#небо #вічність #християнськівірші #virsh_online
А я цей світ так просто не покину
А я цей світ так просто не покину: 
Залишу тут усі свої пісні,
Високих мрій вервечку журавлину 
І сутолоку всіх прожитих днів.
Не заберу з собою ані краплі 
Ні сподівань, ні світла, ні тепла:
Аби його в цім світі не забракло,
Я все синам і доні віддала,
Я залишу онукам сміх веселий 
І правду, що освячена, як хліб;
І вогнище родинне, і оселю,
І мною не дописаний верлібр...
Коли душа постане перед Богом,
Лиш про одне насмілиться благать:
Щоб дав Господь одним-єдину змогу 
Тихеньким вітром землю колихать.
Пишук Марія

#virsh_online #християнськівірші #вічність #небо


«Буває так, що не буває слів»
*   *   *
Буває так, що не буває слів…
Блакить немов заволокло туманом
Таким густим, що шепче хтось: «Обманом
Для тебе стануть думи про політ!
Тобі наснились хмарами мандрівки.
Дивись під ноги! Ось твоє — земля».
Ні!!! За туманом світить звіддаля
Незгасним сяйвом неземна домівка.
Туман бажає заховать її,
А надто більше — затуманить пам'ять,
Щоби не свідкувала про реальність,
Як дух недавно линув від землі.
Як він купався у просторах вишніх
І пив натхнення із Господніх рук,
І ніс на землю, і вдягав у звук,
І було Слово — дальнім або ближнім.
Дух може й прагне кожен день в політ —
Він цим живе. Та щось буває з нами…
Ось хмари проливаються дощами,
Коли волога переповнить їх.
А в нас є сльози. Чаша до країв
Наповниться, й туман розвіють грози.
Коли немає слів, тоді говорять сльози,
І мова їх промовистіша слів.
🖊Ольга Лазарук

#небо #вічність #християнськівірші #virsh_online

«В далекі мандри до небес прекрасних»
*  *  *
В далекі мандри до небес прекрасних,
Де щастя вічне й радість без кінця,
Я вирушаю від марнот дочасних, — 
Терниста і вузька стежина ця.
Яке то щастя: на земній дорозі
Надійний Друг незмінно поруч є,
Втішає щиро у страху й тривозі,
Як спрага мучить — воду подає.
Мені потрібен, Господи, лиш Ти,
Щоб, подолавши труднощі земнії,
Дійти до заповітної мети — 
В Небесне Царство, про яке я мрію.
Коли пройду вузький, тернистий шлях,
То буду в Небі вічно із Тобою,
Там буде слово щастя на устах,
Тебе прославлю піснею новою.
Долаю я страшенні перешкоди,
І вороги ще кличуть на двобій,
Дарує своєчасну допомогу
Спаситель і Господь великий мій.
Як у двобої гріх мене поранить — 
Небесний Лікар поряд у ту ж мить:
Старанно перев’яже мої рани
Дарує силу лихо пережить.
Ігор Попович

#virsh_online #християнськівірші #вічність #небо

Зустріч
Я часто думаю, якою ж зустріч буде
Там, за земною пристанню, з Христом?
Такою, як закоханих? Де люди,
Вдихаючи любов на повні груди,
Чуття промінять всім своїм єством?
Чи ж скропленою щирими сльозами,
Як зустріч сина й матері тоді,
Коли прийшов з війни й крізь шум вокзальний
Знайшов очима рідну постать мами
І серцем, й тілом линув лиш туди?
А чи вона подібна буде тому,
Як після довгих і буремних літ
Вертаються із чужини додому,
Де виливають сльози болю й втоми,
Чолом торкнувшись рідної землі?
Ні, ми не знаємо, яка ця зустріч буде,
Та вірю я, що воєдино в ній
Зіллються зустрічі земні. Вони ж бо всюди
Нагадують про вічну зустріч людям,
Що стане здійсненням всіх незбагненних мрій.
📌Віра Кушнір
👤Переклала з російської Ольга Міцевська

#вічність #небо #virsh_online

Душа чекає, Господи, Тебе.
Вона летіла б вже тепер додому.
Мене так вабить небо голубе!..
Та це Тобі лиш, Господи, відомо.
Зітру порою із очей сльозу...
Сумую так за вічним світлим краєм.
Я буду йти крізь вітер і грозу.
Ісусе мій, з Тобою все здолаю.
Коли від болю серце защемить,
Коли лукавий хоче спокусити,
У небі синім я знайду в ту мить
Твій ніжний погляд, любий мій Спаситель.
Блакить небесна, пречудова ти!
Я музику чудесну серцем чую.
Той спів, що лине ген із висоти...
Ти ним, Ісусе, рани всі лікуєш.
В Твоїх руках — навіки, мій Господь,
І тільки Ти — Творець моєї долі!
Просила б я: «Сьогодні вже приходь!»
Та не моя — Твоя хай буде воля.
Чи довго тут — відомо лиш Тобі. 
Дай сил не загубитися в спокусах
І не ослабнути у боротьбі...
У тиху пристань приведи, Ісусе!

✨Олена Романішина

#virsh_online #небо #вічність

Душа — як політ у птахи,
А птасі потрібне небо.
Та вловлюють бідолаху
Щоденні земні потреби.

Втікай із сільця, рятуйся,
В неволі ослабнуть крила,
Із Богом щодня спілкуйся —
Без Нього ти є безсила.

Манять і милують око
Бездонні блакитні далі —
Твоє — усе там — високо,
А тут — тягарі й печалі.

Цінуй відведеним часом,
Випрошуй у Бога сили:
Душа — як політ у птахи —
Хто знає, коли у вирій?...

