Ти знаєш що, ніч та була не проста
Та ніч, найтаємніша є у вселенній
Це тайна, як Бог став простим немовлям
І як він лежав, в яслах там, в Вифлеємі

Цю новину чудову звіщали з небес
Білі Ангели, тим хто не спали
І прості пастухи, залишивши овець
Прославляти Христа поспішали

В ту ніч, в небі ясно світила зоря
Знак що Цар народився для світу
Хоч Спаситель ще був, тим простим немовлям
Зло не спало, а шукало щоб вбити

Бог готовий давно був родитись тоді
Ще коли ми на світі не були
Полюбивши нас сильно, небеса залишив
Щоби мали спасіння всі люди

Він померти готовий ще був аж спочатку
Ще навіть тоді, коли небуло нас,
Ще навіть тоді, коли ночі і ранки,
Мінялись і змінювали час на літа

Але зараз Він спить, як маленька дитина
Ще не час щоб звершати чудесні дива
Він є Бог, хоч родився простим як людина
Але сила небесна на Ньому була

Хоч родився дві тисячі років тому
Ця новина ніколи не зникне
Не просте немовля народилось в хліву
Тож йому хай вся Слава полине

Він родився тоді, він родився і зараз
Він готовий спасати й любити всіх нас
Бог Творець, хоч на сіні простому лежав Він
Полюбив нас так сильно, що людиною став!
@virsh_online

Життя біжить,його не зупинити,
Не повернути час,уже назад,
Ніхто не знає,скільки нам ще жити,
Та треба готовим,бути в кожний час.

Можливо в завтра,ми вже не проснемось,
І не побачим сонце золоте,
І не побачим те блакитне небо,
І не відчуєм більше теплоти.

Ми не почуєм,більше батька слово,
І не відчуєм,мами теплоти,
І не розкажем ми уже про Бога,
Як треба,по земнім шляху іти.

Своє життя,уже не переміним,
І вчинки ми не змінемо свої,
Не зможем ми простити вже людину,
Яка колись,нам причинила біль.

А слово Боже,каже "Всіх прощайте"!
І близьких,рідних,друзів чи чужих,
На них обіди в серці не тримайте,
"Я ж вам простив,найбільший ваший гріх".

"Я вам простив,усе що ви зробили,
Де не понесли світла,Я простив,
Де осудили ви Мою дитину,
Тоді Я зглянувся,і ваший гріх омив.

Коли ви руки,низько опускали,
Невже тоді,Я їх не піднімав,
Коли до Мене у сльозах ридали,
Невже Я поміч,вам не подавав.

Я подавав,хотів ложити в серце,
Та силою не хтів вас навертать,
Я все шукав,чи є відкрите серце,
Та не знайшов,а Я тебе чекав.

Я так чекав,що ти підіймеш очі,
І тихо скажеш "Господи, прости,
Не хочу я іти шляхом ворожим,
Прошу тебе Ісусе, поможи".

Та ти мовчав,мочав і а ні слова,
Ти не хотів,тоді Мені сказать,
А Я чекав,чекав тоді так довго,
Що би спасіння,вічне дарувать.

Було зібрання,ти сидів на лаві,
І заклик був,до покаяння всім,
І боротьба така велика стала,
Ти думав вийти,але весь тремтів.

Ти думав,що про тебе скажуть інші,
Що будуть говорити "Грішник він",
Та люди на землі усі є грішні,
А каятись,ніхто і не спішив.

Чомусь так люди,в світі цім завели,
Що гріх робити,це не встидно їм,
А вийти і покаятись смирено,
Не кожний зможе,це дано не всім.

Сьогодні в силі,кожний осудити,
Сестру чи брата,це не важко нам,
Ну а самого,лиш себе судити,
Чи зможемо? подумай друже сам.

Не встидно нині,музику включити,
Де смислу в ній,ніякого нема,
Де в ній про Бога не співають й близько,
А славиться лиш тільки сатана.

