Її молитви...

Її молитви крила у польоті,
Це радість у хвилину непросту...
Підтримка у поразках і скорботі,
Матуся все розказує Христу.

Молитви мами бережуть так часто
Нас від тенет неправди в світі цім.
Вони нам не дозволять в прірву впасти,
Напевно, що нема рахунку їм...

Тримають міцно на слизькій дорозі,
Є сонцем вдень і Ангелом вночі..
Молитва це розрада у тривозі,
Бальзам цілющий зраненій душі...

Солодкі сни до ранку діти бачать,
А хтось очей в цю ніч і не зімкнув...
Знов мама не одна в молитві плаче,
Щоб Бог з дітьми постійно поруч був ...

Ми перейдемо у житті крізь битви,
Ми вирвемось до світла із пітьми...
Допоки не стихають ще молитви,
Допоки наші моляться мами...
@poesiaGod

А наші матері ведуть війну ,
А наші матері теж часто в битвах....
Коли спимо- їм зовсім не до сну,
Летять у Небеса святі молитви...

Ніколи не признаються мами ,
Як часто сили їм не вистачає ...
Нас бережуть під власними крильми ,
Неправоту і грубість пробачають...

В боях стоять до самого кінця ,
Невидимою є нам їхня зброя...
Пробиті тільки кулями серця ,
Не претендують на звання героя...

Любов не зрозуміти матерів....
Байдужістю її не погасити...
Хоч скільки б не сказали гострих слів,
Мами нас будуть всеодно любити...

І часто так схвильованно вони ,
Від нас  чомусь ховають мокрі очі...
Щоб не томились відчуттям вини ,
Нас підіймають в прогріхах охоче...

Так легко через терни  йдемо ми,
Здається : посміхається удача...
Тим часом , наші моляться мами ,
Тим часом перед Богом кожна плаче...

Вже стільки раз від горя у житті,
Дітей своїх собою накривали,
І несли нас потомлених в біді,
Із лап ворожих діток виривали ....

Глибокі шрами не розгладить час ,
Ті шрами - знак ... Матусі воювали,
За наше щастя світле і за нас ,
До Бога наші кроки направляли...

Яка є сила в маминих руках...
Вона тримає меч й долоньку сина ...
Сивіє рано і не по роках,
Важкий їй хрест покладено на спину....

Без нарікань , без скарг його несе ,
І знаю я : на поворотах долі,
Її любов від розпачу спасе ,
Вона розділить навпіл чашу болю...

Вінці плетуться в Небесах, вгорі ...
Отримати їх буде ще нагода...
В боях ви  не здавайтесь , матері ,
Готує Бог за все вам нагороду.


Ми стежку ще проходимо земну,
Летять роки... за літом кожним - осінь...
А наші матері ведуть війну...
А наші матері у битвах досі....

( ©️ Н. Луцик- Мартинюк
14.05.2023)

2 Кор. 12:10 (UTT) ... бо коли я немічний, — тоді я сильний.

Тільки Ти можеш знов підняти,
Тільки Ти можеш дух зміцнити,
Тільки Ти можеш сили дати
Далі йти і не знемагати.

Ти укажеш шлях новий, прекрасний
До мети вічної небес.
Ти поможеш горіти й не гаснуть,
Щоб мій вогник не тлів і не щез.

Я піду за Тобою, мій Боже,
Бо рука Твоя мужньо веде.
Ти - опора моя і негоже
Опускати крила свої тепер.

Ще не все я здолала нині,
Ще потрібно іти вперед,
Бо чекає мне спочинок
Лише в небі святих осель.

То ж крокую за Спасом сміло.
Ще потрібно справи скінчить.
І доручене Богом діло
Вірно звершувати і жить.

Як же вдячна Тобі, Ісусе,
Що незмінно зі мною поруч Ти
І коли на землі стомлюся,
Ти підіймеш і зможу я далі йти!
16.05.24
Анна Михайлус

Дух Святий

Останній раз слова проговоривши,
Останній помах рук...і Богочоловік,
Братів і учнів на землі лишивши,
Вознісся в неприступний Отчий світ.

