ЛЮБЛЮ Я ДЯКУВАТИ БОГУ!!!

Мені так щиро хочеться сказати:
-- Я дякую за те, що я живу,
За те, що маю де сьогодні спати,
За ласку і любов Твою!!!

Я дякую за тихі дні і ночі,
Я дякую за мирну неба синь,
Я дякую, що маю очі
І поглядаю у небесну височінь!!!

Я дякую, що я не прокидаюсь
Від взриву бомби й вибитого скла,
За те, що я спокійно просинаюсь,
Хоч є місця, де все ще йде війна!

Не для усіх сьогодні тихі ночі,
В когось ні крихти хліба на столі,
Для когось смерть вже дивиться у очі,
Ну а когось... Забрала вже собі...

Там буря... Там пожежа... Там цунамі...
І різні катаклізми по землі...
А хтось цієї ночі втратив маму
Чи ще когось із близької рідні.

А хтось лежить, прикутий до постелі
Біль сильну переносить кожну мить,
Так склалася над ним Господня воля,
Що вже не може й кроку він ступить.

А я?.. Господь... Так соромно зізнатись...
Коли коліна у тиші схилю
Буває, що подяку не можу я сказати,
А лиш усе прошу, прошу, прошу...

Все необхідне для життя я маю,
Я маю друзів маю і сім'ю,
Під небом мирним в теплім домі засинаю,
Зі мною поруч ті, кого люблю.

Тому то хочеться молитві знову стати
Слова хвали сказати так бажаю я,
Бажаю лиш Тобі подяку я складати
За те, що наді мною є рука Твоя!

За те, що ще з дитинства Ти піклуєшся про мене,
Сім'ю мою, мою родину, друзів бережеш,
Хвалу Тобі складати буду я щоденно,
За те, що Ти мене в небесний край ведеш!!!
Амінь @virsh_online

🕰 ЦІНУЙТЕ ЖИТТЯ...

Що є наше життя? І чого воно варте в цім світі?
Задавались питанням ви цим у тривожний цей час?
Коли чуєм новини, як гинуть дорослі і діти
Від ракет, що влучали в доми житлові, вже не раз...

Коли бачимо наслідки від землетрусу страшного...
Як карткові будинки - висо‌тки розпалися вмить...
В тих руїнах багато людей... їх життєва дорога
Обірвалась раптово... й не може ніхто щось змінить.

Що є наше життя? Часто думаю я, коли бачу
Ці жахливі трагедії, горе і розпач сердець.
Кожен день гинуть люди... Душа розривається й плаче...
Хто з них думав, що вже наближається всьому кінець?

На дорогах щоденно аварій страшних так багато!
Цілі сім'ї на смерть розбиваються, діти й батьки...
Будували всі плани на завтра, але помирати
Не збирався ніхто, бо ж такі молоді ще роки!

В нас війна йде... і гинуть на фронті постійно солдати...
Молоді ще, та куля ворожа нещадна до всіх...
І голосить над тілом бездушним дружина, чи мати,
Ну скажіть: хто б біді цій невтішній зарадити міг?

Скільки є на землі тяжкохворих людей, що щоденно
Борються із недугом, та битву, на жаль, програють...
Хто з них в мирі із Богом помер, той, по правді, блаженний,
А багато ж, не знаючи Бога, закінчують путь...

Десь упав вертоліт на дитячий садочок раптово.
Десь будинок згорів, а у ньому ж були малюки...
Чи малий, чи старий - смерть не дивиться... їй однако‌во...
Замахнеться косою й впадуть нерозпуклі квітки.

Що є наше життя? Це лиш мить перед вічністю, друже!
Воно може прийти до закінчення в будь який час!
Ти готовий зустрітися з Богом? Чи дбаєш про душу?
Поки ти ще живий - не проґав врятуватися шанс.

Серцем Бога шукай - і повір, що знайдеш неодмінно!
Примирися із Ним, поки тут на землі ще живеш!
Бо спливають хвилини земного буття непомітно
Й кожен відповідь дасть перед Богом за себе... й ти теж...

Бо життя, як та пара, що з'явиться лиш на хвилину,
Ну, а потім зникає... і сліду від неї нема.
Вчора був, а сьогодні раптово не стало людини,
Обірветься життєва струна й стане тиша німа.

