Усі ми щастя довго так шукаєм,
Чекаємо на чудо із Небес,
Але простого ми не помічаєм,
Що все життя складається з чудес.

Хороше все сприймаєм за буденність,
А якщо лихо - "Боженько біда!"
Дає нам Бог любов, – ми ставим вище ревність,
А втративши зітхаєм: "Це життя!"

Не вмієм цінувати те, що маєм:
Життя, здоров'я, рідних, дім і хліб.
Чуже здається кращим та не знаєм,
Що нарікати - це великий дуже гріх.

Був мир, а нам хотілось більше статку.
Жарке нам було літо і не така зима...
Чи мріють зараз люди про достаток,
Чиїх дітей ледь не позбавила життя війна?

А скільки матерів умить забули,
Яким же неслухняним був їх син?
Не син змінився, а батьки збагнули,
Що він у них такий, лише один.

А діти скільки нервів їли тату й мамі,
Казали що дорослі, й мішати їм не варт?
Не треба завдавати рідним рани,
Не знаємо, який в майбутньому готує доля жарт...

Я знаю лиш одне, цінуймо те, що маєм.
І Богу дякуймо за це земне буття,
Що буде далі, ми цього не знаєм...
Найбільший Дар від Бога - це життя. @virsh_online

На день валентина і тд, нехристиянські свята - вірші не публікуємо! 🤍

Десь,в одному селищі,на узліссі лісу,
Горбик невеличкий,могилка стоїть.
Над тою могилкою,всю весну і літо,
Березонька біла листям шелестить.

Туди вузька стежечка через поле в'ється,
На шляху протоптанім не росте трава.
Вже давно сердечко дитяче не б'ється,
Та в народній пам'яті дівчинка жива.

В літо 41–го дихало все жаром,
Від засу́хи й спеки–тра́ви полягли.
А десь там на Заході все вогнем палало,
На рідне́ньку землю вражі о́рди йшли.

Церкви́ християнські, день і ніч молилися,
Від молитв стогнаючих вся здригалась твердь.
А над Україною,в чорній зграї вилися
Літаки ворожі, страх сіючи й смерть.

Так в одному зібранні йшло служіння Богу,
Перед Христом схилена церква вся була.
Підносила тяжку до Небес тривогу,
За долю вітчизни біль в серцях лягла.

В домі,як звичайно все:проповіді,псАлми,
Кафедра старенька,лавочки,квітки.
На стіні картина:Біблія і напис:
«Господа розп'яття згадуйте завжди».

Десь там,на околиці вибухи гриміли,
Били автоматами,кулемет стріляв.
Танки в чорній свастиці приповзли з надривом
І чужий на вулиці голос прокричав.

В дім,де було зібрання,двері відчинилися,
В касках з автоматами солдати увійшли.
Погляди в присутніх,вмить усі змінилися,
Офіцер сказав їм:«Хоче хто–молись!».

Відповіла церква лиш гробови́м мовчанням
Й він на ту картину,гнівно пальцем показав.
Де брати старенькі за столом сиділи,
То в одного з них Він Біблію забрав.
Біля входу кинувши Книгу цю під ноги,
Як випробування–плюнуть наказав:

«Хто на Неї плюне–може вийти,
А інших негайно тут же розстрілять!».
І тоді почулося«Таа,то все придумано
Розумом людським там,можна так сказать.».

І пішла убога душа до порогу,
Плювком опоганивши Господа Христа.
Розступились кати,давши їй дорогу
І вогонь презирства в їх усіх палав.

Ланцюжком черговим потягнулись люди,
Створюючи чергу там,біля дверей.
О,невже даремно самі кращі будуть
Немов отой Юда з поміж тих людей?

Мов осиротівша,в купці невеличкій,
Стояла ще жменька Господніх дітей.
Дивилась із острахом як одні з найкращих
Плюнувши,поспішно йшли вже до дверей.

Раптом,пробираючись,
впавши на підлогу,
Дівчинка підбігла,літ восьми,в сльозах.
Міцно обійняла́ Боже,Святе Слово,
Витерла платочком й свій забувши страх:

«О Ісус,Ріднесенький!Пробач,тут в цьому домі
Всі на Тебе сваряться і а лице плюють!»
І полинув тихий її плач і стогін,
Стогін Христа чувся,наче Його б'ють.