Апостоли стояли і дивились,
Відходив як їх Вчитель,їхній Друг.
Від розставання їх серця німіли
І від печалі в'яло все навкруг.

Та зазвучало ангельське враз слово:
«Оцей Ісус,Який пішов від вас,
В такому образі вернеться знову,
Яким ви бачили Його в цей час!».

І підбадьорившись цією вістю,
Пішли апостоли в Єрусалим.
Перебували разом і чекали,
Що обіцяв Спаситель дати їм.

Благав Син в Батька й Він проявив милість,
Святого Духа благодать послав.
День наступив–зішестя ось звершилось,
Народження Христовій Церкві дав.

Із то́го дня епоха ця настала,
На цій проклятій і хворій Землі,
В серцях людських віра зерном зростала,
Любов з надією за нею йшли у слід.

«Вкладу в вас Дух Мій!»–обіцяв Спаситель
І Дух Святий Святим вогнем Своїм,
В храми́ну грішника спустився вище
І в Храм Завіту освятив її.

Оселю світлу у творінні но́вім,
Знайшов Владика Триєдиний знов.
Щоб той,хто з'єднується з Богом,
Небесну пізнавати став Любов.

З людиною заговорила Вічність,
Прекрасно,аніж мати,у ту мить.
Очищеного серця слух ритмічний,
Мова любові здатна розуміть.

О, чуєш грішнику, твоє сирітство,
Пропало,зникло немов сірий дим.
Верховне вже тобі дано Батьківство,
Христовим Духом,Славним і Святим!

Ти чистий,щоби добрими плодами,
Твоє земне життя повним було,
Щоб ароматом Божими ділами,
Для всіх людей і пахло і цвіло!

Ти є збережений від світу злого,
Щоби дійшовши по шляху земнім,
Зміг з радістю зустрітися ти з Богом,
Достойно увійти у Вічний Дім;

Твій Керівник тебе всюди проводить,
Скрізь перепони й тисяч перешкод.
І погляд над тобою Він не зводить,
Веде через велику кількість вод.

Якщо спіткнешся–Він підніме знову,
Він біля те́бе є,біля мене.
Тільки поклич Святе ім'я Христове
Й пітьму яскраве Світло віджене.

Коли лякаючі до те́бе біди,
Підступлять чи скорботи надійдуть.
То ти Втішителю про це повідай
І Божі Руки страх цей відженуть.

Не забувай–в тобі перебуває,
Христовий Послане́ць–це Дух Святий.
Тож хай подяки пісня не змовкає,
За Дар оцей,безцінно дорогий!

Хай чується в земних всіх володіннях,
Жертва свята освячених всіх вуст:
«Великий,Славний Пан і Бог спасіння,
Отець і Дух Святий і Син Ісус!».Амінь

Автор–Анна Лукс;
Переклад Ангеліни Ющук

Я не знаю, як Ти навіщаєш,
Дух Святий мене тут на землі.
Та мене Ти часто потішаєш,
В важкий час приходиш в тишині.

В час, коли сльозами я заллюся,
Коли зникне шлях в глухій імлі.
Коли у душі своїй томлюся,
За тих,хто є не відданий Тобі.

Може, Сам розвіюєш Ти ту́гу,
В комусь працю звершуєш Свою,
Може нагадав про мене другу,
Щоб він в душу заглянув мою?...

Може у тиші з Вічного Слова,
Мені настанови подаєш?..
Промовляєш у Святій Любові,
В саме серце тихо увійдеш.

Неможливо навіть уявити,
Що живу без Те́бе в світі я.
Щоб на мить мене зміг залишити,
Без Тебе зовсім не те життя...

І лише знайомою, з Тобою,
Може маритись туманна путь,
Путь, по котрій Ти ідеш зі мною,
Де до Себе зможеш пригорнуть.

