Мій спокій

1. Ти моє щастя, Ти спокій мій,
Коли буває важко є.
До Те́бе я направлю зір свій,
Прошу,зціли серце моє!

Приспів:І мою душу Ти сповняєш,
Своє тепло даруєш Ти.
Мене любов'ю огортаєш,
Мені з Тобою легко йти.

2. Коли я в сумніви впадаю
І шлях далекий ще лежить.
Дай мені втіху Ти,прохаю,
Оберігай у кожну мить.

3. Коли не раз в битві заплачу,
Знаю,Ти Руку подаси.
Тоді ясніше я побачу,
Любов Небесної краси.

Не бійтесь старості

Не бійтесь старості і не лякайтесь,
Від неї ви не ждіть туманних днів.
Трудитись Богу з юних літ старайтесь,
Щоб всюди Він до вас благоволив!

Не проявляйте Богу нетерпіння,
Ні нарікання, стогону,ниття.
Та з кожним днем несіть Йому хваління,
Щоб підтягатись в Небо, в майбуття!

Сил для труда своїх ви не жалійте
І геть гоніть думок похмурих рій.
Щоб старець була добра–плоди сійте,
Щоб потім ви раділи в порі цій!

Хай з кожним днем слабіють зір і сили,
Хай навіть буде і слабка хода.
Будьте ж ви вірні Богу до могили
І душа буде вічна молода!

Хай навіть світ цей постає жорстокий,
Що хоче серцю рани нанести.
Та наш Отець і в старості глибокій,
Буде леліяти,носити, берегти.

І щоб із Богом бути в безкінечності,
В просторах вічних, в славних Небесах,
Живіть ви так, щоб навіть тінь безпечності,
Не закривала Божі чудеса!

Чи старість добру хочете ви мати?
Усіх любіть без міри, без кінця.
Почніть із молоду сил прикладати,
Щоб не збідніли в старості серця

І усе з подякою приймаючи,
Гоніть геть гнів,злобу́ і лінь і страх.
Щоб старість, коли труд ви починаючи,
Вас не застала в молодих літах! Амінь

Автор–невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук

Не бійтесь старості

Не бійтесь старості і не лякайтесь,
Від неї ви не ждіть туманних днів.
Трудитись Богу з юних літ старайтесь,
Щоб всюди Він до вас благоволив!

Не проявляйте Богу нетерпіння,
Ні нарікання, стогону,ниття.
Та з кожним днем несіть Йому хваління,
Щоб підтягатись в Небо, в майбуття!

Сил для труда своїх ви не жалійте
І геть гоніть думок похмурих рій.
Щоб старість була добра–плоди сійте,
Щоб потім ви раділи в порі цій!

Хай з кожним днем слабіють зір і сили,
Хай навіть буде і слабка хода.
Будьте ж ви вірні Богу до могили
І душа буде вічна молода!

Хай навіть світ цей постає жорстокий,
Що хоче серцю рани нанести.
Та наш Отець і в старості глибокій,
Буде леліяти,носити, берегти.

І щоб із Богом бути в безкінечності,
В просторах вічних, в славних Небесах,
Живіть ви так, щоб навіть тінь безпечності,
Не закривала Божі чудеса!

Чи старість добру хочете ви мати?
Усіх любіть без міри, без кінця.
Почніть із молоду сил прикладати,
Щоб не збідніли в старості серця

І усе з подякою приймаючи,
Гоніть геть гнів,злобу‌ і лінь і страх.
Щоб старість, коли труд ви починаючи,
Вас не застала в молодих літах! Амінь

Автор–невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук

"Дозволь піти до Тебе по воді"...
Я ледве чутно повторюю в молитві.
Не бачу хвиль, що рвуться до душі...
Щоб збити мене в цій нерівній битві...

Скажи лиш слово....й я до Тебе йду.
І всім вітрам мене не зупинити.
Та, знаєш, Боже, я слабка...впаду...
Я ще не вмію так як Ти любити.

Я подивлюсь на тісноту обставин,
І страх огорне все моє єство.
Прости, Господь, що віри вже нестало.
Прости, що я тону як і Петро.

І темрява вступила до душі,
І морок огорнув...не бачу світу.
"Прости, прости, Отець, прошу мені"...
Я лиш повторюю одну і ту ж молитву.