І на це дивились всі дорослі й діти,
В відповідь їй постріл в се́рденько попав.
І тоді тихенько,ніби кров Завіту
Червоним по Біблії струмочок стікав.

На бочок знесилено впало її тіло,
Із грудей гаряча кров лилась струмком,
Серце восьмилітнє більше вже не билось,
Це було насправді,немов страшни́м сном.

Мама,пригорнувши до себе дитину:
«Боже,що тут діється?Донечко!»–і крик.
Пістолет,ховаючи в кобУру несміло,
Навіть кат до низу голову поник.

Люд,дивився з страхом,як ридала мати
І на дівча,що вбите,там, біля дверей
І пішли,похмурившись,грубі всі солдати,
Залишивши в пам'яті день жорстокий цей...

Давайте подивимось нині ми сьогодні
На той стан,в якому кожен з нас стоїть.
Може вже погасла Сила в нас Господня
І світильник наш перестав горіть?

Що робити будем в час випробування,
Коли вибір віри стане між людьми,
Коли треба буде пройти нам страждання
Чи майно віддати,те,що маєм ми?

Нам би так хотілось,щоб були всі вірні,
Щоби все Ісусу зразу віддали.
Та кому ми нині серцем є покірні,
Богу чи маєтку чи собі самим?

Виберем вузьку́ ми й праведну дорогу,
Що веде в Вітчизну Вічну і тому,ґ
Хай усе,що маєм–посвя́тимо Богу
І служімо щиро,віддано Йому! Амінь.

Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Ти знаєш часом так немає сил
Все хочеться забути й відпустити
Поринути у світ чудових мрій
І всі турботи залишити вмиті

Та замість того щоби опустити руки
Зумій у небо їх ти піднести
Поговорити з Богом наодинці
І розказати все що так болить

Бо тільки в Бозі твоя поміч
Лише у Ньому ти знайдеш спокій
Він твоє серце залікує і наповнить
Тим миром й щастям що є тільки в Нім

Він розуміє й знає всі переживання
Які трапляються в дорозі нашого життя
Відай ти перше місце в свому домі
І кожне слово наповни ти добром

Хай люди у тобі побачать світло
Те світло Божої краси
Щоб кожен міг знайти в тобі іскринку
Ось ту іскринку Божої любві

А він так любить і так хоче
Щоб ти з ним вічності була
Щоби з очей твоїх не капали сльозинки
А на обличчі тільки посмішка була
@virsh_online

«лист Ісусу»

привіт Ісус.
ти... вибач, що я повернулась.
я знову на шляху спіткнулась.
я знову впала.
було так важко...
без Тебе важко. Ти пробач,
я не взмозі припинити плач,
бо плаче серце.
йому без тебе було важко йти,
і важко визнати свою провину,
і соромно знов повернутись і прийти.
але вчора мені сказали «сильно!
Бог так тебе любить...
ти є його дитя,
а чи дитя своє безжалісно погубить?»
розгублена.
я тягну руки знов до неба.
так соромно звернутися до Тебе...
хто я?
слабка, нікчемна, грішна, впала.
є ті, святі і їх не мало,
а я... як завжди?
не можу йти, служити справжньо.
нікчемна і слабка.
але я сильна визнати провину
і знову чую "сильно!!!
так сильно Бог нас любить,
тебе ніколи не осудить.
він поруч, чує, бачить, береже,
молись і сердце стане знов живе.
живе для Нього.
ти так важлива Богу...
Бог тебе так сильно любить...
ти є його дитя.
хіба безжалісно своє дитя погубить?»

© celery @virsh_online

Коли душа моя сумує , або незнаю що чекатиме мене , повір , є той хто все в житі лікую , а серці спокій мир дає .

Небуло дня без охорони Бога , який прожив ти у своїм житі , хоч мало ти стояв в проломі но він був захистом тобі .

Коли ти падаєш чи знемагаєш , і кажиця що вже вот вот кінець ! ,
повір є той хто руку простягає , і силу встояти дає .

Так в житі трапляюця випробування , но це для зміцнення душі ! , а іноді для покаяння для нового і світлого життя .

Молись , І знай , що він незабуває,
І бачить сльози він твої , коли ти руки щиро простягаєш ,виходить він на зустріч і тобі .

