Людина має право на утому,
На те, щоб не утриматись від сліз,
Сховатися від світу в себе вдома
Або втікти у тихий темний ліс...
Людина не залізна... Вона може
Стомитися від всього в якусь мить,
До інших стати трішечки ворожа
І виказати все, що їй болить.

Із осудом не треба поспішати,
У душу заглядати їй не слід,
Людина має право не встояти,
Не втримати на плечах цілий світ.

Людина має право на невдачі,
На помилки, падіння у житті.
І ці моменти слабкості не значать,
Що має потонути в каятті.

Людині треба просто розуміння,
Не осуд і не жалість – співчуття!
Не треба в неї кидати каміння,
Стомитись може кожен від життя.
Не слід казать: "Мені б твої проблеми!
Є ті, кому ще важче ніж тобі!"
Це вірно, та душа у всіх окрема,
Не слід усіх судити по собі.
Ми люди - ми не роботи залізні,
Ми можемо стомитись в якусь мить,
Причини можуть бути зовсім різні,
Людину треба просто зрозуміть.
Хтось може крикнуть в запалі щось грізно,
А потім шкодувать за ті слова.
Пробач йому – людина не залізна,
Усі ми робим помилки бува.
Щодня в метро, у черзі, чи крамниці
Ми бачимо розлючених людей.
Здається, їм дай волю посвариться,
Сварилися б невпинно цілий день.

Але, якщо замислитись, то, може,
Усе насправді зовсім навпаки.
Стомилися, тому такі ворожі,
Чому б не простягнути їм руки?
Згадайте, чи самі ви не робили
У запалі, в образі щось таке,
Що стримати у мить ту не зуміли,
Щось геть на вас не схоже і гірке.
Щасливі не кричать тобі у спину,
Кричать нещасні – ті, кому болить.
Не слід судить людину – бо людина
Не втриматися може в якусь мить.

Давайте станем трішечки добріші,
Розбудимо у серці співчуття,
І стануть зразу люди щасливіші,
І легшим стане в кожного життя.
Давайте будем іншим дарувати
Тепло своє, підтримку і добро.
І, навіть, коли важко, пам'ятати -
Усі ми люди, що б там не було...
© Огнєва Інелла
@virsh_online

Родився хлопчик. Уночі.В дворці,
Нащадок.царський син.Його чекали.
У матері –усмішка на лиці
І малюка служниці пеленали.

У білих він в мереживах лежав,
З усіх сторін оточений в турботі.
Батько дитини радість відчував,
Від радості він був, немов в польоті.

Ця вістка про народження царя
Все царство дуже швидко облетіла.
Як ясно у дворі вогні горять,
Усі його народженню раділи.

Від дому до дому, з вуст в вуста:
«Родився!...Син!...» І труби зазвучали.
Цей день святковий нині став,
Так люди сина царського вітали,

Новонароджений малюк солодко спав
І музику голосну він не чув.
Всі тішилися. І ніхто не знав,
Що їхній цар... несправжній цар він був.

Ніхто не знав, що в іншім місті,
Родився інший Хлопчик ночі тої.
І не світило там яскраво світло,
Не чути було музики гучної.

І тьмяний лише вогник там горів,
Дитинку мама міцно обіймає.
Родився Хлопчик нині,Цар царів,
Господь,Творець.Йому подібного немає!

І це було навіть не у дворці
І навіть не в звичайнім,теплім домі.
Малюк із посмішкою на лиці
Спав не в колисці.А у яслах,на соломі.

Ніхто Марії не допомагав,
Вона сама Синочка сповивала.
І колисала ніжно на руках,
Пісню тихесенько Йому співала.

І в у цю ніч звершались чудеса,
Ясна Зоря там, над хлівом враз зупинилась.
І музика гриміла в Небесах,
Небесне військо ангелів з'явилось!

Вночі родився Хлопчик на землі,
Так точно кожні дітки би родились.
Та в хлів спішили пастухи з полів,
Із з щирим серцем Богу поклонились.

