Не судіть ви люди ближніх своїх
Бо тільки Бог нас судить справедливо
Він знає, що у нас на серці
І, що лежить в нас на устах

Бог судить по заслугам нашим
Хоча і часто милує багато
Коли в молитві ми приходимо до Нього
Він посилає ,Свою нам допомогу

Ми часто судим брата свого
Й сестру яка є поряд з нами
Не помічаєм їхнього страждання
Лише шукаєм де вони згрішили

Що , навпаки ми б мали помолитись
Підставити своє пличе в тяжку хвилину
Й допомогти в гріховні битві
Щоб той не впав коли так важко

Але шукаємо чомусь ми зовсім інше
Як ближнього в зібрання обсудити
От подивись ,цей брат прийшов не так одітий
А ця сестра, то взагалі не так співає

Та думаєм ми більше про земне, та одяг
Не дивимось на серце зовсім
Та люди схаменіться ви ж сьогодні!
Христос не вчив нас так робити

Нехай Бог буде завжди поруч з нами
І допоможе в святості життя прожити
Щоб допоміг нам ближніх не судити
Тоді й не будем ми судимі Богом

Автор: L. Pidsadna @virsh_online

Молюсь за тих, хто на землі втрачає,
Хто часто і не розуміє: «Чому так?»
Кому підтримки у молитві вистачає,
Не треба слів із лицемірним співчуттям.

Порад не треба. Так багато тих, хто знає,
Чому, навіщо і для чого Бог послав…
Так цінно, коли хтось з слізьми згадає,
В молитві щирій твою душу зігріва.

Молюсь за тих, в кого душа страждає,
Хто слів чекає від Творця, не від людей.
Наскільки боляче, один лиш Бог це знає,
Коли втрачаєш і здається - втратив все!

Молюсь за тих, в кого ослабли руки,
У кого віра ледве-ледь жеврить.
Сльоза з очей покаже краплю муки,
А серце кров’ю обливається й болить…
***

Молюсь за діток, що лишилися без мами.
«Де мама, тату?», «Мама в небесах…»
Молюсь за вдів, що залишились самі
З дітьми і грузом всіх проблем на їх плечах.

Молюсь за тата, що ховає свого сина.
«Навіщо моє місце ти зайняв?»
Молюсь за маму, що лише погладить стиха
Лице дочки у гробі навмання…

Молюсь за вас! Не маю слів потіхи,
Молюсь і плачу з вами в тишині!
Хай Бог дасть сил пройти нелегку віху,
Подасть надію й спокій для душі!

#поезіяіриникасянчик @virsh_online

Такі щасливі і такі прекрасні
Один для одного даровані Творцем
Хай доля ваша буде повна щастям
І хай Господь для вас буде взірцем

Свою основу в Бозі закладайте
Будуйте дім свій на Його словах
У святості і мудрості зростайте
І буде світлим, хоч й не легким шлях

Земне життя воно доволі тяжке,
Та крізь усе пройдіть разом, удвох
Долайте все добром, любов зміцняйте
І хай в душі горить завжди вогонь

Вогонь, що запалив у вас Спаситель
Не дайте світу його загасить
Бажаєм миру і для серця втіху
Дитячий сміх у домі хай звучить

Сьогодні ми радіємо із вам
Й ця усмішка на вашому лиці...
Хай все сильнішає і не зника з роками
Йдіть до кінця, разом…рука в руці

Хай доля ваша буде завжди з Богом
А шлях хай пролягає до хреста
Яка би не була земна дорога
Та погляд завжди лине в небеса

Як воля Божа, ще не раз дороги
Перетинатимуться наші і тоді
Ми заспіваємо разом й прославим Бога
Як і тоді в прекрасні, давні дні!

© Lena Kaminska @virsh_online

Світ мирно спав, десь метушились люди,
Робота, справи, заклопотані в журбі,
Ніхто із них, напевно і не знали, що
Ніч оця початок перемін.

Родивсь Христос, лишивши неба місто,
Залишив Він Небесного Отця,
Зійшов на землю, немовлятком ніжним,
Бо в серці Господа любов до нас жила.

Так, ця Дитинка - це і є Спаситель,
Той, що навіки, Той, що переміг!
Кайдани смерті Ним були розбиті,
На всі віки, крізь сотні-сотні літ.

Він Той Єдиний, що прийшов на землю
Бо неймовірно сильно полюбив
Тебе, того, що завжди був далеко,
Для тебе, щоби ти разом з ним жив.