Його любов до тебе є безмірна , нема, тих слів щоб росказать , там на голгофі в муках і страданнях ,
Він це для всіх вже доказав .

Небуть байдужий ти до поклику Ісуса , скоріше двері серця вічини , і будеш мати внебі нагороду , яку сам Бог вручить тобі

Коли почуєш звістку ти страшную , про голод ,війни , помір , чи землетрус , знай ! Належить тому бути , ати буть вірним і молись .... @virsh_online

Буває відчуваю пустоту…
Тоді так хочеться у небо закричати
Тому що тільки Бог знає журбу
Й мерщій спішу Йому все розказати

Він досконало знає моє серце,
Але коли відкрию серця дверці -
Ісус не забариться підкріпити
Й своїм благословінням наділити

Відразу відчуваю що Бог поряд,
І навіть коли хвилі зносять човен
Він не залишить у тяжку годину
А ніжно пригорне свою дитину

Коли й в твоє життя приходять шторми
Тоді поклич Ісуса у свій човен
Він не дозволить щоби ти втонула
А навпаки до Нього навернулась

Твоя душа є цінна для Творця
За неї Божий Син віддав життя
Тому не сумнівайся у Його любові
Твоя є сила у Його святій крові!

Аліна Кравчук @virsh_online

Мій Бог невидимий ! Та знаєш ,
Я бачу всю Його красу .
А велич в Ньому не зрівняна ,
Він є зі мною в кожну мить єднання

Господь - величний !
Ім'я Твоє славне ...!
Немає тих , хто вищий за Тебе
В Тобі надія тих , хто втратив віру

Твоя рука тримає всіх знедолених гріхом
Ти вибираєш тих , хто сильно прагне
Кому так хочеться напитися води
З криниці вічності , із джерела життя

В моїх думках про тебе пісня лине,
Тобі хвалу співають небеса ,
Для тебе вся подяка і псалми
Тобі молюсь всім серцем у тиші .

Як часто у житті я думаю , що сили вже немає
Що зникла вся жага і думки про добро .
Та ти із ніжністю вдихаєш силу,
Даєш наснаги жити це життя

Господь , Тобі лише моя пошана ,
Для Тебе я несу плоди життя
У Тобі є все майбуття !
І навіть , коли в серці кровоточить рана

Ти пластир Свій подати не забув ,
Ти ніжними руками торкаєшся всіх шрамів
Від дотиків Твоїх я відчуваю силу ,
Зі мною ти завжди Спаситель був .

В цей час нелегкий , лиш в Тобі є втіха
І навіть у грозу я чую голос Твій Ісус
Я знаю , ти є Бог
І кожен день у Тебе

Я прославляти буду і у шторм
Лиш в Тобі поміч !
Лиш в Тобі спокій !


Автор : Dmytruk Tetiana 🤍 @virsh_online

Бережи мене, Боже, від гріховного миру.
бережи мене, Боже, від зла.
наповняй моє серце любов'ю,
хай течуть з нього ріки добра!

тягну я до неба руки
хочу бути я з Тобою, знай.
якщо на шляху впаду я, Боже,
будь зі мною, підіймай.

зло, як терен, заплітає шлях,
обвиває серце, тіло.
гнів і зло торкаються вуста...
Ти допоможи, бо поратись сама не вмію.

лукавий стріли відпуска,
з шляху так збити прагне...
поставив навкруги пастки
і павутиння заплітає, тягне.

він пропонує срібло і міста,
на безтурботне життя має план,
але в скаженій посмішці його вуста
і за його спиною бачу ад й обман.

знову падаю я на коліна.
так лякає ця земля...
молюсь, прагну до неба.
хочу так до Тебе я.

бережи мене, Боже, від сумніву.
у кімнаті луна тихо плач,
підіймаю до неба руки,
у серці знову розпач...

тягну я до неба руки
хочу бути я з Тобою, знай.
якщо на шляху впаду я, Боже,
будь зі мною, підіймай.

Бережи мене, Боже, від гріховного миру.
Бережи мене, Боже, від зла.
наповняй моє серце любов'ю,
хай течуть з нього ріки добра!

© celery @virsh_online

Я бачила, словами як вбивають,
Як словом рани, бачила, лікують,
Я бачила, як словом потішають,
Як ним тендітну душу поцілують.

