По 89 (90) псалму

Днів наших - сімдесят рокі́в,
Які так швидко проминають,
Такий нам строк Господь відвів,
І ми у вічність відлітаєм.

А хто при силах, той іще,
З десяток може протягнути,
Але він та́кож врешті - решт,
У порох має повернутись.

Життя, як сон, немов трава,
Що вранці сходить, зеленіє,
Та тільки вечір ледь настав,
Вона вже в’яне і жовтіє.

Найкращі ж з цих недовгих літ, -
Віднімуть - праця, смуток, діти,
І нам здається, при кінці,
Що й не жили́ ми ще на світі.

Тому прохаємо – навчи,
Господь прожити не безглуздо,
А так лічити наші дні,
Щоб ми набу́ли серце мудре.

А в серці мудрому є страх
Перед Тобою, бо провини,
Всі наші на твоїх очах,
І беззаконні всі загинуть.

Кого ж Господній гнів страшить,
Той кожен день життя цінує,
І прагне Богу догодить,
А Бог це в вічності врахує.

Так зменш Господь на нас свій гнів,
І вранці милість нам яви Ти,
І пожалій своїх рабів,
Щоб решту дня нам порадіти.
***
Похмурим вийшов цей псало́м,
І не дарма́ його читають,
Під час печальних похоро́н,
Бо ще живим він нагадає -

-Про нетривалий час життя,
Про те, що й ми піде́мо в землю,
І що не можна нам ніяк,
Тут марнувати час даремно.

І не дає нам цей псалом,
Споко́ю, впевненості, втіхи,
Які отримали з Христом,
В його Новому заповіті.

Бо тверде маємо знання,
Того́, що є життя за гробом,
І смерть для нас це надбання́,
Бо ми спасенні, й будем з Богом. @virsh_online

ПУСТЕЛЯ—ШКОЛА ДЛЯ ДУШІ

Пустеля—школа для душі,
Пустеля нас переплавляє.
Де прихилившись у тиші,
Наш дух за поміччю взиває.

Пустеля зовсім не курорт,
Навіть не місце відпочинку.
Не відчувається комфорт,
Від друга не знайдеш підтримку.

Тут сам екзамени здаєш,
На поміч Господа чекаєш.
Питань багато задаєш,
Думками серця розриваєш.

Тут помирає наше«Я»
І тут вчимося ми смирятись.
Але по-іншому ніяк,
Як тільки Богу довірятись.

Тут треба вижити,пройти,
Усе, без нарікань до Неба.
Щоб після милість віднайти
Й прошепотіти, що«Так треба ».

В пустелі правила свої:
Не витримаєш–смерть зазнаєш.
Та благо: тут ми не одні,
Тут цілі з Богом досягаєш.

Хто на Його кладе надію,
Навіть коли Господь мовчить.
Той все в пустелі одоліє,
У непохитності стоїть.

Тому, кому борня знайома
І хто в пустелі був один.
Підтримка Господа відома,
Її розділить з іншим він.Амінь

Аатор—невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Малюй квіти в сірому житті:
Красиві різнобарвні кольорові...
Малюй їх на уламку своїх днів,
Коли життя приносить ран доволі .

Малюй прекрасне сонечко на небі.
Навіть ,якщо навкруг лиш темнота.
Малюй червоні, жовті та рожеві -
Прекрасні квіти від яких несеться теплота.

Малюй життя своє лиш кольоровим.
А в цьому допоможе тільки Бог.
Бо Він твоя є допомога .
Він забере ріку печалі і тривог.

І тільки Він лікує душу:
Поранену, розтоптану, сумну.
Ти в печалі буть не мусиш-
Бог так хоче в тобі бачить теплоту.

Нехай і ріки всі бушують,
Та ти у Батьківських руках.
З Ним дорогу ти прикрасну намалюєш.
Дорогу під назвою життя.

Автор: Ксенія Каплаух @virsh_online

СКАЗАТИ ПРАВДУ....

Сказати правду.. в ці дні криваві
Немає слів...
Страждає  Харків, б'ють по Полтаві ,
У горі Львів ...


Злітають душі - невинні жертви ,
Є стільки їх...
Серця у ранах... здають вже нерви ...
Подівся сміх...

Це так все важко.. це так непросто ...
Вирує гнів...
Та знаю Богу належить помста ...
За Харків й Львів...

Господь відплАти, Суддя Правдивий,
Розсудить все ...
І порахунок всім справедливо
Він принесе ...

