"ОСАННА " ЧИ 'РОЗІПНИ"??

Лягла вперед Спасителю Святому,
Дорога, що в Єрусалим веде,
Скажіть скоріш тепер дочці Сіону,
Ось Цар смиренний Твій до тебе йде.

Спасіння світло ллється крізь століття,
Любові Божій не знайдемо меж...
Проте, сьогодні для Ісуса віття,
Ламаєм, шлях встеляємо з одеж...

Христа стрічаєм криками :"Осанна!",
І радість в душах, торжество в серцях,
Ісус же бачить хрест Свій дерев'яний,
І чує інше в наших Він словах...

Видніються не квіти...Цвяхи й терни,
Й голгофський час до болю престрашний,
"Царю Осанна'"-крик у вирок зверне,
І Небо все здригнеться...Розіпни!

Невже,це Той,Якому наче вчора,
Стелилось віття, тішилась юрба,
Невже Йому іти на страту скоро,
В Христовім серці смуток і журба...

А Очі...Очі сповнені любові,
О скільки в Них і співчуття й жалю,
Стечуть із Рук Невинних Краплі Крові,
Уста промовлять:"Отче,їх люблю...".

Про Одяг кинуть воїни свій жереб,
І розірве всю тишу молот враз...
Прости їм,Батьку...І заплаче Небо,
"Звершилось"-ввись злетить у смертний час.

Про Себе Він не думав анітрохи,
Ісус Христос людину полюбив,
Аби вона в спокуті на Голгофу;
Йшла ,щоб її Ісус прийняв  .. простив....

І під хрестом не "Розіпни!"-"Осанна!",
Спасенне серце мовило щоб знов,
Бо Ранами Ісус зціляє рани,
Дає прозріння,втіху і любов.

Сьогодні Він в Єрусалим в'їжджає,
До Тебе ,друже,ось Святий гряде,
А як Його в цей день ти зустрічаєш?
Чи місце у твоїй душі знайде?

Невже вона немов тверде каміння,
Грядущого до себе не прийме?
Невже із уст не вирветься хваління,
Чи спить ще нині в злі єство німе?

Вставай з гріхів. Ночей знялась сутана,
У Небо нині очі підійми,
Стрічай Ісуса криками:"Осанна!",
Його гірким не зраджуй :"Розіпни!".

Вклонись Христу! Будь Богу за дитину,
Всевишньому віддайся ти сповна...
І Сам Спаситель у Святу родину,
Тебе прийме, де радість неземна...

О як тебе стрічатиме все Небо,
Як Ангели співатимуть пісні,
Ламатись віття буде там для тебе,
Тобі простягне Руки Бог Свої.

Новий Єрусалим усіх чекає,
Запрошення святе не відкидай,
Христу :"Осанна!" хай із уст лунає,
Царя Царів сьогодні зустрічай.

Як зустрічі з Христом вже мить настане ,
Яке вітання скажеш йому ти ?
Чи "Розіпни" чи радісне " Осанна ",
"Осанна " чи зрадливе:" Розіпни"?.

(2017 ©️ Н . Луцик- Мартинюк) @virsh_online

* * *

Схиляюсь, Господи, до Тебе,
Я йду до Твого вівтаря,
До зір незайманого неба,
Де світиш Ти — моя Зоря.

Іду… Надламана й розбита,
Не подолати біг життя,
Життя, що ще не пережито,
Неперековані літа.

Нехай в Тобі потішу душу!
Нехай забудеться біда!
Тобі, мій Боже, не байдуже —
Про біль мій, Господи, згадай…

Візьми мене, прошу, на крила
Й до Себе тихо пригорни,
І в серце стомлене, безсиле,
Надію на життя вдихни!

Олеся Білоус

https://bogpoet.com.ua/autor/bilous-olesya/shylyayus-gospody-do-tebe/

@virsh_online

Цінуємо кожним, хто підтримує наш канал:
4441114402485468


Вірші для публікації, питання співпраці - @virsh_onlinebot

Будьте благословенні !🙏

Страждання Христа

«Мій Отче,Я Готовий, хоч болить,
Готовий тут за них все протерпіти.
І зараз ось,молю в Тебе в цю мить,
Прости їм, бо не можуть зрозуміти!

