Небо схилилось близько до води...
Чи то вода підстрибнула до неба...
Стираючи людські сліди.
Збираючи собі усе що треба.

Весь світ швиденько очі закриває,
Щоб не тривожили його спокійний сон
А в нас не серце...там його немає...
Лиш пустка довжиною у Херсон.

Кожного дня, страждає Україна
І рани більше й більше кровоточать.
Коли закінчиться вже ця страшна година?
Господь, невже Ти теж на це закриєш очі?

Скільки страждань, сімей розбитих
Скільки затоплених домів...
Що ще дозволиш їм зробити?
Щоб світ нарешті цей прозрів?

Ann
💔💔💔 @virsh_online

Мамо, помітно шрами?
Чи вже не так як було раніше?
Та я все ще борюсь із думками.
Буває менше буває більше.

Знаєш, рідна, мені вже краще.
Жахливі сни не тривожать ночі.
Я не здамся, ніколи...нізащо.
Я пройду, я в це вірю й так хочу.

Мамо, ти молитвами піднімала на ноги
Ти обіймами гріла душу
Тому я не зійду з дороги.
Я дійду... й не тому що, мушу...

Не тому що немає виходу
Або "якось вже так все склалося".
Я дійду, бо коли не могла вже дихати..
Наш Господь не давав мені здатися.

Ні на крок Він мене не залишив.
Хоч я й думала що самотня.
Знаєш, мамо, мені вже тепліше.
Вже не віє прохолодою жовтня.

Шрами ниють, буває, на дощ.
Та я закутую їх молитвами.
Мамо, знаєш, як не ти, то хто ж,
Ще б боровся за мене битвами?

Ann @virsh_online

https://youtu.be/YGcDGWcwAzE

(1) - : «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово.

(2) - Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього.

(3) - І життя було в Нім, а життя було Світлом людей. А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.

(4) - Світлом правдивим був Той, Хто просвічує кожну людину, що приходить на світ.

(5) - Воно в світі було, і світ через Нього повстав, але світ не пізнав Його.

(6) - До свого Воно прибуло, та свої відцурались Його.

(7) - А всім, що Його прийняли, їм владу дало

ВСІ Разом - дітьми Божими стати

3 , тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови,

1 - ані з пожадливости тіла,

2 - ані з пожадливости мужа,

ВСІ Разом - але народились від Бога.

3- І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди,

5 - Бо Дитя народилося нам, даний нам Син,

7 - і влада на раменах Його,

1- і кликнуть ім’я Йому: Дивний

2 - Порадник,

5 - Бог сильний,

7 - Отець вічности,

Разом хлопці - Князь миру.

4 - Хто нашій спасенній тій звістці повірив, і над ким відкривалось рамено Господнє?

3 - Бо Він виріс перед Ним, мов галузка, і мов корінь з сухої землі,
6 - не мав Він принади й не мав пишноти;

Всі дівчата разом - і ми Його бачили,
4 - та краси не було, щоб Його пожадати!

1 - Він погорджений був, Його люди покинули,

2 - страдник, знайомий з хоробами,

5 - і від Якого обличчя ховали, погорджений,і ми не цінували Його...

7 - Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс,

3 -а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив...

1 - А Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був,

2 - кара на Ньому була за наш мир,

ВСІ РАЗОМ - Його ж ранами нас уздоровлено!»

5 - «І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься

Разом ВСІ ХЛОПЦІ- Вірний і Правдивий,

5 і Він справедливо судить і воює.»

4 - Він ім’я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам.

7 І зодягнений був Він у шату, покрашену кров’ю. А Йому на ім’я:

ВСІ Разом- Слово Боже.»

3 - о Земля

2 - Земля

6 - Земля

ВСІ Разом - Слухай Слово Боже

2 - «А хто ж то стояв на таємній Господній нараді, і бачив та чув Його слово?

3 - Хто до слова Його прислухався й почув?»

6 - «Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається,

4 - аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові,

7 - так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!»

5 - Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.»

1 - Для моєї ноги

ВСІ Разом - Твоє слово

3 - світильник, то світло для стежки моєї.»

2 - «Вельми очищене

ВСІ Разом - слово Твоє,

5 - і Твій раб його любить.»