Як слово може бути цінним даром,
Хтось гіркі сльози може дарувати,
Як слово може служити ударом,
Як словом можна геть все зруйнувати.

Не з язика у нас слова злітають,
Вони виходять із глибин сердечних,
Вони гримлять як грім, або палають
Із наших вуст обдумані, безпечні.

З собою говорити ми не будем,
Дані слова нам Богом в спілкуванні
І ними до людей ми також йдемо,
Потіху чи журбу, що їм несемо?

Чи тепло їм від слів, що ми сказали,
Комусь то краще, гірше від них стало?
Чи може холод в душу їм загнали
І чиєсь серце від цього страждало!?..

І кожне джерело текти не може
Солодкими і жовчними струмками,
А ми благословляти здатні Бога
І ранить ближніх тими же вустами.

Речі Ісуса були повні благодаті,
Вуста Його життям дихали всюди.
Словами міг спасати Він, зціляти,
До слів Христа завжди збігались люди.

Він лишнього не говорив і злого
Й нічого криком Він не добивався,
Він не принижував нікого,
Ніколи у словах не помилявся.

Він викривав, хоч Сам мучився болем,
Слова Христа, о ні, ні,не вбивали!
Не сипав Він на чиїйсь рани солі,
Його слова з любов'ю лікували!

В Своїх словах Він Сином Божим відкривався,
Не поспішав зі словом Він квапливим
І в пошуку словах не переймався..
А деколи Христос був мовчазливим.

Хто каже, що Ісуса Христа знає,
То чуйний і уважний нехай буде,
Слідкує хай за тим, що з губ злітає,
Щоб слово не несло біль іншим людям..

І не важливо чи багатий є ти, вбогим,
Нехай слова твої будуть бальзамом,
До помилок в словах своїх будь строгим,
Щоб не були вони для когось шрамом.

Слів наших мало і багато бути може,
Нехай солодкі з вуст течуть потоки,
Що сказане з любов'ю-те й від Бога,
Робімо кожен день на це ми кроки!

І той, хто істинно Ісуса знає,
Той буде обережний в кожнім слові,
В своїй промові промінцем засяє,
Покаже шлях Христової Любові.
Переклад Ангеліни Ющук @virsh_online

Ти так потрібен мені , Ісус
Тебе не замінить, мій кращий друг...
коли на серці важко , і в грудях так сильно щемить
коли немає поряд ні душі , здається що залишили усі,
Ти всеодно зі мною в темні дні….


З тобою ,Боже , страхи всі зникають
З тобою відчуваю спокій і тепло
Тобі, Ісус ,я довіряю
те, що відчуваю, що болить...
Що так далеко , я ховаю від поглядів людських...

Люди так , як Ти мене не зрозуміють, і слова мої сприймуть не так…,
А з Тобою Боже, в серці завжди літо….
Навіть в найхолоднішу із зим,
з Тобою відступає холод,й цвітуть сади у серці круглоріч


Без слів молитву чуєш, бачиш душу Ти
Я відчуваю, що Ти тут , зі мною , поряд...
Торкаєшся душі
(Зі мною біль і горе Ти розділиш , з тобою сум мій, пропаде)
І душу ніжно , огортає слово:
«Я полюбив тебе давно, без будь- яких умов!»

🖋16.02.22
©Oliviya_zm @virsh_online

ЗЕМЛЯ ВМИВАЄТЬСЯ СЛЬОЗОЮ...

Земля вмивається сльозою
І на розвалинах війни
Зітхає в відчаї з журбою
Й волає: "Господи, де Ти?"

Навкруг - зруйновані будинки,
Розбиті храми дорогі.
Добротні, затишні маєтки
Перетворились в пустирі.

І переорані війною
Зітхають втомлено шляхи
Там біженці,йдучи юрбою,
Зітхають: "Господи, де Ти?"

Біда,мов темрява, покрила
Всі наші села і міста.
Надія й віра так безсила
Й здається, виходу нема.

Тому на згарищах й руїнах,
В розбитих селах і містах
Волає наша Україна
До Бога з смутком у очах:

"Де Ти? Де Ти? Чи відвернувся?
Чи залишив в біді наш край?"
А Бог Той Самий - не змінився,
Він чує крик наш і відчай!