То Вічний Бог, який прийшов у світ цей
На землю цю, спотворену гріхом
Щоб дати мир тобі, щоб ти відчув свободу
І силу в перемозі над гріхом.

В ту ніч, коли навколо усе спало…
Так, тихо й мирно нам з'явився Він,
Той, на Кого так усі чекали
Прийшов підняти впавших із низин.

Збулося усе сказане в пророцтвах,
З'явився Нам Месія, Божий Син
Прийшов на землю, щоб спасти від смерті
Омити душу від усіх провин. @virsh_online

Зажди, не йди, постій зі Мною…
З тобою хочу говорить.
Я вислухаю все з любов’ю,
Усе, що душу так ятрить…

Я вірний Друг твій! Я почую!
Від зла тебе Я захищу,
В твоїм важкім щоденнім бою,
Я поруч…Я з тобою йду!

Я був так близько, біля тебе,
Втирав сльозу і рани омивав…
Та нарікання чув лише від тебе,
Піднявши руки в небо ти кричав:

«О Боже, де Ти, як мені так важко?
Невже не бачиш Ти моїх страждань…
Як помираю під ярмом я тяжким..
Вже вдосталь мені цих випробувань!»

Та як би знав ти, як тебе люблю Я…
Який ти цінний є в очах Моїх…!
Усі оці шляхи тебе гартують,
Щоб незалежно від обставин міг ти жить!

Я бачив біль твій, бачив твої сльози…
Ту боротьбу, що ти в душі ведеш..
Коли в безсиллі падав на дорозі,
Я сил давав…і знав, що ти пройдеш!

Я ніс тебе пробитими руками,
Це руки, що дали тобі життя!
Я простягаю їх поміж віками,
Я є твоє надійне укриття.

Ні шторм, ні грози тебе не зламають,
Якщо твоя основа є в Мені! @virsh_online

Чи знаєш ти, чому ти зараз тут?
Коли навколо лиш одні страждання,
І сум і мука твою душу в'ють,
Немов би в світі ти один зостався

І зло так ніби вже немає де подітись,
І лиш до тебе, і до тебе йде
Куди йому до інших, ми ж Христові
йому потрібен тільки я і ти

Ти погляни, лиш раз на небо,
І зрозумій, що там Христос живий!
Тоді відчуєш ти тепло на серці і радість, що Спаситель твій живий!

Він забере все зло від тебе,
Загоїть рани які світ тобі вчинив
Любов'ю огорне тебе на віки
Спокій й мир у серці заселить

Тобі Він каже: «Я люблю тебе, дитино, з тобою все твоє життя пройду!
Підкріплю, вздоровлю , заспокою ,
І ворога від тебе віджену,

Ти тільки будь зі Мною завжди і навіки!
В житті твоїм благословлю тебе,
Прослав Мене як можна більше
Щоб прийшло до Мене чим по більше дорогоцінних душ людей!

Дитя Моє, ти не хвилюйся про те,
Що потім буде , як справу цю довершить до кінця
І не хвилюйся, коли ворог буде

Із шляху тебе збивати, тоді ти думку
У своє сердечко пропусти:
« мій Бог живий, Він переміг весь світ! Кого мені лякатись в цім житті?
Іменем Ісуса відганяю і дотику до себе не дозволяю »

Тоді Я заберу весь страх у тебе
Повіки буду край твій Я кохать
Обійму, пригорну й заколишу
Бо ти Моє дитя яке Я так люблю »

О, Батьку мій який же Ти великий,
Твоя любов безмірна є до нас
Я дуже дякую тобі мій Боже,
Що Ти запрошення нам дав

На Свій святий бенкет
Повіки славить буду я Твоє Ім'я
Яке Ти дав сьогодні всьому світу
Я дякую Тобі Ісусе дуже щиро за
Твоє серце
Яке відкрите сьогодні усім нам

@ChrstianKa
Пусь Ангеліна
02.03.23 @virsh_online

Бува, що плачу: "Господи, не можу,
Не вистачає сил уже іти.
Здається, що цього не переможу.
Відчути хочу так, що поруч Ти"

Так соромно, що слухаю я тіло,
Яке стражданням змучене уже.
Я пам'ятаю, що Тобі боліло
Та Ти стерпів, та Ти пройшов усе.

І я борюсь, терпіти намагаюсь.
І віри, щоби вистоять, прошу.
Лише одна вона мене тримає,
Що я сльозами, Боже, не грішу.

