Усі стежини з Богом ти пройдеш
Та Славу в небесах ти віднайдеш
А Бог завжди іде перед тобою
Веде тебе своєю він рукою
Бог тебе любить він тебе кохає
І кожного ранку тебе обіймає
Цей ранок чудовий бо посланий Богом
Й тебе не турбує ні шум ні тривога
Ти пам'ятай Господь завжди попереду з тобою
Він буде поруч і піде війною
Ніколи не буде десь у далі
Та забере печалі він твої
Немає у серці ні страху ні болю
Усе відпустивши біжиш ти на волю
Бог завжди з тобою у трудну хвилину
І він не рахує ні дні ні години
Костяк Ангеліна
@virsh_online
Та Славу в небесах ти віднайдеш
А Бог завжди іде перед тобою
Веде тебе своєю він рукою
Бог тебе любить він тебе кохає
І кожного ранку тебе обіймає
Цей ранок чудовий бо посланий Богом
Й тебе не турбує ні шум ні тривога
Ти пам'ятай Господь завжди попереду з тобою
Він буде поруч і піде війною
Ніколи не буде десь у далі
Та забере печалі він твої
Немає у серці ні страху ні болю
Усе відпустивши біжиш ти на волю
Бог завжди з тобою у трудну хвилину
І він не рахує ні дні ні години
Костяк Ангеліна
@virsh_online
Чи любиш ти
Чи любиш ти, міцна чи є любов?
Навчає Бог любити нас у Слові,
Якби не Він, якби не Його Кров,
Не знати нам Христової любові.
Любов - ні ЕГО, стан душі це твій,
Твої це очі добрі, серце й вчинки,
І ближнім присвятити себе вмій,
Любов, це є очей твоїх сльозинки.
Любов що в нас, не лише почуття,
Жертовність це, в біді це допомога,
Це крок на зустріч, це є співчуття,
Любити, не можливим є без Бога.
Чи маєш ти любов Христа в собі?
Це все Спаситель нині всім дарує,
Дорогоцінний спокій дасть тобі,
Блаженний є, хто заклик цей почує.
Любов зціляє, й покрива весь гріх,
Вона прощає біль весь, всі образи,
Це дар святий, любити щиро всіх,
Не говорити різке слово й фрази.
Принизитись, страху не май в собі,
Якщо образять, все віддаймо Богу,
Пошле в ту мить, підкріплення тобі,
В усім благословить твою дорогу.
Любов Христа, що в світі більше є?
Спасенні ми Господньою любов'ю,
Чи любить ближніх серденько твоє?
Згадайте, ми обмиті Христа кров'ю.
9.1.24року
© Євген Орлов @virsh_online
Чи любиш ти, міцна чи є любов?
Навчає Бог любити нас у Слові,
Якби не Він, якби не Його Кров,
Не знати нам Христової любові.
Любов - ні ЕГО, стан душі це твій,
Твої це очі добрі, серце й вчинки,
І ближнім присвятити себе вмій,
Любов, це є очей твоїх сльозинки.
Любов що в нас, не лише почуття,
Жертовність це, в біді це допомога,
Це крок на зустріч, це є співчуття,
Любити, не можливим є без Бога.
Чи маєш ти любов Христа в собі?
Це все Спаситель нині всім дарує,
Дорогоцінний спокій дасть тобі,
Блаженний є, хто заклик цей почує.
Любов зціляє, й покрива весь гріх,
Вона прощає біль весь, всі образи,
Це дар святий, любити щиро всіх,
Не говорити різке слово й фрази.
Принизитись, страху не май в собі,
Якщо образять, все віддаймо Богу,
Пошле в ту мить, підкріплення тобі,
В усім благословить твою дорогу.
Любов Христа, що в світі більше є?
Спасенні ми Господньою любов'ю,
Чи любить ближніх серденько твоє?
Згадайте, ми обмиті Христа кров'ю.
9.1.24року
© Євген Орлов @virsh_online
Як починали добре ми
Живемо славно між людьми,
Конгреси,з'їзди, всі в достатку.
Та нині пригадаймо ми,
Як починали все спочатку...
Як діди́ наші в кандалах,
За віру у Христа сиділи.
В Сибір етапом йшли,в Гулаг,
Де смертю, ро́зстрілом грозили.
Багато там у тих місцях,
В в'язничних сті́нах,що сиріли.
І в психлікарнях, в таборах,
В неволі шлях свій закінчи́ли.
Тоді і під замком були,
Доми Молитви й спілкування.
Але таємно вночі йшли,
Читати щоб Святе Писа́ння.
А молитовний,кожен дім,
Кафедр,естради він не мав.
Бог в зібранні тім дорогім,
Часи відради дарував.
І яку чуйність тоді мали,
Мов лист,що вітерця чекає.
Від серця іншим співчували,
Тим,хто в тривозі,хто страждає...
Пройшли роки, ослаб режим,
У християнському народі.
Відчув кожен себе–живим,
В цій безкінечній насолоді...
Хоча й сиділи в тісноті
І було, що не поміщались.
Та все ж в любові,в простоті,
Ми на коліна всі схилялись.
Противники Христа не раз,
На нас пускали стріли злості.
Зате любили друзі нас,
Охоче їхали у гості.
Запрошували до себе,
Благословіннями ділились!
Ми так збадьорилися вже,
Що світ боятись розучились...
Вже спів і проповідь готуй,
Апаратура і лаштунок.
І Дім Молитви хоч–будуй,
А Біблію–даруй в дарунок...
Не бачив дід мій ще тоді,
Як Книги ці не цінуватись,
Стануть у наші з вами дні,
Сонливість стала проявлятись.
Затишок й сон і совість спить,
Ці речі нам стають доречні.
Мов зовсім той слабкий пісок,
Багатство,спокій небезпечні.
Коли радянська,лиха рада
За віру брата забирала.
То не була в сестер помада,
Молитва тиха лиш звучала.
І коли батька в ланцюгах,
Вели на Північ скотовози,
То в усіх дочок на очах,
Була не туш,а були сльози.
Коли за проповідь позвуть,
Тебе,як гостя прокурори,
То там не «реп»і«рок» ведуть,
А чують ангельські лиш хори.
І якщо люблячи,живеш
Христом і маєш Божий страх,
«Ісус любить мене!»–ти все ж,
Не пишеш ні на майках і носках.
Коли судили лиш за те,
Що ти пресвітером бувавши,
В той час. А у церквах зате,
Так не боролись,цю посаду мавши.
Свобода справді розцвіла,
Отруту ворог в ній ховає.
Хто не забув Христа слова–
Той зі сльозами споглядає..
Тож до уваги це візьми,
І ти і я давай збагнемо:
Як починали–добре ми,
То й добре до кінця дійдемо!
Автор–Петреску.Н.Н;
Переклад Ангеліни Ющук. @virsh_online
Живемо славно між людьми,
Конгреси,з'їзди, всі в достатку.
Та нині пригадаймо ми,
Як починали все спочатку...
Як діди́ наші в кандалах,
За віру у Христа сиділи.
В Сибір етапом йшли,в Гулаг,
Де смертю, ро́зстрілом грозили.
Багато там у тих місцях,
В в'язничних сті́нах,що сиріли.
І в психлікарнях, в таборах,
В неволі шлях свій закінчи́ли.
Тоді і під замком були,
Доми Молитви й спілкування.
Але таємно вночі йшли,
Читати щоб Святе Писа́ння.
А молитовний,кожен дім,
Кафедр,естради він не мав.
Бог в зібранні тім дорогім,
Часи відради дарував.
І яку чуйність тоді мали,
Мов лист,що вітерця чекає.
Від серця іншим співчували,
Тим,хто в тривозі,хто страждає...
Пройшли роки, ослаб режим,
У християнському народі.
Відчув кожен себе–живим,
В цій безкінечній насолоді...
Хоча й сиділи в тісноті
І було, що не поміщались.
Та все ж в любові,в простоті,
Ми на коліна всі схилялись.
Противники Христа не раз,
На нас пускали стріли злості.
Зате любили друзі нас,
Охоче їхали у гості.
Запрошували до себе,
Благословіннями ділились!
Ми так збадьорилися вже,
Що світ боятись розучились...
Вже спів і проповідь готуй,
Апаратура і лаштунок.
І Дім Молитви хоч–будуй,
А Біблію–даруй в дарунок...
Не бачив дід мій ще тоді,
Як Книги ці не цінуватись,
Стануть у наші з вами дні,
Сонливість стала проявлятись.
Затишок й сон і совість спить,
Ці речі нам стають доречні.
Мов зовсім той слабкий пісок,
Багатство,спокій небезпечні.
Коли радянська,лиха рада
За віру брата забирала.
То не була в сестер помада,
Молитва тиха лиш звучала.
І коли батька в ланцюгах,
Вели на Північ скотовози,
То в усіх дочок на очах,
Була не туш,а були сльози.
Коли за проповідь позвуть,
Тебе,як гостя прокурори,
То там не «реп»і«рок» ведуть,
А чують ангельські лиш хори.
І якщо люблячи,живеш
Христом і маєш Божий страх,
«Ісус любить мене!»–ти все ж,
Не пишеш ні на майках і носках.
Коли судили лиш за те,
Що ти пресвітером бувавши,
В той час. А у церквах зате,
Так не боролись,цю посаду мавши.
Свобода справді розцвіла,
Отруту ворог в ній ховає.
Хто не забув Христа слова–
Той зі сльозами споглядає..
Тож до уваги це візьми,
І ти і я давай збагнемо:
Як починали–добре ми,
То й добре до кінця дійдемо!
Автор–Петреску.Н.Н;
Переклад Ангеліни Ющук. @virsh_online
Страх і любов
Це було так давно, на зорі Християнства,
В катакомбах ховався гонимий народ.
