ВЕЛИЧ БОГА...

Міріади зірок, неосяжні небесні простори,
Велич гір, швидкоплинні річки і співучі струмки –
Все навколо звіщає про славу великого Бога,
Про Його всемогутність і силу святої руки.

Він сказав – і по Слову Його вся Вселенна постала,
Світ галактик ніколи збагнути не зможемо ми.
Знає сонце свій схід, шле веселка у світ свої барви,
Сяють зорі, мов перли розсипані, ясно згори.

Є мільйони сніжинок, і кожна і з них – особлива,
Діамантами, сріблом на сонці вони виграють.
Хто, крім Нього Одного, створити би міг таке диво?
Хто показує зграям пташиним незвідану путь?

Після довгого сну землю проліски враз пробивають,
Звідки сила береться у ніжних квіток весняних?
Білосніжний килим так дбайливо всю землю вкриває,
Наш великий Творець так піклується й дбає про них.

А земля споконвіку вмивається вранці росою,
Восени ж – застеляють тумани незнані шляхи.
Тихо падає листя... Чарує краса невимовна,
Піднімає на крилах... О Боже, це все створив Ти! 

Колосяться жита і поля золотої пшениці,
Достигають плоди, як настане осіння пора. 
Ти задумайсь. Постій. На хвилинку одну зупинися,
Як чудово для тебе вся створена Богом земля!

Чарівна голубінь і легкі, ніби пір’я, хмаринки,
Наче диск золотий, сонце в небі промінням сліпить.
Як це можна не бачити дива Господні великі?
Про Його неосяжність розказує неба блакить.

З-під Твоєї руки, о могутній, великий Маестро,
Бездоганні картини виходять, нема їм ціни.
Вся Вселенна – твоє полотно, і невидимим пензлем
Розмальовуєш барвами дивними все навкруги.

Твоя велич кругом. Тебе славлять всі хори пташині,
Кожна крапля дощу мелодійно для Тебе звучить. 
Розкриває світанок могутні, чаруючі крила,
Все творіння Твоє прославляє Тебе, не мовчить.

Слав, душе, незбагненні і дивні діла свого Бога,
Присвяти для Творця всього світу найкращі пісні.
Нехай співи далеко летять, у небесні простори,
Нехай серце подяку складе за життя на землі.

Ти прослав Його разом із Божим творінням прекрасним
Кожним подихом, словом і кожною думкою ти.
Жити тут, на землі, – це насправді дароване щастя,
Тож радій, моє серце, і кожну хвилину ціни...
@virsh_online

Чому так важко, Боже мій, тримати все в собі?
Чому так серце задуми тривожать?
Чому, Господь, не легко мені йти?
Чому Господь? Скажи мені. Чому?

Як болісно мені сьогодні, Боже.
Як часто смуток огортає душу.
Як часто біль в душі... Тривога... чи недуга,
Так томить душу всю мою.

Я без Тебе, як порох, дим свіський.
О, Боже мій, я прагну лиш Тебе.
З тобою хочу я всі дні ходити.
Тобі я, Боже, хочу лиш служити.

Я хочу жити лиш з тобою, Боже.
Допоможи і виправдай мене,
Щоб я в день суду не боялася нікого.
І твердо вірила, що я твоя донька.

Я знаю, що мої слова ти чуєш,
І ти поможеш мені далі йти.
Йти в вічність, приготовану Тобою,
Де вже не буде плачу, болю і страждань.

Господь, я знаю, Ти-є моя скеля,
Ти- є небесний батько мій.
З тобою, Боже, я не боюсь кайданів,
З тобою хоть і в пекло й в буревій.

Тому, що знаю я, що Бог-моя оселя.
Бог-є любов, і радість, і тепло.
Бог душу мою всім теплом зігріє .
І збереже для того щоб я жив
Степаненко Мар'яна
Будь завжди з Богом і у Бозі❤️ @virsh_online

Однак,а чи щаслива я ?Прокинувшись вранці
Й маючи змогу прожити новий день на землі
З горнятком кави смакуючи теплий сніданок
Споглядаючи у вікні так багато земної краси .

О чи щаслива є я ?
Відкриваючи шкаф із вбранням щоб зібратись на свою роботу
Й працювати із силами й здоров’ям Богом даним для нас
Після робочого дня ,поспішаючи у затишну хату
Де чекають мої рідні ,чи щаслива я є у той час?

