лише своїм!

Навчились дякувать за кожну ніч прожиту,
За кожен день, який все ж пережив!
За воду, хліб, за сонце і за вітер,
За те, що до сьогодні ще живий

Та нам багато ще навчитись треба!
Не до кінця ще зрозуміли ми урок…
Ще не навчились всіх благословляти,
Не всі ще примирилися з Христом.

Не всі ще моляться, не всі благають
Не всі ще плачуть, бо не скрізь війна
Не всі ще дякують, що Бог зберіг життя їх
Багато кажуть: «це не Бог це я!»

Не всі ще славу господу віддали,
героям, Україні, не Христу!
Як хочеться щоб люди зрозуміли,
Що лиш Господь у силі зупинить війну

Одне лиш слово і настане тиша…
Він знає як все правильно зробить!
Тому молися ,рідна Україно,
Моліться дітки, старці й молоді.

Якщо навернишся країно до Ісуса,
То вірю й знаю що Господь поможе нам!
Він зробить все ще краще чим ми мрієм,
Прийде на поміч Україні Сам!
‚
Він не затримається, Він не запізниться!
Він прийде вчасно ради тебе друже мій!
Бог знає все , й говорить: « ти не бійся!
Тримаю міцно я тебе в руці Моїй» @virsh_online

Вітаю, дорогі друзі та брати і сестри!

Ми звертаємося до вас з проханням про підтримку церкви в Мізочі, Рівненської області, яка активно служить громаді, особливо під час війни. Ми зараз ремонтуємо і будуємо нове приміщення для дому молитви, адже наша церква зростає, і все більше дітей та дорослих потребують простору для служінь. Будь-яка ваша допомога важлива — як фінансова, так і молитовна.

Підтримати нас можна за посиланням: [GoFundMe](https://www.gofundme.com/f/building-hope-expanding-our-prayer-house)

Дякуємо за вашу підтримку!

І навіть якщо ''Ні''

І навіть якщо ''Ні''
І навіть якщо шторм в мені
Я буду довіряти Тобі
Тільки Тобі....

В Тобі я переможець...
І навіть якщо я помилюсь,
На коліна в ночі схилюсь
І ледь чутно молюсь...

Тоді всю душу Христу я виллю,
Мрії розкажу і скажу :
''І навіть якщо ''Ні''
Довіряти Тобі я не перестану, ні.

Ти мій спокій і сила ,
Ти моя скала !
Куди я піду ?
Кого іншого я найду?

В великій війні за життя своє
Опустились руки, втомилась в бою,
І кличу я знову Ім'я Твоє
Чекаючи знову допомогу Твою...

І навіть якщо ''Ні'',
Якщо гора стоїть на місці,
І навіть якщо нема відповіді молитві,
Всеодно я довіряти буду Тобі!

Завтра загадка, сьогодні буття,
З Тобою Боже піду у майбуття,
Довіряю лише тобі,
Бо тільки з Тобою я в безпеці!

І навіть якщо ''Ні'',
Довіряти я буду лиш Тобі!''

Амінь.
16.10.2024 @virsh_online

Мить за миттю мчать хвилини

Мить за миттю час спливає,
Мов роса на сонці раннім,
Лиш душа, що сяє світлом,
Шлях до Бога наближає!

Серед гроз і хвиль шалених
Лине завтра у далину.
Та розсіє, час невпинний,
Смуток і біль тяжку.

І кожен день, мов лист осінній,
Летить за вітром, в далечінь.
Як голоси в безодні тануть,
Де час стирає слід і тінь!

Мить за миттю мчать хвилини,
Як буревій, що не спинить.
Час біжить, і дні проходять,
Нам лиш спогади лишають.

Життя летить, мов вітер в полі,
Не зупинити його ніколи!
А нам лиш вірити, любити,
Щоб шлях свій до кінця прожити!

«Д. Олена»@virsh_online

Господня милість ще над нами
Він захищає від тривог,
Іщастя і радість посилає
Про нас піклується наш Бог.


Іособливо в час останій
його безмірна милість є
Він захищає від війни,
і любить кожного із нас.

Життя коротке тут триває
І скоро так закінчується вмить.
І люди не роздумують над тим
Де після смерті вічність проведуть.

Сьогодні Бог дає усім життя
Щоб примиритися із другом
Просити вибачення в Бога
І жити свято перед ним

Сьогодні стільки зла багато
Але потрібно вірним залишитись
Щоб не підпасти ворогу
І все відати в руки Божі.

Господь створив для нас всьго багато
І цінним їм чи ні
Але господь тепить так довго
Щоби покаялися всі

Автор:Зінчук Марк. @virsh_online

Це не секрет що зараз,тут, війна.
І не секрет,що люди помирають.
Тут мати жде на сина вся блідна…
І тут так просто знищують,вбивають…

Це не секрет,що віри вже нема…
Ми не ховаємо своє розчарування.
Навколо нас одна лише пітьма…
Навколо нас одні лише страждання…

Ти думаєш «А де тоді мій Бог?»
Питаєш кожен день,кожну хвилину.
Ведеш свій відчайдушний монолог…
Шукаєш десь далеко ту причину.