Та віру безцінну серед того поганства,
Зберігати усім помагав їм Господь.
«Розшукати їх всіх тут! Вони всі є негідні!»,
–Правитель дав слугам таке повеління.
–«Через місяць в цей час, не пізніше, потрібні,
Тут дані про все.Починайте гоніння!»
Ось одна ніч минає, а потім і друга,
Слуги палко бажали здійснити наказ.
Місяць скоро пройде.Жде їх смерть–не заслуга,
Християн не спіймали вони ні за раз.
До закінчення день вже останній підходить,
Бачать хлопчика ось, в руках вузлик тримав.
Обережно крокує, з оглядкою ходить,
Зупинився й навкруг він дивитися став.
Пильнували за ним слуги ці у шоломах,
Значить він докладає чи їжу дає.
«Треба брати його та не стався би промах,
Крок останній до вдачі нам доля дає!»
Били хлопчика слуги, питали питання,
Та мовчання одне і лиш сльози в очах.
І доклали правителю ще на світанні:
«Бра́нець видно німий.Нема мови в вустах!»
Посміхнувся у відповідь цар лиш лукаво:
«Приведіть ви його.Я спитаю все сам!»
І добавив:«Хай розкаже мені, буде дуже цікаво,
Два важливих питання йому я задам»
Перед грубим царем хлопчик нині поставши,
Брудний одяг, синці на лиці показав.
І правитель,своє нетерпіння сховавши,
За стіл посадив і його приласкав.
–«Ти сміливий я бачу,ніяк не злякався
І по степу́ ішов в пізній час ще й в нічний»
Коли мовити став,володар здивувався:
«Тільки Бога боюсь і гріха пане мій»
Занімів увесь двір,що дитина сказала,
У всіх погляд на хлопчика цього запав.
В оченятах його неба синь відбивалась,
Наче воїн відважний,хлопчина стояв.
–«Ну, а що полюбляєш?»–тишу в мить затяжну,
Обірвав повелитель, знов в хлопця спитавши.
З вуст його почув мудрість весь дворець неземну,
Їм прекрасну ту відповідь давши:
–«Бога, Бога люблю!»–скрізь доно́силось ехом,
–«І людей і людей»–знову ще донеслось.
І здавалось,від звуків повіяло Небом
І як ніби тепло,джерелом розлилось.
Довго цар той мовчав,чуючи незнайомця,
Накінець він сказав:–«Проси в ме́не,що хочеш.
Ти сміливий і чесний,тому не соромся,
Дам усе я тобі, чого тільки попросиш!»
Всі завмерли, яку зараз відповідь скаже,
Їжу, золото... Всі зайняті думками.
Але хлопчик довірчиво, просто так каже:
«До мами я хочу.Лиш тільки до мами!»
Та враз регіт і сміх у дворі тім роздався
І лиш повелитель все серйозним ставав.
Із свого трону іншим поглядом піднявся,
Бо його серце до добра бра́нець схиляв.
Він гли́боко зітхнув,звів погляд на дитину,
Згадав може дитинство і мовить«Синку,йди!
Тебе я відпускаю!»–і обійняв хлопчину,
А слузі́ повелів:–«Його ти відведи!»...
Серцевидець лиш знає,що на серці робилось,
У правителя і у розгублених слуг.
Так, над хлопчиком тим Божа милість явилась,
Бог до мами привів, Визволитель і Друг!
Та при виході–«Стій!»–голос встиг досягнути,
«Хлопче, в якому живе і страх і любов,
Що нам непідвладні.Хочу я ще почути,
Як звати тебе?»–близько цар підійшов.
Ну а хлопчик,що вірою серце горіло,
Мов в терновнику лілія, був він один.
Відповів повелителю,що стояв сміло:
–«Ім'я в мене прекрасне.Я–Християнин!».
Автор–Анна Лукс;
Переклад Ангеліни Ющук . @online_virsh
Це було так давно, на зорі Християнства,
В катакомбах ховався гонимий народ.
Та віру безцінну серед того поганства,
Зберігати усім помагав їм Господь.
«Розшукати їх всіх тут! Вони всі є негідні!»,
–Правитель дав слугам таке повеління.
–«Через місяць в цей час, не пізніше, потрібні,
Тут дані про все.Починайте гоніння!»
Ось одна ніч минає, а потім і друга,
Слуги палко бажали здійснити наказ.
Місяць скоро пройде.Жде їх смерть–не заслуга,
Християн не спіймали вони ні за раз.
До закінчення день вже останній підходить,
Бачать хлопчика ось, в руках вузлик тримав.
Обережно крокує, з оглядкою ходить,
Зупинився й навкруг він дивитися став.
Пильнували за ним слуги ці у шоломах,
Значить він докладає чи їжу дає.
«Треба брати його та не стався би промах,
Крок останній до вдачі нам доля дає!»
Били хлопчика слуги, питали питання,
Та мовчання одне і лиш сльози в очах.
І доклали правителю ще на світанні:
«Бра́нець видно німий.Нема мови в вустах!»
Посміхнувся у відповідь цар лиш лукаво:
«Приведіть ви його.Я спитаю все сам!»
І добавив:«Хай розкаже мені, буде дуже цікаво,
Два важливих питання йому я задам»
Перед грубим царем хлопчик нині поставши,
Брудний одяг, синці на лиці показав.
І правитель,своє нетерпіння сховавши,
За стіл посадив і його приласкав.
–«Ти сміливий я бачу,ніяк не злякався
І по степу́ ішов в пізній час ще й в нічний»
Коли мовити став,володар здивувався:
«Тільки Бога боюсь і гріха пане мій»
Занімів увесь двір,що дитина сказала,
У всіх погляд на хлопчика цього запав.
В оченятах його неба синь відбивалась,
Наче воїн відважний,хлопчина стояв.
–«Ну, а що полюбляєш?»–тишу в мить затяжну,
Обірвав повелитель, знов в хлопця спитавши.
З вуст його почув мудрість весь дворець неземну,
Їм прекрасну ту відповідь давши:
–«Бога, Бога люблю!»–скрізь доно́силось ехом,
–«І людей і людей»–знову ще донеслось.
І здавалось,від звуків повіяло Небом
І як ніби тепло,джерелом розлилось.
Довго цар той мовчав,чуючи незнайомця,
Накінець він сказав:–«Проси в ме́не,що хочеш.
Ти сміливий і чесний,тому не соромся,
Дам усе я тобі, чого тільки попросиш!»
Всі завмерли, яку зараз відповідь скаже,
Їжу, золото... Всі зайняті думками.
Але хлопчик довірчиво, просто так каже:
«До мами я хочу.Лиш тільки до мами!»
Та враз регіт і сміх у дворі тім роздався
І лиш повелитель все серйозним ставав.
Із свого трону іншим поглядом піднявся,
Бо його серце до добра бра́нець схиляв.
Він гли́боко зітхнув,звів погляд на дитину,
Згадав може дитинство і мовить«Синку,йди!
Тебе я відпускаю!»–і обійняв хлопчину,
А слузі́ повелів:–«Його ти відведи!»...
Серцевидець лиш знає,що на серці робилось,
У правителя і у розгублених слуг.
Так, над хлопчиком тим Божа милість явилась,
Бог до мами привів, Визволитель і Друг!
Та при виході–«Стій!»–голос встиг досягнути,
«Хлопче, в якому живе і страх і любов,
Що нам непідвладні.Хочу я ще почути,
Як звати тебе?»–близько цар підійшов.
Ну а хлопчик,що вірою серце горіло,
Мов в терновнику лілія, був він один.
Відповів повелителю,що стояв сміло:
–«Ім'я в мене прекрасне.Я–Християнин!».
Автор–Анна Лукс;
Переклад Ангеліни Ющук . @online_virsh
А світ все шумить, так втомились ми слухать.
А мало так доброго чується в нім...
Закрить треба міцно духовнії вуха,
Щоб світу не бачить у серці своїм.
Інакше, не вибратись буде з печалі.
Бо слухи світські лиш печаль принесуть.
Тривоги і біди, і зло, і неправди...
Собою сповняють цей світ там і тут.
І якщо духовнії вуха відкриті,
То вся інформація в серце пройде.
І будем в печалі, і будем розбиті,
І тільки на серці тривога буде.
І буде засмучення тільки в дорозі,
Що тяжко так є за Ісусом іти.
А світ в катаклізмах, а світ у тривогах.
А дітям Христа з світом не по путі.
А дітям Христа треба в мирі сховатись.
В тім мирі, що Бог для дітей дарував.
Духовнії вуха закривши втікати
Від чуток, що ними весь світ повним став.
Дітей ми своїх ніжно оберігаєм.
Від бід ми стараємось їх берегти.
А якщо і навіть щось з ними буває,
Ми поруч в турботі завжди біля них.
Не більше то з нами Отець наш Небесний?
Не більше то охороняє Він нас?
Коли, оступившись, дамо ворогу місце,
Господь зразу поруч, як просим щоб спас.
Невже нас Він не збереже в цьому світі?
Невже дасть загинути з світом навік?
Невже то не дасть Своїм дітям Він сили
Щоб встоять у всім, що приніс всім цей вік?
Закрийте духовнії вуха від світу.
Хай в серці у вас буде спокій і мир.
Ви - діти Творця, тільки в Нім ваша сила.
Я буду з тобою - Він нам говорив.
Л. Шпак
@virsh_online
А мало так доброго чується в нім...
Закрить треба міцно духовнії вуха,
Щоб світу не бачить у серці своїм.
Інакше, не вибратись буде з печалі.
Бо слухи світські лиш печаль принесуть.
Тривоги і біди, і зло, і неправди...
Собою сповняють цей світ там і тут.
І якщо духовнії вуха відкриті,
То вся інформація в серце пройде.
І будем в печалі, і будем розбиті,
І тільки на серці тривога буде.
