Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot

🤍Підтримати служіння :
4441114402485468

Дякуємо! Божих вам благословінь!🙏

Чому мені важко зараз жити,
Але я хочу з своїм Богом поговорити!!!
Чомусь все дратує і я стаю нервова,
О Господи прости мене, бо я така гріховна!!!
Чомусь я думаю, що без Бога все можу
Але постійно свою душу тривожу!!!
Допоможи мені Боже бути вірною Тобі,
Щоб у вдячності, до вічності дійти!
Я хочу всіх людей прощати,
Але мені важко Боже себе впокоряти!!!
Бо я розумію я ніхто без Тебе ,
І я хочу бути з Тобою на небі!!
Закінчиться війна і ми будемо далі жити,
Дай мені сили більше про Тебе говорити!
Бо Ти Живий Бог, Ти надія моя!!!
Я хочу, щоб про тебе знала вся земля!!!
Тому, що ти створив все,
Рослини тварини і усе живе!!!
Все, Ти одним словом сказав
І навіть Свого Сина Однородженого заради нас послав.
Щоб ми жили і мали вічне життя,
Через Твоє Писання і наше каяття!!
Будьте з Богом і до Нього прийдіть
І навіть своїх дітей до Нього приведіть!!!
Бо для таких як вони є Царство,
І навіть Йому дякує все птаство!!!
Не віриш візьми Біблію почитай,
і більше про Нього там пізнавай.'
Можливо багато чого в цьому вірші є,
Але це все що надихнуло сьогодні мене!!!
Я все що змогла до рими підібрала,
Але це все сама написала!!!
Я цим не хочу хвалитися,
Але більше бажаю до Бога молитися!!!

#бачубогакожендень
#моєжиття
#непоет
#mylife
#lifegооd
#пишутещозаспокоює
#життязбогом

Автор, але не поет Bondarchuk Anastasia
@virsh_online

Життя біжить,його не зупинити,
Не повернути час,уже назад,
Ніхто не знає,скільки нам ще жити,
Та треба готовим,бути в кожний час.

Можливо в завтра,ми вже не проснемось,
І не побачим сонце золоте,
І не побачим те блакитне небо,
І не відчуєм більше теплоти.

Ми не почуєм,більше батька слово,
І не відчуєм,мами теплоти,
І не розкажем ми уже про Бога,
Як треба,по земнім шляху іти.

Своє життя,уже не переміним,
І вчинки ми не змінемо свої,
Не зможем ми простити вже людину,
Яка колись,нам причинила біль.

А слово Боже,каже "Всіх прощайте"!
І близьких,рідних,друзів чи чужих,
На них обіди в серці не тримайте,
"Я ж вам простив,найбільший ваший гріх".

"Я вам простив,усе що ви зробили,
Де не понесли світла,Я простив,
Де осудили ви Мою дитину,
Тоді Я зглянувся,і ваший гріх омив.

Коли ви руки,низько опускали,
Невже тоді,Я їх не піднімав,
Коли до Мене у сльозах ридали,
Невже Я поміч,вам не подавав.

Я подавав,хотів ложити в серце,
Та силою не хтів вас навертать,
Я все шукав,чи є відкрите серце,
Та не знайшов,а Я тебе чекав.

Я так чекав,що ти підіймеш очі,
І тихо скажеш "Господи, прости,
Не хочу я іти шляхом ворожим,
Прошу тебе Ісусе, поможи".

Та ти мовчав,мочав і а ні слова,
Ти не хотів,тоді Мені сказать,
А Я чекав,чекав тоді так довго,
Що би спасіння,вічне дарувать.

Було зібрання,ти сидів на лаві,
І заклик був,до покаяння всім,
І боротьба така велика стала,
Ти думав вийти,але весь тремтів.

Ти думав,що про тебе скажуть інші,
Що будуть говорити "Грішник він",
Та люди на землі усі є грішні,
А каятись,ніхто і не спішив.

Чомусь так люди,в світі цім завели,
Що гріх робити,це не встидно їм,
А вийти і покаятись смирено,
Не кожний зможе,це дано не всім.

Сьогодні в силі,кожний осудити,
Сестру чи брата,це не важко нам,
Ну а самого,лиш себе судити,
Чи зможемо? подумай друже сам.