Й може для інших зараз не штормить.
Може комусь сміється зараз сонце.
А я...а я ще досі тут...болить...
Допоможи...бо як не Ти, то хто ще?

Хто ще, мене так знає як Творець?
Мені не дослідити мого серця.
Прийди в цю мить як люблячий Отець.
Ще трохи і вся віра обірветься.

Ти тихо йдеш до мене по воді.
І вже й маленькими здаються мені хвилі.
І хай там що стається ще в житі...
Скажу випробуванням твердо "Вірю".

Енн

Скажи, ти теж втомивсь від горя на планеті?
Ти теж колись розчарувавсь в житті?
Бо тут залишились лиш рани, кулемети,
Повітря розсікає кулі свист.

Скажи, що теж втомивсь шукати правду,
Втомився шліфувати всі кути.
Планета вкотрий раз стікає кров'ю,
І ми втомилися накладувати шви...

Скажи, що вже мовчать не можеш,
І говорити сили теж нема.
Я відчуваю твій прозорий погляд,
Він мужньо дивиться в майбутності туман.

Скажи, що ти звертаєш в небо очі,
Що там знаходиш порятунок від біди.
Ти ж молишся Йому у тіні ночі,
Отримуєш і силу, й мудрість в боротьбі?

І хочу чути: " Так, я попри все живу душею,
Хоч і вмираю кожен постріл, знов і знов.
Мій Бог дає мені наснагу і надію,
У Ньому джерело життя знайшов."

Гурик Тетяна

Мамі
Мама!О,яке святе це слово!
І у сні і в наяву воно є з нами.
І усюди воно повне є любові,
Серце материнське,серце мами.

Мамо!Хто любов твою не знає?
Яка вона чиста і свята!
Потішає в горі, зігріває,
Ніжна материнська теплота.

Мамо!Від колиски до могили,
Так незмінно,сильно любиш ти.
Хай слабіють і хай в'януть сили,
Твоє серце— світло доброти.

Мамо!Ти за дітей часто страждала
І скільки сліз гарячих пролила!
Через любов і ласку, що нам являла,
Ти за дітей життя би віддала!

Скільки повчання діткам ти давала,
Таким маленьким крихіткам своїм?!
З ними на коліна поруч ти ставала
І молитися допомагала їм.

Всякий раз ти в час вечірній ненько,
Забувши геть про втому і спокій,
Поправляла ліжечка рівне́нько
І пести́ла в простоті своїй.

Колискові тихо їм співала,
Щоб солодко спали малюки.
Ради них, себе ти забувала,
О, як слухали їх залюбки́!

Безтурботно, тихо і спокійно,
Засинали ми під пісеньку твою.
Ти співала так красиво, струнко й мрійно,
Як співають ангели в раю!

Ти нас вчила всіх, остерігатись,
Коли друзів вибираємо собі.
Шляхів може багато зустрічатись,
Згубних і обманутих в житті:

«В цьому світі дітки бережіться,
Ворога,що душі обкрадає.
Довірятись Богу ви навчіться,
Від гріха лиш Він нас віддаляє».

Мамо!Хто нам кращу путь підкаже?
Нема такого друга на землі!
Тільки ти всю правду нам розкажеш
Й підтримаєш в нещасті і в біді!

Та нажаль, багато зустрічаєм,
Дітей,що серце мами не хвилює,
Хто любов твою не поважає
І матір свою, зовсім не цінує.

А Христос, в останні ті хвилини,
Коли на хресті Розп'ятий був.
Страждаючи за наші там провини,
Про матір в тяжку мить ту не забув.

Бачив Він душі її страждання
і з любов'ю на неї споглядав,
Доручив матір Він Свою Івану:
«Це твоя мати»— учневі сказав.
""""""""""""""""""""""""""
О люби мій друже,свою маму!
Не засмучуй її,а бережи.
І поки ще вона живе з тобою,
То це є щастя і ним ти дорожи.

Життя буває грізним,як те море,
Для мами скоро може, проб''є останній час...
І тоді пожнеш подвійне горе
І заплачеш гірко... гірко... ще й не раз.

Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Любов матері

Одна юна мама викликом долі,
Сина родила прямо на полі.
Ледве дійшовши і там,на мості,
Ніхто їй на зустріч не йшов по путі.

