В МІЙ ДЕНЬ, ПОДЯЧНЕ...❤


Стрілою пролітає час немовби,
Душа крокує в далі голубі,
Віддячити за все - то марні спроби ,
Проте , мій Боже , дякую Тобі...

Ще день один народження даруєш,
Позаду залишився цілий рік ,
Ти чудесами часто так дивуєш,
І витираєш мокрі сльози з щік...

Ти милостей Своїх не віднімаєш,
Молитви чуєш , й ті що і без слів...
Коли впаду - за руку піднімаєш,
І вчиш любити навіть ворогів...

Я дякую Тобі , що до сьогодні,
Ще сила є для праці у руках ,
Що сонцем зігріваєш в дні холодні ,
Відводиш Ти від мене всякий страх...

За рідних й друзів , за кохане серце ,
За гори і долини всі земні,
Тобі подяка, Господи,  хай ллється,
Що мир в душі є навіть у війні...

Що знаю я Тебе , як донька Тата ,
Що знаю , наче Пастиря вівця ...
Нову сторінку буду починати ,
Тобі все довіряю до кінця.

Пиши мою історію надалі,
На рік новий життя благослови ...
Веди мене вперед, у сині далі...
В душі царюй, вечеряй і живи ...

Моє хай серце буде до вподоби,
Дай берегти Тебе завжди в собі...
Віддячити за все хоч марні спроби ,
Проте сьогодні ДЯКУЮ ТОБІ !!!!

(05.07.2024)
#мійденьнародження #дякуюБогузавсе

ВІН- ЗЦІЛЕННЯ МОЄ....
Я- ЙОГО РАНА....



Ми з'єднані, поріднені навіки ...
Я не підсудна , й Він теж не Суддя
Його любов немов бездонні ріки ,
Він - мій Отець , а  я - Його дитя.

За мене проливалась Кров невинна ,
Христос мене так сильно полюбив...
Він- Праведність моя , а я- провина ,
Я- цвях той , що Його на хрест прибив.

Хоч довго так жила душа обманом ,
Та звільнення настала світла мить...
Він - Зцілення моє, я- Його рана ,
Яка Йому ніяк не відболить.


Ісус у серці заспокоїв грози ,
Тепер за Ним стежиною іду...
Він - радість є моя , я- Його сльози,
Що в Гефсиманськім капали саду...

На Нього всі покладені турботи ,
До цього місця Сам мене беріг
Він- мій вінець , а я той хрест скорботи,
Що тягарем Йому на плечі ліг...


Несе мене ... така несправедливість,-
Сказали б всі , Він думає не так...
Я- біль Йому,  а Він дарує милість ,
Яку не осягне душа ніяк.

Я виявляю гнів , а Він терпіння,
Яке б було без Нього майбуття?
Замість прокляття дав благословіння,
І замість  смерті маю я життя.

Як вітер і вогонь , як біле з чорним,
Змогли прекрасним стати і одним ?
Не знала , що Господь мене пригорне ,
Очищена тепер навіки Ним.

Живу Христом і дихаю сьогодні ,
Незмінним щось лишається в роках...
Я- слід від цвяхів на Святих Долонях ,
Він- радості проміння у очах.


Змінив мене. І може теж змінити ,
Тебе й твоє незнане майбуття...
Дозволь тебе Ісусу пробудити ,
Для вічного і нового життя.
( ©️ Н. Луцик- Мартинюк)

ВІН- ЗЦІЛЕННЯ МОЄ....
Я- ЙОГО РАНА....



Ми з'єднані, поріднені навіки ...
Я не підсудна , й Він теж не Суддя
Його любов немов бездонні ріки ,
Він - мій Отець , а  я - Його дитя.

За мене проливалась Кров невинна ,
Христос мене так сильно полюбив...
Він- Праведність моя , а я- провина ,
Я- цвях той , що Його на хрест прибив.

Хоч довго так жила душа обманом ,
Та звільнення настала світла мить...
Він - Зцілення моє, я- Його рана ,
Яка Йому ніяк не відболить.


Ісус у серці заспокоїв грози ,
Тепер за Ним стежиною іду...
Він - радість є моя , я- Його сльози,
Що в Гефсиманськім капали саду...