Чи щаслива в моменти віддачі я
Почуттів,сил фізичних чи просто часу
Сім’ї ,друзям ,ближньому ,хоч буває нелегко,знемагаю
Та Бог дав їх для мене ,і як їм ,то й Всесишньому Богу служу

Чи усвідомлюю я взагалі ,яке щастя
Бути в числі святих, вибраних Богом людей
Та трудитись на ниві Його ,це ж яке є багатство ?
Мати надію на вічність ,й розмовляти з Творцем кожний день .

Так щаслива ,мій Боже хоч сумую порою
Та відкриваючи очі,розумію так ясно
Ти продовжив життя ,в Тебе план є не мене
Й впевненість ,що все у житті моїм вчасно .

За сім’ю ,я так вдячна ,за можливість кохати
І разом досягати небесних висот
За можливість підтримкою ближньому стати
Розділити біль серця у важкі дні скорбот

Я є дуже щаслива не по вимірі щастя земного
Хоч і маю достатньо необхідних речей та цінніше
Я маю зв’язок із Христом,моє ім’я записане в Книзі
Й не тимчасове це щастя,не крихке а надійне і вічне !.

Вірш :Власюк .К @virsh_online

Христос , як важко Ти страждав за мене
Там на Голгофському хресті
Пролив Ти кров свою невинну
Щоби спасіння в Тобі мали ми

Там на хресті з Тебе сміялись
Плювали в Твоє лице, і сильно бичували
А коли спрага сильна була до води
Вони знущались й уксус подавали

Тебе продали просто за ніщо
Твоя любов все це змогла здолати
Та Ти також зумів простити зраду
Нам показавши приклад всьому світу

Ти переніс усе , що було на Голгофі
Весь людський гріх Ти взяв на Себе
Ти ніс хреста на ту важку гору
Щоб ми любили і прощали всіх

Ти полюбив так сильно всіх людей
Нас грішників , нещасних , безнадійних
Твоя любов до нас є незрівнянна
Ти прикладом для всього людства Став

Як важко тобі було на Голгофі
Та Ти все стерпів ради грішних нас
Щоб ми вічний споків в душах мали
І на Голгофу погляд підіймали

Тепер життя ми вічне через Тебе маєм
Ти нас простив й омив Своєю кровью
Ти Божий Син , на нас ти з неба поглядаєш
І вірних в небі всіх чекаєш…

Автор : L. Pidsadna @virsh_online

Я йду по житті, немов по пустелі.
І все важче стає,щоб долати цей шлях.
Та я вірю, що Бог мене підкріпляє,
Веде до осель,що в ясних небесах.

Я пливу по житті, немов би по морю,
І, здається, що ось - і уже потону:
Хвилі моря човен мій уже заливають,
Та умить Він поможе - і я знов на плаву.

Я лечу, наче птах по просторах небесних,
Хоч життя так гнітить, і все важче мені.
Але мій Вічний Бог, дорогий мій Спаситель
Допоможе мені не розбитись в журбі.

Мій Господь, Моя Скеля, Ти Моя допомога,
Ти Мій острів в морях і Дорога Життя,
Ти оазис в пустелі, що додасть мені сили, -
Відпочину і стану, піду крізь життя.

Ти мій Бог, моя Сила, моя Думка і Пісня,
Ти Надія, Ти Віра і сутність життя.
Мій Господь - Ти великий, надійний і сильний!
Знаю я - Ти ведеш у святі небеса.

Ти - мій Бог, моє щастя і благословіня.
Я - ніщо,та у Твоїх надійних руках
Є душі моїй радість,і мир,і спасіння,
Та надія на вічне не марнотне життя.

Тобі дякую, Бог, за всі Твої дії,
Що в житті Ти моєму для мене зробив.
Ти дав мені шанс повірити в мрію
І дорогу до світла мені Ти відкрив.

Тобі дякую, Бог, лиш Тебе буду славить
По всі дні у житті,що даєш Ти мені.
Я з Тобою піду, полечу крізь тумани,
Бо без Тебе так важко у світі мені

Бо без Тебе, без Тебе я просто існую,
Просто так проживаю усі свої дні.
Будь зі мною , мій Бог, завжди і усюди,
Бо з Тобою ввійду у небесні краї


Леонід Малий @virsh_online

Ти Боже, знаєш..