Не було нікого на поміч позвати,
Інтуїтивно нещасна ця мати
В самої себе пологи приймала,
В пишні спідниці дитя пеленала,
Теплом всім своїм до грудей притискала!

Кофту останню з себе вона знявши,
Сина накрила,міцно обнявши.
Обійми розняти оті не змогло,
Зранку подружжя,що мертву знайшло,
Маму і поруч синочок малий.

І саме дивне,що він був живий.
Там вони маму похоронили,
А того хлопчика усиновили.
Про це нікому вони не сказали,
Що вдома нерідну дитину плекали.

Цю новину́ сам квартал розказав:
«Ось і бездітним Бог сина послав!».
Хлопчик щасливим у них підростав,
Волю любив,часто в полі гуляв.
Тільки гуляти куди б не ходив,
Мостик старий його часто манив.

Довго сидів він тут,рибу ловив,
Річка заросла була, невеличка,
Але йому тут так добре було.
З церкви йдучи́,мчав на поле зелене,
Ніби те місце є благословенне.

Тут він Богу молився і тихо співав,
Квітки до могилки якоїсь він клав,
Де«Жила і любила»там надпис стояв.
Коли він дорослим і мужнім вже став,
То батько у поле з собою позвав:

«Я повинен тобі таємницю відкрити,
Щоб свою старість спокійно прожити.
Вже мати тобі це не зможе сказати,
Та я–є не батько,вона–є не мати».

Повів до могили,що біля мосту
І розповів всю історію ту:
«Двадцять років назад теж так само було
І холодно сильно,все снігом мело.

Ми на візку мимо тут проїжджали,
Біля моста і картину застали:
Бачимо жінку, мертва лежала,
Біля грудей свого сина тримала.
Його ми забрали,а її у ту мить,
Похоронили, ось горбик стоїть,
Тут твоя мама рідна лежить.

Цю таємницю від всіх заховали,
Бо нас бездітними сину вважали.
Тому врятувати Господь Один зміг,
В материнських обіймах тебе Він зберіг.

Нас Він послав,щоб спасти в тім числі
І від холодної взяти землі.
Ми з плачем обійми оті роз'єднали,
Мамині руки тебе обіймали,
Вустами своїми тебе зігрівали.

Життя не жаліючи навіть своє,
Вона зігрівала тіло твоє.
Вся без одежі,стікаючи кров'ю,
Вона,як могла,тебе гріла любов'ю.
Це мами твоєї є синку могила,
Де надпис стоїть«Жила і любила».

Покоїться рідна тут мати твоя,
Постій,поклонись і додому йду я!».
Над полем крутилась зимова імла,
Та крик враз роздався:«Мене ти спасла,
Кохана,хороша ти мамо моя!

О,що рідна,люба віддам за це я?
Тобі було холодно,ти замерзала,
Все знявши з себе,мене рятувала.
Цей жертвенний подвиг повік буде жити,
Тебе неможливо ніяк оживити!

Зробити нічого хоч вже не зумію,
Та могилу твою я зігрію, зігрію!»...
А поруч прохожий свій погляд підняв,
На хлопця,що одіж з себе свою зняв.
І горбик отой обіймав і ридав,
Маму собою,як міг,зігрівав!

О,діти!, скоріше, скоріше спішіть
І маму сильніше свою обійміть!
Допоки вона ще жива,вас чекає,
Зігрійте її,як вона зігріває!
Поможе у всім,впасти духом не дасть,
Все краще для вас,своїм дітям віддасть.
Якщо й час настане тяжко́ї біди,
То мама на захист прийде і туди!

Автор–Ольга Руді;
Переклад Ангеліни Ющук

Її молитви...

Її молитви крила у польоті,
Це радість у хвилину непросту...
Підтримка у поразках і скорботі,
Матуся все розказує Христу.

Молитви мами бережуть так часто
Нас від тенет неправди в світі цім.
Вони нам не дозволять в прірву впасти,
Напевно, що нема рахунку їм...

Тримають міцно на слизькій дорозі,
Є сонцем вдень і Ангелом вночі..
Молитва це розрада у тривозі,
Бальзам цілющий зраненій душі...

Солодкі сни до ранку діти бачать,
А хтось очей в цю ніч і не зімкнув...
Знов мама не одна в молитві плаче,
Щоб Бог з дітьми постійно поруч був ...