Я пам'ятаю, що було б зі мною,
Куди б життя безбожне привело,
Допоки не зустрілася з Тобою
І не відчула би Твоє тепло!...

І тепер можу трішки уявити,
Ким я б була серед земних турбот,
Без Твого подиху прожити
І без Твоїх потіх серед скорбот!

З Тобою йду долиною я плачу,
Із сили в силу переходжу в ній.
Вона тоді стає мені, як вдача
І знахідка в долі моїй земній.

І дощ Твоїх Святих благословінь,
Навіть зелене листя оживляє,
З Тобою стає рідна Неба синь,
Наче в саду,з Тобою розцвітаю!...

За все це у молитві я своїй,
Несу хваління, вдячність всю без міри.
Нввіщай далі мене Дух Святий
На цій землі.ЗміцняйТи мою віру! Амінь

Авто–Юлія Міцуль;
Переклад Ангеліни Ющук

ПО ПРЕКРАСНИХ МІСЦЯХ....


А якби у житті я своїм знемогла,
Обернувся у плач тихий спів...
А якби і смоківниця не розцвіла ,
Й  листям вітер лише шелестів...

А якби сталось так... виноградна  лоза ,
Не принесла врожаю мені...
Всі оливки оббила нежданна гроза ,
І стояли поля в порожні...

А якби у кошарі не стало овець ,
В стайнях тиша блукала сама...
А якби і настав дням прекрасним  кінець ,
І здалося б : надії нема...

Я й тоді буду тішитись , Боже,в Тобі,
Ти спасіння ... Яким  веселюсь
Ти є сила моя , радість серцю в журбі...
І з Тобою тут втрат не боюсь...

Зробиш ноги міцними , як в лані , мої
На висоти вперед поведеш
Втихомириш у серці нерівні бої
І в час болю мене обіймеш...

Крізь роки вчиш літати , хоч крила слабкі,
То пошарпає вітер життя...
Знов молюся , втираючи сльози гіркі
І здається... я просто дитя...

Але дав насадити мені перший сад,
У кошарі овець маю я...
Тут смоківниця є , там росте виноград ,
А ще далі- багаті поля...

А якби їх не стало , в однісіньку мить ,
Боже , душу від ремства спаси
Хай ця втрата ще трохи у ній поболить ...
Мир і спокій мені принеси...

Знаю я ще прославлю не раз і не два ,
Мого Господа в щирих піснях
Існувала без Нього. А в Ньому жива ,
Є насліддя моє в Небесах ...

Хай відкритими будуть уста для хвали ,
Хай відкритими будуть для слів...
По прекрасних місцях мої межі пройшли
По прекрасних місцях Бог провів.
( ©️ Н. Луцик- Мартинюк)

Якщо ти у дорозі цій втомився
І десь спіткнувшись не хотівши впав
То знай, Твій Бог на тебе все дивився
Ти тільки очі в гору підіймай.

Якщо в дорозі ненависть, обіди
Поранили тебе і тяжко йти,
Не падай духом,ти сильніш молись.
А перемога буде в боротьбі.

Мій друже, темрява кругом і мало світла
Вставай світильник в гору підніми
Поглянь як люд у беззаконні гине
Ти голос Божий людям передай

Тебе Господь покликав на служіння
Він хоче вірним бачити тебе
Поправ світильник не побачиш тління
І віра в Бога, поведе тебе

Іди трудись а нагорода буде
За вірність вже готовиться вінець
Ти тільки на Ісуса більш дивися
Скорботам всім наблизиться кінець

Наш Бог є світло- наповняйтесь Богом
Чим більше Бога буде у житті
Тим легше буде йти по цих земних дорогах
Бо наше є спасіння у Христі

Він переміг, то перемога буде
І переможно пісня зазвучить
Земне пройде а Боже вічно буде
І з Богом в вічності ми будем вічно жить.
Крот Василь С. @virsh_online

ПОТЯГ ЖИТТЯ....

