А скільки на планеті є сліпих,
які ніколи не побачать дня.
Це вічна таємниця для них-
тепло відчувають, та не бачать вогня...

А для інвалідів рух- це мрія,
бо лише до ліжка прикуті.
І все ж, ходити надія
в їхніх думках не забута.

Мільйони на планеті хворих,
що здоров'я не мають.
Є ж безліч болячок суворих,
які далеко не всіх обминають.

Є тисячі нещасних людей,
які життя в обмані проживають,
і того ж навчають власних дітей,
бо Тебе, Отче, не знають.

Не знають, що Ти даруєш всім майбуття,
всіх безмежно любиш, і завжди приймаєш.
Завдяки Тобі ми маєм життя,
тому, що Ти нас завжди прощаєш.

Неперелічити всіх тривог,
які переживають люди.
Але Ти й над ними Бог,
і їх безмежно любиш.

В світі є багато нещасних,
тих, які все б віддали:
все, що мають, все власне,
щоб жити, як живем тепер ми...

Прости, Господь, коли ми нарікаєм
на своє нормальне життя.
Ми, нажаль, забуваєм
до Тебе приходити із каяттям.

Забуваєм подяку складати Тобі
за всі блага, і всі допомоги.
Все ми приписуєм тільки собі...
О, невже немає в нас Бога?

Знову прошу: Господи, прости!
Допоможи нам завжди цінувати
тим, що постійно нам даєш Ти,
щоб перестали ми забувати.

Вдячна, що про нас Ти дбаєш,
і бережеш Своєю сильною рукою.
Спасибі, що не залишаєш!
Я дякую за те, що Ти завжди зі мною.

А в цей день подяку прийми-
знову від всіх поколінь.
Зерно любові в серцях посади!
А за все Тобі слава! Амінь. 4/4

@virsh_online

10 років промайнуло,
Як одна приємна мить .
Все пройшли- усе що було
І продовжуєм любить !

Я безмежно щиро вдячна,
Ти -звершитель моїх мрій!
Ці рядки мої подячні,
Для тебе ,коханий мій

Ти тепло любов і сила,
Ти - опора у сім’ї .
Ми одна міцна родина,
І заслуги -це твої .

Щиро дякую я Богу,
З серця мого глибини .
Що з’єднав наші дороги,
Й стали в єдності іти.

Хай любов наша зростає,
Хай Господь всіх збереже.
Серця наші надихає,
Щоб в любові пройти все !

Там де ти - мені безпечно,
Все контролює погляд твій .
І люблю я безкінечно,
І радію що ти мій !

#весілля @virsh_online

Небо нахилилось низько, низько...
Хочу,на землі, я жити небом.
Щоб воно завжди було так близько.
Доторкатись щоб до нього серцем.

І коли мені так буде тяжко,
Знов прийдуть в житті важкі хвилини,
Небо мене зможе обійняти
Так, як батько обійма дитину.

Небо нахилилось низько, низько...
Серця вічність тихо доторкнулась.
Бог до мене зараз став так близько.
Радість, що заснула, повернулась.

Хочеться, так хочеться, мій Боже,
Пробувати в радості небесній.
Кожен день - погожий, непогожий...
Радість берегти оту у серці.

Як приходить вітер, та відходить,
Звідки і куди - того не знаєш,
Так оце наближення Господнє
Лиш торкнеться, й знову вже зникає.

Хочеться, щоб Бог завжди був поруч.
Щоб в душі я подих чула Його.
Щоб Його святий небесний погляд
Нагадав - народжена від Бога.

Хочеться...та боляче буває...
І душею падаю в безсиллі.
Хочеться, щоб мене обійняв Ти.
Дарував мені небесні крила.

І приходиш, обіймаєш ніжно.
Кажеш: "Ти не плач, бо я з тобою"
І за плечи Ти мене обіймеш.
І в Твоїх обіймах заспокоюсь.

Скажуть: звідки маєш стільки сили,
Що усе в житті спокійно зносиш?
Ні, не я, а мій Господь є сильний.
Я Його є дорогая донька.

Л. Шпак

@virsh_online #небо

2/2

Не знаю я, через кого Господь посіяв
Як Він ділянку її серця удобряв.
Та знаю точно–жатву цю мені довірив,
Що не дарма мені той сонях показав.