ВСІ Разом- Слово Твоє є істина
6 - Слово Моє чи не подібне до вогню, — говорить Господь, — і чи не подібне до молота, який розбиває скелю?

2 - «Ліпший для мене Закон Твоїх уст, аніж тисячі золота й срібла.»

5 - «Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.»

4 - «Бо Боже Слово живе та діяльне,

7 - гостріше від усякого меча обосічного,

3 - проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків,

1 - і спосібне судити думки та наміри серця.»


6 - «Трава засихає,

2 - а квітка зів’яне,

ВСІ Разом- Слово ж нашого Бога повіки стоятиме! Амінь!

@virsh_online

Дрібнички

Є важлива річ у християнстві:
Треба вірність Богу берегти.
Але деякі, в своїм лукавстві,
Думають, що Бог усе простить.

Він ба зна наше життя нелегке,
Бачить світ гріховний навкруг нас.
Й на якість погрішності маленькі
Закриває очі кожен час.

Можна іноді сказать неправду,
Яка зла нікому не завдасть.
Чи, думкам своїм не давши ладу,
Про грішок маленький помишлять.

Можна осудить сестру чи брата,
Що спіткнулись на своїм шляху.
Пастора у чомусь звинуватить,
Геть не маючи Господнього страху.

Десь сказати непристойне слово,
Чоловікові чи жінці нагрубить.
Щось комусь зробити не на совість –
Й далі з цим собі спокійно жить.

Можна забувати помолитись,
Бог, мовляв, і так благословля...
А чи не пора вже зупинитись,
Християни! Це страшна біда.

Ці "дрібнички", (їх дуже багато),
Мають місце в нашому житті.
А якщо вони в небесне царство
Не дадуть колись нам увійти.

© Наталя Сердюк @virsh_online

Господь! Будь Світлом на шляху моєму,
Щоби не впасти і не відійти!
Щоб Слову завжди вірити Твоєму,
Лиш по дорозі істини іти!

Святе Письмо Твоє завжди читати
І жити так, як нас навчаєш Ти!
Про милість Божу всім розповідати
І досягнути світлої мети!

Бажає серце в небі пробувати,
Де сліз і горя більше не буде!
Молитися я буду і чекати,
Коли Христос на землю знов прийде!

Він нам приготував Святу оселю -
І місця у ній вистачить для всіх!
Там будуть всі щасливі і веселі…
Аби там кожен лише бути зміг!

Я до грудей Христа там прихилюся,
Про все земне забуду назавжди!
Я вірю і чекаю, і молюся:
Прийди скоріше, Господи! Прийди! @virsh_online

Постати треба у наряді чистім,
Без всіх плям,пороків і гріха.
В білосніжнім,світлім,променистім,
По правиці ставши Жениха.

І ось,Ти поруч із Ісусом станеш,
Сонми ангелів співають Вам пісні.
Ти від щастя ледве не заплачеш,
Золотий вінець на голові.

І Творець, схилившись над союзом,
Руки покладає на обох.
Наречена із Христом Ісусом,
Їх благословляє Батько– Бог!

Хори безупинно там співають,
Небо вторить пісню неземну.
І Отець Небесний витирає,
Останню із очей Твоїх сльозу!

Там прекрасні будуть хороводи,
Час бо близько,церкво, пробудись!
Будь бадьора, глянь на нагороду,
І іще хоч трішки потрудись!

Так,пережила всього Ти так багато,
Але ще лишилося нам чуть.
Скоро будеш вже відпочивати
В Небесах,скінчивши земну путь!

Там отримаєш Ти нагороду цілу,
Підбодрись,Свої лахміття скинь.
Зодягнись в Свою одежу білу,
Щоб на свято Агнця увійти!Амінь!

Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

НЕ ЗАБУДЬ СХИЛИТИСЬ НА КОЛІНА

Не завжди щастя нам дарують дні,
Не завжди буде радісна хвилина,
Та що б не сталося в твоїм житті,
Ти перед Господом схили коліна.

Буває, часом, треба подолати
Далеко не одну тобі долину,
Але й тоді не варто знемагати,
А перед Богом впасти на коліна.

Як є долини – значить, будуть гори.
Тримайся завжди Божої стежини,
Прийде Господня поміч завжди впору,
Лиш не забудь схилитись на коліна!