Вони не знають, чинять що і з Ким,
Диявол їх сюди загнав обманом.
Жорстокість їхню Я пробачив їм,
Це треба Батьку так за нашим планом».

І сльози ллються з кров'ю пополам:
–«Ні, не образа! Я люблю їх Отче!
Вони нещасні! Ти це бачиш Сам,
Гріх,мов черв'як, серця їх то́чить!

Наділи ось на голову вінець,
Той, який в руки їхні вклала сила.
Та, що постала проти Тебе Творець,
Де поспіхом за нею йде могила.

В очах темніє від ударів їх,
Шипи встромили вже Мені у скроні.
Як боляче! Як боляче за них,
Що в агресивному вони полоні!».

О воїни! На що ви ризикнули?
За що так Бра́нця мучите Цього́?
Ви теж у своїй злості потонули,
Чому так поступили? Для кого́?

А ви, злобою сповнені своєю,
Як можете «На хрест Його!»кричати?
За що ви так з Людиною Цією?
Готові кров Його на дітях взяти!

«Здавалось, що терпіти сил нема,
Та Я терплю, зусилля прикладаю.
Мій Отче! Тут за них Я недарма,
На цім хресті,весь біль їхній прощаю.

Ось накінець Голгофа.Всі прийшли,
На хрест лягаю...і удар, удар!
Прибитий Я!Ось хрест Мій піднесли,
Як боляче! В кожній клітині жар!

О люд! Кричати скільки будеш ти?
–«Зійди з хреста!–зухвало промовляють.
Прошу Тебе мій Батьку, їм прости,
Бо вони чинять те, чого не знають!

Ілі,Ілі!О ламма савахтані!
Мене мій Боже Ти чому покинув?»
Саме в хвилини ці передостанні,
До Неба голос болісний полинув.

Римський вояк оцет Йому подав,
–«Ні, не потрібно, Я чашу іншу п'ю.
Для вас Отець цю чашу готував,
За вас страждаю,бо сильно так люблю!».

Останній крик.І духа Він віддав,
Зверху донизу вмить завіса рветься.
Земля тряслась і страх всіх обійняв,
Гроби відкрились, дивина стається:

Тіла колись померлих всіх святих,
Воскресли і з'явились багатьом.
Про це розказано в словах простих,
У Книзі,що є Вічним Джерелом.

Ісуса поховали.Та Він встав,
Із мертвих, для всіх вірних оправдання.
І чим би нас лукавий не лякав,
Цей вірш священний зве до покаяння.

Нехай душа повірить грішна та
І прийме благу звістку про спасіння.
Про страшну смерть Спасителяь Христа
Й про переможне чудо воскресіння! Амінь

Автор–Людмила Шульговська;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

У тривогах земних і втратах ,
Зізнаюся Тобі , мій Боже ,
Зрозуміти я все не здатна ,
Осягнути всіх дій не можу.

Що без Тебе дрібний мій розум?
Де є відповідь на питання?
І не сохнуть гарячі сльози ,
І чомусь Небеса в мовчанні...

Всі потрібні слова скінчились,
Щоб кожне "чому " пояснити...
Невідоме таким й лишилось...
Боже, Боже.. як далі жити ?

Шлях земний мій неначе в Йова ,
І здавалось: Тебе я знаю,
Розумію.... ще не готова ,
Від мовчання Твого страждаю...

Я чекала долин з квітками ,
Замість них лиш пісок й пустеля...
Вірю серцем своїм й думками,
Що молитви - не лиш до стелі...

Хоч і страшно мені буває
Пізнавати Тебе , Ісусе
Досконало Тебе не знаю...
А розлуки й на мить боюся...

Не такий Ти , щоб злого бажати,
Не такий Ти, щоб просто бити...
Ти такий, щоб мене тримати ,
Ти такий, щоб мене любити ...

Ти зі мною, коли я плачу ,
Ти зі мною, як страх лягає...
Наперед мою долю бачиш ,
Про одне лиш Тебе благаю :

Дай мені у земних стражданнях,
Прославляти Тебе, мій Боже,
Довіряти Тобі всі питання ,
Бо лиш Ти пояснити все можеш.

Коли кроки Твої я чую
Буря в серці тоді стихає ...
Більше вітер в лице не дує ,
Із душі страх кудись зникає.