На Нього всі покладені турботи ,
До цього місця Сам мене беріг
Він- мій вінець , а я той хрест скорботи,
Що тягарем Йому на плечі ліг...


Несе мене ... така несправедливість,-
Сказали б всі , Він думає не так...
Я- біль Йому,  а Він дарує милість ,
Яку не осягне душа ніяк.

Я виявляю гнів , а Він терпіння,
Яке б було без Нього майбуття?
Замість прокляття дав благословіння,
І замість  смерті маю я життя.

Як вітер і вогонь , як біле з чорним,
Змогли прекрасним стати і одним ?
Не знала , що Господь мене пригорне ,
Очищена тепер навіки Ним.

Живу Христом і дихаю сьогодні ,
Незмінним щось лишається в роках...
Я- слід від цвяхів на Святих Долонях ,
Він- радості проміння у очах.


Змінив мене. І може теж змінити ,
Тебе й твоє незнане майбуття...
Дозволь тебе Ісусу пробудити ,
Для вічного і нового життя.
( ©️ Н. Луцик- Мартинюк)

Я самотність відчуваю .
Та Божий Дух торкнеться до мене-
В цю ж мить ти вже знаєш,
Що Бог з тобою поруч і тебе Він не мине.

Та часто Бога забуваєм,
Що Він поруч і не лишить нас.
Ми час ,буває, витрачаєм
В пошуках миру у серцях.

Ми часто можемо забути Боже Слово.
І часто можем щось ми не згадать.
А Бог говорить, що ти зможеш
Зі Мною всі труднощі здолать.

А Бог сказав "не бійся".
Як серце холодом повіяло ураз.
"Ти просто під Моєю благодаттю вкрийся."
Казав тобі Господь не раз.

І часто серце душу розриває,
І біль заповнює усі верхи.
Та хто у світі Господа шукає-
Дає Господь відповідь на слово "поможи".

Чому ,Господь, так любиш нас-
Грішних, порою злих людей?
Перебуваєш з нами повсякчас,
А ми, буває, забудем помолитись вдень.

Чому так любиш, ціниш і прощаєш?
І де глибина любові є Твоя?
Чому так ніжно відчуваю,
Що у світі цьому я вже не сама?

Чому Господь мене ти потішаєш?
Я ж не розумію всіх твоїх шляхів.
Але в усьому цьому, мене ти не кидаєш.
І міцно тримаєш в обіймах Ти Своїх .

Торкаєшся Святим Духом ніжно.
І так поводишся зі мною добре.
Душу грієш, коли сніжно.
Чому ти Боже такий добрий?

Чому так любиш, ціниш і прощаєш?
Покарання часто не даєш.
І завжди все любов'ю покриваєш,
Чому Ти любиш так мене без меж?

І в тиші все питаючи у Бога:
Чому так сильно любить Він мене?
У відповідь звучало слово
"Я Твій Отець, я за тебе вмер".

І чи покине батько сина,
Що рідний такий йому?
І тебе, дитя, Я не покину,
Я тебе знайду і поможу.

Усе у серці Я побачу.
І поміч від тебе Я не відкладу.
Я ж твій добрий Пастор.
І тебе ніколи не згублю

Ти серце лиш довір Мені.
І думки віддай у руки Бога.
Будь вірна завжди у всі дні,
Обіцяю прийде перемога.

За руку міцно Я веду.
Я завжди тут , з тобою поруч.
Пам'ятай, що всі твої молитви чую і почув.
Ти вирізьблена у Мене на долонях.

Твоє ім'я Я точно знаю.
І все поможу пройти .
Залишся вірною, благаю.
Я поможу в небесний край дійти.

Автор: Ксенія Каплаух @virsh_online

НА ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ...

Той день був незабутнім, незрівнянним,
Посеред справ, служіння і розмов...
Ісус Петра взяв, Якова, Івана,
І на Фавор у задумі пішов...

Хоч все таким звичайним їм здавалось,
Вже стільки тих стежинок перейшли,
Ось вчотирьох на гору піднімались,
Задумані про щось вони були...

Прийшли... Христос молитися схилився,
Взивав до Свого Вічного Отця,
І раптом весь у сяєві змінився,
У виразі Прекрасного Лиця.

Одежі білосніжними враз стали,
Ілля з Мойсеєм в славі тій Небес,
З'явилися, з Ісусом розмовляли,
Про час, коли піде на муки й хрест.