А Бог в метро, де породіля
В муках народжує дитя.
Для неї Він одна надія,
Коли навкруг іде війна.

Бог під завалами в підвалі,
Де плачуть люди ще живі.
Він дбає,щоби їх дістали,
Щоб були звільнені усі.

Бог у лікарні плаче з батьком
Зчорнілим й сивим від біди,
Що над простріляним дитятком
Кричить душею від журби.

Бог з мамою, якій судилось
Зустріти сина у труні.
Для неї щастя увірвалось,
А Бог підтримує їі.

Бог із служителем у Церкві,
Що опустіла в час війни.
Трима в молитві його руки,
Щоб міг до неба він дійти.

Бог поряд там із полоненим,
Якого мучать вороги.
Він дасть - і буде він спасенним,
З лещат кривавої орди.

А Бог в машині з волонтером,
Який під обстрілом везе
В гарячі точки допомогу
І хтось врятований буде.

Бог в полум'ї, де рятувальник
Дитя виносить на руках,
І кріз огонь у час печальний
До Бога кличе у думках.

Бог в дитбудину з сиротою
Там, де запеклий бій іде.
Він там, і в час лихий рукою
Снаряд від неї відверне.

А Бог в окопі із солдатом,
Його надійно береже,
Бо ж він чиїсь дитині тато,
Живим до дому він прийде.

А Бог із лікарем в підвалі,
Який без світла, без води
Лікує рани "градом" рвані,
Штопає куль страшних сліди.

А Бог "зеленим коридором"
З переселенцями іде.
І ті, хто під Його покровом,
То куля тих не здожене.

А Бог із Церквою, що кличе
Про милість для усіх людей,
Що на колінах слізно плаче
І вдень, і в темряві ночей.

Бог не поїхав з України,
Забравши милість в чемодан.
Він біля кожної людини,
Він бачить твій тривожний стан.

Бог плаче над дитям убитим,
Над раненим в боях бійцем,
Він поряд,щоб твій дух зцілити,
Щоб ти з впокореним лицем

Прийшов до Нього і схилився
В покорі серця перед Ним.
Бог в Україні залишився,
Щоби підмогу дати тим,

Хто обезсилений до краю,
Хто втратив віру в майбуття.
Бог знами тут. В момент відчаю,
Відчуй Його любов сповна.

Коли поміж тривожні звістки
Волаєш в небо: "Бог, де Ти?"
Знай - Він спішить,щоб бути близько
З нами між вибухів війни!

І хоч здригаємось від болю,
Втираєм сльози із очей,
Бог з нами тут, на полі бою!
Він захистить Своїх дітей!

#Україна
@virsh_online

ПРИГОТУЙСЯ ДО ВІЧНОСТІ...

Скоро ми залишимо цю землю,
Скоро скажем ми землі «прощай».
І ввійдем у Святе Боже Царство,
Де чекає нас блаженний Рай.

Буде перекличка, буде зустріч...
Всіх святих і вірних у Христі !
Скоро, скоро славний день настане !
Приготуйся в Вічність відійти !

В ту країну вічного спокою,
Лише чисті серцем увійдуть...
Що сповиті милосердям і любов'ю...
В Небесах Вінець життя приймуть !

Очищай свої одежі, друже,
Перевір в світильнику запас !
Ще Господня милість є над нами,
Збагатитись маємо ще час...

Скоро вже залишаться позаду
Всі тривоги і печаль душі...
У Новім, Святім Єрусалимі,
Будуть вічно радісні пісні...

Л. Мельник

#вічність
@virsh_online

МИ НЕ ЗНАЛИ, ЩО ТАК ЇЇ ЛЮБИМО.

Ми й не знали, що так її любимо,
Все дивились на Польщу та Чехію,
Емірати, Єгипет з верблюдами...
А про неї все думали зверхньо ми.

Ми й не знали, що так її любимо,
Хоч пишалися нею, красунею:
Запашними садами квітучими,
Гір Карпатських трембітами-сурмами.

З'ясувалось, насправді - ми в захваті
Від ланів з золотавими хвилями,
Матіоли вечірнього запаху-
Ми від цього ставали щасливими.

Ми й не знали, що все в ній - найкраще нам,
Найрідніше для серця і погляду,
Що за місто, село, кожне селище
Ми благатимемо слізно Господа.