Бо приходиш лише з любов’ю,
Не знаходжу я в ній обману ...
Ти зціляєш Святою Кров'ю
Всередині найглибші рани ...

Ти Один є моя Надія
Ти та скеля , яка спасає
Ти Один , в Кому я радію
Бога іншого я не маю .

Коли обіймаєш мене Ти міцно ,
Розумію і знов запевняюсь:
Ти усе , що мені потрібно,
Ти усе , що в житті я маю ...

Мартинюк Наталя

Ти вчив мене ходити по воді,
А я завжди дивилася на хвилі.
Себе сама бажала зберегти,
А Ти хотів щоб я жила по вірі.

І хвилі відчаю,страху і безнадій
Мене не раз хотіли потопити...
Та Ти спішив змінити хід подій
Продовжував мене й тоді любити.

Ти вів мене так часто крізь вогонь.
Ні,не для того щоби спопелити!
А щоб відчула там тепло долонь
І щоб по вірі далі могла жити.

Життя по вірі...це нелегкий шлях..
Це дні і ночі у сльозах,в молитві.
Це твердо знати,що на небесах
Є Батько,він підтримає у битві...

О скільки їх було,смертельних битв!
Коли не мала більш надії жити...
Та в них пізнала всю красу молитв
І вчилась з Татом просто говорити...

Життя по вірі вище всіх тривог.
Це впевненість у тому,що не бачиш.
Це завжди тісний з Богом діалог
Навіть коли ночами гірко плачеш...

Не сильна я...Ти знаєш це Господь!
Так часто падаю,боюсь і плачу.
Та дякую,що любиш і ведеш
Що я для Тебе так багато значу!

Щаслива бути донькою Царя!
З Тобою я пройду крізь буревії.
Тримай мене за руку як дитя
І проведи вузьким шляхом по вірі...

Дзюба Олена

Двоє царів

Не про те вам кажу, щоб безпечні ми бу́ли,
Ви надійтесь на Бога! Ось про що говорю!
Просто повість згадалась, що в вічність минула,
Як один цар промовив вбивці - царю:

Ти наповнив долини своїми конями
І військами горби ти прослав, як піском.
Оточи́в мій народ і смієшся над нами,
Бо тому що народ мій не великий числом.

У військових знаряддях твої перемоги
І тремтіння взяло нас, як сюди ви зайшли.
Але нас поразити не матимеш змоги,
Бо не проти людей ви, проти Бога пішли.

А у нас - наш Господь, ми Його не лишили,
До Його ми тягне́мось єством всім своїм.
І ми служим Йому, наші старці служили
І надію тримаємо тільки у Нім!

Якщо Він-наш Господь, як Його поміж нами,
Не прославить і як Йому не служить?
І хліби́ пропозицій лягають рядами
І молитви, на пальцях яких не злічить!

Його заповідь нам всім у серце запала,
Його шлях є чудовий завжди і тому,
Ми служити не будем астартам,ваалам
І служити хамосам.Але тільки Йому!...

І сьогодні, в наш день, із джерел усіх різних,
Про майбутню біду говорити почнуть,
Про можливу війну, згубну виразку грізну
І стихій, що неспокій в місцевість несуть.

Досягає нечутних раніше масштабів,
Тероризм, що гуляє по різним місцям.
І повзуть де-не-де,наче чорні ті жаби,
Сотні різних хвороб, невідомих ще нам...

Навіть можуть у сильних колінах здригнутись
І сміливі вже сплять з пістолетом в руках.
І вже їм не до сну, бо бояться проснутись
І почути новини, від яких бере страх.

А у нас - наш Господь,
ми Його не лишили,
До Його ми тягне́мось єством всім своїм. І ми служим Йому наші старці служили
І надію тримаємо тільки у Нім!

Якщо Він-наш Господь, як Його поміж нами,
Не прославить і як Йому не служить?
І хліби́ пропозицій лягають рядами
І молитви,на пальцях яких не злічить!

І той камінь, як свідок,стоїть біля гробу,
Підійди і поглянь-там лише пустота.
Наш Спаситель живе і давай ти попробуй,
Підніматись з спасенним народом Христа!