Сказати правду... коментувати
Бракує слів...
Ці звірства люті не описати ...
Якби й хотів...

Ту кров дощами тепер не змити ...
І не берись...
Сльозами можна все пояснити...
Господь , вступись...

Врятуй країну , помилуй , просим,
Наш плач прийми ...
До Тебе болі свої ми носим ,
Нас обійми ...

До Тебе, Боже , ми нахилились ,
Одне здійсни...
Щоб війни в світі всі припинились,
Цю лють спини...

А нам дай світла, серцям розради,
І в кожну мить...
Допомагай нам Тебе не зрадить ,
Тебе любить...

(06.09.2024) @virsh_online

Тобі подяку з серця я складаю
Тобі хвалу душа моя склада
І знаю, що Ти мене чекаєш у блаженстві
У прекрасному й величному Раю!

Із кожним днем, я йду туди все ближче
І шлях нелегкий та важкий
Та за Тобою Боже мій, я впевнено крокую!
Я йду туди де страху й горя вже не буде..
І сльози більш не будуть капати з очей
тоді обітреш й ніжно заспокоїш..
І серце більш не буде вже в жалю
А неземною радістю охоплене.

А що земне?...
-Воно мене не манить!
Тут стільки горя та біди
Воює брат із братом
Та війни між собою всі ведуть..
А серденько в тиші так плаче
За те, що тут печаль та біль
Приносять люди..
Але коли прийдеш до Бога
У свою малесеньку кімнату
І ніжно й ласкаво в молитві перед Богом, ти серце й душу виллєш у тиші
Тоді Господь потішить й ніжно заспокоїть і забере із серця цю печаль!

І на душі стає тоді так легко:
Його любов наповнює сповна!
І хочеться співати й славити ще більше Бога у житті..

А може в тебе вже немає сил і важко йти шляхом випробування?
Повір, що це лише для того щоб зміцнилась твоя віра, щоб сильним та відважним, ти прийшов, пройшовши шлях випробування,
тернистий та вузький,
переборовши все земне..
Ввійти до Господа у вічність ту бажанну!

Тому, мій друже не барися
Прийди до Господа скоріш!
І хоч здаватиметься нелегким та важким шлях
Пам'ятай якою, ціною дорогою
Його пройшов Ісус Христос!
І не знемігшися піднявся в небо до Отця!...
Chekaliuk Margarita @virsh_online

В ДЕНЬ ЖНИВ

День жнив настав - для нас щасливе свято,
Складають вдячність Господу уста,
Ми на Землі по справжньому багаті,
Благословенні в Тіні Крил Христа.

Так щедро Бог потішив нас дарами,
Він Біблії сторінки нам відкрив,
Всілякими чудовими плодами,
Й достатками усіх нагородив.

Тримає мир у Батьківських долонях,
Нам посилає сонце і дощі,
Ніколи не лишались ми голодні,
Нам милість подавав і вдень й вночі.

Тому сьогодні всі немов родина,
Подяку на вівтар ми покладем,
За ці жнива,за хліб,за кожну днину,
Що Бог нас любить,з нами Сам іде.

Хвала Йому,честь,поклін і пошана,
Хай лине нині із живих сердець,
Достойний слави, Господу Осанна!
Він Цар Царів,Вселенної Творець.

І знає наші Він усі потреби,
Не лишить Свій народ на призволяще,
Дарує мир,святе безхмарне небо,
Лиш з Богом тільки доля в нас найкраща!

© Наталія Мартинюк

В ЦЕ СВЯТО ЖНИВ...

В це свято жнив . У день осінній,
Подяку Богу віддамо ,
За всі Його благословіння,
За те , що п'ємо і їмо.

За золоту і щедру осінь,
Її дарів рясний букет...
Бог нас беріг від злого досі
Від лютих обстрілів, ракет ,

Подякуйте за всі світанки,
За ночі , повні мирних снів...
Що Добрий Він й безперестанку
Являє милість, а не гнів.

Подякуйте за сонце й зливи,
За хліб пахучий на столі.
Що є запаси в нас поживи ,
Плодів достатньо від Землі.

Подякуйте за рідних й друзів ,
Що є здоров'ячко ще в нас...
За Церкву , що в однім союзі ,
Ми Бога славимо в цей час.

За все звичайне і важливе ,
Таке щоденне і просте..
Хай кожен нині особливу,
Подяку Богу принесе .