Не встидно нині,музику включити,
Де смислу в ній,ніякого нема,
Де в ній про Бога не співають й близько,
А славиться лиш тільки сатана.

А християнські співи,це не модно,
Бо в них не має,місця сатані,
Куди іде сьогодні наша молодь?
Які сьогодні слухаєм пісні?

А хто стояти,буде у проломі?
Якщо не стане,наших дідусів,
Якщо бабусі,нашої не буде,
Хто буде нас учить, співать пісні?

Що буде далі,як будуть гоніння?
Чи зможем віру,
нашу зберегти?
Чи ми дійдем до тих воріт спасіння?
Які призначені,мій друг, тобі й мені.

Коли із дому,будуть виганяти,
І хліб від нас,щоденний заберуть,
Тоді напевно,будем цінувати,
І зрозумієм справжню,хліба суть.

Коли води,не буде нам хватати,
Де знайдем тоді,чисте джерело?
Чи будем тоді воду виливати?
І говорити "Це для нас ніщо".

Чи зможем Віри,факел, ми пронести,
Коли від нас,Писання заберуть,
Коли почнуть на ростріли нас вести,
Чи зможемо сказать "Не відступлю"?

Що буде далі з нас ніхто не знає,
Лиш Бог один,Він бачить з неба все,
По скільки часу,ми для нього уділяєм,
Чи дякуєм йому,за те що є.

Сьогодні ми живі,ми ще не мертві,
Змінити можем всі свої діла,
Хоча ми люди на землі слабенькі,
Та в Бозі сила,є твоя,моя.

Господь сьогодні,кличе всіх до себе,
Не стій мій друже,нині в стороні,
Він все зробив,Він кров пролив за тебе,
Щоб був спасенний,нині я і ти.

Що може бути,більше за спасіння?
І що дорожче є за кров святу?
Для вас відкриті,двері на нетління,
А ти відкрий серденько,Я прошу.
@poemss_christian
@virsh_online

Мій Боже, страшно. Страшно...
І Ти неначебто мовчиш.
Чом так дихать стало важко,
Туман в легенях, мов кричиш.

Кричиш, але тебе не чути,
Ні слова не зрониш із вуст,
Що ось я, тут, я хочу просто бути,
У відповідь - по листю хруст.

Такі ж як ти, німі від болю.
Такі ж знедолені й ламкі,
Живі, але пробиті горем,
Від куль свистять в душі дірки.

Йдуть мовчки, очі в небеса,
Лишень під ноги осінь сипле.
Оголена природа і душа -
Так раптом шати щастя зникли.

Куди подівся осяйний серпанок,
Що вінчав прекрасну наречену?
Чорна хустка й кожен новий ранок -
Нова надія, молитва і сирена.

А Ти, Господь, говориш і рятуєш.
Ти був і є, Ти вічно будеш з нами,
Ти наші душі у вогні гартуєш,
Тече єлей Христа словами:

Ось, Я з вами в усі дні,
Поряд, простягнувши руки,
До Мене лише крок зроби -
Дух Святий полегшить муки.

20.10.22, 22:47
@virsh_online

https://youtu.be/dO4af4aFx48

Життя…це що? і що його складає?
Секунди? Миті?, та ні - напевно це не час,
Це люди… ті, яких ми зустрічаєм,
І змінюється все, - вони міняють нас.

Хтось думає що можна час назад вернути,
Прожити ще раз незабутнє у житті,
Мелодію моментів тих, - ще раз почути,
Щоб було все насправді, а не просто в сні.

Але ми грішні…часто забуваєм,
Не в часі справа, але саме в нас,
У тому чи людей, чи їх ми пам`ятаєм?
Так це ж вони, - вони спиняли час.

Не миті…не вони нам дарять радість,
І не вони тримають нашу руку у біді,
А близькі люди, - і в молодість і в старість,
Крокують поряд з нами у житті.

Тому, не час потрібно нам винити,
І не роки, що швидко пролітали,
А лиш себе, як ми старались жити,
І як своїх, так часто забували.