Дорожіть своїм часом, який вам дарований Богом,
Своїх рідних цінуйте, поки ще живуть на землі...
Бо не за‌вжди так буде... І там за життєвим порогом
Буде каятись пізно за вчинки й слова свої злі.

Не повернеш нічого назад, тож подумай сьогодні,
Завтра, може, вже більш не прийде‌, перерветься життя.
Доручи свою долю і серце у руки Господні,
Бо лиш з Богом щасливе здобудеш собі майбуття.

@virsh_online

Поможи

Там,де я не вміщаю–вмісти.
Де вагаюсь прощати–прости.
Де люблю не всім серцем –покрий,
Де хвилююсь–всели спо́кій Твій!

Важко де довіряю–тримай,
Там,де не розумію–вкладай.
Де втрачаю стежинку–веди,
Де сама загублюся–знайди.

Міць при втомі мені подавай,
Де не бачу–Ти шлях освітляй.
Де Тебе забуваю–явись,
А засну,дай почути:«Проснись!».

Автор–Наталія Єрохіна;
Переклад Ангеліни Ющук. @virsh_online

Творець Світів

Творець світів,невидимий очима
Багато таємниць,захованих віками
Ти відкриваєш дивними речами
Покірним в істині Твоїм синам.

Не знаю я як матінку-планету
Ти землю нашу,сонцем освітив
І в безкінечному зірками плету
Ти гармонійно,її так помістив

Та вірю я що весь великий Всесвіт
Премудро створений могутньою рукою
І навіть кожен легкий вітру шепіт
Нагадує ,про створення Тобою !

Не знаю я ,Владика Безкінечний
Як тіло ,Ти моє із пороху створив
Та шлях земний показуєш кінечний
І душу в плоть, Ти дивно помістив!

Якою силою Ти ,тіло із кістками
В утробі матері із легкістю зʼєднав
Якими дивними чарівними руками
Життя в дихання Ти в перше розпочав.

Та вірю я,що у земних випробуваннях
Несу я образ, безумовно Твій
І шлях прокладений Тобою,буде вирішальний
Та в вічності з Тобою ,житиме дух мій.

Коли накажеш ,прощатися з землею
Не знаю я,чи хватить в мене сил
Або ж мій прах ,затягнеться травою
Між вікових на цвинтарі могил.

Та вірю я -що силою Своєю
З темряви смерті,Ти кості забереш
І розірвав кайдани,засвітиться зорею
Нова вже плоть ,в яку мене Вдягнеш.

Там де мій дух,як заново засяє
Перетворившись у вічне майбуття.
І вірю я -що там мене чекає
Спаситель мій -для нового життя!!!

Переклав А.Швегло @virsh_online

САМАРЯНИН

Що я зробив для тебе Боже за сьогодні
Що Ти запишеш в книгу про мене
Чи є там в книзі справи благородні
А бо ж я маю серце камʼяне.

Де я ходив сьогодні по дорозі
Кого зустрів,когось можливо оминув
Можливо гріх лежить у серця на порозі
І до кінця я цього так і не збагнув.

Кому сьогодні я не приділив уваги
А хтось чекав лише на погляд мій
Але ж собі я вибрав інші переваги
І вирішив я йти лиш по прямій.

А хтось лежав ,благав про допомогу
І випадково з розбійниками розділивши день
А я ж спішив,спішив скінчить дорогу
Аби ж не я розбійникам мішень.

Нема коли,допомогти тобі не стану
А ще не маю бинту та мазі
Лежи,чекай хтось інший перевʼяже рану
Пробач,і так лишив його я у грязі

І я пішов,дорога ще далека
Потрібно знов прискорювати крок
А ще ця втома,та нестерпна спека
Я б так зрадів коли б тут був струмок

А день летів,години швидко били
А на листку ще жодного штриха
Та й я вже майже змарнотратив сили
Ну а сторінка далі все пуста.

І я ішов,все далі віддалявся
Сховавсь за обрієм той пагорб і юдей.
А в серці я своєму сподівався
Що допоможе, йому хтось із людей.

Я виправдовувався в серці перед Богом
Його це ноша,а в мене така
Я сперечавсь,я говорив слова прожогом
Я вірю що простягнеться йому чиясь рука.