Його заповідь нам всім у серце запала,
Його шлях є чудовий завжди і тому,
Ми служити не будем астартам,ваалам
І служити хамосам. Але тільки Йому!Амінь

Автор:Леонід Писарчук;
Переклад Ангеліни Ющук

Ти навчав мене сильною бути.
Не здаватись серед бурь попри все.
Ти втішав мене, вчив Твій голос чути.
Завжди чекаєш в молитві мене.

Ти був зі мною, коли страшно.
Коли розчаровувалася в людях я.
Приходив до мене завжди вчасно.
Щоб зрозуміла, що в світі цім я не сама.

Ти лікував мої болючі рани,
Ти дав мені відчуть Твоє тепло.
Ти потішав мене старанно.
Такого Бога як Ти більш нема і не було.

Ти чув мої молитви...
І завжди відповідь на них давав.
І сльозу мою Ти кожну витер.
Ти бачив повноту моїх переживань.

Ти завжди був зі мною,
Коли буря й сильний ураган.
Але ти вів мене Своєю рукою.
Руку мою від Своєї не випускав.

Я відчувала як Твоя долоня
Доторкалась ніжно моїх рук.
Любов твоя навіки вчора і сьогодні.
І Даєш мені відчути, що ти зі мною тут.

Ти любив мене і любиш палко.
А я любов Твою не можу пояснить.
Хоч не роблю я те, що хочеш часом.
Та любов твоя не зникає до мене ні на мить.

Ти ніколи мене не лишаєш.
Напевно, тому, що дуже полюбив мене.
Ти завжди так за мене дбаєш.
У біді Ти не забув мене ніколи і ніде.

Ти так говориш ніжно в серце.
Твій голос розвіває всі вітри.
І до цього часу я знаю твердо-
Ти зі мною є по всі віки.

І хоч очами я Тебе не бачу,
Та серцем відчуваю, що Ти поруч є
Гріхи мої усі пробачиш.
І візьмеш в обійми Ти дитя Своє.

А я, мій Тату триматимусь Тебе.
І вірю, збережеш у день лихий.
Сказати можу завжди і тепер.
Такого як Ти, мій Бог, немає й не буде ніде.

Автор: Ксенія Каплаух

Мій спокій

1. Ти моє щастя, Ти спокій мій,
Коли буває важко є.
До Те́бе я направлю зір свій,
Прошу,зціли серце моє!

Приспів:І мою душу Ти сповняєш,
Своє тепло даруєш Ти.
Мене любов'ю огортаєш,
Мені з Тобою легко йти.

2. Коли я в сумніви впадаю
І шлях далекий ще лежить.
Дай мені втіху Ти,прохаю,
Оберігай у кожну мить.

3. Коли не раз в битві заплачу,
Знаю,Ти Руку подаси.
Тоді ясніше я побачу,
Любов Небесної краси.

Не бійтесь старості

Не бійтесь старості і не лякайтесь,
Від неї ви не ждіть туманних днів.
Трудитись Богу з юних літ старайтесь,
Щоб всюди Він до вас благоволив!

Не проявляйте Богу нетерпіння,
Ні нарікання, стогону,ниття.
Та з кожним днем несіть Йому хваління,
Щоб підтягатись в Небо, в майбуття!

Сил для труда своїх ви не жалійте
І геть гоніть думок похмурих рій.
Щоб старець була добра–плоди сійте,
Щоб потім ви раділи в порі цій!

Хай з кожним днем слабіють зір і сили,
Хай навіть буде і слабка хода.
Будьте ж ви вірні Богу до могили
І душа буде вічна молода!

Хай навіть світ цей постає жорстокий,
Що хоче серцю рани нанести.
Та наш Отець і в старості глибокій,
Буде леліяти,носити, берегти.

І щоб із Богом бути в безкінечності,
В просторах вічних, в славних Небесах,
Живіть ви так, щоб навіть тінь безпечності,
Не закривала Божі чудеса!

Чи старість добру хочете ви мати?
Усіх любіть без міри, без кінця.
Почніть із молоду сил прикладати,
Щоб не збідніли в старості серця

І усе з подякою приймаючи,
Гоніть геть гнів,злобу́ і лінь і страх.
Щоб старість, коли труд ви починаючи,
Вас не застала в молодих літах! Амінь

Автор–невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук

Не бійтесь старості

Не бійтесь старості і не лякайтесь,
Від неї ви не ждіть туманних днів.
Трудитись Богу з юних літ старайтесь,
Щоб всюди Він до вас благоволив!