Ти Боже, знаєш, знаєш все..
Що коїться в містах, в родинах..
Ти бачиш, чуєш, контролюєш все..
Що чинять тії люди в Україні..

Ти бачиш, бачиш кров, гоніння..
Ти бачиш сльози болю кожної людини..
Ти бачиш сльози втрати, бачиш сина..
Який лежить без диху, впав безсилий..

Ти бачиш мати, що втратила сина..
Цей біль у очах невимовний..
Зціли її душу, спини її плач..
Поліч серця в кожній родині..

Ти чуєш крики, плач, моління..
Які відходять від народу Батьківщини..
Ти чуєш.. Боже дай спасіння!
Усіх хто в тебе просить, кожної хвилини..

Почуй Ти молитви, що линуть з уст дитини..
Ти знаєш Боже, її страх..
За тата.. маму.. за Вкраїну..
Почуй Ти їх, Господь Ти наш!..

Зціли серця, що впали духом..
І в душах, не залиш ти смутку..
Стань для нас всіх міцним щитом..
О Боже, простягни ти свою руку!

Зміни печаль на радість, Боже..
І витри сльози на щоках..
Лиш Твоя милість допоможе..
Спинити цей страшенний жах..


Автор: Дорофеєва Ліна
@linfeiv @virsh_online

Хочу Господи бути з Тобою
Щоб Ти оберігав мене Своєю рукою
Щоб всі біди, страждання і сльози
Ти змив з очей моїх,Боже

Хочу любити всією душею
Хочу, щоб Ти був моєю тишею
Хочу, щоб Ти був моєю хвилею
Хочу, щоб Ти був моєю криницею

Хочу, Господи, бути слухняною
Хочу, Господи, бути покірною
Хочу з Тобою бути сильною
Хочу з Тобою бути вільною

Хочу, як птаха у небі літати
Хочу я славну пісню співати
Хочу я, Господи, в Тобі пробувати
Коли ворог буде мене атакувати

Я дякую, Боже за всю благодать
За те, що я можу, як птаха літать
За те, що можу в Тобі пробувать
І славну пісню співать

Ти мене врятував на Хресті
Та назвав Своїм дитям
За все душа моя дякує Тобі
Тепер у мене є справжнє життя @virsh_online

Життевий шлях

Де була б я, якби не Ти;
Сиділа б там, у той глубокій ямі;
І думала про прожиті роки;
Й Для чого так зробив мені тіей весни;

Для чого це мене спідкало?
Як міг сам Бог Отець таке зробить;
Що дітонька сидить у ямі;
Й благае Бога повернуть ту мить.

Ту саму мить де була вона счастлива;
Ту саму мить де поруч Бог іде;
Ту саму мить де усмішка красива;
Ту саму мить де вона ЖИВЕ.

Але не бачила вона Що Бог Отець Всевишній цар;
На той момент був поруч з ней;
І ту любов яка з хреста;
Приніс і в серце положив;

Він був так близько, витирав ті сльози;
І тільки зараз як пройшов вже час;
Вона побачила любов Христа;

Як високо вона її підняла;
І посміхатись всім допомагала;
Знаходила вона ту радість, в такій дрібноті;
Що дивишся і бачиш, Бог веде.

Лиш Бог таке в житті може чиннити;
І знаю я, що воля самого Творця;
Була у том щоб в тій же самій ямі;
Та дівчинка Його любов знайшла.

Щоби навчилась довіряти;
Щоб зрозуміла Бог її веде;
Й на неї в Бога особисті плани;
Лише довірься, й Бог поведе.

Як часто Богу довіряем?
Як часто все в Його пробиті руки віддаем?
Як часто коли біда, ми не зникаем;
А в молитві щирій к Богу все несем..