Молитва – сила, поміч в час тривоги,
Розрада у тяжку життя годину.
І неможливе є можливим з Богом,
Якщо про це попросиш на колінах.

Господнє слово – це твоя утіха.
Надії й віри підніми вітрила,
Він заспокоїть лагідно і тихо,
Лиш  не забудь схилятись на коліна!

Олена Хоміна @virsh_online

Приймай усе, як з Божої руки,
Печалі, біди і випробування.
Лиш сили в Господа та мудрості проси,
І сповнить серця твого Він бажання.

Життя – як нива простягнулось,
Стеблом родючим повниться воно,
Яке плодами повне, аж зігнулось,
І жде Господніх жнив уже давно.

А часом стерінь гостра ноги коле,
Й, здається, не пробігти й не пройти,
Та знай, на все в житті Господня воля.
Не дасть тобі над міру Він нести.

Коли проблеми серце обривають,
Тривоги різні все летять, як стріли,
Ти знай, що це дочасно, все минає,
І Богу розкажи про наболіле.

Він знає, як в житті тебе провести,
Йому відомі не промовлені молитви,
Нехай надія у душі воскресне,
Душа нехай не знемагає в битвах!

З тобою Бог! А з Ним усе під силу!
Хіба Його рука коротша стала?
Із Богом неможливе є можливим,
До Нього йди, що у житті б не сталось!

Усе приймай, як з Божої руки!
Господь не хоче гіршого для тебе,
Він буде тебе завжди берегти,
І допомогу вчасно дасть із неба!

Олена Хоміна @virsh_online

Хочу подивитись на Голгофу,
Очі ,Боже, Ти мені відкрий
Щоб побачить рани ті глибокі,
Що прийняв за нас людей Син Твій
Як невинна кров із ран стікала
Щоби був омитий гріх людський,
Небеса вона подарувала
Тим, хто став під цей струмінь живий.

Хочу подивитись на Голгофу,
На смиренний подвиг Бога сил,
Щоб всі люди вічно не страждали,
Постраждав за всіх людей один.
У смиренні клав на хрест Він руки
І з любов'ю сильний біль терпів
І в хвилини із Отцем
розлуки,
Чашу гірку до кінця допив.

Не зійшов з хреста, хоч насміхались,
Не прокляв, а ворогів простив,
Небо і земля лиш Ним тримались,
Ну а Сам Він на хресті висів.
Хоч без жалю цвяхи рвали тіло,
Хоч впивались терни у чоло,
Хоч нестерпно так усе боліло
Та інакше бути не могло.

Це ціна, яку платив Син Бога
Щоби був омитий гріх людський,
Це була єдиная дорога,
І Христос згодився нею йти.
Стежка ця, веде через страждання
Хай назад не буде вороття,
Тим,хто за Ісусом без вагання
Підуть слід у слід через життя.

Дякуймо за цю вузеньку стежку,
З тернами з Христового вінка,
По якій провадить нас з любов'ю
Милостива Господа рука.
І немає кращої стежини,
Іншої немає сторони,
Там,де з Богом житиме людина
В сяйві слави вічної весни. @virsh_online

Рідна моя Україно!
Скільки страждання вже винесла ти!
Горе одне ще не встигло скінчитись
Друге уже поспішило прийти.

Скільки страждання, і горя і болю
В нашу країну принесла війна!
Другий вже рік ти обмита сльозою
В жінок молодих вже блищить сивина.

Несила уже всім цього перенести
Хоронять дітей, молодих юнаків,
Дівчат молодих там спішать убивати,
Жінок не шкодують, а ні стариків

І знов в Україну мою прийшло горе,
Від взриву Каховської станції знову є жах.
Села потоплені водним тим морем,
Люди спасаються там на дахах.

Скільки загинуло вже у воді тій бурхливій
Здорових і немічних, жінок і дітей
Знищене все! городи, посіви!
Скільки пропало невинних людей!

О Господи Боже! О зглянься над краєм!
Скоріш беззаконня Ти всі припини!
Щиро Тебе ми сьогодні благаєм
Сам Ти спасіння своє там пішли!

Знаю, мій Батьку, що ми всі грішили,
Наші провини Ти нам всім прости!
О Господи Боже! Спасителю Милий!
Усю Україну Ти Сам захисти!!!