Не проявляйте Богу нетерпіння,
Ні нарікання, стогону,ниття.
Та з кожним днем несіть Йому хваління,
Щоб підтягатись в Небо, в майбуття!

Сил для труда своїх ви не жалійте
І геть гоніть думок похмурих рій.
Щоб старість була добра–плоди сійте,
Щоб потім ви раділи в порі цій!

Хай з кожним днем слабіють зір і сили,
Хай навіть буде і слабка хода.
Будьте ж ви вірні Богу до могили
І душа буде вічна молода!

Хай навіть світ цей постає жорстокий,
Що хоче серцю рани нанести.
Та наш Отець і в старості глибокій,
Буде леліяти,носити, берегти.

І щоб із Богом бути в безкінечності,
В просторах вічних, в славних Небесах,
Живіть ви так, щоб навіть тінь безпечності,
Не закривала Божі чудеса!

Чи старість добру хочете ви мати?
Усіх любіть без міри, без кінця.
Почніть із молоду сил прикладати,
Щоб не збідніли в старості серця

І усе з подякою приймаючи,
Гоніть геть гнів,злобу‌ і лінь і страх.
Щоб старість, коли труд ви починаючи,
Вас не застала в молодих літах! Амінь

Автор–невідомий;
Переклад Ангеліни Ющук

"Дозволь піти до Тебе по воді"...
Я ледве чутно повторюю в молитві.
Не бачу хвиль, що рвуться до душі...
Щоб збити мене в цій нерівній битві...

Скажи лиш слово....й я до Тебе йду.
І всім вітрам мене не зупинити.
Та, знаєш, Боже, я слабка...впаду...
Я ще не вмію так як Ти любити.

Я подивлюсь на тісноту обставин,
І страх огорне все моє єство.
Прости, Господь, що віри вже нестало.
Прости, що я тону як і Петро.

І темрява вступила до душі,
І морок огорнув...не бачу світу.
"Прости, прости, Отець, прошу мені"...
Я лиш повторюю одну і ту ж молитву.

Й може для інших зараз не штормить.
Може комусь сміється зараз сонце.
А я...а я ще досі тут...болить...
Допоможи...бо як не Ти, то хто ще?

Хто ще, мене так знає як Творець?
Мені не дослідити мого серця.
Прийди в цю мить як люблячий Отець.
Ще трохи і вся віра обірветься.

Ти тихо йдеш до мене по воді.
І вже й маленькими здаються мені хвилі.
І хай там що стається ще в житі...
Скажу випробуванням твердо "Вірю".

Енн

Скажи, ти теж втомивсь від горя на планеті?
Ти теж колись розчарувавсь в житті?
Бо тут залишились лиш рани, кулемети,
Повітря розсікає кулі свист.

Скажи, що теж втомивсь шукати правду,
Втомився шліфувати всі кути.
Планета вкотрий раз стікає кров'ю,
І ми втомилися накладувати шви...

Скажи, що вже мовчать не можеш,
І говорити сили теж нема.
Я відчуваю твій прозорий погляд,
Він мужньо дивиться в майбутності туман.

Скажи, що ти звертаєш в небо очі,
Що там знаходиш порятунок від біди.
Ти ж молишся Йому у тіні ночі,
Отримуєш і силу, й мудрість в боротьбі?

І хочу чути: " Так, я попри все живу душею,
Хоч і вмираю кожен постріл, знов і знов.
Мій Бог дає мені наснагу і надію,
У Ньому джерело життя знайшов."

Гурик Тетяна

Мамі
Мама!О,яке святе це слово!
І у сні і в наяву воно є з нами.
І усюди воно повне є любові,
Серце материнське,серце мами.

Мамо!Хто любов твою не знає?
Яка вона чиста і свята!
Потішає в горі, зігріває,
Ніжна материнська теплота.

Мамо!Від колиски до могили,
Так незмінно,сильно любиш ти.
Хай слабіють і хай в'януть сили,
Твоє серце— світло доброти.

Мамо!Ти за дітей часто страждала
І скільки сліз гарячих пролила!
Через любов і ласку, що нам являла,
Ти за дітей життя би віддала!

Скільки повчання діткам ти давала,
Таким маленьким крихіткам своїм?!
З ними на коліна поруч ти ставала
І молитися допомагала їм.