На серці лиш питання «Бог,ти де?
Скажи мені,чому ти нас залишив?
Війна не зупиняється,вона іде..
А Ти мовчиш,на кого нас полишив?

Скажи Господь,та де ж Твоя рука?
Де та любов,підтримка,охорона,
Коли шукаєш восьмого кутка,
і намагаєшся тримати оборону!?

Чому вмирають діти і батьки?
Чому в руїнах майже вся країна?
Куди ховатись?Як знайти шляхи?
Ти подивись яка зараз картина!!»

Ось батько над дитиною сидить,
Ось жінка чоловіка проводжає,
ДівчИна над труною вся тремтить,
Ось мати плаче,бо вона все відчуває…

Куди не подивись лиш біль і смерть
Куди не глянь там сироти і вдови
Усе життя тепер на шкереберть.
Зніми,будь ласка,з нас всі ці окови.

Не буде в нас колишнього життя.
Ніхто не буде жити, як раніше
Господь,будь ласка,дай нам майбуття!
Цього ми всі бажаємо найбільше .

Ми молимось,хоч віри вже нема!
Ми просимо,спинити цю руїну!
Нехай залишить нас оця пітьма!
Будь ласка,захисти нашу країну.

Зціли серця людей і віру дай!
Перемотай всі рани,переломи.
Пішли нам дощ і потім дай врожай.
Щоб ми дійшли до неба через громи.

Анастасія С. @virsh_online

1. За яскраво блискучою обгорткою сховав диявол гріх
І підступно шепоче: "Скуштуй. Тут немає нічого злого,
Десятки, сотні, тисячі таких, як ти.
Ти лиш візьми і буде тобі добре".

2. Ти програв, бо найперше - ти вже подумав,
А далі крок і руку свою подав.
Спочатку добре, та ти не усвідомив,
Куди ступив і на який шлях ти став.

3. Задовільнилось его. Все сховав від всіх.
Блиск від обгортки засліпив твій розум.
А далі - потопаєш у багні.
Йдеш на погибель і сам вибратись не в змозі.

4. Зник блиск обгортки, потемніло все.
Ти вже по голову у трясовинні,
А поруч сміх лукавого іде.
Насміявсь диявол з тебе, о людино.

5. Скував в кайдани  руки, ноги, розум,
Уста твої і всі твої думки,
Й коли подумав ти звернутися до Бога,
Лукавий знову все і на свій  лад змінив.

6. Ти є залежний. І ти сам - безсилий
Вирватися з цього рова гріха.
Та є лиш Той - Великий, Вічний, Сильний,
Хто переміг гріх у підніжжя хреста.

7. Христос до тебе простягає Руки,
Готовий вирвати з гріха тебе,
Найперше ж вибери кому служити,
І кому повністю віддать себе.

8. Не може бути все наполовину,
Ні віри, ні любові, ні мети.
Чи так, чи ні - так в Біблії написано,
Вже вибери із ким в житті іти.

9. Ти простягни до Бога свої руки,
Розкайсь у скоєному, і від гріха зречись,
Молись від серця щиро і відкрито,
І за Христову руку сам схопись.

10. І незабаром ти відчуєш зміну,
Цю насолоду волі від гріха,
Лише Христа тримайсь, і не тікай ні вправо, ліво,
І зі спокусами борись в Ім'я Христа.

11. Не раз ще лютуватиме лукавий,
Не раз від нього стріли полетять,
Спокуси будуть і випробування,
У кожного пустеля є своя.

12. Зміцняйсь в надії, вірі і любові,
У Слові Божому перебувай,
Міцній в Христі, рости духовно,
Спокуси всі перемагай.

13. З Христом проходь кожен день і тиждень,
І місяць, місяці, роки.
Із Богом будь відвертим й щирим
І Він тебе благословить.
Чижевич І. @virsh_online

Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot ☺️

Підтримати канал :
4441114402485468

Дякуємо! 🙏
Божих вам благословінь!

Дивлюся.

Дивлюся як осінь сади роздягає
Як лист пожовтілий в повітрі кружляє ,
Відірваний вітром лягає на землю,
Й ніколи уже до життя не поверне.

Дивлюся уверх там де ключ журавлиний
Сумною прощальною піснею линув,
Прощайте --кричали полям України,
Тому, що не знають чи весну зустрінуть.

Дивлюся як рози від холоду вянуть
Немов відчувають ,що жертвою стануть
Зимовим морозам. Опаленні зникнуть ,
Бо ж їм до зимових морозів не звикнуть.

Дивлюсь на природу як колір міняє,
Як сонечко тепле проміння ховає....
Як літо злетіло і бачимо осінь
Отак колись вічність до себе запросить.

Дивлюсь на людей і так важко пізнати
Що в серці людському і хочу кричати ;
Марна о людино ,примирися із  Богом.
Бо має кінець тут усяка дорога.

Ніяка людина побита гріхами
Не може побачити Божої слави,
А Він кличе : Люди дивіться у небо
Для мене тілесної служби не треба.

Не треба ні жертви .не треба кадити
Бо кров Мого Сина за вас вже пролита,
Одного Я прагну : Прийміть Мене в серце
І нове життя в твою душу проллється.