Ми просиділи іще час в моїй машині,
Я говорила, говорила, як могла...
І річ була зовсім не у тварині,
А про душу, що Богу дуже дорога.

Ми помолились і сиділи, обійнявшись...
А в мене, як ніби крила за спиною...
І тут старенька підхватилась,з крісла вставши:
«Уже стемніло так! Піду я. Бог з тобою!».

Іще добавила: «Я вірю тобі внучко,
Ти говорила, сяючи внутри»...
А я сиділа іще довго. Вся в колючках
І розуміла, Боже, то не я,а Ти.

Як так, що Ти в мені сіяв чудесним світлом...
І що це Ти зараз спасав через мене.
Я чуть від' їхала по дорозі на 100 метрів,
На вересневі знов вдивлялася поля...

На ріллі вітер розносив осіннє листя,
Знайшовши їжу, низько ворон пролетів.
А вдалині палало вогниками місто,
Багато жатви мій Господь... Багато діл.

(Автор–Наталя Шевченко;
Переклад Ангеліни Ющук.

@virsh_online

Вересневе поле 1/2

Часами траса.А в вікні, в проміннях сонця,
Вітри буяють в золотистім полі.
Вдягнута в шовк і в золото, шумить пшениця
І листям Богу плескають тополі.

Не дивлячись на грізний вид і всю суворість,
Могутній дуб гілками гладить горизонт.
Пейзаж хмелить і я рішила скинуть скорість,
Я так давно таких не бачила красот.

Ось кукурудза, a ось там дозріли сливи,
Ось спілий яблуневий сад, ось виноград!
А ось і соняшники підняли свої гриви
І ніби з небом безперервно гомонять.

Стоять всі гармонійно і як один,слухняно,
До ранку сонного свої голівки потягнули,
Все іще спіють, дружньо ждуть і разом рано
Сонячному півколу посміхнулись.

Як дивно оце так. Вони знаходять погляд,
Чудесним світлом наповняючи нутро,
Не дивлячись по сторонам, стоять всі поряд
І тільки так в них зберігається тепло.

Oсь би і людям так вміти триматись Бога
І добрих діл трималась би кожна людина,
Тоді, куди би не вела нас всіх дорога,
Його основа в нас була б міцна й єдина.

Приклад про соняхів, наочний і постійний...
Про їхні здатності я думала весь путь.
Та згодом постав образ чіпкий й мимовільний,
І нагадав мені в них вложену всю суть.

І ось я знов лечу по тій самій дорозі
І знов соняшники, але вже без отих грив.
Уже розкидані й ледве тримають ноги
До землі. Певне був вітряний порив.

Ні, то не вітер винен є, а тяжкість зерен,
Вони так ждуть труда трудящої руки....
Тут урожай такий, що не росте між терен,
З малої жмені у стократ–готуй мішки.

Вони дозріли.І уже можливо завтра
В оці безкрайнії поля приїде жнець.
І довгожданна для усіх наступить жатва,
А який плід на смак? То вияснить кінець.

Я швидко їхала.Іще чуть більше часу,
Раптом в посадці одинокій,в стороні,
Соняшник спілий, викривленим краєм ока
Ледве помітила в високім бур'яні.

Я зупинилась.Із машини вийшла в поле,
Все жито переорано тут теж.
А він в амброзії–як партизан в неволі!
Дивлюсь, насіння,що під ним все,не збереш.

Соняшник тут встрічав і заходи й.світанки,
В ньому тепло, як і в інших, іще живе.
Стоїть.Готовий.Також жде напевно жатви,...
Та ось комбайни сюди навряд чи заверне...

Він не засох.Хоч був один в далі від рідних,
Його сюди напевне вітром занесло.
Я сіла на колоду там... Сукня пилилась,
А в серці Боже одкровення пекло:

«Багато жатви. О, як ниви побіліли,
Дивись на них! Це є не зоровий обман.
Та ось, працівників так мало. На постелі
Лежать жнеці, вп‘явивши очі у екран.

Свої соняшники по світу свіжим вітром
Я в грунти різні якось всіх їх розкидав,
Поїв росою,зігріває Своїм світанком,
Не раз роками багатьох Я піднімав.