Давайте будем Богу довіряти;
Давайте будем поруч з Ним іти;
Невже за те що був розп‘ятий
Не можешь ти Йому сказати:
Иисус, прости;

Прости за те, що, була та зневіра;
Прости за те що не побачила Тебе, коли ти поруч був й казав:
Дитино, Я твій батько, Я Творець;
Тобі такий Я шлях підніс,
Щоб ти Мене сильніше полюбила

Й назавжди собі ти зрозуміла;
що Я твій Бог, і я веду тебе. @virsh_online

Ось,в яслах безпорадний Він,як всякий
Людський малюк в колисочці лежить.
І погляд матері ласкавий,ніжний
За подихом слідкує,як Він спить

Яка щасливою прекрасна є Марія,
Бо Господу повірила сповна.
І чуючи слова про свого сина,
У серденьку складала їх вона.

Вона достойною знайшлася перед Богом
І нині їй довірено ростить,
Леліяти, оберігаючи з любов'ю
Того,Хто в світ прийшов, щоб нас спасти.

йому рости,а нам«,меншим»ставати,
Він ради нас залишив свій престол.
В щоб ми в Небеса змогли піднятись,
Він в світ земний людиною прийшов.

Залишив Небо ради нас з тобою
І на Землі,як чоловік Він жив
І на хресті ціною дорогою,
За кожного із нас Він заплатив....

Стою і дихання затамувала,
Все до кінця не зрозумівши,
Яким же полум'ям палала,
Його Любов,нас полюбивши!

Який же Сильний,Дивний Він,
На шлях скорбот зійти рішився.
Заради нас,лиш Він Один,
Убого жив,навчав,трудився

Дивлюсь я з смутком на людей,
Ми хоч живемо і не вбого,
Втрат тимчасових боїмось тепер
І дорожим добром убогим.

А якщо хтось і самостійно
Досяг багатств і розкошів земних,
Як мало тих,хто добровільно,
Без при́мусів замінить їх.

На хресну путь, на біль пішов,
Така Могутня Його Сила
Христа Велика є Любов
І до кінця незрозуміла.

Невже за нас Він так страждав,
За нас невдячних,покохавши?
І добровільно смерть прийняв,
Спасіння даром дарувавши...

В благоговінні Боже мій,
Ісус, коліна прихиляю.
Щаслива і в душі своїй
Твоє Різдво я прославляю!

У волі всій,серцем своїм
Тобі служити я бажаю,
З народженням Святим,Твоїм
Сьогодні світ я весь вітаю!

Проще́ння, радість і любов
Ти нам приніс,приніс спасіння.
З Тобою зустріч жде нас знов
І близько ранок воскресіння!
Амінь

Автор–Вікторія Мажарова;
Переклад Ангеліни Ющук. @virsh_online

Ні,я не така,як хочу бути
Ні,я не тлію тим вогнем
Мені так хочеться до неба полинути
Бо на землі усе йде шкереберть

Я дуже хочу бачити Отця
Його рука так міцно мене тримає
Я дуже хочу потрапити у небеса
Але,нажаль, крил поки не маю

Їх відібрав у мене ворог людських душ
Ввійшов у моє серце і сміється
"Ти не достойна", - з його уст чується,
Та я біжу від цього усе чимдуж.

І ось біжу,і ось упала
На тілі рани, біль й подряпини
Я більше так не можу!- стогнала.
А ворог і далі ставить мені садини.

Я так не можу! Я більше так неможу!
Я так втомилась, скільки треба ще, дияволе
Щоб остаточно душу мою спотворити?
Вона і так уже добряче вколена.

Та він мовчав, не говорив ні слова
Прододовжував сміятися і все!
Я більше так неможу,я знедолена
Почуйте мене нарешті вже!

І тут я чую тихий голос з неба...
"Моя донька... я так тебе люблю
Я знаю,як тобі важко, аж до болю.
Тепер Я з тобою- боятися не треба.

І ніжно мене до Себе пригорнув
Я так люблю,тебе, я так люблю

О,Тату, я так чекала!
Я так чекала цей рідний голос Твій
Так довго плакала, так страждала
В своїй душі пораненій

І Ти прийшов... До мене ти прийшов
Я дякую, за це Господь, Тобі
За те,що мене таку брудну знайшов
Й омив в Своїй святій крові.

Тепер я чиста,серце моє кришталь
Ти забрав у мене печаль
Тепер я хочу жити в чистоті
Й по земному шляху з Тобою йти.