А християнські співи,це не модно,
Бо в них не має,місця сатані,
Куди іде сьогодні наша молодь?
Які сьогодні слухаєм пісні?

А хто стояти,буде у проломі?
Якщо не стане,наших дідусів,
Якщо бабусі,нашої не буде,
Хто буде нас учить, співать пісні?

Що буде далі,як будуть гоніння?
Чи зможем віру,
нашу зберегти?
Чи ми дійдем до тих воріт спасіння?
Які призначені,мій друг, тобі й мені.

Коли із дому,будуть виганяти,
І хліб від нас,щоденний заберуть,
Тоді напевно,будем цінувати,
І зрозумієм справжню,хліба суть.

Коли води,не буде нам хватати,
Де знайдем тоді,чисте джерело?
Чи будем тоді воду виливати?
І говорити "Це для нас ніщо".

Чи зможем Віри,факел, ми пронести,
Коли від нас,Писання заберуть,
Коли почнуть на ростріли нас вести,
Чи зможемо сказать "Не відступлю"?

Що буде далі з нас ніхто не знає,
Лиш Бог один,Він бачить з неба все,
По скільки часу,ми для нього уділяєм,
Чи дякуєм йому,за те що є.

Сьогодні ми живі,ми ще не мертві,
Змінити можем всі свої діла,
Хоча ми люди на землі слабенькі,
Та в Бозі сила,є твоя,моя.

Господь сьогодні,кличе всіх до себе,
Не стій мій друже,нині в стороні,
Він все зробив,Він кров пролив за тебе,
Щоб був спасенний,нині я і ти.

Що може бути,більше за спасіння?
І що дорожче є за кров святу?
Для вас відкриті,двері на нетління,
А ти відкрий серденько,Я прошу.
@poemss_christian
@virsh_online

Ти перший полюбив мене,
Пішов на хрест заради мене
Ти перший дав цей крок вперед
Щоби відкрити вічне небо.

Ти перший зрозумів чого я хочу.
Ти перший зрозумів чим я живу
Ти все відав заради мене.
Щоб я жила з тобою у Раю.

Ти перший дав мені цю радість,
Яку відчула, прийнявши Тебе.
Ти перший дав мені це щастя
Щоби приймати кожен новий день

Ти той хто дав мені життя,
І хто помер заради мене
Ти відчуваєш все що відчуваю я,
І посилаєш все мені щоденно.

Ти зрозумів моє життя,
І дав мені все що потрібно.
Й сьогодні я твоє дитя,
Любов'ю я твоєю обігріта.

Ти розумієш кожний крок,
Ти направляєш нас у правді жити.
Щоранку ти даєш своє тепло,
Щоб відчувати всю твою любов.

Ти перший вирішиш у мої проблеми.
Ти перший зрозумієш до дрібниць
Життя моє в руках своїх тримаєш
Й завжди чекаєш Ти на мої молитви.

Ти перший йдеш до нас, а ми?
Не помічаєм часто ми твою турботу.
Ми перші в Бога є, а Бог?
В якому місці Він в житі у тебе?

Ти полюбив всіх нас, а ми, а ми?
А що ми скажемо пред Христом?
Як ми жили із Ним у кожну мить
Чи як втекали від розмови з Богом?
Подумаймо друзі сьогодні не завтра, бо завтра може й не настати!

Автор @vita_tok_
@virsh_online

Людина має право на утому,
На те, щоб не утриматись від сліз,
Сховатися від світу в себе вдома
Або втікти у тихий темний ліс...
Людина не залізна... Вона може
Стомитися від всього в якусь мить,
До інших стати трішечки ворожа
І виказати все, що їй болить.

Із осудом не треба поспішати,
У душу заглядати їй не слід,
Людина має право не встояти,
Не втримати на плечах цілий світ.

Людина має право на невдачі,
На помилки, падіння у житті.
І ці моменти слабкості не значать,
Що має потонути в каятті.