МІЙ ГОСПОДИ...
Я ДЯКУЮ ТОБІ....


Мій Господи! Я дякую Тобі,
За милості , яким кінця немає ,
Що був зі мною в радості й журбі ,
Душа моя Тебе лиш прославляє.

Сам знаєш наперед всі дні земні,
І кожен крок й події передбачив,
На зустріч Ти щоразу йдеш мені,
Як в безнадії втомленою плачу.

Твоя любов життя мені дала ,
Хоч знаю , що її не заслужила,
Вона мене крізь труднощі вела ,
Коли я зовсім падала без сили .

Мої хвороби й немочі забрав,
Лягли хрестом важким Тобі на плечі ,
Невинно на Голгофі помирав ,
Заповнив серця мого порожнечу.

Уважним був до щирих молитов ,
Ти рахував гарячі мої сльози,
Зі мною шлях скорботи Сам пройшов ,
А там стрічалась темрява і грози ...

І ні на мить мене не полишав,
Коли я віддавалась гартуванню,
Крізь піч вогнем тим душу очищав,
Ти йшов зі мною у випробуваннях.

В Руках Твоїх Святих моє життя,
І знаю в небезпеках порятуєш...
Тримаєш під контролем майбуття,
Мене для переселення готуєш .


Все зможу у Тобі. Ти - мій покров,
Подяку у словах не передати...
За радість, за надію і любов ,
Тебе Одного хочу прославляти.

За рідні , серцю любі імена ,
За друзів тих , які зі мною всюди ,
Дорога хоч буває і сумна,
Проте хай воля скрізь Твоя лиш буде.

Щаслива , що я донечка Царя,
Твоє дитя і куплена для Неба ,
Нехай веде вперед мене зоря ,
Крізь терни й перешкоди лиш до Тебе.

Вже ціль моя  - простори голубі,
Всім серцем лину до святого краю ,
Там в Небесах за милості Тобі ,
Я з Ангелами пісню заспіваю.
( 24.09.2018)

СЦЕНКА ( на 4 особи)

В житті земному часто так буває ,
Беремо ми багатство з Рук Творця ,
Він нас добром, здоров'ям наділяє....
Чомусь лишЕ черствішають серця...

Ось долі три і різних три дороги,
Благословінь не помічаєм всіх...
Хоч добре і погане - все від Бога,
Невдячність же низький і підлий гріх....

(До 1-ї дівчини звертається)

Ти та, якій покірні всі вершини,
Перемагаєш, знаєш ціль, мету...
До тебе успіх, популярність лине-
За що ти скажеш "Дякую" Христу?

1а дівчина( Невдячність)
:

Я з ранніх літ старанно працювала ,
Навчанню віддавала цінний час ,
Сама свої зусилля прикладала,
Вставала, йшла вперед і кожен раз..

Було нелегко, вниз поразка гнула,
А я спішила лиш до перемог,
Тепер коли змогла все , досягнула,
То не збагну: до чого , де був Бог?

За що Ісусу дякувати маю?
Коли кар'єра, успіх- це моє!
Сама собі я щастя здобуваю,
І чесною заслугою це є...

Автор( до першої дівчини звернення)
:

Якби ж ти Божу Руку помічала,
Що Він тобі здоров'я, сил давав...
То б лиш Йому подяку всю складала,
То б Він тебе ще більш благословляв.


2а дівчина (Нарікання)

:

Я в юності сміялась, квітувала,-
Змінилось все в сімейному житті...
Мій чоловік грошей приносить мало,
Дарує подарунки він не ті...

Не той ремонт, не та у нас машина,
Сусіди по натурі- ой , важкі,
Не ті оцінки має знов дитина,
Мої подруги зовсім не такі...

За що я Богу вдячна бути маю?
За сто не перероблених ще справ?
Я в суєті щоденній пропадаю,
Не той мені на плечі хрест Він дав....

Автор ( звертається до другої дівчини)
:

Якби ж ти дар безцінний оцінила,
Благословінням Божим є Сім'я,
То радість би в очах своїх носила ,
То вдячною була б душа твоя.



3-я дівчина ( Вдячність)
:

Життя моє було на лихо схоже,
Так рано вбили тата на війні...
Мене вела повсюди милість Божа,
Хоч довелось зазнати зла мені...

Голодною, бувало, засинала...
Вставала до роботи на зорі...
Не раз хвороба сили віднімала,
І смерть не раз сідала на поріг.