І буде засмучення тільки в дорозі,
Що тяжко так є за Ісусом іти.
А світ в катаклізмах, а світ у тривогах.
А дітям Христа з світом не по путі.
А дітям Христа треба в мирі сховатись.
В тім мирі, що Бог для дітей дарував.
Духовнії вуха закривши втікати
Від чуток, що ними весь світ повним став.
Дітей ми своїх ніжно оберігаєм.
Від бід ми стараємось їх берегти.
А якщо і навіть щось з ними буває,
Ми поруч в турботі завжди біля них.
Не більше то з нами Отець наш Небесний?
Не більше то охороняє Він нас?
Коли, оступившись, дамо ворогу місце,
Господь зразу поруч, як просим щоб спас.
Невже нас Він не збереже в цьому світі?
Невже дасть загинути з світом навік?
Невже то не дасть Своїм дітям Він сили
Щоб встоять у всім, що приніс всім цей вік?
Закрийте духовнії вуха від світу.
Хай в серці у вас буде спокій і мир.
Ви - діти Творця, тільки в Нім ваша сила.
Я буду з тобою - Він нам говорив.
Л. Шпак
@virsh_online
Не бачили чи Божих ви чудес
Не бачили, чи Божих Ви чудес?
А те, що ви прокинулись сьогодні,
Не є, дарунком світлим від небес,
Це випадковість, не дива Господні?
Те що живі, не свідчення для вас,
Під час війни, життя що забирає?
Господь від смерті всіх рятує нас,
Й потреби наші, всі Спаситель знає.
Те що ми з Вами, бачим новий день,
Що спим вночи, чи вдячними є Богу?
Співаймо тож хвалу Творцю щодень,
За милосердя, щедрість й допомогу.
Згадаймо люди, про Христа любов,
Про Його ласку, співчуття й турботу,
Й пролиту Ним, святу й жертовну Кров,
Складім подяку й славу Саваоту.
Наше життя, складається з чудес,
І кожен день, він під контролем Божим,
Господь, благословляє нас з небес,
І кожен день, на інший він не схожий.
В своїм житті, відчуй Христа любов,
У кожнім дні, у кожній життя миті,
Згадай любов Господню, знов і знов,
І пам'ятай... Про Руки, що пробиті.
2.1.24.
© Євген Орлов. @virsh_online
Не бачили, чи Божих Ви чудес?
А те, що ви прокинулись сьогодні,
Не є, дарунком світлим від небес,
Це випадковість, не дива Господні?
Те що живі, не свідчення для вас,
Під час війни, життя що забирає?
Господь від смерті всіх рятує нас,
Й потреби наші, всі Спаситель знає.
Те що ми з Вами, бачим новий день,
Що спим вночи, чи вдячними є Богу?
Співаймо тож хвалу Творцю щодень,
За милосердя, щедрість й допомогу.
Згадаймо люди, про Христа любов,
Про Його ласку, співчуття й турботу,
Й пролиту Ним, святу й жертовну Кров,
Складім подяку й славу Саваоту.
Наше життя, складається з чудес,
І кожен день, він під контролем Божим,
Господь, благословляє нас з небес,
І кожен день, на інший він не схожий.
В своїм житті, відчуй Христа любов,
У кожнім дні, у кожній життя миті,
Згадай любов Господню, знов і знов,
І пам'ятай... Про Руки, що пробиті.
2.1.24.
© Євген Орлов. @virsh_online
Бог є любов. Ви вірите? Це знаєте?
Він в світ прийшов, щоб нас усіх спасти.
І в світі зла, великому і сірому,
Він саме вас чомусь в цей день знайшов.
Він саме вам показує стежину,
Якою варто йти нам до мети.
Щоб до небесної країни,
Одного дня нам разом увійти.
Чому лякаєтесь? Чому не впустите?
Чому любов відкинули Його?
Він ніжно так у серце вам постукує,
І сонцем світить в ваше Він вікно,
Не бійтесь потонути в морі ніжності
Й отримати із рук Його вінця.
Не проганяйте цю любов на вулицю,
Дозвольте поселитись у серцях.
Підіть за Ним, і ви не пожалкуєте.
Підіть… Навіщо вам ця марнота?
Підіть за Ним… Ви чуєте, як кличе Він?
Ви чуєте — душа ваша жива!
Зробіть той крок назустріч новій ері,
З Ісусом дім новий в душі буде,
І разом з Ним усе ви відбудуєте,
І фарбами заграє все живе.
Один лиш крок, і я в Твоїх обіймах,
Один лиш крок, і серце ожива.
Один лиш крок, і крила відростають,
Молитвою у небо все зліта.
Моє життя в руках Твоїх, я знаю,
Ти направляєш всі мої шляхи,
Я відчуваю дощ Твій благодатний,
І ввись злітаю мов птахи.
І голос Твій я вчуся розрізняти,
В Твоїх руках в безпеці, знаю Я.
Ти любиш всіх не дивлячись на статус,
В Тобі Я цілісна, в Тобі жива.
Ти впокорився, потерпів страждання,
Ніхто з людей не міг би це стерпіть.
Тому схиляюсь я, відкинувши вагання,
І вдячністю наповнена душа,
Відкуплена великою ціною,
Ціною крові Господа Христа.
Навчи нас, Господи, любові.
Життя, ж мов спалах, не дорахуєш і до ста.
Не встигнеш й оком ти моргнути,
Як все життя вже промайне.
О, дай нам сили, Отче, так любити,
Щоб не виконувать обряд,
Щоб чистим серцем дорожити,
Не через вигоду, а просто так.
І крізь вуаль дивлюся на людей,
І світ тоді по іншому сприймається.
О мій Господь, Твоя любов без меж,
У тебе я любити теж навчаюся,
Все зникне на землі, все промайне
Любов ж Твоя ніколи не минає.
І хоч пройдуть роки, минуть літа,
Любов твоя освітлює дорогу,
В Тобі Господь я чиста і сильна,
Адже навчаюся у Твого трону.
Твоя наука дивна і свята,
У Твоїх ніг схиляюсь низько-низько,
В Твоїх очах любові повнота,
І так як Ти ніхто не вмів любити.
Господь, мій Батько, Люблячий Творець,
Навчи мене усім все пробачати,
Дивитися з любов'ю на людей,
Молитися, більш вірити й кохати.
11.01.2024
©Darina Gelich @virsh_online
Він в світ прийшов, щоб нас усіх спасти.
І в світі зла, великому і сірому,
Він саме вас чомусь в цей день знайшов.
Він саме вам показує стежину,
Якою варто йти нам до мети.
Щоб до небесної країни,
Одного дня нам разом увійти.
Чому лякаєтесь? Чому не впустите?
Чому любов відкинули Його?
Він ніжно так у серце вам постукує,
І сонцем світить в ваше Він вікно,
Не бійтесь потонути в морі ніжності
Й отримати із рук Його вінця.
Не проганяйте цю любов на вулицю,
Дозвольте поселитись у серцях.
Підіть за Ним, і ви не пожалкуєте.
Підіть… Навіщо вам ця марнота?
Підіть за Ним… Ви чуєте, як кличе Він?
Ви чуєте — душа ваша жива!
Зробіть той крок назустріч новій ері,
З Ісусом дім новий в душі буде,
І разом з Ним усе ви відбудуєте,
І фарбами заграє все живе.
Один лиш крок, і я в Твоїх обіймах,
Один лиш крок, і серце ожива.
Один лиш крок, і крила відростають,
Молитвою у небо все зліта.
Моє життя в руках Твоїх, я знаю,
Ти направляєш всі мої шляхи,
Я відчуваю дощ Твій благодатний,
І ввись злітаю мов птахи.
І голос Твій я вчуся розрізняти,
В Твоїх руках в безпеці, знаю Я.
Ти любиш всіх не дивлячись на статус,
В Тобі Я цілісна, в Тобі жива.
Ти впокорився, потерпів страждання,
Ніхто з людей не міг би це стерпіть.
Тому схиляюсь я, відкинувши вагання,
І вдячністю наповнена душа,
Відкуплена великою ціною,
Ціною крові Господа Христа.
Навчи нас, Господи, любові.
Життя, ж мов спалах, не дорахуєш і до ста.
Не встигнеш й оком ти моргнути,
Як все життя вже промайне.
О, дай нам сили, Отче, так любити,
Щоб не виконувать обряд,
Щоб чистим серцем дорожити,
Не через вигоду, а просто так.
І крізь вуаль дивлюся на людей,
І світ тоді по іншому сприймається.
О мій Господь, Твоя любов без меж,
У тебе я любити теж навчаюся,
Все зникне на землі, все промайне
Любов ж Твоя ніколи не минає.
І хоч пройдуть роки, минуть літа,
Любов твоя освітлює дорогу,
В Тобі Господь я чиста і сильна,
Адже навчаюся у Твого трону.
Твоя наука дивна і свята,
У Твоїх ніг схиляюсь низько-низько,
В Твоїх очах любові повнота,
І так як Ти ніхто не вмів любити.
Господь, мій Батько, Люблячий Творець,
Навчи мене усім все пробачати,
Дивитися з любов'ю на людей,
Молитися, більш вірити й кохати.
11.01.2024
©Darina Gelich @virsh_online
«-Ви християнка?»–дідусь запитав,
Дівчину,швидко перебивши
«Так дивно що не бачу в вас Христа»,
Він їй сказав, на лавку з нею сівши.
«Ви кажете що бачили Христа,
Та ви мені Його не проявили.
В нас по-сусідству жила одна вдова
І про Ісуса в неї очі говорили.
Не підібрати слів до тих очей,
Вони простори неба відбивали
І хоч скупилась на слова.Та між людей,
У неї святість з кожним днем зростала.
Добро творила і свою любов,
Вона до ближніх, до сусідів проявляла.