Бог дав нам друзів, близьких, і рідню,
Він дав життя, і час щоб в мирі жити,
Він дав нам Слово, - Біблію Святу,
Щоб кожен, як себе, - навчився всіх любити.

Настане день, ми зможем зрозуміти,
Назад нікого, вже не повернути,
Життя не дане нам для того щоб жаліти,
Тому цінуйте тих, хто хоче біля вас ще бути.

Ярослав Стащак
@virsh_online

А людський погляд іноді так ранить.
До самих тих глибоких струн душі....
І те що навколо уже не манить....
І просто хочеться мовчати у тиші...

Але цю біль хотілося б комусь відати
Щоб вільно дихати, і йти вперед,
І щоб могла я серцю нагадати
щасливий у житті момент....

Душа болить, зривається від болю...
А все тримається так міцно у собі....
І вийти я не можу більш на волю...
Тому я гірко плачу в самоті , й в собі.

Усе тремтить у серці і усе ридає ...
І вже не видно далі як іти....
Туман дорогу сильно огортає...
Й немає сили щоб у радість увійти...

Ніхто з людей не дасть душі єлею...
Тому що їм не зрозуміти всю цю біль..
І тільки чути крики над душею....
Які ніколи не дають побачити небесну ціль...

В безсиллі я схиляюсь на коліна...
Іду до Тебе, й знову все болить...
Складна й не зрозуміла ця руїна
від якої серце болісно кричить....

Господь, ти бачиш ті болючі рани,
Які боліли і від погляду людей...
І погляди Ісусе залишали шрами,
Від яких багато є складних ночей....

Тому мій Боже, я Тебе благаю...
Дай сили це життя пройти.....
Коли скінчиться біль душі я так чекаю,
тому що я втомилася вже йти....
@virsh_online

Вас 13 000🔥

Ми в YouTube 🔥 https://youtube.com/channel/UCtGszu999pO4vLrTlceRVdQ

Ще один рік добігає кінця,
І рік цей багато змінив...
Та з щирою подякою в серцях
Ми відзначаємо сьогодні Свято Жнив.

І так, це справді свято...
І ми повинні славу віддавати
Тому, Хто дав нам так всього багато.
Давайте будемо цим цінувати...

У нас є все і навіть трохи більше,
Ні в чому ми не маємо нужди,
А чи мають стільки всього інші?
Є ж ті, які не мають вдосталь і води.

Дві картоплини ділять на п'ятьох...
З сльозами на очах останній хліб ковтають.
Простого й необхідного немає в багатьох,
Але вони й тоді не нарікають...

А ми? Ми маємо вдосталь всього,
У нас вродило і в саду, й на полі
За це хвалу віддаймо Богу,
Що хліба і води ми маємо доволі.

Ми ніколи не мали нестачі,
І ні в чім собі не відмовляли,
Кожен рік, ще з років дитячих
Ми завжди хороший врожай збирали.

І цьогоріч в страшний воєнний час,
Посіяли, все виросло й зібрали.
Це велика милість Господа до нас,
По Його любові все необхідне мали.

І сонця нам завжди було достатньо,
І дощу також не бракувало,
Тепла було не мало й не занадто,
Всього у міру, всього вистачало.

Бог знав як краще, все зробив як треба,
Належну славу принесім Йому,
Молитва подяки хай лине до неба
Богу живому, справжньому, вічному.
@Sni_oesem @virsh_online

В думках я ще на родині своїй,
А тілом вже в чужій країні..
Мене турбують сни.
У них я бачу як безжалісна, чужа людина,
Йде зі зброєю в руках
І те як плачуть діти, тримаючи батьків за руки
Вони такі малі....а вже все розуміють.

Не хочу я війни!
Я хочу миру.
І щоб дідусь, якій ще досі в Україні,
Зміг чути рідний голос, своїй онуки та рідного сина.
У нього залишилась ми найрідніші люди.

Я хочу вірити що знов побачу дім,
Що обійму всіх тих, хто залишився в Україні..
Піду у місце де серце розквітає
Побачу це хоч на хвилинку.