Та Бог не так дививсь на мою долю
Не так хотів щоб я пройшов свій шлях
Хотів щоб я виконував би Його волю
Та ношу інших ніс я на своїх плечах

Він не хотів щоб йшов я легкою ходою
І очі не ховав я від проблем
Він не хотів щоб я лишав людей з бідою
Але щоб я приймавсь до них з жалем.

Він так бажав від мене дії
Щоб не боявсь я поміняти свій комфорт
Він не хотів щоб я лишав людей надії
Але щоб я їх брав на свій життєвий борт

І моє серце змінилось від розмови
І Він так ніжно торкнувся до душі
В Йому побачив джерела я любові
Люблю його сказав Господь мені

Я розвернувсь, побіг щодуху та щосили
Важливо встигнути,не дати померти
Господь ,Ти можеш дати мені сили
Я буду ношу разом з ним нести.

Вже не важливо куди я направлявся
І хто і як подивиться в мій бік
Важливо те щоб в мені Бог мій проявлявся
І я хотів іти за Ним повік.

Важливо те ,щоб моя книга в Бога
В кінці життя не залишилася пуста
Немає значення кудою поведе дорога
Важливо те ,щоб я тримавсь Христа.

Щоб Божа слава проявлялась в допомозі
І в слові лагіднім і в щирості очей
Важливо те ,чи маю я частинку в Бозі
І на шляху ,не залишать людей!

А.Швегло

18.09.2023 @virsh_online

Я ранок той ще досі пам'ятаю,
Будильник наче всіх людей підняв...
Повисла чорнота над нашим краєм ,
" Війна розпочалась..." Нам хтось сказав...

Не вірилось... не віриться ще досі...
Прийняти все немає просто сил...
На чужині ми біженці і гості...
А вдома свіжих тисячі могил...

А нам ще так ніколи не боліло ,
Ніколи гірко так ще не було...
Ми рідний край любити ще не вміли ,
А в ньому місто кожне і село...

А нам раніш так не ятрились рани ,
Як в цей важкий , до сліз , тривожний рік...
Нас вибухи збудили вранці- рано ,
Світанок той серця вогнем пропік...

А ми ще так життя не цінували ,
І мирне Небо так не берегли ...
О Господи , Якби ж раніше знали ,
Якими ми щасливими були...

А ми ще друзів так не обіймали ,
Не дорожили від сім'ї дзвінком...
Ще так за рідних не переживали ,
Як зараз.... Їх чекаємо з теплом...

А ми ще не стояли на руїнах,
Своїх домів і міст.. Церков і сіл...
Такою не була ще Україна...
Встромились в неї злих мільйони стріл...

А ми раніш молитись так не вміли ,
І в Небо крик такий ще не злітав...
Як зараз все кричить ... душа і тіло...
Хто б ранам нашим зцілення подав ?

Засвоїли урок цей знаю точно ,
Пріоритети поміняли ми ,
Не хочемо доріг тепер порочних ,
Не хочемо гріховної пітьми...

Бог чує ті молитви розкаяння ,
Нас через рік... мов через піч провів...
Йому відомі наші всі страждання,
Ще відведе далеко ворогів....

Я ранок той ще досі пам'ятаю,
З тих пір ще не закінчувався він...
І милості у Господа благаю ,
Щоб назавжди затих вже горя дзвін...

Сирен й війни щоб більше нам не знати ,
Додому хай повернуться сини,
Пташки хай будуть тільки із крилатих,
Спокійними - під мирним Небом сни...

Ти дочекатись ранку постарайся ,
Коли загляне у вікно весна ,
Й подзвонить хтось і скаже:" Прокидайся...
Алло... Вставай... закінчилась війна..."
( ©️ Наталя Мартинюк
24.02.2023) @virsh_online

Двадцять четверте лютого

Привіт. Цей вірш пишу я за півгодини
До річниці дечого страшного й лютого.
Так, у мене зараз тікають хвилини
До двадцять четвертого.. Лютого!

Я не знаю що мені принесе завтра,
Так само лягала спати і рік томý,
Життя вмить ніби сіло за грати,
То був не сон, ми відчули війну.

Для кожного той ранок був особливим,
Я пишу цей вірш не для спогадів,
Адже спогади настільки чутливі,
Що близько тут до психічних розладів.