Потяг життя курсував по дорозі.
Багато людей в ньому їхало там
І діти й дорослі турбота й тривоги
По всьому салоні звучав шум і гам

І різні розмови проносились тихо
Крізь вікна і стелю лунали вони
Комусь радість в серце , комусь тільки лихо
Вони доставляли як тільки могли

Цікавить робота , яка там зарплата
Та ні не підходить , мені замала
Таку щоб на море й квартиру придбати
Я кращу знайду , сказала вона

Так так усе правильно ви зрозуміли
Спочатку кар'єра вже потім сім'я
Для чого тягар цей з собою носити
Та це особисто думка моя

Я до церкви сьогодні іду ти зі мною?
Та ні не моє це озвався сусід
Посада його була не простою
А що ж скажуть люди звучало услід

Лунали розмови вже потяг не їхав
Лиш один пасажир стояв біля дверей
Він мовчав тільки сльози капали тихо
А серце стискалось за всіх тих людей

Всі штовхали Його всі його виганяли
Не хотіли послухати в серце впустить
Бо любові Ісуса вони ще не знали
І не вміли вони так як Бог наш любить

Без Христа в житті цьому усі заблукали
Куди їхати вже той потяг не знав
І як тільки Ісуса слова пролунали
Я ж за всіх любі друзі , за вас помирав

Вмить покрила вже тиша розмови холодні
Серце билось сильніше ніж зазвичай
І за всіх друзі вас кров текла з рук пробитих
Ісус голосніше вже вдруге сказав

Хто почув ці слова той змінився для неба
А хто ж ні свій він шлях сам вибирав
Та цей голос сьогодні лунає й для тебе
Ти задумайсь щоб потім не постраждав

Бо як тіло погублять душа буде з Богом
Коли ж душу вкрадуть вже не вернеш назад
А ще поки потяг життя твого їде
Посади за кермо Ісуса ти сам

І побачиш ,як візьме за руку тебе Він
І лиш разом ви будете стежкою йти
Доведе до мети , бо веде Бог до неба
Та дорогу ту зможеш лиш з ним віднайти!

Kyzmich Viktoria

* * *

Хай вам нiколи не забракне сили
Свiй дiм iз Мудрiстю побудувать,
Щоб всi роки i лiтнi, i осiннi
Були щоденно радiстю для вас.

Коли Син Божий буде в вашiй хатi,
У справах ваших, душах i серцях,
Покiрно грози будуть всi стихати
Перед лицем Небесного Отця.

Нехай кохання завжди юним буде,
Хай не старiють вашi почуття,
Нехай нiщо сердець вам не остудить,
Нехай лiта, як голуби, летять.

Щоб з вiрою ви пам’ятать умiли
Те, що любов завжди, завжди права.
Двi вiчнi подруги Надiя й Божа Милiсть
Нiколи хай не залишають вас.

Хай день ваш починається з молитви,
Цвiтуть в саду олива i мигдаль,
I кожен вечiр музикою квiтне
Як пiанiста юного рояль.

Заради миру i добра заради
На вартi свого щастя стiйте ви,
Хай вам усюди свiтить Сонце Правди
I йдуть дощi лише благословiнь.

I в день оцей, щасливий i святковий,
Вiд всього серця хочем побажать,
Щоб вiчно з вами було Боже Слово,
Щоб з вами була Божа благодать.