Вони Мої.Хоч і не всі ростуть на полі,
Та їдуть робітники мимо по ділам.
Куди спішать? О, зупиніться ви? Ще скільки?
Ще скільки Мені звать вас стати по рядам?

Ліниві стали? Чи пішли на оті жниви?
Хто для Мене з землі всі зерна підбере?
Дозріли душі.Там і тут Мої посіви,
Хто їх достигне? В кропиві хто їх найде?

Наступить час і всю цю жатву покаяння
Окремо в жатву днів останніх Я зберу.
Тоді, дотримуючись всіх правил зростання,
Я всіх в турботливій Руці переберу.

Я Сам провірю вашу віру, відповідність,
Та жатва зважить всі мотиви і діла ...
І якщо раптом віднайду у вас беззплідність,
Так і засохнете до приходу вогня!».

Мене як ніби попекло... Озноб пробився...
Змішались відчуття, в машину побрела.
І бачу, що хтось з краю поля появився,
Уздовж там якась бабуся тихо йшла.

«Звідки ви тут?»–спитала я, відкривши двері,
«Я поможу. Сідайте поруч. Підвезу!».
Вона підсіла. Бачу, сльози заблистіли:
«Шукаю я свою загублену козу»...

Вона ніби чекала з ким поспілкуватись,
Ніби роками мовчки стискалась в комок,
Що я несміла в монолог її вмішатись,
Все так багато накопилось для думок...

Про синів, що забули, про тяжке смирення,
Про те, як спать їй не дає щеня–дзвінок,
Що нема сил тепер закатувать варення,
І як без ніг зостався її дідок.

Як часто молиться іконкам про підмогу
І що не знає, що нас після смерті жде,
Що мало чула зрозумілого про Бога,
А з церкви батюшка–сусід... Багато п'є.

Біля воріт ми.І бабуся замовчала
І знов заплакала ідучи,не спіша...
А я весь шлях в очах душі її читала:
«Та ось же я–уже дозрівша є душа»...

@virsh_online

(На день Жнив)
Ти мій Творець, ти Мій Спаситель
Ти дав усе, й додав, ще до того
Тобі я вдячна за цей рік прожитий
За жнив дозрілий колосок

Ти дав усе; і хліб й до хліба
На поле рясний дощ пролляв
Щоб мала я, та вся моя родина
Усе, що тіло потребує для життя

Жнива - така відповідальная частина
Зібрати з поля й заготовити усе
Щоб потім взимку нагодована була родина
Й ніхто немав потреби, бо все є


Жнива....Жнива бувають різні
І добре коли є, ще Божа благодать
Бо коли її не буде, буде пізно
До Бога в небо, руки піднімать

Задумайся, мій брате, сестро
Допоки є ще на це час
Бо час прийде, жнива дозріють
І Бог прийде серпом пожать

О як важливі ці хвилини
І які ж відповідальні є вони для нас
Ти не марнуй свій час, людино
Прийди до Бога в покаянні поки є час

Допоки, ще годинникова стрілка
Не зупинилась, а біжить
Прийди до Бога, в роскаянні щирім
А Він дасть прощення тобі

Він дасть тобі нове життя й нову надію
А в нагороду вічнеє життя
О, як давно Бог тебе кличе
Він так хоче твого каяття

Схили свої коліна перед Богом
Прийди до Нього в простоті
І він почує слова серця твого
Й пробачить гріхи твої усі
Автор(Лєра)

@virsh_online

Сьогодні ходиш ти ногами
Руками працювати можеш ти
Так легко розмовляєш ти словами
Бачиш та чуєш все, що навкруги.

Це все для нас стала буденість
Небачимо в цьому благословеність
Хоча вона є
Це все,лише Бог нам дає.

Без Нього ніщо ми у світі,
Блукаєм лише в людьському смітті.
Тому поки ти ще здоровий
І дім для життя чудовий

Ще поки ти маєш де спати
Можливості вранці вставати
На столі ще хліба ти маєш
І одяг новий одягаєш.

Подякуй за це любий друже
Бо маєш багато дуже,
Проте коли Бога благаєш
Подякувати забуваєш.