А ворог, ні на мить не відступає.
"Ось нарікаєш"- каже в розум все.
Я ж, перед Богом серце виливаю,
Він зрозуміє у цю мить мене.

І порятунок дасть і заспокоїть.
Для мене буде це - велика честь.
Споглянь на мене, мій Великий Боже.
Любовію поглянь з святих небес.

Усе, Моя дитино, розумію.
Ти пам'ятаєш, як в саду моливсь?
Коли страждати мало Моє тіло,
Я теж помилувать мене Отця молив.

І не суджу тебе, а розумію.
Для цього тіло Я земне прийняв,
Щоби коли тобі буде боліти,
Я поміч у цю мить Свою подав.

" Нехай же промине Мене ця чаша,
Щоби її не пив уже тут Я"
Та як би Мене ворог не лякав там,
Я все ж промовив: "Воля хай Твоя..."

І витримав, і тіло так боліло,
Бо знав що можу так тебе спасти.
Перед тобою Я пішов, дитино,
Я збережу й Мене прославиш ти.

Твоє, наш Боже, царство - аж навіки.
Ніщо його не зможе зруйнувать.
Спасаєш Ти Могутній і Великий.
Нас збереже Господня благодать.

Л. Шпак @virsh_online

Іноді важко сказати слово "прости"
"Чому?" — лунає думка в голові
Можливо справа все-таки в тобі,
Подивись ти друже у своїм житті.

Ти знаєш, що це за причина?
Чому так важко, це тобі зробить?
Коли це навіть ти і розумієш,
Але щось всередині тебе держить.

А знаєш, що це може бути?
Це може гордість, бути у тобі!
І це вона так заважає,
Відчути те полегшення в душі.

Це твоє "я", якого так позбутися не можеш.
А може навіть, ти і не хотів.
Позбутися того, що в тілі як хвороба
З'їдає все, в середині твоїй.

Тоді задай питання ти у собі:
Чи Слово Боже в серці є твоїм?
Чи Божим ти дитям назватись можеш?
Коли у серці є в тебе та гниль.

А Бог таким противитися
Лише смиренним, дає Він благодать
Тоді ти друже, на коліна прихилися
Проси у Бога сил, противитися від гріха.

Бо в цьому світі є немало люду
Які не можуть відректися від себе.
Ти друже попроси цього у Бога,
Бо Він спроможний на усе.

Коли ти звільнишся від пут цих нечестивих
Тоді тобі не буде заважать,
Те що так тримало в серці
І слова прощення, що не могла сказать.

Коли вже це промовиш, і переступиш через "я" своє
Тоді лише ти не відчуєш вже тривогу
І засудження в твоїй душі, вже не буде.

Варто друзі пам'ятати, що для спасіння з ближнім також примирись.
Бо як же хочете ви сестри, браття,
До вічності ввійти коли тягар той на душі?

Але потрібно також не спізнитись,
Можливо після сварки, людина ось помре?
А ми навіть не знаємо, що буде далі
Тому не відкладай, а краще поспіши.

Автор: Бриж Анна 🙏🏻❤️ @virsh_online

Важливо слухати і чути Боже слово,
Навчитись відчувати в серці Божий Дух,
Навчитись розуміти задум і Господню волю,
Відкривши розум, серце і свій дух.

А Дух говорить.. Він весь час говорить.
Часом кричить до твердої душі,
Буває тихо потішає серце в горі,
А часом мовчки щось навчає у тиші.

Вслухаюсь в слово, Дух не раз віщає.
Попереджаючи, тривожить Свій народ.
"Вітри подують буйні. Тож тримай, що маєш,
Щоби твого вінця не вихопив би хто.."

"Вітри подують..." Боже, дай відкрити
Свій розум зрозуміти слів цих суть!
Чи може хто тоді зуміє тіло вбити,
Чи то на Церкву й вибраних гоніння враз прийдуть..

Вітри подують... згадалася картина.
Павло як в'язень. Корабель і страшний шторм.
Надію втрачено, розбиті мрії, віра.
А що ми скажем, як прийде евраклідон?

Коли навколо ні до кого буде бігти,
Коли не стане під ногами твердої землі.
Коли не допоможе статус, бізнес,
Не треба буде голосних заяв і слів.

Коли подує вітер лжеучення,
Здорових слів сприймать не буде світ.
Коли зневажать і сплюндрують Боже Ймення,
І проміняють на пуд грошей в гаманці.

Чи зможем як Павло сказать: "Не бійтесь,
Не згинемо, хоч розіб'ється й корабель."
До кого в сні сам ангел з неба зійде,
Щоби підтримати всю Церкву, дім, тебе?