Ярослав Велиган

https://bogpoet.com.ua/autor/veligan-yaroslav/xajvam-nikoli-nezabrakne.html

" Діамант"
Ти хотів щоб була діамантом ,
Ну а  я,  не хотіла в вогонь.
Я хотіла іти легким шляхом,
Не хотіла страждать на землі.
Ти хотів мене вести до неба,
Та Твій шлях є тернистим, важким
Та пізнавши Тебе ,зрозуміла
Боже, хочу дійти до небес!
Я не хочу втрачати спасіння,
Шлях тернистий пройду, лиш прошу
Не залиш мене Батько Небесний
Я без Тебе не зможу дійти .
Зустрічаю я часто каміння і тривоги в своєму житті.
І не легко забути про тіло, і думки про земне залишить .
Як любити людей що кидають ,кожен раз за добро камінець?
Як прощати тих хто ображає?
Як любити Спаситель як Ти?
Я не можу любить в повну міру, так як Ти ворогів за все зло .
О мій Батько , як складно камінню діамантом безцінним ставать,
Та в усьому Ти допомагаєш ,
І ведеш до Небес до Отця
Хочеш щоб ми любили , прощали ,
Навіть тих, хто замислює вбить , хто бажає лиш зла і кидає кожен раз в нас важкий камінець .
Нам не легко про тіло забути і бажання відкласти свої ,
Кому скрутно- відати останнє, 
Як нам складно зробити таке?
Бо ми думаєм , що ж буде з нами ? Як відам я останій шматок ? Як відам я останні фінанси? І на що мені далі прожить? Ми живемо в сучасному світі , інші хай допоможуть , не я . Я не буду ділитися з братом, нехай хтось допоможе мені .
Я не буду молитись за іннших , в мене ж теж так багато проблем . Я підтримать його не бажаю, хай  шукає він друзів своїх.
Крок за кроком ми робимо вибір, залишатись камінням простим чи дозволити Богу творити і робити з нас діамант .
І якщо зробим правильний вибір то прийдеться пройти крізь вогонь .
Та Господь  не залишить ніколи .
Допоможе пройти Він скрізь терни ,
І Обітре Він кожну сльозу .
Пронесе тебе Він на долонях,
Він є поряд ,  лиш вір і молись.


Автор вірша : Овсійчук Любов

«Усе на світі створене з любові»

* * *

Усе на світі створене з любові:
І травина, квітка, колосок,
І метелик, бабочка, мураха,
Й солов'їний ніжний голосок.

Червонястий мак, синій дзвіночок,
Що росте на грядці у рядочок,
І верба розлога, і тополя
Появилися з Небесної Любові.

Усмішка дитини, погляд мами —
Це любов, що зрощена віками.
Море світла, сяєво сердечне —
То любов безмежна, безконечна...

І тому усе живе — навічно,
Бо ясніє там Любов одвічна...

Марія Дем'янюк
@virsh_online

В МІЙ ДЕНЬ, ПОДЯЧНЕ...❤


Стрілою пролітає час немовби,
Душа крокує в далі голубі,
Віддячити за все - то марні спроби ,
Проте , мій Боже , дякую Тобі...

Ще день один народження даруєш,
Позаду залишився цілий рік ,
Ти чудесами часто так дивуєш,
І витираєш мокрі сльози з щік...

Ти милостей Своїх не віднімаєш,
Молитви чуєш , й ті що і без слів...
Коли впаду - за руку піднімаєш,
І вчиш любити навіть ворогів...

Я дякую Тобі , що до сьогодні,
Ще сила є для праці у руках ,
Що сонцем зігріваєш в дні холодні ,
Відводиш Ти від мене всякий страх...

За рідних й друзів , за кохане серце ,
За гори і долини всі земні,
Тобі подяка, Господи,  хай ллється,
Що мир в душі є навіть у війні...

Що знаю я Тебе , як донька Тата ,
Що знаю , наче Пастиря вівця ...
Нову сторінку буду починати ,
Тобі все довіряю до кінця.

Пиши мою історію надалі,
На рік новий життя благослови ...
Веди мене вперед, у сині далі...
В душі царюй, вечеряй і живи ...

Моє хай серце буде до вподоби,
Дай берегти Тебе завжди в собі...
Віддячити за все хоч марні спроби ,
Проте сьогодні ДЯКУЮ ТОБІ !!!!

(05.07.2024)
#мійденьнародження #дякуюБогузавсе

ВІН- ЗЦІЛЕННЯ МОЄ....
Я- ЙОГО РАНА....