Дай покаяння Ти всьому народу
Щоб через скорботу могли всі до Тебе прийти
Від ворога злого даруй нам свободу
Очисть нашу землю і благослови!

Даруй розуміння правителям нашим
До миру, єднання вони щоб прийшли
Бо слізьми людей вже наповнились чаші,
О! Як багато вже їх ми усі пролили.

Ми йдемо до Тебе в постах і в молитвах
Всю біль і скорботи Тобі несемо
Ти дай перемогу в нерівній цій битві
До Тебе о Батьку, усі ми йдемо!
@virsh_online

Хто ми є у Христі з вами сьогодні?
Чи немовлята, діти, чи вже юнаки?
Щоб підростали ті, Господь лиш хоче,
Що народилися від слова у Христі.

Щоб виростали в вірі день за днем,
Кормлячи дух постійно Божим словом.
Він хоче бачить нас батьками, як пройдем
Ту наймудрішую Божественную школу.

Всі народились від Адама ми.
І в нас живе своє, що дав Адам -
Образливий хто, гордий, хто сварливий...
В характері у всіх є, як тягар.

А це усе у небо не ввійде.
І Бог спішить щоб визволить з пороків.
Для цього Він в пустелю нас веде,
Де все відкрите перед вишнім оком.

Там відкрива Господь нам все як є.
Гріх видно, там нема за чим сховатись.
Для нього схованок в житті багато є.
Ховається, в зелених листях, часто.

І Бог веде в пустелю - там піски.
І сонце палить наш тяжкий характер.
Там відкривається, що є в середині.
Воно виходить все назовні зразу.

О, як же гаряче ми молимось тоді,
Коли все гріх новий в собі ми бачим!
А Бог веде туди нас ще і ще...
Поки до нього не зросте ненависть.

Тоді свобода прийде від гріхів
І серце мир бажаний наповняє.
Тоді - із віри в віру перехід.
Тоді ростемо ми, тоді зростаєм.

Пройшовши біди, до віку
Отців прийдем, у кому є Господня сила.
Вона в любові, в довірі йде,
Отцю Небесному даруючому милість.

Л. Шпак @virsh_online

МИ НА ЗЕМЛІ, ЯК ГОСТІ...

Ми на землі, як гості, любі друзі!
І нашого нічого тут нема...
Життя проходить в суєті, у русі,
Минає літо, осінь і зима...

Так день за днем летить і рік за роком,
Настане час покинути цей світ,
І прийде смерть невпинним, спішним кроком,
А потім треба віддавати звіт.

За всі слова, думки і кожне діло
Чи явне, чи приховане було,
Перед Господнім тим престолом білим
Розкритим буде гріх і всяке зло.

Важливо усвідомити глибоко,
Що кожен вчинок твій фіксує Бог,
Вночі і вдень над нами Його око,
Не забуваймо Божих засторог!

Бо перед вічністю життя, мов хвиля,
Коротка мить, яку не повернуть,
І треба прикладати всі зусилля,
Щоби збагнути в ньому справжню суть.

Бог пропонує для людей спасіння
Даремно... Всім, хто прагне,-йди й бери!
Бо через кров Ісуса, Його Сина
Ми порятунок маємо згори.

Візьми цей дар тепер, не відвертайся!
Поки ще б'ється серце й ти живий,
Перед Творцем в своїх гріхах покайся,
Чи ти в літах, чи юний, молодий...

Життя раптово може закінчитись,
Зайди на кладовище й подивись:
Там є старі і молоді і діти...
Чий шлях земний вже на землі скінчивсь...

Багато з них не думали й не знали,
Що стихне рано так серцебиття...
І плани на майбутнє ще складали,
Та не судилось... згаснуло життя.

Як нам живим потрібно цінувати
Цей подарунок Божий, дорогий!
І час даремно свій не витрачати
Про вічність думати, поки живий!

Бо їх є дві, і кожен вибирає:
Чи рай, чи пекло... Ти крокуєш сам.
Насильно Бог нікого не штовхає,
І вибір є між смертю і життям.

Не вірити ти можеш, посміятись,
Це твоє право! Але так і знай,-
Коли прийдеться з світом цим прощатись,-
І відправлятись у далекий край...

Це слово, що почув сьогодні друже,-
Воно суддею буде для тебе...
Ти жив безпечно і не дбав про душу
І муки пекла вибрав для себе...