Ми й не знали, що так її любимо,
Що так в серці вона нам болітиме,
Коли ворог задихає згубою
Й кров проллється бурхливими ріками.

Калинову красу потоптали їй,
Вишиванку споганили чоботом
Нечестиве нашестя, злі варвари!
Закривавлена ненька, сплюндрована...

Але ворог не знав, з ким він бореться,
Думав, буде не битва- прогулянка.
Та моя Україна - нескорена!
Кров зітерла з лиця, в берці взулася,

Камуфляж зодягла замість вишивки,
До Святого Отця помолилася,
Взяла Біблію- зброю Всевишнього,
Злому ворогу не покорилася!

Ми прозріли- тепер вже цінуємо
Кожним містом, а також людиною;
Зізнаємось - ми так її любимо,
Ми благаємо за Україну!

О, Господь, уквітчай перемогою
Нашу неньку, Тобою даровану!
В кожне місце прийди з відбудовою,
Прийди з миром Твоїм, із добробутом!

Ми за неї Тобі, Боже, дякуєм
Й благодаті для рідної просимо,
Стань для неї Ти захистом й якорем,
За країну молитви приносимо!

Вірим серцем, що Ти не забаришся,
Прийдеш з радістю, з перемогою!
Хай Твоє святе Ім'я прославиться
По землі усій, між народами!
@virsh_online

Довірся Богу


Коли в житті немає часто сил
Тоді звернись до Бога ти скоріш
Він допоможе і потіху дасть
В земній борні Він завжди буде поруч


Він знає всі твої земні страждання
Усі тривоги , що тебе турбують
Він не залишить у земних спокусах
І буде завжди тебе оберігати


Довірся Богу Він не залишить
В усіх тяжких земних випробуваннях
І буде поряд у важку годинну
І ти не сумнівайся в Ньому

Бог любить нас і Він так хоче
Щоб ми усі з Ним ввічності були
Щоб ми надіялись лише на Нього
Тоді благословіння будем мати ми

Автор : L. Pidsadna @virsh_online

«Не поспішай ображатись, бо образа є ознакою безглуздого» 📖 Екклезіаста 7:9

«Не тримай у серці зла»

Давай відкинемо образи
І зловимо гармонію добра.
Залишимо спокійні фрази,
Потягнемося знову до тепла.

Запалимо любов’ю очі,
Розтопимо холодне серце вмить.
Дні розфарбуємо робочі.
Загоїм те, що так давно болить.

Співчуття, повагу і підтримку
Помістимо в самісінькій душі,
Згадаємо, хоч на хвилинку,
Господні очі у тиші.

Які дають для серця перемогу,
Які зціляють і втішають вмить,
Які несуть наші проблеми Богу,
Далеко в небо, де життя шумить.

Нам не потрібно, милий друже,
Тонути у своїх гріхах.
Господу до тебе не байдуже.
Нехай не сковує тебе в кайдани страх.

Відкрийся Богу у нічній молитві.
Розкажи Йому про все своє життя.
Він буде із тобою говорити,
Прийме твоє щире каяття.

Свої страхи поклади до ніг Господніх.
Повністю вручи Йому своє життя.
Час помінятися сьогодні,
Спіши до Господа, у вічне майбуття.

Автор: Генріх Ванеса ✨ @virsh_online

«Втомлена душа»

Я так, Господи, втомилась
Від світу цього і його перемін.
Дитино, Я хочу, щоб ти зупинилась,
І не рахувала більше хвилин.

Щоб підняла свій погляд до неба
Та зрозуміла, що поряд Я є.
А більше тобі і не треба.
Я Той, хто силу дає.

Люди шукають щастя
Та без Мене його зовсім нема.
І душу, як жовте листя
Накриває сніжна зима.

Я знаю досить багато,
Реальних історій з життя,
Як людям диявол завзято
Кидав у спину сміття.

Старався бігти за ними
І вхопити хоч клаптик душі.
Та ті люди були святими,
Господні, для світу чужі.

До уваги вони не брали
Коли сіті сатана розкидав.
В істині твердо стояли
І кожен себе пильнував.

Хоч обставини сильно давили,
Та вони на колінах в тиші
Захисту й миру просили
Для своєї слабкої душі.

Вони Мене щиро шукали,
А хто шукає - той завжди знайде.
Не розумом, а серцем сприймали.
Тому нині їх Дух Мій веде.