Хай майже і про це ніхто не знав,
Що справжній Цар народжений був в яслах.
Хай не в мереживах Ісус наш спав,
Але Зоря над тим хлівом не згасла.

І хай пройшло з тих пір вже сотні літ,
Та кожен про Різдво це пам'ятає.
Різдвяний день проходить по землі,
Весь світ хвалу в піснях Христу складає.

Ім'я те Царське вилітає з вуст,
Яке тоді уперше прозвучало
В ту ніч. Родився Хлопчик,наш Ісус,
Щоб постраждати, щоб життя ми мали.
Амінь
Переклад Ангеліни Ющук
@virsh_online

Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot

🤍Підтримати служіння :
4441114402485468

Дякуємо! Божих вам благословінь!🙏

Лиш зорі свідками були
В ту ніч як тиша землю обгорнула
А люди й знати не могли
Що в світ у цей прийшов Месія

Чи знало теє місто Вифлиєм?
Чи знала хіба Йосип та Марія?
Що це дитятко буде зцілювать людей
Й робитиме людей щасливих

Та занало це маленьке немовля
Та знали зорі Його долю
Та волю виконать бажав
Таку тяжку й гірку доволі

Дитятко це прийшло щоб світ змінить
Й принести радість неодмінно
А люди навіть неповірили намить
В його любов таку незмінну

Так ,Він ішов і знав на що
Ішов і з ніжністю ,покірно
Туди де до Христа приб‘ють
Й на голову вінка одінуть

Та ніч Різдва змінила все
Була та ніч не випадкова
І свідками події тій були
Лиш тільки зорі
@virsh_online

Дивнa нiч Xpистового Piздва
Пpинесла cпасіння вcьому cвіту.
Пoлилась мeлодія живa —
Блaгодать Нoвого Зaповіту.
A лiта пливуть бeз вoроття,
Дeнь cьогоднішній ужe згacaє.
I минулe, й нaше мaйбуття
Caм Xpистос в pуках Cвоїх тpимає.
Cлава Бoгу в нeбі й нa зeмлі.
Миp вciм людям i блaговоління.
Cвітло зaясніло увi млi,
Щo cліпих oновлює пpoзрінням.
Пoлоненим – вoля i життя…
Чуєтe? Cин Бoжий нapoдився!
Цap Цapів — oце мaле Дитя —
Cвітові у тiлі oб’явився.
Xай зopя Xpистового Piздва
Пpинесе у cepце вaм cпасіння,
A cвята мeлодія живa
Душу cповнить paдістю й xвалінням!

@virsh_online

Мільйони, тисячі поранених людей
Шукають допомоги і поради..
Шукають рідних та знайомих їм очей,
Тепла шукають, слова, що розрадить.

Схилившись десь на кам‘яній плиті,
Що вже навік замовкла із землею.
Вони нічого вже не мають на меті,
Лише б хто повернув їм час з сім‘єю.

Коли усі зібрались за столом,
Коли всі поруч, рідні бачиш очі.
Коли в молитві з ними напролом,
І не такі вже й темні тоді ночі.

Тебе там просто люблять, ні за що,
Не треба щось доводити ділами.
Ти можеш говорити казна-що,
Ти можеш пригорнутися до мами.

Там не потрібні маски, ти такий, як є,
Веселий, злий, серйозний , емоційний.
Розповідаєш просто про своє,
І знаєш, що тут знають слово «вірний».

Тут бережуть ще той святий вогонь,
Який давно погас у цьому світі.
Тут не стоять біля проблеми осторонь,
Будується тут все, як на граніті.

Мільйони, тисячі поранених людей
Шукають теплих слів та допомоги.
А ми не хочем іноді і бачити очей,
Які любов‘ю нам освітлюють дороги.

Сім‘я - це щось велике і святе,
І треба вміти нею цінувати.
Бо на землі усе тут промине,
Та що ти збережеш, того не втратиш..
Таня Хомич
@virsh_online

Вітаю з новим 2023 роком!