Ми з'єднані, поріднені навіки ...
Я не підсудна , й Він теж не Суддя
Його любов немов бездонні ріки ,
Він - мій Отець , а  я - Його дитя.

За мене проливалась Кров невинна ,
Христос мене так сильно полюбив...
Він- Праведність моя , а я- провина ,
Я- цвях той , що Його на хрест прибив.

Хоч довго так жила душа обманом ,
Та звільнення настала світла мить...
Він - Зцілення моє, я- Його рана ,
Яка Йому ніяк не відболить.


Ісус у серці заспокоїв грози ,
Тепер за Ним стежиною іду...
Він - радість є моя , я- Його сльози,
Що в Гефсиманськім капали саду...

На Нього всі покладені турботи ,
До цього місця Сам мене беріг
Він- мій вінець , а я той хрест скорботи,
Що тягарем Йому на плечі ліг...


Несе мене ... така несправедливість,-
Сказали б всі , Він думає не так...
Я- біль Йому,  а Він дарує милість ,
Яку не осягне душа ніяк.

Я виявляю гнів , а Він терпіння,
Яке б було без Нього майбуття?
Замість прокляття дав благословіння,
І замість  смерті маю я життя.

Як вітер і вогонь , як біле з чорним,
Змогли прекрасним стати і одним ?
Не знала , що Господь мене пригорне ,
Очищена тепер навіки Ним.

Живу Христом і дихаю сьогодні ,
Незмінним щось лишається в роках...
Я- слід від цвяхів на Святих Долонях ,
Він- радості проміння у очах.


Змінив мене. І може теж змінити ,
Тебе й твоє незнане майбуття...
Дозволь тебе Ісусу пробудити ,
Для вічного і нового життя.
( ©️ Н. Луцик- Мартинюк)

ВІН- ЗЦІЛЕННЯ МОЄ....
Я- ЙОГО РАНА....



Ми з'єднані, поріднені навіки ...
Я не підсудна , й Він теж не Суддя
Його любов немов бездонні ріки ,
Він - мій Отець , а  я - Його дитя.

За мене проливалась Кров невинна ,
Христос мене так сильно полюбив...
Він- Праведність моя , а я- провина ,
Я- цвях той , що Його на хрест прибив.

Хоч довго так жила душа обманом ,
Та звільнення настала світла мить...
Він - Зцілення моє, я- Його рана ,
Яка Йому ніяк не відболить.


Ісус у серці заспокоїв грози ,
Тепер за Ним стежиною іду...
Він - радість є моя , я- Його сльози,
Що в Гефсиманськім капали саду...

На Нього всі покладені турботи ,
До цього місця Сам мене беріг
Він- мій вінець , а я той хрест скорботи,
Що тягарем Йому на плечі ліг...


Несе мене ... така несправедливість,-
Сказали б всі , Він думає не так...
Я- біль Йому,  а Він дарує милість ,
Яку не осягне душа ніяк.

Я виявляю гнів , а Він терпіння,
Яке б було без Нього майбуття?
Замість прокляття дав благословіння,
І замість  смерті маю я життя.

Як вітер і вогонь , як біле з чорним,
Змогли прекрасним стати і одним ?
Не знала , що Господь мене пригорне ,
Очищена тепер навіки Ним.

Живу Христом і дихаю сьогодні ,
Незмінним щось лишається в роках...
Я- слід від цвяхів на Святих Долонях ,
Він- радості проміння у очах.


Змінив мене. І може теж змінити ,
Тебе й твоє незнане майбуття...
Дозволь тебе Ісусу пробудити ,
Для вічного і нового життя.
( ©️ Н. Луцик- Мартинюк)

Я самотність відчуваю .
Та Божий Дух торкнеться до мене-
В цю ж мить ти вже знаєш,
Що Бог з тобою поруч і тебе Він не мине.

Та часто Бога забуваєм,
Що Він поруч і не лишить нас.
Ми час ,буває, витрачаєм
В пошуках миру у серцях.