«За що стільки добра?»–питав я в неї знов,
«Христа люблю я»–лиш відповідала.
«Вона нікому не бажала зла!
Вона була людиною святою.
І свідчили про це її діла,
Вона була завжди сама собою»...
На дівчину старенький погляд звів,
Сказав «А в очах ваших пустота.
Бачити Бога я би в вас хотів,
Але напевно, ви не любите Христа?
Із місця дівчина заплаканою встала,
«Ви є праві» і в розпачі пішла.
В її свідомості слова його звучали:
«Напевно ви не любите Христа?».
Автор: Кирилюк Каріна;
Переклад Ангеліни Ющук. @virsh_online
Дівчину,швидко перебивши
«Так дивно що не бачу в вас Христа»,
Він їй сказав, на лавку з нею сівши.
«Ви кажете що бачили Христа,
Та ви мені Його не проявили.
В нас по-сусідству жила одна вдова
І про Ісуса в неї очі говорили.
Не підібрати слів до тих очей,
Вони простори неба відбивали
І хоч скупилась на слова.Та між людей,
У неї святість з кожним днем зростала.
Добро творила і свою любов,
Вона до ближніх, до сусідів проявляла.
«За що стільки добра?»–питав я в неї знов,
«Христа люблю я»–лиш відповідала.
«Вона нікому не бажала зла!
Вона була людиною святою.
І свідчили про це її діла,
Вона була завжди сама собою»...
На дівчину старенький погляд звів,
Сказав «А в очах ваших пустота.
Бачити Бога я би в вас хотів,
Але напевно, ви не любите Христа?
Із місця дівчина заплаканою встала,
«Ви є праві» і в розпачі пішла.
В її свідомості слова його звучали:
«Напевно ви не любите Христа?».
Автор: Кирилюк Каріна;
Переклад Ангеліни Ющук. @virsh_online
Бог вчора, сьогодні і навіки Той самий
Не зміниться Його Буття
І яка ж велика Милість є над нами
І Його ніжна, сильная рука
Хіба є щось важке для Бога?
Ну тоді Скажіть!
Немає неможливого нічого,
Проблеми всі свої Йому принесіть
Ні, не важке Його вухо
Щоб слухать нас, щоб милувать, спасать
Можливо це у нас щось сталося зі слухом:
Не можем Голос Божий розпізнать
До тебе Він звертається сьогодні:
Я той самий, Мене чуєш? Я твій Бог!
Ви Мій народ, насліддя ви Господнє
Взивайте ви до Мене, бо Я завльняю від оков
Я той самий Бог, який Аврааму
В старасті сина дарував
Ізраїль із Єгипту вивів станом
Із рабстра чудно Я звільняв
Я їх провів по морю, як по суші
Я воду, м'ясо, манну їм давав
В пустині, де нема нічого Слухай
Я на руках носив їх, охороняв
Одежа не рвалась не загнивала
І взуття за 40 років збереглось
Де сонце так промінням засушало
Там скелі були, і води багато з них лилось
Я Сонцю наказав, стоять на місці
Шматками їжі, як градом осипав
Ворогів Ізраїля, Народ Мій, вірте!
Я стіни Єрихону руйнував
Їх хвиля не торкнулась навіть
Я сказав їй гучно Стій
Ти ще Мені не віриш? Ну що зараз скажеш?
Я Бог Ізраїля, і Я Бог твій
А пам'ятаєш, як Я поміг Давиду?
Як великана, юнак малий звалив
Одним камінням, звідки взяв він силу?
Давид довіряв, Давид Мене любив
Я захотів, щоб птахи годували
Пророка Ілію, був голод на землі
Навіть ворони їжу віддавали
Хліб йому, і м'ясо. Віриш ти Мені?
Хіба ти не читав, хіба ти це не знаєш?
Як до вдови, з Сарепти Я прибув
А ти, все ще не довіряєш?
І думаєш, що Я тебе забув
Була у неї капля лиш олії
І маленька жменя лиш муки
У неї не було вже надії
Та чудо сталось, не закінчились вони
Я Іллі, вогонь з неба посилав
Спаливший жертву, жертвенник і рів
Де вода там пробувала
І ніхто не заперечував Мені
Так, тебе там ще не було!
Але це Я зробив, Бог який в горі!
Пам'ятаєш - Седрах, Месах і Авденаго
Я зберіг їх в огненій печі
Вогонь не обпалив їх навіть
Хоч були вбиті їхні палачі
Я Даниїла захистив від голодних левів
Я пащі хижакам закрив
На них був захист не сталевий
Бо навіть звірі є покірнії Мені
Я наказав киту ковтнути Йону
А після виплюнуть сказав
Моїм природа повинується законам
Всьому, що дише, Я дихання дав
А пам'ятаєш, як спинив Я бурю
Як від всіх хвороб Я лікував
Мені покірні всі стихії, море
Я навіть мертвих, пам'ятаєш воскрешав
Я з п'ти хлібів і двох рибинок
Міг нагодувати тисячі людей
Ти знай, Мені усе можливо
Я той самий Бог, Мені служити - великий привілей
Ти знаєш твого життя напевно б не хватило
Щоб перечислити всі Мої діла,
Які рука Моя звершила
Я твій Господь, твій захист і твоя стіна
Хіба з життя є випадків так мало
Коли назустріч Я пішов?
Так, чому ж віри у вас не стало
Не стала меншою Моя любов
Ти пам'ятаєш, як ніжно Я постукав
В той самий перший раз
Як плакав біля Мене, у своїх муках
Як говорили в пізній такий час?
Як серце твоє радість наповняла
Ти вбувався весь в присутності Моїй
Рука Моя тебе охороняла
Ох, невже забув моменти ті?
А скільки раз не міг ти стати з ліжка
Лежачий був, і тихо сльози лив
Вони були прозорі, щирі й чисті
Хто піднімав тебе? Хто зцілив?
А скільки раз беріг тебе від смерті
Як би не Я, тебе вже б не було
Я Бог живий! Я поруч! О, повірте!
Я воскрес, і поборов смерті це жало!
Я ваш Господь! Ні! Я не змінився!
Ви змінились, перестали довірять
Я чекаю, щоб до Мене підійшов ти
Щоб в руки Мої зміг ти все віддать
Чому ти плачеш? Очі опускаєш?
Хіба у тебе нема Мене?
То чому ж Мені не довіряєш?
Син, Дочка так сильно Я люблю тебе
Чи щось неможливеє для Бога? Скажіть?
Нема нічого, повірте нічого!
Довіртесь же Йому, все розкажіть
Він Бог живий, і все в руках Його
Він неодмінно вийде вам на зустріч
Яка б проблема не була
Він чує завжди, і прийде до вас на зустріч
Він звершить великії і чуднії діла! @virsh_online
Не зміниться Його Буття
І яка ж велика Милість є над нами
І Його ніжна, сильная рука
Хіба є щось важке для Бога?
Ну тоді Скажіть!
Немає неможливого нічого,
Проблеми всі свої Йому принесіть
Ні, не важке Його вухо
Щоб слухать нас, щоб милувать, спасать
Можливо це у нас щось сталося зі слухом:
Не можем Голос Божий розпізнать
До тебе Він звертається сьогодні:
Я той самий, Мене чуєш? Я твій Бог!
Ви Мій народ, насліддя ви Господнє
Взивайте ви до Мене, бо Я завльняю від оков
Я той самий Бог, який Аврааму
В старасті сина дарував
Ізраїль із Єгипту вивів станом
Із рабстра чудно Я звільняв
Я їх провів по морю, як по суші
Я воду, м'ясо, манну їм давав
В пустині, де нема нічого Слухай
Я на руках носив їх, охороняв
Одежа не рвалась не загнивала
І взуття за 40 років збереглось
Де сонце так промінням засушало
Там скелі були, і води багато з них лилось
Я Сонцю наказав, стоять на місці
Шматками їжі, як градом осипав
Ворогів Ізраїля, Народ Мій, вірте!
Я стіни Єрихону руйнував
Їх хвиля не торкнулась навіть
Я сказав їй гучно Стій
Ти ще Мені не віриш? Ну що зараз скажеш?
Я Бог Ізраїля, і Я Бог твій
А пам'ятаєш, як Я поміг Давиду?
Як великана, юнак малий звалив
Одним камінням, звідки взяв він силу?
Давид довіряв, Давид Мене любив
Я захотів, щоб птахи годували
Пророка Ілію, був голод на землі
Навіть ворони їжу віддавали
Хліб йому, і м'ясо. Віриш ти Мені?
Хіба ти не читав, хіба ти це не знаєш?
Як до вдови, з Сарепти Я прибув
А ти, все ще не довіряєш?
І думаєш, що Я тебе забув
Була у неї капля лиш олії
І маленька жменя лиш муки
У неї не було вже надії
Та чудо сталось, не закінчились вони
Я Іллі, вогонь з неба посилав
Спаливший жертву, жертвенник і рів
Де вода там пробувала
І ніхто не заперечував Мені
Так, тебе там ще не було!
Але це Я зробив, Бог який в горі!
Пам'ятаєш - Седрах, Месах і Авденаго
Я зберіг їх в огненій печі
Вогонь не обпалив їх навіть
Хоч були вбиті їхні палачі
Я Даниїла захистив від голодних левів
Я пащі хижакам закрив
На них був захист не сталевий
Бо навіть звірі є покірнії Мені
Я наказав киту ковтнути Йону
А після виплюнуть сказав
Моїм природа повинується законам
Всьому, що дише, Я дихання дав
А пам'ятаєш, як спинив Я бурю
Як від всіх хвороб Я лікував
Мені покірні всі стихії, море
Я навіть мертвих, пам'ятаєш воскрешав
Я з п'ти хлібів і двох рибинок
Міг нагодувати тисячі людей
Ти знай, Мені усе можливо
Я той самий Бог, Мені служити - великий привілей
Ти знаєш твого життя напевно б не хватило
Щоб перечислити всі Мої діла,
Які рука Моя звершила
Я твій Господь, твій захист і твоя стіна
Хіба з життя є випадків так мало
Коли назустріч Я пішов?