З повагою адмін @virsh_online

31.12.2022
Заховай мене , Боже, в долонях,
Щоби ворог мене не знайшов.
Дай забути всю біль та безсоння,
Я чекаю, щоби Ти прийшов.

Рік пройшов, рік важкий та болючий
Як згадаю,- здригнуся на мить...
Що призначив Ти - є неминучим,
Покоритися хочу Тобі.

Пам'ятаю, почувши це слово,
Таке страшне це слово : "Війна..."
Я не була до нього готова,
Біль і розпач серденько пройняв.

Було страшно і важко, не знала
Як Бог далі мене поведе.
Та я слово Твоє пам'ятала:
"Не залишу ніколи тебе!"

Ти прийшов. Взяв за руку так ніжно,
Я відчула присутність Твою!
З кожним кроком ставала сильніша.
Не залиш мене й далі, молю!

Ти подав мені все в повній мірі,
Одягаєш мене й бережеш.
В цих скорботах зміцнив мою віру,
І тримаючи руку, ведеш.

Я подяку від серця приношу,
Слів не вистачить все описати.
І на далі Тебе щиро прошу,
Дай це Слово мені пам'ятати,

Що Ти поряд і в радості й в горі,
Руку міцно тримаєш завжди.
Якби човен не кидало в морі,
Захистиш й не допустиш біди.

А коли в мене сили не стане,
На руках Ти мене понесеш.
І якщо моя віра зівяне
Ти до цілі мене доведеш.

Заховай мене , Боже, в долонях,
Щоби ворог мене не знайшов.
Дай забути всю біль та безсоння,
Я чекаю, щоби Ти прийшов!
(Автор : Світлана Шершень )
@virsh_online

День за днем минають роки,
Ми все ближче й ближче до небес.
А оглянувшись назад перевірмо наші кроки
Не зійшли ми часом з вірної дороги десь?

Що ми скажем за прожиті роки?
Як прийдемо скоро до Христа...
Чи виконували Божі всі уроки,
Чи лишали просто чистого листа?

Знаю, часом є складні завдання
Але Бог лише по силі нам дає
Знає Бог й усі наші старання
І як треба Свою руку помочі дає.

Та чи завжди бачим Божу руку,
Чи даєм свою у час складний?
Знай, що Бог дає тобі цю всю науку
Щоб до вічності ти зміг дійти.

Починай свій день із Богом.
Помолись і слово почитай,
Й вирушай сміливо у дорогу,
Бог не лишить в день цей, ти це знай.

Й щоб не сталось у твоїм житті
Не спіши ти нарікать на Бога
Ти схили коліна низько у тиші
І Господь прийде на допомогу.


26.12.22
Жанна Сад
@virsh_online

Усі ми щастя д-о-овго так шукаєм,
Чекаємо на чудо із небес,
Але простого ми не помічаєм,
Що все життя складається з чудес.

Хороше все сприймаєм за буденність,
А якщо лихо - "Боженько біда!"
Дає нам Бог любов, – ми ставим вище ревність,
А втративши зітхаєм: "Це  життя!"

Не вмієм цінувати те, що маєм:
Життя, здоров'я, рідних, дім і хліб.
Чуже здається кращим та не знаєм,
Що нарікати - це великий дуже гріх.

Був мир, а нам хотілось більше статку.
Жарке нам було літо і не така зима...
Чи мріють зараз люди про достаток,
Чиїх дітей ледь не позбавила життя війна?

Чи мріють  про палке кохання
Бійці, що без свідомості лежать?
А скільки наречених в сподіваннях
Й молитвах змушені коханого чекать...?

А скільки матерів умить забули,
Яким же неслухняним був їх син?
Не син змінився, а батьки збагнули,
Що він у них такий, лише один.

А діти скільки нервів їли тату й мамі,
Казали що дорослі, й мішати їм не варт?
Не треба завдавати рідним  рани,
Не знаємо, який в майбутньому готує  доля жарт...

Я знаю лиш одне, цінуймо те, що маєм.
І Богу дякуймо за це земне буття,
Що буде далі, ми цього не знаєм...
Найбільший Дар від Бога - це  життя.