Ми перейдемо у житті крізь битви,
Ми вирвемось до світла із пітьми...
Допоки не стихають ще молитви,
Допоки наші моляться мами...
@poesiaGod

А наші матері ведуть війну ,
А наші матері теж часто в битвах....
Коли спимо- їм зовсім не до сну,
Летять у Небеса святі молитви...

Ніколи не признаються мами ,
Як часто сили їм не вистачає ...
Нас бережуть під власними крильми ,
Неправоту і грубість пробачають...

В боях стоять до самого кінця ,
Невидимою є нам їхня зброя...
Пробиті тільки кулями серця ,
Не претендують на звання героя...

Любов не зрозуміти матерів....
Байдужістю її не погасити...
Хоч скільки б не сказали гострих слів,
Мами нас будуть всеодно любити...

І часто так схвильованно вони ,
Від нас  чомусь ховають мокрі очі...
Щоб не томились відчуттям вини ,
Нас підіймають в прогріхах охоче...

Так легко через терни  йдемо ми,
Здається : посміхається удача...
Тим часом , наші моляться мами ,
Тим часом перед Богом кожна плаче...

Вже стільки раз від горя у житті,
Дітей своїх собою накривали,
І несли нас потомлених в біді,
Із лап ворожих діток виривали ....

Глибокі шрами не розгладить час ,
Ті шрами - знак ... Матусі воювали,
За наше щастя світле і за нас ,
До Бога наші кроки направляли...

Яка є сила в маминих руках...
Вона тримає меч й долоньку сина ...
Сивіє рано і не по роках,
Важкий їй хрест покладено на спину....

Без нарікань , без скарг його несе ,
І знаю я : на поворотах долі,
Її любов від розпачу спасе ,
Вона розділить навпіл чашу болю...

Вінці плетуться в Небесах, вгорі ...
Отримати їх буде ще нагода...
В боях ви  не здавайтесь , матері ,
Готує Бог за все вам нагороду.


Ми стежку ще проходимо земну,
Летять роки... за літом кожним - осінь...
А наші матері ведуть війну...
А наші матері у битвах досі....

( ©️ Н. Луцик- Мартинюк
14.05.2023)

2 Кор. 12:10 (UTT) ... бо коли я немічний, — тоді я сильний.

Тільки Ти можеш знов підняти,
Тільки Ти можеш дух зміцнити,
Тільки Ти можеш сили дати
Далі йти і не знемагати.

Ти укажеш шлях новий, прекрасний
До мети вічної небес.
Ти поможеш горіти й не гаснуть,
Щоб мій вогник не тлів і не щез.

Я піду за Тобою, мій Боже,
Бо рука Твоя мужньо веде.
Ти - опора моя і негоже
Опускати крила свої тепер.

Ще не все я здолала нині,
Ще потрібно іти вперед,
Бо чекає мне спочинок
Лише в небі святих осель.

То ж крокую за Спасом сміло.
Ще потрібно справи скінчить.
І доручене Богом діло
Вірно звершувати і жить.

Як же вдячна Тобі, Ісусе,
Що незмінно зі мною поруч Ти
І коли на землі стомлюся,
Ти підіймеш і зможу я далі йти!
16.05.24
Анна Михайлус

Дух Святий

Останній раз слова проговоривши,
Останній помах рук...і Богочоловік,
Братів і учнів на землі лишивши,
Вознісся в неприступний Отчий світ.

Апостоли стояли і дивились,
Відходив як їх Вчитель,їхній Друг.
Від розставання їх серця німіли
І від печалі в'яло все навкруг.

Та зазвучало ангельське враз слово:
«Оцей Ісус,Який пішов від вас,
В такому образі вернеться знову,
Яким ви бачили Його в цей час!».

І підбадьорившись цією вістю,
Пішли апостоли в Єрусалим.
Перебували разом і чекали,
Що обіцяв Спаситель дати їм.

Благав Син в Батька й Він проявив милість,
Святого Духа благодать послав.
День наступив–зішестя ось звершилось,
Народження Христовій Церкві дав.

Із то́го дня епоха ця настала,
На цій проклятій і хворій Землі,
В серцях людських віра зерном зростала,
Любов з надією за нею йшли у слід.

«Вкладу в вас Дух Мій!»–обіцяв Спаситель
І Дух Святий Святим вогнем Своїм,
В храми́ну грішника спустився вище
І в Храм Завіту освятив її.