Бажаю я, щоб всі, хто мене чули
Кому мій вірш, аж до душі проник,-
Висот небесних з Богом досягнули
І в царстві Божім тішились повік!

К. Бойко
@virsh_online

Іду до Лікаря

«Зціли мене, Господи, – і зцілений буду...»
(Книга Єремії 17:14)

Раптово все навкруг мене сіріє,
Біль в грудях!...Важко дихати стає!...
Іду до Лікаря,що лікувати вміє,
Нехай огляне серце Він моє!

Я на прийомі з Ним.Сиджу і плачу,
А Його погляд світлим,ніжним є.
Невидимий мій біль Лікар побачив,
Розказую про серце я своє:

«Ось тут болить і тут... І рани так напухли,
Коли ж цей біль нестерпний промине?»...
Я говорила,а Він тихо слухав,
Ні один раз не перебив мене.

Я говорила про сердечну муку,
Про те,що з болем цим так тяжко жить...
І на плече моє поклавши Руку,
Замовкла я,а Він став говорить.

Ця зустріч стала,ні, не випадкова:
Я слухала в сльозах...Він промовляв.
Він знав усе і знову й знову,
Мене,наче бальзамом лікував.

Одна,наступна рана відкривалась...
Причини болей називав мені,
Даруючи надію із словами:
«Не плач!Я рани зцілюю твої!».

Мов пташка,серце зранене тремтіло...
На нім живого місця ж не було!
Він говорив,вже в грудях не боліло,
Вогнем пекельним в серці не пекло.

І я́сний промінь сонця пробирався ..
Цілитель кожну рану відкривав.
Торкатися їх зовсім не боявся,
Свою Він справу зцілення звершав.

До цьо́го мала безнадійні плани,
Поки до Лікаря я не прийшла.
Він промовляв–загоювались рани...
Він говорив–я дихати могла.

Мої образи і мої терзання,
Печалі,горе,страх,що панував,
Все те,що лиш приносило страждання
І увесь біль–його Лікар забрав!

Застукало чітки́м знов серце ритмом,
Мир, радість,спо́кій увійшли в ту мить.
І на вустах моїх була молитва...
Боліло серце–більше не болить...

Я думаю,що ви всі зрозуміли,
Хто Це,що дивно рани лікував?
Я думаю,що ви б також хотіли,
Щоб Руку на плече Він вам поклав!

В глибині серці вашім бути може,
Пече той біль...і як залікувати?
Земний вам лікар тут не допоможе,
Щоб серце ваше знов змогло співати.

Один Господь про рани ваші знає!
Йому скажіть ви де і як болить.
До ран усіх чудовий пластир має,
Скажіть.І Він прийде до вас в ту мить! Амінь

Автор–Любов Васенина;
Переклад Ангеліни Ющук. @virsh_online

За все тобі хвала
О мій Господь, за все Тобі хвала
За всі щедроти і благословіння,
За труднощі й випробування на шляху
І за любов і доброту Твою безмірну

Буває думаю собі, за що?
За що я заслужила?
О скільки ти даєш мені мій Бог. Благословіня, радості і миру.

А я лиш просто є людина, яка на заслужила всього то, але ти щиро милостивий і проявлюєш кожен день свою любов.

Люблю тебе, мій Боже милий і кожен день бажаю буть з Тобой.
Прошу й надалі міцною рукою, веди мені крізь бурі й шторм

Бо широ вірю лиш з тобою
Зумію до кінця дійти
Й сидіти в Царстві, твому домі
В присутності твоїй Святій

Там буде добре, точно знаю.
Не буде страху й темноти
Не буде сліз, розлук, печалі
А буде мир твій на душі

Тож прошу Боже допомоги, надалі у своїм житті, допоможи ступати вузькою тропой і не звертати нікуди.

~Брик Юлія~ @virsh_online

А чи ти знаєш, як це зустріти Христа?
Як це відкрити Йому весь свій біль?
Як це зустріти того хто чекав,
Щоб взяти в обійми тебе хоч на мить?

А чи ти знаєш мій друже як це проходить?
Коли ти зустрівся із Тим, хто Живий?
Хто є не простим і звичайним прохожим?
Хто любить тебе і любив так завжди?