Всякий раз ти в час вечірній ненько,
Забувши геть про втому і спокій,
Поправляла ліжечка рівне́нько
І пести́ла в простоті своїй.

Колискові тихо їм співала,
Щоб солодко спали малюки.
Ради них, себе ти забувала,
О, як слухали їх залюбки́!

Безтурботно, тихо і спокійно,
Засинали ми під пісеньку твою.
Ти співала так красиво, струнко й мрійно,
Як співають ангели в раю!

Ти нас вчила всіх, остерігатись,
Коли друзів вибираємо собі.
Шляхів може багато зустрічатись,
Згубних і обманутих в житті:

«В цьому світі дітки бережіться,
Ворога,що душі обкрадає.
Довірятись Богу ви навчіться,
Від гріха лиш Він нас віддаляє».

Мамо!Хто нам кращу путь підкаже?
Нема такого друга на землі!
Тільки ти всю правду нам розкажеш
Й підтримаєш в нещасті і в біді!

Та нажаль, багато зустрічаєм,
Дітей,що серце мами не хвилює,
Хто любов твою не поважає
І матір свою, зовсім не цінує.

А Христос, в останні ті хвилини,
Коли на хресті Розп'ятий був.
Страждаючи за наші там провини,
Про матір в тяжку мить ту не забув.

Бачив Він душі її страждання
і з любов'ю на неї споглядав,
Доручив матір Він Свою Івану:
«Це твоя мати»— учневі сказав.
""""""""""""""""""""""""""
О люби мій друже,свою маму!
Не засмучуй її,а бережи.
І поки ще вона живе з тобою,
То це є щастя і ним ти дорожи.

Життя буває грізним,як те море,
Для мами скоро може, проб''є останній час...
І тоді пожнеш подвійне горе
І заплачеш гірко... гірко... ще й не раз.

Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Любов матері

Одна юна мама викликом долі,
Сина родила прямо на полі.
Ледве дійшовши і там,на мості,
Ніхто їй на зустріч не йшов по путі.

Не було нікого на поміч позвати,
Інтуїтивно нещасна ця мати
В самої себе пологи приймала,
В пишні спідниці дитя пеленала,
Теплом всім своїм до грудей притискала!

Кофту останню з себе вона знявши,
Сина накрила,міцно обнявши.
Обійми розняти оті не змогло,
Зранку подружжя,що мертву знайшло,
Маму і поруч синочок малий.

І саме дивне,що він був живий.
Там вони маму похоронили,
А того хлопчика усиновили.
Про це нікому вони не сказали,
Що вдома нерідну дитину плекали.

Цю новину́ сам квартал розказав:
«Ось і бездітним Бог сина послав!».
Хлопчик щасливим у них підростав,
Волю любив,часто в полі гуляв.
Тільки гуляти куди б не ходив,
Мостик старий його часто манив.

Довго сидів він тут,рибу ловив,
Річка заросла була, невеличка,
Але йому тут так добре було.
З церкви йдучи́,мчав на поле зелене,
Ніби те місце є благословенне.

Тут він Богу молився і тихо співав,
Квітки до могилки якоїсь він клав,
Де«Жила і любила»там надпис стояв.
Коли він дорослим і мужнім вже став,
То батько у поле з собою позвав:

«Я повинен тобі таємницю відкрити,
Щоб свою старість спокійно прожити.
Вже мати тобі це не зможе сказати,
Та я–є не батько,вона–є не мати».

Повів до могили,що біля мосту
І розповів всю історію ту:
«Двадцять років назад теж так само було
І холодно сильно,все снігом мело.

Ми на візку мимо тут проїжджали,
Біля моста і картину застали:
Бачимо жінку, мертва лежала,
Біля грудей свого сина тримала.
Його ми забрали,а її у ту мить,
Похоронили, ось горбик стоїть,
Тут твоя мама рідна лежить.

Цю таємницю від всіх заховали,
Бо нас бездітними сину вважали.
Тому врятувати Господь Один зміг,
В материнських обіймах тебе Він зберіг.

Нас Він послав,щоб спасти в тім числі
І від холодної взяти землі.
Ми з плачем обійми оті роз'єднали,
Мамині руки тебе обіймали,
Вустами своїми тебе зігрівали.