@virsh_online

Задумаймось сьогодні друзі,
І пригадаймо ті далекії часи.
Про них писали іще Божі мужі
Більш як дві тисячі літ тому...

Надворі темна ніч схилилась.
Марія, Йосип на ночівлю в хлів зайшли.
Їй скоро вже родити і вона молилась,
В таких умовах з'явиться Ісус на світ.

Все місто вже давно заснуло,
Тварини у хліві заснули теж
І серце матері в ту мить відчуло,
Тож хвилювань її не було меж.

Господній Син на світ цей народився,
А місто спало і не знало про народження Царя.
Лише Всевишній Бог з небес дивився
І в цей момент з'явилась ясная зоря.

Покласти в ясла довелось батькам дитину
На сіно, що господар для овечок положив
А ми подумаймо, воно кололо в спину
Дитині... якій всього лиш декілька годин...

Були і ті, що ще не спали у цю пору -
Це пастухи, які отару стерегли.
Вони про щось ще гомоніли між собою
Як раптом ангел, сяйво і слова до них:

"Не лякайтесь, вам благовіщаю радість,
Яка станеться для всіх людей землі
Бо сьогодні в місті Давидовім родивсь
Для вас Спаситель, що є Божий Син"

І раптом в небі з'являється небесне військо
Вони хвалили й прославляли Господа Отця.
Чудесний спів лунав до них так близько:
"Слава Богу на висоті і на землі мир, у людях добра воля!"

І відійшли від пастухів у небо Анголи...
Та ті побачити у Віфлеєм пішли скоріш
А як прийшли, вони сім'ю щасливу бачили
І все отак як Ангол в полі розповів...

Раділи пастухи, хвалили Бога й славили
Марія ж все складала в серденьку своїм..
А що ж зоря? Вона світила і надалі
І без уваги не лишала мудреців.

Цікаво стало мудрецям про ясну зірку.
Шукали відповідь і думали над цим
А дослідивши все, вони ідуть в дорогу дальню,
Щоб поклонитися Царю, що є Господній Син.

До Ірода царя вони ще завітали,
І спостереження свої йому розповіли.
Одного лиш вони в цей час не знали,
Що Ірод настрашивсь а з ним Єрусалим.

Знайшли ті мудреці мале Дитятко,
Та поклонившися дари Йому дали.
І остережені щоб в місто не вертатись
Назад додому в далеку путь пішли.

Невдовзі Ірод велике зло задумав,
Послав він військо щоб убить Христа.
Та Йосип вісточку від Господа отримав
Щоби чимдуж втікали від меча..

Іще з дитинства Ісусу зло чинили
Та Бог ніколи не лишав Христа,
Хоч і пізніше Його все ж вбили
Заради твого й мого життя.

А поміркуймо брати і сестри
Для чого все ж родивсь Христос?
Які дари готові ми принести,
І що ми скажем як поклонимось?

Тож нині варто всім нам пам'ятати
Не просто назву свята, але суть його.
І ми повинні усім людям розказати,
Що Він родився для спасіння нашого!


Жанна Сад
@virsh_online

Хіба це не час навернутись до Господа,
Хіба це не час з покаянням прийти
В молитві згадати про милості Господа
Й очистити серце своє від гріхів.

Невже у цей час тобі іншого хочеться
Грішити, ненавидіть, злом віддавать
Хіба у цей час не потрібно нам каятись
З молитвою й вірою в проломі стоять?

Коли ти не бачиш, як будівлі палають
Малесенькі діти в підвалах сидять
Чоловік прощається з свою родиною,
Бо треба країну іти захищать

Як мама свою захищає дитину
Закривши її своїм тілом від пуль
Вже їсти немає у домі й крихтини
Невже це не час у молитві прийти

Якщо в тебе мирно не думай про грішне
Бо Бог дав ще милість велику тобі
Щоб іншим могла помогти в ту хвилину
Коли у людей нема сили йти

Читай Слово Боже, збагачуйся книгою
У ньому відрада, і серцю спокій
Усякі новини лиш тільки лякаючи
Диявол так хоче нам віру згасить