Хто просто чекав коли ти зрозумієш?
Що є без Христи ти просто один?
Що так без Христа, ти ніщо не зумієш,
Й не зможеш прожити так хоч пару годин?

А чи знаєш мій друже, як це зустрітись,
Із тим, кого ти ще зовсім не знав?
І чи знаєш мій друже, що можеш відкритись,
Тому, хто про тебе давно вже все знав?

Ти просто відкрий, Йому все як другу.
Думки можуть бути що ти геть один.
Але очі ти спробуй закрити й по по кругу,
Йому розказати від серця весь біль.

Здається що ти геть один? Але сльози,
Чомусь розпочали текти по лицю.
Ти друже не бачиш, але зовсім так поруч,
Ісус витирає з обличчя сльозу.

Він все розуміє, все, геть все все,
Він тихо і ніжно тебе обіймає.
Коли ти відкриєш свої очі і серце,
Побачиш що там вже немає печалі.
Ти просто зустрінься із Тим, хто знає про тебе усе!

Автор: Оксана Шрамович @virsh_online

Пробач

Я відійшов від Тебе,Боже!
Забувши про Твою Любов,
І вже душа моя не може
Те щастя відчувати знов

Пробач, що рани я наношу
Тобі щодня гріхом своїм!
Я зараз,Батьку, Тебе прошу:
"Дозволь рабом вернутись в Дім!"

Порушив я Завіт з Тобою,
Залишив Батьківський поріг...
І довгий час,що плив рікою
У серце допускав я гріх

Я полюбив примарну славу
І брав,що пропонує світ!
Життя я обернув в забаву,
У темряві згубивши слід

Та в серці завжди віра ще горіла,
Яка мов свічка в темряві згасала
І зовсім тускло так вона жевріла,
А я так хочу щоби знов вона палала

Бо час мій,знаю, швидко промине,
А серце моє томиться в журбі,
Бо сил немає кинути земне
І присвятити все життя Тобі

Та дякую,що знаю Вірний Шлях!
Дай сил Ісусе Ним мені іти
І мою сповідь у гірких сльозах
Я знаю,зрозумієш тільки Ти!

© Олександр Богун @virsh_online

Днів багато у житті я змарнувала,
Бо Тебе ,о мій Господь ,я не шукала,
Я жила,як всі живуть у цьому світі,
Хоч моя душа не так хотіла жити.

Милостей Твоїх, Господь,не помічала,
Все що мала у житті, своїм вважала,
Ти ж мене любив безмірною любов'ю,
З милості своєї дав щасливу долю.

Своє світло Ти пролив в життя буденне,
Бачу милості Твої,Господь,щоденно,
Хай же я про них тепер не забуваю,
Милості Твої сьогодні пригадаю.

З милості Твоєї ,сходить вранці сонце,
Тепле ллє проміння у моє віконце,
Наді мною небо мирне,голубеє,
І його я бачу з милості Твоєї.

З милості Твоєї є на травах роси,
На своїх ногах по них ходжу я боса,
Чую спів пташиний з милості Твоєї,
Про мене піклуєшся, як про лілеї.

Дякую, що милість ще Твоя над нами,
Нас минають бурі з сильними вітрами,
Нас охороняєш сильною рукою,
Серце наповняєш миром і спокоєм.

З милості Твоєї прокидаюсь вранці,
І даєш Ти силу знову йти до праці,
Діло рук моїх,Господь ,благословляєш,
І поля дощами щедро поливаєш.

З милості Твоєї ниви колосились,
Золота пшениця рясно зародила,
У моєму домі пахне хліб гарячий,
І усім цим треба лиш Тобі завдячить.

З милості Твоєї маю дім з квітками,
З милості Твоєї чую слово,мама,
Обіймають шию ніжні рученята,
І сама ще маю я і маму, й тата.

Та найбільша милість,це Твоє спасіння,
Бо зради мене, дав на смерть Ти Сина,
Він мої провини змив Своєю кров'ю,
Доброю новину в серце вклав з любов'ю.

Милостей Господніх не перелічити,
З Богом набагато краще в світі жити,
Все проходить в цьому світі, все минає,
Лиш любов Господня, вічно прибуває. @virsh_online

ОСОБЛИВИЙ ДЕНЬ...

І хвилювання й радість в очах моїй іскриться,
Сьогодні перед Богом даю я обітницю,
Тепер у заповіт з Ним обдумано вступаю,
І хрещення святеє по вірі я приймаю.