Так, чому ж віри у вас не стало
Не стала меншою Моя любов
Ти пам'ятаєш, як ніжно Я постукав
В той самий перший раз
Як плакав біля Мене, у своїх муках
Як говорили в пізній такий час?
Як серце твоє радість наповняла
Ти вбувався весь в присутності Моїй
Рука Моя тебе охороняла
Ох, невже забув моменти ті?
А скільки раз не міг ти стати з ліжка
Лежачий був, і тихо сльози лив
Вони були прозорі, щирі й чисті
Хто піднімав тебе? Хто зцілив?
А скільки раз беріг тебе від смерті
Як би не Я, тебе вже б не було
Я Бог живий! Я поруч! О, повірте!
Я воскрес, і поборов смерті це жало!
Я ваш Господь! Ні! Я не змінився!
Ви змінились, перестали довірять
Я чекаю, щоб до Мене підійшов ти
Щоб в руки Мої зміг ти все віддать
Чому ти плачеш? Очі опускаєш?
Хіба у тебе нема Мене?
То чому ж Мені не довіряєш?
Син, Дочка так сильно Я люблю тебе
Чи щось неможливеє для Бога? Скажіть?
Нема нічого, повірте нічого!
Довіртесь же Йому, все розкажіть
Він Бог живий, і все в руках Його
Він неодмінно вийде вам на зустріч
Яка б проблема не була
Він чує завжди, і прийде до вас на зустріч
Він звершить великії і чуднії діла! @virsh_online
Forwarded from Поезія Наталії Луцик-Мартинюк (Наталя)
ДЛЯ ЩАСТЯ
А чи багато нам для щастя треба ?
Як тільки сонця в день такий холодний...
Як мирного лиш й без ракетів Неба ,
Й було б чим поділитися з голодним...
А чи потрібні почесті й пошана ,
Чи треба звань високих й нагород..?
Якщо болить у когось з друзів рана ,
Якщо страждає рідний твій народ...
А чи багато потребує серце ?
Йому б лиш не черствіти від образ...
Хай видним буде місяця люстерце,
У темних ночах, в безпросвітній час...
Чи золото обійми нам замінить?
Чи срібло нас зігріє в холоди ?...
Хіба в чужих , далеких всіх країнах ..
Відчуєм смак домашньої води...
Насправді нам для щастя треба мало ,
Щоб не хворіли ті , хто цінний нам ...
Щоб в матерів синочки не вмирали ,
Щоб плакать не приходилось батькам..
Не треба зовсім орденів , медалей,
Коли приходить розуміння те ,
Що щастя в тому щоб птахи співали ,
І сяяло від радості лице...
Що щастя мати те , що в Бога просим ,
Що щастя в зорепадах і в дощах...
В скуйовдженому від вітрів волоссі,
В таких потрібних , дорогих словах..
У пиріжку і у горнятку кави ,
У посмішках захеканих дітей ...
В прогулянках, в історіях цікавих,
В красивих фотографіях сімей...
А нам для щастя треба зовсім трішки ,
Аби не проливалась більше кров ...
Щоб той , кого чекаєм навіть пішки ,
Із фронту , все ж живим до нас прийшов...
Щоб пахнув на столі нам хліб щоденний ,
Виходили комбайни у поля...
Щоб край наш Богом був благословенний ,
Щоб Бога не зрікалася Земля...
Я думаю, що нам із часом вдасться ,
Побачити велике в простоті...
Знаходити собі в малому щастя ,
Й щасливими лишатися в житті.
( 2013 р)
А чи багато нам для щастя треба ?
Як тільки сонця в день такий холодний...
Як мирного лиш й без ракетів Неба ,
Й було б чим поділитися з голодним...
А чи потрібні почесті й пошана ,
Чи треба звань високих й нагород..?
Якщо болить у когось з друзів рана ,
Якщо страждає рідний твій народ...
А чи багато потребує серце ?
Йому б лиш не черствіти від образ...
Хай видним буде місяця люстерце,
У темних ночах, в безпросвітній час...
Чи золото обійми нам замінить?
Чи срібло нас зігріє в холоди ?...
Хіба в чужих , далеких всіх країнах ..
Відчуєм смак домашньої води...
Насправді нам для щастя треба мало ,
Щоб не хворіли ті , хто цінний нам ...
Щоб в матерів синочки не вмирали ,
Щоб плакать не приходилось батькам..
Не треба зовсім орденів , медалей,
Коли приходить розуміння те ,
Що щастя в тому щоб птахи співали ,
І сяяло від радості лице...
Що щастя мати те , що в Бога просим ,
Що щастя в зорепадах і в дощах...
В скуйовдженому від вітрів волоссі,
В таких потрібних , дорогих словах..
У пиріжку і у горнятку кави ,
У посмішках захеканих дітей ...
В прогулянках, в історіях цікавих,
В красивих фотографіях сімей...
А нам для щастя треба зовсім трішки ,
Аби не проливалась більше кров ...
Щоб той , кого чекаєм навіть пішки ,
Із фронту , все ж живим до нас прийшов...
Щоб пахнув на столі нам хліб щоденний ,
Виходили комбайни у поля...
Щоб край наш Богом був благословенний ,
Щоб Бога не зрікалася Земля...
Я думаю, що нам із часом вдасться ,
Побачити велике в простоті...
Знаходити собі в малому щастя ,
Й щасливими лишатися в житті.
( 2013 р)
Forwarded from Поезія Наталії Луцик-Мартинюк (Наталя)
ЗА ЩО ПОЛЮБИВ?
За що мене Ти , Боже , полюбив?
За що таку , помилувань не варту ,
Підняв з болота , сльози втер , простив ..
За мене на хресті висів розп'ятий.
Блукала у розірваній одежі,
А Ти донькою рідною назвав ...
Дав одяг білий , в милості безмежній ,
Все вислухав , молитву з уст прийняв.
Коли суддя для мене вирок виніс
Повинна я за гріх прийняти смерть ....
Ти Руки дав пробить Свої , Невинні,
В стражданнях замість мене Ти помер...
За мене сльози часто проливаєш,
Коли гублюсь у темряві нічній ...
І як вівцю загублену шукаєш,
Береш на плечі і несеш в Дім Свій...
Потрібних слів не зможу підібрати ,
Щоби Тобі воздати за любов ...
Тебе завжди я хочу прославляти ,
Подяку цю примножуючи знов...
Коли моя закінчиться дорога ,
Продовжиться хваління в Небесах..
Ті співи щирі хору неземного ,
Бринітимуть через уста й в серцях ...
Без Тебе я нічого тут не хочу,
Ти - зміст, Ти все моє, Ти - майбуття...
Веди мене до Неба, любий Отче,
Я ще така слабка.. я ще дитя...
Та відчуваю , що завжди зі мною ,
Невидимо та вірно поруч Ти...
Чекаю , Боже , зустрічі з Тобою..
Надіюсь , вірю і люблю.. гряди!
(12.09.2014)
За що мене Ти , Боже , полюбив?
За що таку , помилувань не варту ,
Підняв з болота , сльози втер , простив ..
За мене на хресті висів розп'ятий.
Блукала у розірваній одежі,
А Ти донькою рідною назвав ...
Дав одяг білий , в милості безмежній ,
Все вислухав , молитву з уст прийняв.
Коли суддя для мене вирок виніс
Повинна я за гріх прийняти смерть ....
Ти Руки дав пробить Свої , Невинні,
В стражданнях замість мене Ти помер...
За мене сльози часто проливаєш,
Коли гублюсь у темряві нічній ...
І як вівцю загублену шукаєш,
Береш на плечі і несеш в Дім Свій...
Потрібних слів не зможу підібрати ,
Щоби Тобі воздати за любов ...
Тебе завжди я хочу прославляти ,
Подяку цю примножуючи знов...
Коли моя закінчиться дорога ,
Продовжиться хваління в Небесах..
Ті співи щирі хору неземного ,
Бринітимуть через уста й в серцях ...
Без Тебе я нічого тут не хочу,
Ти - зміст, Ти все моє, Ти - майбуття...
Веди мене до Неба, любий Отче,
Я ще така слабка.. я ще дитя...
Та відчуваю , що завжди зі мною ,
Невидимо та вірно поруч Ти...
Чекаю , Боже , зустрічі з Тобою..
Надіюсь , вірю і люблю.. гряди!
(12.09.2014)
Forwarded from Поезія Наталії Луцик-Мартинюк (Наталя)
КОХАТИМУ ...( з історій війни)
Хоч війна може ще лякатиме,
Ще запустить ракету ворожу...
А я щиро тебе кохатиму,
Так кохатиму, як тільки можу...
* * * * * * * *
Ти зберися останніми силами ,
І не вір , що не зможеш іти...
А я стану для тебе крилами ,
Щоб літати навчилась ти...
* * * * * * *
Всюди "Мар'їнки " і "Авдіївки"
Так давно вдома вже не був ...
А я стану тобі домівкою ,
Крізь дзвінки щоб її відчув...
* * * * * * * *
Не похвалишся нині долею,
До полону шлях з тернів ліг...
А я стану твоєю волею ,
Азовсталь щоб лишити зміг...
* * * * * * * *
Міна видерла очі... втрачений
Назавжди твій ще юний зір
Покажу світ тобі небачений
Стану зором твоїм , повір ...
* * * * * * * *
І руками тобі і пальцями
Буду я , ти не інвалід ,
Між піснями і поміж танцями,
Ми відправимось ще в політ...
* * * * * * * *
Як в окопі сирому , довгому
Засинатимеш під дощем...