Я так сумую за тобою.....Україна.
@virsh_online

Де Ти є?
Ісус… покажи, розкажи де Ти є?
Моя душа сильно,Тебе потребує.
Мій розум прагне Твого спокою,
Закрий від стріл ворога, Собою.
.
Я втратила міць,що в мене була
Я втратила спокій що мала,
Поверни той щирий момент,
Як я вперше Тебе покохала.
.
Я забула, що Ти є справжня- Любов,
Відмовилась, відвернулась, від Неї,
А Ти,заради мене,пролив свою кров,
Не жалів ані клаптику, любові Своєї.
.
Якось кепсько Тобі служу, віддаюся,
І вже раннечком не так я молюся.
Протухає… моє каяття, щира віра,
І пропадає, гине потрошку довіра.
.
Я шукаю, не перестаю…
Твоїх обіймів,спокою…

Ц.Л.Я
@virsh_online

Під склепінням

Розфарбовані очі тугою
І на мить лиш заплющені сни.
Затавровано в серці жагою
Мати вдячність й любов назавжди.

Серед бруду незламного світу,
У самих його витоках - мир.
Повертаюсь назад на орбіту,
Щоб намацяти орієнтир.

У страху божевільного світу
Є геть інший до витоку шлях -
Без ненависті, злоби та гніту,
Що лежить не в морях і полях.

Між неволі рабів і лакеїв
Є свобода, незнана царям,
Бо не кесар колись її склеїв
І побачити всім дав очам.

Над небесним покровом пожежі
Та земним смертоносним вогнем
Є встановлені розума межі,
Що розширяться лиш одним днем.

Під склепінням збереться єдино,
Врятувавшись від люті, народ,
Він чекатиме свята спокійно
Та найкращу з усіх нагород.

Якщо маєш життя - неодмінно
Можеш втратити миттю його,
Але той, хто існує нетлінно,
Повертає до нього свого.

08.06.2022

@Juli_ts_02
@virsh_online

Земля квітуча,земля прекрасна
Трава зелена і сонце ясне.
Земля багата лісами ,полями
І дуже щедра своїми дарами;

Засіяне поле цвіт в саду ,
Так пахне з ранку коли стежкою йду
Пташиний спів-неземні голоса
Яка ж чудова ти планета Земля!

А квіти твої: троянди,тюльпани,ромашки,піони,Лілії,фіалки і ще багато...
Так радісно бачити їх з самого ранку;
І серед них я улюблені свої маю
Їх приємний аромат завжди впізнаю;

Вранці прокинутись я знову бажаю,
Твої лани,сади,дерева знову впізнаю

Роса на травичці,дощ на крапає
Вже чути дзвінкі голоса,то в небі пташки співають:
Дятел,ворона,лелека,синичка,голуб блакитний і соловей співучий,
Усі летять на землю квітучу ...

Життя на землі воно є хороше,барвисте,співуче
Хоч іноді й важке ,болюче
І люди твої є дуже хороші
СЗ серцями відкритими й ділами добрими,

Мені тут подобається й добре живеться
Але моя душа ,постійно в небо рветься;
В небо до Ісуса ,
Там батько мій якому я молюся

Там ангелів хори лунають пісні
Там ще красивіше і лиця ясні
Де тільки добро і радість панує,
Там сам Господь нам щастя дарує;


Я там не була але знаю,
Тому що,вірою приймаю
Коли я молюся
В небо злітаю ...

До свого рідного батька-Отця
Який мене любить,підтримує і зцілює серця
Він є- святий,добрий і щедрий
Він творець наш,Він милосердний;

Землю ,яку Він створив
І такою красою наділив,
Щоб ми тимчасово тут проживали
Й плоди свого серця Йому показали,
Він дав життя людині,вибір і дорогу
Якщо хочеш в небо?отримаєш перемогу;

Якщо маєш бажання додому повернутись ?
Приклади зусилля,щоб на землі не загубитись,не забутись...
Яка твоя ціль,мета тут перебувати,
Кому лише можна своє серце довіряти ;
На кого надію свою покладати

Да земля наша є прекрасна ,багата й красива
І я не скажу ,що я не щаслива...
Тут є мої рідні і друзі ,близькі мені люди
Які зрозуміють ,підтримають і не забудуть ;
З якими я разом молюся і вірю ,
Що скоро той день який здійснить нашу мрію.
Коли Ти із неба у світлі святому,
Покличеш нас у РАЙ- додому !