Даруй всім добро, у важку цю годину
Розказуй про Бога, про вічне життя
Щоб ті хто ще не повірили, знали
Що в небі чекає відвічний суддя

Лиш Він може все горе спинити
Якщо із молитвою ти підійдеш
А він усе чує, і навіть коли прошепочеш
І з вірою Бога у серце приймеш

@virsh_online

Ти знаєш часом так немає сил
Все хочеться забути й відпустити
Поринути у світ чудових мрій
І всі турботи залишити вмиті

Та замість того щоби опустити руки
Зумій у небо їх ти піднести
Поговорити з Богом наодинці
І розказати все що так болить

Бо тільки в Бозі твоя поміч
Лише у Ньому ти знайдеш спокій
Він твоє серце залікує і наповнить
Тим миром й щастям що є тільки в Нім

Він розуміє й знає всі переживання
Які трапляються в дорозі нашого життя
Відай ти перше місце в свому домі
І кожне слово наповни ти добром

Хай люди у тобі побачать світло
Те світло Божої краси
Щоб кожен міг знайти в тобі іскринку
Ось ту іскринку Божої любві

А він так любить і так хоче
Щоб ти з ним вічності була
Щоби з очей твоїх не капали сльозинки
А на обличчі тільки посмішка була







@Т.Ю
@virsh_online

1. Не будуть мертві Господа хвалити,
Не полине слава з німих вуст.
Не полетить подяки пісня в небеса,
Слова гарячої молитви не потривожать більше небо.

2. І серце не заб'ється в радості чи смутку час,
Не переповниться щастям в Бозі.
Навіки зупинилося воно - холодне стало наче камінь.

3. І руки, що могли зробити стільки ще добра,
Не подадуть нікому й крихти хліба.
Не обіймуть ніколи рідної людини,
Бо життя немає в них.

4. Вуста, що могли ще скільком
розказати про Христа,
Спасти ще стільки зморених в гріхові душ
І зігріти добрим словом ще стількох, але...

5. Був шанс послужити для Христа.
Дане було життя для цього.
Та, прожите воно було марно,
Без Бога, без спасіння.

6. Тому всі хто є живими
Не гаймо час на вітер! Його неповернемо назад!
Життя - як пар, короткочасне
Пройде так швидко, й не помітиш.

7.Не живіть лише для себе,
Трудіться на Божих нивах, поки даний час!
Не зможемо пожити двічі на землі,
А після смерті вічність.

8. Вічність з Богом або без Бога.
Це благословення коли з Богом!
А коли без Нього? Що тоді?

9. О, як страшно буде почути :
" Я ніколи не знав тебе! "
Ось тоді зрозумілим стане все,
Та запізно вже.

10. Пізно буде щось міняти,
Пізно буде плакати, кричати...
Пізно буде каятись у всьому,
Пізно, друже, пізно.

11. Чи не страшна картина ця?
Так, без сумнівно.
Тому поки ти живий , шукай Бога
Повір, не пошкодуєш.

12. Живи по його волі, хоч не завжди легко буде,
Палай, світись, гори для Нього!
І отримаєш вічне життя з Богом в небесах!

Амінь! 🕊️


Джигалюк Вероніка
@virsh_online

1. Чи немає нам за що дякувати Бога?
Чи нема за що сказати : дякую Тобі?
Дякую, мій Бог, за хліб і воду
Й за те що маю на столі.

2. Чи це не милість Божа, що ми всі живі?
Хіба не милість, що ми встали зранку?
Чи це не Його ласка, що в нашім краї мир?
І ви і я сьогодні ще в порядку.

3. Чи не достойний слави Той
Хто подає все що потрібно для життя?
Хто дбає про  мене з тобою,
І посилає щастя почуття.

4. За те, що маєм теплий дім
І за достатки в сім'ях наших
І що спасіння наше в Тім
Хто зветься Батьком нашим.

5. За тихий сон і мирні дні,
За рідних, близьких , ще живих,
Й що з нами поруч всі,
За те що бачим, чуєм їх.