Вам зараз стане дуже і дуже дивно,
Але цей вірш – про подяку Богу...
Він міцно тримав нас на крилах,
Завдяки Богу живі ми ще досі.

Господь, я не знаю що принесуть
Наступні хвилини, і навіть секунди..
Прошу: проклади для мене ту путь,
Яка приведе у вічне майбутнє.

©Karry.Grace (Карина Трубіна)
(23.02.2023)

Псалом 54

Вислухай Боже молитву мою
І благання із ласки Твоєї.
Нахили вухо Твоє,я молю,
Плаче серце від туги моєї!

Вороги мої задум готують,
Разом з ними нечестиві ідуть.
Що на мене невинно лютують,
У гніві зі мною битву ведуть!

Стривожений я серцем дуже став,
Трепет і страх вселились, я в журбі.
Хто крила як у голуба би дав
І геть би полетів я далебі?

Я б полетів в пустелю і чекав,
Бога, щоби від бурі мене спас,
Щоб язики їхні порозділяв,
Бо вони зло несуть у всякий час.

Їхні насильства з вулись не зникають,
Кожен день кривду, стид вони вчиняють.
Та якби ворог сміятись з мене став,
То я уваги на його би не звертав.

Але ж ти! Як можеш друже милий,
Ми ж разом в Божий дім завжди ходили.
Лукавство в твоїм домі пробуває,
Нехай загибель над вами не дрімає.

А я буду до Господа взивати,
Щоби почув Він голос плачу мій.
Нападників у мене так багато,
Та упокорить їх Господь Святий.

В скорботах надійся на Бога Твого,
Він бо підтримує праведних путь.
А підступні люди до віку свого
І половину літ не доживуть.
Ангеліна Ющук

До кінця уже лютий відходить
І надходить вже прихід весни.
Та в душі інший лютий ще бродить,
Лютий жахів, руїн від війни.

Як багато весну не побачать,
Ті,кого ця забрала війна.
На могилах безвтішно заплачуть
І сльоза потече не одна.

Забринять ясні знов оченята,
В діток тих, в яких тата нема.
Одинока лишилася мати
І дружина зосталась сама.

Спів пташок веселити не буде,
Серця тих, хто скорбить і мовчить.
Їхній біль розриває їм груди,
Ви із ними його розділіть!

Подзвоніть, напишіть втіхи слово,
Що потрібно?–спитайте у них.
І в молитві ви обов'язково,
Помоліться за душі ви їх!

Помоліться щоб Бог їх потішив,
Щоби зцілення Він їм послав.
Щоб те зранене серце,як Лікар,
Він з любов'ю їм перев'язав!

Тож коли ти весну зустрічати,
За вікном будеш друже своїм.
Не забудь теж «Спасибі» сказати,
За це Богу й солдатам усім!

Ангеліна Ющук 💙💛

Не все я розумію в Божих планах
Та знаю Сина Бог свого віддав
Щоб я і ти залишивши всі плани
Прислухались до слів «Господь віддав»

Тут на землі він не построїв храмів
Немав Він бізнес, й багатства Він немав
Він строїв церкву… та не з куполами
По плану що Отець небесний дав

Її не приймуть світові престоли
Різьби людської не положать там
Бо ж сам Спаситель став в її основах
І чисті камні дожить в стіни сам

В людей він не шукав собі підтримку
Він був осміяний, поруганий людьми
Нема в цій стройці жодної помилки
Лиш з уст мольба «Отець,я все звершив»

Мій друг, сьогодні Бог тебе питає
Чи камінь ти живий в постройці цій
Можливо мертвість душу наповняє
А в серці камінь як тягар лежить

Схились в молитві Богу, на колінах
В розкаянні ти все йому скажи
А з серця, радості поток полине
В руках Спасителя ти будеш дорогим

Візьми ти ціль для Бога бути вірним
І серце чисте ти для Нього лиш відкрий
Запалить він вогонь й молитву твою прийме
І буде радість у душі твоїй

І прийде скоро час, коли Отцівский голос
Почуєш «Сину ти взійди сюди!»
І запах неба ти в собі відчуєш
Та невимовну радість у душі.