Пророки два й обіцяний Месія,
Якого ми чекали так давно...
Він сумніви навіки Сам розсіяв,
І учні, що тоді поснули сном...

Прокинувшись,  не сміли щось сказати,
Небачивши такого у житті,
Петро шатри схотів побудувати,
Не розуміли навіть те тоді...

Що величі в шатрах не помістити,
І тих, кому належать Небеса...
Всю вічність з Богом будемо ділити,
Хто йде покірно по слідах Христа.

Хто тільки в Ньому зміст життя шукає,
І прощення тих зроблених провин...
До нині Голос Божий ще лунає,
Говорить : «Мій Улюблений це Син.

Вподобав Я Його. Покірні будьте ,
Ісуса слухайте ви кожен час...»,
День Преображення - це незабутнє,
Для Церкви свято, також і для нас.

Гора Фавор побачила багато,
Як над Землею Божий Син стояв,
Він знав той день, коли піде на страту,
За тих, хто ще спасіння не прийняв.

Врятовані ми Ним, і все стерпіти,
Поможе Він, вестиме до кінця...
Через Христа тепер ми - Божі діти,
А дім наш рідний - в Небі, у  Отця.

@virsh_online

Коли туга серце твоє оповила
Шлях немов чорним килимом стелиться знов
І здається усе твої зламані крила
Ти впади на коліна , згадай про любов

Про любов на хресті що тоді розіпʼяли
Про любов , що терпіла ті муки страшні
Що ні слова лихого вона не сказала
Бо Любов все простила тобі і мені

Хай наповнить уста твої щира молитва
Хоч не довга від серця хай буде вона
І Бог буде з тобою Він поможе у битвах
Лиш відкрий свою душу для Ісуса Христа

До Нього завжди звертайся мій друже
Якщо дуже важко стає на душі
Впади на коліна з сльозами і тут же
Відчуєш ти руку Його на плечі

Тебе Він потішить , всі рани загоїть
Бо любить тебе як не любить ніхто
Дорогу твою Він легко подвоїть
Любовʼю і миром і просто добром

Бо знає Господь що у серці людини
Відомі йому всі дороги й шляхи
Чого потребує душа твоя нині
А що не потрібно сьогодні тобі

Не думай що Ісус тебе не почує
Лиш ворог шле в серце тобі ці думки
Він завжди на тебе як лев той чатує
А ти не здавайся вперед з Богом йди

Довір Йому все що тяжить твою душу
Христос понесе Він поможе в біді
Наповнить водою всередині сушу
І Славу Господню побачиш тоді

Бо той хто створив небеса і простори
Створив і людину а значить й тебе
Хто ліс поливає і зрошує гори
Не лишить ніколи він поруч іде

Коли відчуваєш самотність дитино
Ти руку на серце своє поклади
Бо там проживає Спаситель єдиний
І в серці твоєму він буде завжди

Тільки молитва нас зближує з Богом
І лиш на колінах відчуєш Його
У щирій моливі зникає тривога
Бажання серця він чує твого

Коли туга серце твоє оповила
Шлях немов чорним килимом стелиться знов
Ти повір… лиш повір Бог подасть тобі сили
На руках понесе , бо Він є любов !

Кузьміч Вікторія @virsh_online

Ранами Його

Я встала вранці рано рано,
Сьогодні дуже поспішала.
Щоб прочитати знов про рани,
Якими зціленою стала.

Відкрила Біблію,думками,
Вертаюсь в ті тисячоліття.
Ось бачу древні міста брами
І ери нашої століття.

Дорога пилу під ногами,
Ось перед натовпом ідеш.
Що кричав злобними словами,
А Ти скорботний хрест несеш.

Юрбу ось я наздоганяю,
Вже біля римської сторожі.
Ряди народу розширяю,
О,Ти знівечений мій Боже!

Тебе Ісусе не впізнати,
В вінку терновім вид Твій щирий.
Кайдани міг Ти розірвати,
Гріха, прокляття і невіри.

Зціляв, сліпим давав прозріння,
Спокій давав і воскресав.
Щоби відкрити шлях спасіння,
На Себе ношу тяжку взяв.

Велике є Твоє терпіння,
Ось де смиренню мені вчитись.
Текла Кров на сире каміння,
Як важко на таке дивитись.