Людині треба просто розуміння,
Не осуд і не жалість – співчуття!
Не треба в неї кидати каміння,
Стомитись може кожен від життя.
Не слід казать: "Мені б твої проблеми!
Є ті, кому ще важче ніж тобі!"
Це вірно, та душа у всіх окрема,
Не слід усіх судити по собі.
Ми люди - ми не роботи залізні,
Ми можемо стомитись в якусь мить,
Причини можуть бути зовсім різні,
Людину треба просто зрозуміть.
Хтось може крикнуть в запалі щось грізно,
А потім шкодувать за ті слова.
Пробач йому – людина не залізна,
Усі ми робим помилки бува.
Щодня в метро, у черзі, чи крамниці
Ми бачимо розлючених людей.
Здається, їм дай волю посвариться,
Сварилися б невпинно цілий день.

Але, якщо замислитись, то, може,
Усе насправді зовсім навпаки.
Стомилися, тому такі ворожі,
Чому б не простягнути їм руки?
Згадайте, чи самі ви не робили
У запалі, в образі щось таке,
Що стримати у мить ту не зуміли,
Щось геть на вас не схоже і гірке.
Щасливі не кричать тобі у спину,
Кричать нещасні – ті, кому болить.
Не слід судить людину – бо людина
Не втриматися може в якусь мить.

Давайте станем трішечки добріші,
Розбудимо у серці співчуття,
І стануть зразу люди щасливіші,
І легшим стане в кожного життя.
Давайте будем іншим дарувати
Тепло своє, підтримку і добро.
І, навіть, коли важко, пам'ятати -
Усі ми люди, що б там не було...
© Огнєва Інелла
@virsh_online

Родився хлопчик. Уночі.В дворці,
Нащадок.царський син.Його чекали.
У матері –усмішка на лиці
І малюка служниці пеленали.

У білих він в мереживах лежав,
З усіх сторін оточений в турботі.
Батько дитини радість відчував,
Від радості він був, немов в польоті.

Ця вістка про народження царя
Все царство дуже швидко облетіла.
Як ясно у дворі вогні горять,
Усі його народженню раділи.

Від дому до дому, з вуст в вуста:
«Родився!...Син!...» І труби зазвучали.
Цей день святковий нині став,
Так люди сина царського вітали,

Новонароджений малюк солодко спав
І музику голосну він не чув.
Всі тішилися. І ніхто не знав,
Що їхній цар... несправжній цар він був.

Ніхто не знав, що в іншім місті,
Родився інший Хлопчик ночі тої.
І не світило там яскраво світло,
Не чути було музики гучної.

І тьмяний лише вогник там горів,
Дитинку мама міцно обіймає.
Родився Хлопчик нині,Цар царів,
Господь,Творець.Йому подібного немає!

І це було навіть не у дворці
І навіть не в звичайнім,теплім домі.
Малюк із посмішкою на лиці
Спав не в колисці.А у яслах,на соломі.

Ніхто Марії не допомагав,
Вона сама Синочка сповивала.
І колисала ніжно на руках,
Пісню тихесенько Йому співала.

І в у цю ніч звершались чудеса,
Ясна Зоря там, над хлівом враз зупинилась.
І музика гриміла в Небесах,
Небесне військо ангелів з'явилось!

Вночі родився Хлопчик на землі,
Так точно кожні дітки би родились.
Та в хлів спішили пастухи з полів,
Із з щирим серцем Богу поклонились.

Хай майже і про це ніхто не знав,
Що справжній Цар народжений був в яслах.
Хай не в мереживах Ісус наш спав,
Але Зоря над тим хлівом не згасла.

І хай пройшло з тих пір вже сотні літ,
Та кожен про Різдво це пам'ятає.
Різдвяний день проходить по землі,
Весь світ хвалу в піснях Христу складає.