Автор Дитина Божа

@virsh_online

Я хочу так як хочеш Ти
Другого Господи не треба
Я свято вірю що у Тебе є кращий план
Щоб дать мені
Людські бажання зовсім інші, вони різняться від Твоїх
Ми часто хочемо такого чого не побажав би Ти
Ми маєм вибір, маєм право прийняти рішення самі
Та часом все ж буває складно зробити вибір правильний
Є щось до чого більше манить, хоча і розум каже: зачекай, спинись, подумай, чи хотів би
Чи Він хотів би це для тебе дать задай питання сам собі
А краще в Бога запитай, чи це бажання Йому до вподоби, чи це те краще що Він хоче дарувать
Нехай не легко буде рішення прийняти, перемогти себе і вибрати, не те що хочеш ти
Та краще все ж волію благословенну волю ту прийняти
І навіть якщо трохи заболить
Перемогти себе, свої бажання, почуть Його, прийнять Його небесні дарування, якими хоче наділить
Я вірю в те що маєш Боже благословіння для мене, для кожної душі живої, хай щоби не було, Ти є
У життях наших Ти присутній і план Ти маєш не людський
Я хочу так його прийняти
І жити так як хочеш Ти. Амінь
Автор: Katia Radchuk

@virsh_online

Я переконуюсь, що нічого просто так не трапляється
Співпадінь у житті не бува
І якщо раптом навіть здається
Що вдача нам посміхається, то я знаю не просто так
Щасливчиків на землі не буває
І постійних невдах теж нема
Різні обставини у житті в нас складаються
Але точно не просто так!
План для всього давно вже назначено
Не від нас все залежить в житті
І "Для чого?" й "Чому?"
Ми не завжди те знаємо
Але точно не просто так
Все Господня рука врівноважує
Контролює хід всіх подій
І не просто так ми прокидаємось
Це Господь захотів так зробить
Він знає "Чому?" і "Для чого все?"
З висоти на нас спогляда
І слідкує, як приймемо знову й знову
Те що Він допускає для нас.
А ми живемо й переконуємось,
Співпадінь у житті не бува!
Бо Господь бажає лиш кращого,
Для усіх людей повсякчас.
Автор: Katia Radchuk

@virsh_online

Ми просимо: "Боже яви свою волю!"
Ми кажемо: "Воля хай буде Твоя і лише Твоя не моя, о мій Боже".
Господь же почувши всі наші слова,
Все робить за волею Свою.
Та ми є примхливі, не вдячні і кажем, чому усе так, я не так все хотів.
Ми не підкоряємось і не цінуєм любові і милості дані в житті.
Господь часто терпить і милує часто, а ми бува вперті на свому стоїм.
Коли усе добре ми не помічаєм того, що нам хоче Господь донести.
Він хоче щоб ми були завжди постійні і вірні Йому й свому слову також, надармо слова свої не кидали на вітер.
Просячи волі Його, зберегли....
Зберегли це бажання й прийняли смиренно ту волю якою б вона не була
Він любить всіх тих хто Йому є покірний, і може понизити власнеє "Я".
Тож думаймо перше ніж щось нам просити чи це є на благо нам, чи є на зло.
А просячи в Господа, Його лиш волі приймаймо смиренно бажання Його.
Автор: Katia Radchuk

@virsh_online

~Життя це твій диктант~
І ось стоїш ти перед Господом сьогодні

Й відповідаєш за своє життя

І першим, що тебе Він запитає;

Чи не дарма прожив своє життя?

А ти стоятимеш перед лицем Господнім

Де не підглянеш у чуже життя

Ти будеш відповідати дивлячись в всвої діла

Своє життя ми пишем як диктант

Та помилок багато досить є у ньому

Господь наш вчитель

Перевіряти буде по одному

Оцінку кожному поставить

Та перездати, не матимеш ти змогу

Сьогодні він до тебе промовляє:

Тримаючи в руці своє життя

Ти не спіши скоріше написати

Бо за кожне слово матимеш відповідати

Якщо ти допустив помилку, не замальовуй

Не залишай п’ятна у житті свому

Та спробуй виправити помилку

Та навіть якщо перегорнув сторінку

Не забувай вердикт вже зовсім скоро

І кожен буде, присутній на ньому!

Автор-Erika Melnychuk

@virsh_online

1.Коли все добре- легко бути вдячним,
Тоді душа співає, наче птах.
Коли ж в житті стає вже трохи мрячно,
Не чути голос наш на небесах.