Зілʼєшся піснею ти з усіма святими
Побачиш славу Господа Отця
У Спасові ти попадеш обійми
І будеш в славі Бога без кінця.
Крот Василь С. @virsh_online

ТИ -УСЕ , ЩО В ЖИТТІ Я МАЮ ....

У тривогах земних і втратах ,
Зізнаюся Тобі , мій Боже ,
Зрозуміти я все не здатна ,
Осягнути всіх дій не можу.

Що без Тебе дрібний мій розум?
Де є відповідь на питання?
І не сохнуть гарячі сльози ,
І чомусь Небеса в мовчанні...

Всі потрібні слова скінчились,
Щоб "чому " кожне пояснити...
Невідоме таким й лишилось...
Боже, Боже.. як далі жити ?

Шлях земний мій неначе в Йова ,
І здавалось: Тебе я знаю,
Розумію.... ще не готова ,
Від мовчання Твого страждаю...

Я чекала долин з квітками ,
Замість них лиш пісок й пустеля...
Вірю серцем своїм й думками,
Що молитви - не лиш до стелі...

Хоч і страшно мені буває
Пізнавати Тебе , Ісусе
Досконало Тебе не знаю...
А розлуки й на мить боюся...

Не такий Ти , щоб зле давати ,
Не такий Ти, щоб просто бити...
Ти такий, щоб мене тримати ,
Ти такий, щоб мене любити ...

Ти зі мною, коли я плачу ,
Ти зі мною, як страх лягає...
Наперед мою долю бачиш ,
Про одне лиш Тебе благаю :

Дай мені у земних стражданнях,
Прославляти Тебе, мій Боже,
Довіряти Тобі питання ,
Бо Ти все  пояснити можеш.

Коли кроки Твої я чую
Буря в серці тоді стихає ...
Більше вітер в лице не дує ,
Із душі страх кудись зникає.

Бо приходиш лише з любов’ю,
Не знаходжу я в ній обману ...
Ти зціляєш Святою Кров'ю
Всередині найглибші рани ...

Ти Один є моя Надія
Ти та скеля , яка спасає
Ти Один , в Кому я радію
Бога іншого я не маю .

Коли Ти обіймаєш міцно ,
Розумію і повторяю :
Ти- усе , що мені потрібно,
Ти- усе , що в житті я маю ... @virsh_online

Життя неначе кадр з кінофільму.
Беру старий у руки об’єктив,
Шукаю час, емоції та риму
Поміж рядків та з-поміж перспектив.

І наче світ радіє Божій волі,
Долає прірви, відстані та час.
І там є ти, що зіткана з любові,
І там є день, що знов єднає нас.

Кладу на стіл папери, справи слідчі.
Минають дні безмежні та сумні.
Неначе сум мене вражає двічі
І вдвічі довше, втім, минають дні.

Усе як треба. Доля. Перегони.
Тебе немає поблизу, на жаль.
Я зустрічаю повні ешелони
Людей гучних і автомагістраль.

Дзвінки. Роз’їзди. Знову перевтома.
Живу і добре, мрію позаяк.
Вже, мабуть, спиш сама у себе вдома,
На ранок прочитаєш все ж: «Ти як?»

Не знаю, може, винна в тому доля.
Шляхи інакші треба провести.
Мені без тебе все ж таки неволя…
Усе, що залишається, - листи.

А в об’єктиві спомини та й годі
І два світи живуть у наші дні.
Я досі бачу образ твій відтоді.
Він кожну ніч ввижається мені…

https://t.me/My_fire_in_your_eyes @virsh_online

Щаслива бути просто жінкою,
Щаслива, що такою Сам Творець мене створив,
Дав здатність бути Його перлинкою,
І любов'ю нескінченною мене полюбив.

Щаслива, що маю здатність жити,
Щаслива, що є донечка в Його руках,
Щаслива, що вмію безкорисно любити,
І часом як овечка, бути на Його плечах.

Щаслива, що вмію радіти по жіночому,
Щаслива, що часом буваю дитинкою,
Щаслива, що дана здатність рукою Творчою
Бути мамою, й бабусею з хустинкою.

Щаслива здатності вплітати у волосся
Ромашки білі, що між трав у полі,
Щаслива, що як Рут - можу збирати колосся,
Й молитвами брати участь у народу долі.