Ім'я те Царське вилітає з вуст,
Яке тоді уперше прозвучало
В ту ніч. Родився Хлопчик,наш Ісус,
Щоб постраждати, щоб життя ми мали.
Амінь
Переклад Ангеліни Ющук
@virsh_online

Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot

🤍Підтримати служіння :
4441114402485468

Дякуємо! Божих вам благословінь!🙏

Лиш зорі свідками були
В ту ніч як тиша землю обгорнула
А люди й знати не могли
Що в світ у цей прийшов Месія

Чи знало теє місто Вифлиєм?
Чи знала хіба Йосип та Марія?
Що це дитятко буде зцілювать людей
Й робитиме людей щасливих

Та занало це маленьке немовля
Та знали зорі Його долю
Та волю виконать бажав
Таку тяжку й гірку доволі

Дитятко це прийшло щоб світ змінить
Й принести радість неодмінно
А люди навіть неповірили намить
В його любов таку незмінну

Так ,Він ішов і знав на що
Ішов і з ніжністю ,покірно
Туди де до Христа приб‘ють
Й на голову вінка одінуть

Та ніч Різдва змінила все
Була та ніч не випадкова
І свідками події тій були
Лиш тільки зорі
@virsh_online

Дивнa нiч Xpистового Piздва
Пpинесла cпасіння вcьому cвіту.
Пoлилась мeлодія живa —
Блaгодать Нoвого Зaповіту.
A лiта пливуть бeз вoроття,
Дeнь cьогоднішній ужe згacaє.
I минулe, й нaше мaйбуття
Caм Xpистос в pуках Cвоїх тpимає.
Cлава Бoгу в нeбі й нa зeмлі.
Миp вciм людям i блaговоління.
Cвітло зaясніло увi млi,
Щo cліпих oновлює пpoзрінням.
Пoлоненим – вoля i життя…
Чуєтe? Cин Бoжий нapoдився!
Цap Цapів — oце мaле Дитя —
Cвітові у тiлі oб’явився.
Xай зopя Xpистового Piздва
Пpинесе у cepце вaм cпасіння,
A cвята мeлодія живa
Душу cповнить paдістю й xвалінням!

@virsh_online

Мільйони, тисячі поранених людей
Шукають допомоги і поради..
Шукають рідних та знайомих їм очей,
Тепла шукають, слова, що розрадить.

Схилившись десь на кам‘яній плиті,
Що вже навік замовкла із землею.
Вони нічого вже не мають на меті,
Лише б хто повернув їм час з сім‘єю.

Коли усі зібрались за столом,
Коли всі поруч, рідні бачиш очі.
Коли в молитві з ними напролом,
І не такі вже й темні тоді ночі.

Тебе там просто люблять, ні за що,
Не треба щось доводити ділами.
Ти можеш говорити казна-що,
Ти можеш пригорнутися до мами.

Там не потрібні маски, ти такий, як є,
Веселий, злий, серйозний , емоційний.
Розповідаєш просто про своє,
І знаєш, що тут знають слово «вірний».

Тут бережуть ще той святий вогонь,
Який давно погас у цьому світі.
Тут не стоять біля проблеми осторонь,
Будується тут все, як на граніті.

Мільйони, тисячі поранених людей
Шукають теплих слів та допомоги.
А ми не хочем іноді і бачити очей,
Які любов‘ю нам освітлюють дороги.

Сім‘я - це щось велике і святе,
І треба вміти нею цінувати.
Бо на землі усе тут промине,
Та що ти збережеш, того не втратиш..
Таня Хомич
@virsh_online

Вітаю з новим 2023 роком!

З повагою адмін @virsh_online

31.12.2022
Заховай мене , Боже, в долонях,
Щоби ворог мене не знайшов.
Дай забути всю біль та безсоння,
Я чекаю, щоби Ти прийшов.

Рік пройшов, рік важкий та болючий
Як згадаю,- здригнуся на мить...
Що призначив Ти - є неминучим,
Покоритися хочу Тобі.

Пам'ятаю, почувши це слово,
Таке страшне це слово : "Війна..."
Я не була до нього готова,
Біль і розпач серденько пройняв.