✨Ольга Лазарук

#вічність #небо #virsh_online

З останніх сил пульсує в небі зірка,
Ще мить одна – і зникне назавжди…
І прикро їй, і боляче, і гірко,
Що вже не віднайдуть її сліди.
Не гріє промінь, і не ті вже сили…

Ні, це нічого: смерть їй не страшна –
Вона ж усе, що лиш могла, зробила,
Та вже не усміхнеться їй весна…
Вона ж палала, сяяла, горіла,

З планетами водила хоровод.
Тепер немає їм до неї діла –
Своїх є досить в кожного турбот…
Але чому? Чому ніхто не втішить?

Чому самотня? Скаже хтось чи ні?
Лиш лине в темряві космічна тиша,
І плач зорі їй в унісон бринить…

Нехай мовчать галактики простори…
Хай під пером чорнішає папір…
Усі ми в цьому світі, наче зорі,
Пульсуємо журбі наперекір.

І шаленіє у безмежжі горе,
І самоти розширюється вир…
Летімо, друже, в небо неозоре,
Щоб серцем приголубить сотні зір…

✨Микола Савчук

#virsh_online #небо #вічність

Заглянути за грози і вітри.
Сум відвести умілою рукою.
І спішною ходою перейти,
у дивний край любові та спокою.

Заслухатись непізнаних птахів.
Вплести в вінок іще незнані квіти.
Не добираючи відверто зайвих слів,
учитись заново сміятись і радіти.

Відкинувши нав’язливих думок
спустошливі та зубожілі схеми,
почути врешті, як біжить струмок
і розчиняє в просторі проблеми.

Безмовно підкоритись висоті 
і злитись з нею в подиху єдинім...
Заглянути за ці дощі густі
й побачить небо безкінечно синім.

Тетяна Свірська

#virsh_online #небо #життєві

Не кажи,що небо закрите,
Не кажи,що не чує Бог,
Якщо навіть подує вітер
У життя твоє плином тривог.

Не спіши говорити вустами,
Й нарікати на долю свою,
Подивись на Ісусові рани.
Чи ж не більші вони за твою?

А Йому,як тобі,боліло,
Але муки страшні прийняв,
На хресті розп'яли Його тіло...
Біль таку ти,мабуть,не знав.

Не кажи,що сам залишився,
Що немає кому помогти,
У Христові очі вдивися,
На хресті був самотній,один.

В небо погляд сумний підводив:
"О,навіщо лишив,Боже Мій?"
Над Ним- смерті холодний подих..
Чи було ось так важко тобі?

А буває: образить хтось словом,
І змовчати не можеш в ту мить.
На Ісуса поглянь знову й знову:
Він насмішки покірно терпить.

У лице Йому злісно плювали,
На чоло вінок з терну вдягли...
Ми з тобою такого не знали,
Смертну чашу ми ще не пили.

А Господь наш до дна її випив,
Щоб звершити спасіння твоє.
Тож не думай,що Бог залишив,
Завжди поруч з тобою Він є.

У хвилини смутку й страждання
Підкріпляє Бог Духом Святим,
У найважчих випробуваннях
Він не раз на руках носив.

Не кажи,що небо закрито,
Що не знає життя твоє Бог,
Якщо вірити будеш й молитись,
То побачиш Його в час тривог.

То почуєш крізь гуркіт світу
Ніжний голос Ісуса Христа:
"Я люблю тебе, Я-твій Спаситель,
Ти-дитина Моя дорога".

Збережи в серці паросток віри,
Бо ти цінний у Божих очах,
Щоб пройти шлях земний,дасть Він сили,
Ти ж за все свого Бога прослав.

#небо #християнськівірші @virsh_online

Так хочеться, щоб більше про Христа
І думалось, й частіше говорилось
В душевній простоті, де чистота
В думках усім так явно би відкрилась.

Так хочеться вказати всім на хрест,
Де віднайшли свободу і спасіння,
Де своє жало загубила смерть
В той перший день великий Воскресіння.

Багато так повідано людьми:
Про біль, скорботи, море сліз глибоке…
Невидиме згадаймо краще ми:
Про небо і покликання високе.
Джерело: https://slovoproslovo.info/dumki-navivorit

Небо нахилилось низько, низько...
Хочу,на землі, я жити небом.
Щоб воно завжди було так близько.
Доторкатись щоб до нього серцем.

І коли мені так буде тяжко,
Знов прийдуть в житті важкі хвилини,
Небо мене зможе обійняти
Так, як батько обійма дитину.

Небо нахилилось низько, низько...
Серця вічність тихо доторкнулась.
Бог до мене зараз став так близько.
Радість, що заснула, повернулась.

Хочеться, так хочеться, мій Боже,
Пробувати в радості небесній.
Кожен день - погожий, непогожий...
Радість берегти оту у серці.

Як приходить вітер, та відходить,
Звідки і куди - того не знаєш,
Так оце наближення Господнє
Лиш торкнеться, й знову вже зникає.

Хочеться, щоб Бог завжди був поруч.
Щоб в душі я подих чула Його.
Щоб Його святий небесний погляд
Нагадав - народжена від Бога.

Хочеться...та боляче буває...
І душею падаю в безсиллі.
Хочеться, щоб мене обійняв Ти.
Дарував мені небесні крила.

І приходиш, обіймаєш ніжно.
Кажеш: "Ти не плач, бо я з тобою"
І за плечи Ти мене обіймеш.
І в Твоїх обіймах заспокоюсь.

Скажуть: звідки маєш стільки сили,
Що усе в житті спокійно зносиш?
Ні, не я, а мій Господь є сильний.
Я Його є дорогая донька.

Л. Шпак

@virsh_online #небо