2.Стихає вже тоді наша молитва,
І не знаходим вдячності слова.
І непосильною стає для нас ця битва,
І ніби і душа вже не жива.

3.Ми губимось в оманливому світі,
Не помічаємо прекрасне навкруги.
Чому не можна, насолоджуючись, жити?
Чому закутуєм життя у ланцюги?

4.Коли прокинувся - подякуй ти за ранок,
За тепле ліжко й їжу на столі.
Хтось не зустрів сьогодні вже світанок.
А ми живі, ти чуєш, ми живі.

5.У нас є все, про що хтось лише мріє,
А ми невдячність проявляємо не раз.
Від цього наше серце і хворіє,
І гріх народжується в ньому враз.

6.В останні дні такими будуть люди,
І як стратитись треба вберегтись.
Кругом лиш темрява, і зло - повсюди.
А ти як добрий воїн , стережись.

7.Візьми шолом спасіння й меч духовний,
І віри щит, щоб стріли погасить.
А каганець твій нехай буде повний,
Щоб міг собі і людям посвітить.

8.Сьогодні ми живемо в час непевний,
Сьогодні є - а завтра ми лиш пар,
Останній прихід… він для всіх таємний,
Та головне не втратити спасіння дар.

9.За Господа тримайся міцно міцно,
Він подарує крила радості тобі,
І забере до себе в рай навічно,
Лиш не згубися ти у цій журбі.

10.Можливо, тобі зараз дуже важко,
І в серці - пустка, то запам‘ятай,
Так буде не завжди, мине ця стежка,
Тому живи, після життя чекає рай.
Таня Хомич

@virsh_online

Надсилайте нам вірші на бот - @virsh_onlinebot ☺️

Підтримати служіння :
4441114402485468

Дякуємо! 🙏
Божих вам благословінь!

Чи знаєте у чому справжнє щастя?
Найбільше щастя - жити для Христа
Найбільша радість -це Йому служити
У Ньому всього серця повнота.

Без Нього радості не має в серці
Лиш Він є зміст весь і мета.
Для Нього жити і Йому служити-
Ось це є ціль мого життя.

Живи,трудись, палай для Бога,
Віддай найкраще,що у тебе є.
Повір, Господь ніколи не забуде,
Наповнить радістю життя твоє..

Чи може бути більше в світі щастя
Як присвятить своє життя Христу?
Чи може бути більша в світі радість,
Як щиро й віддано служить Йому?

Коли для Нього будемо ми жити,
О ,як багато прийде перемін!!
Коли по справжньому почнем служити
Невже ж не змилується Він?

Бо тільки Бог Всесильний і Могутній
І може все перемінити враз,
Нам дати майбуття й надію,
Що не залишить Він ніколи нас.

І Він візьме на свої сильні руки
Дасть серцю радість і спокій.
Що може бути краще для людини,
Ніж бути близько з Господом своїм??

(03.09.2022)

@virsh_online

«Довіра Богу»

Ти відкрився мені, як ЗЦІЛИТЕЛЬ,
Я пізнала велич і силу Твою.
Ти, дійсно, мій особистий Спаситель-
Завжди посилаєш милість Свою.

Мені говорили, що це неможливо:
"Забудь і змирися, таке вже життя."
Від цих слів у душі так боліло,
Та Ти мій спокій і надія моя.

В жахливі часи і сильні морози
Ти, Господи, грів холодну душу мою.
Ти витирав гарячі всі сльози,
І я відчувала присутність Твою.

Я знала, що Ти не покинеш:
Ти надійний і вірний мій Бог.
Ти завжди на поклик мій прийдеш,
Закриєш мене від зла і тривог.

Все, що мене турбувало
Я до краплі віддавала Тобі.
Тоді бурі і біди, все швидко вщухало
Благословіння посилав Ти мені.

Немає неможливого для Тебе,
Я вірила, що Ти зцілиш.
І хоч просила не для себе,
Та знала, що з любов’ю це здійсниш.

Я шукала Тебе і знайшла.
З Тобою я ожила.
Могутній Ти і Твої діла.
Слава Тобі, навіки хвала!

А тепер моя місія дуже проста:
Вселити віру в розбиті серця,
Щоб люди повірили в силу Ісуса Христа
І славили Його без кінця.