Моє серце бажає,моя душа дуже хоче,
Піднятися в небо до тебе Отче)
І бути з тобою в небесах ,
Бо з ним не зрівняється навіть земна краса .

Автор @liud__milla

Чому мовчиш ти, голову схиливши?
Чому до Бога досі не кричиш?
Чому серце твоє таке розбите,
Чому зубами ти вже так скрипиш?

Хіба Бог винен у твоїх проблемах?
Хіба Він милість Свою не дарував?
Ти кажеш Бог у всьому винен,
Хоч ти Його ніколи і не знав.

Ти кажеш: "Де той Бог?
Хіба не чує Він мої благання?"
А я скажу: " Він чує зараз всі твої зітхання.
Він зараз там, де і раніше був,

Та ти Його ніколи і не чув.
А Він все стукав і не відступав,
А Він чекав, на тебе так чекав...
Ти закривався, і Його не підпускав.

Тобі комфорто було жити так,
Сценарій життя, був у твоїх руках.
А Бог за тобою все спостерігав,
Але ти Його взагалі не помічав.

Тобі здавалося, впорався ти сам,
Коли не було сил боротися з життям,
Та Бог був там і сили подавав,
Тоді від смерті тебе Він врятував.

Ти думав, що робота, сама тебе знайшла,
І саме в час коли потреба в ній була.
Та ти не знав, що сам Господь,
Тоді тобі роботу дав,
Бо знав що ти не впораєшся сам.

А пам'ятаєш, як твоя сім'я,
Забули всі ви паспорта,
І запізнились на літак,
Він полетів тоді без вас.

Ти тоді дуже засмутився,
Кричав на всіх і сперечався.
Та той літак тоді розбився,
Ти потім дуже дивувався.

Та Бог був там, а ти казав,
Що випадковість врятувала вас.
За Бога тоді ти взагалі не згадав,
А Бог спостерігав та на тебе все чекав.

І у житті були не раз,
Проблеми бурі повсякчас.
Бог рятував тебе постійно,
А ти все думав, що так потрібно.

Ти ще питаєш, де є Бог?
Він поруч був серед тривог,
Він поруч був, коли радів,
Він поруч був з тобою скрізь.

Він не забув, не залишав,
Хоч і Його ти забував.
Він покохав, Він помирав,
Щоб ти життя щасливе мав.

Господь ще кличе, Він чекає,
Хоч ти Його не знав,
Та Він тебе вже давно знає,
Хоч ти боровся, та Він перемагає,

Він болі всі і рани залатає,
Прийди до Нього,
Він Бог, який ніколи про тебе не забуває,
Він Бог, який тебе завжди кохає!

©Darina Gelich
@virsh_online

Ти перший полюбив мене,
Пішов на хрест заради мене
Ти перший дав цей крок вперед
Щоби відкрити вічне небо.

Ти перший зрозумів чого я хочу.
Ти перший зрозумів чим я живу
Ти все відав заради мене.
Щоб я жила з тобою у Раю.

Ти перший дав мені цю радістю,
Яку відчула, прийнявши Тебе.
Ти перший дав мені це щастя
Щоби приймати кожен новий день

Ти той хто дав мені життя,
І хто помер заради мене
Ти відчуваєш все що відчуваю я,
І посилаєш все мені щоденно.

Ти зрозумів моє життя,
І дав мені все що потрібно.
Й сьогодні я твоє дитя,
Любов'ю я твоєю обігріта.

Ти розумієш кожний крок,
Ти направляєш нас у правді жити.
Щоранку ти даєш своє тепло,
Щоб відчувати всю твою любов.

Ти перший вирішиш проблеми.
Ти перший зрозумієш до дрібниць
Життя моє в руках своїх тримаєш
Й завжди чекаєш Ти на мої молитви.

Ти перший йдеш до нас, а ми?
Не помічаєм часто ми твою турботу.
Ми перші в Бога є, а Бог?
В якому місці Він в житі у тебе?

Ти полюбив всіх нас, а ми, а ми?
А що ми скажемо колись пред Богом?
Як ми жили із Ним у кожну мить
Чи як втекали від розмови з Богом?