Молитву за народ гарячу,
«Прости їм!»мовиш,бо шкодуєш.
В Твоїх очах я Вічність бачу,
Ту,яку людям Ти даруєш.

.Бичем поранене все тіло,
Прибите до хреста в розтяжку.
О,як Тобі тоді боліло,
Словами передати тяжко.

Страждаючи в Невинній плоті,
Віддавши дух в останній час,
Ти помирав в Своїй скорботі
І стався жертвою за нас.

Я встала вранці рано рано,
Сьогодні дуже поспішала.
Щоб прочитати знов про рани,
Якими зціленою стала.Амінь

Автор–невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Майбутнє вже близенько
Й відкриється в цей час
Порадує й потішить
І ощасливить нас.
Христос прийде на землю
У славі та красі
З невістою своєю
Побачать Його всі.

І Він збудує царство,
Де буде лиш любов
Де правда запанує
Й не ллятиметься кров.
І справи всіх убогих,
Злиденних на землі
Він виявить у правді
Освітить їх у млі.

Погубить всіх безбожних
Він духом уст своїх,
Загубить за невірство
Всіх тих, що творять гріх.
Пошле він мир і спокій
Людям і звірині,
Настане тоді згода
Між ними в тії дні.

Тоді вовки й ягнята
У купі будуть жить
І барси козенятам
Не будуть зла чинить.
І віл, левчук, телятко
Усе разом піде,
Й малесеньке дитятко
Їх в купі поведе.

Корова і ведмедиця
До паші підуть раз,
Телятко й ведмежатко
Лежатимуть в той час.
Біля гнізда гадюки
Дітей веселих рій
Безпечно забавлятись
Буде в годині тій.

І на горі священній
Не буде зла та шкот
Із розумінням Бога
Весь сповниться народ.
Навернуться погани
Й зберуться до Христа
Він піснею хваління
Наповнить їх уста.

Великий спокій, світло
Засяє на землі
І люди вже не будуть
Знаходитись у злі.
В той день великий смуток
Здійме з себе земля
І в збіжжя немов шати
Вберуться всі поля.

І вітер тихий, теплий
Над гаєм зашумить,
Й серця життям розбиті
Він щастям звеселить.
В той день усі гармати
До кузні привезуть
Рушниці й скоростріли
В огонь там покладуть.

Війна тоді загине,
Люд заживе в тиші.
З мечів серпи скуєму
А з списів лемеші.
Коли б то вже чим швидше
Той час святий настав,
Щоб люд нещасний й темний
Зітхати перестав.

Амінь!🙏 @virsh_online

~ДОРОГА ДО ГОЛГОФИ~

А ти готовий йти дорогою Голгофи?
Дорогою, якою йшов Христос,
Коли каміння в кров стерало ноги,
І біль важкий терпіти довелось.

Коли кнути впивались в спину,
І рвали тіло на шматки,
Він все терпів, хоч і боліло,
Бо знав, що воля Бога це.

Коли твою одежу поділили,
Із насмішкою на вустах :
"Це Цар Юдейський" - говорили.
Таке знущання пройшов Спас...

Він все стерпів насмішки і плювання,
І від ганьби обличчя не ховав.
Його все тіло військо побивало...
А Він мовчав... Ісус наш все мовчав...

Його мовчання більше слів сказало,
Ніж будь-хто інший міг тоді сказать.
Покірний Син Отцеву волю сповнив,
Щоб ти і я спасіння міг прийнять.

Та це початок.... Це лише початок,
Страждань страшних Ісуса на хресті,
Коли святії руки цвяхи пробивали,
Ісус не нарікав, Він все терпів.

Та біль страшний, чоло з вінком терновим,
Впивалось в шкіру все сильніш й сильніш...
І рани від тих цвяхів кровоточать,
І тіло все болить від побитів.

Та Він мав час любити і прощати,
В таких умовах Він надію дав,
Розбійнику розп'ятому праворуч,
Він у раю зустрітись обіцяв.

Він всі гріхи його простив так легко,
Не осудивши Він його простив.
Лише любити так Ісус наш може,
Його любов не знає мір...

Вся доля світу впала на рамена,
Ісуса нашого Спасителя землі...
Він йшов на хрест, як те ягня смиренно,
Щоби отримали спасіння я і ти.