Тому, мій любий читач (слухач),
Якщо в тебе проблеми,
То даремно не плач,
А поговори з Богом на різні теми.

Розкажи, що турбує,
Поговори про те, що болить.
І Господь життя твоє розфарбує,
Підбадьорить у будь-яку мить.

Я вірю, що Він відповідь дасть,
Бо щоразу, як проходиш пустині,
Господь зберігає тебе від нещасть.
Він шанс не останній, а ЄДИНИЙ.

Довірся Йому і Він не залишить.
Хто, як не Він, зрозуміє тебе?
Покаже правильний шлях і потішить,
Візьме горе усе на Себе.

З Ним в серці стає спокійно,
Він втіха і розрада для всіх.
Веди себе скрізь покірно,
Будь прикладом для домашніх своїх.

Ти знаєш, Господь, Він такий простий
Безмежно любить тебе і мене.
Тому будь чистий, святий,
Відкинь гріховне усе, земне.

Нехай думка про те, що Бог поряд
Додає тобі більше сил.
Направ до неба свій погляд,
І спробуй злетіти без крил.

Господь нехай буде з тобою,
Тільки віру свою не ламай.
Ти під Його святою рукою,
Про це завжди пам’ятай.

Автор: Генріх Ванеса 📝
@virsh_online

Я дякую Ісус за все що маю
Життя, сім'я і друзі в мене є.
Мене завжди Ти так благословляєш
І милості Свої мені Ти посилаєш.

Подяку щиру принесу Тобі.
І серце радістю палає.
За все Господь прийми хвалу
Я так люблю Тебе, і Ти це знаєш.

Йти за Тобою, вірною Тобі
В своїм житті я хочу бути.
Допоможи мені життя пройти
Й Благословінням для оточуючих бути.

Я дякую, що Ти мене прийняв
Змінив життя і вічність дарував
І полюбив так сильно Ти мене.
Я  дякую Ісус Тобі за все🤍

00:25
16.09.22
Марінка
@virsh_online

Там, в Небі...

Я буду там, де мій Господь перебуває!
А на землі і бурі... І вітри...
На Бога лиш надію серце має-
Мій дух давно народжений згори!

Дивлюся в Небо я очима віри
Настане час і я піду туди
Де Світло Боже і Любов без міри
Залишу Землю і усі труди.

Бо тут війна... І десь в душі- тривога...
За діток... За батьків... І за рідню...
Лети, моя молитво, ти до Бога!!!
І звершуй працю, в Небесах, свою!!!

Наповняться перед Престолом чаші
І прийме Бог куріння-фіміам
Ніжно зітре з обличчя сльози наші
В серця прольє цілющий Свій бальзам!

Скаліченого душу уврачує
Голодному пошле Свої Хліба
Вдову і сироту завжди почує-
Серп по землі! Розпочались жнива!!!

О, подивись, як ниви побіліли!!!
А ти готовий в вічність перейти?
Не тільки старші- діти посивіли!!!
Це наслідки безбожності!!! Війни!!!

І не шукай у цьому винуватця!
І те, що бачать очі- не кляни!
Із Біблії послухай брата - старця!
Там вибири Життя! І сам - живи!

Багото є того, що зрозуміти
Не можемо з тобою, друже, ми!
А прийде час- і будемо радіти!
На Небі, із спасенними людьми!

І Сам Господь Ісус Христос із нами!
І Батька - Бога сам побачиш ти!
Зустріне Небо славно нас піснями-
Дай, Боже, сили всим туди дійти!

Дай, Боже, вірним Небу залишатись!
І Словом Божим жити, між людьми!
Іти вперед, від вітру не згинатись!
І світлом бути, серед сил пітьми.

Хай Сіль Твоя, ще більшу силу має
Дай, Боже, все любов'ю покривать!
І серце, що знедолених втішає-
Від Тебе дай мені все краще мать!!!

На Небо я із вдячністю дивлюся
І погляд віри знов веду на Хрест
В кімнаті тихо Богу помолюся-
Лиш тіло все виказує протест.

А Дух Святий веде до Небокраю
Запевнює, що буду з Богом я!
Давно найбільше в світі це жадаю-
Там, в Небі, Батьківщина є моя!!!

Амінь.

А. Краснокутський.

@virsh_online