Чи знайдем віру в серці нездоланну,
Як шторм на морі заливатиме човен?
Коли насиплють сіль на свіжу рану
І зрадить той, кого другом зовеш?

Коли подує вітер зрад, розбрату.
І стане мало єдності та простоти.
Коли з лукавством брат піде на брата,
Не здатні в гордості сказать слово: "Прости!"

Чи вистачить терпіння, віри, сили
Не впасти відчай, устояти до кінця.
Без крику: "Господи, рятуй, бо гинем!"
Навіть тоді, як відбиратимуть життя.

Коли поставлять перед вибором нестерпним:
"Христос чи діти, Бог або сім'я?"
Навіть тоді, дивившись в очі смерті
Лишитись вірним до останку, до кінця.

Вітри подують... О Господь, дай сили
Настільки сильно полюбити голос Твій!
Коли ж прийдуть часи вітрів і линуть зливи,
Щоб твердо зміг стояти фундамент мій.

Зміцняти віру молитвами, Словом, ділом
І маслом Божим збагатити свій запас.
Звіщати Вістку про Господню волю сміло,
Допоки Дух віщає, благодаті час.

Допоки тиша і життєве море не штормить
Важливо запастися Божим Словом.
Коли ж прийде випробування чи невдачі мить
Достойно і без нарікань пройти оту дорогу.

#поезіяіриникасянчик @virsh_online

Моя надія лиш на Бога,
Коли в життя прийде біда,
Коли окутала тривога,
Коли поранена душа.

Моя надія лиш на Бога,
Коли життя навкруг штормить,
Нелегка випала дорога,
Чи серце від журби болить.

Моя надія лиш на Бога,
Коли життєва суєта
Зіб'є нещадно із дороги,
Коли розбита ціль й мета.

Моя надія лиш на Бога!
У цьому світі зла й тривог
Куди іти? Лише до Нього!
Лиш Він Спаситель наш і Бог!

Буває так - надія гасне,
Коли подують злі вітри.
Все на землі таке дочасне,
І ми в пориві до мети

Буває ловимо моменти
І ім'я "щастя" їм даєм,
В короткі успіху фрагменти
До тих повернемось лицем

Від кого вигода. У кого
Хороші друзі і зв'язки.
На жаль, тоді нам не до Того,
Хто завжди може помогти.

Навіщо Бог, як є кар'єра,
Затишний дім, у нім сім'я.
Важливі зустрічі, прим'єри...
Навіщо Бог, коли ключем

Життя у тілі б'є завзято,
Коли вершини всі твої,
Коли достатку так багато,
Коли і сильні, й молоді.

І Бог не проти твоїх статків,
Сім'ї чи друзів. Та скажи:
Надії в тебе як багато
На Бога в добрі ті часи?

В пориві успіху чи слави,
Крилатих злетів визнання
Погодьтеся, не раз казали:
"В цьому заслуга вся моя!"

І говорили про характер,
Про силу волі, праці суть.
Все рахували, мов бухгалтер,
І не згадали ні чуть-чуть

Ми про надію, що ніколи
В житті тебе не підведе,
Якщо попри старання й сили
Вона на Господа буде.

Та Бог живий Своєї слави
Нікому й крихти не віддасть.
Він хоче, щоби ми пізнали,
Що в круговерті всіх напасть,

Біди, нещастя, сліз і болю,
Що полонили весь наш край,
Трима в руці Він кожну долю.
Там, де безвихідь і відчай,

Де не чекати допомоги
Від рідних, друзів чи чужих,
Де лиш простріляні дороги,
Де в мертвій тиші звук застиг,

Жевріють спалахи надії
В серцях, що визнали: є Бог!
Тому ми чуєм, де руїни
У вирі болю і тривог

Спасає Бог там, де надія
Тремтить в обвуглених серцях.
Розбиті плани, справи, мрія,
Журба й безвихідь у очах,

А Бог невидимо приходить
Під ті завали до людей,
І їх з-під обстрілів виводить,
І ложить пластир до грудей,

Бинтує рани, пригортає,
Серця лікує матерів.
І куля смертна не дістане
Того, хто мовчки вже без слів,

Без сил повзе тим полем бою.
Шепоче серце: "Тільки Бог!"
І Він надію цю з любов'ю
Виводить з пекла злих тривог!