Він вмер за нас, хоч винним Сам не бувши,
Поніс Він на хресті гріхи людей.
А ти сидиш сьогодні склавши руки,
Скажи за кого наш Спаситель вмер?

Сьогодні ти соромишся сказати,
Що ти народжений з гори...
Ти сил не маєш на колінах постояти,
То як зібрався ти хреста нести?

Ти два життя сьогодні проживаєш,
Встигаючи служити двом панам.
Та чи ти довго зможеш так встояти,
Коли у серці твому цей обман?

Твоє життя вистава у театрі,
Ти надто сильно вжився в роль.
Та що своїм життям ти можеш показати,
Коли в очах Господніх ти не той?

Ти є не той, який ти в церкві...
Який ти приклад є для тих,
Хто став на цю вузеньку стежку,
І хоче з Господом життя прожить?

Ти є суха лоза Господь говорить,
Я дав тобі ще рік,
Я обкопав тебе довкола,
Та чи ще довго чекать від тебе плід?

Мій сину...дочко...Я сьогодні поруч,
Я тут для того щоб прощать...
У цей останній час тривожний,
Мені ти можеш все сказать.

Бо Я твій батько,хоч буваю грізний,
Я знаю де межа твоїх стаждань...
Ти можеш відчувать її так близько,
Та Я прийду на допомогу без вагань.

Я будь-коли готовий тобі руку дати,
Коли ти стомлений, готовий Я тебе нести...
Хоча ти можеш це не відчувати,
Та Я з тобою поруч є завжди.


26.02.2024🕊️


@virsh_online

У серці буря, вітер навиває,
Шалений присмак болю у душі.
Вже рани на колінах не щіпають,
Коли у серці дірка, на межі.

І в скронях загуло сигнал тривоги,
О Боже мій, коли вже той відбій.
Я хочу Боже, хочу так додому,
Де зможу віднайти душі спокій.

- Де серце відпочине?
- На колінах.
В молитві, що злітає до небес,
Те серце, що розбите у руїнах,

Отець відродить, дасть тобі вінець.
Він не втомився лікувать від болю,
І не байдужа є для Нього ти,
У Нього все є під контролем,

Тож не хвилюйся, віруй і живи
Не намагайся все порядкувати,
Дозволь Христу тебе зцілить,
Не упирайся, дозволь допомагати,

У Нього сили є, щоб підкріпить,
У Нього є, ти чуєш? Він все бачить,
Він тут з'явився, щоб з тобою жить,
Він тут з Тобою, разом плаче,
Він тут, Він бачить й знає, що болить.

Час не лікує, з часом вчишся жити,
З постійним горем в змореній душі.
Та Бог у силі душу відновити,
Що плакати навчилась у тиші.

Взлетить душа, хоч крила є підбиті,
Молитва підіймала й не таких.
Лиш вірити потрібно і молитись,
Й зусилля докладати, щоб здійнятись ввись.

Ти сильна є, коли Господь в тобі,
Ти сильна є, коли Господь з тобою.
І хоч пройдеш нелегкі сірі дні,
Він поруч буде у години бою.

І навіть, якщо люди не збагнули,
Незрозуміли серця твого біль.
Якщо розчарування захлиснули,
Бог не насипить на рану твою сіль.

Все добре буде, бо настане час,
Пройдеш з Христом ці важкі битви,
І засіяє щастя у очах,
І вдячністю наповняться молитви.

Та поки час нелегкий у житті,
І вітер у душі все навіває,
Ти за Ісусом слідом лиш іди,
Тримайся міцно, я тебе благаю,

В Ісуса спокій серця віднайди,
Які б житті не були перешкоди,
Господь дасть сили, щоб усе пройти,
У вічності чекають нагороди.

Він вчить тебе ходити по воді,
Тримаючись за Нього не потонеш.
Він поруч буде навіть у вогні,
Лише довірся Батьку, вірна доню.

©Darina Gelich @virsh_online

Не довіряй людям, бо серце їхнє лукаве,
Людина мінлива, як вітер степовий.
Обіцяють багато, а де їхня правда?
Тільки в Бозі знайдеш спокій ти свій.

Довіру до Нього в серці зберігай,
Він знає всі шляхи, де їх початок і кінець.
Людські слова, як туман, розтануть вранці,
А Божа істина — як незгасний вогонь.