Ми часто можемо забути Боже Слово.
І часто можем щось ми не згадать.
А Бог говорить, що ти зможеш
Зі Мною всі труднощі здолать.

А Бог сказав "не бійся".
Як серце холодом повіяло ураз.
"Ти просто під Моєю благодаттю вкрийся."
Казав тобі Господь не раз.

І часто серце душу розриває,
І біль заповнює усі верхи.
Та хто у світі Господа шукає-
Дає Господь відповідь на слово "поможи".

Чому ,Господь, так любиш нас-
Грішних, порою злих людей?
Перебуваєш з нами повсякчас,
А ми, буває, забудем помолитись вдень.

Чому так любиш, ціниш і прощаєш?
І де глибина любові є Твоя?
Чому так ніжно відчуваю,
Що у світі цьому я вже не сама?

Чому Господь мене ти потішаєш?
Я ж не розумію всіх твоїх шляхів.
Але в усьому цьому, мене ти не кидаєш.
І міцно тримаєш в обіймах Ти Своїх .

Торкаєшся Святим Духом ніжно.
І так поводишся зі мною добре.
Душу грієш, коли сніжно.
Чому ти Боже такий добрий?

Чому так любиш, ціниш і прощаєш?
Покарання часто не даєш.
І завжди все любов'ю покриваєш,
Чому Ти любиш так мене без меж?

І в тиші все питаючи у Бога:
Чому так сильно любить Він мене?
У відповідь звучало слово
"Я Твій Отець, я за тебе вмер".

І чи покине батько сина,
Що рідний такий йому?
І тебе, дитя, Я не покину,
Я тебе знайду і поможу.

Усе у серці Я побачу.
І поміч від тебе Я не відкладу.
Я ж твій добрий Пастор.
І тебе ніколи не згублю

Ти серце лиш довір Мені.
І думки віддай у руки Бога.
Будь вірна завжди у всі дні,
Обіцяю прийде перемога.

За руку міцно Я веду.
Я завжди тут , з тобою поруч.
Пам'ятай, що всі твої молитви чую і почув.
Ти вирізьблена у Мене на долонях.

Твоє ім'я Я точно знаю.
І все поможу пройти .
Залишся вірною, благаю.
Я поможу в небесний край дійти.

Автор: Ксенія Каплаух @virsh_online

НА ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ...

Той день був незабутнім, незрівнянним,
Посеред справ, служіння і розмов...
Ісус Петра взяв, Якова, Івана,
І на Фавор у задумі пішов...

Хоч все таким звичайним їм здавалось,
Вже стільки тих стежинок перейшли,
Ось вчотирьох на гору піднімались,
Задумані про щось вони були...

Прийшли... Христос молитися схилився,
Взивав до Свого Вічного Отця,
І раптом весь у сяєві змінився,
У виразі Прекрасного Лиця.

Одежі білосніжними враз стали,
Ілля з Мойсеєм в славі тій Небес,
З'явилися, з Ісусом розмовляли,
Про час, коли піде на муки й хрест.

Пророки два й обіцяний Месія,
Якого ми чекали так давно...
Він сумніви навіки Сам розсіяв,
І учні, що тоді поснули сном...

Прокинувшись,  не сміли щось сказати,
Небачивши такого у житті,
Петро шатри схотів побудувати,
Не розуміли навіть те тоді...

Що величі в шатрах не помістити,
І тих, кому належать Небеса...
Всю вічність з Богом будемо ділити,
Хто йде покірно по слідах Христа.

Хто тільки в Ньому зміст життя шукає,
І прощення тих зроблених провин...
До нині Голос Божий ще лунає,
Говорить : «Мій Улюблений це Син.

Вподобав Я Його. Покірні будьте ,
Ісуса слухайте ви кожен час...»,
День Преображення - це незабутнє,
Для Церкви свято, також і для нас.

Гора Фавор побачила багато,
Як над Землею Божий Син стояв,
Він знав той день, коли піде на страту,
За тих, хто ще спасіння не прийняв.