Автор @vita_tok_
@virsh_online

Господи! Я так іти втомилась...
Можна, трішки я ось тут спочну?
І в прохладі дня,в дібровій тіні,
Хоч на мить очі свої зімкну....

Можна мені, бо нема бажання
Далі йти. Уже я находилась!
Від втоми мою душу рве вагання,
Більш Господи не можу. Я втомилась!

Не раз здається шлях важким порою
І зрозуміть не можу я ніяк.
Вся неба синь покрилася пітьмою,
Мабуть живу не для Тебе, а просто так?...

Бачиш,я знесилена упала,
Впевнена, що далі не дійду.
Можна, щоб я трішечки поспала
Й за Тобою знову в путь піду?...

Може буть, коли я відпочину,
Нових сил для себе наберусь.
І можливо за оці хвилини
Я душевно і тілесно підкріплюсь...

Ну чому Ти не відповідаєш
І як завжди, передо мною йдеш?
Ти не втомлюєшся і не знемагаєш,
Через глибінь вод мене ведеш...

Ти в вогонь мене ведеш з Собою,
Більше я не можу. Зрозумій!
Темні хмари над моєю головою,
Смуток і печаль в душі моїй...

А діброва манить тишиною,
Вабить зір мій в красоті своїй.
Ніби обіймає теплотою,
Обіцяючи мені спокій.

Відпочинок тут не буде зайвим,
Мені би опуститись на траву...
І раптом голос Твій,як ніби сяйво:
«Ти втомилась.Та тобі допоможу.

Далі на руках нести Я буду
І заснуть не дам в діброві тій.
Багато хто занапастив там душу,
Промінявши на оманливий спокій.

Не віддам тебе Я на наругу,
Через все тебе Я проведу.
Адже Я твоїм є Батьком,Другом,
В один день тебе в Свій дім Я приведу.

Ти втомилась і іти на можеш,
Та з тобою поруч завжди Я.
В твоїх бідах Я тобі поможу,
Над тобою є Рука Моя.

Не відкажу по милості великій,
Бо ти–Моє дитя,а Я–твій Бог.
А діброви–то є смерті блиски,
Де ворог погубив душ багатьох.

І ти довірся Господу всеціло,
Як дитя,прийми Його любов.
Лиш у Його Руках душа і тіло
Знаходять сили для життя й бадьорість знов.

Ти втомилась?Чую,бачу,знаю,
Біля Мене ти просто прихились.
Іди сюди,Тебе Я обіймаю,
В Моїх обіймах сили наберись!»...

Господи!Як легко зразу стало,
А моє серце і не зрозуміть...
Як ніби бід тих не переживало,
А небо стало світлим у цю мить...

Хмари розкинули свій стрій суворий
І надії сонце вже стає.
Всім ,хто втомився на шляху терновім
Бог в Своїх Руках спокій дає.

Переклад Ангеліни Ющук
@virsh_online

А зараз так боляче на серці
І холод душу огортає
За тих,хто не побачить вже життя
За тих,хто не встиг сказати:"Я тебе кохаю "
За тих,хто зараз там в підвалі
Зі страхом на очах і чують сильний свист ракети
Від якої потім руйнуються життя

І начебто здається що це всього лиш мить
Та біль на довго залишається у серці
Адже ти розумієш,що чиясь дочка
Якій всього лиш 10 рочків
Ніколи й так не зможе обійняти свого батька
Який так сміло і хоробро стояв в проломі за її спокій

Ти розумієш, що та подружжя пара
Могла би щасливо виховувати своє дитя
Та ця війна багато вже забрала
Не розуміючи цінну життя

І зараз коли вже не має сил і с кожним днем стає ще більше важче
Я просто віддаю у руки все Твої
Адже Ти більше знаєш,як кожне серце лікувати
Ти більше знаєш,як кожен українець зараз
не перестано в тебе молить про мир
Адже ми живемо на Богом даній землі

Ми віримо що все скінчиться
І дуже скоро на всіх фронтах
Ми вже почуємо,що сонце правди ще не згасло
І віра в краще ще жива
Почуємо що кожен батько,син,донька чи мати повернуться здорові і живі
І будем дякувати Богу,що на Україні мир

@virsh_online