Не покладай надії на мінливий світ,
Він може зрадити, залишити сам на сам.
Але Господь — твій щит, опора в дні скрутні,
Тільки Йому довіряй, у Ньому вся твоя правда.

Яблонська. А @virsh_online

Чому ти плачеш, Цар, Месія?
Що не сподобалось тобі?
Поглянь, навколо всі радіють,
Чому лице Твоє в журбі?

Тебе голосно прославляють
Всі учні, діти і жінки,
Гілки й одежу розстеляють,
А Ти неначе занімів.

Невже Тобі з гори не видно
Як храм на сонці ввесь блищить?
Чому ж то сльози напливають,
Не радує небес блакить?

"О, як не плакати Мені?
Єрусалим, прекрасне місто,
Та буде спалене в вогні
За всю неправду і злодійство.

Ти не пізнав Мене як Бога,
Не прислухавсь до слів Моїх.
Прийде до стін твоїх облога,
Поб'ють в тобі дітей твоїх.

Я так хотів тебе зібрати
Як пташка пташенят своїх,
Ти не схотів Мене прийняти,
Бо полюбив неправду й гріх.

Тепер Мене ти зустрічаєш,
Та небагато днів пройде
І терном ти Мене ввінчаєш,
На хрест тяжкий Мене приб'єш.

Якби ж то ти пізнав для себе
Те, що потрібно для тебе,
Тепер не маєш ти потреби,
Біди не бачиш для себе.

Ти благодать Мою відкинув,
Мою любов ти потоптав,
Дорогу правди ти покинув
І мою милість не прийняв.

Моїх пророків ти зневажив
І посланців Моїх вбивав,
Моїм Законом злегковажив,
На Моє слово не зважав.

За те прийде тобі розплата,
Те, що посіяв, те пожнеш,
До тебе йде велика втрата,
Де милість для себе знайдеш?

До кого ти тоді звернешся?
Хто допомогу дасть тобі?
До кого ти в той час всміхнешся?
Хто радість дасть тобі в журбі?"

Пройшло не так багато років,
Збулись Ісусові слова...
Збулись також слова пророків,
Прийшли небажані жнива...

Господь сьогодні промовляє,
Щоб перевірили життя...
Чи Дух Святий нас наповняє?
Чи справді ти Його дитя?

Чи не засмучуєш сьогодні
Своїми вчинками Христа?
Прислухайся до слів Господніх,
Лунає істина свята.

Ще поки милість є Господня,
Прийди до Нього, не вагайсь,
Щоб не загинув у безодні
Всім серцем для Христа віддайсь.

Леонід Бурдак @virsh_online

І знов душа моя ридає
Про край в якому я родивсь,
Там в лісі соловей співає
І жайворон летить у вись.

Поля, які хлібами вкриті
І та безкрая неба синь,
І квіти, що росою вмиті...
Мій рідний край, моя Волинь.

А вороги це все руйнують,
Вбивають, граблять і крадуть...
Безкарно нищать і плюндрують,
За безцінь іншим віддають.

О, Україно, схаменися,
В гріхах покайся, зупинись...
До Бога щиро помолися,
Всім серцем до Його звернись.

Невже ти ще не розумієш,
Що тебе знову продають?
Ніхто тебе не пошкодує,
Дітей у жертву віддають.

А Вічний Бог тебе чекає...
Коли прийдеш ти до Його?
Тобі Він милість пропонує,
Це для добробуту твого.

Ти на людей кладеш надію,
А люди дбають про себе,
Найперш вони себе жаліють,
Хоча говорять про тебе.

Вони за себе добре дбають,
За їх родину і дітей,
А за твоїх не пам'ятають
І не рахують їх смертей.

Лиш Бог тебе не забуває,
О, Україно, що ти ждеш?
Він так давно тебе чекає,
О, Україно, чи прийдеш?

Леонід Бурдак @virsh_online

І хто б це міг мені сказати,
Чи думав я про це коли,
Що будемо ми всі бажати,
Чекати на кінець війни?

Чому війну цю розпочали?
Що не хватало для життя?
Якби ті вбивці Бога знали,
Не йшли б на кровопролиття.

А так століття корчували
З людських сердець честь і повагу,
Повиростали з них вандали,
Несуть до всіх злість і зневагу.