Оселю світлу у творінні но́вім,
Знайшов Владика Триєдиний знов.
Щоб той,хто з'єднується з Богом,
Небесну пізнавати став Любов.

З людиною заговорила Вічність,
Прекрасно,аніж мати,у ту мить.
Очищеного серця слух ритмічний,
Мова любові здатна розуміть.

О, чуєш грішнику, твоє сирітство,
Пропало,зникло немов сірий дим.
Верховне вже тобі дано Батьківство,
Христовим Духом,Славним і Святим!

Ти чистий,щоби добрими плодами,
Твоє земне життя повним було,
Щоб ароматом Божими ділами,
Для всіх людей і пахло і цвіло!

Ти є збережений від світу злого,
Щоби дійшовши по шляху земнім,
Зміг з радістю зустрітися ти з Богом,
Достойно увійти у Вічний Дім;

Твій Керівник тебе всюди проводить,
Скрізь перепони й тисяч перешкод.
І погляд над тобою Він не зводить,
Веде через велику кількість вод.

Якщо спіткнешся–Він підніме знову,
Він біля те́бе є,біля мене.
Тільки поклич Святе ім'я Христове
Й пітьму яскраве Світло віджене.

Коли лякаючі до те́бе біди,
Підступлять чи скорботи надійдуть.
То ти Втішителю про це повідай
І Божі Руки страх цей відженуть.

Не забувай–в тобі перебуває,
Христовий Послане́ць–це Дух Святий.
Тож хай подяки пісня не змовкає,
За Дар оцей,безцінно дорогий!

Хай чується в земних всіх володіннях,
Жертва свята освячених всіх вуст:
«Великий,Славний Пан і Бог спасіння,
Отець і Дух Святий і Син Ісус!».Амінь

Автор–Анна Лукс;
Переклад Ангеліни Ющук

Я не знаю, як Ти навіщаєш,
Дух Святий мене тут на землі.
Та мене Ти часто потішаєш,
В важкий час приходиш в тишині.

В час, коли сльозами я заллюся,
Коли зникне шлях в глухій імлі.
Коли у душі своїй томлюся,
За тих,хто є не відданий Тобі.

Може, Сам розвіюєш Ти ту́гу,
В комусь працю звершуєш Свою,
Може нагадав про мене другу,
Щоб він в душу заглянув мою?...

Може у тиші з Вічного Слова,
Мені настанови подаєш?..
Промовляєш у Святій Любові,
В саме серце тихо увійдеш.

Неможливо навіть уявити,
Що живу без Те́бе в світі я.
Щоб на мить мене зміг залишити,
Без Тебе зовсім не те життя...

І лише знайомою, з Тобою,
Може маритись туманна путь,
Путь, по котрій Ти ідеш зі мною,
Де до Себе зможеш пригорнуть.

Я пам'ятаю, що було б зі мною,
Куди б життя безбожне привело,
Допоки не зустрілася з Тобою
І не відчула би Твоє тепло!...

І тепер можу трішки уявити,
Ким я б була серед земних турбот,
Без Твого подиху прожити
І без Твоїх потіх серед скорбот!

З Тобою йду долиною я плачу,
Із сили в силу переходжу в ній.
Вона тоді стає мені, як вдача
І знахідка в долі моїй земній.

І дощ Твоїх Святих благословінь,
Навіть зелене листя оживляє,
З Тобою стає рідна Неба синь,
Наче в саду,з Тобою розцвітаю!...

За все це у молитві я своїй,
Несу хваління, вдячність всю без міри.
Нввіщай далі мене Дух Святий
На цій землі.ЗміцняйТи мою віру! Амінь

Авто–Юлія Міцуль;
Переклад Ангеліни Ющук

ПО ПРЕКРАСНИХ МІСЦЯХ....


А якби у житті я своїм знемогла,
Обернувся у плач тихий спів...
А якби і смоківниця не розцвіла ,
Й  листям вітер лише шелестів...

А якби сталось так... виноградна  лоза ,
Не принесла врожаю мені...
Всі оливки оббила нежданна гроза ,
І стояли поля в порожні...

А якби у кошарі не стало овець ,
В стайнях тиша блукала сама...
А якби і настав дням прекрасним  кінець ,
І здалося б : надії нема...