6. За хліб й до хліба, мир та спокій
За те, що не лишив нас сиротами
За дар любові Твій
Хвала хай ллється кожними вустами.


Джигалюк Вероніка
@virsh_online

Ти сій добро у грунт, политий кров'ю,
Неси тепло в домівки без вікон.
Сердець поранених торкнись любов'ю,
І там, де від біди нема заслон,

Стань для душі чиєїсь тим затишшям
Посеред бурі болю і журби.
Може, тобі судилося Всевишнім
Для неї бути світлом серед тьми.

Зігрій чиїсь натруджені долоні,
Порепані і чорні від землі.
Погладь бідою вибілені скроні
Тій ще так юній зболеній вдові.

Верни усмішку бідній сиротинці
Війна від неї викрала батьків.
Їй не потрібні ласощі й гостинці,
Лише обійми й кілька теплих слів.

Будь юнаку, якому ноги й руки
На полі бою вирвала війна,
Тим стержнем віри, бо нестерпні муки
Мовчки терпить нещасний він щодня.

Можливо, в тебе дім стоїть просторий.
На щастя, оминув його снаряд.
Відкрий його для тих, хто вже бездомний,
Бо змів "приліт" домівки їх підряд.

А може з кимось треба й помовчати,
Присісти поряд, витерти сльозу.
Комусь болить, аж хочеться кричати,
Інший у тишу кидає журбу.

Будь ангелом добра,хоч ти - людина,
Земна, проста і смертна, як усі.
Накрила світ така тяжка година -
Будь промінцем в цій непроглядній тьмі!

Роби лиш те, що можеш тут і зараз,
Не відкладай на потім, на колись.
Нехай твого добра не згасне спалах -
Люби і вір, надійся і молись!

Бо, може, і тебе життя закрутить
У вихрі горя, смутку і біди.
І хтось й тобі ту темряву освітить,
Щоби крізь біль піднятись й далі йти.

Добра, повір, багато не буває,
Як і любові, й ласки, і тепла.
Тож сій добро, якого так чекає
Чиясь життям розшарпана душа...
Оксана Гудзь)))
@virsh_online

Ми тут чужинці, на чужій землі,
Ми перехожі лиш, ми тут дочасно,
Хоч часто ранять ноги камінці-
Та в Господа усе і завжди вчасно.

Він водить нас тернистими шляхами,
Проводить нас скрізь вітри і сніги
Але й водночас добрими руками
Він бальзамує рани та синці.

Він наче глину садить на кружало,
І наче золото він очищає нас,
Він хоче-щоб ми стали досконалі
Щоб вогник віри наш ніколи не погас

Так,на дорозі є випробування,
І їх не мало на шляху земнім,
Але і втіху й радість посилає
Для тих хто і в печі йому служив
@virsh_online

Як часто у житті буває тяжко.
Немає сил, і сумно на душі
Шукаєш радості в земних достатках
Й ніяк не можеш там її знайти.

Бо радість ту, дає лиш Тато
Небесний Батько - друг мій, помічник.
Прикрашену любов'ю, щастям
Й збагачену Духом Святим.

Прийди до Нього, Він тебе чекає
Не витрачай ти часу на дарма
Бо все земно - короткочасне
Й не принесе достойного плода

Побільше прибувай в Писанні,
молись, свідкуй ти про Христа,
Бо час летить, мов птах над океаном
Назад дороги вже йому нема

Щоб потім гірко ти не плакав,
Трудися зараз для Отця
Бо потім сумно буде чути
Не знаю Я тебе дитя.

Захочеться все повернути, змінити все, зробити навпаки
Та пізно буде вже мій друже
Тож час не гай, для Бога ти живи

Щоб дивлячись на тебе люди
Могли сказали - то дитя Христа
Й бажанням загорілись всюди пізнати Господа Отця

Тож починай вже від сьогодні
Життя для Бога присвяти
Й ступай вузькою ти тропою
Щоб у вічності прибути з Ним.

Брик Юлія
@virsh_online