Радію, що є виявом Творця святого волі,
Вдячна за здатність до Нього молитися,
Вдячна, що на скель розколі
Навчилася на Господа мого дивитися.

Вдячна за мою щасливу долю,
За здатність справлятися із битвами,
За можливість виконувати Його волю,
І заступатися за когось молитвами.

Щаслива просто бути жінкою,
І вдячна, що Господь створив мене такою,
Вдячна що створив мене українкою,
Вдячна за життя моє з метою.
08.03.2024
Люда Незбрицька

На ранок, не сказавши жінці слова,
Поїхав знову в пристарілий дім.
–«О, лише мама би була здорова!»,
І інші вже думки були у нім:

–«Тепер я пил здувати з неї буду,
Із нею буде в нас міцний зв'язок.
Буду давати кращу їй посуду,
Давати їжі кращої шматок»...

Ось, на кінець знайома вже палата,
На тумбочці і їжа вже остигла.
Пусте і ліжко. Стала припливати,
Думка:«Біда!», що в голові застигла.

І серце сти́снулось боляче в ньому,
Наче мороз по шкірі його йшов.
Тримаючись рукою,ледь свідомо,
Помалу коридором він ішов.

І голос чийсь:«Послухай,ти вернувся?»,
А на лиці в його журба була.
Та серця стук знайомий, обернувся,
То його рідна матінка ішла.

З плечей упав немовби, тяжкий камінь
І сльози забриніли на очах.
І маму сильно обійняв руками,
А мама теж в риданні і в сльозах.

–«Так мамо, за тобою я вернувся,
Додому їдемо,речі збирай!».
І як в дитинстві,знову посміхнувся:
–«Я вирішив зробити так, ти знай.

Сідай в машину мамо моя мила!,
–Дай, помахаю я усім в день цей!»...
А за вікном зажурено дивились,
Десятки їм сумних,старих очей ..

Автор –Валентина Киселева;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Хто я?

Хто я? Перед таким Великим Богом
Я як піщинка на березі морськім
Не заслуговую і погляду одного
Схиляюсь Боже перед іменем Твоїм

Хто я? Що маю право жити
Щоб обирати між смертю і життям
Чому за мене так дорого прийшлося заплатити
За грішника.Твоїм святим імʼям.

Хто я?що Ти звернув увагу
Невже я не було кращих за мене
Великий Бог терпів таку зневагу
Якщо можливо…Хай чаша ця мине???

Що Ти в мені побачив особливе???
Серед мільйонів таких же як і я
Чому моє життя Тобі таке важливе
Що записав на небі Ти моє імʼя.

Хто я?Що Ти за мене ніс хреста Голгофи
Під сонцем Палестини знемагав
Не розуміючи ще тої катастрофи
Що там Спаситель світу помирав.

Хто я???Що Ти відкрив небес блакиті
І для мене там місто збудував
Ти руки простягнув мені пробиті
І наче батько з любовʼю обійняв.

Хто я …?Що ще з початку світу
Ти на долонях ,своїх мене вписав
І в кожній прохолоді вітру
Люблю тебе !Мені Ти промовляв.

Хто я..?Що Ти залишив славу неба
Залишив славу від Ангелів своїх
Мені Господь вже більшого й не треба
Сам Бог прийшов за для гріхів моїх.

Хто я..?Що Ти прийняв мої образи
І мій тягар прийняв Ти на Себе.
Звільнив мене Ти від гріховної прокази
А я ж кричав щоб розпʼяли Тебе.

Це я кричав,свободу для Вараві
Це я сміявсь у натовпі людей
Це я забив Тобі ці цвʼяхи ржаві
І я підносив уксус до губей.

Хто я..?Що Ти мене пробачив
Творець світів ,Могутній Цар і Бог
Серед мільйонів Ти мене побачив
І став вести зі мною діалог.

Я є ніхто…Але Тобі я найдорожче
І сам Великий Бог назвав моє імʼя
Я дякую Тобі мій Батьку і мій Отче
Що я навіки є Твоє дитя!!!

10.11.2023
Андрій Швегло

Прийде той час

Прийде той час,коли ми все залишимо назавжди
І шлях земний,закінчиться в ту мить
І що залишиш ти,про себе іншим людям нагадавши
Чи добре щось або ж можливо те що гірко так болить.