І Я знаю, що життя нелегке,
Надія марна на людей.
І ти, як кошенятко одиноке
Шукаєш прихистку в людей.

Та є ще Бог і Він все бачить,
Рахує молитви твої.
І знаєш, що це значить?
Не пропустив Він жодної.

Його рука не скоротилась,
Благословляє Він усіх.
І якщо ти ще не змінилась,
Сьогодні час відкинуть гріх.

Твоя проблема є лиш в тому,
Що обгорнула суєта.
І через це ти відчуваєш втому.
Та Бог несе твого хреста.

Господь дає нам перемогу
У час складний, у час тривог.
Благословить твою дорогу,
Вестиме із тобою діалог.

Мій милий друже, просинайся,
Не час ось так у світі жить.
Служи Христу і не вагайся,
Спіши добро усім робить.

Гори для Бога, будь лиш світлом,
Бо й так багато темноти.
Не йди у ногу із цим світом,
А прагни в небо увійти.

Автор: Генріх Ванеса @virsh_online

НІКОЛИ З ВПЕНЕНІСТЮ НЕ ПЛАНУЙ ЖИТТЯ...

Ніколи з впевненістю не плануй життя,
Проектувати наперед не варто,
Бо ти не знаєш, що породить завтра,
Чи не зупинить смерть серцебиття.

Ніколи днем майбутнім не хвались
І не кажи, що зробиш те чи інше,
"Як Бог мені дозволить", - скажи ліпше
І щиро, як дитина, помолись.

Ніколи не кажи: "Я зможу все,
Я все зроблю, усе мені під силу",
Бо ти не знаєш, у яку хвилину
Ти на шляху своєму упадеш.

Ніколи ти собою не гордись,
Собі у серці не складай медалі,
Якщо ти маєш успіх в якійсь справі,
То краще перед Господом смирись.

Ніколи не надійся на людей,
Бо плоть насправді - то хитка опора,
Якщо тобі хтось помагав учора,
То завтра вже, можливо, підведе.

Ніколи не дивись в життя чуже,
І приміряти не спіши на себе
Те, в що тобі вдягатися не треба,
Те, що тобі лиш горе принесе.

Ніколи на життя не нарікай,
Якщо воно не так, як хочеш, склалось,
Якщо незадоволення зібралось,
Про біди інших в той момент згадай.

Ніколи цінні миті не марнуй:
Людське життя - то наче вітру подих,
Як сон короткий, в небуття відходить,
А ти будь на сторожі і пильнуй.

Ніколи не кажи, що є ще час,
Що ти устигнеш з Богом примиритись,
Як кличе Він, не смій тоді баритись,
Бо то, можливо, твій останній шанс.

Ніколи не плануй життя своє,
Довір його в Батьківські руки Бога,
Бо хто пройшов із Ним земну дорогу,
Той, хоч помре, та з Богом оживе!

@virsh_online

Як добре , що Христос є в мене
Він поряд коли важко на душі
Коли так хочеться усе земне забути
Він не лишає , підкріпляє у борні

Він знає всі мої страждання
Й спокуси , що трапляються в житті
Він завжди все мені допомагає
Коли так важко у земнім путі

Христос Він поряд із зі мною
Я відчуваю це все більше з кожним днем
Його любов до мене незрівнянна
Так затишно коли Він поруч є

Христос святий , предвічний, дивний
Не підається вимірам людським
Його любов сповняє миром
І радістю , що Він дає сповна

Христос Ти батько мій небесний
Не залишай мене Ти ,не на мить
Будь поруч , в радості і в горі
Для ввічності мене Ти збережи


Автор: L.Pidsadna @virsh_online

💙 Пропонуємо вашій увазі добірку українських 🇺🇦 християнських ресурсів 💛

@bible_quest Біблійні загадки та конкурси ❤️

@bible_answer Біблійні бліц-вікторини 🔥

@HolyLand_photo 🌴 Географія, культура та фото Біблійних земель

@NotyIstorii Ноти, тексти аудіо християнських пісень 🎵

@literature_quiz Біблія та українська культура 🇺🇦

@flower_ua Дитячі пісні/ фонограми

@cristmusik ✝️ Пісні та фонограми

@audiostories_ua Аудіо-історії українською мовою