Ляжу поруч з тобою ковдрами,
Буду пледом тобі й плащем...
* * * * * * * *
Щоб не зломлений був ти битвами,
Щоб минала знов куля зла ,
Захищу я тебе молитвами,
Стороною щоб смерть пройшла...
* * * * * * * *
Як захоче тебе калікою,
Десь зробити ця зла війна ,
Стану пластирем я і ліками ,
Біль твій вичерпаю до дна ...
* * * * * * * *
Знаю я,скільки щастя коштує,
Дочекаюсь й не відпущу...
Ну а поки , Новою Поштою ,
У посилку любов вміщу ...
* * * * * * * *
Ти тепер назавжди між плитами,
Тільки квіти тобі ношу...
Я за двох в цьому світі житиму,
Я нас двох у душі бережу...
* * * * * * * *
Не лякає війна хай втратами ,
Разом ми подолаєм все ...
А я щиро тебе кохатиму ...
Бо любов тільки світ спасе ...
( N.L- M)
Хоч війна може ще лякатиме,
Ще запустить ракету ворожу...
А я щиро тебе кохатиму,
Так кохатиму, як тільки можу...
* * * * * * * *
Ти зберися останніми силами ,
І не вір , що не зможеш іти...
А я стану для тебе крилами ,
Щоб літати навчилась ти...
* * * * * * *
Всюди "Мар'їнки " і "Авдіївки"
Так давно вдома вже не був ...
А я стану тобі домівкою ,
Крізь дзвінки щоб її відчув...
* * * * * * * *
Не похвалишся нині долею,
До полону шлях з тернів ліг...
А я стану твоєю волею ,
Азовсталь щоб лишити зміг...
* * * * * * * *
Міна видерла очі... втрачений
Назавжди твій ще юний зір
Покажу світ тобі небачений
Стану зором твоїм , повір ...
* * * * * * * *
І руками тобі і пальцями
Буду я , ти не інвалід ,
Між піснями і поміж танцями,
Ми відправимось ще в політ...
* * * * * * * *
Як в окопі сирому , довгому
Засинатимеш під дощем...
Ляжу поруч з тобою ковдрами,
Буду пледом тобі й плащем...
* * * * * * * *
Щоб не зломлений був ти битвами,
Щоб минала знов куля зла ,
Захищу я тебе молитвами,
Стороною щоб смерть пройшла...
* * * * * * * *
Як захоче тебе калікою,
Десь зробити ця зла війна ,
Стану пластирем я і ліками ,
Біль твій вичерпаю до дна ...
* * * * * * * *
Знаю я,скільки щастя коштує,
Дочекаюсь й не відпущу...
Ну а поки , Новою Поштою ,
У посилку любов вміщу ...
* * * * * * * *
Ти тепер назавжди між плитами,
Тільки квіти тобі ношу...
Я за двох в цьому світі житиму,
Я нас двох у душі бережу...
* * * * * * * *
Не лякає війна хай втратами ,
Разом ми подолаєм все ...
А я щиро тебе кохатиму ...
Бо любов тільки світ спасе ...
( N.L- M)
Forwarded from Поезія Наталії Луцик-Мартинюк (Наталя)
КОХАННЯ
Чи знаєш , що насправді є коханням...
Не зовнішністю це є милування...
Скоріш, це про розділене страждання ,
Й без криків обговорені питання ...
Чи знаєш , як по справжньому кохати ,
Це не завжди сюрпризом дивувати ,
Це часом помилки не помічати ,
Коли впаде хтось - з легкістю підняти ...
Кохання не спішить щось брати й брати ,
Йому бо до вподоби віддавати ,
Кохання не в букетах красивезних ,
Воно зігріє , хоч саме і змерзне...
Коханню не потрібні ваші гроші ,
Бо і без них - Ви всеодно хороші ...
Бо й без багатства всеодно потрібні ,
Ви незамінні й дуже дуже рідні...
Кохання з теплотою навіть сварить,
Коли хворієш- чай тобі заварить,
Воно ніколи у житті не зрадить ,
І зморшки поцілунками розгладить...
Кохання розжене в очах зажуру ,
Воно прийме і змінену фігуру,
Воно прийме і сивину на скронях,
Якусь шершавість на твоїх долонях...
Кохання - не на час , а на постійно ,
Це - крила , це опора , щит надійний,
Постійна вдячність навіть за дрібниці,
Розмови двох , коли комусь не спиться...
Чи розумієш, як воно: кохати ,
Це спільно і радіти й сумувати ,
Це щастя навіть з клаптиків пошити ,
І все на світі разом пережити...
( N.L- M)
Чи знаєш , що насправді є коханням...
Не зовнішністю це є милування...
Скоріш, це про розділене страждання ,
Й без криків обговорені питання ...
Чи знаєш , як по справжньому кохати ,
Це не завжди сюрпризом дивувати ,
Це часом помилки не помічати ,
Коли впаде хтось - з легкістю підняти ...
Кохання не спішить щось брати й брати ,
Йому бо до вподоби віддавати ,
Кохання не в букетах красивезних ,
Воно зігріє , хоч саме і змерзне...
Коханню не потрібні ваші гроші ,
Бо і без них - Ви всеодно хороші ...
Бо й без багатства всеодно потрібні ,
Ви незамінні й дуже дуже рідні...
Кохання з теплотою навіть сварить,
Коли хворієш- чай тобі заварить,
Воно ніколи у житті не зрадить ,
І зморшки поцілунками розгладить...
Кохання розжене в очах зажуру ,
Воно прийме і змінену фігуру,
Воно прийме і сивину на скронях,
Якусь шершавість на твоїх долонях...
Кохання - не на час , а на постійно ,
Це - крила , це опора , щит надійний,
Постійна вдячність навіть за дрібниці,
Розмови двох , коли комусь не спиться...
Чи розумієш, як воно: кохати ,
Це спільно і радіти й сумувати ,
Це щастя навіть з клаптиків пошити ,
І все на світі разом пережити...
( N.L- M)
Forwarded from Поезія Наталії Луцик-Мартинюк (Наталя)
ТАКУ ЛЮБОВ
А я від серця кожному бажаю ,
Любов свою зустріти на Землі ,
Таку любов , яка не ображає ,
Яка розвіє всі твої жалі...
Таку любов , яка в журбі розрадить ,
Яка від слів не залишає ран ,
Таку любов, яка тебе не зрадить ,
В душі розбудить доброти вулкан...
Таку , що починається не з тіла ,
А глибше десь - із дотику двох душ...
Таку любов , яка б тебе зігріла,
Коли ти змокнеш під дощем як хлющ...
Таку любов , яка не в фільмах зовсім,
Не в сценах тих , що " 18+",
Не ту , що на обман штовхає досі ,
Розвішуючи скрізь плоди спокус...
Таку любов зустріти всім бажаю ,
Яка лікує , не ламає крил...
Яка завжди твій вибір поважає ,
Не вимете на люди з дому пил...
Таку любов , яка не доламає ,
Стебло те , що нахилене стоїть,
Таку , яка тобі поспівчуває,
Яка без слів все може зрозуміть...
Таку любов , яка той гніт , що тліє ,
Ніколи не погасить в дні нещасть ...
Яка не брати , -віддавати вміє ,
Тобі в невдачах болю не завдасть ..
Таку любов , яка лиш довготерпить,
І милосердя у руках несе ,
Яка не заздрить , з серця вийме терни,
Таку любов , яка тебе спасе ...
Таку , що величатися не вміє ,
Не буде надиматися одна ,
Яка в житті з неправди не радіє,
А правдою лиш тішиться вона ...
Таку любов , що не шукає свого ,
Нечемно не поводиться , не злить...
Не рветься в гнів, не думає лихого,
Все зносить, до життя знов воскресить...
Таку любов, що вірить у найкраще,
В ній сподівань і сили стільки є...
Все терпить... не покине в дні найважчі...
Любов ніколи не перестає!
Її не можна чимось налякати,
Вона на цій Землі скорботній - Рай...
Скажи , таку любов ти хочеш мати ?
Тоді її такою віддавай....
( Н. Л- М)
А я від серця кожному бажаю ,
Любов свою зустріти на Землі ,
Таку любов , яка не ображає ,
Яка розвіє всі твої жалі...
Таку любов , яка в журбі розрадить ,
Яка від слів не залишає ран ,
Таку любов, яка тебе не зрадить ,
В душі розбудить доброти вулкан...
Таку , що починається не з тіла ,
А глибше десь - із дотику двох душ...
Таку любов , яка б тебе зігріла,
Коли ти змокнеш під дощем як хлющ...
Таку любов , яка не в фільмах зовсім,
Не в сценах тих , що " 18+",
Не ту , що на обман штовхає досі ,
Розвішуючи скрізь плоди спокус...
Таку любов зустріти всім бажаю ,
Яка лікує , не ламає крил...
Яка завжди твій вибір поважає ,
Не вимете на люди з дому пил...
Таку любов , яка не доламає ,
Стебло те , що нахилене стоїть,
Таку , яка тобі поспівчуває,
Яка без слів все може зрозуміть...
Таку любов , яка той гніт , що тліє ,
Ніколи не погасить в дні нещасть ...
Яка не брати , -віддавати вміє ,
Тобі в невдачах болю не завдасть ..
Таку любов , яка лиш довготерпить,
І милосердя у руках несе ,
Яка не заздрить , з серця вийме терни,
Таку любов , яка тебе спасе ...
Таку , що величатися не вміє ,
Не буде надиматися одна ,
Яка в житті з неправди не радіє,
А правдою лиш тішиться вона ...
Таку любов , що не шукає свого ,
Нечемно не поводиться , не злить...
Не рветься в гнів, не думає лихого,
Все зносить, до життя знов воскресить...
Таку любов, що вірить у найкраще,
В ній сподівань і сили стільки є...