Я й тоді буду тішитись , Боже,в Тобі,
Ти спасіння ... Яким  веселюсь
Ти є сила моя , радість серцю в журбі...
І з Тобою тут втрат не боюсь...

Зробиш ноги міцними , як в лані , мої
На висоти вперед поведеш
Втихомириш у серці нерівні бої
І в час болю мене обіймеш...

Крізь роки вчиш літати , хоч крила слабкі,
То пошарпає вітер життя...
Знов молюся , втираючи сльози гіркі
І здається... я просто дитя...

Але дав насадити мені перший сад,
У кошарі овець маю я...
Тут смоківниця є , там росте виноград ,
А ще далі- багаті поля...

А якби їх не стало , в однісіньку мить ,
Боже , душу від ремства спаси
Хай ця втрата ще трохи у ній поболить ...
Мир і спокій мені принеси...

Знаю я ще прославлю не раз і не два ,
Мого Господа в щирих піснях
Існувала без Нього. А в Ньому жива ,
Є насліддя моє в Небесах ...

Хай відкритими будуть уста для хвали ,
Хай відкритими будуть для слів...
По прекрасних місцях мої межі пройшли
По прекрасних місцях Бог провів.
( ©️ Н. Луцик- Мартинюк)

Якщо ти у дорозі цій втомився
І десь спіткнувшись не хотівши впав
То знай, Твій Бог на тебе все дивився
Ти тільки очі в гору підіймай.

Якщо в дорозі ненависть, обіди
Поранили тебе і тяжко йти,
Не падай духом,ти сильніш молись.
А перемога буде в боротьбі.

Мій друже, темрява кругом і мало світла
Вставай світильник в гору підніми
Поглянь як люд у беззаконні гине
Ти голос Божий людям передай

Тебе Господь покликав на служіння
Він хоче вірним бачити тебе
Поправ світильник не побачиш тління
І віра в Бога, поведе тебе

Іди трудись а нагорода буде
За вірність вже готовиться вінець
Ти тільки на Ісуса більш дивися
Скорботам всім наблизиться кінець

Наш Бог є світло- наповняйтесь Богом
Чим більше Бога буде у житті
Тим легше буде йти по цих земних дорогах
Бо наше є спасіння у Христі

Він переміг, то перемога буде
І переможно пісня зазвучить
Земне пройде а Боже вічно буде
І з Богом в вічності ми будем вічно жить.
Крот Василь С. @virsh_online

ПОТЯГ ЖИТТЯ....

Потяг життя курсував по дорозі.
Багато людей в ньому їхало там
І діти й дорослі турбота й тривоги
По всьому салоні звучав шум і гам

І різні розмови проносились тихо
Крізь вікна і стелю лунали вони
Комусь радість в серце , комусь тільки лихо
Вони доставляли як тільки могли

Цікавить робота , яка там зарплата
Та ні не підходить , мені замала
Таку щоб на море й квартиру придбати
Я кращу знайду , сказала вона

Так так усе правильно ви зрозуміли
Спочатку кар'єра вже потім сім'я
Для чого тягар цей з собою носити
Та це особисто думка моя

Я до церкви сьогодні іду ти зі мною?
Та ні не моє це озвався сусід
Посада його була не простою
А що ж скажуть люди звучало услід

Лунали розмови вже потяг не їхав
Лиш один пасажир стояв біля дверей
Він мовчав тільки сльози капали тихо
А серце стискалось за всіх тих людей

Всі штовхали Його всі його виганяли
Не хотіли послухати в серце впустить
Бо любові Ісуса вони ще не знали
І не вміли вони так як Бог наш любить

Без Христа в житті цьому усі заблукали
Куди їхати вже той потяг не знав
І як тільки Ісуса слова пролунали
Я ж за всіх любі друзі , за вас помирав

Вмить покрила вже тиша розмови холодні
Серце билось сильніше ніж зазвичай
І за всіх друзі вас кров текла з рук пробитих
Ісус голосніше вже вдруге сказав

Хто почув ці слова той змінився для неба
А хто ж ні свій він шлях сам вибирав
Та цей голос сьогодні лунає й для тебе
Ти задумайсь щоб потім не постраждав

Бо як тіло погублять душа буде з Богом
Коли ж душу вкрадуть вже не вернеш назад
А ще поки потяг життя твого їде
Посади за кермо Ісуса ти сам

І побачиш ,як візьме за руку тебе Він
І лиш разом ви будете стежкою йти
Доведе до мети , бо веде Бог до неба
Та дорогу ту зможеш лиш з ним віднайти!