Душа твоя -пташка що б'ється в повітрі
Сьогодні земля,а завтра вже вічність ,
Душа прагне неба,іде своїм курсом,
А тіло у землю вернутися мусить.

Життя пролітає так скоро як літо
Людині важливо одне зрозуміти
Для чого відміряв Бог відрізок часу,
Яким ділами наповнює чашу.

Дивлюся й на церкву і важко мовчати
Бо бачу як в сон погрузились ДІВЧАТА
А час на землі кінця добігає
І жатву Свою вже Господь завершає.

Планета Земля тимчасова й дочасна
Тож людям спинитися треба завчасно,
Ніхто ,щоб із нас не лишивсь на скорботу
Щоб була готовою церква до взльоту.

Лиш погляд у небо ще радує око ,
Хоча над землею воно так високо,
Я вірю: готові зустрінуть Ісуса
Й на зустріч до Нього умить піднесуться. @virsh_online

ПРОЖИТИ ПРОСТО ТАК.....

Прожити просто так—потрапить час для себе
Котрий летить кудись без вороття,
Прожити, й не почути голос неба...
Це просто існування, не життя.

Прожити просто так : не помічати брата,
Не пожаліть ніколи сироту,
Твоя душа не бачитиме свята,
Ти їй обітнеш крила на' лету.

Прожити просто так—не дати милостиню
Хто руку простягав у час нужди,
Це ніби заблукать в сухій пустині
Де важко віднайти ковток води.

Прожити просто так: не помічати захід
Як сонечко сідає за обрій,
Як журавель крила свого розмахом,
Повітря розтинає угорі.

Прожити просто так: не чути запах квітів
Не зупинитись на дзвіночка сміх....
Ти пропустив красу весни і літа,
І скоро осінь встелиться до ніг.

Прожити просто так : не примиритись з Богом,
Не скинути одежу тут стару....
Це вибрати у темряву дорогу,
Котра веде униз, а не вгору.

Байдужою пройтись мимо Голгофи
Не вчути біль, і не стряхнуть сльозу.....
Це для душі найбільша катастрофа,
Мов човник, що на хвилях у грозу.

Прожити просто так: прожити без Любові
І не шукати Правди —шлях вузький....
Це є будова на слизькій основі
Прожиті марно на землі роки.

Не проживи впусту... Життя так швидкоплинне
Вчорашній день не наздоженеш.. Знай
Так може статися, що Ангол білокрилий
Закриє вхід душі в Небесний рай.

Зроби свій вибір, це у твоїй власті,
Нехай в душі засвітиться маяк:
Щоб в вічності пізнати справжнє щастя
Ти не спіши прожити просто так. @virsh_online

Молитись хочу, як молилась Анна,
Поки їй відповідь Ти не послав.
І після Тобі бути теж так вдячна,
Щоб спів хвали моєї не змовкав.

Як Вартимей шукав тоді прозріння,
Допоможи Тебе так віднайти.
Допоможи шукати розуміння,
Що хочеш від мене мій Боже Ти.

Не хочу я на інших ображатись,
Як Йосиф, що в полоні був тоді.
І з болем в серці Ти навчи справлятись
І силу лиш черпати у Тобі.

Як Данило, я хочу не боятись,
Перед царем поставши, не тремтіть.
Єдиному Тобі лиш поклонятись,
Хай віра непохитною стоїть.

Як Авраам, я хочу довіряти,
Усе, що маю, скласти на вівтар.
Хай не помітять це, та точно знаю,
Що жертву Ти приймеш мою,як дар.

Я хочу, як Петро, гірко ридати
І в покаянні вилить душу всю.
Хай сльози будуть тихо виступати,
Без слів Ти знаєш про журбу мою.

Смілива, як Естер, хочу ставати
І до кінця з молитвою іти.
Щоб страх мене не зміг ніяк здолати,
Щоби зробити те, що хочеш Ти.

І як Стефан, щоб мати таку силу,
Дивитись із любов'ю на усіх.
Перед собою бачачи могилу,
Щоби змогти молитися за них.

Таких людей Ти Господи приймаєш,
Приготувавши їм уже вінець.
І як Стефану—Небо відкриваєш,
Дітям Своїм,як Люблячий Отець.

Ти приклади для нас лишив яскраві,
Щоб ми такими вірними були.
Що через них Твоя являлась слава,
Яких зломить злі сили не змогли.

Ні час, ні день, ні рік вони навчались,
Ти по долині пла́ччу,скорбот вів.
Пройшовши все,вони преображались,
Похожих на Тебе із плином днів.

В смиренні дай пройти, молю я щиро,
Хай йде прохання в Небо голубе.
Щоб стати і мені героєм віри,
Щоб бути схожою лиш на Тебе.

Дай прикладом і для близьких щоб бути,
В житті своєму бачить чудеса.
Іти по шляху віри й не звернути,
Прямуючи по нім у Небеса.

Хочу боротись, щоби переможно,
Ввійти в Твій край й там бути назавжди.
Хочу вести життя своє побожно,
Візьми мене за руку і веди! Амінь

Автор невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online