Все терпить... не покине в дні найважчі...
Любов ніколи не перестає!
Її не можна чимось налякати,
Вона на цій Землі скорботній - Рай...
Скажи , таку любов ти хочеш мати ?
Тоді її такою віддавай....
( Н. Л- М)
ЛЮБЛЮ Я ДЯКУВАТИ БОГУ!!!
Мені так щиро хочеться сказати:
-- Я дякую за те, що я живу,
За те, що маю де сьогодні спати,
За ласку і любов Твою!!!
Я дякую за тихі дні і ночі,
Я дякую за мирну неба синь,
Я дякую, що маю очі
І поглядаю у небесну височінь!!!
Я дякую, що я не прокидаюсь
Від взриву бомби й вибитого скла,
За те, що я спокійно просинаюсь,
Хоч є місця, де все ще йде війна!
Не для усіх сьогодні тихі ночі,
В когось ні крихти хліба на столі,
Для когось смерть вже дивиться у очі,
Ну а когось... Забрала вже собі...
Там буря... Там пожежа... Там цунамі...
І різні катаклізми по землі...
А хтось цієї ночі втратив маму
Чи ще когось із близької рідні.
А хтось лежить, прикутий до постелі
Біль сильну переносить кожну мить,
Так склалася над ним Господня воля,
Що вже не може й кроку він ступить.
А я?.. Господь... Так соромно зізнатись...
Коли коліна у тиші схилю
Буває, що подяку не можу я сказати,
А лиш усе прошу, прошу, прошу...
Все необхідне для життя я маю,
Я маю друзів маю і сім'ю,
Під небом мирним в теплім домі засинаю,
Зі мною поруч ті, кого люблю.
Тому то хочеться молитві знову стати
Слова хвали сказати так бажаю я,
Бажаю лиш Тобі подяку я складати
За те, що наді мною є рука Твоя!
За те, що ще з дитинства Ти піклуєшся про мене,
Сім'ю мою, мою родину, друзів бережеш,
Хвалу Тобі складати буду я щоденно,
За те, що Ти мене в небесний край ведеш!!!
Амінь @virsh_online
Мені так щиро хочеться сказати:
-- Я дякую за те, що я живу,
За те, що маю де сьогодні спати,
За ласку і любов Твою!!!
Я дякую за тихі дні і ночі,
Я дякую за мирну неба синь,
Я дякую, що маю очі
І поглядаю у небесну височінь!!!
Я дякую, що я не прокидаюсь
Від взриву бомби й вибитого скла,
За те, що я спокійно просинаюсь,
Хоч є місця, де все ще йде війна!
Не для усіх сьогодні тихі ночі,
В когось ні крихти хліба на столі,
Для когось смерть вже дивиться у очі,
Ну а когось... Забрала вже собі...
Там буря... Там пожежа... Там цунамі...
І різні катаклізми по землі...
А хтось цієї ночі втратив маму
Чи ще когось із близької рідні.
А хтось лежить, прикутий до постелі
Біль сильну переносить кожну мить,
Так склалася над ним Господня воля,
Що вже не може й кроку він ступить.
А я?.. Господь... Так соромно зізнатись...
Коли коліна у тиші схилю
Буває, що подяку не можу я сказати,
А лиш усе прошу, прошу, прошу...
Все необхідне для життя я маю,
Я маю друзів маю і сім'ю,
Під небом мирним в теплім домі засинаю,
Зі мною поруч ті, кого люблю.
Тому то хочеться молитві знову стати
Слова хвали сказати так бажаю я,
Бажаю лиш Тобі подяку я складати
За те, що наді мною є рука Твоя!
За те, що ще з дитинства Ти піклуєшся про мене,
Сім'ю мою, мою родину, друзів бережеш,
Хвалу Тобі складати буду я щоденно,
За те, що Ти мене в небесний край ведеш!!!
Амінь @virsh_online
🕰 ЦІНУЙТЕ ЖИТТЯ...
Що є наше життя? І чого воно варте в цім світі?
Задавались питанням ви цим у тривожний цей час?
Коли чуєм новини, як гинуть дорослі і діти
Від ракет, що влучали в доми житлові, вже не раз...
Коли бачимо наслідки від землетрусу страшного...
Як карткові будинки - висотки розпалися вмить...
В тих руїнах багато людей... їх життєва дорога
Обірвалась раптово... й не може ніхто щось змінить.
Що є наше життя? Часто думаю я, коли бачу
Ці жахливі трагедії, горе і розпач сердець.
Кожен день гинуть люди... Душа розривається й плаче...
Хто з них думав, що вже наближається всьому кінець?
На дорогах щоденно аварій страшних так багато!
Цілі сім'ї на смерть розбиваються, діти й батьки...
Будували всі плани на завтра, але помирати
Не збирався ніхто, бо ж такі молоді ще роки!
В нас війна йде... і гинуть на фронті постійно солдати...
Молоді ще, та куля ворожа нещадна до всіх...
І голосить над тілом бездушним дружина, чи мати,
Ну скажіть: хто б біді цій невтішній зарадити міг?
Скільки є на землі тяжкохворих людей, що щоденно
Борються із недугом, та битву, на жаль, програють...
Хто з них в мирі із Богом помер, той, по правді, блаженний,
А багато ж, не знаючи Бога, закінчують путь...
Десь упав вертоліт на дитячий садочок раптово.
Десь будинок згорів, а у ньому ж були малюки...
Чи малий, чи старий - смерть не дивиться... їй однаково...
Замахнеться косою й впадуть нерозпуклі квітки.
Що є наше життя? Це лиш мить перед вічністю, друже!
Воно може прийти до закінчення в будь який час!
Ти готовий зустрітися з Богом? Чи дбаєш про душу?
Поки ти ще живий - не проґав врятуватися шанс.
Серцем Бога шукай - і повір, що знайдеш неодмінно!
Примирися із Ним, поки тут на землі ще живеш!
Бо спливають хвилини земного буття непомітно
Й кожен відповідь дасть перед Богом за себе... й ти теж...
Бо життя, як та пара, що з'явиться лиш на хвилину,
Ну, а потім зникає... і сліду від неї нема.
Вчора був, а сьогодні раптово не стало людини,
Обірветься життєва струна й стане тиша німа.
Дорожіть своїм часом, який вам дарований Богом,
Своїх рідних цінуйте, поки ще живуть на землі...
Бо не завжди так буде... І там за життєвим порогом
Буде каятись пізно за вчинки й слова свої злі.
Не повернеш нічого назад, тож подумай сьогодні,
Завтра, може, вже більш не прийде, перерветься життя.
Доручи свою долю і серце у руки Господні,
Бо лиш з Богом щасливе здобудеш собі майбуття.
@virsh_online
Що є наше життя? І чого воно варте в цім світі?
Задавались питанням ви цим у тривожний цей час?
Коли чуєм новини, як гинуть дорослі і діти
Від ракет, що влучали в доми житлові, вже не раз...
Коли бачимо наслідки від землетрусу страшного...
Як карткові будинки - висотки розпалися вмить...
В тих руїнах багато людей... їх життєва дорога
Обірвалась раптово... й не може ніхто щось змінить.
Що є наше життя? Часто думаю я, коли бачу
Ці жахливі трагедії, горе і розпач сердець.
Кожен день гинуть люди... Душа розривається й плаче...
Хто з них думав, що вже наближається всьому кінець?
На дорогах щоденно аварій страшних так багато!
Цілі сім'ї на смерть розбиваються, діти й батьки...
Будували всі плани на завтра, але помирати
Не збирався ніхто, бо ж такі молоді ще роки!
В нас війна йде... і гинуть на фронті постійно солдати...
Молоді ще, та куля ворожа нещадна до всіх...
І голосить над тілом бездушним дружина, чи мати,
Ну скажіть: хто б біді цій невтішній зарадити міг?
Скільки є на землі тяжкохворих людей, що щоденно
Борються із недугом, та битву, на жаль, програють...
Хто з них в мирі із Богом помер, той, по правді, блаженний,
А багато ж, не знаючи Бога, закінчують путь...
Десь упав вертоліт на дитячий садочок раптово.
Десь будинок згорів, а у ньому ж були малюки...
Чи малий, чи старий - смерть не дивиться... їй однаково...
Замахнеться косою й впадуть нерозпуклі квітки.
Що є наше життя? Це лиш мить перед вічністю, друже!
Воно може прийти до закінчення в будь який час!
Ти готовий зустрітися з Богом? Чи дбаєш про душу?
Поки ти ще живий - не проґав врятуватися шанс.
Серцем Бога шукай - і повір, що знайдеш неодмінно!
Примирися із Ним, поки тут на землі ще живеш!
Бо спливають хвилини земного буття непомітно
Й кожен відповідь дасть перед Богом за себе... й ти теж...
Бо життя, як та пара, що з'явиться лиш на хвилину,
Ну, а потім зникає... і сліду від неї нема.
Вчора був, а сьогодні раптово не стало людини,
Обірветься життєва струна й стане тиша німа.
Дорожіть своїм часом, який вам дарований Богом,
Своїх рідних цінуйте, поки ще живуть на землі...
Бо не завжди так буде... І там за життєвим порогом
Буде каятись пізно за вчинки й слова свої злі.
Не повернеш нічого назад, тож подумай сьогодні,
Завтра, може, вже більш не прийде, перерветься життя.
Доручи свою долю і серце у руки Господні,
Бо лиш з Богом щасливе здобудеш собі майбуття.
@virsh_online
Поможи
Там,де я не вміщаю–вмісти.
Де вагаюсь прощати–прости.
Де люблю не всім серцем –покрий,
Де хвилююсь–всели спо́кій Твій!
Важко де довіряю–тримай,
Там,де не розумію–вкладай.
Де втрачаю стежинку–веди,
Де сама загублюся–знайди.