Kyzmich Viktoria

* * *

Хай вам нiколи не забракне сили
Свiй дiм iз Мудрiстю побудувать,
Щоб всi роки i лiтнi, i осiннi
Були щоденно радiстю для вас.

Коли Син Божий буде в вашiй хатi,
У справах ваших, душах i серцях,
Покiрно грози будуть всi стихати
Перед лицем Небесного Отця.

Нехай кохання завжди юним буде,
Хай не старiють вашi почуття,
Нехай нiщо сердець вам не остудить,
Нехай лiта, як голуби, летять.

Щоб з вiрою ви пам’ятать умiли
Те, що любов завжди, завжди права.
Двi вiчнi подруги Надiя й Божа Милiсть
Нiколи хай не залишають вас.

Хай день ваш починається з молитви,
Цвiтуть в саду олива i мигдаль,
I кожен вечiр музикою квiтне
Як пiанiста юного рояль.

Заради миру i добра заради
На вартi свого щастя стiйте ви,
Хай вам усюди свiтить Сонце Правди
I йдуть дощi лише благословiнь.

I в день оцей, щасливий i святковий,
Вiд всього серця хочем побажать,
Щоб вiчно з вами було Боже Слово,
Щоб з вами була Божа благодать.

Ярослав Велиган

https://bogpoet.com.ua/autor/veligan-yaroslav/xajvam-nikoli-nezabrakne.html

" Діамант"
Ти хотів щоб була діамантом ,
Ну а  я,  не хотіла в вогонь.
Я хотіла іти легким шляхом,
Не хотіла страждать на землі.
Ти хотів мене вести до неба,
Та Твій шлях є тернистим, важким
Та пізнавши Тебе ,зрозуміла
Боже, хочу дійти до небес!
Я не хочу втрачати спасіння,
Шлях тернистий пройду, лиш прошу
Не залиш мене Батько Небесний
Я без Тебе не зможу дійти .
Зустрічаю я часто каміння і тривоги в своєму житті.
І не легко забути про тіло, і думки про земне залишить .
Як любити людей що кидають ,кожен раз за добро камінець?
Як прощати тих хто ображає?
Як любити Спаситель як Ти?
Я не можу любить в повну міру, так як Ти ворогів за все зло .
О мій Батько , як складно камінню діамантом безцінним ставать,
Та в усьому Ти допомагаєш ,
І ведеш до Небес до Отця
Хочеш щоб ми любили , прощали ,
Навіть тих, хто замислює вбить , хто бажає лиш зла і кидає кожен раз в нас важкий камінець .
Нам не легко про тіло забути і бажання відкласти свої ,
Кому скрутно- відати останнє, 
Як нам складно зробити таке?
Бо ми думаєм , що ж буде з нами ? Як відам я останій шматок ? Як відам я останні фінанси? І на що мені далі прожить? Ми живемо в сучасному світі , інші хай допоможуть , не я . Я не буду ділитися з братом, нехай хтось допоможе мені .
Я не буду молитись за іннших , в мене ж теж так багато проблем . Я підтримать його не бажаю, хай  шукає він друзів своїх.
Крок за кроком ми робимо вибір, залишатись камінням простим чи дозволити Богу творити і робити з нас діамант .
І якщо зробим правильний вибір то прийдеться пройти крізь вогонь .
Та Господь  не залишить ніколи .
Допоможе пройти Він скрізь терни ,
І Обітре Він кожну сльозу .
Пронесе тебе Він на долонях,
Він є поряд ,  лиш вір і молись.


Автор вірша : Овсійчук Любов

«Усе на світі створене з любові»

* * *

Усе на світі створене з любові:
І травина, квітка, колосок,
І метелик, бабочка, мураха,
Й солов'їний ніжний голосок.

Червонястий мак, синій дзвіночок,
Що росте на грядці у рядочок,
І верба розлога, і тополя
Появилися з Небесної Любові.

Усмішка дитини, погляд мами —
Це любов, що зрощена віками.
Море світла, сяєво сердечне —
То любов безмежна, безконечна...

І тому усе живе — навічно,
Бо ясніє там Любов одвічна...

Марія Дем'янюк
@virsh_online