20.03.23💔 @virsh_online

Переходять роки, мов мандрівники йдуть по дорозі.
Рік за роком, лишаючи в пам`яті мить.
І велике бажання пронизує серце і розум:
"Хочу, Господи мій, всім життям я для Тебе служить!"

Скільки падаю я і не раз я в житті спотикаюсь.
І прощення прошу за помилки і втрачені дні.
Але в небо кричу із слізьми: "О мій Бог, я стараюсь.
Хоч буває зусиль і старань не хватає моїх."

Переходять роки. Та щодня роблю в серці зупинку.
Я запитую Бога, та завжди питання одне:
"Чи я вірна раба? Чи приношу я плід без затримки?
Чи Господь не соромиться звати слугою мене?"

***
Той, хто любить, то зробить усе якнайкраще.
Той, хто любить, усе віддає без питань,
Без лукавства, байдужості любить, без підлості й фальші.
І в воду й в вогонь, якщо треба, піде без вагань.

"Чи ти любиш мене?", як Петра Ти сьогодні питаєш.
Як Петро відповім: "Так, люблю я, Ісусе, Тебе!"
Та чи зможу отак, коли пасти овець мені скажеш,
Просто йти за Тобою і дивитися тільки вперед.

Свій погляд не зводити з Тебе назад на Івана.
Не питати: "А цей що? А ті чом не служать? А ці?"
Та коли, о мій Бог, з цим сумнівом в дорозі й охляну.
Підкріпи: "Що до всіх тобі?! Ти за Мною іди, ти - служи!"

Та навіть, коли я відкликнусь на призив для Тебе служити.
Скажу Тобі: "Ось я, готова, пішли Ти мене!"
Не жалкуючи сил, я буду в служінні горіти,
І віддамся Тобі до кінця, не шукавши земне.

Може Йменням Твоїм буду справи великі звершати.
Може буду зцілять, повертати від смерті в життя.
Усім людям весь час про спасіння звіщати.
І навіть буду готова віддати за Тебе життя.

Та страшусь я одного, Господь, - не забути про Тебе!
І в служінні Тобі загордитись, не пізнать благодать.
Любові не мати, що більше усього нам треба.
І служити Тобі, розмінявши Тебе на срібняк.

О як страшно, уже підійти до воріт в край небесний,
Принести багаж для Тебе здійсненних всіх справ.
І чекати вінець, нагороду нетлінну, чудесну.
Та почути слова: "Я ніколи тебе, друг, не знав!"

Переходять роки... я бажаю з Давидом сказати:
"Твою волю чинити, мій Боже, так хочу в житті!"
Хочу так я служити, на ниві Твоїй працювати,
Щоби Ти не соромився зватися Богом моїм!

Я не знаю, ще скільки років Бог для мене призначив,
Скільки ще їх пройде в життєвій дорозі моїй.
Я бажаю служить, щоб хоч трошки Ісусу віддячить
За спасіння, прощення, за страждання Його на хресті.

Варто тут на землі послужити, віддатись для Нього.
Варто зватись і бути Господнім дитям.
Бо роки перейдуть і коли я зустрінуся з Богом,
Хочу просто сказати: "Я старалась, Господь, все життя!"

#поезіяіриникасянчик @virsh_online

Як хочется порою утекти,
Куди-небудь,щоби не знали люди
І про усе Христу розповісти,
Страждання вилити, скорботи,муки....

Багато людям що не зрозуміть,
Стан наш збагнути–теж вони безсиллі,
Може печаль і зможуть розділить,
Порою і присиплять рани сіллю.

Христос,Він Добрий,Ніжний Лікар–Наглядач,
Він нам поможе, рани заліку.
Він скаже нам:«Дитя Моє,не плач,
Бо дуже сильно так тебе люблю Я!

Мені весь смуток свій прошу залиш,
Бо Я є Той,Який лікує рани.
Я знаю–про багато ти мовчиш,
Виношуючи в серці своїм плани.

І про потребу,про біду твою
І про печаль твою ніхто не знає.
Тобі здається–ти,мов на краю́,
Ти плачеш,ти ридаєш,знемагаєш.

Я знаю все і Я тебе люблю
І Я тобі підтримку посилаю,
Твій погляд,що шукає,Я ловлю,
У все твоє дитино Я вникаю.