А, може, ти в тилу втрачаєш
Останні сили у житті,
В проблемах виходу не маєш,
Знеміг в життєвій боротьбі,

Скажи: " Надіюсь лиш на Тебе!"
І вір - тебе почує Бог.
Йому обіцянок не треба,
Пустих порожніх балачок,

А треба серце, що надію
Свою на Господа кладе.
Довір Ісусу свою мрію,
Довір своє життя складне.

І поклади свою надію
На Бога доброго чудес,
І зглянеться Він неодмінно
На твою душу із небес.

Він знає все, Він прийде вчасно,
А ти надійся і чекай!
Повір, Бог любить тебе сильно,
Тому часу свого не гай,

А поспіши Йому принести
Свою надію у тиші.
А Бог знайде, що відповісти
Твоїй утомленій душі!
Оксана Гудзь))) @virsh_online

Коли дива чекає Земля,
То Різдво до нас вгості приходить ,
Ми звеличуємо Немовля,
Що приніс мир і волю народам.

Перед нами щораз повстає,
У віках незабутня картина :
В Вифлиємські двори ясність б'є,
Засинає у яслах дитина.

В полі темному десь пастухам,
Ангел звістку благу сповіщає ,
Зірка вказує шлях мудрецям,
До Ісуса вони поспішають.

Подарунки несуть... ну а ти..
З чим до ясел прийдеш в час різдвяний ?
Що ти зможеш Христу принести ?
Він ж для світу всього Богом даний.

Подаруй ти Ісусу любов,
Ту, що серце цілком наповняє ,
Ту що в поглядах... в кожній з розмов ,
Ту любов , Що в собі меж немає...

Подаруй Йому мрії свої,
З Ним пов'язуй сьогодні бажання,
І пройдеш легше різні бої ,
Вдячним будь за хвилини страждання.

Подаруй Йому зустрічі час ,
Поспіши Немовля вшанувати,
Бо Різдво - це і привід і шанс ,
Знову Бога за все обійняти.

Подаруй в диво віру живу ,
Із Христом неможливе здолаєш...
І побачиш не раз наяву ,
Те , що в мріях глибоко ховаєш...

Цар зійшов із Небес в ніч Різдва,
Подолав довгий шлях по орбіті ,
Щоб на щастя нам дати права ,
Врятувати загублених в світі.

Подаруй свої ноги Йому ,
Через тебе Господь нехай діє ,
Йди сміливо крізь ночі пітьму ,
І неси людям Світло надії.

Подаруй Йому власні уста,
Щоби свідчити іншим про Бога,
Щоби славити тільки Христа
Берегти своє серце від злого...

Тільки зайвого лиш не мудруй,
Що принести Йому і що дати ?
Ти Ісусу себе подаруй-
Це найкращий дарунок на свято.
(16.12.2022)
Мартинюк Наталя @virsh_online

Автор: Anna Sas ???

Усі ми щастя д-о-овго так шукаєм,
Чекаємо на чудо із небес,
Але простого ми не помічаєм,
Що все життя складається з чудес.

Хороше все сприймаєм за буденність,
А якщо лихо - "Боженько біда!"
Дає нам Бог любов, – ми ставим вище ревність,
А втративши зітхаєм: "Це життя!"

Не вмієм цінувати те, що маєм:
Життя, здоров'я, рідних, дім і хліб.
Чуже здається кращим та не знаєм,
Що нарікати - це великий дуже гріх.

Був мир, а нам хотілось більше статку.
Жарке нам було літо і не така зима...
Чи мріють зараз люди про достаток,
Чиїх дітей ледь не позбавила життя війна?

Чи мріють про палке кохання
Бійці, що без свідомості лежать?
А скільки наречених в сподіваннях
Й молитвах змушені коханого чекать...?

А скільки матерів умить забули,
Яким же неслухняним був їх син?
Не син змінився, а батьки збагнули,
Що він у них такий, лише один.

А діти скільки нервів їли тату й мамі,
Казали що дорослі, й мішати їм не варт?
Не треба завдавати рідним рани,
Не знаємо, який в майбутньому готує доля жарт...

Я знаю лиш одне, цінуймо те, що маєм.
І Богу дякуймо за це земне буття,
Що буде далі, ми цього не знаєм...
Найбільший Дар від Бога - це життя. @virsh_online

Ти- донечка Небесного Царя ,
Подібна дуже ти на Свого Тата ,
В тобі надії світиться зоря ,
А внутрішню красу- не описати.

Ти унікальний витвір Божих Рук ,
У тебе вклав і мудрість і терпіння,
Святим велінням чути в грудях стук ,
Шедевр Творця і ти Його творіння.