Було страшно і важко, не знала
Як Бог далі мене поведе.
Та я слово Твоє пам'ятала:
"Не залишу ніколи тебе!"

Ти прийшов. Взяв за руку так ніжно,
Я відчула присутність Твою!
З кожним кроком ставала сильніша.
Не залиш мене й далі, молю!

Ти подав мені все в повній мірі,
Одягаєш мене й бережеш.
В цих скорботах зміцнив мою віру,
І тримаючи руку, ведеш.

Я подяку від серця приношу,
Слів не вистачить все описати.
І на далі Тебе щиро прошу,
Дай це Слово мені пам'ятати,

Що Ти поряд і в радості й в горі,
Руку міцно тримаєш завжди.
Якби човен не кидало в морі,
Захистиш й не допустиш біди.

А коли в мене сили не стане,
На руках Ти мене понесеш.
І якщо моя віра зівяне
Ти до цілі мене доведеш.

Заховай мене , Боже, в долонях,
Щоби ворог мене не знайшов.
Дай забути всю біль та безсоння,
Я чекаю, щоби Ти прийшов!
(Автор : Світлана Шершень )
@virsh_online

День за днем минають роки,
Ми все ближче й ближче до небес.
А оглянувшись назад перевірмо наші кроки
Не зійшли ми часом з вірної дороги десь?

Що ми скажем за прожиті роки?
Як прийдемо скоро до Христа...
Чи виконували Божі всі уроки,
Чи лишали просто чистого листа?

Знаю, часом є складні завдання
Але Бог лише по силі нам дає
Знає Бог й усі наші старання
І як треба Свою руку помочі дає.

Та чи завжди бачим Божу руку,
Чи даєм свою у час складний?
Знай, що Бог дає тобі цю всю науку
Щоб до вічності ти зміг дійти.

Починай свій день із Богом.
Помолись і слово почитай,
Й вирушай сміливо у дорогу,
Бог не лишить в день цей, ти це знай.

Й щоб не сталось у твоїм житті
Не спіши ти нарікать на Бога
Ти схили коліна низько у тиші
І Господь прийде на допомогу.


26.12.22
Жанна Сад
@virsh_online

Усі ми щастя д-о-овго так шукаєм,
Чекаємо на чудо із небес,
Але простого ми не помічаєм,
Що все життя складається з чудес.

Хороше все сприймаєм за буденність,
А якщо лихо - "Боженько біда!"
Дає нам Бог любов, – ми ставим вище ревність,
А втративши зітхаєм: "Це  життя!"

Не вмієм цінувати те, що маєм:
Життя, здоров'я, рідних, дім і хліб.
Чуже здається кращим та не знаєм,
Що нарікати - це великий дуже гріх.

Був мир, а нам хотілось більше статку.
Жарке нам було літо і не така зима...
Чи мріють зараз люди про достаток,
Чиїх дітей ледь не позбавила життя війна?

Чи мріють  про палке кохання
Бійці, що без свідомості лежать?
А скільки наречених в сподіваннях
Й молитвах змушені коханого чекать...?

А скільки матерів умить забули,
Яким же неслухняним був їх син?
Не син змінився, а батьки збагнули,
Що він у них такий, лише один.

А діти скільки нервів їли тату й мамі,
Казали що дорослі, й мішати їм не варт?
Не треба завдавати рідним  рани,
Не знаємо, який в майбутньому готує  доля жарт...

Я знаю лиш одне, цінуймо те, що маєм.
І Богу дякуймо за це земне буття,
Що буде далі, ми цього не знаєм...
Найбільший Дар від Бога - це  життя.

@virsh_online

Задумаймось сьогодні друзі,
І пригадаймо ті далекії часи.
Про них писали іще Божі мужі
Більш як дві тисячі літ тому...

Надворі темна ніч схилилась.
Марія, Йосип на ночівлю в хлів зайшли.
Їй скоро вже родити і вона молилась,
В таких умовах з'явиться Ісус на світ.