Я знаю,що не в силах побороть
Твою образу і твою утому,
Болить душа і навіть з нею плоть,
Я це все знаю.Це мені відомо.

Тільки поклич!Я Вірний,поможу
І підкріплю і шлях твій Я зрівняю.
Зробити краще як?–Я підкажу,
Не забувай–Я бачу і все знаю.

Якщо засумнніваєшся знов ти,
То подивись хоча би на Голгофу
І ти побачиш там Мої сліди,
Також побачиш біль і катастрофу....

Знай ти про те,що там тоді зійшлись
Твої гріхи і Божа справедливість.
Я там помер,щоб вічно тобі жить,
Щоби отримати від Мене милість.

Я Кров'ю заплатив за все тому,
Щоби тобі у муках не страждати.
О,як же тебе сильно Я люблю,
Що і словами це не передати!

Не сумнівайся ти,за Мною йди,
Я все в житті твоєму поміняю.
Про це ти пам'ятай дитя завжди,
Як Батько,Я тебе благословляю!

Прошу,Мені ти просто довіряй,
Тобі відкриті двері є до Неба
І навіть в тяжкий час не забувай–
Я знаю все.Мені ти дуже треба.

І день прийде,тебе Я заберу,
А зараз йди.Далека ще дорога.
Дитя,Я без кінця тебе люблю
І ти завжди під крилами у Бога.»Амінь💛

Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Бувають дні, мов чорні хмари,
Не видно сонця у вікні,
Щастя нема - одні примари,
Одні зітхання у тиші.

Ці дні вриваються зненацька,
Мов буря у людське життя,
Все викривляють чудернацько,
Руйнують віру в майбуття.

І не важливо, хто ти в світі:
Багатий, бідний, молодий,
Чи літ похилих - дні прожиті,
Чи ти веселий, чи сумний,

Чи знатний, може, не важливо.
Коли вривається біда,
Усе міняється суттєво,
В народі кажуть недарма,

Що до людей біда приходить
Тоді, коли її не ждуть.
Вона в оселю сум приносить,
Від неї гіркі сльози ллють.

Ніхто не може відкупитись
Від тих тривожних днів сумних.
Ми можем нарікати, злитись,
Мати притензії до тих,

В кого все добре. Та одначе
Не змінить планів Божих це.
Якщо у допуску призначень
Випробування є твоє,

Його не може нести інший.
Читаєм в Біблії про це.
Ми знаєм: навіть цар величний,
Що мав багатство, славу - все,

Смертельно захворів. У ньому
Згасали іскорки життя.
Складав зарядження для дому,
Ховав обличчя, бо сльоза

Слова благання омивала:
"О,Господи, згадай, що я
Ходив з тобою цілим серцем..."
І знов з очей біжить сльоза.

Бог не без милості. У Нього
Є милосердя й співчуття.
" Додам років до віку твого!"
Як цінні були ці слова

Із уст пророка, що вернувся
Єзекії звістити це.
Бог від царя не відвернувся.
Бог Свою милість Йому шле.

Одужав цар - велика радість,
Злі темні хмари розійшлись.
Хвороб нема, далеко старість,
Побожні гості ось зійшлись.

Чому б цареві не радіти?
Немає хмар, а ясний день.
П'ятнадцять літ ще буде жити.
Хай буде радість, звук пісень...

І поміж гомону та слави
Пиття вина, безхмарних днів
Царські палати зустрічали
Пророка, що одне хотів

В царя Єзекії спитати:
"Із Вавилону гості ті,
Що були в тебе у палатах,
Що вони бачили в ці дні

В твоєму домі?" "Все, мій пане,
Я показав їм від душі."
"Яке ж це лихо є для тебе!" -
Зітхнув пророк в німій тиші.

"Якби ж ти їм про милість Божу,
Що була явлена, сказав!
Пробач, що я тебе тривожу,
Та хочу я, щоб ти це знав,

Що прийде день - вавилоняни
Скарби й багатство відберуть.
Твої нащадки не до слави,
В полон на вигнання підуть."

О, як знецінилася щирість,
Як знехтувався Божий дар.
Бог простягнув цареві милість,
Та нею знехтував лиш цар.