Врятовані ми Ним, і все стерпіти,
Поможе Він, вестиме до кінця...
Через Христа тепер ми - Божі діти,
А дім наш рідний - в Небі, у  Отця.

@virsh_online

Коли туга серце твоє оповила
Шлях немов чорним килимом стелиться знов
І здається усе твої зламані крила
Ти впади на коліна , згадай про любов

Про любов на хресті що тоді розіпʼяли
Про любов , що терпіла ті муки страшні
Що ні слова лихого вона не сказала
Бо Любов все простила тобі і мені

Хай наповнить уста твої щира молитва
Хоч не довга від серця хай буде вона
І Бог буде з тобою Він поможе у битвах
Лиш відкрий свою душу для Ісуса Христа

До Нього завжди звертайся мій друже
Якщо дуже важко стає на душі
Впади на коліна з сльозами і тут же
Відчуєш ти руку Його на плечі

Тебе Він потішить , всі рани загоїть
Бо любить тебе як не любить ніхто
Дорогу твою Він легко подвоїть
Любовʼю і миром і просто добром

Бо знає Господь що у серці людини
Відомі йому всі дороги й шляхи
Чого потребує душа твоя нині
А що не потрібно сьогодні тобі

Не думай що Ісус тебе не почує
Лиш ворог шле в серце тобі ці думки
Він завжди на тебе як лев той чатує
А ти не здавайся вперед з Богом йди

Довір Йому все що тяжить твою душу
Христос понесе Він поможе в біді
Наповнить водою всередині сушу
І Славу Господню побачиш тоді

Бо той хто створив небеса і простори
Створив і людину а значить й тебе
Хто ліс поливає і зрошує гори
Не лишить ніколи він поруч іде

Коли відчуваєш самотність дитино
Ти руку на серце своє поклади
Бо там проживає Спаситель єдиний
І в серці твоєму він буде завжди

Тільки молитва нас зближує з Богом
І лиш на колінах відчуєш Його
У щирій моливі зникає тривога
Бажання серця він чує твого

Коли туга серце твоє оповила
Шлях немов чорним килимом стелиться знов
Ти повір… лиш повір Бог подасть тобі сили
На руках понесе , бо Він є любов !

Кузьміч Вікторія @virsh_online

Ранами Його

Я встала вранці рано рано,
Сьогодні дуже поспішала.
Щоб прочитати знов про рани,
Якими зціленою стала.

Відкрила Біблію,думками,
Вертаюсь в ті тисячоліття.
Ось бачу древні міста брами
І ери нашої століття.

Дорога пилу під ногами,
Ось перед натовпом ідеш.
Що кричав злобними словами,
А Ти скорботний хрест несеш.

Юрбу ось я наздоганяю,
Вже біля римської сторожі.
Ряди народу розширяю,
О,Ти знівечений мій Боже!

Тебе Ісусе не впізнати,
В вінку терновім вид Твій щирий.
Кайдани міг Ти розірвати,
Гріха, прокляття і невіри.

Зціляв, сліпим давав прозріння,
Спокій давав і воскресав.
Щоби відкрити шлях спасіння,
На Себе ношу тяжку взяв.

Велике є Твоє терпіння,
Ось де смиренню мені вчитись.
Текла Кров на сире каміння,
Як важко на таке дивитись.

Молитву за народ гарячу,
«Прости їм!»мовиш,бо шкодуєш.
В Твоїх очах я Вічність бачу,
Ту,яку людям Ти даруєш.

.Бичем поранене все тіло,
Прибите до хреста в розтяжку.
О,як Тобі тоді боліло,
Словами передати тяжко.

Страждаючи в Невинній плоті,
Віддавши дух в останній час,
Ти помирав в Своїй скорботі
І стався жертвою за нас.

Я встала вранці рано рано,
Сьогодні дуже поспішала.
Щоб прочитати знов про рани,
Якими зціленою стала.Амінь

Автор–невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online