Молитва лиш могла оздоровляти...
Зі мною Бог у радості й журбі,
На схилі літ я буду повторяти:
" За все , Ісусе, дякую Тобі!".

Автор (заключне слово)
:

Якби в житті щодня ми пам'ятали,
Про бідних вдів, знедолених сирІт...
Якби хоч пару днів голодували,
Якби прийшлось лишити рано світ...

Чи би спішили в щасті нарікати ,
Невдячністю наповнивши серця...
Чи може б стали Бога прославляти,
І славу несли би до Ніг Отця.


Скажіть сьогодні:" Дякую мій Боже ,
По милості Твоїй живу ще я,
І вірю , бути вдячним- допоможеш,
Тобі не стихне пісня хай моя".
(02.09.2020)

Я вдячна Тобі Господи за очі,
Якими бачу світ, що створив Ти.
Я знаю тих, кому і дні–як ночі,
А сонце—джерело лиш теплоти.

Я знаю тих, кому у таємниці,
Лиш пізнання залишиться про дні.
Про фарби, квіти і небесні птиці,
Про ту красу природи навесні.

Тобі я вдячна Господи за руки,
Що ними хліб святий беру щодня.
Сльозу змахнути в час сумний розлуки,
Що руку друга можу взяти я.

Я знаю тих, кому їсти давали,
Із ложечки, хто біль в очах ховав.
Хто хоче, щоби руки працювали,
Та жереб долі інший все ж прийняв.

За слух, за голос вдячна невимовно,
Бо знаю тих—кому весь світ чужий.
Хто сум і радість в щирість всю безмовну,
Розкаже через зір лиш тільки свій.

За хліб я вдячна є перед Тобою,
Який лежить в достатку на столі.
А був той час, що кожний день з собою,
Ніс голод, смерть, хто жив на цій землі.

Тоді за крихту хліба віддавали,
Не шкодувавши золотого щось.
Багато раз шматочок розділяли,
Та вижити не всім то довелось.

За друзів теж Тебе Господь хвалю я,
За їх тепло і щедрості душі.
Що з ними разом радісно іду я,
В весняних грозах, в ранішній тиші.

Я знаю, як самотнім є печально,
Де часто ниє дух на самоті.
І шлях здається їм якимось дальним,
Слабіють кроки в їхньому житті.

Я вдячна Тобі Господи за маму,
За ніжність рук її, теплі слова.
За погляд рідний з добрими вустами,
За те, що мама є іще жива.

Сиріт я знаю бідних і нещасних,
Їх доля вся тривожна і гірка.
Нема в них радощів тих кожночасних,
Які дарує мамина рука.

За хліб насущний, руки, очі,маму,
За Небо мирне,все, що створив Ти.
Навчай слабкими Боже нас вустами,
Тобі подяку всякий час нести!

Навчай хвалити нас Тебе невпинно,
За те, що дав і те, що Ти не дав.
За те, що в мить якусь—то швидкоплинну,
Все пропаде і зникне без сліда.

Коли мій зір в очах почне згасати
І темними для ме́не будуть дні.
Допоможи Ти в цім не нарікати,
В печалі і у відчаї мені!

Нехай не буде ні розчарування,
Подяку промовляти Ти навчай.
Коли тіло моє візьмуть страждання,
То і тоді теж дякувати дай!

Я хочу славити нелицемірно,
Коли не стане хліба на столі.
Хочу в душевній вдячності безмірній,
Тебе звеличити в щирій хвалі!

Коли не стане миру над землею,
Лишуся друзів, рідних всіх своїх.
Допоможи із вдячною душею,
Хвалу складати біля ніг Твоїх!

І якщо руки в мами найтепліші,
Не будуть проявляти теплоти.
Погаснуть очі самі найрідніші—
Збагнути дай, що так призначив Ти!

Тебе люблю і славлю Авва Отче,
Що для мене Свій Дух Святий послав.
Тебе хвалити серце моє хоче,
За все, що Ти в житті моєму дав! Амінь

Пвтор—Наталія Філон:
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Вдовам

Вдивляється із сумом край вікна,
Давно вже чоловіка не чекає.
Давно змирилась з тим, що вже одна,
Та друга їй свого не вистачає.

О ,як багато їх, таких сестер,
Які самотньо «тягнуть свою лямку»
Як рідко ми говоримо про це,
Які важкі є вдовині ті рамки.

Тих діток піднімати без опори,
Ту саму, що в сім'ї батько дає.
Коли турбот не купа, просто—гори,
А сили бідній їй не достає.