Як часто й нас Господь питає:
"Що в твоїм серці бачить світ?"
Воно сумує, чи співає,
Чи просто просить в Бога літ

Життя побільше. Жити кожен
Багато хоче на землі.
Але скажи, чи хтось спроможн
Христа побачити в тобі?

Ми просимо здоров'я, сили.
Господь, подай і захисти.
Зроби, щоб ми щасливо жили,
Від горя й сліз нас збережи.

Бог, мов Єзекії, нам милість
Продовжує із року в рік.
Та чи Він бачить нашу щирість?
Не важно, який в тебе вік:

Дитинство, юність, зрілість, старість, -
Для всіх нас правило одне:
Господь продовжує нам милість,
А наша вдячність, друзі, де?

Що бачить світ в твоєму серці,
В твоєму домі, у житті,
В твоїй щоденній поведінці,
У галасливій суєті?

Ми часто хочем показати
Добро нажите, свій комфорт,
Про успіх, славу розказати,
Як ми уникнули пригод.

А небо, що спостерігає
Мовчки за кожним з нас щодня,
Шукає тих, хто засвідкує
Сьогодні світу про Христа.

Стараймось, щоб коли до себе
Покличе небо голубе,
Ми звіт дали:"Ісусе, люди,
У мене бачили Тебе!"
Оксана Гудзь))) @virsh_online

Я знаю, мало сказано спасибі,
Тих щирих слів для Бога в небеса,
А хочеться, щоб вдячність у молитві,
Кричала голосніше ніж нужда!

Замало ще в житті я оцінила:
Ту милість, що являється щодня.
Нічим перед Творцем не заслужила,
Це тільки благодать Його дала!

Чи ж дійсно зрозуміла я насправді,
Яким багатством наділив Отець.
Як часто погляд в небо підіймаю,
І щиро дякую Йому за все.

За те , що можу бачити очима,
Як різнотрав'я помережало поля,
Як небо ділиться в грозу наполовину,
Як з вітром бавиться жовтавий листопад.

А хтось лише змальовує в уяві:
Яке воно, те сонце в небесах?
На що подібне яблуко духмяне?
Як верби мокнуть віттям у ставках?

Не чує хтось веселий сміх малечі, Як плаче скрипка, лиш торкнись 1....
Як зустрічають весну соловейки,
І як річки тікають поміж гір.

А хтось ніколи землю не відчує,
1 не втече самий від суєти,
Стоптати трави. Досвіта босоніж
Не порахує на піску свої сліди!

Комусь несуджено дитину обійняти,
Руками пригорнути до грудей,
Сніжинки на долонях розглядати,
Торкнутись крапельки дощу яка паде.

А хтось уже давно забув про спокій,
Де вибух не тривожить тихий сон,
Як пахнуть стіни у своєму домі,
будить тиша вранці за вікном.

Як поділити лиш окраєць хліба,
В голодні очі глянувши дітей,
Чи до останнього з війни чекати сина
В молитві на колінах ніч і день.

Бо найчастіше це не помічаєш
Який щасливий ти серед людей!
Цінуєш лиш тоді, коли втрачаєш,
Того що було, більше не вернеш!

Коли не зможеш пригорнутися до мами,
Відчути теплоту її долонь,
Не вчуєш раптом рідний голос батька,
Не запитаєш мудрості його.

Найгірше щоб образу затаїти,
Не встигнути промовити: -Пробач
Найбільший подарунок неба - жити
А ми самі вирішуємо як...

Чи вмієм справді цінувати Бога,
Що Сина Однородженого дав!?
Так небо близько не було ніколи
І благодать зливалась через край!

Я хочу більше, Боже відчувати,
Блаженство пропускати крізь Єство,
Щоб бачити в дрібницях те багатство
Яке мені даєш, не дасть ніхто?

ЛіліБойчук
◦
@virsh_online

Де Бог, коли в житті страждання?
Де Він, як зустрічаємо біду?
Чому Він допускає зло, розчарування?
Хіба не любить тих, кого створив для існування?

А Бог так любить, безкорисно й просто.
Він кожен ранок нам дає життя.
Його терплячі руки милість посилають
А люди, все як послугу сприймають.

Вони щоранку варять собі каву,
Вони гуляють з друзями у парку,
У них в будинках затишок і мир,
А Бога там не ма, вони Його не прийняли.