Все місто вже давно заснуло,
Тварини у хліві заснули теж
І серце матері в ту мить відчуло,
Тож хвилювань її не було меж.

Господній Син на світ цей народився,
А місто спало і не знало про народження Царя.
Лише Всевишній Бог з небес дивився
І в цей момент з'явилась ясная зоря.

Покласти в ясла довелось батькам дитину
На сіно, що господар для овечок положив
А ми подумаймо, воно кололо в спину
Дитині... якій всього лиш декілька годин...

Були і ті, що ще не спали у цю пору -
Це пастухи, які отару стерегли.
Вони про щось ще гомоніли між собою
Як раптом ангел, сяйво і слова до них:

"Не лякайтесь, вам благовіщаю радість,
Яка станеться для всіх людей землі
Бо сьогодні в місті Давидовім родивсь
Для вас Спаситель, що є Божий Син"

І раптом в небі з'являється небесне військо
Вони хвалили й прославляли Господа Отця.
Чудесний спів лунав до них так близько:
"Слава Богу на висоті і на землі мир, у людях добра воля!"

І відійшли від пастухів у небо Анголи...
Та ті побачити у Віфлеєм пішли скоріш
А як прийшли, вони сім'ю щасливу бачили
І все отак як Ангол в полі розповів...

Раділи пастухи, хвалили Бога й славили
Марія ж все складала в серденьку своїм..
А що ж зоря? Вона світила і надалі
І без уваги не лишала мудреців.

Цікаво стало мудрецям про ясну зірку.
Шукали відповідь і думали над цим
А дослідивши все, вони ідуть в дорогу дальню,
Щоб поклонитися Царю, що є Господній Син.

До Ірода царя вони ще завітали,
І спостереження свої йому розповіли.
Одного лиш вони в цей час не знали,
Що Ірод настрашивсь а з ним Єрусалим.

Знайшли ті мудреці мале Дитятко,
Та поклонившися дари Йому дали.
І остережені щоб в місто не вертатись
Назад додому в далеку путь пішли.

Невдовзі Ірод велике зло задумав,
Послав він військо щоб убить Христа.
Та Йосип вісточку від Господа отримав
Щоби чимдуж втікали від меча..

Іще з дитинства Ісусу зло чинили
Та Бог ніколи не лишав Христа,
Хоч і пізніше Його все ж вбили
Заради твого й мого життя.

А поміркуймо брати і сестри
Для чого все ж родивсь Христос?
Які дари готові ми принести,
І що ми скажем як поклонимось?

Тож нині варто всім нам пам'ятати
Не просто назву свята, але суть його.
І ми повинні усім людям розказати,
Що Він родився для спасіння нашого!


Жанна Сад
@virsh_online

Хіба це не час навернутись до Господа,
Хіба це не час з покаянням прийти
В молитві згадати про милості Господа
Й очистити серце своє від гріхів.

Невже у цей час тобі іншого хочеться
Грішити, ненавидіть, злом віддавать
Хіба у цей час не потрібно нам каятись
З молитвою й вірою в проломі стоять?

Коли ти не бачиш, як будівлі палають
Малесенькі діти в підвалах сидять
Чоловік прощається з свою родиною,
Бо треба країну іти захищать

Як мама свою захищає дитину
Закривши її своїм тілом від пуль
Вже їсти немає у домі й крихтини
Невже це не час у молитві прийти

Якщо в тебе мирно не думай про грішне
Бо Бог дав ще милість велику тобі
Щоб іншим могла помогти в ту хвилину
Коли у людей нема сили йти

Читай Слово Боже, збагачуйся книгою
У ньому відрада, і серцю спокій
Усякі новини лиш тільки лякаючи
Диявол так хоче нам віру згасить

Даруй всім добро, у важку цю годину
Розказуй про Бога, про вічне життя
Щоб ті хто ще не повірили, знали
Що в небі чекає відвічний суддя

Лиш Він може все горе спинити
Якщо із молитвою ти підійдеш
А він усе чує, і навіть коли прошепочеш
І з вірою Бога у серце приймеш