І з покоління в покоління
Передають злобу до всіх,
У дітях сіють зле насіння
І називають добрим гріх.

Це наслідки від атеїзму,
Без Бога все життя жили,
Дійшли в безумстві до фашизму,
Як кажуть, з розуму зійшли.

І відреклись вони від Бога,
Диявол батьком для них став,
У пекло їхня йде дорога,
Для них останній час настав.

За їхнє зло прийде зарплата,
Від Бога суд прийде на них.
Пішов війною "брат" на брата,
Вбиває всіх: старих, малих.

До Тебе, Господи, благання,
Спаси, помилуй і прости,
Почуй Ти наші всі страждання,
Немає сил, щоб все знести.

Прости, що славу віддавали
Кому завгодно, не Тобі
І Твоє Слово не сповняли,
Жили в неправді і злобі.

Прости, що тільки прикривались,
Що визнавали на устах
І жити свято не старались,
Вживали скверну у словах.

Ти простягав пробиті руки,
Від зла, гріха хотів спасти,
Щоб ми не мали сліз, розлуки,
Хотів до неба довести.

Помилуй, Господи, благаєм,
Дай Україні мир, спокій,
До Тебе руки простягаєм,
Хай порятунок прийде Твій.

Тобі всю славу віддаємо,
Ти можеш нам допомогти,
Від Тебе допомоги ждемо,
Лиш Ти нас можеш зберегти. @virsh_online

Цінуємо кожним, хто підтримує наш канал:
4441114402485468


Вірші для публікації, питання співпраці - @virsh_onlinebot

Будьте благословенні !🙏

А Гефсиманія у кожного з нас є,
Хто Господу життя своє довірив.
І хто, несучи хрест, за Ним іде,
Там буде прихилять не раз коліна.

Молитись буде, як Ісус, в сльозах.
В тузі взивати до Отця нестерпно,
Про допомогу молячи Отця,
Все кажучи: тяжко нести так хрест свій...

Там Ангол Ісуса підкріпляв.
Тебе ж все підкріпляє Сам Спаситель.
Тобі по силі бо хреста Він дав.
Допомагає, як втрачаєш силу.

І каже: ти не бійся, Я з тобою.
Поруч іду, тримаю Я за руку.
А Гефсиманія - то є твій той куточок,
Для боротьби де сили знов беруться.

Битви з спокусами рясними сатани.
Битви з духами злоби піднебесної.
Лиш в Гефсиманії там на колінах ми,
Ту перемогу у житті візьмем свою.

І силу, щоби далі хрест нести.
По силі хрест. Ісус поніс тяжкий же.
Якщо погодився за Ним іти,
Неси свій, в небеса з ним прийдеш.

Не втомлюйсь йти у Гефсиманський сад.
Там знайдеш ти підкріплення і силу.
В молитві слізно в небеса взивай
І небеса проявлять свою милість.

Л. Шпак @virsh_online

Ти вчив мене ходити по воді,
А я завжди дивилася на хвилі.
Себе сама бажала зберегти,
А Ти хотів щоб я жила по вірі.

І хвилі відчаю,страху і безнадій
Мене не раз хотіли потопити...
Та Ти спішив змінити хід подій
Продовжував мене й тоді любити.

Ти вів мене так часто крізь вогонь.
Ні,не для того щоби спопелити!
А щоб відчула там тепло долонь
І щоб по вірі далі могла жити.

Життя по вірі...це нелегкий шлях..
Це дні і ночі у сльозах,в молитві.
Це твердо знати,що на небесах
Є Батько,він підтримає у битві...

О скільки їх було,смертельних битв!
Коли не мала більш надії жити...
Та в них пізнала всю красу молитв
І вчилась з Татом просто говорити...

Життя по вірі вище всіх тривог.
Це впевненість у тому,що не бачиш.
Це завжди тісний з Богом діалог
Навіть коли ночами гірко плачеш...

Не сильна я...Ти знаєш це Господь!
Так часто падаю,боюсь і плачу.
Та дякую,що любиш і ведеш
Що я для Тебе так багато значу!

Щаслива бути донькою Царя!
З Тобою я пройду крізь буревії.
Тримай мене за руку як дитя
І проведи вузьким шляхом по вірі...

Дзюба Олена @virsh_online