Хто шкаф їй полагодити зуміє,
Поладити машинку треба теж.
І від питань цих серце вдови ниє,
Переживаєш за усе без меж.

В щирій молитві Господу приносить,
Бо тільки Він є Захист в кожнім дні.
Питання,плач, подяку, щось попросить,
Те,що не може висловіть рідні́.

І Бог завжди на поміч поспішає,
Бо Він є Батько усіх вдів й сиріт.
Навіть коли ніч темна наступає,
Почує й допоможе серед бід.

Послухайте вдову, вона розкаже,
Як бачила не раз безліч чудес.
Вона на Божу милість цим вам вкаже,
Як відбувався віри в ній процес.

Саме цим Бог її вчив довірятись,
Говорячи: «Я—Батько твій, Господь!
Хоч зло іще не раз буде ховатись,
Та Я зміцню твій дух і твою плоть».

Моліться далі вдови,тримайтесь в вірі,
За Руку,Яка милість знов подасть.
Вона вам в Вічності в великій мірі,
За шлях ваш пройдений, щедро віддасть.

Ви тільки вірність Спасу зберігайте,
Його шукайте, щоб не знемогти.
Зв'язок із Небесами теж тримайте,
А Бог поможе вам усе пройти. Амінь

Автор —Анна Вельк;
Переклад Ангеліни Ющук

ПОДЯЧНЕ


Мій Господи я дякую Тобі,
За те що поселив мене у світі,
За ці простори неба голубі ,
За сонце ,що мені в дорозі світить .

Мій Господи, я дякую тобі
За співи солов'я і літні грози ,
Що зрощувались ниви золоті ,
І падали на них ранкові роси ...

Я дякую за той весняний цвіт
І за пожовкле, перше листя клена ,
За кожен захід сонячний і схід ,
Твоя рука все творить незбагненним...

Мене насущним хлібом годував,
Дозволив і до цього дня дожити,
У Тіні крил притулок Ти давав
Тобі ніяк не можу не служити...

Мій Господи! Я дякую Тобі,
За християн, за Церкву і родину,
Що поруч Ти в життєвій боротьбі,
Несеш мене крізь терни, мов дитину.

Я дякую за ту пролиту Кров,
Яка мене від смерті врятувала,
Я вдячний Боже за Твою любов,
За Руки , що не раз в біді тримали.

Я дякую , що край мій Ти зберіг,
Від голоду, від зла і від незгоди.
Війни не допустив і допоміг,
Не впасти українському народу.

Я дякую , Ісусе, що у злі,
Я вірю ще, люблю, живу в надії:
Що згине ворожнеча на Землі,
І Сонце Правди всіх людей зігріє.

Я дякую Тобі за добрий час,
Що проповідь жива кругом лунає,
Ти милуєш, ведеш, спасаєш нас,
Подяку серце Господу складає...

За ці благословіння- дав їх Ти,
Щоденний хліб і Біблію священну,
Достаток на столі, смачні плоди...
Хвала Тобі, Владико Незбагненний...

Я дякую , Спасителю, за тих,
З ким по дорозі в майбуття простую,
За рідних і далеких, добрих, злих,
За голоси людей, які тут чую.

Ти- Пастир мій і знаю, що в житті,
Ніколи в недостатку вже не буду.
І навіть в незнайомій стороні,
Про мене Ти ніколи не забудеш.

Підтримка і опора - кожну мить,
На допомогу з Неба сподіваюсь,
Свята Рука мене благословить,
Тому і в бурі я не захитаюсь.

Прошу Тебе за мій вкраїнський край,
Де розбратом й війною він розбитий,
Там , Господи, свій спокій ,мир подай,
Ти можеш душі зранені зцілити...

Наруги над дітьми не допусти,
Пройти дозволь полями злої битви,
Помилуй, Боже, грішних і прости,
Щоб ревними були людей молитви..


На Тебе лиш надія вся моя,
Її несу крізь сльози і руїни,
З Тобою лиш щасливим буду я
З Тобою лиш воскресне Україна.
(N.M.)

Я ДЯКУЮ ТВОРЦЮ

Я дякую Творцю за день прекрасний,
Що нас сьогодні разом Він зібрав,
За Небо голубе і сонце ясне,
За те , що хліб і воду нам давав.

Створив кругом таку красу нетлінну,
Ліси зелені, схили і поля...
Співає пісню вільна Україна,
Любові і журби- моя Земля...