Прийде той час,коли пора вже відлітати
У вічний край де вже нема кінця
Та чи ж не знайдеться у тебе те ,що крил тобі не дасть підняти ?
Або ж можливо хтось забрав уже твого вінця?

Прийде той час що все потрібно буде зважить
І все що ти зробив,час буде скласти на ваги
Але ж питання.Що там переважить?
Що для тебе давало в побуті ,жаги?

Прийде той час ,що всі відкриють маски
І стане явно,хто ховавсь за тим лицем
Відкриється тоді, якої був хто з нас закваски
Коли у вічності ми станемо усі ,перед Отцем

Прийде той час, що щось уже змінить не зможем
І всі ті справи,будуть йти за нами в слід
Так, чим тоді собі самі ми допоможем?
Не зможем ми пройти Господній суд, в обхід

Прийде той час,що нас усіх Господь покличе
З Ним розділити радість в небесах
Але ж чи хватить в мене сил Владиче?
Лишить земний тягар що висить на плечах.

Прийде той час,що вже не зможем відновити
Серденька стукіт у грудях ми своїх
Тому потрібно щас,не потім Богу жити
І пильнувать щоб не забрав ніхто,вінців твоїх.

Прийде той час.Та поки ми у тілі
Не згаймо час даремно на землі.
Давайте Господу служити не на слові,а на ділі
Щоб Він сказав «У радість Пана увійди»

10.03.2024
Андрій Швегло @virsh_online

Небо Едему

Упавши долі, упавши низько,
Чи вічно боятись твоєї святості?
Хочу стояти, та знову слизько...
Знову збираю уламки радості...

Коли ти наснишся мені із вічності,
Небо Едему Адамо-Євине?
Я хочу пірнути у тебе високо!
Небо свободи, прошу, розбуди мене!

Випий мене, розчини у ясності,
Висип на землю новими римами!
Тільки спочатку дозволь просякнути
Світлом твоїм ультрамариновим.

Більше не хочу брести осліплено,
Міряти велич твою калюжами.
Тільки б насмілитися до істини
Врешті підняти зіниці звужені!

Тисячооко ти в душу дивишся,
Тисячокрило її овеснюєш.
Повниш мелодіями лебединими,
Строфи земні робиш небесними.

Ти усміхаєшся так сапфірово,
Білими хмарами запечатане.
Я у долоні твої довірливо
Серце своє віддаю, полатане.

Так виростають крила невидимі,
Віра їх повнить свіжими силами!
«Рачки до неба»? Та хто це вигадав?
Небо відкрите усім окриленим!

Дмитро Довбуш

@virsh_online

А знаєш цінність слово є просте
Насправді воно просто у дрібницях
Та іноді не помічаємо ми це
Й даємо перевагу іншим речам

А цінність вона просто у житті
У людях тих які навколо тебе
Вона у посмішці що на дитячому лиці
Вона в обіймах теплих біля мами

А цінність у простих земних ричах
Сьогодні ти прокинулася з ранку
Аби побігти у своїх буденних справах
Зустрівши новий день ще з позаранку

А цінність вона там де є любов
Де тато який ніжно пригортає
Де материнський погляд ніжний той
Який у серці рани заживляє

А цінність у хлібині на столі
У глекові де свіжа є водиця
У Слові Божому що в тебе й мене є
У друзях, та сім’ї, у тому що на світ ти народився

Лише на мить ти уяви собі
Що в світі хтось вже матирі немає
А хтось в підвалі тихо без води
У Господа про охорону він благає

Хтось не побачить більше небо голубе
Та не почує більше спів спашиний
Комумь життя вже не таке ясне
Комусь доводиться залишити родину

Сьогодні діти які без батьків
Стоять в кімнаті тихо на колінах
І молять в Господа про тих
Хто замінити зможе їм родину

Сьогодні мати вже не бачить сенс
Щоб жити далі, бо нема вже сина
Лиш тільки фото, орден, та медаль
Нагадує що він залишився героєм

Сьогодні цінність втратила буття
Ми звикли до війни що йде роками
А там в людей немає вже життя
Там лише шрами, шрами, шрами

Тому цініть, цініть ви кожну мить
Підносять до небес ви вдячні очі
Настане день коли усе мине
І вже тоді цінити ти не зможеш @virsh_online