Життя не жаліючи навіть своє,
Вона зігрівала тіло твоє.
Вся без одежі,стікаючи кров'ю,
Вона,як могла,тебе гріла любов'ю.
Це мами твоєї є синку могила,
Де надпис стоїть«Жила і любила».

Покоїться рідна тут мати твоя,
Постій,поклонись і додому йду я!».
Над полем крутилась зимова імла,
Та крик враз роздався:«Мене ти спасла,
Кохана,хороша ти мамо моя!

О,що рідна,люба віддам за це я?
Тобі було холодно,ти замерзала,
Все знявши з себе,мене рятувала.
Цей жертвенний подвиг повік буде жити,
Тебе неможливо ніяк оживити!

Зробити нічого хоч вже не зумію,
Та могилу твою я зігрію, зігрію!»...
А поруч прохожий свій погляд підняв,
На хлопця,що одіж з себе свою зняв.
І горбик отой обіймав і ридав,
Маму собою,як міг,зігрівав!

О,діти!, скоріше, скоріше спішіть
І маму сильніше свою обійміть!
Допоки вона ще жива,вас чекає,
Зігрійте її,як вона зігріває!
Поможе у всім,впасти духом не дасть,
Все краще для вас,своїм дітям віддасть.
Якщо й час настане тяжко́ї біди,
То мама на захист прийде і туди!

Автор–Ольга Руді;
Переклад Ангеліни Ющук

Її молитви...

Її молитви крила у польоті,
Це радість у хвилину непросту...
Підтримка у поразках і скорботі,
Матуся все розказує Христу.

Молитви мами бережуть так часто
Нас від тенет неправди в світі цім.
Вони нам не дозволять в прірву впасти,
Напевно, що нема рахунку їм...

Тримають міцно на слизькій дорозі,
Є сонцем вдень і Ангелом вночі..
Молитва це розрада у тривозі,
Бальзам цілющий зраненій душі...

Солодкі сни до ранку діти бачать,
А хтось очей в цю ніч і не зімкнув...
Знов мама не одна в молитві плаче,
Щоб Бог з дітьми постійно поруч був ...

Ми перейдемо у житті крізь битви,
Ми вирвемось до світла із пітьми...
Допоки не стихають ще молитви,
Допоки наші моляться мами...
@poesiaGod

А наші матері ведуть війну ,
А наші матері теж часто в битвах....
Коли спимо- їм зовсім не до сну,
Летять у Небеса святі молитви...

Ніколи не признаються мами ,
Як часто сили їм не вистачає ...
Нас бережуть під власними крильми ,
Неправоту і грубість пробачають...

В боях стоять до самого кінця ,
Невидимою є нам їхня зброя...
Пробиті тільки кулями серця ,
Не претендують на звання героя...

Любов не зрозуміти матерів....
Байдужістю її не погасити...
Хоч скільки б не сказали гострих слів,
Мами нас будуть всеодно любити...

І часто так схвильованно вони ,
Від нас  чомусь ховають мокрі очі...
Щоб не томились відчуттям вини ,
Нас підіймають в прогріхах охоче...

Так легко через терни  йдемо ми,
Здається : посміхається удача...
Тим часом , наші моляться мами ,
Тим часом перед Богом кожна плаче...

Вже стільки раз від горя у житті,
Дітей своїх собою накривали,
І несли нас потомлених в біді,
Із лап ворожих діток виривали ....

Глибокі шрами не розгладить час ,
Ті шрами - знак ... Матусі воювали,
За наше щастя світле і за нас ,
До Бога наші кроки направляли...

Яка є сила в маминих руках...
Вона тримає меч й долоньку сина ...
Сивіє рано і не по роках,
Важкий їй хрест покладено на спину....

Без нарікань , без скарг його несе ,
І знаю я : на поворотах долі,
Її любов від розпачу спасе ,
Вона розділить навпіл чашу болю...

Вінці плетуться в Небесах, вгорі ...
Отримати їх буде ще нагода...
В боях ви  не здавайтесь , матері ,
Готує Бог за все вам нагороду.


Ми стежку ще проходимо земну,
Летять роки... за літом кожним - осінь...
А наші матері ведуть війну...
А наші матері у битвах досі....

( ©️ Н. Луцик- Мартинюк
14.05.2023)