Душа спасенна, вбрана в промінець,
Така хороша , схожа ти на сонце.
І праведності носиш свій вінець,
Ти - християнка...бачать незнайомці.

Старанна і уважна до дрібниць,
Бо щедрістю наповнені долоні,
І доброті твоїй нема границь,
Такому у Отця навчилась доня.

Дорогоцінна, віддана , проста,
Як друг , що любить кожного він часу ,
В собі відображаєш ти Христа,
Перлинка Неба і Землі прикраса.

Наділена ти мудрістю життя,
Робити благо є у інтересах,
Крокуєш з Богом в світле майбуття,
Красива , Богом створена принцеса.

Ти - особлива.  Дякую Творцю,
За те , що у житті тебе я знаю ,
Тобі теж вдячна я за щирість всю.,
Люблю, ціную , серцем обіймаю.

Мартинюк Наталя @virsh_online

Молитва матері

Друзі! Заздалегідь прошу проще́ння,
Та я повинен це засвідчити для всіх,
Нехай комусь це буде–одкровення:
Згадав село я і батьків своїх.

Батько і мати часто говорили,
Щоб дні свої для Бога присвятив,
Щоденно за мене вони молились,
Але тоді, життя я інше полюбив:

Вино і друзі і сотні розваги,
У цих речах я втіху тільки мав,
Не помічав душевної я спраги,
Не в Небесах,а в чарку споглядав.

Молитви для мене були–отрута,
Про Бога я і чути не хотів.
Летіли дні.я в бру́ді жив, в пилюці
І думав, що в цім щастя заслужив.

Певне я не забуду вже навіки
Той страшний день–мій батько помирав.
Із очей матері сліз витікали ріки,
А я стояв хмільний і хохотав:

«Ну, де ж то Бог твій? Що ж Він не спасає,
Він є Цілитель–що ж ти не встаєш?
Без Бога люди та́кож помирають
І ти батьку,як всі, в землі згниєш».

Він посміхнувся і сказав сердечно:
–«Я ще живий та ти сину мертвець.
Та знай, що мертвим ти не будеш вічно
І скоро воскресить тебе Творець».

Похоронили батька... І молитись
Продовжувала за мене мати моя.
Потоки сліз, які були пролиті,
Я буду пам'ятати до кінця.

Але тоді, здавалось, що у всьому
Противна мати для мене була.
Одного разу вирішив із дому
Піти назовсім із свого села.

Тоді кричав я« Ось вона–свобода!
Тепер я вільний в помислах,в ділах!»...
Не знав тоді, що я в болото
Ступив і потопав в своїх гріхах.

І не бажав ніяк я зупинитись
В водовороті марноти і зла.
Спочатку було добре так крутитись,
Та згодом закрутилась голова.

Мені жахливий став,неначе мука
Той кожен круг і кожен поворот.
Напружував я волю і до болю–руки,
Але життя пливло немов водоворот.

«Друзі»–обмануте порою слово,
У круговерті самий перший круг.
О, якби життя своє почати знову,
То був зі мною би Найкращий Друг.

Той круг розваг, він є брехнею вкритий,
Мене своїми сяйвами сліпив.
Був як сліпець, не бачив поруч Світла
І в страшній тьмі по течії я плив.

Вино–джерело зла і сотні поневірень
І смак його –скількох ж він погубив.
Та є Джерело вічного спасіння,
Не пив з його я, а із пляшки пив.

Хто міг тоді спасти мене від смерті,
Від колів тих,що тягнуть так на дно?
Ні,не людина,ви мені повірте,
Ну дайте мені відповідь? Ну Хто?....

Я по життю своїм бродив, томився,
В один день літа сильний дощ полив.
З дитинства з своїм другом я зустрівся,
Побачив земляка, враз серцем затремтів.

На голові заворушився волос,
Як перед мною образ матері постав,
Забилось серце, задрижав мій голос,
Але йому бездушно я сказав:

–«Ну як там мати? Чи не пам'ятає?
Напевно, що давно вже прокляла.
Часу відвідати її не вистачає,
Сам розумієш, то робота,то діла.»

–«Діла, робота?...Краще помовчав би
І так відомо про діла твої.
Якби про свою матір хоч щось знав би,
Як вона сильно плакала тоді!

Коли ти втік,мати твоя від горя
Вся посивіла,тобою ж бо жила.
І кожен день, у всяку непогоду,
На роздоріжжя виглядати тебе йшла.