Я дякую Творцю, що ще ніколи,
Голодним не лишався у житті,
Що у молитві падаю додолу
І біль весь виливаю я тоді.

Чудове в незначному навіть бачу,
Вслухаюся у співи солов'я.
І часто так від радості я плачу,
Як думаю про чин святий Творця.

Я дякую Йому за Правди слово,
За віру, що у Церкву привела,
За зорі в Небі і росу ранкову,
За промені надії і тепла.

Я дякую Творцю, що діти наші,
Не бачуть наяву страшну війну,
Не кинуті ніким на призволяще
Долають в Небо стежечку земну.

Я дякую Творцю за хліб щоденний,
Що маємо прекрасні ми сади...
Поля є , із яких не раз зберемо ,
В достатку щедрі і смачні плоди.

Я дякую за рідну Україну,
Яка встає із болями з колін...
Пройшовши крізь страждання і руїни,
Хвали Отцю вона співає гімн...

Я дякую за Церкву і родину,
За працьовитих, добрих земляків...
Що Бог прощає наші всі провини,
Кров Агнця очищає від гріхів.

Я дякую Творцю за Його Сина,
Який там на Голгофі помирав,
Страждаючи за цілий світ невинно
Спасіння від прокляття нам придбав.

Я дякую Творцю за воскресіння,
Що Правду ми пізнали ще давно,
Зі свого сну збудилась
Україна,
Їй право бути з Богом теж дано...

І у святих , небачених просторах,
Він дім нерукотворний збудував,
На Небі заспівають пісню хором,
Всі ті, хто в серце Господа прийняв.

Я дякую Творцю за мир і волю,
Одного лиш прошу у Нього знов:
Благослови Ти щедро нашу долю,
Щоб керувала світом всім любов.

ДО ЦЬОГО МІСЦЯ...

До цього місця Бог нам допоміг ,
По милості Його ми ще не зникли ,
Він до сьогодні кожного беріг,
Сприймати як належне , може , звикли...

Та день новий - дарунок від Творця ,
Його любов нас через біль проводить ,
Велінням Божим стукають серця,
І це від Нього - вища нагорода.

Збираємо плоди ми восени ,
Що сіяли - приходиться те жати  ,
А те , що будем чути  крик війни ,
Хіба подібне щось  могли ми знати. ?

Хіба про це би думалось комусь ?
Хіба таке могли ми уявити...?
На нашу долю випало чомусь,
Серед біди і небезпеки жити .

І бачити те кровопролиття,
З народом переносити страждання
У Бозі є надійне укриття,
Коли зловісне чути завивання .

Господь нас рясно всім благословив ,
Є добрий хліб й до хліба так багато ...
Голодними нікого не лишив ,
Дозволив урожай рясний зібрати.

До цього дня у спокої жили ,
Від вибухів не бігли у підвали ,
Спокійно засинати ми могли ,
Без пострілів світанки зустрічали.

Проводили в молитвах стільки діб ,
А нині Небу дякувати можем...
З благоговінням думаю про хліб ,
Його ділити  - це дарунок Божий .

А хтось стояв до голоду за крок ,
Очима бачив спалену пшеницю
Тримав він обгорілий колосок ,
І думалось: а може це все сниться ?

Ми цілі. Ми здорові . Ми живі .
Здається , що нема причин для страху...
Та вибухи знов чути десь нові ,
Здригається  з Херсоном Волноваха.

Хтось в Бучі рідну маму поховав,
Хтось тата досі в Харкові шукає,
Могилою весь Маріуполь став ,
Ще назва є, а міста вже немає...

В полон забрав невинних Азовсталь,
Чийсь син ще фронту лінію тримає..
І біженцем хтось вже подався вдаль...
Вмирають люди... смерть не вибирає...

Ми не пили страждання чашу ту ,
Хоч і тривають по сусідству битви...
Давайте будем вдячними Христу,
Не припиняйте за наш край молитви.

Куточок наш від горя Бог зберіг ,
Йому хвала- Він чув , про що благали ,
Моліться за правителів своїх,
Щоб мудрі тільки рішення приймали.

Цінуймо те , що нам дає Господь ,
І дякувати не переставаймо...
Що береже від злого душу й плоть ,
Сьогодні славу всі Йому воздаймо.

Хай хліб лежить на нашому столі ,
І чує Бог благання і потреби.
Просіть добра для рідної Землі ,
Просіть для діток мирного лиш Неба.