Міць при втомі мені подавай,
Де не бачу–Ти шлях освітляй.
Де Тебе забуваю–явись,
А засну,дай почути:«Проснись!».
Автор–Наталія Єрохіна;
Переклад Ангеліни Ющук. @virsh_online
Там,де я не вміщаю–вмісти.
Де вагаюсь прощати–прости.
Де люблю не всім серцем –покрий,
Де хвилююсь–всели спо́кій Твій!
Важко де довіряю–тримай,
Там,де не розумію–вкладай.
Де втрачаю стежинку–веди,
Де сама загублюся–знайди.
Міць при втомі мені подавай,
Де не бачу–Ти шлях освітляй.
Де Тебе забуваю–явись,
А засну,дай почути:«Проснись!».
Автор–Наталія Єрохіна;
Переклад Ангеліни Ющук. @virsh_online
Творець Світів
Творець світів,невидимий очима
Багато таємниць,захованих віками
Ти відкриваєш дивними речами
Покірним в істині Твоїм синам.
Не знаю я як матінку-планету
Ти землю нашу,сонцем освітив
І в безкінечному зірками плету
Ти гармонійно,її так помістив
Та вірю я що весь великий Всесвіт
Премудро створений могутньою рукою
І навіть кожен легкий вітру шепіт
Нагадує ,про створення Тобою !
Не знаю я ,Владика Безкінечний
Як тіло ,Ти моє із пороху створив
Та шлях земний показуєш кінечний
І душу в плоть, Ти дивно помістив!
Якою силою Ти ,тіло із кістками
В утробі матері із легкістю зʼєднав
Якими дивними чарівними руками
Життя в дихання Ти в перше розпочав.
Та вірю я,що у земних випробуваннях
Несу я образ, безумовно Твій
І шлях прокладений Тобою,буде вирішальний
Та в вічності з Тобою ,житиме дух мій.
Коли накажеш ,прощатися з землею
Не знаю я,чи хватить в мене сил
Або ж мій прах ,затягнеться травою
Між вікових на цвинтарі могил.
Та вірю я -що силою Своєю
З темряви смерті,Ти кості забереш
І розірвав кайдани,засвітиться зорею
Нова вже плоть ,в яку мене Вдягнеш.
Там де мій дух,як заново засяє
Перетворившись у вічне майбуття.
І вірю я -що там мене чекає
Спаситель мій -для нового життя!!!
Переклав А.Швегло @virsh_online
Творець світів,невидимий очима
Багато таємниць,захованих віками
Ти відкриваєш дивними речами
Покірним в істині Твоїм синам.
Не знаю я як матінку-планету
Ти землю нашу,сонцем освітив
І в безкінечному зірками плету
Ти гармонійно,її так помістив
Та вірю я що весь великий Всесвіт
Премудро створений могутньою рукою
І навіть кожен легкий вітру шепіт
Нагадує ,про створення Тобою !
Не знаю я ,Владика Безкінечний
Як тіло ,Ти моє із пороху створив
Та шлях земний показуєш кінечний
І душу в плоть, Ти дивно помістив!
Якою силою Ти ,тіло із кістками
В утробі матері із легкістю зʼєднав
Якими дивними чарівними руками
Життя в дихання Ти в перше розпочав.
Та вірю я,що у земних випробуваннях
Несу я образ, безумовно Твій
І шлях прокладений Тобою,буде вирішальний
Та в вічності з Тобою ,житиме дух мій.
Коли накажеш ,прощатися з землею
Не знаю я,чи хватить в мене сил
Або ж мій прах ,затягнеться травою
Між вікових на цвинтарі могил.
Та вірю я -що силою Своєю
З темряви смерті,Ти кості забереш
І розірвав кайдани,засвітиться зорею
Нова вже плоть ,в яку мене Вдягнеш.
Там де мій дух,як заново засяє
Перетворившись у вічне майбуття.
І вірю я -що там мене чекає
Спаситель мій -для нового життя!!!
Переклав А.Швегло @virsh_online
САМАРЯНИН
Що я зробив для тебе Боже за сьогодні
Що Ти запишеш в книгу про мене
Чи є там в книзі справи благородні
А бо ж я маю серце камʼяне.
Де я ходив сьогодні по дорозі
Кого зустрів,когось можливо оминув
Можливо гріх лежить у серця на порозі
І до кінця я цього так і не збагнув.
Кому сьогодні я не приділив уваги
А хтось чекав лише на погляд мій
Але ж собі я вибрав інші переваги
І вирішив я йти лиш по прямій.
А хтось лежав ,благав про допомогу
І випадково з розбійниками розділивши день
А я ж спішив,спішив скінчить дорогу
Аби ж не я розбійникам мішень.
Нема коли,допомогти тобі не стану
А ще не маю бинту та мазі
Лежи,чекай хтось інший перевʼяже рану
Пробач,і так лишив його я у грязі
І я пішов,дорога ще далека
Потрібно знов прискорювати крок
А ще ця втома,та нестерпна спека
Я б так зрадів коли б тут був струмок
А день летів,години швидко били
А на листку ще жодного штриха
Та й я вже майже змарнотратив сили
Ну а сторінка далі все пуста.
І я ішов,все далі віддалявся
Сховавсь за обрієм той пагорб і юдей.
А в серці я своєму сподівався
Що допоможе, йому хтось із людей.
Я виправдовувався в серці перед Богом
Його це ноша,а в мене така
Я сперечавсь,я говорив слова прожогом
Я вірю що простягнеться йому чиясь рука.
Та Бог не так дививсь на мою долю
Не так хотів щоб я пройшов свій шлях
Хотів щоб я виконував би Його волю
Та ношу інших ніс я на своїх плечах
Він не хотів щоб йшов я легкою ходою
І очі не ховав я від проблем
Він не хотів щоб я лишав людей з бідою
Але щоб я приймавсь до них з жалем.
Він так бажав від мене дії
Щоб не боявсь я поміняти свій комфорт
Він не хотів щоб я лишав людей надії
Але щоб я їх брав на свій життєвий борт
І моє серце змінилось від розмови
І Він так ніжно торкнувся до душі
В Йому побачив джерела я любові
Люблю його сказав Господь мені
Я розвернувсь, побіг щодуху та щосили
Важливо встигнути,не дати померти
Господь ,Ти можеш дати мені сили
Я буду ношу разом з ним нести.
Вже не важливо куди я направлявся
І хто і як подивиться в мій бік
Важливо те щоб в мені Бог мій проявлявся
І я хотів іти за Ним повік.
Важливо те ,щоб моя книга в Бога
В кінці життя не залишилася пуста
Немає значення кудою поведе дорога
Важливо те ,щоб я тримавсь Христа.
Щоб Божа слава проявлялась в допомозі
І в слові лагіднім і в щирості очей
Важливо те ,чи маю я частинку в Бозі
І на шляху ,не залишать людей!
А.Швегло
18.09.2023 @virsh_online
Що я зробив для тебе Боже за сьогодні
Що Ти запишеш в книгу про мене
Чи є там в книзі справи благородні
А бо ж я маю серце камʼяне.
Де я ходив сьогодні по дорозі
Кого зустрів,когось можливо оминув
Можливо гріх лежить у серця на порозі
І до кінця я цього так і не збагнув.
Кому сьогодні я не приділив уваги
А хтось чекав лише на погляд мій
Але ж собі я вибрав інші переваги
І вирішив я йти лиш по прямій.
А хтось лежав ,благав про допомогу
І випадково з розбійниками розділивши день
А я ж спішив,спішив скінчить дорогу
Аби ж не я розбійникам мішень.
Нема коли,допомогти тобі не стану
А ще не маю бинту та мазі
Лежи,чекай хтось інший перевʼяже рану
Пробач,і так лишив його я у грязі
І я пішов,дорога ще далека
Потрібно знов прискорювати крок
А ще ця втома,та нестерпна спека
Я б так зрадів коли б тут був струмок
А день летів,години швидко били
А на листку ще жодного штриха
Та й я вже майже змарнотратив сили
Ну а сторінка далі все пуста.
І я ішов,все далі віддалявся
Сховавсь за обрієм той пагорб і юдей.
А в серці я своєму сподівався
Що допоможе, йому хтось із людей.
Я виправдовувався в серці перед Богом
Його це ноша,а в мене така
Я сперечавсь,я говорив слова прожогом
Я вірю що простягнеться йому чиясь рука.
Та Бог не так дививсь на мою долю
Не так хотів щоб я пройшов свій шлях
Хотів щоб я виконував би Його волю
Та ношу інших ніс я на своїх плечах
Він не хотів щоб йшов я легкою ходою
І очі не ховав я від проблем
Він не хотів щоб я лишав людей з бідою
Але щоб я приймавсь до них з жалем.
Він так бажав від мене дії
Щоб не боявсь я поміняти свій комфорт
Він не хотів щоб я лишав людей надії
Але щоб я їх брав на свій життєвий борт
І моє серце змінилось від розмови
І Він так ніжно торкнувся до душі
В Йому побачив джерела я любові
Люблю його сказав Господь мені
Я розвернувсь, побіг щодуху та щосили
Важливо встигнути,не дати померти
Господь ,Ти можеш дати мені сили
Я буду ношу разом з ним нести.
Вже не важливо куди я направлявся
І хто і як подивиться в мій бік
Важливо те щоб в мені Бог мій проявлявся
І я хотів іти за Ним повік.
Важливо те ,щоб моя книга в Бога
В кінці життя не залишилася пуста
Немає значення кудою поведе дорога
Важливо те ,щоб я тримавсь Христа.
Щоб Божа слава проявлялась в допомозі
І в слові лагіднім і в щирості очей
Важливо те ,чи маю я частинку в Бозі
І на шляху ,не залишать людей!
А.Швегло
18.09.2023 @virsh_online