І руки простягаючи до Бога,
Несла в молитві всі бажання, мрії.
Вона стояла влита на дорогу
Стовпом любові,віри і надії.

Ну,а коли стояти вже не в силах,
Коли в постіль зовсім зглягла вона,
Підсунуть близько ліжко попросила,
Щоб бачити чи йдеш, біля вікна»...

Немов стрілою вмить мене пробили,
Зірвали враз байдужість ці слова,
Злякався я прошепотів несміло:
«Скажи мені–вона зараз жива?».

–«Як від'їджав,вона була живою,
Тоді ще говорить трошки могла,
Сказала:«Синку,ти тепер зі мною,
А ти робота кажеш і діла!»...

І серце почало сильніше битись,
Я мчався із бажанням лиш одним,
Побачить матір, щоб не запізнитись,
Пробачення щоб попросить у всім.

Вокзал і поїзд...І одне лиш слово,
Звучало в моїх скронях все сильніш,
Хотів не думать,та даремно –знову
Я чув лише одне–«Скоріш,скоріш!».

Ось поїзд став.Я вийшов.Хвилювався,
Мене трусило,в грудях щось пекло,
Всю ніч, немов жебрак, один скитався,
Недобре так мені тоді було.

Знайома ось дорога вже близе́нько
Лишь сердце невідомої стук пройняв,
Ось кладови́ще,за ним–село рідне́ньке,
Могили...і вмить батька я згадав.

І ноги самі якось повернули,
Зашелестівши листям в тишині,
До його могили потягнули,
Тривожно відчувалося мені. @virsh_online

Неначе відбувалась переміна
У моїм серці.Ось нарешті я прийшов.
В житті уперше став я на коліна,
Із сліз струмок з очей моїх пішов:

«Батьку,прости,стою перед тобою,
Ти є правий,я знаю,ти живий,
Стоїш усміхнений переді мною,
А я–невдячний,низький труп гнилий.

Я вже любов'ю і турботою до мами,
Зітру минуле все. Даю слово тобі!
І ти мій тату будеш в серці з нами,
А якщо?... Якщо мама вже в землі?..

Шалено серце знову враз забилось,
Огля́нувся...пітьма була кругом.
І раптом сяйво місяця з'явилось
І я побачив новий,свіжий холм.

Так,лиш зірки́ і місяць знають,
Як з стогоном я на могилу впав
І мамин горбик обіймав,ридавши
І землю по синівськи цілував:

«Ти чуєш матінко?Пробач рідне́нька,
Не треба,не мовчи,відкрий вуста!
Давай молитись разом дорогенька,
Встань мамо,я благаю тебе,встань!».

Та холм мовчав,весь тишею обвитий ,
Кругом ні звуку,ніби світ заснув
Я зрозумів–Хто може все простити
Й до Неба з плачем руки простягнув....

Ця ніч була останньою у ме́не
В моїм життя безбожнім,що я мав,
Вона відкрила сліпі очі в ме́не
І Божий мир в мені зацарював.

З тих пір живу я з Господом Ісусом,
Моя в Нім радість,щастя,чистота.
І кожному сказати я осмілюсь,
Що я не мислю жити без Христа.

Коли я бачу знову ту картину,
Заплакана,зігнута стара мати,
А поруч гордого,пихатого ще сина,
Мені від серця хочеться сказати:

«Ви матері́,які маєте сина,
До Неба руки кожен день здіймайте
І вірте,що молитви ваші в силах
Творять чудеса й після смерті.Знайте!

А ви,сині,які забули Бога,
Погляньте,як за вас молиться мати
І станьте поряд,щоб в своїх дорогах
Вам оті сльози не прийшлось пожати!». Амінь

Автор–Микола Шалатовський;
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

РОЗДУМИ ПРО ВІЙНУ...

Вже більше року в Україні йде війна...
О, скільки горя принесла вона!
Розбиті села, знищені міста...
Повсюди ллється кров, кругом біда...

Скільки смертей! Скалічених життів...
Дітей хтось втратив, хтось осиротів,
Щодня солдати гинуть у боях,
У молодих, юначих ще роках.

Хтось втратив дім, в який усе життя
Вкладав фінанси, час і почуття...
Залишились руїни лиш одні
І рани у сердечній глибині.

В сльозах моя країна, у крові
І з кожним днем загиблі є нові...
Душа болить та рветься на шматки
І плутаються в голові думки

Від тих жахіть, що ворог наробив,
Скільки невинних діточок убив,
Страшне насильство і знущання й глум...
Не може осягнути цього ум...