В цей день рішила твердо іти шляхом вузеньким,
І двері відчинила Христу в своє серденько,
Тож кожну мить бажаю Йому лише служити,
І юність для Ісуса навіки присвятити.

Сьогодні свою долю вручаю в Божі руки
Й триматимусь постійно Господньої науки,
Хоч знаю, що зустріну в житті випробування,
А може доведеться перенести й страждання.

Та Богу довіряю з Ним все здолати зможу,
Шукатиму поради щодня у Слові Божім,
У молитвах натхненних схилятиму коліна
І сил просити буду...Його благословіння...

До цього часу Спас мій про мене турбувався,
Беріг мене в дорозі, підтримати старався,
Безмежно вдячна Йому за милосердя й ласку,
Що з вірними на небі я маю спільну частку.

Цей день, як згадку світлу через років багато
Я берегтиму в серці і буду пам'ятати...
Ласкаве сонце, берег, прозорая водиця,
І сказана від серця для Бога обітниця.

Я вірую в Ісуса й живого Бога знаю!
У чистому сумлінні служить Йому бажаю!
Допоки буду жити! Допоки серце б'ється－
Хай лише слава Богу із уст моїх несеться!

Яке то щастя, друзі, красу юначих років－
Віддати в руки Божі, довірившись глибоко,
Буть прикладом для інших, нести святе служіння,
І всім звіщати вістку про милість і спасіння.

Сьогодні моє слово почують всі присутні
Але не тільки люди－і Бог наш Всемогутній,
Тож хай Господь поможе обіцянку здержати,
Свій одяг білосніжний у чистоті тримати.

Щоб віра в моїм серці, немов зоря сіяла,
Любов у грудях щира до всіх людей палала,
Буть світлом тут і сіллю, щоб бачити міг кожен
В мені Ісуса образ, що я－дитина Божа...

Катерина Бойко

#Водне_хрещення
@virshi_for_God

Вступити з Господом в завіт -
Яка врочиста це подія,
Це запашний життя розквіт
І промінь світлої надії.

Нове життя і шлях новий
З новим і кришталевим серцем
Маршрут в край вічний, золотий
Для вас сьогодні розпочнеться.

Нехай Господь вас проведе
По цій вузенькій стежці правди,
Пригорне ніжно до грудей
В важку хвилину, безпорадну.

Нехай ніщо не звабить зір
З неперевершеної цілі,
Завадам всім наперекір
Пройдіть крізь грози й заметілі.

Бог з вами всюди і завжди,
Він обіцяв не залишити
З любов'ю довести туди,
Де з Ним ми вічно будем жити.

@virsh_online

ПРОЩАЙ ОБРАЗИ...

Тебе образили... Ти зранений, розбитий...
Обвинуватили у тім, що й не було.
І пеленою сліз твій погляд вкритий,
Не можеш примиритись з тим, простити,
Сердечний мир надовго відняло.

Тебе образили... Ти не знайдеш спокою,
Бо крають серце сказані слова...
Несеш цю ношу ти завжди з собою,
Обтяжений важкою боротьбою,
Постійно згадуєш про це, пережива...

А де любов поділась, любий друже？
Де прощення, що нас Господь навчав？
Ти не простиш, християнином бувши,
Бо зранили, стопкали твою душу
І брат твій, наче грізний ворог став...

Згадай Ісуса... Його тяжкі муки,
Насмішки зносив, хоч був Божий Син,
В лице плювали, пробивали руки,
Накинулись, неначе чорні круки...
За що? В них не було на те причин.

Він міг зійти з хреста і припинити
Знущання, кпини ... Все б Він відмінив...
І словом своїх вуст усіх побити,
Навіки знищити і загубити,
Але... Чому Він цього не зробив?

Бо був наповнений безмежною любов'ю,
Він так нас грішних, скверних полюбив,
Що вмер за нас, обмив своєю кров'ю,
Пожертвувавши ради нас Собою,
Щоб я і ти так ближніх полюбив!

Прощай образи －і тобі проститься!
Із легкістю погане забувай!
Частіше треба Господу молиться,
З любов'ю на людей усіх дивиться,-
Сьогодні вже, мій друже, починай!...
Катерина Бойко @virsh_online