А Він чекає, просто трішки слів,
Які затратять лиш секунду часу.
«Я вдячний Боже! Вдячний за добро,
За ту любов яку мені являєш!»

Ти виділи Йому хвилинку часу,
Ти просто щиро усвідом Його любов,
Сам Бог до тебе усміхнеться сонцем,
І допоможе в боротьбі зі злом.



Іра.Л. @virsh_online

IСтруни.
Буває так що люди немов струни Звучать з тобою разом в унісон.
Звучать, коли долаєш довгі дюни
Коли потрібно йти за горизонт.

Коли душа чиясь переживає лихо
Навколо все лиш гіркота і сум.
Твоя струна нехай заграє тихо бринітиме молитва із двох струн.

Буває так, що душі немов струни Переплітаються у музиці небес
І легше вже долати довгі дюни
Т нести тоді легше важкий хрест
Надія Пастушак @virsh_online

ЛИСТ МОЇЙ СТОМЛЕНІЙ ДОЧЦІ

А хто сказав що то було твоє?
Хіба не знаєш що те, що Я даю - не відібрати?
Те що від Мене ніхто не розіб'є
І Я лиш знаю, що тобі краще дати.

Чому ж вкотре ти знов ховаєш сльози?
Чому ти знов у відчаї стоїш?
Ти не одна на цій важкій дорозі.
Чому ж ти знов в ночі не спиш?

Навіщо дозволяєш хвилюванням,
Як хижим птахам роздирати душу.
Й лиш стук годинника порушує мовчання.
Й вий вітру за вікном розгонить тишу.

Хіба не знаєш ти що Я з тобою?
Хіба не бачила, як Я в проблемах простягаю руку?
Довірся, і Я завжди заспокою.
І не дозволю Я упасти духом.

О якби ж ти навчилась довіряти,
Я б тебе крізь всі бурі переніс.
Для чого ти ховаєшся за грати?
Навіщо серед ночі стільки сліз?

Повірь Мені і Я тебе не кину,
Не схожий Я на зрадливих людей.
Якщо підеш й через смертну долину,
Я прихист дам, і не закрию я Своїх очей.

Повірь Мені і Я Сам проведу,
І дам для тебе більше ніж ти просиш.
Довірся, дочко, Я не підведу.
Й при зустрічі Я витру твої сльози.

Ann @virsh_online

Яка це радість- встати на світанні,
З молитвою зустріти день новий,
Позаду всі залишити страждання,
З надією долати шлях земний.

Яка це радість - в щастя зодягнутись,
Всім побажати миру на Землі.
І вперше після болю посміхнутись,
Добро і ласку сіяти у злі.

Яка це радість - чути голос рідних,
Вслухатися у співи солов'я.
І відчувати : ти комусь потрібний
Бо в Небесах записане твоє ім'я.

Яка це радість - вірити, прощати.
Яке багатство - цілий світ любить.
І милості від Господа чекати,
Йому Одному Правдою служить.

Яка це радість - знати, що Ісусом
Ти куплений для Вічного життя,
Що з Ним всі переможеш тут спокуси,
І тільки в Ньому - світле майбуття.

Яка це радість - бачити зірниці,
Пройтись чудовим ранком по траві.
У спеку ще напитися водиці,
І тішитись, що друзі всі живі.

Яка це радість - з ближнім розділити,
Шматочок хліба, з ним свою печаль.
Когось від зла собою захистити,
Дивитися в надії в синю даль.

Яка це радість - горе геть прогнати,
Непрошене з порогу, з-під дверей.
І відповіддю на молитви стати,
Благословінням для усіх людей.

Яка це радість - виплакати сльози
І зрозуміти - більше не болить...
Де цвіт душі попалений морозом
Там знов квітує щастя кожну мить.

Яка це радість знати, що на Небі,
Записане ім'я Твоє давно.
Що Божа ти дитина і для тебе -
З Ісусом бути право вже дано.

Яка це радість назавжди лишити,
Тягар гріха і вирватися ввись.
Більш у темряві ночі не ходити,
До світла лиш спішити як колись.

Яка це радість - горю не давати,
Відняти з серця промінь доброти.
Яка це радість - Богу довіряти,
І радість цю постійно берегти.

Н. Мартинюк @virsh_online