Хіба назвеш солдатів тих людьми,
Хто збиткувався злісно над дітьми?
Хто на старих, безсилих нападав,
З жінок глумився, речі розкрадав?

То слуги сатани й перед Творцем
Вони відповідатимуть за це.
У Бога правда, знаю я одне:
Нікого Божа кара не мине.

За час страшного кровопролиття
Змінились наші цінності життя,
Ми стали цінувати кожну мить,
І рідних, за яких душа болить.

Нам стали цінні тихі вечори,
Щоденний хліб, дарований згори,
М'якенька постіль і затишний дім,
І мирне небо в радість нам усім.

Та серце плаче кожен день за тих,
Хто у підвалах тулиться сирих,
Без їжі і води вже довгий час,
Хто втратив рідних, милих серцю, враз...

За наших вояків, що на війні
Ночують у окопах всі ці дні,
Вони боронять нас й життя своє
Багато хто за край свій віддає.

Ми вистояли з вами цілий рік,
Бо нас Господь до цього дня беріг!
Якби не Він простяг своє крило -
То тебе й мене тут вже б не було.

По милості Його ми живемО,
Тому подяку Богу віддамо!
Бо навіть і солдати свідчать теж
Про дивний захист Божих рук без меж.

Молитви наші чує вічний Бог,
Вони спасли від смерті багатьох.
Уберегли колись немало міст
Молитва щира, покаяння й піст.

Тому сьогодні в цей недільний день
З молитвою до Господа прийдем,
Попросим миру з вірою в Творця
І сил, щоб вистояти до кінця.

Він перемогу подарує тим,
Хто у тісних й близьких стосунках з Ним,
Хто щиро у смиренні з каяттям
Йому вручає все своє життя.

Прости нас грішних, Отче, поможи!
І Україну нашу збережи,
Щоби вона ще піднялась з руїн
І принесла тобі хвалу й поклін.

Щоб залунала пісня голосна:
Хвала Творцю! Закінчилась війна..
@virsh_online

ВЕЛИЧ БОГА...

Міріади зірок, неосяжні небесні простори,
Велич гір, швидкоплинні річки і співучі струмки –
Все навколо звіщає про славу великого Бога,
Про Його всемогутність і силу святої руки.

Він сказав – і по Слову Його вся Вселенна постала,
Світ галактик ніколи збагнути не зможемо ми.
Знає сонце свій схід, шле веселка у світ свої барви,
Сяють зорі, мов перли розсипані, ясно згори.

Є мільйони сніжинок, і кожна і з них – особлива,
Діамантами, сріблом на сонці вони виграють.
Хто, крім Нього Одного, створити би міг таке диво?
Хто показує зграям пташиним незвідану путь?

Після довгого сну землю проліски враз пробивають,
Звідки сила береться у ніжних квіток весняних?
Білосніжний килим так дбайливо всю землю вкриває,
Наш великий Творець так піклується й дбає про них.

А земля споконвіку вмивається вранці росою,
Восени ж – застеляють тумани незнані шляхи.
Тихо падає листя... Чарує краса невимовна,
Піднімає на крилах... О Боже, це все створив Ти! 

Колосяться жита і поля золотої пшениці,
Достигають плоди, як настане осіння пора. 
Ти задумайсь. Постій. На хвилинку одну зупинися,
Як чудово для тебе вся створена Богом земля!

Чарівна голубінь і легкі, ніби пір’я, хмаринки,
Наче диск золотий, сонце в небі промінням сліпить.
Як це можна не бачити дива Господні великі?
Про Його неосяжність розказує неба блакить.

З-під Твоєї руки, о могутній, великий Маестро,
Бездоганні картини виходять, нема їм ціни.
Вся Вселенна – твоє полотно, і невидимим пензлем
Розмальовуєш барвами дивними все навкруги.

Твоя велич кругом. Тебе славлять всі хори пташині,
Кожна крапля дощу мелодійно для Тебе звучить. 
Розкриває світанок могутні, чаруючі крила,
Все творіння Твоє прославляє Тебе, не мовчить.

Слав, душе, незбагненні і дивні діла свого Бога,
Присвяти для Творця всього світу найкращі пісні.
Нехай співи далеко летять, у небесні простори,
Нехай серце подяку складе за життя на землі.

Ти прослав Його разом із Божим творінням прекрасним
Кожним подихом, словом і кожною думкою ти.
Жити тут, на землі, – це насправді дароване щастя,
Тож радій, моє серце, і кожну хвилину ціни...
@virsh_online