@virsh_online

Ти знаєш часом так немає сил
Все хочеться забути й відпустити
Поринути у світ чудових мрій
І всі турботи залишити вмиті

Та замість того щоби опустити руки
Зумій у небо їх ти піднести
Поговорити з Богом наодинці
І розказати все що так болить

Бо тільки в Бозі твоя поміч
Лише у Ньому ти знайдеш спокій
Він твоє серце залікує і наповнить
Тим миром й щастям що є тільки в Нім

Він розуміє й знає всі переживання
Які трапляються в дорозі нашого життя
Відай ти перше місце в свому домі
І кожне слово наповни ти добром

Хай люди у тобі побачать світло
Те світло Божої краси
Щоб кожен міг знайти в тобі іскринку
Ось ту іскринку Божої любві

А він так любить і так хоче
Щоб ти з ним вічності була
Щоби з очей твоїх не капали сльозинки
А на обличчі тільки посмішка була







@Т.Ю
@virsh_online

1. Не будуть мертві Господа хвалити,
Не полине слава з німих вуст.
Не полетить подяки пісня в небеса,
Слова гарячої молитви не потривожать більше небо.

2. І серце не заб'ється в радості чи смутку час,
Не переповниться щастям в Бозі.
Навіки зупинилося воно - холодне стало наче камінь.

3. І руки, що могли зробити стільки ще добра,
Не подадуть нікому й крихти хліба.
Не обіймуть ніколи рідної людини,
Бо життя немає в них.

4. Вуста, що могли ще скільком
розказати про Христа,
Спасти ще стільки зморених в гріхові душ
І зігріти добрим словом ще стількох, але...

5. Був шанс послужити для Христа.
Дане було життя для цього.
Та, прожите воно було марно,
Без Бога, без спасіння.

6. Тому всі хто є живими
Не гаймо час на вітер! Його неповернемо назад!
Життя - як пар, короткочасне
Пройде так швидко, й не помітиш.

7.Не живіть лише для себе,
Трудіться на Божих нивах, поки даний час!
Не зможемо пожити двічі на землі,
А після смерті вічність.

8. Вічність з Богом або без Бога.
Це благословення коли з Богом!
А коли без Нього? Що тоді?

9. О, як страшно буде почути :
" Я ніколи не знав тебе! "
Ось тоді зрозумілим стане все,
Та запізно вже.

10. Пізно буде щось міняти,
Пізно буде плакати, кричати...
Пізно буде каятись у всьому,
Пізно, друже, пізно.

11. Чи не страшна картина ця?
Так, без сумнівно.
Тому поки ти живий , шукай Бога
Повір, не пошкодуєш.

12. Живи по його волі, хоч не завжди легко буде,
Палай, світись, гори для Нього!
І отримаєш вічне життя з Богом в небесах!

Амінь! 🕊️


Джигалюк Вероніка
@virsh_online

1. Чи немає нам за що дякувати Бога?
Чи нема за що сказати : дякую Тобі?
Дякую, мій Бог, за хліб і воду
Й за те що маю на столі.

2. Чи це не милість Божа, що ми всі живі?
Хіба не милість, що ми встали зранку?
Чи це не Його ласка, що в нашім краї мир?
І ви і я сьогодні ще в порядку.

3. Чи не достойний слави Той
Хто подає все що потрібно для життя?
Хто дбає про  мене з тобою,
І посилає щастя почуття.

4. За те, що маєм теплий дім
І за достатки в сім'ях наших
І що спасіння наше в Тім
Хто зветься Батьком нашим.

5. За тихий сон і мирні дні,
За рідних, близьких , ще живих,
Й що з нами поруч всі,
За те що бачим, чуєм їх.

6. За хліб й до хліба, мир та спокій
За те, що не лишив нас сиротами
За дар любові Твій
Хвала хай ллється кожними вустами.


Джигалюк Вероніка
@virsh_online